Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
Тривала неонатальна жовтяниця Погляд інфекціоніста
Усачова О.В.
Запорізький державний медичний університет
В останні роки відмічається зростання кількості випадків тривалої неонатальної жовтяниці. При цьому у ряді хворих немовлят має місце не лише гіпербілірубінемія за рахунок непрямої фракції, а й помірне підвищення вмісту АЛТ крові. Такий цитолітичний синдром може бути проявом як токсичного ураження печінки, так і дебюту вірусного гепатиту, або внутрішньоутробного ураження печінки збудниками з групи TORCH.
Впродовж 2004 року на консультацію у TORCH-центр, створений на базі обласної інфекційної клінічної лікарні м.Запоріжжя, було направлено 14 дітей перших 2-х місяців життя з тривалою неонатальною жовтяницею. Серед них 8 хлопчиків та 6 дівчаток. У всіх дітей відмічалося помірне підвищення рівню АЛТ (від 1,2 до 4,7 мкмоль/л). У дітей та їх матерів не було виявлено маркерів вірусних гепатитів А, В, С, D, що дозволило виключити ці види гепатитів. Для встановлення факту внутрішньоутробного інфікування цитомегаловірусами (ЦМВ) на першому етапі у всіх матерів досліджували рівень антицитомегаловірусних IgG крові, у дітей визначали специфічні IgМ та вміст IgG у динаміці (з інтервалом не менше 3 тижнів). В подальшому при позитивних IgМ та (або) високих (не нижче материнських) IgG досліджували слину дітей методом полімеразної ланцюгової реакції для визначення ДНК ЦМВ і вирішення питання про реплікативну активність вірусу. Використання цього алгоритму дозволило у 14 дітей підтвердити внутрішньоутробне інфікування ЦМВ.
Аналіз клінічних данних у порівняні з серологічним профілем та результатами ПЛР-діагностики показав наступне:
У першій групі, до якої ми віднесли 9 немовлят, в яких відмічено лише симптоми порушення пігментного обміну із зростанням рівню АЛТ, у 4 на період новонародженності титри IgG до ЦМВ були нижчими, ніж материнські та поступово зменшувалися у динаміці, що дало нам змогу виключити внутрішньоутробну ЦМВ-інфекцію. Лише у 1 випадку була відмічена позитивна ПЛР-реакція, і ще у одному – IgМ+. У останніх же 3 випадках тривало зберігалися високі рівні антицитомегаловірусних IgG. При цьому жовтяниця та цитолітичний синдром були помірні та не тривалі і впродовж перших 1,5 місяців на фоні лікування повністю нівелювалися.
У дітей другої групи, в яких відмічалося поєднання проявів гепатиту з перинатальним ураженням ЦНС (їх було 5), на підставі порівняння серологічного профілю матері та новонародженого, динамічного визначення рівню IgG та дослідження слини методом ПЛР, було підтверджено внутрішньоутробну ЦМВ-інфекцію. При цьому у 4 з них у слині виявлено ДНК вірусу та у 2 були позитивними IgМ. Такі діти переносили більш тривалу жовтяницю, а цитолітичний синдром у них на фоні специфічної та патогенетичної терапії поступово стухав, але при її припиненні досить швидко рецидував знов.
Таким чином, на базі аналізу отриманих даних можна зробити ряд висновків. По-перше, серед немовлят з тривалою неонатальною жовтяницею, яка поєднується з симптомами перинатального ураження ЦНС, з високою частотою зустрічається внутрішньоутробне інфікування ЦМВ, проявом чого і є означенні синдроми. По-друге, більша тяжкість ураження печінки у дітей з перинатальною патологією ЦНС на тлі внутрішньоутробної ЦМВ-інфекції обумовлена високою реплікативною активністю вірусу навіть у постнатальному періоді, що вказує на необхідність проведення специфічного лікування таких хворих.
