Вданій роботі подано методичні рекомендації, щодо використання методу проектів у курсі викладання соціально-економічних дисциплін. Розроблено проекти з дисципліни "Менеджмент"

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Розроблено проекти з дисципліни "Менеджмент". Єдиний шлях, що веде до знань, - це діяльність. Зміст інтерактивного навчання Характеристика методу проектів Переваги і недоліки проектного методу навчання Підготовка й впровадження проектних технологій на заняттях Структура заняття із застосування методу проектів Тема : Управління конфліктними ситуаціями.

Подобный материал:

• Методичні рекомендації розроблено для загального практичного використання у роботі, 100.31kb.
• Довідка про проведені 26. 08. 2011 р. інформаційно-методичні наради за участю керівників, 38.6kb.
• Заступник Голови Служби   О. Шейко     Додаток  методичні рекомендації, 1072.08kb.
• Методичні рекомендації щодо викладання п редмет, 205.58kb.
• Методичні рекомендації щодо викладання дисциплін художньо- естетичного циклу на 2010-2011, 499.94kb.
• Методичні рекомендації щодо удосконалення порядку підготовки актів законодавства, 317.06kb.
• Методичні рекомендації щодо облаштування І використання, 737.88kb.
• Методичні рекомендації, 217.67kb.
• Результати аналізу цільових програм м. Євпаторії. Методичні рекомендації щодо їх розробки, 1594.66kb.
• Методичні рекомендації з дидактичним забезпеченням до самостійного вивчення дисципліни, 942.14kb.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА

ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТЛУМАЦЬКИЙ КОЛЕДЖ ЛЬВІВСЬКОГО НАУ


_{Метод проектів, як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів}


Підготувала викладач

Тлумацького коледжу

Львівського НАУ

Гуцуляк М.М.


Тлумач

2012

_{Метод проектів, як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів}


Підготувала: Викладач вищої категорії Тлумацького коледжу Львівського НАУ Гуцуляк М.М.

Рецензент: Викладач Снятинського технікуму Подільського ДАТУ Сав’юк М.М.

В даній роботі подано методичні рекомендації, щодо використання методу проектів у курсі викладання соціально-економічних дисциплін.

Розроблено проекти з дисципліни "Менеджмент".

Для студентів аграрних вищих навчальних закладів.


Розглянуто і схвалено методичною комісією Тлумацького коледжу Львівського НАУПротокол № 6 від 20 січня 2012р


Єдиний шлях, що веде до знань, - це діяльність.

Бернард Шоу


Реформування всіх сфер розвитку Української держави значною мірою впливає на умови організації педагогічного процесу в сучасних навчальних закладах. Це зумовлює принципово нові вимоги до діяльності викладачів та студентів. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: стримування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей розвитку потенційних можливостей та здібностей студентів. При цьому навчання, виховання, самовиховання, виступають як єдиний процес, що розвиває особистість та адаптує її до навколишнього світу.

Саме в умовах особистісно зорієнтованого навчання відбувається становлення та розвиток таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність критичність мислення, уміння працювати з інформацією, спілкуватися та відповідати за наслідки власних дій.

Орієнтація на особистість вимагає від викладачів запровадження педагогічних технологій, які включають студентів в активну діяльність, стимулюють розвиток мислення, уяви, викликають зацікавленість і позитивне ставлення до навчання.

На сьогодні існують різні стратегії навчання :

• дедуктивне ( лекція , опитування , показ, демонстрація);
  
• самостійне ( письмові, курсові роботи , реферати);
  
• індуктивне ( ділові ігри );
  
• інтерактивне ( взаємодіюче засноване на спілкуванні ).
  

Практики стверджують, що найбільш ефективним є інтерактивне навчання, в основі якого лежать принципи особистісно орієнтованого навчання та безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем.

Зміст інтерактивного навчання :

Слово інтерактив прийшло до нас з англійської, від слова “ interakt”, де “inter” – взаємний і “ act”- діяти . Отже, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності , яка має конкретну , передбачену мету : створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність інтелектуальну спроможність . Суть інтерактивного навчання в тому , що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання ( колективне, групове навчання у співпраці), де і студент і викладач є рівноправними, рівнозначними суб”єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером колективу.


