Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
Клініко-епідеміологічні особливості перебігу вірусних гепатитів А, В у сучасних умовах
Аль Таххан І.Г.
Сумський державний університет, медичний факультет
Вірусні гепатити (ВГ) є однією із найважливіших проблем охорони здоров’я в усьому світі. Це обумовлено постійним збільшенням їх кількості, переходом у хронічну форму з наступним розвитком цирозу печінки, гепатоцелюлярної карциноми, що додає їм особливу і медичну і соціальну значимість.
Епідемічна ситуація з ВГ в Україні залишається досить неблагоприємною. Основними факторами, що сприяють їх розповсюдженню є внутрішньовенне введення наркотичних речовин, медичні та немедичні парентеральні маніпуляції, активізація статевого шляху передачі збудників. Реальна кількість захворювань на ВГ В в Україні у 5-6 разів перевищує дані офіційної статистики, оскільки хворі на безжовтяничні та субклінічні форми захворювання, як правило, залишаються нерозпізнаними. Також спостерігається збільшення інфікованих вірусом гепатиту С. Медична та соціальна значимість ВГС визначається широким розповсюдженням, найнесприятливішими наслідками, до яких призводить ця хвороба. Адже незалежно від наявності клінічних проявів захворювання, хронічний гепатит розвивається у 60-80 % хворих. Тривала персистенція НСV часто призводить до цирозу печінки з подальшим високим ризиком розвитку раку печінки .
У клініці інфекційних хвороб протягом 2004 року були проведені обстеження 181 хворого на гострий ВГ, з яких 67 (37,0%) складали жінки та 114 (63,0%) – чоловіки. Діагноз був верифікований за допомогою виявлення специфічних маркерів вірусів гепатитів методом ІФА та ПЛР. Проводились біохімічні дослідження: білірубін та його фракції, активність амінотрансфераз АлАТ і АсАТ, лужної фосфатази (ЛФ), гамаглютамілтранспептидази (ГГТ).
У 132 (72,9%) пацієнтів був верифікований ВГ А, у 49 (27,1%) – ВГ В. Серед обстежених на ВГ А жінок було 49 (37,1%), чоловіків - 83 (62,9%). При ВГ В жінки склали 18 (36,8%), чоловіки - 31 (63,2%). Жовтянична форма реєструвалась у 169 (93,4%), з них у хворих на ВГ В у 100%, на ВГ А- у 90,9% випадків. У 9,1% пацієнтів з ВГ А була безжовтянична форма. ВГ А мав легкий перебіг у 12 (9,1%) осіб, середньотяжкий – у 114 (86,4%), тяжкий – у 6 (4,5%). У пацієнтів з ВГ В захворювання перебігало із середнім ступенем тяжкості у 38 (77,6%) та тяжким у 11 (22,4%). У 4 (3%) осіб ВГ А мав затяжний перебіг.
За віком пацієнти розподілилися наступним чином: до 10 років було 17 (12,9%) хворих на ВГ А; з 11 до 20 років – 10 (20,4%) на ВГ В і 35 (26,5%) на ВГ А; з 21 до 30 років – 24 (49%) та 45 (34,1%); з 31 до 40 років – 5 (10,2%) на та 22 (16,7%); з 41 до 50 років – 10 (20,4%) та 13 (9,8%) відповідно.
Контакт із жовтушними хворими був у 63 (47,7%) пацієнтів із ВГ А; на медичні маніпуляції перед захворюванням вказували 34 (69,4%) із ВГ В та 26 (19,7%) із ВГ А; на статеві контакти - 4 (8,2%) із ВГ В. Немедичні втручання (татуаж , пірсинг) мали 2 (4,0%) хворих на ВГ В і 3 (2,3%) із ВГ А; не вказували на медичні та немедичні маніпуляції та будь-які побутові, статеві контакти 9 (18,4%) та 40 (30,3%) відповідно.
Продромальний період тривалістю до 7днів спостерігався у 69 (52,3%) обстежених із ВГ А та у 28 (57,1%) із ВГ В; від 8 до 14 днів – у 58 (43,9%) та у 17 (34,7%); від 15 до 21 дня – у 5 (3,8%) і в 4 (8,2%) відповідно. Катаральний тип продромального періоду був у 3 (2,3%) хворих на ВГ А, диспепсичний – у 58 (43,9%) на ВГ А та у 12 (24,5%) на ВГ В, артралгічний – у 5 (3,8%) та у 4 (8,2%), астено - вегетативний – у 3 (2,3%) та у 5 (10,2%), змішаний - у 63 (47,7%) та у 28 (57,1%) відповідно.
