Методичні рекомендації щодо удосконалення порядку підготовки актів законодавства з питань охорони здоров’я

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Розроблення концепції нормативно-правового акта Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про лікарські засоби Стаття 13. Заборона обігу аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин 2) усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на Особливості структури законопроектів про внесення змін до чинних законодавчих актів Закон України Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом 2) в абзаці четвертому частини четвертої статті 27 слово “чотирикратної” замінити словом “п’ятикратної”.» V. Складання проектів актів Кабінету Міністрів України VІ. Складання проектів відомчих нормативно-правових актів VІІ. Опрацювання проектів нормативно-правових актів VІІІ. Погодження проектів нормативно-правових актів

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо формування та організації діяльності робочих комісій, 179.2kb.
• Методичні рекомендації стосовно порядку здійснення обліку та систематизації законодавства, 1316.75kb.
• Перелік нормативно-правових актів, затверджених міністерством охорони здоров'я україни, 21.68kb.
• Міністерство охорони здоров'я україни професійна спілка працівників охорони здоров'я, 111.65kb.
• Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів історії Загальні положення, 117.95kb.
• Методичні рекомендації на тему, 145.6kb.
• Методичні рекомендації щодо проведення обстеження стану охорони праці в навчальних, 110.21kb.
• Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів монументального мистецтва, 121.88kb.
• Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів археологічної спадщини, 59.62kb.
• Методичні рекомендації./ Міністерство охорони здоров’я України. Український інститут, 237.8kb.

Методичні рекомендації щодо удосконалення порядку підготовки актів законодавства з питань охорони здоров’я


І. Загальні положення

1. Ці Методичні рекомендації розроблено з метою подальшого вдосконалення нормотворчого процесу, узагальнення вимог до розроблення, оформлення, опрацювання та погодження проектів нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я (далі - Проектів), забезпечення підвищення якості та своєчасності їх підготовки.

Методичні рекомендації призначені для посадових осіб органів охорони здоров’я, які відповідальні за організацію процесу нормопроектування або виконують завдання на окремих стадіях нормотворчої діяльності.

Методичні рекомендації поширюються на техніку і процедуру підготовки проектів:

законів України (крім законопроектів про внесення змін до Конституції України);

указів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

наказів Міністерства охорони здоров’я;

нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Методичні рекомендації не поширюються на процедуру підготовки проектів нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

2. У цих методичних рекомендаціях терміни і визначення застосовуються в такому значенні:

нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі, що встановлює, змінює або скасовує правові норми, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування;

закон України (законодавчий акт) — прийнятий з дотриманням особливої законодавчої процедури нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади, який має вищу юридичну силу та встановлює норми, що регулюють найважливіші суспільні відносини;

підзаконний нормативно-правовий акт — нормативно-правовий акт виданий уповноваженим суб’єктом нормотворення відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації та трактування його положень;

указ Президента України — нормативно-правовий акт виданий Президентом України в межах повноважень визначених Конституцією і законами України;

акти Кабінету Міністрів України — акти нормативного характеру (постанови) або з організаційно-розпорядчих питань (розпорядження) видані Кабінетом Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

наказ Міністерства охорони здоров’я — відомчий підзаконний нормативно-правовий акт виданий спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я в межах власних або делегованих Кабінетом Міністрів України повноважень;

нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій — розпорядження нормативно-правового характеру видані головою місцевої державної адміністрації в межах повноважень визначених Конституцією і законами України;

головний розробник проекту — орган охорони здоров’я (або його структурний підрозділ), який здійснює підготовку проекту;

органи охорони здоров’я — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я; Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим; управління охорони здоров’я обласної, Севастопольської міської державної адміністрації та Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації; відділ охорони здоров’я районної державної адміністрації.

