Проценко Ніна Федорівна, викладач правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії Унавчально-методичному посібнику висвітлюються комплексно питання про закон
Вид материала | Закон |
- Маляренко Світлана Олексіївна, спеціаліст вищої категорії, «старший учитель». «Нестандартні, 102.6kb.
- В. М. Захарова Використання інтерактивних методів навчання на урок, 682.45kb.
- Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики вищої категорії,, 1763.48kb.
- Програма для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю, 2244.39kb.
- Вданій роботі подано методичні рекомендації, щодо використання методу проектів у курсі, 231.92kb.
- Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 194.52kb.
- Кияниця Ніна Віталіївна викладач української мови та літератури вищої категорії Тема,, 153.54kb.
- Довідка про підсумки проведення міських предметних олімпіад, 318.23kb.
- Формування ужиткових компетенцій при викладанні хімії Ряшина С.І., викладач вищої категорії,, 2216.75kb.
- Узгоджено: затверджую, 594.17kb.
Розділ 12. Аналогія
1. З'ясуйте, у яких прикладах має місце умовивід за аналогією. Структуру кожного умовиводу запишіть у вигляді схеми.
а) У листопаді мешканець Києва звернувся до міліції залізничної станції із заявою про викрадення носильних речей із багажу, відправленого у жовтні зі станції Т. Ашхабадської залізниці. Не-
вдовзі відділенням міліції станції "Орел" було порушено кримінальну справу про викрадення речей із багажу, відправленого на ім'я Мелиника у листопаді із станції Д. Лшхабадської залізниці. На час розслідування цих справ у міліцію надійшла із Краснодара ще одна справа про викрадення речей із багажу, відправленого у листопаді зі станції К. Лшхабадської залізниці. Оглядом документів відправки багажу встановлено, що в усіх трьох випадках багаж відправлявся через курсового роздавача Ф. Він збирав багаж на всіх станціях, а потім здавав його на вузлову станцію К. для подальшої відправки до місця призначення. Па цій підставі була висунута версія про можливу причетність Ф. до всіх цих крадіжок;
б) Із складу Псршотравневої райсіїоживспілки шляхом пролому в стіні були викрадені товари на 12 тис. крб. Слідство у справі велося тривалий час, проте злочинці не були виявлені. Через деякий час із хати-магазину сусіднього сільпо також шляхом пролому в стіні були викрадені товари на велику суму. Злочинці і на цей раз не були виявлені. Через два місяці у тій же місцевості знову була скосна крадіжка із магазину сільпо. Крадіжка і цього разу була скосна таким же чином. Було висунуто версію про те, що всі ці злочини скосні однією й тією ж групою осіб;
в) У справі про пожежу і вбивство у дворі потерпілої було знайдено 20-літровий бутель із залишками гасу, вкритий шаром пилу із засохлими нотьоками і краплями вапна. Тієї ж ночі у сараї сусіда потерпілої С. були виявлені три 20-літрові бутлі, вкриті шаром пилу із засохлими краплями вапна. Па підставі схожості ознак бутля, виявленого на місці події, і бутлів С. було висунуто припущення, що бутель, знайдений на місці події, належить С.
г) Під час розслідування справи про вбивство 3. було встановлено, що потерпілий 3. був виявлений біля будинку зв'язку С-го району міста К. без свідомості із закривавленою головою, без пальта, головного убору, піджака, взуття, годинника. Не приходячи до свідомості, на четверту добу гр-н 3. номер. Щоб перевірити версію про вбивство 3. із метою пограбування (не виключалася версія і про його вбивство з помсти та інсценування пограбування), слідчий вирішив вивчити кримінальні справи про розбійні напади, скоєні на території С-го району. Унаслідок вивчення нерозслідуваних справ з'ясувалося, що на прилеглих до будинку зв'язку вулицях було скоєно кілька нападів на громадян. Грабіжники діяли за одним методом: сильно вдаривши перехожого по голові, від чого той непритомнів, злочинці роздягали його.
На підставі схожості вбивства 3. із убивствами інших потерпілих у цьому районі слідчий дійшов висновку, що всі ці злочини скоювалися однією групою і, можливо, її учасниками і був убитий 3.
д) У справі про крадіжку було встановлено такі факти. О першій годині ночі 31 травня до магазину сільпо під'їхав автомобіль, в якому, окрім шофера, було двоє чоловіків. Двоє підійшли до сторожа Н. і наказали їй мовчати, погрожуючи розправою. Один із них тримав
пістолет, а другий зняв із голови II. хустку і зав'язав їй очі. ІІотім її зв'язали і поклали на землю. Один із злочинців залишився біля автомобіля, поряд з яким лежала зв'язана II., а двоє інших, зломивши двері, проникли в магазин. Через кілька хвилин, повантаживши велику кількість товарів на автомобіль, злочинці зникли.
Через 20 днів після цієї події в сусідньому районі була скоєна крадіжка із магазину сільпо. Сторож магазину П. на допиті доказав, що о 24-й годині з-за рогу будинка, в котрому містився маґазиІІ> вийшли троє невідомих чоловіків. Один із них націлив на стоРожа пістолет і наказав мовчати. Потім нападники звалили сторона на землю, зв'язали йому руки і зав'язали очі хусткою. Злочинці' зломивши двері та вікно, проникли до магазину, повантажили в£ликУ кількість товару на автомобіль і зникли.
Слідчим була висунута версія про те, що обидві крадіжки скоєні однією і тією ж групою осіб.
- Наведіть приклади умовиводів за аналогією.
