Проценко Ніна Федорівна, викладач правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії Унавчально-методичному посібнику висвітлюються комплексно питання про закон

Вид материала

Закон

Содержание 8.6. Категоричні силогізми з виділяючими засновками Обвинувачуваний Петренко ( Він визнає диктатуру пролетаріату. 8.7. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення У діях Петренка відсутня ознака образи. Р складається не з одного, а з кількох понять, кожне з котрих виражає істотну ознаку визначуваного предмета. Ці судження мають с 1 ), пов'язаний з насиллям чи загрозою насилля (М2). Петренко (S), при заволодінні сумкою (М 8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості У цьому випадку наявно багато ран. Петренко сидів за цим столом. Петренка цього вечора не було вдома. Якщо якесь явище неможливе взагалі, то воно неможливе і в кожному окремому випадку У даному випадку вбивство замасковане під самогубство. 8.9. Категоричні силогізми з імовірними засновками Молоток (М) цей належав Петренку (Р) 8.10. Логічні помилки, які трапляються в категоричних силогізмах Привласнення знайденого це не крадіжка. Умовивід за другою фігурою з двох ствердних засновків. Петренко — юрист. Коли судження можливості логічно виражене як су­дження дійсності. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Маляренко Світлана Олексіївна, спеціаліст вищої категорії, «старший учитель». «Нестандартні, 102.6kb.
• В. М. Захарова Використання інтерактивних методів навчання на урок, 682.45kb.
• Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики вищої категорії,, 1763.48kb.
• Програма для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю, 2244.39kb.
• Вданій роботі подано методичні рекомендації, щодо використання методу проектів у курсі, 231.92kb.
• Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 194.52kb.
• Кияниця Ніна Віталіївна викладач української мови та літератури вищої категорії Тема,, 153.54kb.
• Довідка про підсумки проведення міських предметних олімпіад, 318.23kb.
• Формування ужиткових компетенцій при викладанні хімії Ряшина С.І., викладач вищої категорії,, 2216.75kb.
• Узгоджено: затверджую, 594.17kb.

8.6. Категоричні силогізми з виділяючими засновками

Нам уже відомо, що розрізняють два види виділяючих суджень: 1) судження з виділяючим суб'єктом і 2) суджен­ня з виділяючим предикатом.

У категоричних силогізмах, у котрих більшим заснов­ком є судження з виділяючим суб'єктом, перепиняють дію особливі правила фігур.

1. У силогізмах першої фігури, засновком яких є суджен­ня з виділяючим суб'єктом, менший засновок може бути не тільки ствердним, а й заперечним. Наприклад:

Тільки посадова особа {М) може бути суб'єктом недбалості (Р).

Обвинувачуваний Петренко (S) не є посадовою особою (М).

Отже, обвинувачуваний Петренко (S) не може бути суб'єктом недбалості (Р).

Цей умовивід побудований за першою фігурою. Менший засновок ("Обвинувачуваний Петренко не є посадовою особою") тут заперечний, проте зроблений висновок ("Обвинувачуваний Петренко не може бути суб'єктом недбалості") є істинним, силогізм побудовано правильно. Зумовлено це тим, що в су­дженнях із виділяючим суб'єктом предикат Р розподілений.

2. Якщо в силогізмі другої фігури більший засновок є судженням із виділяючим суб'єктом, то істинний висновок можливий також із двох ствердних засновків. Наприклад:

Лише марксисти визнають диктатуру пролетаріату.

Він визнає диктатуру пролетаріату.

Отже, він марксист.

У цьому умовиводі висновок правомірний тому, що се­редній термін (М) у більшому засновку, який є судженням із виділяючим суб'єктом, розподілений. Це дає змогу установи­ти між S і Р єдино можливе відношення.

Із розглянутого можна дійти висновку: у категоричних силогізмах, у котрих більший засновок є судженням із виді­ляючим суб'єктом, менший засновок за якістю може бути будь-яким — ствердним або заперечним — незалежно від того, за якою фігурою силогізму ми будуємо умовивід.