заінтересований орган виконавчої влади — орган виконавчої влади, який відповідно до компетенції бере участь у розробленні проекту або його погодженні;

нормопроектувальна техніка — система техніко-юридичних засобів, правил і прийомів підготовки проектів нормативно-правових актів, що забезпечує їх досконалість за структурою і викладом, максимально повну і точну відповідність форми нормативних положень їх змісту, вичерпне охоплення питань, що належать до предмета правового регулювання проекту.


ІІ. Організація роботи над проектом нормативно-правового акту

1. Розроблення проектів нормативно-правових актів органами охорони здоров’я здійснюється:

на основі плану законотворчої діяльності Верховної Ради України;

на основі планів організації підготовки актів, необхідних для реалізації Закону України (організації виконання указу Президента України чи постанови Верховної Ради України), розроблених відповідно до пункту 1 §90 Регламенту Кабінету Міністрів України¹ Секретаріатом Кабінету Міністрів України у порядку, встановленому пунктом 5 §11 цього Регламенту;

на основі перспективних та орієнтовних планів законопроектних робіт розроблених Мін’юстом відповідно до §79 Регламенту Кабінету Міністрів України;

на основі щорічних планів заходів щодо виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу² підготовлених Мін’юстом відповідно до указу Президента України “Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” від 9 лютого 1999 року № 145/99 та пункту 4^-3 Положення про Міністерство юстиції України³;

на основі планів заходів, розроблених органом охорони здоров’я для виконання законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем’єр-міністра та членів Кабінету Міністрів;

за ініціативою, центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій.

Підготовка Проектів необхідність розроблення яких визначено одним із вищезазначених планів, здійснюється із дотриманням положень щодо змісту заходів з реалізації завдань, строків їх виконання та органів відповідальних за виконання.

2. Проекти, що стосуються укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України, готуються відповідно до Закону України “Про міжнародні договори України”⁴.

Проекти регуляторних актів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”⁵ та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта⁶.

3. Розроблення Проекту покладається на одне або декілька структурних підрозділів органу охорони здоров’я відповідно до їх компетенції.

До розробки проекту визначається коло посадових осіб, відповідальних за його підготовку та державні органи, організації (у тому числі громадські), наукові установи, окремі науковці та фахівці-практики, які залучаються у разі необхідності до цієї роботи.

4. Відповідно до п. 4.8.2 Інструкції з діловодства⁷ у разі, коли доручення керівника органу охорони здоров’я (або його заступників) стосовно підготовки Проекту дано кільком посадовим особам, головним виконавцем (далі - Головний виконавець) є особа, зазначена у дорученні першою, якщо в документі не обумовлено інше.

5. Керівник структурного підрозділу, визначений Головним виконавцем, після отримання доручення доводить його до відома співвиконавців та ставить перед ними чіткі завдання (службовою запискою, нагадуванням тощо) із визначенням змісту, форми та термінів подання матеріалів.

6. Відповідно до положень п. 4.4.13. Регламенту роботи апарату МОЗ України ⁸ при визначенні керівника структурного підрозділу Головним виконавцем або співвиконавцем завдання, що не відповідає функціям підрозділу, порушується питання про зміну виконавця перед посадовою особою, яка дала це доручення.

7. Для розроблення Проекту може утворюватися робоча група, на яку покладаються функції головного координатора розробки цього Проекту. До участі в робочій групі доцільно залучати представників заінтересованих ЦОВВ, організацій, наукових установ, експертів, кваліфікованих юристів та фахівців з нормопроектувальної техніки.

8. Головний виконавець або голова робочої групи за участю відповідних спеціалістів готує пропозиції щодо порядку розробки проекту та складає план роботи, яким має бути передбачено:

- проведення аналізу стану справ у відповідній сфері правового регулювання та причин, що обумовлюють необхідність підготовки проекту, зокрема аналіз відповідної нормативно-правової бази, із зазначенням наявних недоліків правового регулювання, застарілих, неефективних, декларативних правових норм;

- обґрунтування необхідності або неможливості підзаконного регулювання;

- визначення предмету правового регулювання Проекту, механізмів вирішення питання, що потребує врегулювання;

- вивчення матеріалів, необхідних для розробки проекту;

- розробка пропозицій стосовно змісту та структури Проекту;

- здійснення аналізу наслідків прийняття Проекту.

