Проценко Ніна Федорівна, викладач правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії Унавчально-методичному посібнику висвітлюються комплексно питання про закон

Вид материала

Закон

Содержание Поняття про аргументацію. структура аргументації Аргументація та суперечка Види аргументації Поняття про критику. спростування як окремий випадок критики Види критики Правила та помилки в аргументації та критиці Федр. Ти маєш рацію. Сократ. Федр. Це було б смішно, Сократе. Сократ. Федр. Це було б зовсім смішно! Сократ.

Подобный материал:

• Маляренко Світлана Олексіївна, спеціаліст вищої категорії, «старший учитель». «Нестандартні, 102.6kb.
• В. М. Захарова Використання інтерактивних методів навчання на урок, 682.45kb.
• Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики вищої категорії,, 1763.48kb.
• Програма для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю, 2244.39kb.
• Вданій роботі подано методичні рекомендації, щодо використання методу проектів у курсі, 231.92kb.
• Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 194.52kb.
• Кияниця Ніна Віталіївна викладач української мови та літератури вищої категорії Тема,, 153.54kb.
• Довідка про підсумки проведення міських предметних олімпіад, 318.23kb.
• Формування ужиткових компетенцій при викладанні хімії Ряшина С.І., викладач вищої категорії,, 2216.75kb.
• Узгоджено: затверджую, 594.17kb.

Розділ 12. Аналогія

1. З'ясуйте, у яких прикладах має місце умовивід за аналогією. Структуру кожного умовиводу запишіть у вигляді схеми.

а) У листопаді мешканець Києва звернувся до міліції залізнич­ної станції із заявою про викрадення носильних речей із багажу, відправленого у жовтні зі станції Т. Ашхабадської залізниці. Не-

вдовзі відділенням міліції станції "Орел" було порушено кримі­нальну справу про викрадення речей із багажу, відправленого на ім'я Мелиника у листопаді із станції Д. Лшхабадської залізниці. На час розслідування цих справ у міліцію надійшла із Краснодара ще одна справа про викрадення речей із багажу, відправленого у листопаді зі станції К. Лшхабадської залізниці. Оглядом документів відправки багажу встановлено, що в усіх трьох випадках багаж відправлявся через курсового роздавача Ф. Він збирав багаж на всіх станціях, а потім здавав його на вузлову станцію К. для по­дальшої відправки до місця призначення. Па цій підставі була ви­сунута версія про можливу причетність Ф. до всіх цих крадіжок;

б) Із складу Псршотравневої райсіїоживспілки шляхом проло­му в стіні були викрадені товари на 12 тис. крб. Слідство у справі велося тривалий час, проте злочинці не були виявлені. Через дея­кий час із хати-магазину сусіднього сільпо також шляхом пролому в стіні були викрадені товари на велику суму. Злочинці і на цей раз не були виявлені. Через два місяці у тій же місцевості знову була скосна крадіжка із магазину сільпо. Крадіжка і цього разу була скосна таким же чином. Було висунуто версію про те, що всі ці злочини скосні однією й тією ж групою осіб;

в) У справі про пожежу і вбивство у дворі потерпілої було знай­дено 20-літровий бутель із залишками гасу, вкритий шаром пилу із засохлими нотьоками і краплями вапна. Тієї ж ночі у сараї сусіда потерпілої С. були виявлені три 20-літрові бутлі, вкриті шаром пилу із засохлими краплями вапна. Па підставі схожості ознак бутля, ви­явленого на місці події, і бутлів С. було висунуто припущення, що бутель, знайдений на місці події, належить С.

г) Під час розслідування справи про вбивство 3. було встановле­но, що потерпілий 3. був виявлений біля будинку зв'язку С-го ра­йону міста К. без свідомості із закривавленою головою, без пальта, головного убору, піджака, взуття, годинника. Не приходячи до свідо­мості, на четверту добу гр-н 3. номер. Щоб перевірити версію про вбивство 3. із метою пограбування (не виключалася версія і про його вбивство з помсти та інсценування пограбування), слідчий ви­рішив вивчити кримінальні справи про розбійні напади, скоєні на території С-го району. Унаслідок вивчення нерозслідуваних справ з'ясувалося, що на прилеглих до будинку зв'язку вулицях було скоє­но кілька нападів на громадян. Грабіжники діяли за одним мето­дом: сильно вдаривши перехожого по голові, від чого той непри­томнів, злочинці роздягали його.

На підставі схожості вбивства 3. із убивствами інших потерпі­лих у цьому районі слідчий дійшов висновку, що всі ці злочини ско­ювалися однією групою і, можливо, її учасниками і був убитий 3.

д) У справі про крадіжку було встановлено такі факти. О першій годині ночі 31 травня до магазину сільпо під'їхав автомобіль, в якому, окрім шофера, було двоє чоловіків. Двоє підійшли до сторожа Н. і наказали їй мовчати, погрожуючи розправою. Один із них тримав

пістолет, а другий зняв із голови II. хустку і зав'язав їй очі. ІІотім її зв'язали і поклали на землю. Один із злочинців залишився біля автомобіля, поряд з яким лежала зв'язана II., а двоє інших, зломив­ши двері, проникли в магазин. Через кілька хвилин, повантаживши велику кількість товарів на автомобіль, злочинці зникли.

Через 20 днів після цієї події в сусідньому районі була скоєна крадіжка із магазину сільпо. Сторож магазину П. на допиті дока­зав, що о 24-й годині з-за рогу будинка, в котрому містився маґ^азиІІ> вийшли троє невідомих чоловіків. Один із них націлив на стоР^ожа пістолет і наказав мовчати. Потім нападники звалили сторона ^на землю, зв'язали йому руки і зав'язали очі хусткою. Злочинці' зло­мивши двері та вікно, проникли до магазину, повантажили в£^ликУ кількість товару на автомобіль і зникли.

Слідчим була висунута версія про те, що обидві крадіжки скоєні однією і тією ж групою осіб.

2. Наведіть приклади умовиводів за аналогією.
   