Це положення не поширюється на силогізми, в котрих більшим засновком є судження з виділяючим предикатом. Стосовно таких умовиводів зберігають свою дію особливі правила фігур силогізму.


8.7. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення

У судовому дослідженні широко використовуються умови­води, у котрих більшим засновком є судження-визначення. До таких умовиводів вдаються, зокрема, при кваліфікації злочину, котрий у логічному відношенні є підведенням окремого, оди­ничного випадку під загальне положення — статтю закону.

Судження-визначення характеризуються тим, що обсяг суб'єкта й предиката в них повністю збігається, обидва тер­міни S і Р у цих судженнях розподілені. Тому в умовиводах, побудованих із суджень-визначень, особливі правила фігур силогізму, як і в умовиводах із виділяючими засновками, пе­репиняють дію.

За першою фігурою істинні висновки дають силогізми з меншим заперечним засновком. Наприклад:

Образа, тобто навмисне приниження честі й гідності особи, виражена в

непристойній формі.

У діях Петренка відсутня ознака образи.

Отже, Петренко не може нести відповідальність за статтею за образу.

У другій фігурі істинні висновки дають умовиводи із двох ствердних засновків. Наприклад:

Спекуляція є скуповування й перепродаж із метою наживи

товарів або інших предметів.

Петренко скуповував і перепродував із метою наживи за

завищеними цінами запасні частини до автомобілів.

Отже, дія Петренка є спекуляція.

Тут середній термін (М) в обох засновках займає місце предиката, тому такий силогізм, якби він складався із зви­чайних ствердних суджень, був би неспроможним, оскільки М у жодному із засновків не був би розподіленим. У нашому ж прикладі більший засновок є судженням-визначенням, се­редній термін, займаючи місце предиката, розподілений. Тому наведений умовивід є правильним, загальних правил катего­ричного силогізму у ньому дотримано.

У судженнях-визначеннях предикат Р складається не з одного, а з кількох понять, кожне з котрих виражає істотну ознаку визначуваного предмета. Ці судження мають струк­туру: "S є Р₁, Р₂ Р₃...Р_п". Відповідно й середній термін у сило­гізмах, побудованих із суджень-визначень, складається не з одного, а кількох. Структуру цих силогізмів можна записати так:

РєМ₁,М₂,М₃,М_п

М₁,М₂,М₃,М_пєS

Отже, S є Р.

Ознаки, виражені середнім терміном, є підставою для відне­сення конкретного одиничного випадку до "свого" класу, для визначення родової належності явища, що вивчається, а в судовому дослідженні ці ознаки послуговують підставою кри­мінально-правової кваліфікації скоєного. Наприклад, уста­новлено, що досліджуваний випадок має ознаки М₁ М₂, М₃. Відомо, що ознаки М₁, М₂, М₃ є ознаками явища Р. Отже, цей випадок SєР. Умовивід цей матиме схему:

М₁,М₂,М₃ ,є Р

Отже, S є Р.

Такий умовивід є силогізмом першої фігури, на першому місці в ньому поставлено менший засновок (S є М₁ М₂, М₃), чим підкреслюється, що пізнання розпочате з одиничного, окремого явища.

Умовиводи з багатоскладовим середнім терміном мають такі особливості:

1. Якщо середній термін меншого засновку має всі озна­ки, що складають середній термін більшого засновку, то ви­сновок буде достовірним.

Основою достовірності є повний збіг ознак середнього тер­міна в засновках. Наприклад:

Шахрайство (Р) є заволодіння (М₁) власним майном громадян або придбання права на майно (М₂) шляхом обману чи зловживання довірою (М₃).

Петренко (S) шляхом обману (М₁) заволодів (М₂) валізою (М₃).

Отже, дія Петренка (S) є шахрайство (Р).

