Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76
| Вид материала | Документы |
- Удк 347. (77+78) ббк 67. 9 (4 Укр) 303, 252.7kb.
- Развитие тезауруса классификационных рубрик по физике полупроводников, 199.49kb.
- "земельне право україни", 1354.1kb.
- Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
- Методические указания Воронеж 2009 удк 616. 329-002-08(072), 569.91kb.
- Удк 656 08; 629 072 ббк 52. 5: 88., 1958.04kb.
- Учебное пособие Москва, 2008 удк 34 ббк 66., 20999.29kb.
- Удк 329. 3: 297 особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного, 152.01kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 159. 9 Ббк 88. 8 А 733, 2819.09kb.
Конституція України
Стаття 41.
...Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної і комунальної власності відповідно до закону.
...Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 60.
Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження або накази.
За віддачу та виконання явно злочинного розпорядження або наказу передбачена юридична відповідальність.
Безвладдя і беззаконня
Літак із декількома депутатами з «Нашої України» на борту, який летів увечері того ж дня, протягом цілої години не міг домогтися дозволу на посадку в Донецьку. Не зменшило запалу «гостинних» донеччан навіть повідомлення про те, що разом із Ющенком дали згоду прибути в Донецьк кілька представників іноземних посольств. А коли народні депутати запитали все того ж Колесникова, чи відомо йому, що літак із 14-ма депутатами протягом години не міг приземлитися в донецькому аеропорту, і чи знає він, що за люди заполонили залу Палацу культури «Юність», голова облради Б.Колесников відповідав коротко: «Ні».
Таке враження, зауважив в інтерв'ю «нашоукраїнець» Микола Мартиненко, що закону в Донецькій області немає: «Так і не ідентифіковані люди в чорному поводяться, як господарі становища - у відповідь на звертання до них полковників СБУ, МВС, представників «Альфи» звучить ненормативна лексика».
На фото: Голова облради Борис Колесников биту годину вирішував питання з охоронцями, на коли обіцяти «Юність» нардепам
Газета «Острів», №44, 5 листопада 2003 р.
ЗВИЧАЙНИЙ ФАШИЗМ
(Події передвиборної президентської кампанії)
Спаплюжений символ Донецької області – «Пальма Мерцалова». Ватри з книжок, розпалені на площах. Величезні рекламні щити із профілем Гітлера та фашистською свастикою в центрі міста. П’яні юрби з прапорами і гаслами образливого змісту. Ні, це не Німеччина 30-х років. Так столиця Донбасу зустрічала лідера найбільшої парламентської фракції Віктора Ющенка та делегатів з'їзду «Нашої України». Ну, скажіть чесно, хто міг припустити, що такий відверто-нахабний розгул бандитизму під маскою шовінізму міг статися у Донецьку? До 31 жовтня максимальними проявами націоналізму в Україні вважалися антиросійські виступи у Львові чи русофобські заяви в Криму. Населення ж Донбасу за своїм складом завжди було багатонаціональним, тому за доброю традицією шахтарського краю протягом всієї його історії панували дружні відносини між представниками всіх національностей, які проживають на його території. Славився Донбас і своєю гостинністю, мабуть, не менш хлібосольною, ніж у кавказьких народів. На жаль, останній день жовтня не лише надовго підмочив до того незаплямовану репутацію регіону, але й шокував багатьох розсудливих людей.
Чи відбувався цей шабаш при явному сприянні влади, чи навіть за особистої її участі, наші читачі можуть вирішувати для себе самі. Події тієї чорної п'ятниці, з нашими коментарями, викладені на сторінках цього номера газети.
На окрему увагу заслуговують висловлювання із приводу того свавілля, що відбувалося в Донецьку, голови обласної адміністрації Анатолія Близнюка. На його думку, у зриві з'їзду винні самі представники «Нашої України», які не забезпечили його гідну організацію. Хоча народні депутати блоку навіть не могли потрапити до будівлі ДМ «Юність». Там їм перепинили дорогу бритоголові представники в чорній уніформі, як виявилося, нікому невідомої охоронної структури, з якою навіть органи міліції не схотіли зв'язуватися. Натомість наступного дня зал, де повинні були розміститися делегати з'їзду з усієї України, працівники ЗМІ та гості (включаючи представників закордонних посольств), виявився зайнятий людьми, (як ми з'ясували, відвідавши приміщення) котрі прийшли поспілкуватися із Віктором Ющенком. Годі Вам, Анатолію Михайловичу. Більшість із тих, хто заповнив зал, і навіть із тих, хто брав участь у провокаційних заходах, поняття не мали, що саме мало відбуватися 31 жовтня в Донецьку, і в Палаці молоді «Юність», зокрема. Кого Ви намагаєтеся ввести в оману? Невже Вас не поінформували, що люди на це ганебне для області, яку Ви очолюєте, дійство, звозилися шляхом обману, підкупу, погроз. Керівник такого рівня не може не знати, що готувалося в Донецьку напередодні. Адже організація заходів такого масштабу вимагає не лише певного часу, але й значних фінансових засобів. Ну, а прості люди (на яких Ви посилаєтеся), були всього лише масовкою і прикриттям для справжніх ляльководів.
Вашим однодумцем, і це природно, виявився і Ваш попередник Віктор Янукович, який вже наступного дня визначив свою позицію щодо описаних вище подій. Звісно, похвальне прагнення Віктора Федоровича, як голови родини, захищати честь її членів. Напевне, тому такі дрібниці, як заплямована гідність його рідного регіону та підірваний імідж країни, прем'єром якої він є, залишилися без його уваги. А щодо методів його роботи в нашому регіоні, на які він посилався на цій прес-конференції, про них ми знаємо не з чуток. Ну, а народ України на наступних президентських виборах нехай сам вирішує. Чи бажає він жити в країні, перетвореній на «європейську Колумбію», елементи якої в Донецькій області були продемонстровані 31 жовтня. Будемо сподіватися, що почуття людської гідності, яке нарешті всупереч усьому пробуджується у свідомості наших людей, все ж переборе той страх, який поки вселяє їм влада. І народ зробить правильний вибір. Процес пішов!
Євген Талишев – Газета «Острів»
СИЛОВИКИ «КРИШУЮТЬ» ЧОРНОСОРОЧЕЧНИКІВ
– Я їду до Бориса Колесникова, до свого приятеля, з яким багато років товаришую, ще із президентської компанії Леоніда Кучми у 99-му році і потім, працюючи у парламенті. Я вважаю, що Борис не перекреслить принципи демократії, діалогу. Я дуже не хочу, аби наш з'їзд був затьмарений от такою «повагою» до закону і «поняттями», через які страждає вся наша країна. По-перше, я хочу Борі поглянути в очі. Як бізнесмен бізнесменові, як людина людині, як чоловік чоловікові. По-друге, я вважаю, що влада в Донецьку розважлива і буде толерантної, тим паче, що її кандидат збирається в Президенти. Я сподіваюся, що вся Україна не хоче бачити поліцейських президентів, і як народний депутат я буду вимагати виконання закону. Ми не хочемо й не будемо миритися із тим, що вся Україна розділилася на тих, хто хоче жити за законами, за правилами, і тих, хто хоче жити «по понятіях», за телефонним правом. Я хочу, щоби конфлікт, над яким буде сміятися увесь світ, не відбувся, щоби горде ім'я Донецька було збережено. Я буду говорити, що сила правди є сильнішою за правду сили.