Розділ 13. Доведення і спростування

1. У наведених прикладах знайдіть тезу, аргументи і встановіть вид умовиводу, у формі якого відбувається доведення. Визнач^{тс ВИ}Д доказовості (пряме або непряме):

а) "Підсудний Грищенко твердить, що він не проводжав Йегідзе і Косашвілі, хвіртку за ними не замикав і лише вранці дізнав^ся> Щ° Бегідзе і Косашвілі зникли, а Марфа вбита і речі її викрадені- Щ пояснення підсудного Грищенка спростовуються доказові^стю У справі. Із показань свідка Ольги Мудрик проглядається, що 15 ли­стопада, працюючи у другу зміну, вона повернулася додому 6Д^ИЗЬКО 24-ї години. Своїм ключем вона відімкнула хвіртку, а зайі^ІІОВШИ до двору, замкнула її. Між тим відомо, що Ольга Мудрик поверну-лася додому вже після того, як Бегідзе і Косашвілі пішли з двору Грушевських. Хто ж замкнув хвіртку після того, як пішли підсудні Бегідзе і Косашвілі? Марфа Грушевська була мертва, Соломі¹¹ Муд­рик і Семен Грушевський знаходилися у замкненій квартіфі- Не могли замкнути хвіртку Бегідзе і Косашвілі, оскільки у них 1^!С було ключа. Слідством установлено, що у Грушевського було три ключі від замка хвіртки: один у Романа, другий у Марфи Грушс^вськ°ї> третім користувалися Семен Грушевський, Соломія і Ольг^а Муд­рик. При огляді квартири Марфи Грушевської її ключ від хвіртки виявили в кишені жакета, ключ Романа був у його кімнаті, £ третій ключ був у Ольги Мудрик. Якби Бегідзе і Косаіпвілі, вих0Д^{ячи 3} двору Грушевських, самі замикали хвіртку, то вони мусилі¹ б ско­ристатися ключем Марфи Грушевської. Ллє і в цьому випадку ключ Марфи мав бути або в замку, або поблизу від хвіртки, або взагалі зникнути. Між тим він виявився у квартирі покійної. Отже, хвіртку після того, як пішли Бегідзе і Косапівілі, міг замкнути тільки Роман" {Орел Л. Є. Із промови у справі Бегідзе, Косашвілі і Грищенка)-

б) "Залишається розв'язати питання про кваліфікацію. Фейс-ханова обвинувачують за част. І ст. 169 КК. Ця стаття передбачає шахрайство, тобто одержання майна або права на майно шляхом обдурювання чи зловживання довірою. Чи правильна така кваліфі­кація? Шахрайство може бути тільки навмисним. Для складу шах­райства не досить установити, що внаслідок своїх дій особа отрима­ла гроші або майно. Слід довести, що в цієї особи був замір на обман. Ллє, якщо людина сама вірила в істинність своїх слів, сама перебувала в омані стосовно своїх дій, тоді не можна говорити про замір... Не з'ясовано, що Фейсханов мав замір обдурювати. Отже, в його діях відсутній склад злочину" (Синайський Е. Д. Із промови на захист Л. Фойсханова);

в) "Л. злочинно недбало ставилася до виконання службових обов'язків. Вона прийняла матеріальні цінності від колишньої за­відувачки складом за інвентарними даними, не звіряючи з фактич­ною наявністю майна, облік матеріальних цінностей вела неохайно; майно, що вийшло з ужитку, своєчасно не списувала. Окрім того, під час тривалої хвороби майном порядкували інші особи. Усі ці обставини підтверджуються показанням свідків і висновком бух­галтерської експертизи".

2. Визначте спосіб спростування у прикладах:

а) "Викриваючи Косова в епізоді з матрацними наволочками, Сажин дав кілька варіантів показань, що суперечать один одному і документам. Проте при цьому він категорично твердив, що позна­йомився з Косовим "наприкінці серпня — на початку вересня 1945 р.", після чого домовився про купівлю наволочок. Документами ж без­перечно установлено, що відпускалися наволочки у березні — квітні 1945 р., тобто майже за півроку до того, коли Сажин познайомився з Косовим. Отже, витривалий темперамент Сажина наштовхнув його на подання показань, явно нісенітних, які по відповідають дійсності" (Казначєєва С. К. Із промови на захист Косова);

б) "Зупинимося тепер на другому пункті обвинувачення Сали-ної, ця знову з'явилася — у спекуляції промисловими товарами, купленими нею для Мелихової. Чи підтверджено це нове обвинува­чення якимись доказами? Ні, не підтверджено. Мелихова розповіла, що вона дійсно давала сестрі (Салиній) 1200 крб. і прохала купити для неї різні промислові товари, котрі вона мала привезти до Пле-щеївки своїм рідним. Салина виконала це доручення, але до пере­даних Мелиховою товарів більше ніякого відношення не мала. Са­лина навіть не знала, що частину цих товарів сестра перепродала в Плещеївці за спекулятивними цінами. У суді було допитано 15 свідків. Жоден із них не засвідчив, що Салина продавала якісь то­вари. Чи маємо ми право після цього сказати, що знову висунуте Салиній обвинувачення в спекуляції промисловими товарами цілком спростоване? Як на мене, нічого іншого сказати неможливо" (Любимов Б. С. Із промови на захист Салиної);

в) "Чи могла сама Гранова приносити спирт до закусочної? Усі свідки — працівники закусочної підтвердили, що вони ніколи не бачили, щоб Гранова приносила спирт чи приходила на роботу з якимись пакунками чи посудом. Ллє на мить припустімо, що яки­мось чином Гранова, ніким не помічена, приносила до закусочної спирт, там його розводила до міцності горілки. Чи могла вона реа­лізувати його через буфет чи офіціантів? На суді з'ясовано, що ко­мірник одержував зі спирто-горілчаного заводу горілку у опломбова­ному посуді і за накладною здавав до буфету. Із показань свідків ви знаєте, що за буфетом завжди працювала Ченурова, а за її відсут­ності — Полікарпова. Гранова ж за буфетом ніколи не знаходила­ся. На суді з'ясовано, що із буфету горілку безпосередньо відвідува­чам не відпускали. Горілку завжди продавали через офіціантів, котрі одержували її в буфеті. Отже, для того, щоб невідомим шляхом принесений і розведений спирт реалізувати через буфет, Гранова мала б перебувати у злочинній змові з Чопуровою і Полікарповою. Проте це у справі вилучено. Чепурова і Полікарпова до криміналь­ної відповідальності не притягнені. Немає ніяких підстав не тільки для ствердження, а й для припущення про таку змову" (Ривлін Е. С. Із промови на захист Гранової);

г) "...Не хочеться думати, щоб текст договорів, оголошених нами на слідстві, вимудровувався в кабінеті графа, а не в конторі німця Фіпіера. Знаючи графа Бобринського як москвича, предводителя тутешнього дворянства, марно захищав я думку, що ці неустойки від 50 до 100 відсотків на суму боргу, простроченого сім днів, ці умови на землю, іцо відбирають її назад із насінням, урожаєм і роботою, якщо серед буденного за цей час безгрошів'я не виплатить боргу селянин-орендатор і т. д., і т. д.,— безсердечними управляю­чими.

