Geum.ru

Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материалаДиплом
Хемілюмінесцентні та імунологічні методи верифікації виражених стадій фіброзу у хворих на хронічний гепатит с
Луганський державний медичний університет, Київський НДІ епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського
Подобный материал:
1   ...   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   115

ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНТНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ВЕРИФІКАЦІЇ ВИРАЖЕНИХ СТАДІЙ ФІБРОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С

Пінський Л.Л.1, Громашевська Л.Л.2, Фролов В.М.1

Луганський державний медичний університет1, Київський НДІ епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського2


Актуальність проблеми пов’язана з високим рівнем захворюваності на хронічний вірусний гепатит С (ХГС), який є головною причиною розвитку цирозу і гепатоцелюлярного раку печінки (Возіанова Ж.І. і співавт., 2003). Адекватна оцінка стадії фіброзу у хворих на ХГС дозволяє не тільки прогнозувати перебіг хронічного гепатиту, діагностувати його ускладнення, а й своєчасно призначати етіотропне і патогенетичне лікування. Необхідність проведення у більшості хворих на ХГС саме «біохімічної біопсії» печінки обумовлена неможливістю частого динамічного морфологічного обстеження пацієнтів (Громашевська Л.Л., 2003).

У зв’язку з вищевикладеним, метою нашого дослідження стало підвищення точності лабораторної діагностики стадій фіброзу (F2-F4) у хворих на ХГС шляхом встановлення зв’язку між вираженістю фіброзу в печінці і хемілюмінесцентними показниками сироватки та імунологічними зсувами в крові хворих на ХГС, що дозволить суттєво скоротити численність пацієнтів, які потребують проведення пункційної біопсії печінки.

При розробці способу діагностики виражених стадій фіброзу для його клінічного і патогенетичного обґрунтування було обстежено 36 хворих на хронічний гепатит С. Діагноз ХГС був встановлений на підставі комплексу клініко-біохімічних, ультразвукових ознак, підтверджувався визначенням антитіл – анти – HCV і полімеразною ланцюговою реакцією - HCV – RNA. Для оцінки стадії нами була використана система METAVIR. Біопсія печінки проводилась під контролем ультразвукового дослідження під місцевою анестезією. Вивчення показників хемілюмінесценції (ХЛ) здійснювалось в сироватці крові (Сидорик Е.П. і співавт., 1989). Хемілюмінесценція вивчалася за допомогою хемілюмінометра «Emilite-1105» спільного виробництва Німеччина-Росія, який був зв'язаний інтерфейсом з комп’ютером IBM 486 DX-2-80, для реєстрації показників приладу в реальному масштабі часу. Концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) було визначено за допомогою методу преципітації в розчині поліетиленгліколю з молекулярною масою 6000 дальтон (Фролов В.М., і співавт., 1986). Рівень «середніх молекул» в сироватці крові хворих на хронічний гепатит С визначався за методикою (Николайчик В.В. і співавт., 1991). Всі результати лабораторного обстеження статистично оброблялися за допомогою електронних таблиць EXCEL 97 в операційній системі Windows 98 на комп’ютері IBM - 486 PC AT DX-2-80.

Обстежені хворі на ХГС були розподілені на 2 групи за вираженістю фіброзу. До 1 групи увійшло 15 пацієнтів (41, 7 %) із стадією фіброзу F0 - F1, до другої - 21 хворий (58, 3 %) із стадією F2 - F4. Віковий і статевий склад першої і другої групи вірогідно не відрізнявся. Контрольною групою були результати обстеження 63 прак­тично здорових донорів Луганської обласної станції переливання крові.

