Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76
| Вид материала | Документы |
- Удк 347. (77+78) ббк 67. 9 (4 Укр) 303, 252.7kb.
- Развитие тезауруса классификационных рубрик по физике полупроводников, 199.49kb.
- "земельне право україни", 1354.1kb.
- Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
- Методические указания Воронеж 2009 удк 616. 329-002-08(072), 569.91kb.
- Удк 656 08; 629 072 ббк 52. 5: 88., 1958.04kb.
- Учебное пособие Москва, 2008 удк 34 ббк 66., 20999.29kb.
- Удк 329. 3: 297 особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного, 152.01kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 159. 9 Ббк 88. 8 А 733, 2819.09kb.
Третя сила
У перших числах грудня минулого року відбулася подія, на яку ніхто зі спостерігачів не звернув належної уваги. Антимонопольний комітет дозволив корпораціям «Індустріальний союз Донбасу» і «Укрпідшипник», а також фірмі «System Capital Management» створити з початку 2004 року компанію «Екометан» для розвитку видобутку метану від промислового видобування метану з вугільних шахт Донбасу.
Про те, що цей бізнес може приносити мільярдні прибутки, можна й не казати. Також сама собою зрозуміла і причина об'єднання фінансових ресурсів трьох компаній: жодна з них не в змозі самостійно забезпечити необхідний рівень капіталовкладень у настільки ризикований проект.
Думаю, не варто детальніше пояснювати, чому в триєдиний союз увійшли ІСД і SCM. ІСД є потужним продавцем металопродукції, а також займається забезпеченням природним газом і електроенергією промислових підприємств України. SCM (володіє акціями Харцизького трубного заводу, Азовсталі, Авдіївського коксохіму, заводів «Маркохім» і «Сілур») належить Ринату Ахметову. І це цілком вагомий аргумент.
А от корпорація «Укрпідшипник» комусь може видатися якимось «свічковим заводиком». Геть скептицизм, добродії. Незважаючи на оманливо-невигадливу назву, «Укрпідшипник» є однією з найбільших промислово-інвестиційних корпорацій в Україні, що охоплює надзвичайно широкий спектр видів діяльності: від експлуатації родовищ до переробки насіння соняшника й операцій на ринку цінних паперів.
Ім'я генерального директора цієї корпорації - Ігоря Бондаренка не особливо відоме за межами Донецька. Проте реальні власники корпорації останнім часом привертають до себе все більше уваги. Це брати Клюєви – Андрій і Сергій.
Старший нещодавно обійняв посаду віце-прем'єра з ТЕКу. Молодший наразі лише розпочинає свій шлях до вершин влади з посади депутата облради. Цікаві хлопці. Поінформовані люди називають їх третьою силою - на додаток до груп Ахметова і Януковича.
Звичайно, поки що рано бути настільки категоричними, адже ще існують «шахтарський генерал» Віктор Нусенкіс і «бакалійний король» Олександр Лещинський, які не вписуються у звичну схему поділу Донецького регіону «на трьох». Але й неозброєним оком видно, що амбіції в братів Клюєвих ще ті…
Не підшипником єдиним
У той момент, коли відбувався перерозподіл влади, першим заступником голови Донецького міськвиконкому працював Андрій Клюєв, а керівником великої комерційної структури ВАТ «Укрпідшипник» - його молодший брат Сергій.
Із досьє видання «Олігарха»:
Клюєв Андрій Петрович народився 1964 року в Донецьку.
1986 року закінчив гірничий факультет Донецького політехнічного інституту. Трудову діяльність розпочав заступником начальника дільниці шахтного транспорту шахти «Білоріченська» ВО «Ворошиловградвугілля».
У 1994-1996 рр. - заступник голови Донецької облради з питань виконавчої роботи.
У 1996-98 рр. – перший (!) заступник голови Донецького міськвиконкому.
У 1998-2002 рр. - заступник голови Донецької ОДА. Курував питання економіки, залучення інвестицій. Один із авторів програми створення в регіоні спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.