Десять років, рік у рік, ідуть вони — однакові, руйнівні, жор­стокі умови, і граф їх знає!..

Ні, захищати цю думку — завдання над мої сили. Не можна. Десять років не знати, що за найменший недогляд одного піддавати штрафу на мою користь цілу общину, не можна не бачити, що до книг економії щорічно вносяться тисячі карбованців неустойок, зібра­них із злиденних копійок, стягнені із селянства, — не можна, не можна..." (Плевако Ф. Н. Справа Люторичних селян // Судебіше речи известньїх русеких юристов. — М., 1957).


Розділ 13. ДОВЕДЕННЯ І СПРОСТУВАННЯ (ОСНОВИ ТЕОРІЇ АРГУМЕНТАЦІЇ)

ПОНЯТТЯ ПРО АРГУМЕНТАЦІЮ. СТРУКТУРА АРГУМЕНТАЦІЇ

1. До даних тез доберіть аргументи. Продемонструйте їх «в'язок із тезами, використовуючи один із видів дедуктивного міркування:

• Прикладом емоційного типу оратора був Ф.М. Плевако;

• Якшо обвинувачений не є винним, то його виправдову­ють;

• Правові науки належать до сфери гуманітарних;

• Ця держава не є ні конфедерацією, ні федерацією.

2. До даних тез доберіть аргументи. Аргументуйте тези, ви­користовуючи різні види індуктивних міркувань:

• У процесі розслідування справи про пофабування музею, з'ясувалося, що в затриманих на місці злочину Н. і П. повинен бути співучасник;

• Експертизою встановлено, що дім на вул. Липовій розва­лився від старості;

• Деякі злочини є злочинами з необережності;

• Число злочинів у країні, як правило, пов'язане із стабіль­ністю життя людей цієї країни.

3. До даних тез доберіть аргументи. Аргументуйте тези, ви­користовуючи аналогію:

• Можливо обвинувачений буде засуджений на три роки;

• Крадіжки, що мали місце останнім часом у київських го­телях, скоріше за все вчинив О. із співучасниками;

• Літо в цьому році ймовірно буде холодним;

• Якщо свідок сказав неправду хоч раз, ви можете відхилити всі його свідчення.

АРГУМЕНТАЦІЯ ТА СУПЕРЕЧКА

4. Проаналізуйте такі вислови. Чи ви їх підтримуєте? Об­грунтуйте свою відповідь.

• «Не висловлюйте нічого, що не можна довести простими та рішучими дослідами... Шануйте дух критики, сам по собі він не пробуджує нових ідей, не підштовхує до великих справ. Але без нього все хитке. За ним завжди останнє слово. Те, що я вимагаю від вас і що ви в свою чергу вимагатимете від ваших учнів, є найскладнішим для дослідника» (Л. Паскаль);

• «Якщо ви сперечаєтеся і заперечуєте, ви іноді можете до­могтися перемоги, але це буде безглузда перемога, тому що ви ніколи не досягнете за допомогою цього доброго ставлення до себе з боку вашого «супротивника» (Б. Франклін);

• «Жодна людина, яка вирішила справді чогось досягти в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки, не говорячи вже про те, що вона не повинна дозволяти собі втра­чати самовладання. Поступайтеся у великих питаннях, якщо ви відчуваєте, що і ви, і ваш співрозмовник по-своєму маєте рацію, і поступайтеся в більш дрібних речах, навіть добре усві­домлюючи, що маєте рацію лише ви. Краще звільнити шлях собаці, ніж дозволити, щоб він вкусив вас. Навіть убивство собаки не вилікує укусу» (А. Лінкольн);

• «Супротивник, який відкриває ваші помилки, більш ко­рисний для вас, ніж друг, який бажає їх сховати» (Леонардо да Вінчі);

• «Коли визнаєш власні помилки, маєш шанс їх виправити» (Роберт Берне);

• «Якщо бажаєте сперечатися не марно і переконати співрозмовника, насамперед з'ясуйте, з якого боку він підхо­дить до предмета суперечки, позаяк цей бік він звичайно ба­чить правильно. Визнайте, що він має рацію, і одразу по­кажіть, що якщо підійти з іншого боку, він виявиться не та­ким. Ваш співрозмовник залюбки погодиться з вами, але ж він не припустився жодної помилки, просто чогось не роз­гледів, а люди сердяться не тоді, коли все бачать, а коли при­пускаються помилки» (Б. Паскаль);

• «Існує думка, що між крайніми точками зору лежить істи- -на. Ні в якому разі. Між ними лежить проблема» (І. Гете);

• «На їхню думку (думку софістів (авт.)) для того, хто зби­рається стати добрим оратором, зовсім не потрібно мати істине уявлення про справедливі і добрі справи або про людей, праведливих і добрих за природою або вихованням... У судах ішуче нікому немає жодного діла до істини, важлива лише переконаність. А вона полягає у правдоподібності, на чому й повинен зосереджувати свою увагу той, хто бажає проголосити мистецьку промову. Іноді у захисній та звинувачувальній про­мові навіть необхідно промовчати про те, що було в дійсності, якщо це неправдоподібно, і говорити лише про правдоподібне; оратор з усіх сил повинен гнатися за правдоподібним, нерідко розпрощавшись з істиною» (Сократ);