Розділ 13. Доведення і спростування
1. У наведених прикладах знайдіть тезу, аргументи і встановіть вид умовиводу, у формі якого відбувається доведення. Визначтс ВИД доказовості (пряме або непряме):
а) "Підсудний Грищенко твердить, що він не проводжав Йегідзе і Косашвілі, хвіртку за ними не замикав і лише вранці дізнався> Щ° Бегідзе і Косашвілі зникли, а Марфа вбита і речі її викрадені- Щ пояснення підсудного Грищенка спростовуються доказовістю У справі. Із показань свідка Ольги Мудрик проглядається, що 15 листопада, працюючи у другу зміну, вона повернулася додому 6ДИЗЬКО 24-ї години. Своїм ключем вона відімкнула хвіртку, а зайіІІОВШИ до двору, замкнула її. Між тим відомо, що Ольга Мудрик поверну-лася додому вже після того, як Бегідзе і Косашвілі пішли з двору Грушевських. Хто ж замкнув хвіртку після того, як пішли підсудні Бегідзе і Косашвілі? Марфа Грушевська була мертва, Соломі11 Мудрик і Семен Грушевський знаходилися у замкненій квартіфі- Не могли замкнути хвіртку Бегідзе і Косашвілі, оскільки у них 1!С було ключа. Слідством установлено, що у Грушевського було три ключі від замка хвіртки: один у Романа, другий у Марфи Грушсвськ°ї> третім користувалися Семен Грушевський, Соломія і Ольга Мудрик. При огляді квартири Марфи Грушевської її ключ від хвіртки виявили в кишені жакета, ключ Романа був у його кімнаті, £ третій ключ був у Ольги Мудрик. Якби Бегідзе і Косаіпвілі, вих0Дячи 3 двору Грушевських, самі замикали хвіртку, то вони мусилі1 б скористатися ключем Марфи Грушевської. Ллє і в цьому випадку ключ Марфи мав бути або в замку, або поблизу від хвіртки, або взагалі зникнути. Між тим він виявився у квартирі покійної. Отже, хвіртку після того, як пішли Бегідзе і Косапівілі, міг замкнути тільки Роман" {Орел Л. Є. Із промови у справі Бегідзе, Косашвілі і Грищенка)-
б) "Залишається розв'язати питання про кваліфікацію. Фейс-ханова обвинувачують за част. І ст. 169 КК. Ця стаття передбачає шахрайство, тобто одержання майна або права на майно шляхом обдурювання чи зловживання довірою. Чи правильна така кваліфікація? Шахрайство може бути тільки навмисним. Для складу шахрайства не досить установити, що внаслідок своїх дій особа отримала гроші або майно. Слід довести, що в цієї особи був замір на обман. Ллє, якщо людина сама вірила в істинність своїх слів, сама перебувала в омані стосовно своїх дій, тоді не можна говорити про замір... Не з'ясовано, що Фейсханов мав замір обдурювати. Отже, в його діях відсутній склад злочину" (Синайський Е. Д. Із промови на захист Л. Фойсханова);
в) "Л. злочинно недбало ставилася до виконання службових обов'язків. Вона прийняла матеріальні цінності від колишньої завідувачки складом за інвентарними даними, не звіряючи з фактичною наявністю майна, облік матеріальних цінностей вела неохайно; майно, що вийшло з ужитку, своєчасно не списувала. Окрім того, під час тривалої хвороби майном порядкували інші особи. Усі ці обставини підтверджуються показанням свідків і висновком бухгалтерської експертизи".
2. Визначте спосіб спростування у прикладах:
а) "Викриваючи Косова в епізоді з матрацними наволочками, Сажин дав кілька варіантів показань, що суперечать один одному і документам. Проте при цьому він категорично твердив, що познайомився з Косовим "наприкінці серпня — на початку вересня 1945 р.", після чого домовився про купівлю наволочок. Документами ж безперечно установлено, що відпускалися наволочки у березні — квітні 1945 р., тобто майже за півроку до того, коли Сажин познайомився з Косовим. Отже, витривалий темперамент Сажина наштовхнув його на подання показань, явно нісенітних, які по відповідають дійсності" (Казначєєва С. К. Із промови на захист Косова);
б) "Зупинимося тепер на другому пункті обвинувачення Сали-ної, ця знову з'явилася — у спекуляції промисловими товарами, купленими нею для Мелихової. Чи підтверджено це нове обвинувачення якимись доказами? Ні, не підтверджено. Мелихова розповіла, що вона дійсно давала сестрі (Салиній) 1200 крб. і прохала купити для неї різні промислові товари, котрі вона мала привезти до Пле-щеївки своїм рідним. Салина виконала це доручення, але до переданих Мелиховою товарів більше ніякого відношення не мала. Салина навіть не знала, що частину цих товарів сестра перепродала в Плещеївці за спекулятивними цінами. У суді було допитано 15 свідків. Жоден із них не засвідчив, що Салина продавала якісь товари. Чи маємо ми право після цього сказати, що знову висунуте Салиній обвинувачення в спекуляції промисловими товарами цілком спростоване? Як на мене, нічого іншого сказати неможливо" (Любимов Б. С. Із промови на захист Салиної);
в) "Чи могла сама Гранова приносити спирт до закусочної? Усі свідки — працівники закусочної підтвердили, що вони ніколи не бачили, щоб Гранова приносила спирт чи приходила на роботу з якимись пакунками чи посудом. Ллє на мить припустімо, що якимось чином Гранова, ніким не помічена, приносила до закусочної спирт, там його розводила до міцності горілки. Чи могла вона реалізувати його через буфет чи офіціантів? На суді з'ясовано, що комірник одержував зі спирто-горілчаного заводу горілку у опломбованому посуді і за накладною здавав до буфету. Із показань свідків ви знаєте, що за буфетом завжди працювала Ченурова, а за її відсутності — Полікарпова. Гранова ж за буфетом ніколи не знаходилася. На суді з'ясовано, що із буфету горілку безпосередньо відвідувачам не відпускали. Горілку завжди продавали через офіціантів, котрі одержували її в буфеті. Отже, для того, щоб невідомим шляхом принесений і розведений спирт реалізувати через буфет, Гранова мала б перебувати у злочинній змові з Чопуровою і Полікарповою. Проте це у справі вилучено. Чепурова і Полікарпова до кримінальної відповідальності не притягнені. Немає ніяких підстав не тільки для ствердження, а й для припущення про таку змову" (Ривлін Е. С. Із промови на захист Гранової);
г) "...Не хочеться думати, щоб текст договорів, оголошених нами на слідстві, вимудровувався в кабінеті графа, а не в конторі німця Фіпіера. Знаючи графа Бобринського як москвича, предводителя тутешнього дворянства, марно захищав я думку, що ці неустойки від 50 до 100 відсотків на суму боргу, простроченого сім днів, ці умови на землю, іцо відбирають її назад із насінням, урожаєм і роботою, якщо серед буденного за цей час безгрошів'я не виплатить боргу селянин-орендатор і т. д., і т. д.,— безсердечними управляючими.