Цей силогізм мав такий схематичний вигляд:

Рє М₁,М₂,М₃

8єМ₁,М₂,М₃

Отже, S є Р.

Тут середній термін меншого засновку перелічує всі ознаки, наявні в середньому терміні більшого, тому висновок S є Р ви­пливає з даних засновків із неодмінністю, як єдино можливий.

2. Якщо середній термін меншого засновку має тільки ча­стину ознак, котрі складають середній термін більшого засновку, то висновок може бути або достовірним, або імовірним.

Достовірний висновок буде в умовиводах, у яких у мен­шому засновку заперечується хоча б одна ознака, що входить до середнього більшого засновку. Наприклад:

Розбій (Р) допускає заволодіння чужим майном (М ₁ ), пов'язаний з насиллям чи загрозою насилля (М₂).

Петренко (S), при заволодінні сумкою (М₁), не вдавався до насилля,

не загрожував потерпілій (М₂).____________________

Отже, дії Петренка (Я) не можуть бути кваліфіковані як розбій (Р).

Схема цього умовиводу така:

Р є М_1, М₂

S не є М₂,

Отже, S не є Р.

У цих силогізмах більшого засновку є судження, в котро­му перелічуються неодмінні ознаки того чи іншого складу злочину. Якщо випадок, про який ідеться у меншому заснов­ку, не має будь-яких із цих ознак, отже, він не може бути віднесений до злочину, про котрий сказано у більшому за­сновку.

Якщо ж у таких умовиводах середній термін меншого засновку не перелічує всіх ознак середнього терміна більшо­го засновку, то висновок буде тільки імовірним і не може бути достовірним. Наприклад:

Убивство (Р) є протиправним (М,₁ навмисним або необережним

(М₂) позбавленням життя іншої людини (М₃).

У цьому випадку (S) має місце позбавлення життя людини (М₃).

Отже, у цьому випадку (S), імовірно, вбивство (Р).

Схема цього силогізму:

Р є М_1,М₂,М₃

S є М₃

Отже, S, імовірно, є Р.

Імовірність висновку зумовлена тут тим, що в меншому засновку названа лише одна ознака, котра входить до змісту середнього терміна більшого засновку. Даному S, можливо, належать і інші ознаки, притаманні Р, — М₁ і М₂, але з самого засновку цього не видно. Саме тому, що дане S має одну з трьох ознак, притаманних Р, дається змога зробити лише при­пущення, а не достовірний висновок про те, що S є Р.

Умовиводи ці можна застосовувати тільки на самому по­чатку розслідування кримінальних справ, для висування версій, коли з усіх ознак, котрі утворюють той чи інший склад злочину, відомими є одна або дві якісь ознаки.


8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості

Нами розглянуті категоричні силогізми, засновками яких є судження дійсності й необхідності. Але в практиці мислен­ня, і зокрема в судовому дослідженні, нерідко доводиться бу­дувати умовиводи із суджень можливості. До таких умови­водів вдаються, наприклад, під час проведення слідчого екс­перименту, за допомогою якого установлюється можливість або неможливість того чи іншого факту, явища. Якщо слідчим експериментом буде установлено, що досліджуване явище як таке можливе, наприклад: "Перебуваючи біля хвіртки будин­ку Іваненка, можна бачити людину, котра стоїть під вікном будинку Петренка", — то слідчий (суддя) на підставі цього положення робить потім висновок про те конкретне явище, яке цікавить слідчого. Умовивід у цілому має таку форму:

Перебуваючи біля хвіртки будинку Іваненка, можна бачити людину, котра стоїть під вікном будинку Петренка.

Іваненко в той вечір стояв біля своєї хвіртки.

Отже, Іваненко міг бачити людину, котра стояла під вікном будинку Петренка.

Більший засновок у цьому силогізмі є судженням можли­вості, в ньому суб'єкт і предикат поєднані зв'язкою "можна".

Умовиводи, побудовані із суджень можливості, мають такі особливості.