Інтерактивна технологія – це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть студента у колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників у процесі навчального пізнання : або кожен студент має конкретне завдання,

за яке він повинен публічно відзвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою і перед всією аудиторією завдання . Інтерактивні технології навчання включають у себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання та розумові й навчальні умови та процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. Так, наприклад, робота студентів у групах і парах, взаємо навчання студентів у парах змінного складу, дає разючі результати .

При інтерактивному навчанні важливе місце належить колективній (кооперативній) формі навчальної діяльності, суттєвими компонентами співпраці є :

- позитивна взаємозалежність, при якій студенти розуміють, що вони пов”язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі;

- особистісна взаємодія, що стимулює діяльність (сюди належить і усне пояснення того як вирішувати проблеми і передача друзям власних знань і перевірка розуміння, і обговорення досліджуваних понять);

- індивідуальна і групова підзвітність. Дві рівні підзвітності мають бути включені в пари. (Групова - уся група відповідає за досягнення мети. Індивідуальна – частка кожного у вирішенні завдання);

- розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування у невеликих групах. Спільне навчання є складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне, оскільки студенти водночас мають виконати і певні завдання, і групову роботу .

- обробка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи.


В інтерактивному навчанні використовуються такі методи і техніки:

• проекти;
  
• презентації;
  
• зворотний зв'язок;
  
• робота в малих групах;
  
• планування подальших дій;
  
• "розумовний штурм";
  
• прогнозування;
  
• відсіювання;
  
• узагальнення ідей;
  
• "карусель";
  
• робота в домашніх і змішаних групах;
  
• рольові ігри;
  
• "мікрофон";
  
• "займи позицію";
  
• "коло ідей";
  
• "акваріум";
  
• "ажурна пилка";
  
• "метод "Прес";
  
• "кути";
  
• "мозаїка";
  
• незакінчене речення, та ін.
  

Яку саме з даних технологій вибирати вирішує сам викладач, враховуючи свій досвід, вміння навички, студентів, психологічні особливості групи, та інші чинники, які мають вплив на навчально-виховний процес.

Характеристика методу проектів

Те, що я чую — я забуваю,

Те, що я бачу - я пам 'ятаю,

Те, що я роблю я розумію.

Конфуцій, 2400 р. до н.е.

Навчання як процес мислення передбачає розумову діяльність викладача з передачі знань і видів діяльності та пізнавальну діяльність студентів. Мотивація навчання викладачем та активність студентів у навчанні є каталізаторами процесу навчання, стимулами та умовою його ефективності. Таким чином навчання - це активний процес, який здійснюється студентами. Можна і треба вчити людину, але навчиться вона тільки сама.

В умовах традиційних методів навчання інформаційно-репродуктивного типу, незважаючи на постійні заклики викладачів до уваги, активності тощо, пасивність студентів рідко можна подолати. Лекція, бесіда, оповідання, демонстрація - обов'язкові в навчанні. Вони дають певну суму знань і певною мірою сприяють пізнавальній активності. Але сфера їх можливостей обмежена. Більше того, вони призводять до звикання, репродуктивного підходу до засвоєння знань, створення стереотипів мислення (переказування конспектів). Знання можна отримати на лекції або уроці, а засвоєння способів діяльності - на практичних заняттях. А ось методи мислення, досвід творчого підходу, соціального спілкування - тільки на практиці чи в умовах ігрового моделювання.

Порівнюючи інформативні та проблемні методи навчання, можна помітити, що проблемне навчання завжди відбувається під знаком запитання, завжди породжує потребу в новому знанні, а інформативний тип навчання закінчується крапкою: все зрозуміло, все з'ясовано і потреби у самостійній діяльності студента ніби й нема.

Є різні методичні форми активізації навчання: неімітаційні (проблемна лекція, семінар, ін) та імітаційні (аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи, ігрове проектування, тренінги та проекти).