• Хто бажає з'ясувати істину, той не лише старанно шукає її у переконаннях або припущеннях супротивника, хоча ос­танні спочатку і не збігаються з його власними поглядами. Для того, щоб добути її також і звідти, він намагається допо­могти супротивнику знайти для його думки слова, які б найбільш точно її висловлювали. Він намагається, як гово­рять, зрозуміти супротивника краще, ніж той сам себе ро­зуміє. Замість того, щоб використовувати кожний слабкий пункт аргументації супротивника для розвінчування та зни­щення тієї справи, яку він відстоює, учасник предметної дис­кусії докладає зусиль для того, щоб добути з тверджень су­противника все те цінне, що допомагає виявленню істини. І в цьому немає суперечності. Це немовби певний поділ праці: «Ти будеш намагатися відстоювати власну гіпотезу, а я свою, і подивимося, що з того вийде. Я буду намагатися спростову­вати твої твердження, а ти — мої. Давай у нашому досліді спростовувати все, позаяк лише таким чином можна виявити те, що не підлягає спростуванню. Те, що при цьому вистоїть, і стане спільно знайденою істиною. Нехай вона виявиться єдиним переможцем у цій суперечці» (Т. Котарбінський);

• «В одному випадку із ста те чи інше питання посилено обговорюється тому, що воно справді темне; в останніх дев'яноста дев'яти воно стає темним тому, що посилено обгово­рюється» (Е. По);

• «Сперечатися значно легше, ніж розуміти» (Г. Флобер);

• «Нема нічого дурнішого, ніж бажання завжди бути ро­зумнішим за всіх» (Ф. де Ларошфуко);

• «Сперечайтеся, помиляйтеся, але... розмірковуйте, і хоча криво, але самі» (Г. Лессінг);

• «Суперечки навколо деякого твердження нічого не гово­рять про його істинність; іноді безсумнівне викликає супе­речки, а сумнівне проходить без заперечення. Суперечки не означають помилковості твердження, так само, як загальна згода — його правильності» (Б. Паскаль);

• «Безглуздо змагатися з тими, хто кращі і сильніші за тебе» (Езоп);

• «Краще розбирати суперечку між своїми ворогами, ніж між своїми друзями, бо явно після цього один із друзів стане твоїм ворогом, а один із ворогів — твоїм другом» (Біант);

• «Мудрість значно краща, ніж сила...» (Ксенофонт);

• «Мовчи, або говори те, що краще, ніж мовчання» (Піфагор);

• «З тим, хто полюбляє сперечатися, не треба вступати в суперечку» (Сюнь-цзи);

• «Краща філософія — все заперечувати і ні про що не висловлювати певну думку» (Ціцерон);

• «Краще визнати, що ти не знаєш того, чого не знаєш, ніж нести якусь нісенітницю та безглуздя і самому собі бути огидним» (Ціцерон);

• «Красномовство — це світло, яке надає блиск розуму» (Ціцерон);

• «Перш, ніж сказати що-небудь іншим, скажи це собі» (Сенека);

• «Непереможним можеш бути, якщо не вступиш у жодну битву, де перемога залежить не від тебе» (Епіктет).

ВИДИ АРГУМЕНТАЦІЇ

Доказова та недоказова аргументація

5. Чи може таке бути в доказовій аргументації:

• аргументи — недостовірні твердження;

• деякі аргументи — достовірні твердження, а деякі ймовірні;

• форма — неповна індукція;

• форма — повна індукція;

• теза — імовірне твердження?

6. Наведіть приклади доказової аргументації.

Пряма та непряма аргументація

7. Чи може бути:

• доказова аргументація прямою;

• апагогічна документація недоказовою;

• розділова аргументація непрямою й недоказовою?

8. Проаналізуйте наведені аргументації, з'ясуйте їх структу­ру, вид (доказова чи недоказова, пряма чи непряма), запишіть їх схеми:

• «Отже, афіняни, якщо б ці панове говорили правду й існу­вало б два закони про присвоєння нагород, то архонти законо­давці безсумнівно б їх знайшли, а чергові голови передали б їх законовиправникам, і один би із законів був би скасований: або той, що дозволяє таку угоду; або той, що забороняє її. Але у зв'язку з тим, що цього немає, стає очевидним: ці панове не тільки говорять неправду, але й стверджують речі, які є вза­галі неможливими» (Зсхил. Против Ктесифонта о венке // Оратори Греции);

• «Оскільки живі організми проходять у своєму розвитку ступені народження, розквіту, занепаду й загибелі, остільки й суспільство у своєму розвитку проходить саме ці ступені» (Шпенглер);

• Виступаючи у справі Сапогова, відомий російський ад­вокат М.Г. Казарінов сказав: «У кожному злочині, який скоїла нормальна людина, ми можемо розрізнити: по-перше, дос­татній мотив, по-друге, внутрішню боротьбу людини, яка за­мислила злочин, з усім запасом його моральних сил; далі зав­жди наявне почуття самооборони, що рекомендує людині здійснити злочин найбільш безпечним для себе, частіше за все таємним способом. І, нарешті, можемо розрізнити з боку злочинця деяку розважність, деяку економію зла. Усякій лю­дині притаманний жах перед злом і ніхто не стане вчиняти зло надмірно, а обмежиться злом необхідним. У справі, яка розглядається, я не бачу мотиву для вбивства, не можу влови­ти жодних ознак внутрішньої боротьби, або почуття само­оборони.

За моїм переконанням, Сапогов — суб'єкт із душевною хворобою, який стоїть на межі між злочинами за пристрастю і злочинами психічно ненормальними» (Речи известньїх рус­ских юристов);

• Виступаючи у справі Бартеньєва відомий адвокат Ф.М. Плевако заявив про те, що підсудний не міг вчинити злочин із ревнощів. Цю тезу він доводив таким чином: «Рев­нощі до генерала Паліцина або через Паліцина — ось перше припущення. Воно не витримує критики. Якщо б Вісковська цікавилася генералом і надавала йому перевагу, а не Бартень-єву, вона не заплуталася б у своїй історії... Якщо Бартеньєв ревнував до генерала Паліцина і ненавидів його за залицяння до Вісковської, смерть могла загрожувати генералу, а не Вісковській... Відсутність мотиву з боку Бартеньєва доводять також і зовнішні дані: отруту й знаряддя вбивства везе той, кому вони потрібні для задуманої мети. Але ми не маємо жодного пристойного доказу, що їх приніс Бартеньєв. На­впаки, покоївка Вісковської бачила револьвер загорнутим у пакунок, коли Вісковська виходила з дому; вона ж визнала отруту, знайдену у кімнаті вбивства, як отруту, яку вона ба­чила в руках Вісковської» (Речи известньїх русских юристов);