1. Якщо більший засновок є ствердним судженням мож­ливості, а менший — ствердним судженням дійсності, то з таких засновків можливі подвійного характеру висновки: достовірні й імовірні. Висновок, що має судження можли­вості, буде достовірним, а висновок, котрий є судженням дійсності, — імовірним. Наприклад:

Велика кількість ран, нанесених потерпілій, може бути ознакою

вбивства із помсти.

У цьому випадку наявно багато ран.

Із цих засновків можна зробити такі два висновки;

1. Цей випадок може бути вбивством із помсти.

2. Цей випадок є вбивство з помсти.

Перший висновок, що має судження можливості, є досто­вірним, другий висновок, котрий є судженням дійсності, — тільки імовірним. Зумовлено це ось чим. Судження можли­вості відображує об'єктивно існуючу, пізнану нами можливість, те, що може бути. Судження дійсності відтворює те, що є, що вже здійснилося. Можливість перетворюється у дійсність. Тому факт існування будь-якої можливості є підставою для подвійного висновку.

Висновок про можливість буде достовірним, оскільки те, що можливе взагалі, можливе як таке, можливе й у кожному окремому випадку. Якщо, наприклад, слідчим експеримен­том установлено, що в цій кімнаті можна почути крик, який пролунав у сусідній кімнаті, то достовірним буде висновок про те, що Петренко, який перебував під час здійснення зло­чину в цій кімнаті, міг чути крик, котрий цікавить слідчого.

Висновок про дійсне, про те, що, можливо, стане (або ста­ло) дійсністю, буде тільки імовірним, оскільки можливе може здійснитися, але може й не здійснитися. З того факту, що якесь явище (або зв'язок між явищами) "може бути", не ви­пливає неодмінність, що воно "має бути". Висновок про те, що Петренко чув крик, який пролунав у сусідній кімнаті, буде не достовірним, а лише імовірним.

2. В умовиводах із заперечним засновком висновок буде достовірним незалежно від того, чи є він судженням можли­вості чи судженням дійсності. Наприклад:

Сидячи за дим столом, не можна побачити людину, котра

проходить під вікном будинку.

Петренко сидів за цим столом.

Отже, Петренко не міг бачити і не бачив людини, котра проходила

під вікном будинку.

Тут більший засновок є заперечним судженням можли­вості, менший — ствердним судженням дійсності. Із таких засновків можна зробити два висновки: 1) "Петренко не міг бачити..." і 2) "Петренко не бачив..." Обидва ці висновки достовірні. Другий приклад:

У кімнаті Петренка можна почути постріли, зроблені у дворі будинку.

Петренка цього вечора не було вдома.____________________

Отже, Петренко не міг чути і не чув постріли, зроблені у дворі будинку.

У цьому умовиводі більший засновок — ствердне судження можливості, менший — заперечне судження дійсності. Обидва висновки судження й можливості ("Петренко не міг чути...") та судження дійсності ("Петренко не чув...") також достовірні.

Підставою достовірності висновків у цих умовиводах є такі положення: 1. Якщо якесь явище неможливе взагалі, то воно неможливе і в кожному окремому випадку; 2. Якщо якесь явище як таке можливе, але в даному випадку відсутня умова, без котрої можливість не може перетворитися в дійсність, то можливе взагалі у даному випадку стає неможливим.

Подвійні висновки (достовірні й імовірні) із одних і тих же засновків можуть бути зроблені також і в силогізмах, побудованих із виключаючих суджень. Наприклад:

Маскують убивство під самогубство звичайно особи, котрі близько

пов'язані з убитим.

У даному випадку вбивство замасковане під самогубство.

Із цих засновків можна зробити такі два висновки:

1. У даному випадку вбивцею може бути особа, котра близько пов'язана з убитим.

2. У цьому випадку вбивцею є особа, котра близько пов'язана з убитим.

Перший висновок є судженням можливості, тому він дос­товірний. Другий висновок — судження дійсності. Цей ви­сновок не може бути достовірним, він лише імовірний.


