Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
ДЮФАЛАК В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ У БОЛЬНЫХ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ В НА ФОНЕ СОЧЕТАННОГО ТЕЧЕНИЯ ЛЯМБЛИОЗА
Облокулов А.Р., Исмоилов У.Ю., Мирзаева М.Р., Аюбов Б.М.
Бухарский медицинский институт, Узбекистан
Вирусный гепатит В (ВГВ) — болезнь, являющаяся преимущественно порождением XX века, своеобразная дань прогрессу медицины. Особый интерес представляет изучение клинико-патогенетических особенностей ВГВ при его сочетанием течении с другими инфекционными и соматическими заболеваниями. При сочетанном течении ВГВ и лямблиозной инфекции наблюдается более тяжелое клиническое течение микстинфекции по сравнению с моноинфекцией. Большая распространенность лямблиоза среди больных ОВГВ в Республике Узбекистан обусловила актуальность изучения влияния лямблиоза на клиническое течение болезни, прогноз и ее исходы. Об эффективности лактулозы при ОВГВ накоплено достаточно доказательств практического и научного характера. В то же время, в современной литературе встречаются единичные статьи о санирующем эффекте лактулозы.
В этой связи, на наш взгляд, было интересно провести исследование по изучению комплексного воздействия лактулозы (Дюфалака) на ОВГВ с лямблиозной инвазией, что и явилось целью научной работы.
Под наблюдением находились 40 больных ОВГВ и сопутствующим лямблиозом в возрасте от 14 до 50 лет. Из них 20 больных лямблиоз с билиарной формой (основная группа). Контрольную группу составили 20 больных ОВГВ без сопутствующих заболеваний.
Наличие лямбиоза подтвержено результатами паразитологических исследований, а диагноз ВГВ ставился анамнестическими, эпидемиологическими, клиническими и лабораторными (обнаружение маркеров ВГВ) методами исследований.
Оценка эффективности терапии дюфалаком осуществлялась путем сопоставления результатов лечения больных 3-х однородных групп. Все больные получали традиционную базисную терапию ОВГВ, а 40 дополнительно назначены курсы Дюфалака, согласно методическим рекомендациям. Больные, не получавшие Дюфалак, послужили группой контроля. Сравниваемые группы больных по возрасту, полу, характеру и частоте сопутствующих болезней, тяжести течения ОВГВ и базисной терапии были сопоставимы. Все больные до и после окончания курса лечения подвергались клинико-лабораторному обследованию. Полученные цифровые данные обрабатывали методом вариационной статистики по И.А. Ойвину (1960).
В процессе исследования было установле¬но, что независимо от возраста применение Дюфалака в комплексном лечении ОВГВ у детей с СП значительно (Р<0,05-0,001) сокращает длительность клинических симптомов ОВГВ в группе с лямблиозом по сравнению с контрольными группами больных.
Анализ лабораторных показателей у больных также выявил, что при назначении Дюфалака происходит более быстрая нормализация показателей гемограммы, уровня билирубина, печеночноспецифических ферментов, общего сывороточного белка, тимоловой пробы, показателей коагулограммы (протромбиновый индекс, протромбиновое время и других) по сравнению с контрольной группой больных.
Полученные эффекты обусловили значительную положительную динамику со стороны ряда иммунологических показателей (увеличение общего пула Т-лимфоцитов, Т-хелперов, снижение уровня иммуноглобулинов А и G), более выраженную по сравнению с показателями у больных групп контроля.
Таким образом, применение Дюфалака в комплексной терапии ОВГВ у больных с лямблиозом способствует быстрому купированию основных клинических симптомов болезни, нормализации лабораторных показателей, эффективной санации желудочно-кишечного тракта от лямблиоза, более благоприятному исходу вирусного гепатита.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ У ХВОРИХ НА ПСОРІАТИЧНИЙ АРТРИТ
Олійник О.І.
Івано-Франківський державний медичний університет
Мета роботи: вивчити структурно-функціональний стан печінки у хворих на псоріатичний артрит (ПА) та його зміни під впливом глутаргіну.
Методи: клінічні, інструментальні (ультразвукове дослідження печінки), біохімічні (АЛТ, АСТ, ГГТ, лужна фосфатаза, загальний холестерин).
Результати: обстежено 60 хворих з достовірним діагнозом псоріатичний артрит. Серед обстежених переважали чоловіки – 45 пацієнтів. Вік хворих коливався від 30 до 72 років. Тривалість хвороби коливалась від 2 до 12 років і в середньому склала 4,8±0,9 роки. Серед обстежених 30 хворих отримували стандартне для ПА лікування (НПЗП, глюкокортикоїди, фізіотерапія); 30 хворих отримували хворобомодифікуючу терапію цитостатичним препаратом метотрексат у дозі 7,5-10 мг/тиждень протягом 2-18 місяців, в середньому 8,4±0,7 місяці ( з них 15 хворих на фоні базисного лікування метотрексатом отримували гепатопротекторний препарат глутаргін в дозі 2,0 г в 150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду довенно 1 раз на день на протязі 5 днів з поступовим переходом на 3 таблетки 3 рази на день на протязі 2 місяців).
При ультразвуковому обстеженні органів черевної порожнини в 45 (67,8%) випадків було виявлено патологію гепатобіліарної системи у вигляді дифузного фіброзу, жовчнокам’яної хвороби, стеатогепатиту. Вираженість скарг на важкість в правому підребір’ї, відрижку, печію, гіркоту в роті і лабораторні відхилення від норми, як правило, відповідали важкості перебігу ПА. У хворих на ПА, які приймали стандартну терапію, спостерігалось незначне підвищення показників активності АЛТ, АСТ. Рівень ГГТ та ЛФ утримувався в межах норми. Загальний холестерин був значно підвищений, що характерно для псоріазу. УЗД ознаки обмежувались незначною гепатомегалією у 14 хворих, ознаками дифузної жирової інфільтрації І-ІІ ст.-9 хворих.
У хворих 2 групи спостерігались виражені зміни в показниках активності АСТ і АЛТ, незначні зміни активності ЛФ та ГГТ. Та після проведеного лікування глутаргіном у більшості хворих на ПА відмічалась позитивна динаміка клінічних проявів захворювання, зменшився больовий синдром, вираженість диспепсичного і астено-вегетативного синдромів, та відповідно цьому покращилась картина УЗД, визначена позитивна динаміка з боку біохімічних показників (знизилась активність АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, знизився рівень холестерину).
Отримані дані вказують на задовільну гепатопротекторну дію глутаргіну у обстежених пацієнтів. Слід відзначити, що у деяких пацієнтів, які приймали глутаргін, спостерігалось вагоме зменшення явищ псоріатичних висипань, покращення загального самопочуття, збільшення працездатності.
Висновки: результати проведеного дослідження дозволяють обґрунтувати доцільність гепатопротекторної терапії у хворих на псоріатичний артрит. Позитивний вплив глутаргіну на клініку власне псоріазу вказує на необхідність проведення подальших досліджень ролі цього препарату у лікуванні шкірної форми псоріазу.