Десять років, рік у рік, ідуть вони — однакові, руйнівні, жорстокі умови, і граф їх знає!..
Ні, захищати цю думку — завдання над мої сили. Не можна. Десять років не знати, що за найменший недогляд одного піддавати штрафу на мою користь цілу общину, не можна не бачити, що до книг економії щорічно вносяться тисячі карбованців неустойок, зібраних із злиденних копійок, стягнені із селянства, — не можна, не можна..." (Плевако Ф. Н. Справа Люторичних селян // Судебіше речи известньїх русеких юристов. — М., 1957).
Розділ 13. ДОВЕДЕННЯ І СПРОСТУВАННЯ (ОСНОВИ ТЕОРІЇ АРГУМЕНТАЦІЇ)
ПОНЯТТЯ ПРО АРГУМЕНТАЦІЮ. СТРУКТУРА АРГУМЕНТАЦІЇ
1. До даних тез доберіть аргументи. Продемонструйте їх «в'язок із тезами, використовуючи один із видів дедуктивного міркування:
• Прикладом емоційного типу оратора був Ф.М. Плевако;
• Якшо обвинувачений не є винним, то його виправдовують;
• Правові науки належать до сфери гуманітарних;
• Ця держава не є ні конфедерацією, ні федерацією.
2. До даних тез доберіть аргументи. Аргументуйте тези, використовуючи різні види індуктивних міркувань:
• У процесі розслідування справи про пофабування музею, з'ясувалося, що в затриманих на місці злочину Н. і П. повинен бути співучасник;
• Експертизою встановлено, що дім на вул. Липовій розвалився від старості;
• Деякі злочини є злочинами з необережності;
• Число злочинів у країні, як правило, пов'язане із стабільністю життя людей цієї країни.
3. До даних тез доберіть аргументи. Аргументуйте тези, використовуючи аналогію:
• Можливо обвинувачений буде засуджений на три роки;
• Крадіжки, що мали місце останнім часом у київських готелях, скоріше за все вчинив О. із співучасниками;
• Літо в цьому році ймовірно буде холодним;
• Якщо свідок сказав неправду хоч раз, ви можете відхилити всі його свідчення.
АРГУМЕНТАЦІЯ ТА СУПЕРЕЧКА
4. Проаналізуйте такі вислови. Чи ви їх підтримуєте? Обгрунтуйте свою відповідь.
• «Не висловлюйте нічого, що не можна довести простими та рішучими дослідами... Шануйте дух критики, сам по собі він не пробуджує нових ідей, не підштовхує до великих справ. Але без нього все хитке. За ним завжди останнє слово. Те, що я вимагаю від вас і що ви в свою чергу вимагатимете від ваших учнів, є найскладнішим для дослідника» (Л. Паскаль);
• «Якщо ви сперечаєтеся і заперечуєте, ви іноді можете домогтися перемоги, але це буде безглузда перемога, тому що ви ніколи не досягнете за допомогою цього доброго ставлення до себе з боку вашого «супротивника» (Б. Франклін);
• «Жодна людина, яка вирішила справді чогось досягти в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки, не говорячи вже про те, що вона не повинна дозволяти собі втрачати самовладання. Поступайтеся у великих питаннях, якщо ви відчуваєте, що і ви, і ваш співрозмовник по-своєму маєте рацію, і поступайтеся в більш дрібних речах, навіть добре усвідомлюючи, що маєте рацію лише ви. Краще звільнити шлях собаці, ніж дозволити, щоб він вкусив вас. Навіть убивство собаки не вилікує укусу» (А. Лінкольн);
• «Супротивник, який відкриває ваші помилки, більш корисний для вас, ніж друг, який бажає їх сховати» (Леонардо да Вінчі);
• «Коли визнаєш власні помилки, маєш шанс їх виправити» (Роберт Берне);
• «Якщо бажаєте сперечатися не марно і переконати співрозмовника, насамперед з'ясуйте, з якого боку він підходить до предмета суперечки, позаяк цей бік він звичайно бачить правильно. Визнайте, що він має рацію, і одразу покажіть, що якщо підійти з іншого боку, він виявиться не таким. Ваш співрозмовник залюбки погодиться з вами, але ж він не припустився жодної помилки, просто чогось не розгледів, а люди сердяться не тоді, коли все бачать, а коли припускаються помилки» (Б. Паскаль);
• «Існує думка, що між крайніми точками зору лежить істи- -на. Ні в якому разі. Між ними лежить проблема» (І. Гете);
• «На їхню думку (думку софістів (авт.)) для того, хто збирається стати добрим оратором, зовсім не потрібно мати істине уявлення про справедливі і добрі справи або про людей, праведливих і добрих за природою або вихованням... У судах ішуче нікому немає жодного діла до істини, важлива лише переконаність. А вона полягає у правдоподібності, на чому й повинен зосереджувати свою увагу той, хто бажає проголосити мистецьку промову. Іноді у захисній та звинувачувальній промові навіть необхідно промовчати про те, що було в дійсності, якщо це неправдоподібно, і говорити лише про правдоподібне; оратор з усіх сил повинен гнатися за правдоподібним, нерідко розпрощавшись з істиною» (Сократ);
