Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материала

Диплом

Содержание СТАН КРОВООБІГУ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ РІЗНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ Пономаренко О.А., Мельниченко Л.Я., Ягмур С.С., Ягмур В.Б.

Подобный материал:

• Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
• Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
• Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
• Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
• Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
• Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
• Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.

СТАН КРОВООБІГУ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ РІЗНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ

Пономаренко О.А., Мельниченко Л.Я., Ягмур С.С., Ягмур В.Б.

Інститут гастроентерології Академії медичних наук України, Дніпропетровськ

Спостерігалися 60 пацієнтів (2 чоловіків, 58 жінок) у віці від 27 до 75 років після холецистектомії (ХЕ). Супутньою патологією був хронічний неспецифічний реактивний гепатит. В залежності від віку хворі були розподілені на групи: перша група (І) – 14 пацієнтів віком від 27 до 43 (38,1±1,3) років; друга група (ІІ) – 26 хворих від 44 до 58 (51,7±0,9) років; третя (ІІІ) – 20 пацієнтів - від 61 до 75 (65,2±0,7) років. Тривалість захворювання складала від 2 до 53 – у середньому (16,7±1,5) років. Після оперативного втручання пройшло: (6,2±1,5) років – у хворих І групи, (8,6±1,9) – у хворих ІІ та (8,5±2,7) років – у хворих ІІІ групи.

Переважну більшість пацієнтів турбували болі: в правому підребер’ї – 90 %; 65 % скаржилися на болі в лівому підребер’ї; на здуття живота - 50 %; на нудоту - 46,7 % хворих; відрижку - 46,7 % і сухість у роті - 43,3 % хворих. Печія, сухість у роті і закріп частіше турбували старіших за віком. Серед проявів астено-вегетативного синдрому переважали слабкість -73,3 %, рідше - зниження апетиту - 30,0 % та поганий сон - 28,3 %.

Для верифікації діагнозу використовувалися інструментальні, біохімічні, сонографічні методи дослідження. Гемодинамічні порушення печінки у хворих після ХЕ вивчались методом реогепаторгафії (РГГ). Аналізувалися показники, що характеризують: час артеріального наповнення судин печінки (а); тонус судин та їх еластичність (б/в), величину систолічного притоку (РІ); швидкість розповсюдження пульсової хвилі на ділянці серце – судини печінки (Qx).

При аналізі РГГ патологічні форми реографічних хвиль відзначалися в усіх групах. Зменьшення тривалості систолічної хвилі (а) на 13,2 % (р<0,05) відмічалось у 30,7 % пацієнтів, а показник тривалості постсистолічної хвилі (b) збільшувався у 61,5 % хворих на 10,8 %, що приводило до зменшення відношення тривалості систолічної хвилі до постсистолічної хвилі (a/b) на 19,0 % (р<0,05) у 61,5 % пацієнтів. Це прямо корелювало (r=0,59) с показником б/в, що характеризує тонус судин та їх еластичність. У 38,4 % хворих відмічалось зменшення РІ та інтенсивності кровообігу в мікроциркуляторному руслі (АЧП) на 36,8 % та 36,2 % (р0,05), відповідно Зміни РГГ у хворих І групи вказували на зниження інтенсивності кровообігу в судинах печінки. Показник б/в, який характеризує тонус судин та їх еластичність, у 23,0 % хворих збільшувався до (0,56±0,09), а у 46,1 % - зменшувався до (0,20±0,04). Показник Qx знаходився в межах норми.

У 9,5 % хворих ІІ групи спостерігалось збільшення часу асинхронного та ізометричного скорочення шлуночків на 27,2 % (р0,05). Показник (а) зменьшився у 51,3 % хворих на 18,4 % (р0,05); а/b також зменшилось у 66,7 % пацієнтів на 17,8 % (р0,05) у порівнянні з контрольною групою.

На фоні зниження співвідношення (h1/h2) амплітуди реографічних хвиль на 25,7 % до (1,1±0,06) (р<0,05), відмічалось подальше зниження показників РІ, що характеризує величину систолічного притоку, на 44,8 % (р0,05) у 76,2 % хворих та АЧП у 61,9 % пацієнтів на 44,8 % (р0,05) у порівнянні з контрольною групою.

Слід підкреслити неоднозначність змін показника відношення тривалості підйому систолічної хвилі до тривалості спуску всієї хвилі (б/в) та тривалості постсістолічної хвилі (b) у 61,8 % та 57,0 % випадків відповідно. При цьому показник б/в у 19,0 % хворих збільшувався до (0,56±0,09), а у 42,8 % - зменшувався до (0,20±0,07). В свою чергу, час кровонаповнення басейну ворітної вени (b) збільшувався у 28,5 % пацієнтів до (0,71±0,1) сек., а у 28,5 % - зменшувався до (0,32±0,03) сек..

Зміни кровообігу в судинах печінки у хворих ІІ групи були більш виражені, ніж у пацієнтів І групи, молодших за віком.

Зміни показників РІ - зменшення на 44,8 % (р0,05) у більшості (94,1 %) хворих ІІІ групи були виражені значніше, ніж у хворих І та ІІ груп. Інтенсивність кровообігу в мікроциркуляторному руслі (АЧП) пов’язана зворотною залежністю з h1/h2 (r= – 0,54).

У хворих ІІІ групи зменшення гемодинаміки мало місце у 23,5 % - показник (Qx) був підвищеним на 50,0 % (р0,05). Характерною особливістю РГГ хворих ІІІ групи були більш виражені зміни відношення амплітуди систолічної хвилі до постсистолічної (h1/h2), які характеризувалися зменшенням на 22,9 % (р0,05) і спостерігалися у 35,3 % обстежених. У той час, як показник a/b знизився у 41,1 % обстежених до (0,58±0,04) та був пов’язаний прямою залежністю з показником / (r=0,8), тривалість систолічної хвилі (а) знаходилась в межах норми. Зміни показників b і / були неоднозначні: показник (b) у 35,3 % збільшувався до (0,58±0,01) сек., а його зменшення мало місце у 29,4 % пацієнтів ІІІ групи до (0,32±0,008) сек. Показник / збільшився до (0,62±0,01) у 29,4 %, та його зменшення спостерігалось у 23,5 % хворих до (0,23±0,01). Крім того, виявлена зворотна кореляція між тривалістю постсистолічної хвилі b та тонусом судин та їх еластичністю / (r= – 0,81). У хворих ІІІ групи порушення гемодинаміки в судинах печінки було більш вираженим, ніж у пацієнтів молодших вікових груп. У більшості з них (94,1 %) спостерігалось достовірне зменшення показників РІ та АЧП: на 44,8 % та 46,9 % відповідно, а також зменшення на 23 % більш, ніж у третини пацієнтів, амплітуди реографічних хвиль і відношення артеріального кровотоку до венозного (h1/h2).

Таким чином, порушення кровообігу в судинах печінки у хворих після ХЕ обумовлено зменшенням інтенсивності центральної гемодинаміки, підвищенням тонусу судин печінки і зниженням їхньої еластичності. Зміни РГГ у всіх хворих носили однотипний характер: знижувався реографічний індекс (РІ) і амплітудно-частотний показник (АЧП), зменшувалася амплітуда реографічних хвиль, при цьому у хворих старіших за віком (понад 60 років) зміни показників РГГ були більш вираженими, ніж у молодших.