Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
Левитан Б.Н., Попов Е.А, Ахминеева А.Х., Горовенко В.Н., Ларина Н.Н.
Медицинская академия, г. Астрахань
Цель: изучить антигенный профиль HLA класса I при хроническом вирусном гепатите С (ХВГС).
Материалы и методы: Проведено иммуногенетическое обследование 67 пациентов с диагнозом ХВГС в популяции русских астраханской геногеографической зоны. Определение маркеров вируса гепатита С осуществлялось с использованием методов иммуноферментного анализа и полимеразной цепной реакции. У всех больных проведено типирование антигенов HLA класса I локусов А, В и С на лимфоцитах периферической крови с помощью реакции комплемент-зависимой цитотоксичности по методу Терасаки. Обследование проводилось с помощью наборов иммунных сывороток Российского НИИ гематологии и переливания крови (г. Санкт-Петербург) для специфичностей HLA класса I. Контрольную группу составили 200 здоровых лиц в популяции русских. Статистическая обработка результатов HLA-типирования проводилась по общепринятой методике и включала изучение частоты регистрации отдельных специфичностей и их сочетаний (гаплотипов), определение показателей относительного риска – RR, этиологической фракции – EF (для RR>1), превентивной фракции – PF (для RR<1). Достоверность полученных результатов оценивалась с помощью критерия χ2 с поправкой Yates на непрерывность выборки и с использованием корригированного значения (рс) степени достоверности для малых выборок.
Результаты: у больных ХВГС отмечалось статистически значимое повышение частоты встречаемости специфичностей HLA-А10 (38,8%>21,5%; RR= 2,31; χ2=6,966; p<0,01), В35 (31,3%>13,0%; RR=3,26; χ2=10,412; pс<0,01), B40 (26,9%>12,0%; RR=2,69; χ2=7,283; pс<0,05) и Cw3 (29,9%>15,5%; RR=2,16; χ2=4,815; p<0,05). Наиболее высокие показатели этиологической фракции установлены для HLA-A10 (EF=0,21) и B35 (EF=0,21), что указывает на первичность ассоциативной связи ХВГС с вышеуказанными продуктами генов системы HLA. Обнаружено также статистически достоверное снижение при ХВГС частоты регистрации специфичности HLA-B17 (1,5%< 11,0%; RR=0,18; PF=0,06; χ2=7,034; p<0,01). В обследованной группе пациентов зарегистрировано статистически достоверное повышение частоты гаплотипических сочетаний HLA-A2/B35 (4,92%>1,1%; RR=5,38; χ2=6,133; p<0,025), A3/B40 (4,26%>1,4%; RR=3,9; χ2=9,255; pс<0,05), A9/B40 (3,78%>0,44%; RR=7,32; χ2=5,789; p<0,025), а также трёхлокусного гаплотипа A2/B35/Cw3 (3,25%>0,28%; RR=9,44; χ2=8,322; pс<0,05). Следовательно, специфичности HLA-А10, В35, В40, Cw3 и гаплотипы HLA-A2/B35, A3/B40, A9/B40, A2/B35/Cw3 являются иммуногенетическими маркёрами повышенного риска развития ХВГС в популяции русских. Специфичность HLA-B17 обладает протективным эффектом, маркируя резистентность к хронической HCV-инфекции.
С целью поиска ассоциативных связей между определённым фенотипом HLA и тяжестью патологического процесса при ХВГС были сопоставлены две группы больных. Первую группу составили 28 пациентов ХВГС высокой степени активности, вторую - 39 больных ХВГС умеренной активности.
В первой группе установлена положительная ассоциация со специфичностью HLA-A10 (35,7%>21,5%; RR=2,05; χ2=4,802; p>0,05) и, особенно, с B35 (57,1%>13,0%; RR=8,69; χ2= 24,605; pс<0,001). Отмечалась низкая частота встречаемости антигена HLA-A2 (28,6%<52,0%; RR=0,38; χ2=4,7254; p<0,04), а также полное отсутствие специфичности B17 (RR=0,14; χ2=4,787; p<0,05).
Во второй группе обнаружена высокая частота типирования антигенов HLA-A10 (41,0%>21,5%; RR=2,54; χ2=8,419; pс<0,05) и B40 (35,9%>12,0%; RR=4,1; χ2=12,524; pс<0,01). Отрицательная ассоциация с ХВГС умеренной степени активности установлена для специфичностей HLA-B8 (2,56%<9,5%; RR=0,36; χ2=4,052; p<0,05), HLA-B17 (2,56%<11,0%; RR=0,31; χ2=3,728; p<0,05) и, особенно, для антигена HLA-A11, который не типировался ни у одного из 39 больных в этой группе (RR=0,076; χ2=7,612; pс<0,05) .
Заключение: высокий риск развития высокоактивных форм ХВГС связан с наличием в фенотипе специфичности HLA-В35, протективным эффектом обладает антиген HLA-A2. Маркёром умеренной активности ХВГС является антиген HLA-B40. Антиген HLA-A10 является универсальным маркером ХВГС. Выявление антигенов HLA-A8 и А11 позволяет прогнозировать низкую вероятность благоприятного течения ХВГС.
КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ ЖОВТЯНИЦЬ ПУХЛИННОГО ТА ВІРУСНОГО ҐЕНЕЗУ
Литвин К.Ю., Суременко М.С., Стекленьова Н.І.
Дніпропетровська державна медична академія
За нашим даними, щорічно 4-5% від загальної кількості хворих з жовтяницями, що потрапляють в інфекційну лікарню, складають хворі з новоутворюваннями. З них до розвитку обтураційної жовтяниці найчастіше призводить рак голівки підшлункової залози (за нашими даними –74% хворих), рідше - пухлини ін. локалізації (БДС-13%, воріт печінки - 6,7%, холедоху - 6,0%). За даними літератури у більшості хворих пухлини панкреатодуоденальної зони виявляються вже в IV стадії захворювання й в 46-53% хворих стають нерезектабельними. Головним фактором незадовільних результатів хірургічного, комбінованого й хіміопроменевого лікування є важкі порушення функції гепатоцитів, морфологічні зміни в стромальних і клітинних структурах печінки, які є наслідком пізньої діагностики. Важливо підкреслити, що основна маса хворих з жовтяницями пухлинного ґенезу первинно госпіталізується в інфекційну лікарню з підозрою на вірусний гепатит. Середня тривалість перебування таких хворих для уточнення діагнозу на інфекційному ліжку залишається неприпустимо високою і за нашими даними становить у середньому (М±м) 10,7±1,01 днів.
Існуючі на цей час маркери пухлин підшлункової залози: вуглеводний антиген 19-9 (СА-19-9) і раковий ембріональний антиген (РЭА) не є досить інформативними і специфічними. Рівень цих онкомаркерів може підвищуватися при таких захворюваннях як: цирози печінки, хронічні гепатити, панкреатити, пневмонії, бронхіти, туберкульоз, автоімунні захворювання.
Вирішальну роль у діагностиці механічних жовтяниць відіграє ЕРХПГ, але призначення цього дослідження з метою диференційної діагностики хворим у період розпалу вірусних гепатитів небезпечно, тому що спричиняє високий ризик виникнення ускладнень.
Все це підтверджує особливу актуальність розробки інформативних критеріїв для оперативного проведення диференційної діагностики з жовтяничними формами вірусних гепатитів, вирішення питання про призначення ЕРХПГ та своєчасного виявлення хворих з пухлинами панкреатодуоденальної зони.
Нами проведено обстеження 30 хворих з жовтяницями пухлинного ґенезу, клінічні й лабораторні показники яких порівнювалися з показниками хворих на жовтяничні форми вірусних гепатитів (ВГ) різної етіології відповідного віку в період розпалу захворювання. Для комплексної оцінки наявності пухлин, які найчастіше стають причиною механічних жовтяниць, були визначені високоінформативні критерії діагностики.
Клінічні критерії. Переважно вік 50 - 70 років (79% серед хворих цієї групи), але слід враховувати факультативність цього признаку, тому, що в період спостереження мали місце поодинокі випадки жовтяниць пухлинного ґенезу в осіб молодше 30 років; суттєве зниження маси тіла (67%); тривалий, слабко обкреслений переджовтяничний період (53%); незначні прояви інтоксикації при наростанні жовтяниці (83%); стійка сверблячка шкіри, що передує жовтяниці (87%); гепатомегалія більша 3 см (по правій аксилярній лінії) із щільним краєм (87%); стабільна ахолія калу (83%); ознаки гіперглікемії (у хворих з пухлинами підшлункової залози) (55%); стійке порушення стільця, переважно послаблення (у хворих з пухлинами підшлункової залози) (50%). При вірусних гепатитах перелічені ознаки визначалися нами значно рідше. Наведені раніше в літературі, критерії диференційної діагностики, як відсутність збільшення селезінки, тупі болі у верхніх відділах живота зустрічаються в рівній мірі і у хворих на вірусні гепатити за нашою оцінкою не можуть бути інформативними.
Лабораторні критерії. Підвищення ШОЭ більше 15 мм/годину; гіперглікемія (у хворих з пухлинами підшлункової залози); нижчий ніж при ВГ показник АЛТ - 2,5±0,22 ммоль/л (4,46±0,19 при ВГ); відсутність підвищення тимолової проби 3,15±0,31од (13,64±0,69 при ВГ); високий рівень лужної фосфатази 466,8±60,13 ме/л (370±17,01 ме/л при ВГ з наявністю холестазу). Крім «традиційних» біохімічних показників, нами проведено дослідження вмісту в сироватці крові одного з білків гострої фази запалення - α1-кислого глікорпротеїну (АГП), підвищення рівню якого, за даними літератури, спостерігається при онкогенезі. Визначено значне збільшення вмісту цього білку при жовтяницях, що виникли внаслідок новоутворювань - 2,4±0,081 г/л, в той час, як при ВГ цей показник дорівнював 1,24± 0,09 г/л, а у здорових донорів - 0,73±0,05 г/л.
Таким чином, підвищення вмісту АГП в сироватці може використовуватися, як диференційно-діагностичний критерій жовтяниць пухлинного та вірусного ґенезу. Слід зазначити, що для підвищення точності індивідуальної та диференційної діагностики означених захворювань необхідно комплексне використання вищезазначених критеріїв.