• Хто бажає з'ясувати істину, той не лише старанно шукає її у переконаннях або припущеннях супротивника, хоча останні спочатку і не збігаються з його власними поглядами. Для того, щоб добути її також і звідти, він намагається допомогти супротивнику знайти для його думки слова, які б найбільш точно її висловлювали. Він намагається, як говорять, зрозуміти супротивника краще, ніж той сам себе розуміє. Замість того, щоб використовувати кожний слабкий пункт аргументації супротивника для розвінчування та знищення тієї справи, яку він відстоює, учасник предметної дискусії докладає зусиль для того, щоб добути з тверджень супротивника все те цінне, що допомагає виявленню істини. І в цьому немає суперечності. Це немовби певний поділ праці: «Ти будеш намагатися відстоювати власну гіпотезу, а я свою, і подивимося, що з того вийде. Я буду намагатися спростовувати твої твердження, а ти — мої. Давай у нашому досліді спростовувати все, позаяк лише таким чином можна виявити те, що не підлягає спростуванню. Те, що при цьому вистоїть, і стане спільно знайденою істиною. Нехай вона виявиться єдиним переможцем у цій суперечці» (Т. Котарбінський);
• «В одному випадку із ста те чи інше питання посилено обговорюється тому, що воно справді темне; в останніх дев'яноста дев'яти воно стає темним тому, що посилено обговорюється» (Е. По);
• «Сперечатися значно легше, ніж розуміти» (Г. Флобер);
• «Нема нічого дурнішого, ніж бажання завжди бути розумнішим за всіх» (Ф. де Ларошфуко);
• «Сперечайтеся, помиляйтеся, але... розмірковуйте, і хоча криво, але самі» (Г. Лессінг);
• «Суперечки навколо деякого твердження нічого не говорять про його істинність; іноді безсумнівне викликає суперечки, а сумнівне проходить без заперечення. Суперечки не означають помилковості твердження, так само, як загальна згода — його правильності» (Б. Паскаль);
• «Безглуздо змагатися з тими, хто кращі і сильніші за тебе» (Езоп);
• «Краще розбирати суперечку між своїми ворогами, ніж між своїми друзями, бо явно після цього один із друзів стане твоїм ворогом, а один із ворогів — твоїм другом» (Біант);
• «Мудрість значно краща, ніж сила...» (Ксенофонт);
• «Мовчи, або говори те, що краще, ніж мовчання» (Піфагор);
• «З тим, хто полюбляє сперечатися, не треба вступати в суперечку» (Сюнь-цзи);
• «Краща філософія — все заперечувати і ні про що не висловлювати певну думку» (Ціцерон);
• «Краще визнати, що ти не знаєш того, чого не знаєш, ніж нести якусь нісенітницю та безглуздя і самому собі бути огидним» (Ціцерон);
• «Красномовство — це світло, яке надає блиск розуму» (Ціцерон);
• «Перш, ніж сказати що-небудь іншим, скажи це собі» (Сенека);
• «Непереможним можеш бути, якщо не вступиш у жодну битву, де перемога залежить не від тебе» (Епіктет).
ВИДИ АРГУМЕНТАЦІЇ
Доказова та недоказова аргументація
5. Чи може таке бути в доказовій аргументації:
• аргументи — недостовірні твердження;
• деякі аргументи — достовірні твердження, а деякі ймовірні;
• форма — неповна індукція;
• форма — повна індукція;
• теза — імовірне твердження?
6. Наведіть приклади доказової аргументації.
Пряма та непряма аргументація
7. Чи може бути:
• доказова аргументація прямою;
• апагогічна документація недоказовою;
• розділова аргументація непрямою й недоказовою?
8. Проаналізуйте наведені аргументації, з'ясуйте їх структуру, вид (доказова чи недоказова, пряма чи непряма), запишіть їх схеми:
• «Отже, афіняни, якщо б ці панове говорили правду й існувало б два закони про присвоєння нагород, то архонти законодавці безсумнівно б їх знайшли, а чергові голови передали б їх законовиправникам, і один би із законів був би скасований: або той, що дозволяє таку угоду; або той, що забороняє її. Але у зв'язку з тим, що цього немає, стає очевидним: ці панове не тільки говорять неправду, але й стверджують речі, які є взагалі неможливими» (Зсхил. Против Ктесифонта о венке // Оратори Греции);
• «Оскільки живі організми проходять у своєму розвитку ступені народження, розквіту, занепаду й загибелі, остільки й суспільство у своєму розвитку проходить саме ці ступені» (Шпенглер);
• Виступаючи у справі Сапогова, відомий російський адвокат М.Г. Казарінов сказав: «У кожному злочині, який скоїла нормальна людина, ми можемо розрізнити: по-перше, достатній мотив, по-друге, внутрішню боротьбу людини, яка замислила злочин, з усім запасом його моральних сил; далі завжди наявне почуття самооборони, що рекомендує людині здійснити злочин найбільш безпечним для себе, частіше за все таємним способом. І, нарешті, можемо розрізнити з боку злочинця деяку розважність, деяку економію зла. Усякій людині притаманний жах перед злом і ніхто не стане вчиняти зло надмірно, а обмежиться злом необхідним. У справі, яка розглядається, я не бачу мотиву для вбивства, не можу вловити жодних ознак внутрішньої боротьби, або почуття самооборони.