8.9. Категоричні силогізми з імовірними засновками

Засновки в категоричному силогізмі можуть бути не тільки достовірними, а й імовірними. Наприклад:

Убивство потерпілого (S), за всією імовірністю, було здійснене

за допомогою молотка, виявленого біля трупа (М).

Молоток (М) цей належав Петренку (Р).

Отже, вбивство (S), імовірно, здійснив Петренко (Р).

В умовиводах із імовірним засновком висновок може бути тільки імовірним.

Силогізми, побудовані з імовірних засновків, відіграють значну роль у судовому дослідженні. Тут вони трапляються досить часто. Вони не можуть бути формою доказу, оскільки їхні висновки не є достовірними, але такі умовиводи викори­стовуються для висування версій у справі і різноманітних пропозицій. Наприклад, в одній кримінальній справі унаслі­док огляду місця злочину було висловлено припущення про те, що удари потерпілому наносилися лівою рукою. Шляхом опитування мешканців села слідчий установив, що в селі, де скоєно злочин, проживає гр-н X., у котрого бракує правої руки. Це послужило підставою для висування версії про те, що удари потерпілому, ймовірно, були нанесені гр-ном X. Це є виснов­ком такого силогізму:

Удари потерпілому наносилися злочинцем, за всією імовірністю,

лівою рукою.

Гр-н X. — лівша.

Отже, удари потерпілому були нанесені, імовірно, гр-ном X.


8.10. Логічні помилки, які трапляються в категоричних силогізмах

У практиці мислення допускають іноді такі логічні по­милки.

1. Умовивід за першою фігурою при заперечному меншо­му засновку. Наприклад;

Крадіжка є злочин.

Привласнення знайденого це не крадіжка.

Отже, привласнення знайденого не є злочин.

Висновок хибний, оскільки порушено особливе правило першої фігури, згідно з яким менший засновок має бути ствер­дним. Чому менший засновок не може бути заперечним, нами вже розглянуто.

Названа помилка трапляється звичайно в тих випадках, коли більший засновок тлумачиться як виділяюче судження у розумінні: "Тільки крадіжка є злочин".

2. Умовивід за другою фігурою з двох ствердних засновків. Наприклад:

Будь-який договір є угода.

Заповіт — це угода._____

Отже, заповіт — це угода.

Висновок тут хибний, оскільки порушено правило другої фігури, за яким один із засновків має бути заперечним. Ця помилка має місце також у випадках, коли більший засновок беруть за виділяюче судження: "Тільки договори є угодами".

3. Почетверення термінів. Ця помилка полягає в тому, що висновок роблять із засновків, до яких входять не три, а чотири терміни (див. 4.13).

4. Найпоширенішим видом помилок є умовиводи з при­ховано хибними помилками. Засновок стає приховано хиб­ним, коли неправильно тлумачиться логічна форма суджен­ня. Це має місце у таких випадках:

а) Коли більшим засновком є загальне невизначене (не­передбачене) судження, а мислиться воно в силогізмі як су­дження з квантором "усі". Наприклад:

Юристи красномовні.

Петренко — юрист.

Отже, Петренко красномовний.

Здобутий висновок не обов'язково істинний, він може бути і хибним, хоча силогізм побудований правильно. Пояснюється де тим, що більший засновок тут є невизначеним (непередба­ченим) судженням. У цих судженнях, як відомо, предикат (Р) відноситься до класу в цілому, окремим же предметам класу він може й не належати. Тому, якщо таке судження тлумачиться в умовиводі у розумінні "кожен", то висновок силогізму може виявитися хибним.

б) Коли судження можливості логічно виражене як су­дження дійсності. Наприклад:

Нестача утворюється унаслідок розтрати.

У Петренка виявлена нестача.

Отже, Петренко розтратник.

