Geum.ru

Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76

Вид материалаДокументы

Содержание


Донецька облпрокуратура як джерело тем для детективів
Дивний стрілець
Ярослав Колгушев, ЦІСПД
Чулківські трупи
Подобный материал:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   50

Донецька облпрокуратура як джерело тем для детективів


Багато з нас полюбляє читати детективи. А найбільш хвилюючий момент у детективі – це останні рядки. Коли падає завіса, і картина стає зрозумілою. Отут захоплено зітхаєш, розуміючи, що від самого початку всі факти перебували перед очима, але, треба ж – не вловив зв'язку. Щось подібне відбувається і в реальному житті. Часто ми маємо достатньо інформації, аби розгадати частину загадок. Але, на жаль – не можемо зібрати мозаїку.

А буває й навпаки. Розумієш, що між нібито розрізненими фактами повинен бути зв'язок, але не вистачає інформації, аби скласти їх у єдине ціле. І в роботі журналіста подібне відбувається досить часто. Ходиш поруч із відгадкою, а дотягтися не можеш. І доводиться або залишати інтригуючі запитання без відповіді, ігноруючи дивні збіги та деякі невідповідності, або поділитися цими сумнівами з близькими. Я обираю другий шлях. А хто найближча людина для журналіста? Звісно ж, читач.


Дивні речі почали коїтися

Що не кажи, а якісь неприємні і дивні речі останніми днями відбуваються довкола роботи прокуратури в Донецькій області. То півроку поспіль від прокурорів надходять досить нудні повідомлення на кшталт «затримано, проведено перевірку, прийнято громадян та інше», а то відразу – купа загадок. Причому загадок явно пов'язаних між собою. Три події за тиждень. Збіг? Можливо. Судити не беруся. До того ж варто зауважити, що зі всієї інформації, неприємної для правоохоронців, до загалу доходить лише 10-15 відсотків. А скільки ми не знаємо?

Почалося все з рішення Кіровського районного суду Донецька, яким було відновлено на посаді прокурора Віталія Мурзу. У лютому 2005 року Генпрокуратура звільнила його від обов'язків прокурора Донецької області й призначила на його місце Олексія Баганця. А нещодавно Кіровський райсуд задовольнив позов Мурзи з вимогою відновити його на посаді та виплатити середньомісячну заробітну плату в розмірі 7300 гривень.

Заступник прокурора області Богдан Левочко тоді заявив, що причиною такого рішення є дружні стосунки між Віталієм Мурзою та головуючим на судовому процесі Подолянчуком, які свого часу працювали в одному районі. Можливо це й так. Утримаюся від висновків. Їх тепер має робити пан Левочко, налагоджуючи стосунки з новим шефом. Вірність винагороджується не в цьому випадку.

Сьогодні ситуація затихла, Мурза став до роботи, а Баганець дає коментарі в дусі «я багатьом заважав». Та ми не діти, і чітко бачимо тут два моменти. По-перше, коли хтось заважає, його реально відсувають убік. Не обов'язково вбивати – можна «вирішити питання в Києві». Як у цьому випадку. Цікавим є інше. Кому останнім часом заважав Олексій Баганець? Хоча ми не знаємо підводних течій. Та я не вірю, що Мурза пішов на цей крок від ображеного честолюбства або заради семи тисяч гривень. Просто виконав роль «першої ластівки». Хто піде косяком? Васильєв? Пшонка? Залишається лише гадати. А поки обмежимося загальним діагнозом – у прокуратурі заштормило. Хтось готує «залізну руку» і наразі гострить караючий, але слухняний меч правосуддя? Хто б це міг бути?..

Жертви процесу?

Здавалося – усіляке буває. Новина цікава, але застаріла та й забулася. Але ж вона не одна. У той самий проміжок часу в трьох кілометрах від селища Володарське в лісопосадці знайдено у петлі труп помічника районного прокурора. Неподалік від місця трагедії стояло його авто. «При огляді трупа була виявлено странгуляційна борозна на шиї. Інших тілесних ушкоджень на тілі не виявлено. Протягом 10 днів прокуратурою району буде провадитися службове розслідування з виявлення причин того, що сталося», –прокоментувала прес-секретар Донецької облпрокуратури Ірина Анкудінова.

