Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
Вивчення епідемічного процесу гепатиту В у Дніпропетровському регіоні
Андрєєва І. А., Іванова А. М., Курілов Є. М., Суременко М. С.
Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція
Вступ. Соціально-економічна значимість гепатиту В (ГВ) обумовлена досить високим рівнем захворюваності, що привертає до нього значну увагу. В управлінні епідемічним процесом при будь-якій інфекції успіх насамперед визначається використанням системи динамічного та комплексного спостереження за епідпроцесом. А з врахуванням особливостей, що притаманні ГВ, актуальність такого підходу набуває ще більшого значення. Тому метою роботи було визначення закономірностей динаміки епідемічного процесу (тенденції, інтенсивність і характер динаміки в часі, серед різних груп населення, по території) на основі аналізу епідеміологічних показників за період спостережень з 1992 до 2003 р. у Дніпропетровському регіоні. Для цього вивчалась зареєстрована захворюваність на гепатит В у Дніпропетровській області, аналізувалися історії хвороб, карти епідеміологічного обстеження осередків захворювання на ГВ, медичні карти диспансерного нагляду за особами, які хворіли на гострий ГВ. Проаналізовано понад 600 даних та джерел інформації.
Вивчення захворюваності на гепатит В у Дніпропетровській області за 1992 – 2003 рр. показало, що намітилась виражена тенденція до зниження рівнів захворюваності і темп зниження складав 6,8 %. Незважаючи на це, рівні захворюваності на гепатит В залишаються достатньо високими та коливались в межах від 19,28 на 100 тисяч населення у 2003 році до 40,9 у 1993 році (див. графік на рис. 1).
Рис.1. Захворюваність на гепатит В у Дніпропетровській області (на 100 тис. нас.)
Аналіз захворюваності на ГВ серед різних вікових груп населення показав, що до епідемічного процесу залучались всі вікові групи населення. Найвищі показники захворюваності на ГВ у віковій групі 15-19 років – до 229,7 ‰ у 1995 році, але до 2000 року цей показник знизився до 71,6 ‰ у 1997 році, тобто майже у 3 рази. Також виріс показник захворюваності серед дітей до 2 років: від 7,1 ‰ у 1992 році до 10,86 ‰ у 1999 році, але цей ріст значно менший (в 1,5 рази), серед дітей Дніпропетровської області, ніж серед дітей м. Дніпропетровська (більше, ніж в 3 рази).
Таким чином, в результаті проведеною епідеміологічного аналізу захворюваності на ГВ в Дніпропетровському регіоні встановлено:
епідемічна ситуація щодо ГВ в Дніпропетровській області залишається напруженою. Незважаючи на тенденцію до зниження захворюваності, показники захворюваності залишаються високими і досягають 62,7 ‰.
до епідемічного процесу, крім вікових груп ризику (15-29 років), все частіше залучаються діти до 2 років життя.
Проведення таких досліджень є необхідним для оцінювання ефективності та планування профілактичних та протиепідемічних заходів.
Клинико-лабораторные аспекты острого вирусного гепатита B НВsAg – отрицательного
Андриуцэ К.А.1, Рошка А.Е.2, Деатишен В.А.3
Государственный Медицинский и Фармацевтический Университет им. Николая Тестемицану Республики Молдова
Острый вирусный гепатит В (ОВГВ) HВsAg – отрицательный (-) в литературе почти не изучен. Целью работы состоит в определение клинико-лабораторных и эпидемиологических аспектов ОВГВ HВsAg (-).
Методы. Использовались клинические, эпидемиологические и лабораторные (биохимические и серологические) методы исследования. Нами наблюдались в клинике инфекционных болезней им. «Т. Чорбы» 60 больных ОВГВ HВsAg (-). Диагноз у них был установлен на основании клинических, эпидемиологических, биохимических и серологических данных. У всех наблюдаемых больных ОВГВ HВsAg (-) результаты исследования сыворотки крови иммуноферментным методом на HВsAg были отрицательными, но у них обнаруживались анти-НBcor Ig M. Этим же методом у всех больных оказались отрицательными результаты исследования крови на: anti HAV- IgM, anti- HD sum , anti- HCV sum, anti Epstein-Barr Ig M, anti HCV IgM, anti-CMV Ig M .Часть больных была обследована и на ADN-VHB при помощи PCR.