Цей умовивід побудовано за першою фігурою (модус ААА), правила силогізму дотримані, проте висновок не є достовір­ним. Зумовлено це тим, що більший засновок містить таке знання, яке може бути правильно виражене тільки у формі судження можливості ("Нестача може утворитися унаслідок розтрати") або дійсності — ("Нестача утворюється унаслідок розтрати"). Тому засновок в умовиводі виявився хибним.

Із наведених засновків можна дістати істинний висновок лише за умови, якщо більший засновок буде судженням мож­ливості. Наприклад:

Нестача може утворитися унаслідок розтрати.

У Петренка виявлена нестача.

Отже, Петренко, можливо, здійснив розтрату.

в) Якщо більший засновок є судженням можливості, а висновок роблять у формі судження дійсності і розглядають його не як імовірне, а достовірне. Наприклад:

Особи, у котрих знаходять знаряддя злочину, можуть бути

причетні до здійснення злочину.

У Петренка знайдено знаряддя злочину.

Отже, Петренко причетний до здійснення злочину.




Тут більший засновок — судження можливості, тому ви­сновок є імовірним. На практиці ж мислення такий висновок часто беруть за достовірний, що призводить до судової по­милки.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Що характерне для дедуктивних умовиводів?
   
2. На які види поділяються дедуктивні умовиводи залеж­но від того, з яких суджень вони складаються?
   
3. Які визначення простого категоричного силогізму ви знаєте і в чому полягає перевага кожного з них?
   
4. Як встановити структуру силогізму?
   
5. Як формулюється аксіома силогізму?
   
6. Що є об'єктивною основою аксіоми силогізму?
   
7. Як встановити, який із засновків є більшим, а який — меншим?
   
8. Як встановити середній термін силогізму?
   
9. Як встановити, який із крайніх термінів є більшим, а який — меншим?
   
10. Які ви знаєте правила термінів силогізму?
    
11. Чому в силогізмі має бути лише три терміни?
    
12. Чому середній термін повинен бути розподіленим при­наймні в одному із засновків?
    
13. Чому крайній термін, який є нерозподіленим у заснов­ку, не може бути розподіленим у висновку?
    
14. Чому крайній термін, який є розподіленим у засновку, раціональніше зробити розподіленим й у висновку?
    
15. Які ви знаєте правила засновків?
    
16. Чому з двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку?
    
17. Чому з двох часткових засновків не можна зробити нія­кого висновку?
    
18. Чому, якщо один із засновків є заперечним, то й ви­сновок має бути заперечним?
    
19. Чому якщо один із засновків є частковим, то й висно­вок має бути частковим?
    
20. Чим відрізняються фігури силогізму?
    
21. Що характерне для першої, другої, третьої і четвертої фігур силогізму?
    
22. Які ви знаєте правила першої фігури силогізму?
    
23. Чому більший засновок першої фігури силогізму має бути загальним?
    
24. Чому менший засновок першої фігури силогізму має бути стверджувальним?
    
25. Чому більший засновок другої фігури силогізму має бути загальним?
    
26. Чому один із засновків другої фігури силогізму має бути заперечним?
    
27. Чому менший засновок третьої фігури має бути стверд­жувальним, а висновок — частковим?
    
28. Які ви знаєте значення терміна «модус силогізму»?
    
29. Скільки є різновидів силогізму, які різняться лише за кількістю та якістю суджень, що входять до їх складу?
    
30. Скільки з цих різновидів не суперечать пра­вилам засновків?
    
31. Скільки є різновидів силогізму, що різняться як за кількістю та якістю засновків і висновків, так і за місцем розташування в них середнього терміна?
    
32. Скільки цих різновидів силогізму є правильними (тобто такими, що не суперечать як правилам засновків і термінів силогіз­му, так і правилам фігур)?
    
33. Чому люди часто вдаються до ентимем?
    
34. Які види ентимем ви знаєте?
    
35. Який порядок перетворення (відновлення) ентимеми в повний силогізм?
    
36. Який силогізм називається складним?
    