За місцем роботи загиблий характеризується позитивно. На цій посаді 25-річний помічник прокурора пропрацював усього два місяці. «В органах прокуратури загиблий від серпня 2006 року. По закінченні Харківської юридичної академії юнак приїхав працювати у рідний район. На момент загибелі він лише проходив процес навчання та стажування у райпрокуратурі, тому особливими справами не займався», – розповіла Ірина Сергіївна.

Дуже цікаво, як на мене. Молодий помічник прокурора району не займається справами, працює два місяці, але має свій автомобіль і гине за дивних обставин. Просто Чикаго якесь. Чи ще одне попередження? Або ланки одного ланцюга? Звісно, слідству зручніше «проштовхнути» версію самогубства. Я навіть не здивуюся. Після того як нам «згодували» офіційну версію, що Кирпа і Кравченко стрілялися двома пострілами, я українським експертам взагалі вже не дивуюся. Робота в них така. Нічого, ми ж з’їли і не вдавилися. Що ж, відкладемо і цю новину до списку «дивних речей із поганим запахом». Тим паче, по всій Україні простежився ланцюг дивних убивств. Чи є між ними зв'язок? Боюся, це запитання також залишиться без відповіді.

Дивний стрілець

Але й це ще не все. Того ж тижня у прокуратурі міста Волноваха запрошений на допит підозрюваний почав стріляти. До речі, Володарський район і Волноваха поряд, обидва належать до Донецької області. Дивна річ – прийшов собі чоловік по повістці, зажадав особистої присутності начальника карного розшуку, дістав револьвер і почав стріляти. До речі, екіпірувався чолов’яга серйозно, окрім пістолета прихопив із собою ще й ніж. Про причини такої поведінки прокуратура розповідає неохоче та плутано, мовляв, підозрюваний вирішив за краще померти, аніж сісти до в'язниці. Постає логічне запитання: навіщо ж тоді було йти до прокуратури? Адже з таким арсеналом ніде не пропадеш!

Припустити можна, що завгодно, а от шансів отримати виразну відповідь небагато. Я би надав перевагу версії доведеного до розпачу народного месника, котрий вирішив карати корумпованих правоохоронців, але в мене хвороблива фантазія і повна відсутність доказів. Тим часом більшість інформації, що надходить від наших стражів порядку, все частіше викликає подив і недовіру. Це вже хронічне явище.

Особливо, якщо врахувати, що після дивних процесів у Донецькій обласній прокуратурі, котрі прямолінійна людина назвала би просто «зачисткою», застрелили директора Дебальцевського машзаводу. Прокурор Донецька Ольмезов виключив політичні мотиви вбивства, щоправда, визнав, що, ймовірно, справа пов’язана з бізнесом. Зазначаємо, що вбитий бізнесмен був БЮТівцем і процес відстрілу триває нормально.

Запитання без відповіді

Анекдот до теми. Морг. На столі лежить тіло. Вісімнадцять ножових поранень, два кульових отвори, руки зв'язані скотчем, на грудях сліди катувань. Слідчий із судмедекспертом ділять готівку. Закінчивши процес, один із учасників сумно зітхає. «Який трагічний, безглуздий нещасний випадок!» Та це так – до слова.

Звісно, жодної чіткої відповіді на запитання, що мене хвилюють, із-за товстих стін прокуратури я не отримаю. Або ж мені просто повідомлять, що ці факти жодного зв'язку один з одним не мають, і взагалі, все це – робочі будні прокуратури. Одне погано – не вірю я в такі збіги та ще й за такий короткий проміжок часу. Відбуваються якісь тривожно-підозрілі процеси, аля дежа-вю. Куди йдемо, назад у дев'яності?