Цей палкий спіч про наївну віру в шляхетність донецьких «донів» народний депутат Євген Червоненко промовляв опівдні 30 жовтня, коли вже мав усі докази того, що «Над усім Донецьком безхмарне небо». Він та його парламентський соратник Юрій Павленко прибули до ДМ «Юність» до 11-00, аби допомогти штабістам «Нашої України» налагодити роботу прес-центру майбутнього з'їзду. Але його «приятель» Борис Колесников (він же - голова обласної Ради) тут побував ще зранку. Віддав якісь розпорядження охоронцям і зник.
Після нього до «розмінованого» будинку увійшов міський Голова Олександр Лук'янченко і віддав наказ до 12-00 демонтувати сцену. І також швиденько зник. Напевно з тією метою, щоби народні депутати, які до останнього вірили у тверде слово «приятеля-бізнесмена», не змогли їм поскаржитися на «чорносорочечників», які неабияк потовкли їх при спробі самовільно увійти до публічного державного закладу.
Втім, лідерові «нашоукраїнської» молоді Ю.Павленкові все ж вдалося прорватися до «Юності», але по тому він декілька годин поспіль, певне, шкодував про свою завзятість, бо відразу був захоплений охоронцями в полон при повному невтручанні міліції. Власне, яким могло бути це втручання, якщо увійти до будівлі не змогли навіть донецькі силовики, починаючи від старшого слідчого Київського райвідділу міліції і закінчуючи керівником антитерористичного відділу УСБУ разом із заступником начальника обласного УВС Генцицьким! Або вони просто прикидалися шлангами, бо у кореспондента газети «Грані +» виникло стійке переконання, що саме заступник начальника Київського РО МВС м. Донецька Сергій Кочергін був координатором провокації і підтримував по рації зв'язок із «чорносорочечниками»?
Хоч би там що, але спроби депутатів знайти хоч кого-небудь з обласного керівництва були марними. Усі служби відповідали, що Палац є комунальною власністю обласного підпорядкування, а там лише один хазяїн - той самий Борис Колесников, котрий, як повідомили Червоненку в приймальні голови облради, «ще вчора виїхав у відрядження на три дні». Міліціонери, які оточили Палац молоді, категорично відмовлялися назвати себе (уже за це треба звільняти з міліцейських лав - це є грубим порушенням ст. 5 Закону України «Про міліцію») і на вимоги народних депутатів, яких біля Палацу молоді зібралося вже близько десятка, відповідали, що «Юність» - це приватна власність, і вони не мають права до нього наближатися без санкції прокуратури й суду.
О другій годині дня, нарешті, «повернувся з відрядження» Б.Колесников. Подейкують, що за той час він разом із губернатором області встиг провести в Краматорську нараду з тамтешнім активом обласного суспільного об'єднання «За єдність, згоду та відродження», і почував себе у чудовій «блакитно-мирній» формі. Тільки-но він разом із першим віце-губернатром Василем Джарти підійшов до службового входу палацу, як охоронці в чорному моментально витягнулися у фрунт, відчинили двері, пропустили обох керівників всередину і знову зачинилися. Високі гості навіть не встигли зупинитися перед дверима, а не те, що назватися чи показати посвідчення.
Після цього всім стало зрозуміло, хто поставив охоронців і чиї накази вони виконують. Між народними депутатами і «чорносорочечниками» почалася справжня бійка, у результаті якої було вибито пройму у скляних дверях, і Ю.Павленко вийшов на волю.
У той самий день прес-служба облради зробила заяву, що народні депутати, намагаючись «незаконно вдертися до будівлі Палацу молоді», «нищили комунальну власність». Однак, яким законом передбачено порядок відвідування народними депутатами України громадських місць, писарі Б.Колесникова пояснити так і не спромоглися.
Та й навряд чи хтось із них переймався з цього приводу, оскільки представників «Нашої України» до Палацу так і не впустили, а Василь Джарти заявив, що з метою уникнення провокацій і чергових повідомлень про закладення вибухівки невідома приватна охоронна фірма зсередини і працівники міліції та СБУ ззовні до початку реєстрації делегатів з'їзду нікого до приміщення не впустять. Мовляв, лише о пів на одинадцяту 31 жовтня, за півтори годин до початку з'їзду, «нашоукраїнці» зможуть безперешкодно зайти до Палацу, налагодити техніку і до 18-00 провести свій з'їзд. Євген Талишев – Газета «Острів»
РОБОТА ПО-ЧОРНОМУ
Конституція України
«Стаття 37
Створення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі чи дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалення міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.
Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органів місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку».
Основні підривні роботи проти з'їзду «Нашої України» обласна влада розгорнула в ніч Всіх Святих, з 30 на 31 жовтня. Працівники Донецького трамвайно-тролейбусного управління розвішували над проспектом з аеропорту до центра міста гасла на кшталт «юЩЕНКИ проти слов'янського братерства!».
Оскільки транспаранти монтувалися на розтяжках, на яких тримаються тролейбусні дроти, цю делікатну роботу не можна було доручати якійсь приватній фірмі. От і погнав міськвиконком у ніч і холод комунальників.
Не спалося тієї ночі і заступникові міського голови Геннадію Ткаченку, який контролює в Донецьку зміст і «правильність» рекламних щитів.
Швидше за все, це він своїм теплим місцем і сідничним нервом відповідав перед «донами» за розклеювання на бігбордах зображень В.Ющенка, вбраного у нацистську уніформу, на якій замість свастики був намальований ненависний українофобам тризуб.
На найчорнішу роботу грошенят і сил не шкодували, звичну справу - бабратись у бруді - довірили міліції та даїшникам, котрі охороняли автовишки «Донецьк-міськсвітла», а для демонстрації мерзенної продукції обрали щити найкрутішої в місті рекламної фірми «Плазма».
Гігантський транспарант із нацистською символікою і тінню біснуватого фюрера був вивішений вночі і на фасаді ДК «Юність». Але оскільки дати команду вивісити його на об'єкті комунальної власності обласного підпорядкування, який до того ж зовні охоронявся міліцією та СБУ, могла лише одна людина, то нарешті чітко вималювалося, хто насправді стоїть за усім цим шабашем. Так-так, той самий обласний голова, він же - друг бізнесменів Б. Колесников.
Хлопець, який тримав в аеропорту плакат про «юЩЕНКІВ», на пряме запитання: а як, власне, «Наша Україна» нехтує Донбасом, відповісти так не зміг. І зізнався, що транспарант цей йому «дали».
– Хто? Ті, хто змусили приїхати сюди вдосвіта?
– Я добровільно прийшов. Тому що не люблю Ющенка.
– А чим він перед тобою завинив? Що ти про нього знаєш?
– Просто я за Януковича, за наших.