З появою жовтяниці у переважної більшості хворих на ВГ А (67%) відмічалось покращення стану, чого не було при ВГ В. Жовтяниця тривалістю до 1 тижня спостерігалась у 21 (17,5%) пацієнта із ВГ А та у 3 (6,1%) із ВГ В; до 2-х тижнів – у 83 (69,2 %) та у 12 (24,5%); до 3-х тижнів – у 16 (13,3%) та у 14 (28,6%) відповідно. У 20 (40,8%) хворих на ВГ В жовтяниця тривала до 4 тижнів.
Після проведеного лікування клінічне видужання відмічено у 11 (22,5%) пацієнтів з ВГ В та у 49 (37,1%) із ВГ А. Показники білірубіну нормалізувались у 22 (44,9%) осіб із ВГ В та у 82 (62,1%) із ВГ А. У частини хворих були залишкові явища: гепатомегалія – у 38 (77,6%) із ВГ В та у 103 (78,0%) із ВГ А; гіпербілірубінемія - у 27 (55,1%) та у 50 (37,9%) відповідно. Гіперферментемія залишалась у 127 (96,2%) хворих на ВГ А та у 49 (100%) із ВГ В. У 5 (3,8%) пацієнтів із ВГ А вміст ферментів у крові прийшов до норми.
Таким чином, сучасний перебіг ВГ А характеризується наступними ознаками: молодий вік хворих, контакт із хворим на ВГ в анамнезі, гострий початок захворювання, переважно короткий (до тижня) продромальний період з переважанням диспепсичного та змішаного варіантів, короткочасне підвищення температури тіла у межах 37,5-38,5 С, покращення самопочуття з появою жовтяниці, недовготривала жовтяниця.
При ВГ В спостерігається переважно поступовий початок захворювання, продромальний період тривалістю до 2 тижнів з переважанням диспепсичного та змішаного варіантів; з появою жовтяниці стан хворого не покращується, жовтяниця триває до 3-4 тижнів. Хворіють переважно люди молодого та середнього віку, в яких протягом 6 місяців до початку захворювання були парентеральні втручання (немедичні та медичні маніпуляції), статеві контакти.
Изучение состояния печени при стафилококковом сепсисе у новорожденных с различными сроками гестации
Амизян Н.М., Гулямова М.А., Ходжиметов Х.А., Мирходжаева Н.П.
Ташкентский педиатрический медицинский институт (Узбекистан)
Изучение функционального состояния печени при стафилококковом сепсисе у новорожденных привлекает внимание исследователей и практических врачей, так как печень является одним из важнейших органов, принимающих участие во всех жизненно - важных обменных процессах в организме.
Целью настоящей работы явилось изучение состояния печени при стафилококковом сепсисе у новорожденных. Диагноз устанавливался на основании анамнеза, клинико-лабораторных данных, бактериологических исследований, УЗИ.
Нами обследовано 70 новорожденных со стафилококковым сепсисом. У 10 новорожденных сепсис протекал без видимых осложнений, у 60 новорожденных наблюдалось поражение желудочно-кишечного тракта, с вовлечением в процесс печени, кишечника.
У 38,5% новорожденных отмечалось желтушное окрашивание кожных покровов, нечастая рвота, снижение аппетита, гипорефлексия, гипотония. Печень у этих новорожденных выступала на 2,0-2,5 см, была плотной консистенции, с ровными краями, гладкой поверхностью. Биохимические показатели крови у этих новорожденных проявлялись в виде нерезко выраженной гипербилирубинемии, гиперхолестеринемии; показатели АЛТ, АСТ у этих новорожденных были в пределах нормы.
У 25,7% новорожденных наблюдалась неоднократная рвота, у 21,4% новорожденных - с примесью желчи и увеличением печени до 3,0-4,0 см, более плотной консистенции и селезенки до 1,5-2,0 см. При этом у них отмечалось повышение как прямого, так и непрямого билирубина, изменение белкового спектра крови, повышение уровня АЛТ у 17,1% новорожденных и АСТ у 12,8% новорожденных.
Таким образом, проведенные исследования выявили изменения со стороны печени при септическом процессе у новорожденных, чаще в виде функциональных расстройств и расценивались нами как проявления неспецифического гепатита.