У плані зазначаються строки виконання передбачених заходів та особи, відповідальні за їх виконання.

Після обговорення плану роботи з підготовки Проекту на організаційній нараді та внесення відповідних уточнень, він затверджується керівництвом органу охорони здоров’я та надсилається виконавцям.

Розроблення концепції нормативно-правового акта

9. Для запровадження найбільш ефективного механізму реалізації державної політики охорони здоров'я, визначеної Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими програмами та планами, проекти нормативно-правових актів, які спрямовані на вирішення найважливіших соціально-економічних питань, матимуть значні соціальні наслідки та передбачають суттєві зміни у законодавстві, розробляються на основі затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України концепцій.

Згідно положень §68; §69 та §70 Регламенту Кабінету Міністрів України концепція нормативно-правового акта розробляється та подається на розгляд Кабінету Міністрів відповідно до вимог встановлених Законом України “Про державні цільові програми”⁹ та з урахуванням порядку розроблення та виконання державних цільових програм¹⁰.

Проект концепції базується на оптимальному варіанті розв’язання проблеми та містить такі розділи:

а) проблема, яка потребує розв’язання - чітко формулюється проблема, яка має бути врегульована, окреслюються її масштаби та обґрунтовується її значущість і відповідність пріоритетам державної політики (з посиланням на документ, в якому визначено пріоритети), подається аналіз причин виникнення проблеми, обґрунтовується неможливість її розв’язання в рамках існуючої нормативної бази, а також визначаються основні заходи для розв’язання проблеми, порівнюються основні прогнозні показники її розв’язання з відповідними показниками іноземних держав і вітчизняними офіційними статистичними даними;

б) мета і строки реалізації політичної пропозиції - чітко і стисло визначається мета розроблення акта з урахуванням напрямів соціально-економічного та тенденцій науково-технічного розвитку держави, обґрунтовуються строки виконання заходів спрямованих на підготовку, прийняття та реалізацію нормативно-правового акта;

в) шляхи і засоби розв’язання проблеми - проводиться аналіз можливих варіантів розв’язання проблеми з визначенням переваг і недоліків таких варіантів, суттєвих наслідків та ризиків, пов’язаних з втіленням відповідного варіанта, визначається оптимальний варіант розв’язання проблеми, наводяться приклади розв’язання подібних проблем в інших країнах та вичерпний перелік заходів, що мають бути здійснені для впровадження рекомендованого рішення (перелік нормативно-правових актів, які потрібно прийняти, змінити, скасувати), наводиться пропонована структура проекту нормативно-правового акту;

г) очікувані результати - визначаються соціально-економічні, фінансові, політичні, юридичні, екологічні та інші показники яких передбачається досягти внаслідок реалізації нормативно-правового акту;

ґ) обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів та джерела фінансування - дається оцінка фінансових (з обґрунтуванням обсягів фінансових ресурсів за джерелами фінансування та оцінкою реальних можливостей ресурсного забезпечення за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел), матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для реалізації нормативно-правового акту.

Концепція нормативно-правового акта розробляється і подається Кабінетові Міністрів не пізніше ніж за два місяці до завершення строку, встановленого для його розроблення.


ІІІ. Складання проекту закону

Вимоги до предмета правового регулювання та структури законопроекту

1. До початку розроблення проекту закону Головний розробник визначає, чи належать питання, які передбачається вирішити в законі, до сфери регулювання законом. Перелік питань, що визначаються та встановлюються виключно законами, наведено у статті 92 Конституції України¹¹.

2. Проект закону не повинен за змістом виходити за межі предмета його правового регулювання і містити норми що кодифіковані або дублюють положення інших законів. У даному випадку використовується бланкетна норма до того чи іншого закону (кодексу).