Кирило САЗОНОВ, .org.ua, 31. 10. 2006


Н

Немсадзе Ґіві

Народився Немсадзе Ґіві Джвебович 20.09.1953 р. в місті Сухумі, Грузія. Ггромадянин України, за національністю – грузин. Прізвиська: «Папа», «Ґівчик». Раніше засуджений не був. З 15.08.2005 р. перебуває в міжнародному розшуку.


Чай для Ахметова


Як відомо, Ринат Ахметов уже якось пив чай у міністра внутрішніх справ Луценка. Чай не сподобався, і Ахметов тоді сказав, що воліє пити свій чай вдома. Однак, не виключено, що незабаром панові Ахметову доведеться не лише повторити «міністерське чаювання», але й запастися цим продуктом для далекої дороги до казенного дому. Для початку процитуємо прес-реліз МВС.


«У Москві затримано 14 учасників злочинного угруповання Немсадзе, які скоїли низку замовних вбивств у східних областях України.

Київ. 31 січня 2006 року. 27 січня цього року працівники карного розшуку МВС України і МВС Російської Федерації у ході масштабної спеціальної операції на території Москви та її околиць затримали 14 учасників організованої злочинної групи, очолюваної сумнозвісним Немсадзе. Починаючи від 1992 року, ця група скоїла низку замовних вбивств на території східних регіонів України, зокрема, в Донецькій області. Про це сьогодні повідомив заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник кримінального блоку міліції Володимир Євдокимов.

Семеро із затриманих, мешканці Донецька, перебували у міжнародному розшуку. На території Росії зловмисники мешкали у квартирах, що були орендовані на ім’я інших осіб. У одного із затриманих вилучено підроблений закордонний паспорт громадянина України. На сьогодні, завдяки взаємодії з правоохоронними органами Російської Федерації, доведена причетність зловмисників до скоєння 19 злочинів із застосуванням вогнепальної зброї і вибухових речовин. Їхніми жертвами стали понад 50 осіб. Саме тіла потерпілих з цього числа, як раніше повідомлялося, і було виявлено у покинутих шахтах Донеччини.

До Генеральної прокуратури і МВС Російської Федерації вже направлено відповідні документи і невдовзі слід очікувати на екстрадицію злочинців до України. Як вже повідомляли ЗМІ, раніше працівники міліції затримали вісьмох учасників зухвалого злочинного формування Немсадзе, що спеціалізувалося на вбивствах бізнесменів та конкурентів-злочинців. До речі, до його складу входили один майстер та два кандидати у майстри спорту з боксу. Заходи щодо розшуку та затримання лідера ОЗУ, а також інших його спільників тривають. За попередньою інформацією вони переховуються на території Росії.

За словами Володимира Євдокимова, нині згідно з дорученням міністра Юрія Луценка, готується лист-подяка на адресу міністра внутрішніх справ Російської Федерації, а також – наказ МВС України щодо заохочення російських та українських правоохоронців, які брали участь у затриманні небезпечних злочинців».

Знищення банди Немсадзе, це, безумовно, заслуга заступника міністра Володимира Євдокимова, котрий нещодавно повернувся у МВС, та начальника департаменту карного розшуку МВС Василя Паскала. Причому, успіх цей може мати серйозні політичні наслідки. Угруповання «Папи», яке займалося не лише замовними вбивствами, але й контролювало спортивні клуби усього «Люкса» має безпосередній стосунок до нинішнього реального лідера Партії регіонів України. І якщо припустити, що хто-небудь із підручних «Папи» (наприклад, милі люди на прізвиська «Обєзьяна» і «Громазєка») перед погрозою цілком реального довічного ув’язнення, почнуть свідчити проти головного «хазяїна» Донбасу, то тоді «справа Колесникова» здасться легкою розминкою перед остаточним знищенням донецької мафії. Якщо, звісно, на чай Ахметова раптом запросить не Євдокимов чи Луценко, а любитель все пробачити Президент Ющенко.