За моїм переконанням, Сапогов — суб'єкт із душевною хворобою, який стоїть на межі між злочинами за пристрастю і злочинами психічно ненормальними» (Речи известньїх русских юристов);
• Виступаючи у справі Бартеньєва відомий адвокат Ф.М. Плевако заявив про те, що підсудний не міг вчинити злочин із ревнощів. Цю тезу він доводив таким чином: «Ревнощі до генерала Паліцина або через Паліцина — ось перше припущення. Воно не витримує критики. Якщо б Вісковська цікавилася генералом і надавала йому перевагу, а не Бартень-єву, вона не заплуталася б у своїй історії... Якщо Бартеньєв ревнував до генерала Паліцина і ненавидів його за залицяння до Вісковської, смерть могла загрожувати генералу, а не Вісковській... Відсутність мотиву з боку Бартеньєва доводять також і зовнішні дані: отруту й знаряддя вбивства везе той, кому вони потрібні для задуманої мети. Але ми не маємо жодного пристойного доказу, що їх приніс Бартеньєв. Навпаки, покоївка Вісковської бачила револьвер загорнутим у пакунок, коли Вісковська виходила з дому; вона ж визнала отруту, знайдену у кімнаті вбивства, як отруту, яку вона бачила в руках Вісковської» (Речи известньїх русских юристов);
• «...У цій справі немає середини: треба або визнати, що вона (Рибаковська) скоїла злочин із завчасно обдуманим наміром, або треба визнати, що вона вчинила злочин з необережності; для припущення, що вона вчинила цей злочин за раптовим поривом, немає місця, тому що, як за свідченням Рибаковської, так і за свідченням Лейхфельда, бачимо, що між зарядженням пістолета і пострілом був певний проміжок часу... Для того, щоб припустити, що в Рибаковської був завчасно продуманий намір вчинити той злочин, у якому вона обвинувачується... немає ніяких підстав. Визнання нею того, що вона зарядила пістолет, показує саме те, що вона не вважає цю обставину доказом, що викриває її у злочині. Це свідчить про те, що в цьому випадку вона говорить правду, хоч ця обставина за певних умов могла б бути обернена проти Рибаковської» (ВИ. Смолярчук. Гиганти и чародеи слова);
• «На твою думку, у світі є тільки три нещастя: жити взимку в холодному помешканні, влітку носити вузькі чоботи і ночувати в кімнаті, де кричить дитина...; у мене немає ні першого, ні другого, ні третього. Отже, немає у мене нещастя» {И.С. Тургенев. Рудин);
• «Смерть нічого для нас не означає. Бо те, що розкладається, позбавлене почуття, а тіло, що позбавлене почуття, нас зовсім не обходить» (Епікур);
• «Віслюк знаходиться між двома однаковими оберемками сіна однакової якості та однакового розміру. Якщо б він не мав свободи волі, то помер би з голоду, тому що немає ніяких підстав для того, щоб він надав перевагу якомусь одному оберемку. Позаяк на практиці у таких випадках віслюки не помирають, то можна стверджувати, що вони мають свободу волі. Отже свобода волі існує» (Буридан);
• «Намагатися за допомогою війни вирішувати політичні суперечки між державами, намагатися досягти сили і слави — це все одно, що змусити усіх людей країни пити одні й ті самі ліки для лікування різних хвороб, бо користі від цього, можливо, буде лише чотирьом-п'яти людям» (Мо-цзи);
• «Порожнечі зовсім нема. Бо порожнеча — ніщо. Отже, те, що є нічим, існувати не може» (Мелісе);
• Якщо люди хороші, то покарання зайве; якщо вони дурні, то покарання не має сенсу. Але люди або хороші, або дурні. Отже, покарання або не має сенсу, або марне;
• Милосердя тільки вбиває, пробачаючи вбивць;
• Доведення провини обвинуваченого незаперечне, — ска зав слідчий. — Міркуйте самі. По-перше, потерпіла під чаї пізнання однозначно вказала на підозрюваного. По-друге, підоз рюваний був затриманий під час спроби продати валюту, якої у нього ніколи не було. Це підтвердили усі знайомі підозрю ваного. А в сумочці у померлої була немала сума у валюті По-третє, у той день, коли було здійснене пограбування, підоз рюваного бачили десь за півгодини до цього недалеко від місця злочину.
ПОНЯТТЯ ПРО КРИТИКУ. СПРОСТУВАННЯ ЯК ОКРЕМИЙ ВИПАДОК КРИТИКИ
9. Які із запропонованих висловлювань істинні? Обгрун-уйте відповідь.
• мета спростування — руйнування аргументації;
• мета спростування — встановлення малого ступеня правдоподібності тези аргументації;
• мета спростування — встановлення хибності тези аргументації.
ВИДИ КРИТИКИ
10. Визначте структуру та вид критики (пряма чи непряма). Запишіть її схему.
• «...У справі за обвинуваченням громадянина П. троє потерпілих упізнали в ньому людину, що їх пограбувала. Виступаючи в суді, адвокат, що захищав П., навів докази того, що потерпілі помилилися. Напад мав місце у темному під'їзді, тому потерпілі майже не бачили обличчя грабіжника. Окрім того, вони дуже налякалися і, звичайно, не змогли запам'ятати прикмети злочинця. Єдина прикмета, яку вони добре запам'ятали, — це куртка, котра була на грабіжнику. Саме н таку куртку був одягнений і П., якого упізнали потерпілі, хоча такий одяг може бути «прикметою» багатьох молодих людей у наш час.
Аргументація процесу формування свідчень дозволила обгрунтувати висновок про сумнівність доказів-свідчень потерпілих, з яким повністю погодився суд» (Н.С. Алексеев, В.З. Макарова. Ораторекое искусетво в суде);
• «Якщо б Ю.Л. Успенський насправді задумав убивство, та ще й так хитро і довго готувався до нього, для того, щоб можна було повірити, що Галина Муракова покінчила з собою, то дозвольте прохати вас поміркувати, чи став би він напередодні вбивства давати в руки того, хто бажає помститися за дочку, таку грізну зброю проти себе, чи став би він, повторюю, напередодні смерті дружини писати її матері, по переджаючи, що він задумав убивство її дочки?» (Ораторские речи в суде);
• «Уявімо собі на хвилину, що Семенова отримала ці речі не злочинним шляхом, а їх насправді втиснули, насильно нав'язали. Простіше за все було б піти й оголосити про це поліції або хоч дочекатися ранку, щоб дізнатися, у чому справа, зрозуміти, як з тим бути далі. Але ні! Зараз же виникає і поспішно здійснюється природний лише для крайніх випадків небезпеки... засіб — втеча...» (Из речи М.П. Карабчевского по делу Мироновича // Речи известньїх русеких юристов);
• У статті «Чи мороз винищив французьку армію в 1812 році?» відомий герой війни 1812 р. Денис Давидов писав, що твердження про поразку французів завдяки холодній погоді є безпідставним. У дні відступу армії Наполеона погода була теплою, мороз не перевищував 12 градусів і тривав не більше ніж 3—5 днів. «Як же можна подумати, — пише Давидов, — щоб 150-тисячна армія могла втратити 65 тис. солдат лише завдяки морозам, тоді як значно сильніші морози у 1795 р. в Голландії, в 1807 р. у часи Еймавської кампанії, що продовжувалися близько двох місяців, і в 1808 р. в Іспанії.