• «...У цій справі немає середини: треба або визнати, що вона (Рибаковська) скоїла злочин із завчасно обдуманим наміром, або треба визнати, що вона вчинила злочин з необережності; для припущення, що вона вчинила цей зло­чин за раптовим поривом, немає місця, тому що, як за свідчен­ням Рибаковської, так і за свідченням Лейхфельда, бачимо, що між зарядженням пістолета і пострілом був певний про­міжок часу... Для того, щоб припустити, що в Рибаковської був завчасно продуманий намір вчинити той злочин, у якому вона обвинувачується... немає ніяких підстав. Визнання нею того, що вона зарядила пістолет, показує саме те, що вона не вважає цю обставину доказом, що викриває її у злочині. Це свідчить про те, що в цьому випадку вона говорить правду, хоч ця обставина за певних умов могла б бути обернена проти Рибаковської» (ВИ. Смолярчук. Гиганти и чародеи слова);

• «На твою думку, у світі є тільки три нещастя: жити взим­ку в холодному помешканні, влітку носити вузькі чоботи і ночувати в кімнаті, де кричить дитина...; у мене немає ні пер­шого, ні другого, ні третього. Отже, немає у мене нещастя» {И.С. Тургенев. Рудин);

• «Смерть нічого для нас не означає. Бо те, що розкла­дається, позбавлене почуття, а тіло, що позбавлене почуття, нас зовсім не обходить» (Епікур);

• «Віслюк знаходиться між двома однаковими оберемками сіна однакової якості та однакового розміру. Якщо б він не мав свободи волі, то помер би з голоду, тому що немає ніяких підстав для того, щоб він надав перевагу якомусь одному обе­ремку. Позаяк на практиці у таких випадках віслюки не поми­рають, то можна стверджувати, що вони мають свободу волі. Отже свобода волі існує» (Буридан);

• «Намагатися за допомогою війни вирішувати політичні суперечки між державами, намагатися досягти сили і слави — це все одно, що змусити усіх людей країни пити одні й ті самі ліки для лікування різних хвороб, бо користі від цього, мож­ливо, буде лише чотирьом-п'яти людям» (Мо-цзи);

• «Порожнечі зовсім нема. Бо порожнеча — ніщо. Отже, те, що є нічим, існувати не може» (Мелісе);

• Якщо люди хороші, то покарання зайве; якщо вони дурні, то покарання не має сенсу. Але люди або хороші, або дурні. Отже, покарання або не має сенсу, або марне;

• Милосердя тільки вбиває, пробачаючи вбивць;

• Доведення провини обвинуваченого незаперечне, — ска зав слідчий. — Міркуйте самі. По-перше, потерпіла під чаї пізнання однозначно вказала на підозрюваного. По-друге, підоз рюваний був затриманий під час спроби продати валюту, якої у нього ніколи не було. Це підтвердили усі знайомі підозрю ваного. А в сумочці у померлої була немала сума у валюті По-третє, у той день, коли було здійснене пограбування, підоз рюваного бачили десь за півгодини до цього недалеко від місця злочину.

ПОНЯТТЯ ПРО КРИТИКУ. СПРОСТУВАННЯ ЯК ОКРЕМИЙ ВИПАДОК КРИТИКИ

9. Які із запропонованих висловлювань істинні? Обгрун-уйте відповідь.

• мета спростування — руйнування аргументації;

• мета спростування — встановлення малого ступеня правдоподібності тези аргументації;

• мета спростування — встановлення хибності тези аргумен­тації.

ВИДИ КРИТИКИ

10. Визначте структуру та вид критики (пряма чи непряма). Запишіть її схему.

• «...У справі за обвинуваченням громадянина П. троє по­терпілих упізнали в ньому людину, що їх пограбувала. Висту­паючи в суді, адвокат, що захищав П., навів докази того, що потерпілі помилилися. Напад мав місце у темному під'їзді, тому потерпілі майже не бачили обличчя грабіжника. Окрім того, вони дуже налякалися і, звичайно, не змогли запам'ята­ти прикмети злочинця. Єдина прикмета, яку вони добре за­пам'ятали, — це куртка, котра була на грабіжнику. Саме н таку куртку був одягнений і П., якого упізнали потерпілі, хоча такий одяг може бути «прикметою» багатьох молодих людей у наш час.

Аргументація процесу формування свідчень дозволила об­грунтувати висновок про сумнівність доказів-свідчень потерпі­лих, з яким повністю погодився суд» (Н.С. Алексеев, В.З. Ма­карова. Ораторекое искусетво в суде);

• «Якщо б Ю.Л. Успенський насправді задумав убивство, та ще й так хитро і довго готувався до нього, для того, щоб можна було повірити, що Галина Муракова покінчила з со­бою, то дозвольте прохати вас поміркувати, чи став би він напередодні вбивства давати в руки того, хто бажає помститися за дочку, таку грізну зброю проти себе, чи став би він, повторюю, напередодні смерті дружини писати її матері, по переджаючи, що він задумав убивство її дочки?» (Ораторские речи в суде);

• «Уявімо собі на хвилину, що Семенова отримала ці речі не злочинним шляхом, а їх насправді втиснули, насильно нав'язали. Простіше за все було б піти й оголосити про це поліції або хоч дочекатися ранку, щоб дізнатися, у чому справа, зро­зуміти, як з тим бути далі. Але ні! Зараз же виникає і поспішно здійснюється природ­ний лише для крайніх випадків небезпеки... засіб — втеча...» (Из речи М.П. Карабчевского по делу Мироновича // Речи известньїх русеких юристов);

• У статті «Чи мороз винищив французьку армію в 1812 році?» відомий герой війни 1812 р. Денис Давидов пи­сав, що твердження про поразку французів завдяки холодній погоді є безпідставним. У дні відступу армії Наполеона пого­да була теплою, мороз не перевищував 12 градусів і тривав не більше ніж 3—5 днів. «Як же можна подумати, — пише Дави­дов, — щоб 150-тисячна армія могла втратити 65 тис. солдат лише завдяки морозам, тоді як значно сильніші морози у 1795 р. в Голландії, в 1807 р. у часи Еймавської кампанії, що продовжувалися близько двох місяців, і в 1808 р. в Іспанії.