На початку XX ст. у США, Англії та в деяких інших країнах Заходу виникали системи індивідуалізованого навчання, що мали своїм завданням підготовку активних, ініціативних, енергійних працівників. З цих систем навчання найбільш поширеним був дальтон-план (назва - від м. Дальтон у США). При дальтон-плані уроки скасовуються, навчальні класи заміняються предметними "лабораторіями", кожний учень працює самостійно, виконує тижневі чи місячні завдання ("підряди") відповідно до своїх індивідуальних можливостей, а вчителі виступають в ролі консультантів і контролерів.

У другій половині 20-х років дальтон-план в дещо зміненому вигляді відстоювали деякі педагоги в СРСР. В 1930 році Наркомпрос затвердив програми для навчальної школи і школи ФЗС, які були побудовані на основі комплексів-проектів. На практиці основні ідеї дальтон-плану втілились у лабораторно бригадній організації навчання, при якій замість класів створювались "лабораторії", учні розподілялись на невеликі групи-бригади

(звичайно по 5-7 чол.), вчилися у цих групах за побудованими в особливий спосіб підручниками (називались вони "робочими книгами") виконували спеціально складені вчителем денні, тижневі, місячні робочі завдання з кожного навчального предмета.

Лабораторно-бригадна система не виправдала себе. Але окремі елементи цієї системи є досить корисними, наприклад при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійного опрацювання підручника, довідкової і допоміжної літератури, а також для вивчення деяких тем дисциплін соціально-економічного курсу можна успішно застосовувати метод проектів. При цьому матеріали різних навчальних предметів групується навколо комплексів-проектів, а знання студенти отримують під час виконання проектів в результаті індивідуальної самостійної роботи, під час групової діяльності при розробці гіпотез та захисті проекту та під час консультацій викладачів.

В основі цього методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок студентів, уміння самостійного конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвитку критичного мислення.

Цей метод є орієнтованим на самостійну діяльність студентів -індивідуальну, парну, групову, яку студенти виконують протягом певного часу. Він завжди передбачає рішення певної проблеми: з одного боку використання різних методів та засобів навчання, а з іншого - інтегрує знання, навички з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати проектів повинні містити конкретне рішення.

У практиці сучасної педагогіки можна виділити такі типи проектів:

• дослідницькі: такі проекти вимагають добре продуманої структури проекту, визначених цілей, актуальності проекту для всіх його учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних та дослідних робіт, методів обробки результатів;
  
• творчі: проекти цього типу, як правило, не мають детально проробленої структури, вона тільки передбачається і розвивається в подальшому, підлягає прийнятій логіці та інтересам учасників проекту; у кращому випадку можна домовитися про бажані результати (спільна газета, твір, відеофільм, спортивна гра і т.п.);
  
• пригодницькі, ігрові: у таких проектах структура також тільки передбачається і лишається відкритою до закінчення проекту. Учасники приймають на себе визначення ролі, обумовлені характером і змістом проекту;
  
• інформаційні проекти: цей тип проектів є направленим на збір інформації про певний об'єкт, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів, призначених для широкого загалу. Такі проекти також, як і дослідницькі, вимагають
  

добре продуманої структури, можливості систематичної корекції в процесі роботи над проектом;

- практично-орієнтовані: ці проекти відрізняє чітко визначений з самого початку результат діяльності учасників проекту; при цьому такий результат є обов'язково орієнтованим на соціальні інтереси самих учасників (газета, документ, спектакль, програма дій, довідковий матеріал і т.п.); такий проект потребує добре продуманої структури навіть сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чіткі виходи і участь кожного у формуванні кінцевого продукту; тут особливо важлива хороша організація координаційної роботи в плані поетапних обговорень, корекцій спільних та індивідуальних зусиль, в організації презентації отриманих результатів і можливих засобів їх впровадження в практику, організація систематичної зовнішньої оцінки проекту.

Метод проектів ще не досить широко використовується, через те, що потрібен принципово новий підхід до організації навчально-виховного процесу. У відносинах "викладач – студент” повинен відбуватися перехід від авторитарного управління підлеглості та примусовості до співробітництва, взаєморегуляції та взаємодопомоги




Переваги і недоліки проектного методу навчання


Як будь-яка інша методика взаємонавчання має свої позитивні (сильні) і негативні (слабкі) сторони, які необхідно враховувати, використовуючи цю технологію.