Посеред Кастильських гір, протягом усієї зимової кампанії, ... потрапляли у середину французької армії»; • «Вибачаюсь, — перебив його Швондер, — от саме з приводу їдальні і оглядової ми й прийшли поговорити. Загальні .збори просять вас добровільно, у порядку трудової дисципліни, відмовитися від їдальні. їдалень нема ні в кого в Москві.
— Навіть у Айседори Дункан, — дзвінко крикнула жінка. З Філіпом Філіповичем щось скоїлося, внаслідок чого його бличчя побагровіло, і він не вимовив жодного звука, очіку-Очи, що буде далі.
І від оглядової також, — продовжував Швондер, — ог-іову прекрасно можна об'єднати з кабінетом.
— Угу, — промовив Філіп Філіпович якимось дивним голосом, — а де ж я повинен приймати їжу?
— У спальні, — хором відповіли усі четверо. Багровість Філіпа Філіповича набула трохи сіруватого відтінку.
— У спальні приймати їжу, — заговорив він трохи придушеним голосом, — в оглядовій читати, у приймальні одягатися, оперувати в кімнаті прислуги, а в їдальні оглядати. Цілком можливо, що Айседора Дункан так і робить. Може, вона в кабінеті обідає, а кроликів ріже у ванній. Може бути. Але я не Айседора Дункан!.. — раптом рявкнув він, і його і багровість стала повною. — Я буду обідати в їдальні, оперува-|ти в операційній! Передайте це загальним зборам, і прошу ас повернутися до своїх справ, а мені надати можливість приймати їжу там, де її приймають усі нормальні люди, тобто і їдальні, а не в передпокої і не в дитячій» (М. Булгаков. Собачье сердце);
• — Крадіжку міг вчинити і хтось інший, — сказав слідчий. — Ні, це виключено. Ніхто інший до квартири не заходив, — і впевнено заперечив дільничий інспектор. — Слідівто ніяких інших немає, окрім цих. Та й сусіди нікого того дня не бачили.
ПРАВИЛА ТА ПОМИЛКИ В АРГУМЕНТАЦІЇ ТА КРИТИЦІ
11. Проаналізуйте наведені тексти. Визначте правильність/ неправильність аргументацій та критик, що в них містяться. З'ясуйте помилки, яких у них припустилися, якщо вони є.
• « — Отже, по-вашому, переконань немає? —Немає, — і не існує.
— Це ваше переконання?
— Так.
— Як же ви говорите, що їх немає? Ось вам вже одне на перший раз» (И.С. Тургенев);
• «Сганарель. ...заявляю вам, що ваша дочка німа.
Жеронт. Так-то воно так, проте я дуже хотів би, щоб ви мені пояснили, з чого ж постає ця недуга?
Сганарель. Нічого немає легшого! Це постає з того, що їй відібрало мову.
Жеронт. Чудово, але причина?..
Сганарель. Всі наші найславетніші вчені скажуть вам, що це — наслідок утруднення орудувати язиком.
Жеронт. А ваша особиста думка щодо цього утруднення орудувати язиком?
Сганарель. Арістотель каже з приводу цього ... багато гарних речей.
Жеронт. Та, мабуть.
Сганарель. О, то була велика людина!
Жеронт. Безперечно.
Сганарель. Справді велика людина; (піднімаючи вгору руку) людина, що була вище від мене ось на стільки. Отже, вертаючись до нашого міркування, я стверджую, що це утруднення орудувати язиком спричинили певні соки, що їх ми, вчені, звемо шкідливими соками...; а через те, що гази, які формуються під впливом випарів, що утворюються у сфері хвороб, доходячи... так би мовити... до [...]. Оце, власне кажучи, й рризвело до того, що донечка ваша оніміла» (Мольер. Лекарь роневоле);
• «Точно у вказаний час з'явився інспектор Стенлі Копкінс... Молодий детектив був у захваті від своєї вдачі. «Так Ви насправді впевнені, що ваше пояснення правильне?» — звернувся до нього Шерлок Холмс. «А як же. Випадок цілком ясний... Я дізнався, що молодий Неліган прибув до отелю «Бремблтай» у той самий день, коли був вчинений злочин... Його кімната знаходилася на першому поверсі і він міг піти, коли йому заманеться. У ту саму ніч він... зустрівся у хатинці з Пітером Кері, посварився з ним і вбив його гарпуном...»
Холмс посміхнувся і похитав головою.
«Я бачу у вашій версії один недолік, Хопкінсе: вона абсолютно неправдоподібна. Ви хоч раз намагалися проткнути тіло гарпуном? Ні? Так ось, дорогий сер, ви повинні звернути особливу увагу на цю деталь. Мій друг Уотсон міг б розповісти вам, як я вправлявся з цим цілий ранок. Це не так-то легко, тут потрібна сильна тренована рука! А удар капітану був заподіяний з такою силою, що гарпун глибоко встромився у стіну, пройшовши його тіло наскрізь. Чи можна припустити, що цей кволий юнак здатний нанести такий страшний удар?
І що це саме він — та людина, яка вночі пила ром із Чорним Пітером? І що це його профіль бачили на завісі за два дні до того? Ні, ні, Хопкінсе, доведеться вам пошукати когось страшнішого» (Конан-ДойльА. Записки о Шерлоке Холмсе);
• «Одного разу Вінсент Ван Гог на великому аркуші малював вирубку лісу: на передньому плані він зобразив самотнє дерево, що стояло біля струмка. Один з лісорубів час від часу підходив до нього і дивився через плече на малюнок, по сміхався, а потім і зовсім зареготав. Вінсент працював над цим малюнком декілька днів і селянин сміявся над ним все більш відкрито. Вінсент вирішив дізнатися, що ж його так забавляє.
— Вам смішно, що я малюю дерево? — чемно запитав він. Лісоруб у відповідь знову зареготав і сказав:
— Звичайно, смішно. А ти, мабуть, дурень. Вінсент замислився на хвилинку і запитав:
— А був би я дурнем, якщо б посадив дерево? Обличчя селянина відразу ж стало серйозним. -Ні.
— А був би я дурнем, якщо став би доглядати це дерево?
— Звичайно, ні.