Посеред Кастильських гір, протягом усієї зимової кампанії, ... потрапляли у середину французької армії»; • «Вибачаюсь, — перебив його Швондер, — от саме з при­воду їдальні і оглядової ми й прийшли поговорити. Загальні .збори просять вас добровільно, у порядку трудової дисципліни, відмовитися від їдальні. їдалень нема ні в кого в Москві.

— Навіть у Айседори Дункан, — дзвінко крикнула жінка. З Філіпом Філіповичем щось скоїлося, внаслідок чого його бличчя побагровіло, і він не вимовив жодного звука, очіку-Очи, що буде далі.

І від оглядової також, — продовжував Швондер, — ог-іову прекрасно можна об'єднати з кабінетом.

— Угу, — промовив Філіп Філіпович якимось дивним го­лосом, — а де ж я повинен приймати їжу?

— У спальні, — хором відповіли усі четверо. Багровість Філіпа Філіповича набула трохи сіруватого відтінку.

— У спальні приймати їжу, — заговорив він трохи приду­шеним голосом, — в оглядовій читати, у приймальні одяга­тися, оперувати в кімнаті прислуги, а в їдальні оглядати. Цілком можливо, що Айседора Дункан так і робить. Може, вона в кабінеті обідає, а кроликів ріже у ванній. Може бути. Але я не Айседора Дункан!.. — раптом рявкнув він, і його і багровість стала повною. — Я буду обідати в їдальні, оперува-|ти в операційній! Передайте це загальним зборам, і прошу ас повернутися до своїх справ, а мені надати можливість приймати їжу там, де її приймають усі нормальні люди, тобто і їдальні, а не в передпокої і не в дитячій» (М. Булгаков. Собачье сердце);

• — Крадіжку міг вчинити і хтось інший, — сказав слідчий. — Ні, це виключено. Ніхто інший до квартири не заходив, — і впевнено заперечив дільничий інспектор. — Слідівто ніяких інших немає, окрім цих. Та й сусіди нікого того дня не бачили.

ПРАВИЛА ТА ПОМИЛКИ В АРГУМЕНТАЦІЇ ТА КРИТИЦІ

11. Проаналізуйте наведені тексти. Визначте правильність/ неправильність аргументацій та критик, що в них містяться. З'ясуйте помилки, яких у них припустилися, якщо вони є.

• « — Отже, по-вашому, переконань немає? —Немає, — і не існує.

— Це ваше переконання?

— Так.

— Як же ви говорите, що їх немає? Ось вам вже одне на перший раз» (И.С. Тургенев);

• «Сганарель. ...заявляю вам, що ваша дочка німа.

Жеронт. Так-то воно так, проте я дуже хотів би, щоб ви мені пояснили, з чого ж постає ця недуга?

Сганарель. Нічого немає легшого! Це постає з того, що їй відібрало мову.

Жеронт. Чудово, але причина?..

Сганарель. Всі наші найславетніші вчені скажуть вам, що це — наслідок утруднення орудувати язиком.

Жеронт. А ваша особиста думка щодо цього утруднення ору­дувати язиком?

Сганарель. Арістотель каже з приводу цього ... багато гарних речей.

Жеронт. Та, мабуть.

Сганарель. О, то була велика людина!

Жеронт. Безперечно.

Сганарель. Справді велика людина; (піднімаючи вгору руку) людина, що була вище від мене ось на стільки. Отже, вертаю­чись до нашого міркування, я стверджую, що це утруднення орудувати язиком спричинили певні соки, що їх ми, вчені, звемо шкідливими соками...; а через те, що гази, які форму­ються під впливом випарів, що утворюються у сфері хвороб, доходячи... так би мовити... до [...]. Оце, власне кажучи, й рризвело до того, що донечка ваша оніміла» (Мольер. Лекарь роневоле);

• «Точно у вказаний час з'явився інспектор Стенлі Копкінс... Молодий детектив був у захваті від своєї вдачі. «Так Ви насправді впевнені, що ваше пояснення правильне?» — звернувся до нього Шерлок Холмс. «А як же. Випадок цілком ясний... Я дізнався, що молодий Неліган прибув до отелю «Бремблтай» у той самий день, коли був вчинений злочин... Його кімната знаходилася на першому поверсі і він міг піти, коли йому заманеться. У ту саму ніч він... зустрівся у хатинці з Пітером Кері, посварився з ним і вбив його гарпуном...»

Холмс посміхнувся і похитав головою.

«Я бачу у вашій версії один недолік, Хопкінсе: вона абсо­лютно неправдоподібна. Ви хоч раз намагалися проткнути тіло гарпуном? Ні? Так ось, дорогий сер, ви повинні зверну­ти особливу увагу на цю деталь. Мій друг Уотсон міг б розпо­вісти вам, як я вправлявся з цим цілий ранок. Це не так-то легко, тут потрібна сильна тренована рука! А удар капітану був заподіяний з такою силою, що гарпун глибоко встромив­ся у стіну, пройшовши його тіло наскрізь. Чи можна припу­стити, що цей кволий юнак здатний нанести такий страшний удар?

І що це саме він — та людина, яка вночі пила ром із Чор­ним Пітером? І що це його профіль бачили на завісі за два дні до того? Ні, ні, Хопкінсе, доведеться вам пошукати ко­гось страшнішого» (Конан-ДойльА. Записки о Шерлоке Холмсе);

• «Одного разу Вінсент Ван Гог на великому аркуші малю­вав вирубку лісу: на передньому плані він зобразив самотнє дерево, що стояло біля струмка. Один з лісорубів час від часу підходив до нього і дивився через плече на малюнок, по сміхався, а потім і зовсім зареготав. Вінсент працював над цим малюнком декілька днів і селянин сміявся над ним все більш відкрито. Вінсент вирішив дізнатися, що ж його так забавляє.

— Вам смішно, що я малюю дерево? — чемно запитав він. Лісоруб у відповідь знову зареготав і сказав:

— Звичайно, смішно. А ти, мабуть, дурень. Вінсент замислився на хвилинку і запитав:

— А був би я дурнем, якщо б посадив дерево? Обличчя селянина відразу ж стало серйозним. -Ні.

