Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
КОЕФІЦІЕНТ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ПОГЛИНАННЯ РАДІОФАРМПРЕПАРАТУ ПЕЧІНКОЮ ЯК КРИТЕРІЙ ХРОНІЧНОЇ НИРКОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ДІТЕЙ
Кундін В.Ю.
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
Одним з основних напрямків в діагностиці захворювань нирок при застосуванні методик радіонуклідної діагностики є сцинтиграфічні дослідження з радіофармпрепаратом (РФП) 99mTc-ДМСО (діметиленсукцинатоцтова кислота). Традиційно такі дослідження виконуються в статичному (планарна та однофотонна емісійна томографія) режимі через 3 години після введення РФП. Однак, є і динамічна методика дослідження, яка дозволяє за 30 хвилин оцінити фармакокінетичні особливості розподілу ДМСО в організмі. При збереженій функції нирок в перші 30 хвилин більша частина ДМСО затримується в печінці (25%) і нирках (40-45%), а через 3 години 84-94% фіксується в нирках, 5% в печінці, 2% в селезінці і 1,5% в кісткових метафізах росту. При порушенні функції нирок більша частина ДМСО затримується в печінці (30-35%). Тобто, печінка відіграє роль депо ДМСО з якого він поступово розподіляється в нирки. З 3-5ої хвилини динамічного дослідження такий розподіл має пряму пропорційну залежність з коефіцієнтом кореляції 0,7. Тому, коефіцієнт диференціального поглинання печінки (КДПпечінки) повинен обовязково оцінюватись при визначенні функції паренхіми нирок.
Досліджено 14 дітей з хронічною нирковою недостатністю I-II ступеня, віком від 7 до 14 років. Контрольну групу склали 15 дітей відповідного віку без порушень функції нирок. Всім дітям виконували динамічну нефросцинтиграфію на гамма-камері ОФЕКТ-1 (Україна) з 99mTc-ДМСО (фірми “Polatom”, Польща), який вводили внутрівенно активністю 1,85 МБк/кг. Ефективні дози опромінення не виходили за межі діючих норм. Запис інформації здійснювали з експозицією 1 кадр за 30с протягом 30 хвилин. КДПпечінки розраховували по гепатограмі (%) на 30-й хвилині дослідження, використовуючи “зону інтересу” печінки. Для оцінки активності РФП в нирках використовували ренограми, які будувались за “зонами інтересу” лівої та правої нирок. Визначали також відсоток накопичення РФП в сечовому міхурі за 30 хвилин. КДПпечінки розраховували за формулою:
| Aпечінки | |
КДПпечінки. = | -------------------------- | х 100%, де |
| Aл.н. + Aп.н. + Aпечінки | |
А л.н., п.н., печінки - активність РФП у лівій і правій нирках та в печінці.
Сцинтиграфічні ознаки ХНН в результаті проведення динамічної нефросцинтиграфії представлені в таблиці.
Таблица
Параметри оцінки наявності ХНН при нефросцинтиграфії з 99mTc-ДМСО
Параметри | ХНН (n=14) | Контрольна група (n=15) |
КДПпечінки на 30-й хвилині (%) | 20,5 1,7* | 12,1 1,4 |
Відсоток накопичення РФП в сечовому міхурі | 1,5 0.3* | 0,5 0,1 |
* - різниця між групами вірогідна, p<0,001
Таким чином, отримані дані дозволяють оцінити наявність ХНН у хворих при динамічній нефросцинтиграфії з 99mTc-ДМСО по відсотку фіксації РФП в печінці. Це дозволяє рекомендувати динамічну нефросцинтиграфію з 99mTc-ДМСО як один з етапів проведення дослідження нирок, тому що при сумнівних даних динамічного дослідження це не виключає статичної сцинтиграфії через 3 години.
ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ СУЧАСНОЇ ІНАКТИВАЦІЇ ВІРУСІВ У ТЕХНОЛОГІЇ ПРЕПАРАТІВ КРОВІ ЗАТ “БІОФАРМА”
Курищук К.В. , Куркіна О.В., Скринник М.М., Самойленко В.А.
ЗАТ „Трудовий колектив по виробництву бактерійних препаратів „Біофарма”, м. Київ
Сьогодні перелік препаратів з плазми донорської крові ЗАТ “Біофарма” складає понад 20 найменувань. Серед них – препарати для внутрішньосудинного і внутрішньом’язевого введення, церулоплазмін, нормальні і специфічні імуноглобуліни, в т.ч. імуноглобулін проти вірусу гепатиту В.