— А якщо б зібрав з нього плоди?
— Ти наді мною просто смієшся!
— Ну, а дурень я чи ні, якщо зрубаю дерево, як роблять отут?
— Чому ж? Дерева треба рубати.
— Отже, саджати дерева можна, доглядати за ними можна, знімати плоди можна, рубати можна, а якщо я їх намалюю, то я вже дурень. Чи правильно це?
Селянин знову посміхнувся.
— Звичайно, ти дурень, якщо гайнуєш час на таку справу. І усі говорять, що ти дурень» (Ирвжг Стоун. Жажда жизни);
• «Заробляти свій хліб, дядьку Коре? Що це означає? Заробляти свій хліб... або не дарма його їсти? їсти свій хліб дарма або, іншими словами, бути не вартим його, — це, звичайно, злочин, бо кожна порядна людина повинна бути варта свого хліба. Але не вміти заробляти на хліб, хоча і бути вартим його, — це вже нещастя, велике нещастя» (Там саме);
• На засіданні Академії наук було запропоновано обрати в дійсні члени грамотного військового міністра Аракчеєва, який прославився жорстокістю і реакційністю. Коли один з академіків указав на відсутність у нього наукових заслуг, йому відповіли: «Зате він близький до государя». «У такому випадку прошу обрати і кучера Іллю Петрова», — зауважив академік. (Спосіб аргументації виявився настільки ефективним, що академік опинився у засланні);
• «Ви вигадали і надрукували у своєму вченому творі, як сказав мені Герасимов, що нібито на найвеличнішому світилі, на Сонці, є чорні плямки. Цього не може бути, бо цього не може бути ніколи. Як ви могли бачити на Сонці плями, якщо на Сонце не можна дивитися простими людськими очима, і навіщо на ньому плями, якщо і без них можна обійтися? Із якого мокрого тіла зроблені ці плями, якщо вони не згорають?» (А. Чехов. Письмо к ученому соседу);
12. Проаналізуйте суперечку, яка наводиться в оповіданні В Шукшина «Зрізав» Знайдіть помилки в тексті:
« — У якій царині ви виявляєте себе? — запитав Гліб.
— Де я працюю, чи що? — не зрозумів кандидат.
— Так.
— На філфаці.
— Філософія?
— Не зовсім... Ну, можна й так сказати.
— Необхідна річ. — Глібові потрібно було, щоб була філософія. — Ну, і як щодо первинності?
— Якої первинності?
— Первинності духу і матерії...
— Як завжди. Матерія первинна...
— А дух?
— А дух — потім. А що?
— Як зараз філософія визначає поняття невагомості?
— Як завжди визначала.
— Але ж явище відкрите зовсім недавно. Тому я й запи тую. Натурфілософія, наприклад, визначає це так, стратегіч на філософія — інакше...
— Та нема такої філософії — стратегічної.
— Але є діалектика природи. А природу визначає філософія. Як один з елементів природи нещодавно була виявлена невагомість. Тому я й запитую: розгубленості нема між філософами?
— Давайте визначимо, — серйозно зауважив кандидат, — про що у нас йде мова?
— Добре, друге питання: як ви особисто ставитеся до проблеми шаманства в окремих районах Півночі?
— Та нема такої проблеми.
— Ну, нема так нема! Баба з возу — кобилі легше. Проблеми нема, а ці... — Гліб показав щось мудроване руками, — танцюють, дзвонять бубенцями... Так? Але при бажанні... — Гліб повторив: — При бажанні їх начебто й нема. Добре. Ще одне питання. Як ви ставитеся до того, що Місяць також справа рук розуму?
— Послухайте.
— Та ми вже послухали! Мали, так би мовити, задоволення».
13. Прочитайте уривок із діалогу Платона «Федр». Про порушення якого правила щодо аргументації говорить Сократ?
Сократ. Щоб промова була доброю, прекрасною, невже розум оратора не повинен осягнути істину того, про що він збирається говорити?
Федр. Про це, милий Сократе, я чув так: тому, хто має намір стати оратором, немає необхідності розуміти, що дійсно справедливо, — достатньо знати те, що здається справедливим більшості, яка буде судити. Те ж саме стосується й того, що насправді є добрим і прекрасним, — достатньо знати, що таким уявляється. Саме так можна переконати, а не за допомогою істини.
Сократ. «Думка не є нікчемною», Федре, якщо так говорять розумні люди, але потрібно розглянути, чи є в ній смисл. Тому не можна залишити без уваги те, що ти зараз сказав.
Федр. Ти маєш рацію.
Сократ. Розглянемо це таким чином.
Федр. Яким?
Сократ. Наприклад, я переконував би тебе купити коня, лоб боротися із ворогом, до того ж ми з тобою обидва не нали б, що таке кінь, та й про тебе я знав би лише те, що >едр вважає конем свійську тварину з великими вухами...
Федр. Це було б смішно, Сократе.
Сократ. Поки ще ні, але так було б, якщо б я став серйозно тебе переконувати, склавши похвальне слово віслюку, назвавши його конем і стверджуючи, що потрібно мати цю скотину не тільки вдома, але й у поході, тому що вона знадобиться у битві, для перевезення вантажу і ще для багатьох речей.
Федр. Це було б зовсім смішно!
Сократ. А хіба не краще те, що є смішним та милим, ніж те, що є страшним та ворожим?
Федр. Це очевидно.
Сократ. Так ось, коли оратор, який не знає, що таке добро, а що — зло, виступить перед такими самими громадянами з метою їх переконати, до того ж буде розхвалювати не тільки віслюка, видаючи його за коня, але й зло, видаючи його за добро, і, враховуючи думку юрби, переконає її зробити дещо погане замість доброго, які, на твою думку, плоди принесе згодом посів його красномовства? Федр. Не дуже-то хороші.
14. Про застосування яких хитрощів ідеться в наведених прикладах?