— А був би я дурнем, якщо став би доглядати це дерево?

— Звичайно, ні.

— А якщо б зібрав з нього плоди?

— Ти наді мною просто смієшся!

— Ну, а дурень я чи ні, якщо зрубаю дерево, як роблять отут?

— Чому ж? Дерева треба рубати.

— Отже, саджати дерева можна, доглядати за ними мож­на, знімати плоди можна, рубати можна, а якщо я їх нама­люю, то я вже дурень. Чи правильно це?

Селянин знову посміхнувся.

— Звичайно, ти дурень, якщо гайнуєш час на таку справу. І усі говорять, що ти дурень» (Ирвжг Стоун. Жажда жизни);

• «Заробляти свій хліб, дядьку Коре? Що це означає? За­робляти свій хліб... або не дарма його їсти? їсти свій хліб дарма або, іншими словами, бути не вартим його, — це, зви­чайно, злочин, бо кожна порядна людина повинна бути варта свого хліба. Але не вміти заробляти на хліб, хоча і бути вар­тим його, — це вже нещастя, велике нещастя» (Там саме);

• На засіданні Академії наук було запропоновано обрати в дійсні члени грамотного військового міністра Аракчеєва, який прославився жорстокістю і реакційністю. Коли один з академіків указав на відсутність у нього наукових заслуг, йому відповіли: «Зате він близький до государя». «У такому випадку прошу обрати і кучера Іллю Петрова», — зауважив академік. (Спосіб аргументації виявився настільки ефективним, що ака­демік опинився у засланні);

• «Ви вигадали і надрукували у своєму вченому творі, як сказав мені Герасимов, що нібито на найвеличнішому світилі, на Сонці, є чорні плямки. Цього не може бути, бо цього не може бути ніколи. Як ви могли бачити на Сонці плями, якщо на Сонце не можна дивитися простими людськими очима, і навіщо на ньому плями, якщо і без них можна обійтися? Із якого мокрого тіла зроблені ці плями, якщо вони не згора­ють?» (А. Чехов. Письмо к ученому соседу);

12. Проаналізуйте суперечку, яка наводиться в оповіданні В Шукшина «Зрізав» Знайдіть помилки в тексті:

« — У якій царині ви виявляєте себе? — запитав Гліб.

— Де я працюю, чи що? — не зрозумів кандидат.

— Так.

— На філфаці.

— Філософія?

— Не зовсім... Ну, можна й так сказати.

— Необхідна річ. — Глібові потрібно було, щоб була філо­софія. — Ну, і як щодо первинності?

— Якої первинності?

— Первинності духу і матерії...

— Як завжди. Матерія первинна...

— А дух?

— А дух — потім. А що?

— Як зараз філософія визначає поняття невагомості?

— Як завжди визначала.

— Але ж явище відкрите зовсім недавно. Тому я й запи тую. Натурфілософія, наприклад, визначає це так, стратегіч на філософія — інакше...

— Та нема такої філософії — стратегічної.

— Але є діалектика природи. А природу визначає філосо­фія. Як один з елементів природи нещодавно була виявлена невагомість. Тому я й запитую: розгубленості нема між філо­софами?

— Давайте визначимо, — серйозно зауважив кандидат, — про що у нас йде мова?

— Добре, друге питання: як ви особисто ставитеся до про­блеми шаманства в окремих районах Півночі?

— Та нема такої проблеми.

— Ну, нема так нема! Баба з возу — кобилі легше. Пробле­ми нема, а ці... — Гліб показав щось мудроване руками, — танцюють, дзвонять бубенцями... Так? Але при бажанні... — Гліб повторив: — При бажанні їх начебто й нема. Добре. Ще одне питання. Як ви ставитеся до того, що Місяць також справа рук розуму?

— Послухайте.

— Та ми вже послухали! Мали, так би мовити, задоволен­ня».

13. Прочитайте уривок із діалогу Платона «Федр». Про по­рушення якого правила щодо аргументації говорить Сократ?

Сократ. Щоб промова була доброю, прекрасною, невже розум оратора не повинен осягнути істину того, про що він збирається говорити?

Федр. Про це, милий Сократе, я чув так: тому, хто має намір стати оратором, немає необхідності розуміти, що дійсно справедливо, — достатньо знати те, що здається справедли­вим більшості, яка буде судити. Те ж саме стосується й того, що насправді є добрим і прекрасним, — достатньо знати, що таким уявляється. Саме так можна переконати, а не за допо­могою істини.

Сократ. «Думка не є нікчемною», Федре, якщо так гово­рять розумні люди, але потрібно розглянути, чи є в ній смисл. Тому не можна залишити без уваги те, що ти зараз сказав.

Федр. Ти маєш рацію.

Сократ. Розглянемо це таким чином.

Федр. Яким?

Сократ. Наприклад, я переконував би тебе купити коня, лоб боротися із ворогом, до того ж ми з тобою обидва не нали б, що таке кінь, та й про тебе я знав би лише те, що >едр вважає конем свійську тварину з великими вухами...

Федр. Це було б смішно, Сократе.

Сократ. Поки ще ні, але так було б, якщо б я став серйозно тебе переконувати, склавши похвальне слово віслюку, назвав­ши його конем і стверджуючи, що потрібно мати цю скотину не тільки вдома, але й у поході, тому що вона знадобиться у битві, для перевезення вантажу і ще для багатьох речей.

Федр. Це було б зовсім смішно!

Сократ. А хіба не краще те, що є смішним та милим, ніж те, що є страшним та ворожим?

Федр. Це очевидно.

Сократ. Так ось, коли оратор, який не знає, що таке добро, а що — зло, виступить перед такими самими громадянами з метою їх переконати, до того ж буде розхвалювати не тільки віслюка, видаючи його за коня, але й зло, видаючи його за добро, і, враховуючи думку юрби, переконає її зробити дещо погане замість доброго, які, на твою думку, плоди принесе згодом посів його красномовства? Федр. Не дуже-то хороші.

14. Про застосування яких хитрощів ідеться в наведених прикладах?