Цікаво також буде побачити, коли ж саме Росія видасть Україні бандитів «Папи». До виборів чи після? Чомусь здається, що все-таки після. Або взагалі ніколи, якщо кмітливі бандити здогадаються взяти на себе пару нетяжких злочинів, скоєних на території Росії. Коротше кажучи, звісно, це перемога. Але наскільки вагома?

Куди цікавішою є публічна поведінка міністра Луценка. У відповідь на запитання Юлії Тимошенко про те, чому камарилья Кучми й досі на волі, міністр вибухнув черговою гнівною тирадою. Причому «наїхав» не лише на Піскуна, котрий гальмував розслідування кримінальних справ, але й чомусь на Турчинова, який, нібито не саджав сепаратистів. Ніби шановний міністр не знає, що так звані сепаратисти є чиновниками вищих рангів і, відповідно не входять у підслідність СБУ, а є клієнтами все тієї ж прокуратури. Свою ж роботу в цій області СБУ проводила й досить успішно. Це підтверджується хоча б тим, що сепаратистські настрої якось самі собою затихли. Негарна це риса, як людська, так і міністерська – захищати себе, лаючи інших. Навіть якщо відповідь Тимошенко закінчується «надією на співробітництво в рамках єдиної команди «помаранчевих» переможців». Така красномовна «єдність», продемонстрована Луценком, породжує великі сумніви у тому, що ця команда переможе. Добродії «переможці», нав'язлива реклама «Не зрадь Майдан» звернена насамперед до вас. Шкода лише, що запізно.


ua, 01.02.2006 р.

З різних джерел


«Доволі оригінальний і довгоочікуваний подарунок до Нового року піднесли представники правоохоронних органів Донеччини місцевим бізнесменам. У результаті блискуче проведеної спецоперації в регіоні було викрите велике організоване злочинне угруповання, яке протягом кількох років наводило жах на підприємців у східній частині України. Сьогодні міліціонери не квапляться оприлюднювати всі перипетії цієї операції – слідство, яке має розставити всі крапки над «i», ще триває. Водночас довго втаємничувати деталі ліквідації угруповання навряд чи варто – кілька східних областей країни просто переповнилися найрізноманітнішими чутками.

Подейкують, що бандити займалися так званим «твердим рекетом», обкладаючи даниною представників дрібного й середнього бізнесу. За іншим відомостями, злочинці здійснювали замовні вбивства, у результаті яких за різних обставин тільки на території Донецької області загинуло кілька десятків людей. У народі вбивці одержали прізвисько «Донецькі м'ясники». Як би там не було насправді, але за офіційною інформацією, затриманим інкримінується участь відразу в 52-х злочинах, серед яких розбійні напади й убивства. При затриманні членів ОЗУ, в кількох квартирах, які їм належали, було виявлено цілий арсенал вогнепальної зброї.

Начальник обласного Управління внутрішніх справ Михайло Клюєв повідомив журналістів, що банду очолював якийсь Ґіві Немсадзе, що зробив ставку на переділ власності після розвалу Радянського Союзу. Саме з 1990 по 2002 р. бандити і вчинили свої основні злочини – під їхнім впливом опинилися сотні невеликих фірм, які згодом збанкрутували в результаті регулярних поборів. Вплив угруповання був настільки сильним, що навіть багато великих бізнесменів побоювалися людей Немсадзе. Іноді «братву» порівнювали з їхніми колегами з російських Люберець. Своїх «бійців» Немсадзе відбирав особисто. Ключовими критеріями тут були жорстокість і вміння вбивати. Втім, тепер ніхто з команди рекетирів убивати не буде. Відповідно до українських законів, майже всім їм загрожують тривалі строки тюремного ув'язнення. У власності членів угруповання Немсадзе перебуває понад 200 підприємств у різних регіонах України. Вони контролювали ринки металу, паливно-мастильних матеріалів, лікеро-горілчаної продукції, передають «Подробиці».