– А тобі чи твоїм друзям відомо, що за Ющенка, коли він був прем'єром, тримісячна заборгованість області перед пенсіонерами була погашена?
– Ну то й що? Думаєте, Ющенко собі нічого не взяв? А Янукович, хоч і краде, але зумів місто підняти й над усіма поставити!
– І тобі особисто від цього щось перепало?
– Я не скаржуся.
– Що, зарплата більшою стала?
– Так.
– Скільки?
– Вистачає... Півтори тисячі. У.о.
– І де ж ти працюєш, ким?
– В Індустріальному союзі Донбасу. Охоронцем.
Тут у мене навіть подих перехопило. Або бреше, або просто знає, як можна збрехати, не обманувши.
Газета «Острів», N44, 5 листопада 2003 р.
ШТУРМОВІ БРИГАДИ
Вранці вже все було готове, щоби розпочати погром у Палаці молоді «Юність». За розпорядженням В. Джарти і А.Лук'янченка, як заявив у розгубленості від такого віроломного повороту подій народний депутат Ю.Павленко, у Донецьку були зняті з маршрутів десятки рейсових автобусів. Зі спальних районів на роботу люди добиралися по кілька годин через відсутність міського транспорту, який був задіяний для підвезення «протестантів» до Палацу. Практично на кожне підприємство Донецька - чи то державне, чи то приватне - надійшла рознарядка надати працівників для участі в антиющенківських пікетах. Були закриті ринки, а торговців міська влада під страхом анулювання торгових патентів зобов'язала з'явитися на пункти збору. Як винагороду їм пообіцяли не стягувати протягом декількох днів ринковий збір. На диктофоні автора цих рядків записані інтерв'ю з людьми, які у фразах на кшталт «змерли, як суки» розповідали, як їх змушували тримати плакати проти В.Ющенка. Людей в автобуси зганяли під страхом звільнення з роботи чи з вузу, пропонували гроші - від 40 до 200 грн. Щоправда, такими щедрими були не скрізь. Наприклад, працівників Авдіївського коксохімзаводу (перлини в короні Ахметова) від шостої ранку до четвертої дня спочатку возили на сімох автобусах в аеропорт, потім - до Палацу молоді, і за цей час людей жодного разу не погодували. Біля четвертої годин пополудні, не дочекавшись В.Ющенка, авдіївці просто порозбігалися по домівках. Значною частиною завезених до Палацу молоді були діти-школярі старших класів та учні ПТУ. Начальник обласного Управління МВС В.Малишев віддав наказ підрозділам міліції всіляко сприяти пересуванню автобусів з «пікетниками» і не звертати уваги на порушення громадського порядку в їхніх лавах. Автобуси були прикрашені спеціальними пропусками на лобовому склі з написом «Пропуск. Акція 31 жовтня».
Біля шостої ранку В. Джарти віддав наказ працівникам міліції й СБУ відкрити двері Палацу молоді і запустити всередину близько двох тисяч привезених з усього міста та із сусідньої Горлівки студентів та учнів. Натовпом керували бритоголові молодчики, яких у народі називають «ахметовюгенд». Усім були видані пропуски - червоні папірці з написом «Ющенку потрібен Донбас, а Донбасу Ющенко не потрібен». Нам вдалося купити один із таких пропусків за 5 грн. в учня ПТУ, зайти всередину і подивитися, на що був перетворений зал Палацу, оренду якого оплатила «Наша Україна». Побачене вражало: зал був заповнений п'яною молоддю, якій тверезі бандюки роздали російські прапори, антиющенковські транспаранти та «Сценарій поведінки в залі» із вказівками - коли і що кричати (гасла «Не пропустимо нашистів!», «Геть!», «Ні нашизму в Донбасі!» тощо).
На майдані біля Палацу молоді зусиллями облдержадміністрації були встановлені біотуалети.
Почалася роздача горілки і закуски, для чого перед Палацом були встановлені чотири пивних намети. Учні зі шкіл і ПТУ моментально впилися до несвідомого стану, за півгодини на обриганій площі вже валялася п’яна молодь. Міліції немає.
Водночас безкоштовну горілку, цукерки і печиво «Київ-конті» організатори шабашу повезли в аеропорт, куди зігнали зустрічати В.Ющенка кілька тисяч учнів із транспарантами «Геть!» і російськими прапорами.
Близько полудня з'явилася інформація, що В.Ющенко вилетів у Донецьк, і тому «бригадири» почали шикувати «пікетників», котрі почали вже було розходитися, біля Палацу молоді. Для делегатів «Нашої України» був залишений лише вузенький прохід, обгороджений з двох боків турнікетами. Уздовж турнікетів організатори шабашу розставили бритоголових із порожніми пластиковими пляшками і грудками землі, якими вони мали закидати «нашоукраїнців», які йтимуть на з'їзд. За бритоголовими організатори поставили людей, привезених автобусами з різних підприємств. Нарешті з'явилася міліція. Міліціонери тримаються осторонь, ні в що не втручаються і юрмляться біля пересувної кухні. Для того, аби створилося враження, що камені в делегатів з'їзду кидатимуть комуністи, на площі були встановлені потужні динаміки, з яких цілий день репетували пісні на кшталт «Артилеристи, Сталін дав наказ». Були роздані російські прапори і транспаранти, написи на які наочно демонстрували розумовий рівень керівництва Донецької облдержадміністрації, де все це готувалося. Наприклад, «Русофобство - це чорна заздрість до Великих Москалів».
Залишається загадкою, де облдержадміністрація та обласна рада змогли дістати так багато російської символіки. Подейкують, у Москву на закупівлю спеціально посилали людину.
На фото: донецький губернатор на знайшов нічого кращого, як сказати В. Ющенку, що встановити, яким чином з'явилися в місті біг-борди з нацистською символікою, влада не в змозі, і взагалі — це робота обласного прокурора В. Пшонки (на знімку ліворуч - на передньому плані, за ним - В. Джарти й А. Малишев), якому А. Близнюк обов'язково дасть вказівку розібратися, хто ж ці біг-борди повісив. А перший віце-губернатор В.Джарти на роздачу «холуїв» не прийшов, тому що зі свого кабінету безпосередньо керував «порядком» у місті.
Газета «Острів», N44, 5 листопада 2003 р.
У ЦИТАДЕЛІ «ВЕЛИКОГО ДОНУ»
Конституція України
«Стаття 19.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією та законами України».
Після того, як два літаки з Віктором Ющенком та делегатами з'їзду, а також групою київських журналістів і представників іноземних посольств нарешті сіли в автобуси, «нашоукраїнці» попрямували в обладміністрацію, де мали намір з'ясувати у губернатора Анатолія Близнюка, що ж все-таки відбувається в традиційно мирному місті Донецьку.
Біля будівлі адміністрації вже встигли зібратися мітингувальники. Це були ті ж самі люди, які зустрічали делегацію блоку в аеропорту. Ті ж прапори, ті ж плакати, ті ж гасла і той же, вибачте, нетверезий блиск в очах.