Приклад 1:

“ Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про трансплантацію, несуть відповідальність згідно із законами України.” ¹²

Приклад 2:

“ Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про лікарські засоби

Особи, винні в порушенні законодавства про лікарські засоби, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. ”¹³

Відсильні норми у проекті можуть містити посилання до інших статей (частин) цього законопроекту.

Приклад:

“ Стаття 13. Заборона обігу аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин

На території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону. ”¹⁴

3. Для забезпечення доступності сприйняття положень законопроекту, їх правильного розуміння та застосування, розробникам проекту необхідно дотримуватись логічної послідовності викладу правових норм.

4. Основними структурними елементами законопроекту є:

назва закону;

преамбула (у разі необхідності);

основна частина закону, яка складається з розділів (глав), статей, частин статей, пунктів, підпунктів;

прикінцеві та перехідні положення (у разі необхідності).

5. Назва законопроекту повинна бути лаконічною і відображати предмет правового регулювання та основний зміст законопроекту.

Як правило назва закону починається із слова “Про”. Наприклад, Закони України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”.

Назва кодифікованих актів, які містять концептуальні положення, цілі, завдання та принципи регулювання певної сфери суспільних відносин, забезпечують узгодженість певних галузей або інститутів права, може починатись із слів “Основи” або “Про засади”. Наприклад, Закони України “Основи законодавства про охорону здоров’я”, “Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування”, “Про засади соціальної захищеності інвалідів”.

6. Якщо існує потреба у роз’ясненні мети прийняття закону у проекті дається преамбула — вступна частина, загальне введення, у якому наводиться обґрунтування закону, визначаються його цілі та завдання, формулюються світоглядні положення. Правові норми до преамбули не включаються. Наприклад: “Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розробку, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні (далі — поводження з ГМО) із забезпеченням біологічної і генетичної безпеки. Цей Закон не застосовується до людини, тканин та окремих клітин у складі людського організму ”. ¹⁵

7. У тексті законопроекту спочатку формулюються норми, що мають загальний характер, встановлюють предмет та принципи правового регулювання і об’єднуються в розділ “Загальні положення”. Для цього застосовується абстрактна форма викладу норм права, тобто зміст норми розкривається через загальні, не індивідуалізовані поняття.

Далі в окремі розділи об’єднуються нормативні положення, що стосуються окремого аспекту правового регулювання чи одного цілісного блоку питань, що становлять предмет правового регулювання проекту документа і додаткові положення, що стосуються всіх або декількох питань предмета регулювання.

8. Основна частина проекту в залежності від обсягу документу може поділятися на розділи, до яких доцільно згрупувати цілісний блок нормативних положень, що регламентують окремий аспект предмету правового регулювання проекту.

Розділи нумеруються римськими цифрами та мають назву, яка стисло окреслює коло суспільних відносин, що регулюються положеннями розділу. Наприклад: «Розділ VI Забезпечення лікарськими i протезними засобами»; «Розділ VII Охорона здоров’я матері та дитини». ¹⁶

Іноді розділи законопроекту можуть поділятися на глави. Прикладом такої структури є Цивільний¹⁷ та Господарський кодекси України¹⁸, Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні”¹⁹, “Про місцеві державні адміністрації”²⁰. Глави також мають назву та нумеруються арабськими цифрами.

В окремих випадках законопроекти поділяються на загальну та особливу частини, які в свою чергу складаються з розділів. Така побудова характерна для кодифікованих нормативно-правових актів значного обсягу, таких наприклад, як Бюджетний²¹ та Кримінальний кодекси України ²².

Розділи (глави) законопроекту поділяється на статті, які містять завершені нормативні приписи, мають відповідну їх змісту назву та нумеруються арабськими цифрами з крапкою. Наприклад: «Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку» ²³.

Статті можуть поділятися на частини і пункти, які в свою чергу, можуть поділятися на абзаци і підпункти. Абзаци не нумеруються. Пункти нумеруються цифрами або літерами із дужкою справа.