31.03.2002 р. обраний народним депутатом від в.о. № 46 (Артемівськ). Член партії «Регіони України».
Клюєв Сергій Петрович народився в 1969 році в Донецьку.
У 1992 році закінчив Донецький політехнічний інститут і одержав кваліфікацію гірничого інженера.
Один із творців ВАТ «Укрпідшипник». До обрання в обласну раду був головою Ради директорів промислово-інвестиційної корпорації «Укрпідшипник».
Згодом - заступник голови облради.
На відміну від пана Брагіна, Андрій Клюєв стартував у промисловому бізнесі. Як сказав він в одному зі своїх інтерв'ю, «у 1988 році я, пояснивши науковому керівникові мотиви свого вчинку, пішов у бізнес. Почав з одного підприємства, де впроваджувалися мої власні наукові розробки (з аспірантури в мене 18 авторських свідоцтв) — це було виготовлення шахтних кріплень, і так потроху розкручувався. Мій бізнес завжди був пов'язаний із виробництвом. Зараз я володію певними акціями і є забезпеченою людиною…»
Оскільки сам персонаж нашої оповіді заговорив про акції, дозволимо собі деякі уточнення. Головними підконтрольними об'єктами «Укрпідшипника» є (окрім низки підшипникових заводів України) такі підприємства, як «Донецьккокс», «Донбаскабель», Артемівський завод з обробки кольорових металів (АЗОКМ).
Коксохімічним заводом «Донецьккокс» (основний споживач коксу - Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча) «Укрпідшипник» володіє разом із Першим українським міжнародним банком (ПУМБ) (нині значною мірою підконтрольний Ахметову) і Фондом держмайна.
Акції АЗОКМ розподіляються в такий спосіб: 19,64% належать компанії «Технологічні системи» (Київ), 23,41% - компанії «Трако Лімітед» (Великобританія), 23,47% - компанії «Слав Хандель Фертретунг унд Бетайлінгунг Акцієнгезельшафт» (Австрія), 13,34% - компанії «Катех» (Макіївка, Донецька область).
Яка з перелічених офшорок є близькою до Клюєва, а яка до Ахметова, можна лише здогадуватися.
У цілому ж корпорація «Укрпідшипник» (офіційно створена на початку 2000 року як компанія, що поєднує 13 підприємств різних сфер діяльності) позиціює себе як оператор електроенергії для промислових підприємств України, лідер на ринку кольорової металургії (за твердженням корпорації їй належить 60% усього ринку); провідною структурою в Україні по переробці соняшника - її частка ринку становить 8%.
Якщо хтось здивується такому інтересу промислової корпорації до «соняшникового бізнесу», нагадаю, що в ВЕЗ «Донецьк» (а створення ВЕЗ в обладміністрації саме курував Клюєв) працює: олієекстракційний завод Cargill, побудований американцями. Гадаю, не лише американці там «пасуться»…
Окрім того, нинішній гендиректор корпорації Ігор Бондаренко починав керівником служби з реалізації нафтопродуктів. Отже, ця сфера братам Клюєвим близька. У цілому ж, згідно з відомостями самого «Укрпідшипника», до кола інтересів структури входять:
• розвідка, пошук та експлуатація родовищ нерудних матеріалів і копалин;
• випуск виробів з металів і сплавів на основі міді, нікелю, цинку, алюмінію;
• виробництво круглоланкових ланцюгів, ковальсько-пресове виробництво, виробництво зварювальних електродів, дротяно-цвяхове виробництво;
• виробництво і постачання електроенергії промисловим підприємствам;
• вирощування зернових та олійних культур;
• надання послуг сільськогосподарським підприємствам різних форм власності по обробці ґрунту, захисту рослин і збиранню врожаю з використанням прогресивних технологій і високопродуктивної техніки;
• операції на ринку цінних паперів;
• розробка, придбання і реалізація ноу-хау та нових технологій;
• інвестиційна діяльність по розробці й освоєнню нової конкурентоспроможної продукції. Кінець рекламної паузи.