Подальшим слідством по цій справі буде займатися Генеральна прокуратура України. (tro.ru/articles/2005/12/28/508686.shtml).

Довідка. ОЗУ під керівництвом Немсадзе відрізнялася особливою зухвалістю та жорстокістю при вчиненні злочинів. Спеціалізувалася на «замовних» убивствах, розбійних нападах, здирництві, контролювала ринки металу, ПММ, виготовлення як законної, так і фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції, гральний бізнес, інші сфери.

Членами ОЗУ були молоді люди із числа спортсменів, які спочатку займалися рекетом і вибиванням боргів. 1995 року бандугруповання вже чітко сформувалося, між його учасниками були розподілені ролі й обов'язки. Банда складалася з двох частин: одна займалася вчиненням злочинів загальнокримінального характеру, інша контролювала фінансово-економічну діяльність різноманітних комерційних структур, у тому числі –і створених безпосередньо угрупованням.

Також ОЗУ напрацювала корупційні зв'язки серед державних службовців різного рівня, депутатського корпусу та у правоохоронних органах. В 1990-2002 рр. члени ОЗУ на ґрунті перерозподілу кримінальних сфер впливу вчинили серію зухвалих резонансних убивств «на замовлення» із застосуванням вогнепальної зброї, зокрема, автоматичної й вибухових речовин, на території Донецької області, інших регіонів України й країн СНД.

На сьогодні заарештовано 11 членів угруповання, двоє з яких затримано у Росії.

Кількість убитих злочинною групою сягає 57 чоловік. Цих людей можна умовно розділити на чотири категорії:

– комерсанти (25 чоловік), їх убивали з метою розширення комерційних сфер впливу, присвоєння бізнесу потерпілих;

– члени конкурентних злочинних угруповань (19 чоловік), їх знищували з метою розширення кримінальних сфер впливу;

– своїх колег з ОЗУ – «за зраду інтересів» (8 чоловік);

– інші категорії (5 чоловік), зокрема, випадкові свідки.

Характеризуючи останню категорію вбитих, М. Клюєв зазначив, що «сьогодні ми маємо відомості, що цих людей убивали не випадково». «Вони виявилися на місці злочину випадково, але їх убивали для залякування громадськості», – сказав він. А своїх «соратників» і комерсантів, за словами М. Клюєва, злочинці вбивали таємно, трупи ретельно ховали.

Учасників же ворожих ОЗУ члени банди Немсадзе вбивали відкрито, гучно та демонстративно – щоб залякати інших «конкурентів». У помешканнях самих злочинців та людей, пов’язаних сімейними та дружніми зв'язками з членами ОЗУ, у підконтрольних їм комерційних структурах було проведено понад 200 санкціонованих обшуків. Результатом стало вилучення бухгалтерської документації, інших речових доказів, а також великої кількості вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухівки.

Так, у вересні 2005 року в одного зі злочинців вилучено 25 гранат, пістолет ТТ, пістолет ПМ і понад 100 набоїв до них. В іншого учасника банди вилучено 2 револьвери «наган»,пістолет «маузер», пістолет ТТ, 7 гранат, 5 автоматів Калашникова, 6 гранат до підстволового гранатомета до автомата Калашникова, 3 гранатомети, 2 електродетонатори, понад 3,5 тис. патронів різного калібру. В жовтні того ж року у ще одного бандита знайдено автомат Калашникова АСК-74В, саморобний пістолет-кулемет із глушником, два пістолети виробництва Угорщини (один – також із глушником) і понад 100 набоїв різного калібру. Наступного місяця у громадянина, пов'язаного зі злочинцями, вилучено 4 гранати РГД-5, а за кілька тижнів, 16 грудня 2005 р., у члена ОЗУ вилучено 3 гранатомети, 6 гранат, 2 автомати, пістолет-кулемет, 2 пістолети і понад 100 набоїв до нарізної зброї.