Під добірний мат і коментарі із приводу «підгодованої преси» депутати й журналісти пробралися до входу в адміністрацію. Зібралося чоловік шістдесят «нашоукраїнців». У центрі столу - Віктор Ющенко та Анатолій Близнюк. В останнього дуже напружене обличчя: він явно відчуває себе не у своїй тарілці.
Спочатку засідання носить злегка хаотичний характер: усі кричать, перебивають один одного. Лунають взаємні обвинувачення. Нарешті, слово бере Євген Червоненко, який пробув у Донецьку два дні, і дає виклад подій. За його словами, депутатам, які приїхали в місто напередодні з'їзду, створювалися всілякі перешкоди і ставилися до них, м'яко кажучи, нешанобливо. Якщо вірити Червоненку, депутата Юрія Павленка навіть намагалися... насильно напоїти горілкою. Однак згодом із представниками правоохоронних органів та з місцевою владою було досягнуто домовленостей, і проведення з'їзду здавалося вирішеною справою. Але 31 жовтня сталося те, що сталося: міліція пропустила до будівлі дві тисячі невідомих. На прохання народних депутатів звільнити приміщення від цих осіб губернатор Близнюк відповів: «Так це ж ваші прихильники! Вони прийшли поспілкуватися з Ющенком, як же я можу їх вигнати?». Загалом, голова облдержадміністрації дав зрозуміти, що не може вплинути на ситуацію як біля Палацу молоді «Юність», так і щодо антиющенківських біг-бордів. Останнє він аргументував так: я не можу дати наказ зняти ці плакати, тому що не знаю, хто їх встановлював.
Взагалі реакція губернатора на події в рідному регіоні, м'яко кажучи, здивувала всіх. На імпровізованому засіданні в облраді він дуже довго белькотів те саме: «Я відповідаю за все, але за це... Якщо політичні сили вивели людей на вулиці, я не можу цьому перешкоджати. У кожного є свої політичні переконання. Це їхня справа, і жодних вказівок з боку адміністрації не було».
Виступ Віктора Ющенка, котрий щодуху ганьбив місцеву владу, був сприйнятий на ура всіма, окрім, звісно, самого губернатора, голови облради та міського голови. Їм явно не сподобалося визначення «холуї», якими їх, донецьку «еліту», нагородив Віктор Андрійович. Однак губернатор проковтнув образу, і навіть пообіцяв посприяти «нашоукраїнцям», аби ті хоча би спокійно провели якщо не з'їзд, то мітинг на вулиці.
Так і сталося. Ющенко із соратниками майже безперешкодно проїхали до готелю «Шахтар», де їх також, як і в аеропорту, зустрічала юрба, але вже не в такій небезпечній близькості: на іншому боці дороги і відділена залізною огорожею.
Біля готелю зібралися прихильники «Нашої України» з декількох регіонів, яким попри усі перешкоди таки вдалося доїхати до Донецька. Відомо, що кілька автобусів із делегатами з незрозумілих причин повернулися на півшляху, а один з автобусів зіштовхнувся із трамваєм. Однак втішало хоча би те, що був досягнутий хоч невеличкий консенсус.
Цитата
Віктор СЛАУТА, член фракції «Регіони України» ( нині – віце-прем'єр уряду В. Януковича - ред.) :
...Влада тут ні при чому. Вона довідалася, що буде з'їзд, в останній момент. Влада тут, що влада? А Ви не знаєте, що це таке Донецька область.
Тут 40% - вихідці із КПРС і КПРФ. Вони ж он червоні плакати взяли й поприходили. А що влада? Влада й тих повинна розгрібати, і тих розгрібати...
Газета «Острів» N44 • 5 листопада 2003 р.
НЕДОУМКИ
Від червоних комуністичних прапорів і російських «триколорів» рябить в очах. Від смороду перегару, який стоїть в радіусі кількох десятків метрів, до горла підкочує нудота. Від холоду зводить вилиці. Однак ми, відчуваючи відповідальність перед нашими виданнями, онімілими губами передаємо інформацію по мобільнику: «Ну, тисяч десять стоїть... Та ні, кажуть, студентів із занять зняли, а бюджетників з роботи. Пригнали сюди. П'яні майже всі. Так, прапори тримають, російські. Плакати: «Ющенко, іди додому!», «Ганьба!», «Донбас потрібен Ющенку, а Ющенко Донбасу не потрібен!». Звісно, страшно. Міліції не видно. Кажуть, можливі провокації...»
Незважаючи на те що ми намагаємося підбадьорювати один одного, нам зовсім не весело...
Підходимо до одного з товаришів, котрий дуже активно і голосно пишається тим, що він виходець із Донбасу. Хлопець помітно п'яний і явно не дотягає до віку статевого дозрівання.Проте на всю площу лементує: «Я з Донбасу! Я звик розмовляти на сленгу! А мені всякі... нав'язують «радянську мову». Я не буду розмовляти на цій... мові. Я буду розмовляти на сленгу!». І далі в тому ж дусі.
Домогтися зрозумілої відповіді, хто саме змушує його розмовляти на «мові», не вдається.
Незважаючи на потуги багатьох телеканалів, які зі шкіри пнулися, щоби показати на всю країну представників «Нашої України» як нацистів, нищителів комунальної власності та бандитів, які б'ють беззахисних секретарок у приймальні губернатора, Віктор Ющенко в цій ситуації опинився у виграші. І тепер визначити, за кого проголосують ті люди, які кричали в Донецьку «Андрєіч, їдь додому!», набагато складніше, ніж комусь може здатися. Особливо якщо врахувати, що представники «Нашої України» не збираються здаватися...
Вікторія ЧІРВА, «Столичні новини»
Влада як ніколи слабка. Не бійтеся!
Із виступу Віктора Ющенка на мітингу прихильників політичного блоку «Наша Україна» у м. Донецьку.
«Ви знаєте, я мав можливість півтора року працювати на посаді прем'єр-міністра. Коли мені принесли перше зведення про заборгованості по пенсіях, зарплатах і стипендіях, я був вражений: борги по пенсіях у Донецькій області складали 176 мільйонів гривень. Це були борги за чотири попередні роки. Ми разом із моєю командою дали обіцянку: друзі, до 1 вересня всі борги по пенсіонерах повинні бути виплачені. І я щасливий, що як прем'єр-міністр це зробив. Ми виплатили борги по вчителях, по інтелігенції, по стипендіях. І я впевнений: якби в Україні була чесна професійна влада, яка би не крала, не ділила б Україну на Схід і Захід, ми би мали процвітаючу європейську державу.
Ми прийшли сюди, аби вклонитися кожному, хто не побоявся і вирішив бути тут. Я переконаний, що навіть на тій площі, котра рясніє сьогодні червоними прапорами, абсолютна більшість розуміє, що нині насправді відбувається. У цей момент Україна не ділиться навіть на лівих і на правих – сьогодні вона ділиться на тих, хто усвідомлює всю небезпеку, котру становить кланова олігархія для теперішнього і майбутнього України. Це небезпека, яка дихає нам у спини. Не про нас іде мова нині, не про якісь посади. Мова про те, якою буде Україна, коли підростуть наші діти.