• На одній із дискусій з приводу походження видів Ч. Дарвіна єпископ Вільберфорс звернувся до слухачів із питанням, чи були їх пращури мавпами? Біолог Т. Хакслі, який захищав цю теорію, відповів, що йому соромно не за своїх мавпячих пращурів, а за людей, яким не вистачає розуму і які не здатні поставитися серйозно до висновків Дарвіна;

• «Ми опановуємо значно вищий стиль суперечки — супе­речку без фактів. Суперечку на темпераменті. Суперечку, що переходить від голослівних тверджень на особу, партнера. Що може говорити кульгавий про мистецтво Ван Гога? Якщо йому одразу заявити, що він кульгавий, він визнає себе переможе­ним. Про що може сперечатися людина, яка не обміняла паспорт? Які погляди на архітектуру може висловити чолов'яги без прописки? Впійманий на гарячому, він визнає себе пере­моженим. І взагалі, чи може нас цікавити думка людини ли­сої і з отаким носом?

Нехай спочатку виправить ніс, відростить волосся, набере вагу, виправить ходу, а вже потім висловлює щось супереч­ливе — ми її зрозуміємо» (М. Жванецький);

• « — ...Якщо ви, наприклад, ренегат, —докоряйте супро­тивнику у тому, що в нього нема переконань!

Якщо ви самі лакей у душі, — говоріть йому з докором, що він лакей... Лакей цивілізації, Європи, соціалізму...

— Можна навіть сказати: лакей без лакейства! — заува­жив я.

— І це можна, —підхопив пройдисвіт» (І.С. Тургенєв);

• «Панове присяжні засідателі, пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне й щире визнання. Я б навіть сказав, що воно свідчить про незвичайну цілісність і глибину натури, про людину сміливу і чесну. Але чи можливо, пано­ве, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була злодієм?»

• «Двічі по два — чотири, — каже розум. Двічі по два — п'ять, — каже варвар, ударяючи мечем по столі, де розкла­дені розумові плани й рахунки. І доки той меч на столі, двічі по два буде п'ять...» (М. Шлемкевич);

• В. Леоненко наводить приклад із судової практики од­ного з районних судів м. Києва. Під час судового розгляду справи, в той момент, коли адвокат, виступаючи із захисною промовою, сказав: «Товариші судді, якщо по совісті говори­ти...», прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку: «А у вас є совість?» (Леоненко В.В. Профессиональ-ная зтика участников уголовного судопроизводства);

15. Проаналізуйте наведені поради двох видатних філософів. Про які хитрощі в них говориться? Як ви вважаєте, чи є вони коректними?

Порада Л. Шестова:

«Кращий і переконливіший спосіб доведення — почати свої міркування з необразливих, усіма визнаних тверджень. Коли підозрілість слухача достатньо приспана, коли у нього навіть народилася впевненість, що ви збираєтеся підтвердити найулюбленіші його ідеї — тоді настав момент відкрито вис-

ловитися, але неодмінно немовби нічого не сталося, спокій­ним тоном, таким самим, як говорилися раніше трюїзми. Про логічний зв'язок можна не турбуватися. На людину звичайно значно більше діє послідовність інтонації, ніж послідовність думок. Так що, якщо ви зможете, не порушивши тону, вслід за банальностями виказати заготовлену заздалегідь підозрілу і неприйнятну думку, вашу справу зроблено. Слухач не тільки не забуде ваших слів — він буде ними каратися, мучитися, доки не погодиться з вами»;

Порада А. Шопенгауера:

«Треба показати, що твердження супротивника, видимість спростування яке ви хочете створити, суперечить тому, що він сам робить або не робить: «Наприклад, якщо супротив­ник виправдовує самогубство, обов'язково треба запитати його, чому він сам до цього часу не повісився, або якщо стверджує, що Берлін недобре місто і що в ньому неможливо жити, за­питайте його, чому він сам не від'їздить звідси з першим же потягом».

16. Які некоректні хитрощі застосовуються в наведених тек­стах:

• У старій гімназії учень запитує: «Пане вчителю, хто та­кий був Діоген?» «Діоген?.. Хм, Діоген... Ну, ти ще малий, щоб ставити такі запитання»;

• Професор А. говорить, що студенти недостатньо працю­ють, але сам А. лінивий і тому немає підстав думати, що він правий стосовно студентів;

• — Що-що, а ось цифри ніколи не підводять, — впевнено говорить професор. — Наприклад, якщо одна людина може побудувати будинок за 12 днів, то дванадцять чоловік можуть побудувати його за один день!

— Так? — зупиняє його один із студентів. — Тоді 228 чо­ловік можуть побудувати його за одну годину, 17 200 — за хвилину і 1 036 800 — за секунду. Та вони за цей час не встиг­нуть покласти навіть однієї цеглини!

І доки розгублений професор ніяк не міг придумати, що йому відповісти, студент продовжував:

— І потім, якщо один корабель може перетнути Атлантич­ний океан за 5 днів, отже, 5 кораблів зможуть його перетнути за один день! Цього не може бути!


Література

1. Антология мировий философии. — М., 1969. — Т. 1, ч.1.
   
2. Баженов ЛБ Современная научная гипотеза // Материалистическая диалектика и методы естественных на­ук. — М., 1968. — 302с.
   
3. Герцен А.И. Избранньїе филосовские произведения. — М., 1948. — Т.1.
   
4. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник.- 10-те видання., - К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 255с.
   
5. Ивин А.А. По законам логики.- М.: Мол. Гвардия, 1983.- 208с.
   
6. Кондаков Н.И. Логика. — М., 1954. — 288с.
   
7. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. — М., 1975. — 420с.
   
8. Логика / Под ред. Г.А. Левина. — Минск, 1974. — 264с.
   
9. Маковельський А.О. История логики. — М., 1967. — 198с.
   
10. Строгович М.С. Логика. — М., 1949. — 270с.
    
11. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник для вищих навчальних закладів – К.: Видавничий центр «Академія», 1999.- 336с.
    
12. Философский знциклопедический словарь. — М., 1983.
    
13. Хоменко І.В. Логіка в задачах: Підручник.-К.: Четверта хвиля, 1998.-284с.
    
14. Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підручник.- К.: Четверта хвиля, 1997.-392с.
    
15. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. — К., 1996. 258с.
    
16. Кримінальний кодекс України.-Х.: ПП «ІГВІНІ», 2007. – 2007с..
    
17. Кримінально-процесуальний кодекс України.- Х.:ТОВ «Одісей», 2007.- 264с.