Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТІВ ЛАКТУЛОЗИ У ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ А та В
Конакова О.В., Усачова О.В, Сіліна Є.А.
Запорізький державний медичний університет
На сучасному етапі проблема гострих вірусних гепатитів (ГВГ) залишається однією з найбільш актуальних, оскільки ці нозології займають центральне місце у структурі захворювань печінки та третє – у структурі дитячої інфекційної патології. Багатьма дослідженнями доведено, що етіотропна терапія ГВГ не завжди доцільна і малоефективна, тому патогенетичні методи лікування залишаються провідними на сьогоднішній день.
Метою нашої роботи стало дослідження впливу препаратів лактулози на клінико-біохімічні характеристики перебігу гострих вірусних гепатитів у дітей.
До комплексу лікувальних заходів ГВГ А та В у дітей нами було введено застосування препаратів лактулози: “Дуфалак”, “Нормазе”. Препарати лактулози призначали по 10-15 мл 3 рази на добу.
Під нашим спостереженням було 60 дітей, хворих на ГВГ А та В, віком 6-14 років. Згідно мети дослідження всі хворі були розподілені на 2 групи: основну склали 20 хворих на вірусний гепатит А (ВГА) і 10 – на вірусний гепатит В (ВГВ), які одержували на фоні базисної терапії препарати лактулози; контрольну – 20 хворих на ВГА і 10 – на ВГВ, які отримували тільки базисну терапію. Діагноз захворювання був лабораторно підтверджений даними ІФА з виявленням відповідних маркерів гепатитів. Всі хворі переносили середньотяжку форму ГВГ.
Діти обох груп підлягали загальному клініко-фізикальному обстеженню в динаміці хвороби та визначенню рівню загального білірубіну, прямої фракції та активності АЛТ. За нашими спостереженнями включення препаратів лактулози до комплексної терапії дітей з середньтяжкою формою ГВГ сприяло зменшенню тривалості інтоксикації (слабкості, анорексії, нудоти) в основній групі (р<0,01). При зіставленні показників основної і контрольної груп нами також відзначено скорочення тривалості жовтяничного періоду у хворих основної групи в середньому на 3,7±0,5 днів (р<0,01). Хворі контрольної групи в середньому провели у стаціонарі при ВГА 31,4±1,2 ліжко/днів, при ВГВ 40,2±1,4 ліжко/днів, на відміну від хворих, яким у лікуванні застосовували препарати лактулози, де цей показник склав відповідно 26,7±0,9 ліжко/днів (р<0,01) і 34,6±1,7 ліжко/днів (р<0,01).
Вихідний рівень загального білірубіну, активність АЛТ у хворих у періоді розпалу захворювання був однаковий у порівнюваних групах. В періоді спаду жовтяниці середні показники білірубіну у хворих, які одержували препарати лактулози, були достовірно нижче, ніж у хворих, які знаходилися на базисній терапії (р<0,01). При цьому достовірної різниці активності АЛТ в основній і контрольній групах не відмічено (р>0,05).
Таким чином, включення препаратів лактулози до терапії дітей, хворих на середньотяжку форму гострих ВГА і ВГВ, сприяє більш швидкому зникненню симптомів інтоксикації та позитивно впливає на пігментний обмін у гепатоцитах.
ВОПРОСЫ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ ВИРУСНОГО ГЕПАТИТА А
Копейченко Я.И., Козько В.Н., Пеньков Д.Б.
Харьковский государственный медицинский университет, Областная клиническая инфекционная больница, г. Харьков
При развитии вирусного гепатита А (ВГА) происходят нарушения функционального состояния печени и других органов желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), что создает благоприятные условия для возникновения дисбиоза кишечника. Это приводит к увеличению нагрузки на ферментативную систему печени токсинами, продуцируемыми условно-патогенными бактериями. Таким образом, актуальным является поиск новых патогенетических средств, направленных на нормализацию микрофлоры кишечника и уменьшение патологического действия токсических веществ на гепатоциты.
Целью работы было усовершенствование патогенетической терапии ВГА.
Под нашим наблюдением находилось 48 больных ВГА в возрасте от 18 до 59 лет. У 33 (68,7%) больных зарегистрирована легкая форма заболевания, у 15 (31,3%) – среднетяжелая.
Диагноз устанавливался на основании клинических, эпидемиологических, биохимических и иммунологических данных. У всех больных при поступлении (5 – 7 день заболевания) и на 25-27 день проводилось исследование кала на дисбактериоз. Больные были распределены на две группы: І группу составили 25 больных, которые получали базисную терапию, ІІ – 23 человека, которые на фоне базисной терапии получали пробиотик лацидофил – капсулированную форму живых лиофилизированных клеток молочнокислых бактерий.
У 36 (75%) больных отмечались функциональные нарушения ЖКТ (понос или запор, метеоризм, боли в животе). Кроме того выявлялись аллергическая сыпь на коже у 4 больных (8,3%), анемия у 2 (4,2%).
При поступлении у 25 больного (52,1%) был выявлен дисбактериоз кишечника I степени, что проявлялось, превалированием анаєробной флоры, ростом кишечной палочки со слабовыраженными ферментативными свойствами (>10%). Количество бифидо- и лактобактерий было в пределах нормы.
У 16 больных (33,3%) зарегистрирован дисбиоз ІІ степени. У них на фоне незначительного снижения количества бифидо- и лактобактерий обнаруживались изменения эшерихий (уменьшение количества нормальной кишечной палочки, увеличение числа атипичных штаммов, появление гемолизирующих колоний). Выявлялись стафилококки, условно-патогенные бактерии и грибы рода Candida в небольшом количестве.
У 2 больных (4,2%) диагностирован дисбиоз ІІІ степени, что проявлялось значительно сниженным уровнем бифидо- и лактобактерий и кишечной палочки, которая в основном была представлена атипичными штаммами, выраженным разрастанием условно-патогенной флоры. У 5 (10,4%) микробиоценоз кишечника был не нарушен.
Лацидофил назначался в дозе по 1 капсуле 2 раза в сутки на протяжении 3 недель.
В результате лечения состояние больных улучшилось. У пациентов І группы симптомы интоксикации не выявлялись с 18-20 дня болезни, желтушность кожных покровов и склер – с 22-25 дня, нормализация размеров печени происходила на 25-27 день, а биохимических показателей – на 27-32 день.
У больных ІІ группы данные показатели приходили в норму на 2-5 дней раньше.
Затяжное течение ВГА (до 50 суток) наблюдалось у 3 больных (12%) І группы. У больных ІІ группы затяжное течение не отмечалось.
При повторном исследовании кала на дисбактериоз у больных ІІ группы отмечались повышение уровня бифидо- и лактобактерий, нормальных штаммов кишечной палочки, уменьшение количества условно-патогенных бактерий, грибов рода Candida.
У больных І группы бактериограмма изменилась несущественно у 17 больных (68%), а у 8 (32%) отмечено ухудшение микробиоценоза кишечника.
Побочных действий при приеме лацидофила не было зарегистрировано.
Таким образом, лацидофил является эффективным патогенетическим средством терапии ВГА. Простота применения, отсутствие побочных эффектов и высокая терапевтическая активность позволяют рекомендовать его к использованию в схемах лечения ВГА.