Демократичні сили, блок «Наша Україна» переконані у тому, що для України настав час кардинальних змін. І зміни влади - насамперед. Якщо ми це розуміємо, ми повинні також зрозуміти, що наші дії мають бути консолідовані. Ми повинні розуміти один одного як сили, котрі виступають проти нинішньої влади. Тому надзвичайно важливо, щоби на одній площі стояли представники різних політичних сил, різних громадських організацій. Повірте, ми єдині у нашому ставленні до нинішньої влади, якщо ми дійсно переймаємося майбутнім своєї держави. Влада хоче всіх зіштовхнути, розсварити, показати, що ми різні. Я знаю, як спекулюють різними проблемами. Я їхав сьогодні містом і дивився на ту антирекламу мого блоку, моїм політичним колегам і друзям на тій фашистській символіці, яку так старанно пропагують... І знаєте, я сьогодні сказав голові обласної адміністрації і хочу сказати вам: мій батько, Ющенко Андрій Андрійович, який провів 4,5 роки у фашистському полоні, останні шість місяців, найважчих 6 місяців, провів у концтаборі Освенцім, де, починаючи від квітня 1944 року, щодоби знищували по 25 тисяч людей. Шановні, мій батько віддав усі, щоби не було фашизму, не було нацизму, щоб Україна була вільною. І я пишаюся, що в мене був такий батько. І ті біг-борди, які розклеїли сьогодні по Донецьку - це огидна брехня, яка паплюжить пам'ять мого батька, і кардинально суперечить моїй позиції! Будьте впевнені в тім, друзі, що в жодній з політичних партій мого блоку немає антиросійської сили. Ми переконані: якщо керуватися мудрістю, розумом, потрібно усвідомити - Росія вічний наш сусід, це стратегічний український партнер. Сьогодні туди постачається 17% українського експорту. І було би великою дурістю втратити цей експорт, втратити економічні, політичні, гуманітарні інтереси. Тому ми виступаємо за формування зони вільної торгівлі з Росією та колишніми країнами Радянського Союзу. Тому ми за узгодження економічної, культурної, фінансової та фіскальної політики. І було би великою нерозсудливістю не розуміти цього. Однак, говорячи про це, ми також хочемо підкреслити: наша політика повинна бути такою, щоби можна було реалізувати український інтерес і на півночі, і на півдні, і на заході, і на сході. Тому, коли ми говоримо, що партнери, зацікавлені в Україні, є й на Європейському ринку (і це також правда, тому що там перебуває 40% нашого сьогоднішнього експорту), тому що там сформовані мільйони робочих місць, десятки тисяч сьогодні перебувають і в Донбасі. Шановні друзі, коли ви формуєте політику сусідства на своїй житловій площадці, ви ніколи не формуєте її за принципом: із сусідом, що ліворуч, потрібно скандалити, із сусідом, що праворуч, треба жити мирно. Навпаки, ви формуєте політику як використати максимально і сусіда ліворуч, і сусіда праворуч на благо взаємних інтересів. Такою має бути здорова українська політика. І те, що сьогодні російське питання стало спекулятивною картою для слабких політиків - це теж факт. Повірте, те, що сьогодні робить українська влада, викликає розчарування і в Москві, і у Варшаві. Логіку такої політики ніхто не розуміє. Це не логіка стабільного й ефективного політичного партнера. І я переконаний, що як у Росії, так і в Україні є здорові сили, які розуміють умови й основи наших двосторонніх відносин.
Дорогі друзі! Сьогодні ми планували провести в Донецьку з'їзд «Нашої України». Мета цих зборів були єдиною. Ми хотіли сказати, що міфи, які сьогодні виписані на плакатах, які стосуються чи наших політичних симпатій, чи розуміння історії, релігії, слова - це абсолютна дурість, яку вигадали наші опоненти і вороги українського прогресу. Ми розуміємо, що існують люди, які підторговують своєю совістю. Це люди, яких купили за рахунок їх же дітей, обікраденого медика, учителя. Але давайте будемо великодушними і мудрими. Вони також зрозуміють, що та політика, яку ми робимо, це політика для них та їхніх дітей.
Українці! Будьте мужніми, пам’ятайте 11-у Божу заповідь - не бійтеся! Я переконаний, прийшов час, коли Україна повинна встати з колін. Ми повинні бути разом - і на сході, і на заході, і на півдні, і на півночі. Час демократичних змін у країні прийшов. І те, що сьогодні відбувається, зокрема, і на цій площі - це перша ознака того, що влада як ніколи слабка, що вона боїться, що вона, знущаючись із людей, показує своє справжнє обличчя.
Для довідки:
Освенцім - найбільший гітлерівський концентраційний табір, сформований в часи другої світової війни за наказом Гімлера.
Починаючи від липня 1942 року, відбір людей відбувався безпосередньо з поїздів –приречених на знищення відразу ж вели до газових камер. Кількість загиблих неможливо точно встановити, потік смертників був часом таким великим, що вбивці не встигали знищувати трупи.
На тих, хто не відразу ставав жертвою газової камери, очікувала не краща доля - одні гинули від нелюдських умов праці, інші ставали жертвами медичних експериментів, які проводилися, зокрема, й табірним лікарем Йозефом Менгеле.
У 1940-1945 роках у таборі загинуло близько 4 мільйонів людей, представників 28 народів - тобто більше ніж по 700 чоловік на день. Радянські солдати звільнили 7000 ув'язнених, які залишалися в Освенцімі.
16 СТАТЕЙ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ
Голова комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимир Стретович повідомив, що в Донецьку 29-31 жовтня був зареєстрований цілий букет кримінальних правопорушень. Зокрема, є свідчення, що за вказівкою першого заступника голови облдержадміністрації В.Джарти і мера Донецька А.Лук’янченка були зняті рейсові автобуси для перевезення учасників так званого протесту, чим завдано матеріальних збитків державі, окремим громадянам і моральних збитків громадянам, які не змогли вчасно прибути на роботу. Так званих учасників протесту насильно, під загрозою звільнення з роботи, відрахування з навчальних закладів, позбавлення ліцензії на заняття підприємницькою діяльністю та іншими незаконними методами впливу насильно привозили до Палацу молоді «Юність» і примушували чинити дії, спрямовані на дискредитацію політичного блоку «Наша Україна».
У комітеті також є свідчення того, що громадянам, які працюють на ринку, було офіційно оголошено, що вони в п'ятницю повинні о дев’ятій годині сісти в автобус і прибути на місце так званої акції протесту, за що з них протягом суботи-неділі не буде стягуватися ринковий збір. О 6-30 було знято охорону з палацу молоді, і туди зайшло близько 2 тис. молодих і середнього віку людей, примусово звезених з м.Горлівки та м.Шахтарська (1000 чоловік на 30-ти автобусах), переважно студентів і учнів. Юрбою керували бритоголові молодчики, які йшли позаду юрби. Привезеним студентам і учням безкоштовно було роздано спиртні напої, після вживання яких вони в нетверезому стані валялися у приміщенні палацу і довкола нього. При грубих порушеннях громадського порядку міліція була відсутня, оскільки за вказівкою начальника обласної міліції працівникам було наказано не втручатися в те, що відбувається.