Результаты. Наблюдаемые больные имели возраст от 14 до 70 лет, в том числе до 40 лет – 54 (90%), после 40 лет – 6 (10%); мужчин – 30 (50%), женщин – 30 (50%). Следует подчеркнуть, что диагноз ОВГВ HВsAg (-) не был установлен ни у одного больного при направлении и при приеме в стационар. Заражение парeнтеральным путем было у 27 (45%) больных, половым путем – у 27 (45%) через переливание дериватов крови – у 1 (1,7%), из числа бывших доноров - у 1 (1,7%), бытовым путем – у 2 (3,3%) и не был установлен путь заражения у 2 (3,3%). Из 10 семейных очагов ОВГВ HВsAg (-) во всех были найдены в качества источников вирусной В инфекции лица с положительной НВs – антигенемии. У 11 (18,3%) больных заболевание протекало в легкой форме, у 45 (75%)- в среднетяжелой и у 4 (6,7%)- в тяжелой.
В преджелтушном периоде и в разгаре желтухи были выявлены следующие синдромы: диспептический- у 1 (1,7%), астеновегетативный – у 5 (8,3%) и смешанный – у 54 (90%). При приеме больных в стационар желтушность покровов была выраженной у 30 (50%), умеренно выраженной- у 29 (48,3%) и отсутствовала -у 1 (1,7%). Гепатомегалия (3-4см) выявлялась у 59 (98,3%) больных, спленомегалия - у 18 (33,3%).
У всех больных ОВГВ HВsAg (-) в сыворотке крови были обнаружены анти-НВсоr IgM, результаты исследования на HвsAg у всех оказались отрицательными. Также были отрицательными результаты иследования крови на маркеры вирусов А,В,С,D, Epstein-Barr и цитомегаловирусной инфекции, используя иммуноферментный метод. На ADN-VHB при помощи PCR было обследовано 10 пациентов, из которых эта реакция оказалось положительной только у 4-х: у 2-х- 600 копий и у других 2 – 1х10і копий.
Самая высокая активность АLAT была во время нарастания и разгара желтухи, снижаясь в динамике заболевания, однако перед выпиской реконвалесцентов, из стационара нормализовалась только у 24 (40%). Величины общего билирубина также были наиболее высокими у больных в фазе нарастания и разгара желтухи, снижаясь по ходу выздоровления больных и нормализуясь перед выпиской из стационара только у 17 (28,3%). У больных ОВГВ HВsAg (+) [контрольная группа], клинические симптомы и биохимические показатели были более выраженными в динамике заболевания по сравнению с таковыми у основной группы.
При иследовании маркеров вируса В у 18 реконвалесцентов после ОВГВ HВsAg (-) не был найден HВsAg в сыворотке крови через 1, 3, 6 и 12 месяцев после выписки из стационара, однако через 6 месяцев выявлены anti-HBc и anti-HBs у 16, что указывало на образование иммунитета против вирусной В инфекции.
Выводы: 1. Диагноз ОВГВ HВsAg (-) имеет полное право на существование. Он устанавливается на основании клинических эпидемиологических, биохимических и серологических данных с обязательным обнаружением анти-НBсоr Ig M в сыворотке крови, а у части из них и выявлением ADN-VHB при помощи PCR.
2. Выявление больных ОВГВ HВsAg (-) должно осуществлятся активно, ибо они могут быть источниками вирусной В инфекции среди контактных лиц.
3. Клиническая и биохимическая картина у больных ОВГВ HВsAg (-) отличалась от таковых лиц контрольной группы лишь некоторыми параметрами клинических, биохимических и серологических показателей.
4. Обнаружение у большой части реконвалисцентов через 6 месяцев после перенeсения ОВГВ HВsAg (-), anti-HBc и anti- HBs, указывает на образование у них специфического иммунитета против вирусной В инфекции.