Переваги використання методу проекту:

1. 
   У студентів розвиваються пізнавальні навички та креативне мислення.
   

2. Всі студенти зайняті, мають конкретне завдання.
   

3. Студенти набувають певних навичок самостійно конструювати свої знання.
   

4. Вдосконалюються уміння студентів орієнтуватися в інформаційному просторі.
   

5. З’являється потреба виходу з вузької спеціалізації та інтегрування знань з різних навчальних дисциплін.
   

6. Студенти набувають певних навичок що допомагають повірити їм у власні сили.
   

7. Викладач має можливість раціонально розподілити свій час, допомагаючи студентам із спеціальними проблемами – особистісними та інтелектуальними.
   

Недоліки використання методу проектів:

1. 
   Підготовка проекту потребує багато часу 1 – 1,5 місяців.
   

2. Важко налаштувати студентів на механізм взаємонавчання.
   

3. Викладачу складно контролювати процес навчання, а результат не завжди ефективний.
   

4. На перенавчання потрібен додатковий час.
   

5. В групі бувають студенти, які старатимуться перекинути свої завдання іншим, більш сумлінним.
   

Щоб подолати слабкі сторони, слід пам’ятати:

1. 
   Як викладачу, так і студентам треба звикнути до даних технологій, тому слід поступово включати елементи цієї моделі.
   

2. Слід проаналізувати навчальну дисципліну, підбирати тему проекту, слід вибирати таку, яка б була цікавою студентам і у вигляді проекту найкраще була б зрозуміла і вивчена.
   

3. Педагогу потрібно старанно планувати свою роботу, впроваджуючи інтерактивні технології. При плануванні варто використовувати технологію типу. Проект не більше одного разу під час вивчення дисципліни.
   

4. Слід добре підготуватися підбираючи матеріал.
   

5. Необхідно добре пояснити правила проведення проекту.
   

6. Потрібно створити атмосферу серйозного навчання, а не простої гри.
   

7. Не слід сліпо втискати проект про вивченні всіх дисциплін і всіх тем – кожна робота потребує творчості.
   

Підготовка й впровадження проектних технологій на заняттях


Особливістю проектного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі на заняттях з будь – якої дисципліни. Це вимагає активізації навчальних можливостей студентів замість переказування абстрактної «готової» інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Заняття також повинні надати студентам основні пізнавальні та громадянські вміння, навики і зразки поведінки. Заняття мають захоплювати студентів пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчити самостійного мислення та дій.

Спеціально – економічні – науки про світ, у якому студенти живуть, спілкуються, пізнають навколишнє середовище і самих себе. Саме сьогоднішнім студентам у недалекому майбутньому доведеться вирішувати важливі проблеми, яких усе більше і більше з’являється на планеті. Отже, доцільним є впровадження проектного навчання на заняттях.

Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість студентів великою мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного викладача.

Для того щоб навчання було ефективним, необхідно:

- враховувати мотиви навчання;

- створити позитивну атмосферу навчального процесу;

- використовувати суб’єктивний досвід студентів;

- використовувати різноманітні методи навчання, форми організації навчального процесу;

- запровадити систему контролю за набутими знаннями;

- створювати ситуації успіху;

- використовувати технології дистанційного навчання;

- демонструвати можливість використання набутих знань.


Метод проектного навчання передбачає використання декількох принципів організації роботи:


1.На початку викладач об’єднує студентів у групи і різним залежно від характеру завдання, складом учасників. Кожна група визначає лідера, який керує її роботою.


2.Кожна група розв’язує певну проблему Завдання може бути :

- за складністю однаковим;

- за змістом та навчальною метою однаковим;

- за змістом взаємодоповнювати або послідовно пов’язувати;

- за способом використання різним або однаковим.


Проблемність завдання збуджує активність студентів, спонукає замислитися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними кутами зору. Проблему слід обирати значущу й таку, що викликає позитивні емоції.


3.Опора на студентський досвід і мінімальні базові знання з теми.