Таким чином, у Донецьку були порушені, принаймні, 16 статей Кримінального кодексу, а саме: наруга над державними символами; зумисне знищення та пошкодження майна; перешкоджання діяльності народного депутата; погрози, насильство щодо державного діяча; перевищення повноважень; службова недбалість; незаконне позбавлення волі. Тому «Наша Україна» вимагає від Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ створити міжвідомчу оперативну слідчу групу для адекватного реагування згідно закону по кожному факту правопорушень, які відбулися в Донецьку.
Газета «Острів», №44, 5 листопада 2003 р.
КОМУ ПАМПЕРСИ?
Прем'єр-міністр України Віктор Янукович, коментуючи зрив з'їзду блоку «Наша Україна», заявив, що «всі, хто сьогодні зайнятий політикою і прагнуть гострих відчуттів і при цьому не розуміють, як до цього буде ставитися український народ, напевно, повинні запастися памперсами і не займатися політикою».
При цьому він повчально підкреслив, що політики, які потрапляють у подібні ситуації, «повинні поводитися гідно. Кому мені було скаржитися, коли я працював у Донецькому регіоні, коли через день там були пікети, мітинги, і хто в тих випадках людей виганяв на вулиці і на площі, ніхто цих запитань тоді не ставив, а ставили запитання, демократично чи недемократично ми там ведемо діалог. А тут виявилося недемократично?!» - риторично поскаржився Янукович.
За його словами, «і політики, і всі ті, хто бере участь у цих процесах, до всіх питаннь повинні, по-перше, підходити з розумом, а по-друге, з урахуванням існуючих факторів. Представники «Нашої України», які їхали у Донецьку область, повинні були зміряти там температуру, перш ніж там щось робити».
Ну, а щодо інформації про те, що його син має стосунок до фірми «Плазма», яка розмістила на своїх біг-бордах плакати, які образили Ющенка, Янукович чисто конкретно пригрозив, що «з обвинуваченнями на мою адресу, та ще й на адресу моєї родини, я розберуся, і буде конкретна відповідь. Я можу однозначно сказати, що я відповім так, що вони почують чітко, і якою б я мовою не говорив, відповідь буде чіткою і зрозумілою», - підкреслив прем'єр.
Природно, що така нервова реакція прем'єр-міністра на звинувачення у причетності до донецьких «акцій протесту» викликала жваву, і досить гостру реакцію політичних опонентів. Так, наприклад, народний депутат Володимир Бондаренко підкреслив, що «донецькі» 31 жовтня жадали крові. «І в аеропорту, і в «Юності», де тисячі молодиків, розігріті горілкою, готували провокації проти учасників форуму під охороною «братків» та міліції. Але замість того, щоби розібратися з ініціаторами свавілля, Янукович опустився до «памперсів». Доґаздувався! Пане Януковичу, міняти треба команду, а не памперси!» - заявив народний депутат.
«Висновок єдиний — на території Донецької області діють не закони України, а закони «зони» — так прокоментував наміри Януковича заговорити «на фєні» Сергій Соболєв. - Люди, які були завжди в конфлікті із законом, намагаються поширити свої правила на всю Україну».
«У Донецьку влада підвела остаточну риску під можливістю діяти законними методами. Заява Януковича, у першу чергу — емоції. «Памперси» потрібні людям, які роблять перші кроки у великій політиці після досвіду роботи в інших галузях, зокрема, й у кримінальному світі. Правила та лексику цього світу вони привносять у політику, але це не пройде — ні в Донецьку, ні в Україні загалом. Наша політична сила буде вести роботу чітко, згідно закону, грамотно, системно. І кожний з пунктів нашої програми ми доведемо до переможного кінця» — пообіцяв пану Януковичу член фракції «Наша Україна» Володимир Бондар.
Газета «Острів», №44, 5 листопада 2003 р.
Насувається ДжарМакеДон
Зараз (у 2003 р. – ред.) за гарячими слідами аналітики і політики підбивають дебет-кредит відгомонів донецьких подій. На кшталт, чи вийшло нейтралізувати Віктора Януковича як претендента на президентських виборах? Чи вдалося посварити Віктора Ющенка з «донецькими»? Чи з'явився додатковий до Тузли привід у нинішнього Президента продовжити свої повноваження?
Очікуються й зміни на регіональному рівні. Є припущення, що можливі перестановки як у міському, і в обласному керівництві.
Подейкують, що мер О.Лук'янченко за період керівництва Донецьком нажив собі впливових ворогів, які не проти посунути його з насидженого місця. Щоправда, зробити це непросто, адже посада в Олександра Олексійовича виборна, тому недоброзичливцям доводиться шукати інших шляхів рокіровки у владі. Наскільки вони будуть дієвими, покаже час.
Цілком можлива й заміна нинішнього голови адміністрації А.Близнюка на Василя Джарти. Адже ці дві кандидатури вже розглядалися при призначенні губернатора області після переїзду до Києва В.Януковича. Тоді переміг протеже Віктора Федоровича, ставленикові Рината Леонідовича ж довелося задовольнятися посадою першого заступника. Не таємниця, що за «Аліка Грека», Василь Джарти у специфічному бізнесі покійного курував півмільйонну Макіївку. І так, вочевидь, з усім господарством, і перейшов у спадщину до Р.Ахметова. Можливо, друга спроба стати «смотрящим» за всією Донецькою областю, може виявитися вдалішою. Людина вже неодноразово перевірена у справі. До того ж небагато знайдеться людей, ладних покірно виконувати будь-яку брудну роботу. А у Василя Георгійовича і відповідні кадри, і великий досвід є, що й засвідчили трагічні події в Донецьку.
А попереду ще вибори, і не одні. А як вони проходять у нас пояснювати ні кому не треба.
Ну а нам усім що з цього? Адже за великим рахунком від зміни місць доданків, чи то стосується місцевого керівництва чи керівництва країни, результат для простих громадян залишається незмінним. Поки до влади не прийдуть нормальні, чесні люди. І якщо ми не допоможемо їм стати у керма нашої держави, то ще довго не відчуємо справжнього смаку свободи. А він є дійсно солодким!
На фото: губернатор А.Близнюк і В.Джарти
Репортаж із зашморгом на шиї вели Євген Талишев, Сергій Фурманюк, газета «Острів», №44, 5 листопада 2003 р.
«Україна» БЕЗ УКРАЇНИ
Кілька днів поспіль на каналі Донецького телебачення (ТРК «Україна»), напевно, замість фільмів жахів показували навалу «нашистів» на Донбасі. Вочевидь, видовище планувалося не для людей зі слабкими нервами, а зоровий ряд було вибудувано у рваному ритмі наростаючої психологічної напруги - приголомшливо й агресивно. Знайомий почерк влади, не контрольованої громадянським суспільством. Як повідомив диктор, «багатотисячні юрби» зустрічали В.Ющенка, розмахуючи червоними прапорцями і скандуючи: «Ющенко - фашист!», «Фашизм у Донбасі не пройде!». Така кількість «добровольців» вражає...