Приклад 1: «2. Ветеринарна служба здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами (далі — харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі):

1) необроблені харчові продукти тваринного походження на потужностях (об’єктах) з їх виробництва;

2) усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках.» ²⁴.

Приклад 1: «Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:

а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

б) належні умови професійної діяльності;

в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах; …»²⁵

Якщо нумерація пунктів здійснюється у проекті цифрами тоді підпункти нумеруються маленькими буквами українського алфавіту з дужкою справа, а якщо літерами - маленькими буквами латинського алфавіту з дужкою справа. Пункти та підпункти не містять завершених нормативних приписів (окремих правових норм) та мають тлумачитися в контексті відповідної частини статті.

Нумерація розділів, глав, статей є наскрізною і не змінюється при внесенні змін до закону.

9. Прикінцеві положення містять оперативні норми, роль яких полягає у встановленні дати набрання чинності законом (або його складових), приписи про необхідність прийняття нових актів або приведення чинних актів у відповідність із прийнятим законом.

Згідно статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Тому, якщо реалізація законопроекту не потребує виконання підготовчих заходів, у прикінцевих положеннях доцільно зазначити, що “Закон набирає чинності з дня його опублікування”.

10. Перехідні положення законопроекту визначають умови та порядок дії інших нормативно-правових актів (або їх складових), врегульовують інші правовідносини, пов’язані із набранням чинності законодавчим актом.

Особливості структури законопроектів про внесення змін до чинних законодавчих актів

11. Зміни до закону можуть вноситись шляхом:

- заміни окремих слів (чисел) або їх виключення;

- виключення із тексту закону окремих статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців;

- доповнення тексту закону розділами (главами), статтями, частинами статей, пунктами, підпунктами тощо.

- підготовки нової редакції розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців;

- підготовки нової редакції закону.

12. Основними структурними елементами законопроекту про внесення змін є:

назва закону;

преамбула (у разі необхідності);

основна частина закону, яка має містити назву законодавчих актів до яких вносяться зміни, посилання на структурний елемент до якого вносяться зміни та зміст змін;

Приклад:

Закон України

Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст.235 )

У зв’язку з прийняттям Закону України “Про судову експертизу” (4038-12)

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

У частині першій статті 73 Основ законодавства України про охорону здоров’я (2801-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст.19) виключити слова “судово-медична, судово-психіатрична та ін. ”²⁶

Якщо в законопроекті зазначається строк введення закону в дію, він має складатися з двох розділів, які можуть складатись із пунктів та нумеруються римськими цифрами. Перший — основна частина закону (без назви), другий — прикінцеві положення, у яких формулюються строк набрання чинності законом та відповідні доручення, що зумовлені прийняттям закону.

Приклад:

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

I. Пункт “ї” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (2801-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 19; 2003 р., N 10-11, ст. 86; 2004 р., N 17-18, ст. 250, N 43-44, ст. 493) викласти в такій редакції:

"ї) __________________ ”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із нормами цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. ²⁷

Включення із зазначеного правила становлять проекти, якими передбачається викласти закон у новій редакції. Їх структура має відповідати структурі закону, до якого вносяться зміни.

13. Для забезпечення належного рівня підготовки законопроекту необхідно вносити зміни до тексту закону шляхом застосування виключно усталених юридичних конструкцій, уніфікованих, загальновживаних прийомів та методів нормопроектної техніки.

Так, у випадку заміни окремих слів (чисел) або їх виключення обов’язково зазначається їх місце розташування (розділ (глава), стаття, частина статті, пункт, підпункт) та джерело опублікування закону або джерело опублікування попередніх змін (за наявності) до статей , до яких у даний час вносяться зміни.