4.Як правило, проблема, яку розглядають, не має раз і назавжди визначеного рішення. Тому всі під час обговорення створюють власну оригінальну версію. Завдання в групі вибирають так, що можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи.


5.Створення на занятті атмосфери співпраці студентів і викладачів, яка включає страх отримати погану оцінку.


6.Емоційне піднесення й відчуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей студентів.


7.На початковому етапі доцільно використовувати роботу в малих групах. Завдання мають бути легкими і короткочасними (Обговорити короткий текст, взяти інтерв’ю, зробити висновок, виявити проблему…)


8.У кінці заняття обов’язково треба прийти до спільного результату, визначитися з найкращими варіантами вирішення тієї чи іншої проблеми.


Під час навчання студентам потрібно мати змогу виробляти навички, напрацьовувати певні матеріали, обговорювати і ділитися думками. Адже тому, хто навчається, важливо побачити і почути конкретні приклади, що ілюструють, у який спосіб можна використати почуте, здобуте і засвоєне. Як результат, проектне навчання готує студентів до використання отриманих знань та практичних навичок під час роботи (практика, контрольна, тематична) та вирішення різних життєвих ситуацій.


Структура заняття із застосування методу проектів


Оскільки основними елементами методу є:


Виявлення і формування спільної проблеми;

Виявлення окремої проблеми;

Висування гіпотези і визначання засобів її підтвердження;

Обговорення і перевірка гіпотези;

Формування понять і висновків,

то і сама структура підготовки і проведення заняття складається з кількох етапів.

Наприклад

При викладанні теми « Управління конфліктними ситуаціями» у курсі вивчення дисципліни «Менеджмент» (за навчальним планом курс вивчається 54 години) використовується дослідницький тип проекту з елементами творчого підходу. За проектом цього типу на першому етапі відбувається мотивація навчання яка повинна забезпечити увагу студентів і викликати інтерес до теми. Цей етап варто проводити після 2-3 тижнів початку вивчення дисципліни і не менше, як за один місяць після запланованої дати представлення проекту. Студентам варто пропонувати кілька тем для вибору теми проекту. Це дає змогу показати значимість думки студентів. На цьому етапі виявляється і формується спільна проблема. Це найважливіша частина проекту. Пригадуючи дитячий мультфільм про капітана Врунгеля зауважуємо, що – «як корабель назвемо – так він і попливе». На цьому ж етапі оголошується мета та очікуваний навчальний результат.


На другому етапі відбувається розробка проекту. Цей етап проводиться зразу після оголошення теми, або на другий день (але не пізніше) щоб не втратити зацікавленість студентів. На цьому етапі студенти повинні зрозуміти завдання проекту, зміст своєї діяльності, виявити окремі проблеми та організуватись в роботі групи. Відбувається власне розробка проекту, коли студенти самостійно формують проблеми під контролем викладача. На цьому етапі студенти з допомогою викладача організовуються в цільові робочі групи. І якраз на цьому етапі повинно проявитись педагогічне чуття та інструкції щодо формування складу груп з нормальний, позитивним мікрокліматом.

Це найскладніша частина проекту.


На третьому етапі висуваються гіпотези (як способи розв’язання проблеми), вказуються методи здору і обробки даних на підтвердження висунутих гіпотез. На даному етапі, який триває до одного місяця, викладач грає провідну роль, намагаючись підказати студентам основні медоти пошуку, та надає необхідну інформацію. Також необхідно контролювати роботу всіх груп, щодо терміну виконання. Це найтриваліша та найважча частина проекту.


Четвертий етап. На цьому етапі відбувається власне обговорення і перевірка гіпотези представити проект. Це може відбуватися в будь – якій формі: наукової конференції, круглого столу, вистави, презентації. На представлення проекту варто запропонувати викликати студента батьків. Це найцікавіша частина проекту.


На завершальному етапі формуються поняття і висновки, студенти результати своїх досліджень узагальнюють і формують висновки і рекомендації у вигляді стіннівок наукових звітів, дописів у пресу та інші.


Саме на цьому етапі з’ясовується зміст проблемного: підводиться риска під знаннями, що мають бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться у майбутньому.