Із влади у владу перелітаючи…
Коли Андрій Клюєв прийшов у парламент, журналісти звернула увагу, що в нього явно «замовлений» костюм від «Бріоні» (дешевше, ніж за $3000 не продаються), солярійно-курортна засмага і повне невміння відповідати на хитромудрі запитання преси.
Спочатку на нього та його костюми мало хто звертав увагу. Але коли він очолив парламентський комітет з ПЕК, обзавівся досвідченим прес-секретарем і почав підшукувати офіси під якісь аналітичні структури, «тусовка» оживилася. Усі зрозуміли, що цей хлопець не просто впливовий член групи донецьких та один зі спонсорів голосувань, а й дуже амбіційний політик. Нехай і з мінімальним досвідом.
Обійнявши віце-прем'єрську посаду, Клюєв охоче поїхав до Варшави підписувати угоду по аверсу «Одеса-Броди» і став, потираючи лапки, чекати німців на переговори з питань газового консорціуму. Це показово демонструє його політичну недосвідченість.
Те, що попередник Андрія Петровича Віталій Гайдук робив навмисне, спеціально нагнітаючи і так постійно тліючий конфлікт із прем'єром Віктором Януковичем, Клюєв робить по наївності. Чого б і справді не з'їздити до Варшави? Чи не прийняти німців, яких до столу переговорів не підпускають росіяни. Клюєв схильний іти на невеликі компроміси. І буде робити це доти, доки не відчує, що існує достатньо можливостей для ведення власної гри.
Схоже, що сенс цієї гри полягає в поступовому ослабленні ексклюзивного впливу на регіон Рината Ахметова і зміцненні позицій для повернення в Донецьк на посаду губернатора.
Можливо, комусь такий хід думок і видається дивним, але для «корифея» донбаської влади Андрія Клюєва обійняти посаду губернатора буде набагато цікавішою перспективою, ніж керувати ТЕКом країни. Хоча би тому, що він точно знає, чим зайнятися і з чого можна витягати прибуток на малій батьківщині, а в проблемній і традиційно важкій для країни ТЕКівській сфері він не дуже й орієнтується.
Взагалі, для певного кола спостерігачів давно не є таємницею, що між мільйонером Ахметовим і прем'єром Януковичем немає таких тісних і головне дружніх взаємин, як видається непосвяченим.
Вони давно набридли один одному. І терплять один одного винятково через те, що на інше їм нема чого розраховувати при нинішньому розкладі сил.
Нинішній (2004р. – ред.) губернатор Донбасу Анатолій Близнюк – людина м'яка і статечна – навряд чи здатна відстоювати власну позицію без патронату колишнього шефа. А от брати Клюєви належать до тих людей, які у звичних для себе умовах і з певною підтримкою за спиною можуть показати «хто в хаті ґазда» кому завгодно. Навіть самому Ринату Леонідовичу.
Втім, поки що про формування реальної «третьої сили» у Донбасі говорити передчасно. Не випадково Сергій Клюєв, кажучи про свого шефа - керівника облради і протеже Ахметова Бориса Колесникова, видає майже улесливу фразу: «Зараз Донецька облрада - це єдина команда. Дуже злагоджена і професійна. У неї сильний капітан…» Що ж поганий той матрос, який не мріє стати капітаном. Тим паче, що адмірал практично згоден із переділом влади за новою схемою. Сергій Андрєєв, rh.net, 24.02.2004
До провокацій під стінами ЦВК 23 жовтня 2004 року причетні співробітники виборчого штабу Януковича
Працівники міліції встановили, що особи, які влаштували провокації під стінами Центральної виборчої комісії в Києві 23 жовтня 2004 року, були зібрані за вказівкою співробітників виборчого штабу екс-кандидата на посаду Президента Віктора Януковича. Про це повідомив на прес-конференції заступник керівника МВС України Геннадій Москаль.
Він заявив, що співробітниками Міністерства внутрішніх справ встановлені і затримані особи, які влаштували ці провокації.