М. Клюєв наголосив, що, з огляду на міжрегіональний та міждержавний масштаб злочинів, розслідуванням по кримінальній справі щодо серії вбивств, вчинених членами ОЗУ Немсадзе, а також відстеженням корупційних зв'язків банди, займаються Генеральна прокуратура України й МВС України. Після оголошення цієї інформації М. Клюєв запропонував журналістам переглянути кадри відеозйомки з місць вилучення зброї, яка належала злочинцям. Він також нагадав журналістам, що запросив їх на брифінг, формат якого не передбачає відповідей на запитання. Проте потужний резонанс, викликаний у суспільстві кривавою «діяльністю» банди Немсадзе, вочевидь, дозволив таки М. Клюєву хоч і дуже коротко, але відповісти на низку принципових запитань.

Так, журналістові, котрий поцікавився, якого рангу держслужбовці замішані в діяльності ОЗУ, М. Клюєв відповів: «Найвищого». На запитання, чи мають стосунок до угруповання народні депутати, відповідь також була ствердною: «Я думаю, що так». М. Клюєв пообіцяв журналістам, що «всупереч всьому» незабаром назве прізвища чиновників і правоохоронців, які перебували у злочинній змові з бандитами. «Робота триває постійно і тому багато людей зі страхом очікують, коли ж дійде черга до них, особливо ті, хто має корупційні зв'язки», – зазначив із цього приводу М. Клюєв. Він також додав, що суто по-людському вважає, що «хоч це не зовсім грамотно з юридичного боку, але я б таким розслідуванням надавав розголосу і щодня показував, що це за група, щоб люди бачили». «57 убивств! Убито 25 розумних людей, бізнесменів, які створювали й могли б надалі розвивати виробництво! Вони вбиті. 25 родин залишилися без годувальників!» – емоційно завершив М. Клюєв».

Ярослав Колгушев, ЦІСПД


«Україна чекає екстрадиції 14-х членів злочинного угруповання Немсадзе, затриманих у Москві на початку лютого. Коли відбудеться ця важлива подія, наразі не відомо. Проте є інформація, що заарештовані виявилися красномовнішими, аніж очікували оперативники. Складається враження, що злочинці прагнуть розповісти навіть більше, ніж знають насправді… Адже сьогодні не є таємницею, що під час обшуку офісу компанії Рината Ахметова «Люкс» БТР-и було пригнано з метою затримки Ґіві Немсадзе, після того як знайшли «колодязь смерті», ущерть наповнений останками покалічених тіл...


Чулківські трупи

Початок цієї історії сягає літа 2005 року: на початку серпня працівниками УВС Донецької області й облпрокуратури у лісосмузі поблизу селища Чулківки, що у Пролетарському районі Донецька, було виявлено таємне поховання кількох трупів. З’ясувалося, що на тілах і кістяки є ознаки прижиттєвого насильства. Інакше кажучи, цих людей було вбито. Дехто перед смертю зазнав катувань.

Спочатку МВС повідомило про п'ятьох убитих. Невдовзі стали відомими їхні імена: брати Мішакови, Олег Шаталов, Юрій Максимов і Сергій Фінкельштейн. Усі вони належали до однієї з ОЗУ.

Згодом, 22 серпня, прокурор Донецької області Олексій Баганець провів прес-конференцію, на якій розповів, що знайдено вже три поховання, у яких загалом виявлено 11 трупів, і ще 6 у Старобешівському районі, на 14-метровій глибині старого шурфу. За словами Баганця, два трупи належать людям, що займалися бізнесом, інші – бандитам. Минуло трохи часу, і цифра виросла до 17: ще кілька трупів виявили в шурфі біля селища Новий Світ. Поступово почала просочуватися інформація щодо подробиць здійснених убивств. Причому, витік відбувся не з донецьких джерел, а з Генпрокуратури, яку тоді очолював Святослав Піскун.