37. Що таке просилогізм?
    
38. Що називається епісилогізмом?
    
39. Які види полісилогізмів (складних силогізмів) ви знаєте?
    
40. Яке значення мають складні й складноскорочені сило­гізми?
    
41. Які ви знаєте модуси розділово-категоричного умови­воду?
    
42. Від чого залежить істинність висновку розділово-кате­горичного умовиводу?
    
43. Які модуси має розділово-умовний умовивід?
    
44. Що характерне для чисто умовного умовиводу?
    
45. Яка будова умовно-категоричного умовиводу?
    
46. Які ви знаєте модуси умовно-категоричного умовиводу?
    
47. Що таке дилема, трилема, полілема?
    
48. Які дилеми називаються простими, а які — складними?
    
49. Що характерне для конструктивних дилем?
    
50. Які дилеми називаються деструктивними?
    
51. Які є види умовиводів?
    
52. Чим індуктивні умовиводи відрізняються від дедуктивних?
    
53. Які умовиводи називаються ймовірними?
    

ВПРАВИ ТА ЗАДАЧІ ДО РОЗДІЛУ

1. Визначте засновки (більший і менший), висновок, а та­кож терміни (середній, більший і менший) у таких си­логізмах:

а) Число 13 — просте, бо воно ділиться лише на оди­ницю і саме на себе, а ті числа, які діляться лише на одиницю і самі на себе, називаються простими;

б) Всі ліки корисні, отже, й деякі отрути корисні, бо деякі з них — ліки;

в) Оскільки цей силогізм правильний, то він має три терміни; адже відомо, що кожний правильний силогізм має три терміни;

г) Це слово не іменник, бо воно не означає назви пред­мета і не відповідає на запитання «хто?» або «що?», а кожний іменник означає назву предмета і відповідає на запитання «хто?» або «що?»;

д) Золото електропровідне, оскільки воно — метал, а всі метали електропровідні.

2. Відомо, що завдяки силогізму встановлюється харак­тер відношення обсягів двох понять (крайніх термінів) на основі знання їх відношення до обсягу третього по­няття (середнього терміна). Визначте, чи можна побу­дувати силогізм з таких понять (свою думку обґрунтуй­те теоретично і графічно — з допомогою кругових схем):

а) «число 13», «просте число», «число, що ділиться лише на одиницю і саме на себе»;

б) «ссавець», «морська тварина», «кит»;

в) «метал», «дорогоцінний метал», «золото»;

г) «паралелограм», «прямокутник», «квадрат».

3. Визначте, чи правильні ці силогізми. Обґрунтуйте свою думку теоретично (з допомогою правил термінів силогіз­му), а також графічно (з допомогою кругових схем):

а) Всі прості числа діляться лише на одиницю і самі на себе.

Число 13 ділиться лише на одиницю і саме на себе._______

Отже, число 13 просте число.

б) Всі прості числа діляться лише на одиницю і самі на себе.

Це число не є простим.___________________________________

Це число не належить до тих чисел, які діляться лише на одини-цю і самі на себе.

в) Всі, хто називає нас людьми, говорять істину.

Всі, хто називає нас аморальними, називає нас людьми.

Отже, всі, хто називає нас аморальними, говорять істину.

г) Всі ліки корисні.

Деякі отрути корисні.

Отже, деякі отрути — ліки.

д) «Автобус» — слово.

Автобус — транспортний засіб.______________

Принаймні деякі транспортні засоби є словами.

є) Всі ліки корисні.

Ця речовина не належить до ліків.

Ця речовина не є корисною.

є) Кожний правильний силогізм має три терміни.

Цей силогізм має три терміни.________________

Отже, цей силогізм правильний.

ж) Вулкани — гори.

Гейзери — вулкани.

Отже, гейзери — гори.

з) Всі риби дихають зябрами.

Кити не дихають зябрами.

Отже, кити не належать до риб.

и) Африка — континент.

Сахара — частина Африки.