Приклад: « 3. У Законі України “Про рекламу” (270/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 8, ст. 62):

1) _________

2) в абзаці четвертому частини четвертої статті 27 слово “чотирикратної” замінити словом “п’ятикратної”.»²⁸

Доповнення тексту закону окремими структурними елементами або їх виключення із тексту здійснюється за такими ж правилами із застосуванням наступної конструкції:


_______________ . У Законі України “_______ ” __________ _____________ :

№ пункту проекту закону назва реквізити закону та джерело опублікування


_______________ ) у статті ___:

№ підпункту проекту закону №


після частини (пункту) _______ доповнити новою частиною(пунктом)

№ прописом


такого змісту:


“___ . ________________ ”

№ текст нової частини (пункту)


У зв’язку з цим частину (пункт) ____________________ вважати частиною

№ наступної частини (пункту) прописом

(пунктом) _________;

№ прописом


частину (пункт) _______ виключити;

№ прописом


14. Якщо існує потреба у зміні термінів або назв органів, установ, організацій, які неодноразово вживаються у тексті закону доцільно застосовувати наступну конструкцію:

У тексті Закону слова “_________” в усіх відмінках замінити словами “____________” у відповідному відмінку.


15. Якщо обсяг змін до закону (його структурних елементів) охоплює більшу частину тексту або зміни істотно впливають на його зміст, закон (структурний елемент) доцільно викласти в новій редакції.

Зміни редакції структурних елементів закону, як правило оформлюються наступним чином:

Приклад 1.

_______________ . У Законі України “_______ ” __________ _____________ :

№ пункту проекту закону назва реквізити закону та джерело опублікування


_______________ ) у статті ___:

№ підпункту проекту закону №


частину (пункт) _______ викласти у такій редакції :

№ прописом


“____________________ ”

текст нової редакції частини (пункту)

Приклад 2.

_______________ . У Законі України “_______ ” __________ _____________ :

№ пункту проекту закону назва реквізити закону та джерело опублікування


_______________ ) текст статті ___ викласти у такій редакції :

№ підпункту проекту закону №


“____________________ ”

нова редакція тексту статті


_______________ ) статтю ___ викласти у такій редакції :

№ підпункту проекту закону №


“___ ___________ _________________ ”

№ нова назва статті нова редакція тексту статті


Якщо закон викладається у новій редакції, доповнюється новою статтею або розділом (главою) у тексті проекту обов’язково зазначається джерело опублікування всіх змін, що вносилися до закону.

Приклад:

«Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Внести зміни до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” (113/98-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30-31, ст. 194; 2003 р., N 30, ст. 247), виклавши його в такій редакції:

__________». ²⁹

Якщо зміни вносяться до оновленої редакції закону зазначається джерело опублікування цієї редакції без посилань на всі попередні.


ІV. Складання проекту указу Президента України

1. Проекти актів Президента України готуються відповідно до Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України³⁰ з дотриманням вимог глав 2-5 розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України, передбачених для проектів актів Кабінету Міністрів України.

2. У разі коли вимоги щодо підготовки, внесення проектів актів Президента України визначено законами України, такі проекти готуються та вносяться відповідно до законів України та з урахуванням вимог, передбачених Положенням.

3. Указами Президента України, якими прямо чи опосередковано регулюються відносини у сфері охорони здоров’я оформляються прийняті Президентом України на основі та на виконання Конституції України, законів України, рішення про:

- зупинення дії актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій;

- введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

- нагородження державними нагородами; встановлення президентських відзнак та нагородження ними;

- створення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, їх ліквідацію, реорганізацію;

- введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України;

- формування персонального складу Ради національної безпеки і оборони України;

- надання доручень Кабінету Міністрів України;

- внесення змін до указів Президента України, визнання такими, що втратили чинність, указів Президента України, офіційне тлумачення актів Президента України.

4. Указами Президента України оформляються також інші рішення, видані на основі та на виконання Конституції і законів України, якщо хоча б одне з положень рішення розраховано на постійну або багаторазову дію (має нормативний характер), або належить до таких, що оформляються указами Президента України, а також рішення, прийняття яких у формі указу передбачено законами України та указами Президента України.

5. Проекти указів Президента України складаються з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Назва проекту повинна у стислій формі відображати основний зміст акта.

