Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материала

Содержание

Дисбаланс ионов натрия и калия в эритроцитах у больных детей сальмонеллезом тифимуриум вызванными полирезистентными штаммами Мир
Запобігання госпітальної інфекції при відновних герніопластичних операціях Мироненко О.І.

Подобный материал:

1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 ... 188

Дисбаланс ионов натрия и калия в эритроцитах у больных детей сальмонеллезом тифимуриум вызванными полирезистентными штаммами

Мирисмоилов М.М.

НИИ эпидемиологии микробиологии и инфекционных заболеваний, Узбекистан

Известно, что течение и исход сальмонеллезной инфекции у детей во многом зависит от патогенности, вирулентности, токсигенности иммуногенности выделенных культур а также от иммунобиологической состояния макроорганизма.

Сальмонеллезный эндотоксин адсорбируя на поверхности эритроцитов больных детей сальмонеллезом вызывает дисбаланс ионов натрия, калия способствует агрегацию эритроцитов приводящей микроциркуляторном нарушениям в мелких сосудов больных детей сальмонеллезом. На фоне выраженной интоксикации патологического процесса во всех органах и системах происходит гемолиз эритроцитов больных детей сальмонеллезом со снижением осмотической резистентности их. Причиной гемолиза эритроцитов больных и патогенетическое значение дисбаланса ионов натрия и калия не изучена.

Цель исследования: Изучение дисбаланса ионов натрия и калия в эритроцитах больных детей сальмонеллезом вызванными полирезистентными штаммами.

Материалы и методы исследования: Под наблюдением находилось 285 больных детей сальмонеллезом раннего возраста вызванными сальмонеллой тифимуриум, в течении последние 15 лет. У всех больных детей сальмонеллёзом содержание ионов калия и натрия в эритроцитах изучалось в динамике заболевания; в периоде разгара, угасания клинических симптомов, а также в периоде ранней реконвалесценции.

Установлено, что у здоровых детей ранннего возраста содержание ионов калия в эритроцитах был в пределах от 81,4 ммоль до 114,5 ммоль а средний показатель составило 103.6 + 2,3 ммоль/л.

Содержание ионов натрия в эритроцитах здоровых детей раннего возраста находилась в пределах от 12.5 ммоль/л до 22.6 ммоль/л, в среднем 17.7-+1,1 ммоль/л. Полученные результаты обработаны статистически.

Результаты и их обсуждение: Исследованиями установлено что, у больных детей сальмонеллёзом раннего возраста наблюдается глубокий дисбаланс содержания ионов калий и натрий в эритроцитах, снижения уровня ионов калия и повышения уровня ионов натрия в эритроцитах зависело от тяжести заболевания.

Наиболее выражений дисбаланс ионов калий ионов натрия наблюдалось у больных детей с тяжелым течением сальмонеллёза основной группы обследованных (р<0,001).

Так, у всех обследованных детей сальмонеллёзом раннего возраста наблюдалось достоверное снижение ионов калий в эритроцитах (р<0,001) напротив содержания ионов натрия повышалось (р<0,001).

В периоде угасания клинических симптомов содержания ионов калия в эритроцитах достоверно увеличилось (р<0,001), а содержание ионов натрия уменьшилось (р<0,001). Наиболее быстрое увеличение ионов калия и уменьшение ионов натрия в эритроцитах отмечено у больных детей сальмонеллёзом раннего возраста со среднетяжелым течением особенно контрольной группы (р<0,001).

Уровень снижения ионов калия и повышение ионов натрия в эритроцитах зависили от тяжести и периода заболевания. Наиболее резкое снижение уровня ионов калия и повышение ионов натрия в эритроцитах отмечено у больных детей сальмонеллёзом раннего возраста с тяжелым течением заболевания.

Нами также установлена что у больных детей с сальмонеллезом с тяжелым течением у которых наблюдалось осложнение такие как токсикоз, эксикоз, анемия, ДВС-синдром наблюдалось выраженное дисбаланс ионов натрия и калия в эритроцитах. Исследованиями установлено, что у больных детей сальмонеллезом с тяжелым течением основной группы осложненных токсикозом и нейротоксикозом Ι-ΙV степени показатель выраженности дисбаланса ионов натрия и калия оказался достоверно отличалось чем у больных с тяжелым течением контрольной группы с токсикозом Ι –ΙΙ степени.

Таким образом, нами установлено диагностическое и прогностическое значение дисбаланс ионов натрия и калия в эритроцитах у больных детей сальмонеллезом раннего возраста в оценке и проявлении интоксикации, а также выраженности токсикоза при данной патологии.

Запобігання госпітальної інфекції при відновних герніопластичних операціях

Мироненко О.І.

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

За визначенням ВОЗ 1979 р. – післяопераційні ускладнення відносять до групи внутрішньолікарняних (госпітальних) інфекцій, як набутих хворим після госпіталізації та надання медичної допомоги. За даними досліджень, проведених у різних країнах світу, ранова хірургічна інфекція є однією з найчастіших післяопераційних ускладнень в хірургії. Так, при виконанні чистих хірургічних операцій ранова хірургічна інфекція становить від 3 до 6 %, при чому за останні 15 років не відзначається тенденції до її зниження (Белобородова Н.В., 2003). Пристальну увагу дослідників ранової хірургічної інфекції привертають ускладнення після виконання планових оперативних втручань, особливо в реконструктивно-відновній хірургії з застосуванням синтетичних трансплантантів та протезів. Інфекційні післяопераційні ускладнення в реконструктивно-відновній хірургії нерідко ведуть до неспроможності протезної функції і призводять до вилучення трансплантанту, що, зважаючи на високу вартість, обумовлює медично-соціальну значимість проблеми.