Так, стало відомо, що Мішакових, Шаталова, Максимова й Фінкельштейна було застрелено з пістолета ТТ в листопаді 1998 року в офісі біля заводу «Тібо» у Пролетарському районі Донецька. Тіла, поховані в Новому Світі, належали бізнесменам із кримінальним минулим Володимирові Шевельову та Сергієві Власову. Їх обох задушили у власному офісі 10 жовтня 2001 року. В той же шурф 4 квітня 2002 року було скинуто трупи розстріляних братів Андрія й Сергія Асланових, Ігоря Кравця й Валерія Зіманова.

І лише після цього всього нарешті прозвучало й ім'я кримінального «авторитета», який віддав накази щодо вчинення цих вбивств – Ґіві Немсадзе. А також попередня цифра «кривавого врожаю» – 24 убивства. Ще раз нагадаємо, що сьогодні вона, за версією правоохоронних органів, збільшилася в 2,5 рази і сягнула відмітки 57.

«Папа»

Як згадувалося вище, Гіві Джвебович Немсадзе народився 20 вересня 1953 року в Сухумі. Працював таксистом. Одружився з донеччанкою і 1979 року переїхав у Донецьк. Прописаний у Будьонівському районі. Коли 1992 року в Україну покотилися хвилі вихідців з Кавказу, Будьонівський і Пролетарський райони стали негласною вотчиною уродженців Грузії. Вплив ОЗУ був локальним і поширювався на території згаданих вище районів. Першим місцем «дислокації» ОЗУ вважався спортзал ПТУ № 21, де займалися спортсмени. «Офіс», водночас виконував роль і «служби зайнятості».

Група Немсадзе спеціалізувалася на вимаганні, грабежах і розбоях. Кілерам, виконавцям смертних вироків і учасникам кривавих «розборок», яким вдавалося «завалити» супротивника, Немсадзе, за чутками, давав у винагороду новенькі автомобілі ВАЗ-21099 – винятково лише білого кольору. Саме за чималою кількістю припаркованих білосніжних «дев'яносто дев'яток» і можна було розпізнати місце збору банди. Пізніше зі спортзалу ПТУ бандити перебазувалися до кав’ярні «Зимовий сад» у парку імені Горького.

До речі, казали, що сам кримінальний «авторитет» їздив на білому «лендкрузері». Більшість членів ОЗУ мали свій бізнес у тих же Пролетарському або Будьонівському районах. В основному це була дрібна комерція: магазин, кіоск, СТО, автозаправка. Вважається, що «Папа» також є власником низки торговельних точок і навіть має свою частку (через підставну особу) у скандально відомому «Білому лебеді».

І ось саме в цьому місці виринає найцікавіше запитання: чи діяла банда Немсадзе абсолютно самостійно, чи все ж таки була частиною значно більшої злочинної організації, вертикально інтегрованої в структури «хазяїв Донбасу»? З одного боку, група мала «мононаціональну верхівку» (близькими до Немсадзе людьми були тільки грузини). І більша частина злочинів скоювалася на ґрунті переділу територій або з метою придушення опору діям рекетирів.

У переліку злочинів, які Генпрокуратура інкримінує людям Немсадзе, розглядається вбивство Кархана Толебаєва – директора Пролетарського ринку, якого застрелили 18 травня 1994 року. Толебаєва поважали у донецьких кримінальних колах як висококласного картяра – «каталу». За оперативним обліком Толебаєв проходив як зв'язок іншого відомого кримінального «авторитета», що мешкав у Будьонівському районі, – Євгена Минайлука, розстріляного 25 жовтня 1994 року (див. статтю «Євген Минайлук»). Наступний злочин, що «висить» на Немсадзе, – убивство братів-близнюків Володимира й В'ячеслава Дячкових, 23-річного менеджера комерційної фірми і двох 18-літніх «жриць кохання» – Наталі Селютіної та Надії Зюзіної (див. статтю «Дячкови»).

До речі, у вміщеній вище статті «Дячкови» подається версія донецьких правоохоронців про те, що ніби у братів був конфлікт не з Немсадзе, а з однією з київських бригад…