Мета прийняття акта лаконічно формулюється у вступній частині, яка закінчується словом “постановляю” з двокрапкою.

Приклад :

«З метою забезпечення ефективного розвитку системи охорони здоров’я, збереження генофонду нації, проведення глибоких структурних змін у медичній галузі, запровадження європейських стандартів забезпечення права громадян на медичну допомогу п о с т а н о в л я ю:» ³¹.

Постановляюча частина проекту складається з пунктів, які можуть поділятьсь на підпункти. Пункти нумеруються арабськими цифрами з крапкою, а підпункти - арабськими цифрами з дужкою справа.

Постановляюча частина може містити:

нормативні положення;

доручення Кабінету Міністрів України або ЦОВВ;

умови та порядок дії інших указів Президента України (їх окремих норм), актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій;

положення, що стосуються внесення змін до раніше прийнятих указів Президента України або визнання їх (їх окремих норм) такими, що втратили чинність;

посилання на додатки (у разі їх наявності);

норми, пов’язані з визначенням дати набрання чинності указом (його окремими нормами).


V. Складання проектів актів Кабінету Міністрів України

1. Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються відповідно до Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України³² з дотриманням вимог глав 2-5 розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України.

2. Приступаючи до складання проекту акта Кабінету Міністрів України слід враховувати, що нормативно-правові акти видаються Кабінетом Міністрів України виключно з питань віднесених до його компетенції Конституцією і законами України.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони здоров’я належить:

- забезпечення реалізації державної політики охорони здоров’я;

- організація розробки та здійснення державних цільових програм;

- створення економічних, правових та організаційних механізмів, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я;

- забезпечення розвитку мережі закладів охорони здоров’я;

- укладення міжурядових угод і координація міжнародного співробітництва з питань охорони здоров’я; ³³

- вирішення питань державного управління у сфері охорони здоров’я;

- здійснення відповідно до закону управління об’єктами державної власності, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям;

- забезпечення проведення державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, і доступності для громадян послуг медичних та фізкультурно-оздоровчих закладів;

- забезпечення розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я та рекреаційного господарства ³⁴.

3. Акти Кабінету Міністрів України видаються у формі постанов або у формі розпоряджень.

Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань:

затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання;

затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.

У формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з питань:

схвалення програми, плану заходів, концепції, стратегії, основних напрямів реалізації державної політики та інших програмних документів концептуального характеру, концепції державної цільової програми та закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; утворення та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп; виділення коштів резервного фонду державного бюджету; делегування повноважень Кабінету Міністрів України центральним та місцевим органам виконавчої влади; передачі майна; кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

4. Основними структурними елементами проекту постанови є:

назва;

вступна частина (у разі необхідності);

постановляюча частина;

додатки (у разі необхідності).

5. Великий за обсягом проект постанови може поділяється на розділи (підрозділи), які складаються з пунктів. Розділи повинні мати назву та можуть нумеруватися за наявності в них підрозділів, які не нумеруються.

Пункти можуть поділятись на підпункти. Пункти нумеруються арабськими цифрами з крапкою, а підпункти - арабськими цифрами з дужкою справа. У разі внесення змін до чинної постанови для нумерації нових пунктів використовуються цифри з надрядковим значком.

Наприклад:

«Доповнити пункт 4 Типового положення підпунктами 26-¹ — 26-⁵ такого змісту: ____»³⁵.

6. Проект розпорядження складається з назви, змісту, у разі потреби - додатка.

Проект розпорядження розробляється з дотриманням правил, установлених для проекту постанови.


VІ. Складання проектів відомчих нормативно-правових актів

1. Підготовка проектів відомчих нормативно-правових актів здійснюється органами охорони здоров’я з урахуванням відповідних положень Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади ³⁶.

2. Зазначена діяльність здійснюється структурними підрозділами Міністерства охорони здоров’я відповідно до “Інструкції з діловодства у Міністерстві охорони здоров’я України” ³⁷ та з дотриманням вимог пункту 4.5. Регламенту роботи МОЗ України ³⁸.