За його словами, встановлено, що причетні до побиття вікон у будинку ЦВК і побиття прихильників тодішнього кандидата на посаду Президента Віктора Ющенка ввечері біля входу до ЦВК, мають «кримінальне минуле, вони були зібрані за вказівкою співробітників виборчого штабу Януковича, а потім привезені і розселені на одній із баз відпочинку підприємства «Центренерго» в Обухівському районі Київської області».
Як зазначив Москаль, мета звезення цих людей керівниками штабу Януковича до Києва полягала саме у чиненні провокацій під час першого і другого турів виборів Президента, зокрема, з використанням виборчої символіки Ющенка.
За словами Москаля, слідством встановлено, що 23 жовтня 2004 року після завершення мітингу за участю Ющенка на площі Лесі Українки перед ЦВК семеро чоловіків почали кидати у вікна ЦВК каміння і димові шашки. Ці особи були затримані охоронцями мітингу і доставлені у Печерський райвідділ міліції. Однак після того, як на правопорушників були складені відповідні протоколи, виконуючому обов'язки начальника райвідділу міліції спочатку зателефонував, а потім приїхав особисто один із керівників МВС. Він розірвав складені протоколи, змусив написати нові і наказав співробітникам райвідділу негайно відпустити затриманих.
Москаль зауважив, що всі причетні до провокацій особи відомі, деяких з них уже затримано, а решта перебуває у розшуку. Серед них дві особи, які розшукуються за скоєння вбивства.
Що ж до подальшого розвитку подій 23 жовтня 2004 року ввечері біля входу до ЦВК, то кілька затриманих за вказівкою одного з керівників МВС України також було звільнено. Окрім того, тодішнє керівництво МВС наказало співробітникам служби спостереження знищити всі відеозаписи, на яких було зафіксоване побиття людей біля ЦВК. Лише одна людина, котра, власне й здійснювала відеозйомку, не виконала той наказ і зберегла відеозапис, здебільшого за допомогою якого і вдалося встановити осіб, причетних до побиття людей. Зараз ці особи також розшукуються, частину з них уже затримано.
Геннадій Москаль розповів, що під час їхніх допитів, з'ясувалося, що співробітники штабу Януковича пообіцяли їм за таку «роботу» по 500 доларів кожному, але співробітники штабу кандидата не виконали обіцянки і заплатили лише по 300 доларів.
При цьому, зазначив Москаль, гроші їм виплачував брат екс-віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва Сергій.
Окрім того, заступник міністра розповів, що перед тим, як молодчики мали розпочати бійку біля ЦВК, окремі керівники як Міністерства внутрішніх справ, так і столичної міліції, зняли охорону навколо ЦВК, а бійців спецпідрозділу «Беркут» відвели у внутрішній двір ЦВК.
При цьому єдиним, хто втрутився в ситуацію і почав захищати людей, був один із дізнавачів Печерського райвідділу міліції.
За свої протиправні дії ці посадові особи «в погонах», як завірив Геннадій Москаль, будуть притягнуті до відповідальності. Для цього МВС направить відповідні матеріали до прокуратури, котра й повинна дати оцінку діям тодішнього керівництва МВС.
У контексті сказаного заступник міністра вибачився перед людьми, які постраждали внаслідок злочинних дій окремих осіб як біля ЦВК, так і на виборчих дільницях в Україні, оскільки міліція «тоді була бездіяльною і за вказівкою керівників не виконувала своїх службових обов'язків».
Відповідаючи на запитання, чи були причетні до побиття людей біля ЦВК затримані колишнім народним депутатом України Євгеном Червоненком двоє співробітників спецпідрозділу МВС «Титан», Москаль сказав, що це була «абсолютна помилка», хоча дехто зі співробітників «Титана» мав стосунок до вечірніх подій.
Як згадувалося раніше, 23 жовтня 2004 року на площі Лесі Українки в Києві після виступу на мітингу Ющенка біля Центральної виборчої комісії група людей почала кидати димові шашки і каміння в напрямку будівлі ЦВК, внаслідок чого було розбите скло у вікнах першого та другого поверхів будинку.