Уся «антифашистська демонстрація» буяла символікою Третього Рейху. Свастика - як камінь, кинутий у город «нашистів», в остаточному підсумку важким кругляком ударила по іміджу України. «Борці з фашизмом» зганьбилися перед високими іноземними гостями. Справа в тім, що серед іноземних представників, які прибули з Києва разом із В.Ющенком були й дипломати з Німеччини. До рівня свастики донецькі «художники» опустили й державний символ України - Тризуб. На малюнку, вивішеному на гігантському біг-борді, «тризуб» забивають у голову Вікторові Ющенку. Великим планом телекамера показала, як чиясь нога топче портрет Ющенка, кинутий на землю.
Виставивши рекрутованих протестантів у ролі виразників думки жителів усього Донбасу, організатори акції знеславили Донбас перед усією країною, а Україну - перед цивілізованим співтовариством. В умовах залякування донеччан ще радянським міфом про бандерівську загрозу із Західної України ситуація в Донецьку наочно продемонструвала, як можна керувати країною не за законами, а «по понятіях», без усякого там «геморою». («Гемороєм» було названо українську мову в газеті «Кур'єр донецьких новин» від 10-16 жовтня). Образотворче мистецтво місцевого політичного бомонду органічно доповнювалося усною народною творчістю. Наче після виснажливих репетицій за системою Станіславського, «люди з народу» говорили перед телекамерою, як по писаному... От лише деякі висловлювання.
– Нам не потрібен «нашизм» тут! Наша область, годує Західну Україну - улюбленців Ющенка, а він і вони приїхали сюди забороняти нам рідну нашу мову, нашу віру. А платить за це Донбас, і ми нікому не дозволимо, нікому не дозволимо нав'язувати нам свої правила гри!
– Коли прем'єр-міністром був Ющенко, він вирішив провести поховання радіоактивних джерел на шахтах Донбасу. Нехай він ховає ці радіоактивні джерела в соляних шахтах Західної України!
– Ми - за російську мову! Тут російський рух, нас 14 мільйонів, і 14 мільйонів своє слово скажуть. Ми за Путіна, ми за Януковича!
– Мені дуже не хочеться бути під владою Західної України, не хочеться, аби бандерівці нас стерли на порох, а так і буде, якщо до влади прийде Ющенко!
Акція, котра, на перший погляд, була спрямована проти Ющенка, за своїм стилем і мотивацією виявилася антиукраїнською. Замість омріяної «України без Ющенка» вийшла «Україна без України».
Разом із червоними прапорцями людям роздали «триколори» - державні прапори Росії. І це в той час, як «Російський блок» виступив у Криму з фактичною підтримкою російської політики щодо перекроювання кордонів.
У передвиборній «війні» проти Ющенка донецька група загрозливо демонструє, що опирається на антиукраїнські політичні сили. Але ці сили не користуються популярністю в регіоні. На парламентських виборах 2002 року за «Російський блок» у Донецькій області проголосували всього 12 812 чоловік (0,51%). Про які це 14 мільйонів казав записний оратор?! Не все так добре у «Партії регіонів», якщо вона не може знайти собі впливовіших союзників.
Порівняння В Януковича із Путіним, який рятує Росію від тероризму, носить подвійний характер. З одного боку, це претензії на роль «сильної руки», коли ворогів вже не потрібно «мочити у сортірах» - вони й так тремтять від страху і запасаються памперсами. З іншого боку, з такими союзниками, як «Російський блок», прем'єра можна
уявити хіба що губернатором російської губернії. Ідеологія розколу України на Західну й Східну, національна ідентифікація із приналежністю до Росії - не знайшли підтримки у виборців Донбасу. Тому спроба подати «ідеологію» «Російського блоку» як думку всіх жителів регіону перетворилася на низькопробний політичний фарс. Цей фарс - свідчення низької культури політиків і не більше. Складається враження, що, плануючи свої глибокодумні піари-ходи, наші політики на деякий час повертаються у той ніжний вік, коли під час сидіння на горщику раптом приходить осяяння, яким чином допекти хлопчикові Петрику чи Васі. Різниця лише в тім, що ці «дитячі витівки» позначаються на іміджі країни. Чи не час дорослішати?
Галина АЛЕКСАНДРОВА, «День»
Результат цього протистояння відомий: В.Ющенко, підтриманий масовим рухом патріотів України, став Президентом. «Донецькі» тоді програли.
В.Ющенко випередив свій час - істинний демократ виявився вище свідомості суспільства. Він усе пробачив своїм кривдникам, і дозволив провести в 2006 році демократичні парламентські вибори. Він дозволив розвалитися «помаранчевому» руху, а В.Янукович знову обійняв посаду прем'єр-міністра. До влади в країні повернулися всі ті, з ким так боровся революційно налаштований народ. І вони не лише повернулися. Вони зміцніли новими силами і демонструють усім, що тепер повернулися «назавжди».
Але ми повернемося до історії.
«... У квітні 2005 року рекламне агентство «Плазма» вибачилося перед Віктором Ющенком за моральний збиток, завданий йому поширенням у жовтні 2003 року антиреклами, що зобразила його з фашистською свастикою.
Разом із тим, вибачаючись, фірма не визнала своєї провини, назвавши невідомих авторів плакатів «анонімними партачами», а самий факт розклеювання – «брудною витівкою». Згідно із заявою, опублікованою тоді у низці видань, довідавшись про те, що на біг-бордах компанії з'явилися образливі плакати, «Плазма» одразу ж скерувала своїх працівників, щоб їх зняти.
Рекламне агентство оскаржило рішення Ворошиловського райсуду, який зобов'язав його виплатити Вікторові Ющенку 500 гривень на відшкодування морального збитку (а більшого позивач і не вимагав). Але названу суму ображеному президентові так і не виплатили. «Плазма» звернулася до Апеляційного суду, який задовольнив усіх її вимоги. Після чого на боці інтересів Президента України виступив Генеральний прокурор, котрий звернувся з касацією до Верховного суду.
І от остання новина. Як повідомив адвокат Сергій Осика, котрий був довіреною особою кандидата в президенти Віктора Ющенка на президентських виборах, Верховний суд повернув цю цивільну справу суду до першої інстанції на новий розгляд, скасувавши рішення Апеляційного суду»
Тетяна ЗАРОВНА, регіональна газета «Донбас».
БОМБА МИТТЄВОГО РЕАГУВАННЯ
Конституція України
«Стаття 39.
Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, ходи і демонстрації, про проведення яких завчасно повідомляються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою попередження безладь чи злочинів, для охорони здоров'я населення чи захисту прав і свобод інших людей...»