3. Підчас підготовки відомчих нормативно-правових актів необхідно враховувати, що нормативно-правові акти викладені у формі положень, інструкцій, правил тощо, повинні затверджуватись розпорядчим документом (наказ, розпорядження, рішення) органу, що видав акт.

4. Положення, інструкції, правила в залежності від обсягу та змісту можуть складатись з розділів та підрозділів. Розділи та підрозділи, як правило мають назву, нумеруються арабськими цифрами та складаються з пунктів. Пункти у розділі нумеруються двома, а у підрозділі – трьома арабськими цифрами.

5. Як правило, тексти розпорядчих документів складаються з назви та двох частин. У першій зазначається підстава або обґрунтування для складання документа, в другій — рішення, розпорядження. Друга частина розпорядчого документа складається з пунктів, які можуть поділятись на підпункти. Пункти нумеруються однією, а підпункти – двома арабськими цифрами.

6. Якщо нормативно-правовий акт потребує державної реєстрації у прикінцевому пункті формулюється доручення відповідній особі (структурному підрозділу) за уніфікованою формою. Наприклад:

«Департаменту ______ в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.»

7. Останній пункт документу визначає особу, на яку покладається контроль за виконанням акту.


VІІ. Опрацювання проектів нормативно-правових актів

1. Проекти нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я що за предметом правового регулювання належить до сфери, правовідносини в якій регулюються правом Європейського Союзу, підлягають опрацюванню з урахуванням acquis communautaire.

Опрацювання здійснюється Головним розробником відповідно до вимог встановлених §46 Регламенту Кабінету Міністрів України з урахуванням Методичних рекомендацій щодо здійснення експертизи проектів нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я на відповідність законодавству Європейського Союзу³⁹.

2. Проекти нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я що зачіпають права та свободи гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підлягають опрацюванню з урахуванням положень зазначеної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Результати опрацювання головний розробник відображає у довідці підготовленій відповідно до вимог встановлених §47 Регламенту Кабінету Міністрів України.


VІІІ. Погодження проектів нормативно-правових актів

1. Для забезпечення належного викладу нормативних положень та відповідності чинному законодавству проекти нормативно-правових актів підлягають погодженню як структурними підрозділами органу охорони здоров’я, до компетенції яких належать питання, порушені у документі (внутрішнє погодження), так і заінтересованими органами виконавчої влади (зовнішнє погодження).

2. Внутрішнє погодження проектів нормативно-правових актів підготовлених структурними підрозділами Міністерства охорони здоров’я здійснюється відповідно до “Інструкції з діловодства у Міністерстві охорони здоров’я України” ⁴⁰ з дотриманням вимог пунктів 3.6 та 4.5. Регламенту роботи МОЗ України ⁴¹.

Під час роботи над погодженням проекту нормативно-правового акта необхідно з’ясувати його відповідність вимогам нормопроектувальної техніки, нормам актів законодавства вищої юридичної сили та чинних міжнародних договорів України.

Пропозиції та зауваження до проекту потребують чіткого обґрунтування та посилання на відповідні правові норми чинних актів законодавства.

Зауваження загального характеру, нечітко сформульовані, зокрема такі як «положення розділу ___ законопроекту суперечать Конституції України» (слід зазначити статтю (її частину, пункт або абзац) законопроекту; обґрунтувати її невідповідність конкретній нормі Конституції), «пункт __ проекту постанови є незрозумілим» (необхідно викласти положення проекту у відповідній редакції) унеможливлюють їх врахування, призводять до затримки підготовки проекту і тому є неприпустимими.

Якщо попередньо висловлені пропозиції та зауваження до проекту враховані Головним розробником надання нових зауважень до опрацьованої редакції проекту не допускається.

3. Зовнішнє погодження проектів нормативно-правових актів здійснюється Головним розробником відповідно до вимог встановлених главою 3 Регламенту Кабінету Міністрів України.