• На одній із дискусій з приводу походження видів Ч. Дарвіна єпископ Вільберфорс звернувся до слухачів із питанням, чи були їх пращури мавпами? Біолог Т. Хакслі, який захищав цю теорію, відповів, що йому соромно не за своїх мавпячих пращурів, а за людей, яким не вистачає розуму і які не здатні поставитися серйозно до висновків Дарвіна;
• «Ми опановуємо значно вищий стиль суперечки — суперечку без фактів. Суперечку на темпераменті. Суперечку, що переходить від голослівних тверджень на особу, партнера. Що може говорити кульгавий про мистецтво Ван Гога? Якщо йому одразу заявити, що він кульгавий, він визнає себе переможеним. Про що може сперечатися людина, яка не обміняла паспорт? Які погляди на архітектуру може висловити чолов'яги без прописки? Впійманий на гарячому, він визнає себе переможеним. І взагалі, чи може нас цікавити думка людини лисої і з отаким носом?
Нехай спочатку виправить ніс, відростить волосся, набере вагу, виправить ходу, а вже потім висловлює щось суперечливе — ми її зрозуміємо» (М. Жванецький);
• « — ...Якщо ви, наприклад, ренегат, —докоряйте супротивнику у тому, що в нього нема переконань!
Якщо ви самі лакей у душі, — говоріть йому з докором, що він лакей... Лакей цивілізації, Європи, соціалізму...
— Можна навіть сказати: лакей без лакейства! — зауважив я.
— І це можна, —підхопив пройдисвіт» (І.С. Тургенєв);
• «Панове присяжні засідателі, пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне й щире визнання. Я б навіть сказав, що воно свідчить про незвичайну цілісність і глибину натури, про людину сміливу і чесну. Але чи можливо, панове, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була злодієм?»
• «Двічі по два — чотири, — каже розум. Двічі по два — п'ять, — каже варвар, ударяючи мечем по столі, де розкладені розумові плани й рахунки. І доки той меч на столі, двічі по два буде п'ять...» (М. Шлемкевич);
• В. Леоненко наводить приклад із судової практики одного з районних судів м. Києва. Під час судового розгляду справи, в той момент, коли адвокат, виступаючи із захисною промовою, сказав: «Товариші судді, якщо по совісті говорити...», прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку: «А у вас є совість?» (Леоненко В.В. Профессиональ-ная зтика участников уголовного судопроизводства);
15. Проаналізуйте наведені поради двох видатних філософів. Про які хитрощі в них говориться? Як ви вважаєте, чи є вони коректними?
Порада Л. Шестова:
«Кращий і переконливіший спосіб доведення — почати свої міркування з необразливих, усіма визнаних тверджень. Коли підозрілість слухача достатньо приспана, коли у нього навіть народилася впевненість, що ви збираєтеся підтвердити найулюбленіші його ідеї — тоді настав момент відкрито вис-
ловитися, але неодмінно немовби нічого не сталося, спокійним тоном, таким самим, як говорилися раніше трюїзми. Про логічний зв'язок можна не турбуватися. На людину звичайно значно більше діє послідовність інтонації, ніж послідовність думок. Так що, якщо ви зможете, не порушивши тону, вслід за банальностями виказати заготовлену заздалегідь підозрілу і неприйнятну думку, вашу справу зроблено. Слухач не тільки не забуде ваших слів — він буде ними каратися, мучитися, доки не погодиться з вами»;
Порада А. Шопенгауера:
«Треба показати, що твердження супротивника, видимість спростування яке ви хочете створити, суперечить тому, що він сам робить або не робить: «Наприклад, якщо супротивник виправдовує самогубство, обов'язково треба запитати його, чому він сам до цього часу не повісився, або якщо стверджує, що Берлін недобре місто і що в ньому неможливо жити, запитайте його, чому він сам не від'їздить звідси з першим же потягом».
16. Які некоректні хитрощі застосовуються в наведених текстах:
• У старій гімназії учень запитує: «Пане вчителю, хто такий був Діоген?» «Діоген?.. Хм, Діоген... Ну, ти ще малий, щоб ставити такі запитання»;
• Професор А. говорить, що студенти недостатньо працюють, але сам А. лінивий і тому немає підстав думати, що він правий стосовно студентів;
• — Що-що, а ось цифри ніколи не підводять, — впевнено говорить професор. — Наприклад, якщо одна людина може побудувати будинок за 12 днів, то дванадцять чоловік можуть побудувати його за один день!
— Так? — зупиняє його один із студентів. — Тоді 228 чоловік можуть побудувати його за одну годину, 17 200 — за хвилину і 1 036 800 — за секунду. Та вони за цей час не встигнуть покласти навіть однієї цеглини!
І доки розгублений професор ніяк не міг придумати, що йому відповісти, студент продовжував:
— І потім, якщо один корабель може перетнути Атлантичний океан за 5 днів, отже, 5 кораблів зможуть його перетнути за один день! Цього не може бути!
Література
- Антология мировий философии. — М., 1969. — Т. 1, ч.1.
- Баженов ЛБ Современная научная гипотеза // Материалистическая диалектика и методы естественных наук. — М., 1968. — 302с.
- Герцен А.И. Избранньїе филосовские произведения. — М., 1948. — Т.1.
- Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник.- 10-те видання., - К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 255с.
- Ивин А.А. По законам логики.- М.: Мол. Гвардия, 1983.- 208с.
- Кондаков Н.И. Логика. — М., 1954. — 288с.
- Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. — М., 1975. — 420с.
- Логика / Под ред. Г.А. Левина. — Минск, 1974. — 264с.
- Маковельський А.О. История логики. — М., 1967. — 198с.
- Строгович М.С. Логика. — М., 1949. — 270с.
- Тофтул М.Г. Логіка. Посібник для вищих навчальних закладів – К.: Видавничий центр «Академія», 1999.- 336с.
- Философский знциклопедический словарь. — М., 1983.
- Хоменко І.В. Логіка в задачах: Підручник.-К.: Четверта хвиля, 1998.-284с.
- Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підручник.- К.: Четверта хвиля, 1997.-392с.
- Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. — К., 1996. 258с.
- Кримінальний кодекс України.-Х.: ПП «ІГВІНІ», 2007. – 2007с..
- Кримінально-процесуальний кодекс України.- Х.:ТОВ «Одісей», 2007.- 264с.