Учасники мітингу та міліціонери тоді затримали осіб, підозрюваних у скоєнні цього злочину. Того ж вечора, приблизно о 22:50, групи невідомих по 25-30 осіб біля будинку ЦВК побили учасників мітингу на підтримку Ющенка, котрий очікував рішення ЦВК щодо відкриття виборчих дільниць на території Росії.
ссылка скрыта, 10 березня 2005 р.
Розмір не має значення
Як з'ясувалося – нам є чим пишатися. Поки, щоправда, лише в потенціалі, але все ж таки шалено приємно! Виявляється, ми можемо не лише жебрати грошенята у «клятих капіталістів», упрошуючи їх ризикнути капіталом, інвестувавши його в Україну. Бо і в нашій країні є «багатенькі Буратіни», які роблять спроби прикупити собі трохи фінансових структур у розвинених країнах. Поки, безуспішні спроби, але все ж таки...
Австрійська страхова група GRAWE була оголошена переможцем конкурсу на купівлю австрійського земельного банку Bank Burgenland. І що нам із цього, запитаєте ви?
То я вам відповім, що головним конкурентом GRAWE був український промисловий консорціум, створений наприкінці минулого року братами Андрієм і Сергієм Клюєвими та Володимиром Бойком спеціально для участі в тендері. До консорціуму увійшли підконтрольні їм ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ЗАТ «Укрпідшипник», Актив-банк і австрійські компанії SLAV Handel, Vertretung und Beteiligung AG.
Bank Burgenland розташований в однойменній провінції в Австрії. Його активи на кінець 2004 року становили 3,17 мільярди євро. Причини поразки українських бізнесменів у боротьбі за австрійський банк наступні: австрійці сумніваються в можливостях українських інвесторів забезпечити банку прозорий менеджмент, а також той факт, що Grawe пообіцяла продати муніципалітету провінції усю розташовану там офісну нерухомість банку всього лише за 30 мільйонів доларів.
Очевидно й те, що влада Австрії зробила вибір на користь більше знайомої їм компанії. Пропозиції покупців банку будуть обговорюватися 16 березня на ландтазі - зборах земельного уряду Бюргенланду. Однак лідери австрійських партій уже висловили своє задоволення тим, що банк дістався австрійському, а не українському інвесторові. Свою незгоду з визначенням переможця висловила лише Австрійська партія свободи.
Український консорціум пропонував за банк 155 мільйонів євро і планував інвестувати до його капіталу ще 100 мільйонів євро. GRAWE же заявило про інвестиції лише в розмірі 40 мільйонів євро. Однак ціна не стала вирішальним фактором у визначенні переможця. Недовіра до українських промисловців серед західних фінансистів пов'язана, насамперед, зі складністю визначення джерел походження українського капіталу.
За словами брата нардепа С.Клюєва, рішення було прийнято кулуарно і непрозоро. С.Клюєв сказав, що оголошення компанії GRAWE переможцем конкурсу було для консорціуму повною несподіванкою. «Напередодні ми одержали остаточні тексти договорів на покупку банку, - сказав Сергій Клюєв, - а наступного дня було прийняте інше рішення щодо власника». Це рішення було озвучено після того, як українські промисловці підвищили ціну за банк із 140 мільйонів до 155 мільйонів євро. Консорціум був готовий купити банк разом із неприбутковими об'єктами соціального призначення, зокрема, стадіонами і спорткомплексами, розташованими на землі Бюргенланд.
Ситуація з австрійським банком ще раз підтверджує тенденцію нерозуміння західними банками і компаніями природи походження наших капіталів. Вони просто не вірять у те, що це може бути чесний бізнес.
«Ми маємо намір оскаржити рішення в Єврокомісії і довести дискримінацію щодо іноземного претендента», - заявив С.Клюєв на прес-конференції у Відні. Плани опозиційних «регіоналів» розділяє і підтримує офіційна влада. «Я дуже розчарований, що приватизаційний процес Bank Burgenland був закритим і непрозорим. Мова йшла лише про те, щоби втримати банк у руках австрійців. З погляду політики - це помилкове рішення», - заявив посол України в Австрії В.Єльченко.