При співставленні 16 лабораторних показників 1 і 2 групи хворих на ХГС за допомогою критерію Манна - Уітні (непараметрична статистика) і логістичного регресійного аналізу (логіт - регресія) було встанов­ле­но, що вірогідну міжгрупову відмінність мають лише 10 ознак. Збіль­шен­ня інтенсивності фіброзу у хворих на ХГС супроводжувалось підвищенням активності маркерів цитолізу - ферментів АлАТ і АсАТ відповідно в 1, 3 рази (p < 0,039) і 1,5 рази (p < 0,0012). В другій групі було встановлено вірогідне зменшення білковосинтетичної функції печінки, яке супроводжувалось зменшенням концентрації альбуміну в 1,3 рази (р < 0,033) і розвитком диспротеінемії - зменшенням коефіцієнту альбумін / гама - глобуліни в 1, 4 рази (р < 0, 012). Висока інтенсивність фіброзу також супроводжується збільшенням рівню «метаболічної інтоксикації» - зростанням концентрації середніх молекул до 2, 53  0, 17 г/л (р < 0, 0076) і підвищенням концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в 2, 8 рази (р < 0, 0042). При початкових стадіях фіброзу (F0-F1) відбувається зростання прооксидантних властивостей сироватки крові, яке підтверджується збільшенням інтенсивності індукованої хемі­лю­мі­нес­ценції (ІХЛ) у співставленні із показниками практично здорових (в 3, 3 рази; р < 0,0001), зростанням інтенсивності перекисного окислення ліпідів, про що свідчило підвищення рівню спонтанної ХЛ (СХЛ) (в 4, 1 рази; р < 0, 0001). При аналізі показників 2 групи було встановлено, що при стадії F2 - F4 інтенсивність СХЛ знизилась у порівнянні з 1 групою у 1, 3 рази (р < 0, 0034), а ІХЛ знизилась в 1, 5 рази (р < 0,0053). Загальна площа хемілюмінограми при стадії F0 - F1 була більша ніж у донорів в 4, 7 рази (р < 0, 0001), а при F2 - F4 зменшилась в 1,9 разів, що свідчить про пригнічення інтенсивності надслабкого світіння сироватки при прогресуванні фіброзу. Далі був проведений дискриминантний аналіз 10 лабораторних ознак, які мали вірогідні відмінності між 1 і 2 групами за результатами непараметричної статистики (коефіцієнт Манна - Уітні) і логіт - регресу. Найбільше значення дискриминантного F - коефіцієнту мали такі лабораторні показники: площа ХЛ (F = 5555, 38; P < 0,0001), концентрація середніх молекул (F = 2251, 94; P < 0,0001), рівень ІХЛ (F = 1187, 75; P < 0,0001), СХЛ (F = 1125,6; P < 0,0001), концентрація ЦІК (F = 1076, 7; P < 0,0001). Таким чином, до ознак, які мають найбільшу класифікаційну дис­пер­сію між показниками груп F0-F1 і F2-F4 увійшли переважно ознаки інтен­сив­ності «метаболічної інтоксикації» - хемілюмінесцентні і імунологічні, в меншій мірі на визначення стадії фіброзу впливали ознаки дпримиспротеінемії і цитолітичного синдрому.

Для розробки діагностичного алгоритму ми використали множинний дискриминантний аналіз лабораторних ознак. Була отримана система рівнянь:

F0-1 = 0, 138 * A + 3, 944 * B + 1, 819 * C+ 5, 081 * D +1, 435 * E - 59, 053

F2-4 = 0, 081 * A + 6, 558 * B + 1, 239 * C + 3, 934 * D +1, 776 * E - 39, 809,

де: A - площа хемілюмінограми, Од.; B – концентрація середніх молекул, г/л; C – індукована хемілюмінесценція, Од.; D – спонтанна хемілюмінесценція, Од.; E – концентрація циркулюючих імунних комплексів, г/л.

Якщо у хворого обчислений показник F2-4 математично перевищує значення F0-1, то ми можемо констатувати наявність стадії фіброзу F2 - F4 у обстеженого пацієнта. При чисельному перевищенні значення F0-1 над F2-4 ми встановлюємо стадію фіброзу F0 - F1.

Таким чином, запропонований спосіб діагностики виражених стадій фіброзу печінки має високу специфічність (93,3%) і позитивне прогнозуюче значення (90, 1%) у встановленні стадій фіброзу F2-F4 і дозволяє суттєво скоротити кількість хворих на ХГС, які потребують проведення пункційної біопсії печінки. Проте помірне негативне прогнозуюче значення (66, 7%) і мала чутливість - 48% запропонованого способу потребує розробки додаткових методів щодо високоспецифічного лабораторного визначення початкових стадій фіброзу F0 - F1, що дозволить розробити комбінований алгоритм лабораторної диференційної діагностики початкових і виражених стадій фіброзу при ХГС.