Про те, що вказівки із президентської Адміністрації щодо боротьби з форумами «Нашої України» - це дитячий белькотіння у порівнянні з бандитською практикою, давно взятої на озброєння донецькою регіональною політичною «елітою» для боротьби з опозицією, не знають у Донбасі хіба що три місцевих мушкетери - облпрокурор Віктор Пшонка, генерал міліції Володимир Малишев і начальник управління СБУ Микола Любимов, - і на додачу новоспечений д'Артаньян податкової служби Олександр Васильєв. Вони вже точно «ні сном, ні духом» не відали про те, з якого такого дива кріпосні виборці губернії у 1999 році дружно проголосували за Кучму II, і звідки в регіональних феодалів у виборчих урнах набралося стільки бюлетенів, щоби уявити себе більш улюбленими народом, ніж Петро Симоненко. Але на те й мушкетери при дворі, щоби палко вірити у святість самодержця (причому, неважливо, якого рівня й штибу). І коли 29 жовтня пополудні до Палацу молоді «Юність», де «нашоукраїнці» отримали у «донецьких» згоду на проведення власного з'їзду, прибули співробітники СБУ і взялися терміново виводити з нього всіх працівників, аби розпочати пошуків закладеної анонімом бомби, стало зрозуміло: операція «Евакуація» почалася і зворотного ходу вже не буде. Тому директор «Юності», котрий уклав з «нашоукраїнцями» договір про передачу їм в оренду залу для глядачів, вирішив тихенько зникнути з міста на весь період бойових дій, що насуваються - до наступного понеділка.
Газета «Острів», №44, 5 листопада 2003 р.
На фото: Заступник директора ДМ «Юність» сам зачудувався втечею свого начальника.
Віртуози провокацій
Оригінальними більшість способів ведення антиющенківської кампанії, рекомендовані регіональним намісникам Л.Кучми, не назвеш. Але, завдяки кількаразовим репетиціям, технікою провокацій «майстри» володіють віртуозно. У Черкасах, наприклад, Національний хор, що насмілився виступити на концерті після форуму, був негайно підданий найсуворішій фіскальній перевірці, котра завершилася великими штрафними санкціями.
У Херсоні і Харкові були поширені листівки з позначкою «До відома пансіонерів», у яких йшлося про те, що голова парламентського бюджетного комітету П. Порошенко (член фракції «Наша Україна») запрошує всіх старих області у певний день і годину з'явитися на зустріч із В. Ющенком, де вони можуть одержати від 150 до 250 грн. Чи варто казати, що на прохання «не спізнюватися і мати при собі паспорт» відгукнулося чимало людей похилого віку, ладних мокнути під дощем у надії хоч трохи покращити своє матеріальне становище.
Уже давно стало банальним «замінування» місцевих телестудій у день і годину, на які запланований виступ у прямому ефірі лідера «Нашої України». Але хто міг передбачати, що саме перед початком уже оголошеного телеінтерв'ю Ющенка в Луганську припинять трансляцію всіх телеканалів? Або що в Харкові спеціально до приїзду Віктора Андрійовича працівники обласної телекомпанії припасують страйк «через конфлікт із адміністрацією»? А запитання, які ставитимуть місцеві журналісти на прес-конференціях «нашоукраїнців», слово в слово співпадуть з тими, що перераховані в «темнику», один із примірників якого співробітникам прес-служби блоку вдалося перехопити ще до початку заходу? Чи це також простий збіг?
За тиждень до проведення з'їзду «Нашої України» у Донецьку центром активного політичного життя країни стала Харківщина, відома неабиякою пасивністю своїх мешканців щодо вуличних заходів. Це ж як потрібно було постаратися, щоби центр міста заполонили настільки численні пікети! Міста, у якому навіть комуністам, які мають тут стабільний рейтинг у 30-35 відсотків, вдається збирати на свої акції не більше п'ятисот прихильників. Але нелюдські організаторські зусилля і владні повноваження, як виявилося, допомогли регіональному керівництву творити справжні дива.
«Епопея» почалася ще в Києві. В аеропорт «Бориспіль» з Харкова надійшов анонімний дзвінок із попередженням, що борт літака, на якому повинен вилетіти Ющенко, замінований. Звісно, вибухівку не знайшли. Але це була не єдина перешкода, підготована «нашоукраїнцям» на їхньому шляху. Перед початком форуму вони запланували зустріч у селі Нові Водолаги. Тамтешній голова сільради Віктор Слиш, котрий очолює Всеукраїнську асоціацію голів районних, сільських і селищних рад, та біля трьохсот його колег готувалися до зустрічі з лідером найчисленнішої парламентської фракції і керівництвом бюджетного комітету, відповідальним за бюджетну політику щодо місцевого самоврядування. Однак добратися до Нових Водолаг вдалося лише кожному третьому з них. Беззастережно діяв на людей аргумент: хочете дістати кошти з бюджету – не плутайтеся з абиким. Але ж був ще й терміновий ремонт (у неділю!) абсолютно цілого мосту на шляху до Харкова, та «альтернативний мітинг» СДПУ(о), Партії регіонів і Аграрної партії біля театру ім. Шевченка, де відбувався харківський форум, на який влада «завербувала» не лише працівників комунальних служб і студентів, але й... стриптизерш. Але тривожних моментів у той день було набагато більше, ніж веселих... Опоненти, розділені лише непевним ланцюжком міліціонерів, опинилися настільки близько один до одного, що здавалося, найменшої іскри вистачить для загоряння полум'я. І дякувати Богові, що все минулося без кровопролиття.Газета «Острів», №44, 5 листопада 2003 р.
252220, Київ,
вул. Банкова, 11
291-53-33.
СЕКРЕТНО
Головам обласних державних адміністрацій.
З метою подальшої мінімізації суспільно-політичного резонансу форуму демократичних сил, який проводиться блоком «Наша Україна», вважаємо за доцільне:
1. За два тижні до проведення форуму створити оперативний штаб на чолі із заступником голови обласної державної адміністрації для збору інформації про дії організаторів форуму та розробки конкретного плану протидії <...>
3. Провести роботу з недопущення урочистості зустрічі лідера блоку Ющенка та осіб, що його супроводжують.
4. Не допустити активної участі в заходах форуму відомих в області політичних і суспільних діячів (мерів міст, голів рад...).
5. При визначенні місця проведення заходу перевагу надавати приміщенням з меншою кількістю місць і таким, що розташовані далеко від центра міста.
6. Підготувати групу «статистів», які займатимуть якомога більшу кількість місць у залі.
7. Забезпечити присутність на форумі групи негативно налаштованих до блоку делегатів. Із цією метою:
а) сформувати групу із числа активних громадян - супротивників Ющенка і його блоку, негативно налаштованих журналістів (перевагу надавати особам похилого віку, жінкам, науковцям);
б) підготувати питання, які будуть ставитися під час проведення форуму і стосуватимуться особисто Ющенка (орієнтовний перелік додається), провести відповідний інструктаж осіб, які будуть їх ставити;
8. З метою забезпечення оперативного інформування про хід подій навколо форумів призначити відповідальних за підтримку зв'язку й оперативну передачу інформації оперативному штабу.
9. Підготувати технічні засоби для оперативної (протягом 1-2 годин) передачі повідомлень безпосередньо з місць, де відбуваються заходи, у факсимільному й телефонному режимах. Інформацію подавати в текстовій формі.
Додаток:
Орієнтовний перелік питань, МБ №885 (на двох аркушах).
Перший заступник
голови адміністрації Ю. Загородний