Водночас, представник уряду австрійської землі Бургенланд Р.Бауер виключає можливість задоволення скарг Клюєвих. «Приватизація пройшла чесно і відкрито - відповідно до норм ЄС», - стверджує він.
Зрозуміло, що ця історія буде мати деяке продовження, хоча би тому, що панам Клюєвим і Бойкові, який примкнув до них, буде потрібно якось зберегти обличчя. Не більше того – бо ймовірність перегляду ухваленого рішення дорівнює ймовірності проходження до парламенту партії «Віче». Тобто нульова. Шкода, що донецькі добродії через специфіку своєї ментальності цього не розуміють – для цивілізованих країн важливий не лише розмір платежу, на походження грошей вони звертають не менш пильну увагу. І цей приклад дає можливість зробити чіткий висновок – нас у Європі ніхто не чекає. Навіть із нашими великими грішми.
Станіслав Королюк, ссылка скрыта, 17.03.2006
ЗА БІЙКИ З ЮЩЕНКОМ ПІД ЦВК ПЛАТИВ БРАТ ЕКС-ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄРА КЛЮЄВА
Безладдя, зорганізоване під час президентських виборів біля будинку Центральної виборчої комісії представниками штабу Віктора Януковича, фінансував брат екс-віце-прем'єра Андрія Клюєва Сергій Клюєв. Про це повідомив заступник Міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль на прес-конференції у четвер. «Він був касиром», - заявив Москаль.
Москаль також повідомив, що тому, хто розплачувався за організацію безладь під час виборів - Сергієві Клюєву - потрібно давно прийти і все розповісти.
Москаль зазначив, що розслідування інциденту біля будинку ЦВК 23 жовтня 2004 року під час виборчої кампанії було першим його завданням на нинішній посаді.
У ході прес-конференції Москаль продемонстрував відеозапис, який було знято того дня біля Центвиборчкому працівниками зовнішнього спостереження.
За його словами, незважаючи на те, що колишнім керівництвом МВС була дана команда знищити це відео, один зі співробітників зовнішнього спостереження зберіг ці записи вдома і після зміни керівництва МВС добровільно передав їх.
За словами Москаля, у ході розслідування цієї справи було встановлено, що того дня, коли ЦВК на своєму засіданні планувала відкрити 450 додаткових виборчих дільниць і представники штабу Віктора Ющенка знаходилися у комісії, прагнучи не допустити цього, у штабі Януковича один із політтехнологів розробив сценарій провокацій біля Центвиборчкому.
Москаль зазначив, що, за сценарієм, мобільним телефоном була викликана група молодчиків, завданням яких було розпочати бійку біля будівлі ЦВК з метою виманити звідти народних депутатів на чолі з Ющенком.
За словами Москаля, у ході слідства було встановлено, що за участь у цій провокації групі молодчиків було обіцяно кожному по 500 доларів, однак виплатили по 300, оскільки завдання було виконано не до кінця.
Москаль повідомив, що МВС встановило, що протягом жовтня люди зі штабу Януковича підшукували «молодих людей з кримінальним минулим» для реалізації цього завдання. Ці люди проживали в Обухівському районі і використовувалися для охорони складів, на яких виготовлялася антиющенківська друкована продукція, а також для охорони складів в «Експоцентрі».
За словами Москаля, цими людьми керував кримінальний «авторитет» з Києва. При цьому він не вточнив, хто саме. За словами заступника міністра, молодим людям на всі акції, які відбувалися в ході виборів, видавалася символіка Ющенка, зокрема, помаранчеві шапки та шалики. За його словами, частина цих молодих людей і взяла участь в акції 23 жовтня.
Зокрема, як заявив заступник міністра, їм було дане завдання закидати вікна ЦВК камінням і димовими шашками. За словами Москаля, на сьогоднішній день всі учасники акції встановлені. Він повідомив, що всі вони є кримінальними елементами, а двоє скоїли вбивство в Сумській області, деякі з них уже перебувають в одному з київських СІЗО, а пошук інших триває.
«Українська правда», a.com.ua, 10.03.2005 р.