Таким чином, про викладанні предметів важливим є активізація, актуалізація і оформлення знань студента, щоб він відчув їх своєю інтелектуальної власністю за рівнем освіти.


Література:

1. Алексюк А.М. - Загальні методи навчання в школі.
   Вид. друге.-К.: "Рад.школа", 1981-365с.
   
2. Вишневський С.А. "Про завдання та деякі підходи у викладанні
   дисципліни" Домашня економіка. Проблеми освіти: Наук.-метод.
   зб./Кол.ав.-К.: НМЦВО, 2001.- вип.26.-244с.
   
3. Ворлан О.О. Метод проектів як засіб активізації роботи студентів
   транспортного коледжу при вивченні предметів гуманітарного циклу.
   Нові технології навчання: Наук.-метод.зб. /Ряд.кол.: Б.І. Холод та ін. -
   К.: НМЦВО, 2000. ~Вип.27.-256с.
   
4. Галузінський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка, теорія та історія. - Рівне,
   1996.-236с.
   
5. Головко М.В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми
   запровадження сучасних технологій навчання.Нові технології навчання: Наук.-метод.зб. /Кол авт.-К.: НМЦСО освіти, 2001. - Вик.30.-254с.
   
6. Двяченко Т.М., Драч І.І., Подушко Л.О. Використання нових
   технологій навчання: Наук.-метод.зб. /Кол.авт.-К:НМЦВО, 2000.-
   Вик.25.-212с.
   
7. Константинов Н.А. і др. История педагогики: Учебник для студентов
   пед. ин-тов /Н.А.Константинов и др. - 5.с. изд., дон. и перероб. - М.:
   Просвещения, 1982. - 447с, пл.
   
8. Підласий І.Т. Діагностика та експертиза педагогічних проектів:
   Навчальний посібник, -К.: Україна, 1998-343с.
   

Тема : Мотивація


Мета : Дослідити мотиваційні чинники в студентському середовищі та . запропонувати найефективніші.


Основні проблеми мотивації:


проблема людського фактору в мотивації;

проблема вибору теорії для ефективної мотивації;

проблема залежності продуктивності праці від мотивації;

проблема особливості мотивації в сьогодній масовій ситуації і масовому безробітті


Робочі завдання:


Група науковців: вивчити основні теорії мотивації та виявити істирично –

національні мотивації праці.

Група економістів: дослідити залежність ефективності навчання студентів

від мотиваційних чинників.

Група психологів: вивчити особливості поведінки студентів про дії різних

мотиваційних чинників, та виявити взаємозв’язок потреб

студентів, спонукань до дії та до цілей.

Група бухгалтерів: виявити фонди стимулювання праці, підготувати

реквізити документів пов’язаних х мотивацією праці.

Група соціологів: провести соціологічне дослідження студентів, щодо

найбільш ефективних мотиваційних чинників.


Тема : Управління конфліктними ситуаціями.

Мета: Дослідження причин виникнення конфліктів в студентському середовищі

та способів їх вирішення.


Основні проблеми конфлікту:


проблема виникнення конфлікту;

проблема вміння управляти конфліктною ситуацією;

проблема поводження в конфліктній ситуації;

проблема вибору способів розв’язання конфліктної ситуації;

проблема усунення наслідків конфлікту.

Робочі завдання:


Група науковців: вивчити природу конфлікту, ознайомитись з сучасними

поглядами на конфлікт та виявити шляхи запобігання

виникненню конфліктних ситуацій.

Група економістів: дослідити залежність ефективного розвитку організації від

конфліктів.

Група психологів: вивчити особливості поведінки студентів у конфліктних

ситуаціях, розробити тести до виявлення схильності людей

до конфліктів.

Група психологів – практиків: надати консультативну та практичну допомогу

студентам, що опинились у центрі конфлікту,

провести колекційну роботу.

Група програмістів: вивчити стилі вирішення конфліктних ситуацій та скласти

алгоритм оптимального шляху розв’язання конфлікту.

Група соціологів: провести соціологічне опитування по проблемах теми

проекту та опрацювати дані.

Група правознавців: дослідити юридичну відповідальність за спонукання та

підтримання конфліктної ситуації.