Проте імуноглобулін вважається одним з найбільш ризикованих препаратів донорської плазми у відношенні вірусної безпечності. У Європі відомі випадки зараження гепатитом В пацієнтів, що лікувались препаратами імуноглобуліну. У світовій практиці питання вірусної безпеки препаратів крові на сьогоднішній день практично вирішене за рахунок впровадження комплексу заходів, що передбачають системне обстеження донорів та плазми методами ІФА та ПЛР, карантинізацію сировини, введення у виробничий процес валідованих стадій інактивації/видалення вірусів. Для досягнення безпечності своєї продукції ЗАТ «Біофарма» використовує плазму виробництва Імуна Фарм (Словаччина), створено сучасну ПЛР лабораторію для контролю плазми та осадів на наявність маркерів вірусних інфекцій, а також, вперше серед виробників країн СНД, впроваджено технологію сольвент/детергентної інактивації вірусів з подальшою хроматографічною очисткою білка від інактивуючих агентів.
Сольвент/детергентна обробка вважається “золотим стандартом” інактивації вірусів. У розчини препаратів вводять три-н-бутилфосфат (сольвент) та неіоногенну ПАР, у нашому випадку – полісорбат 80 (детергент) та інкубують при 25 оС при рН середовища 5,5 протягом 12–18 год. Від інактивуючих агентів та потенційно присутніх вірусів, звільняються за допомогою двостадійної хроматографічної очистки, що включає пропускання розчину через слабий аніонообмінник (ДЕАЕ) з подальшою сорбцією імуноглобуліну на сульфопропілкатіоніті. При цьому сольвент і детергент проходять транзитом хроматографічну систему, оскільки не дисоціюють у водних розчинах. Залишкові кількості сольвенту і детергенту змивають з колонки з сорбованим білком буфером, що використовується для сорбції білка. Буфер містить органічні модифікатори, які є необхідними для повного видалення три-н-бутилфосфату, що перебуває на білку у спів-сорбованому стані по гідрофобному механізму взаємодії.
Підібрані умови очистки дозволяють отримати препарат, що є стабільним при зберіганні протягом терміну придатності та відповідає монографіям ЄФ за всіма показниками. Більше того, отримані препарати мають високу ступінь чистоти, про що свідчить відсутність домішок, що виявляються методами електрофорезу на ацетаті целюлози (альбумінова фракція) та імуноелектрофорезу (імуноглобуліни А і М), мають низьку активність активатору прекалікреїну, низький рівень анти-А і анти-Б гемаглютинінів. Також доведене суттєве видалення бактеріальних ендотоксинів при хроматографічній очистці, що можуть накопичуватись протягом інкубації в системі сольвент/детергент.
Технологію одержання церулоплазміну адаптовано до сучасних вимог. Нова технологія передбачає сольвент/детергентну обробку білкового розчину за аналогічною схемою. Вірусологічні дослідження доводять ефективність інактивації вірусів. Дві стадії іонообмінної хроматографії в обох випадках надають технології потенціал до видалення як оболонкових так і безоболонкових вірусів, що відповідає міжнародним критеріям оцінки безпеки препаратів плазми крові людини.
Розроблена технологія передбачає додаткові матеріальні затрати, але є економічно виправданою за рахунок автоматизації процесів, широко розповсюдженій в світовій практиці.
Відповідно до вимог ВООЗ, кожна стадія інактивації/видалення вірусів повинна бути валідованою кожним окремим виробником лікарських засобів при строгій відповідності фізико-хімічних умов даної технологічної стадії. Валідація повинна відображати динаміку інактивації та характеризувати кожну стадію процесу. Для валідації ефективності слід використовувати правильно підібрані модельні віруси в адекватних кількостях та надійні методи встановлення їх інфекційності. Рекомендовано використовувати метод ПЛР аналізу для виявлення ДНК/РНК модельних вірусів. Досліджувана технологія може вважатись ефективною якщо відбувається зниження інфекційності модельних вірусів на 4 порядки або більше.
Дані визначення ефективності інактивації/видалення вірусів по технології, впровадженій на ЗАТ „Біофарма” наведені у табл. 1.
Розроблена технологія сольвент/детергентної інактивації вірусів пройшла експертизу в Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення і дозволена для промислового виробництва імуноглобулінів та церулоплазміну.
Таблиця 1
Результати дослідження інактивації вірусів
Вірус | Титр інфекційності вірусу | Результат в ПЛР/ ЗТ-ПЛР | |
до обробки сольвентом/детергентом | після хроматографічної очистки від сольвенту/детергенту | ||
ВВД ВРХ | 6,45 log10 ТЦІД50/см3 | < 1,0 log10 ТЦІД50/см3 | − |
Вірус псевдосказу | ≥7,33 log10 ТЦІД50/см3 | < 1,0 log10 ТЦІД50/см3 | + |
Ентеровірус свиней* | ≥7,9 log10 ТЦІД50/см3 | 3,25 log10 ТЦІД50/см3 | + |
Аденовірус типу 4 людини | ≥7,0 log10 ТЦІД50/см3 | ≤ 5,77 log10 ТЦІД50/см3 | + |
ВГК | 3,0106 ЕЛД50/см3 | 1,0103 ЕЛД50/см3 | Не визначалось |
ВІЛ 1 | 5,5 log10 ТЦІД50/см3 | < 1,0 log10 ТЦІД50/см3 | – |
* - затримка початку розвитку ЦПД після обробки сольвентом/детергентом