Умовами виникнення та розвитку ранової інфекції є по-перше, достатня бактеріальна контамінація та по-друге, зниження рівня гуморальних і клітинних факторів природної резистентності та імунологічної реактивності організму. Також має значення стан післяопераційної рани, життєздатність її тканин, створення умов для адекватного відтоку ранового ексудату та раннього заживання.

Розвиток і характер інфекційних післяопераційних ускладнень залежить від характеристики збудника, виділеного з вогнища інфекції. Основною причиною виникнення гострих гнійно-запальних захворювань м’яких тканин є патогенний стафілокок, який висівається з ран в 50-60% випадків, грамнегативна флора є причиною ранового інфікування в 15-22%, асоціації стафілококу з грамнегативною флорою зустрічаються в 15-17% випадків, до 10% випадків причиною інфікування є анаеробні збудники. Розвиток ранової інфекції після оперативних втручань на органах черевної порожнини частіше обумовлено кишковою паличкою в монокультурі 43% випадків та в асоціації з стафілококом і протеєм – в 27%. (Шалімов О.О. і співавт., 2002).

Багатьма вченими відзначається зростання тенденції до мутації мікрофлори з утворенням нових антибіотикорезистентних властивостей мікробних агентів, що пов’язано з неконтрольованим використаням антибіотиків. Подібний стан речей підриває ефективність антибактеріальної профілактики і терапії ранової хірургічної інфекції, примушує до більш ретельного виявлення факторів ризику виникнення післяопераційних ускладнень.

Мета дослідження. До теперішнього часу методи прогнозування розвитку ранової хірургічної інфекції розроблені недостатньо, не відпрацьовані діагностичні алгоритми та програми профілактики і лікування ранової хірургічної інфекції.

Матеріал та методи дослідження. Серед 262 пацієнтів, прооперованих з приводу планової герніопластики з застосуванням синтетичних матеріалів, у 48 пацієнтів, відібраних для реконструктивно-відновної герніопластики виявили фактори виникнення інфекційних післяопераційних ускладнень. Їх віднесли до груп ризику виникнення ранових хірургічних ускладнень. Це наступні:

пацієнти з хронічною інфекцією, так званою „дрімаючою інфекцією”: з анамнезом лігатурної нориці; з анамнезом оперативних втручань з приводу гнійно-запальних захворювань органів черевної порожнини, або з порушенням цілісності порожнистих органів протягом останніх 5 років;

- пацієнти з анамнезом тривалого перебування в лікарняних стаціонарах та вірогідністю інфікування нозокоміальною інфекцією;

- пацієнти з імуноскомпроментованим анамнезом (перенесені спленектомія, онкопатологія), первинним та набутим імунодефіцитом (ВІЛ, туберкульоз, цукровий діабет, гепатит, анемія та ін.);

- пацієнти з анамнезом алергічних реакцій на імплантовані синтетичні матеріали;

- пацієнти з анамнезом захворювань сполучної тканини, сечовидільної та органів дихання, ендокринних розладів;

- пацієнти похилого віку.

Вивчаючи анамнестичні дані (кількість перенесених оперативних втручань та післяопераційні ускладнення, отримані курси антибактеріальної терапії), на основі загальнопринятих лабораторно-клінічних, а при необхідності – клініко-імунологічних досліджень (імуноглобуліни А, G, M, рівень середніх молекул) та рентгенологічних і сонографічних досліджень черевної стінки, індивідуалізовали прогностичну сутність більшості факторів високого ризику виникнення інфекційних післяопераційних ускладнень та розробили програми профілактики ранової хірургічної інфекції на етапі передопераційної підготовки. А саме, імунокорекції з застосуванням адаптогенів, вітамінотерапії та по показам - сироваток, імуноглобулінів, тощо.

Результати та їх обговорення. Усунення та зменшення розвитку факторів ризику хірургічної ранової інфекції вбачаємо в застосуванні передопераційної підготовки у пацієнтів, що складають групу ризику, суворому дотриманні правил асептики і антисептики під час хірургічного втручання, застосування принципів „фізіологічної хірургії”: прецезійної техніки виконання хірургічних маніпуляцій з адекватним добіром трансплантанту та шовного матеріалу, ретельного гемостазу, униканні ішемії та зневоднення тканин, раціональної тривалості хірургічної інтервенції. На етапі раннього післяопераційного перебігу особливу увагу приділяємо повноцінному відтоку ранового ексудату, раціональній антибактеріальній профілактиці зважаючи на „мікробіологічний паспорт” закладу, імунокорекції.

Висновки. Застосування індивіадулізованої системи прогнозування виникнення інфекційних післяопераційних ускладнень та впровадження профілактичних і лікувальних заходів дало змогу зменшити післяопераційні ускладнення на 7,2%.

Blog