КОРРЕКЦИЯ ПЕЧЕНОЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ ПРИ ОЖОГОВОЙ БОЛЕЗНИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ПАРЕНТЕРАЛЬНОЙ ОЗОНОТЕРАПИИ
Фисталь Э.Я.1 Носенко В.М.1 Колесникова Л.И.2
Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького1, Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К.Гусака2
Ожоговый сепсис, особенно ранний, развивающийся в течение первых стадий ожоговой болезни, является одной из самых серьёзных проблем комбустиологии. При глубоких и обширных ожогах более чем в трети случаев развиваются критические состояния в результате возникновения ожогового сепсиса с синдромом полиорганной недостаточности, который очень часто приводит к неблагоприятному исходу. При этом наблюдаются выраженные нарушения гомеостаза и образование повышенного количества свободных кислородных радикалов, которые в дальнейшем вызывают повреждение липидов, белков, нуклеиновых кислот, углеводов. Предотвращает образование этих радикалов собственная антиоксидантная система. Большое количество антиоксидантов (и многих белков острой фазы – выполняющих роль антиоксидантов) вырабатывается в печени. При полиорганной недостаточности вследствие ожогового сепсиса в первую очередь развивается дисфункция печени (вместе с недостаточностью систем дыхания, выделения и др). Выявляется она при лабораторных и инструментальных исследованиях. Характерно при этом снижение уровней церулоплазмина, каталазы и восстановленного глутатиона. Одним из методов лечения ожоговой болезни (ОБ), особенно при осложнении ее сепсисом, является внутривенное введение озонированного физиологического раствора (ВВВОФР), который обладает бактерицидным, иммуностимулирующим, детоксикационным действиями, влияет на оксидантную систему, длительно активирует собственную антиоксидантную систему, в том числе – за счёт нормализации выработки антиоксидантов в печени. Цель работы - изучение результатов парентеральной озонотерапии и влияния её на некоторые показатели антиоксидантной системы плазмы при ОБ и в случае развития ожогового сепсиса. Для выполнения этой цели были изучены результаты лечения ОБ у 46 обожжённых в Донецком ожоговом центре в 2003-2004 годах. Ожоговый сепсис был подтверждён клинически и при бактериологическом исследовании у 24 (52,17%) больных. Все больные получали соответствующее тяжести ОБ лечение, включая, в случае развития сепсиса, стандартную терапию сепсиса. У 12 обожженных в возрасте 45,75+12,99 лет с индексом тяжести поражения 97,96+17,24 баллов и с явлениями ожогового сепсиса было проведено ВВВОФР в объёме 200 мл в сроке 10,16+3,12 дней после ожога с концентрацией озона в жидкости 4 мг/л 1 раз в сутки на протяжении 5 дней с использованием аппарата „ОЗОН УМ-80” (основная группа І). 12 обожжённым в возрасте 43,5+14,62 л. с индексом тяжести поражения 90,23+19,29 баллов и с явлениями ожогового сепсиса терапия проводилась без ВВВОФР (группа сравнения І). 12 обожжённым в возрасте 49,25+11,84 лет с индексом тяжести поражения 99,91+12,31 баллов без проявлений ожогового сепсиса также было начато ВВВОФР в срок 9,11+3,99 дней после ожога по такой же методике (основная группа ІІ). 10 обожжённым в возрасте 35,5+7,79 лет с индексом тяжести поражения 92,11+10,21 баллов без проявлений сепсиса было проведено терапию без ВВВОФР (группа сравнения ІІ). Во всех этих группах изучались показатели антиоксидантной системы плазмы крови на протяжении 5 суток. Кровь исследовали из центральной вены за 1 час до введения, через один, шесть и двадцать четыре часа после введения озонированного раствора. Исследования антиоксидантной системы крови включали определение показателей каталазы, церулоплазмина и восстановленного глутатиона в плазме. ВВВОФР в основной группе ІІ привело к нормализации несколько повышенного уровня каталазы. В группе сравнения ІІ этой нормализации не наблюдалось. В основной группе І ВВВОФР привело, начиная со 2-3 суток, к стойкому повышению сниженного уровня каталазы, с остаточным его повышением в конце недели. В группе сравнения І этого не наблюдалось - уровень каталазы оставался крайне низким. ВВВОФР в основной группе ІІ привело к повышению (сниженного в сравнении с контролем приблизительно в 3 раза) уровня церулоплазмина после каждой процедуры в среднем в 1,5 раза с нормализацией этого показателя на 4-5 сутки. В группе сравнения ІІ уровень церулоплазмина оставался крайне низким на протяжении всего периода обследования. В основной группе І, где, в сравнении с контролем показатели церулоплазмина были снижены незначительно - подъёмы были тоже незначительные (максимум на 10%), без нормализации в конце курса ВВВОФР. В группе сравнения І уровень его всё время оставался низким. ВВВОФР в основной группе ІІ привело к повышению в 1,2-1,5 раза сниженного (в 4 раза – в сравнении с контролем) уровня восстановленного глутатиона, причём в 33% случаев – даже до его нормализации. В группе сравнения ІІ – его уровень постепенно снижался на протяжении всего времени лечения и обследования. ВВВОФР в основной группе І привело к незначительному повышению уровня восстановленного глутатиона начиная сразу же после начала озонотерапии, но без его нормализации в конце недели. В группе сравнения І его уровень оставался критически низким на протяжении всего периода лечения и обследования. Изменения в показателях антиоксидантной системы организма при тяжелой ОБ следует рассматривать как компенсаторно-приспособительный механизм, направленный на ограничение значительной деструкции в ожоговой ране. В случае развития ожогового сепсиса с выраженной, в данном случае полиорганной недостаточностью, паренхима печени становится не способной к соответствующему патологическому состоянию синтезу церулоплазмина и других факторов антиоксидантной системы. Парентеральная озонотерапия приводит к значительным положительным изменениям в антиоксидантной системе, которая нарушена при ОБ, особенно в случае присоединения ожогового сепсиса с печеночной недостаточностью, с активацией выработки каталазы, с нормализацией сниженных уровней церулоплазмина и восстановленного глутатиона.