Отже, Сахара — континент.

і) Всі метали — електропровідні.

Золото — електропровідне.

Отже, золото — метал.

ї) Кожний правильний силогізм має три терміни.

Цей силогізм не є правильним._______________

Отже, цей силогізм не має трьох термінів.

й) Всі люди мають свідомість.

Всі, хто має свідомість, здатні пізнавати невідчутне.__________

Отже, принаймні деякі з тих (істот), хто здатний пізнавати не­відчутне, є людьми.

к) Всі метали електропровідні.

Цей хімічний елемент не метал.

Отже, цей хімічний елемент не є електропровідним.

4. Чи правильні ці силогізми? Якщо ні, то які правила засновків у них порушені?

а) Жоден громадянин України не побував на Місяці.

Громадяни США не належать до громадян України.

Отже, громадяни США побували на Місяці.

б) Деякі ромби — квадрати.

Деякі прямокутники — квадрати.

Отже, деякі прямокутники — ромби.

в) Будь-який неправильний силогізм не відповідає правилам логіки.

Цей силогізм неправильний.______________________________

Отже, він не відповідає правилам логіки.

г) Всі прості числа діляться лише на одиницю і самі на себе.

Це число просте._____________________________________

Отже, воно ділиться лише на одиницю і саме на себе.

д) Жоден прийменник не виконує в реченні ролі підмета.

Іменник не є прийменником.________________________

Отже, іменник виконує в реченні роль підмета.

5. Визначте фігуру силогізму в таких умовиводах:

а) Щуки дихають зябрами, бо вони належать до риб, а всі риби дихають зябрами;

б) Котячі їдять м'ясо, бо всі хижаки їдять м'ясо, а ко­тячі — хижаки;

в) Оскільки всі ссавці хребетні, то ця істота не ссавець, бо вона не належить до хребетних.

6. Які правила фігур порушено в силогізмах, перелічених

в завданні 3?

7. Які правила фігур порушено в таких силогізмах:

а) Всі протони є елементарними частками.

Нейтрони — елементарні частки._________

Отже, нейтрони є протонами.

б) Всі планети сонячної системи обертаються навколо Сонця.

Деякі планети сонячної системи не мають атмосфери.________

Отже, деякі з тих, що не мають атмосфери, не обертаються на­вколо Сонця.

в) Всі протони — елементарні частки.

Нейтрони не протони.____________________________

Отже, нейтрони не належать до елементарних часток.

г) Метали тонуть у воді.

Натрій не тоне у воді.

Отже, натрій не метал.

д) Планети — небесні тіла.

Комети — небесні тіла.

Отже, комети — це планети.

є) Люди — мислячі істоти.

Дельфіни нелюди.________________________

Отже, дельфіни не належать до мислячих істот.

є) Гриби не містять у собі хлорофілу.

Гриби —рослини.______________________

Отже, деякі рослини не містять хлорофілу.

ж) Зірки — небесні тіла.

Всі зірки мають кулясту форму.____________________________

Отже, принаймні деякі з тих (тіл), що мають кулясту форму, — небесні тіла.

8. Визначте модуси силогізмів, перелічених у завданні 7.

9. Доведіть, чому не можна вважати правильними:

а) за першою фігурою модуси АЕЕ, АОО, ІАІ, ОАО;

б) за другою фігурою модуси ААА, АІІ, ІАІ, ОАО;

в) за третьою фігурою модуси ЕАЕ, АЕЕ, ААА.

10. Наведіть по одному прикладу на кожний правильний модус:

а) за першою фігурою — ААА, ЕАЕ, АІІ, ЕЮ;

б) за другою фігурою — ЕАЕ, АОО, АЕЕ, ЕЮ;

в) за третьою фігурою — ОАО, ААІ, АІІ, ІАІ, ЕАО, ЕЮ;

г) за четвертою фігурою — ААІ, ЕАО, ІАІ, ЕЮ, АЕЕ.