Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76
| Вид материала | Документы |
- Удк 347. (77+78) ббк 67. 9 (4 Укр) 303, 252.7kb.
- Развитие тезауруса классификационных рубрик по физике полупроводников, 199.49kb.
- "земельне право україни", 1354.1kb.
- Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
- Методические указания Воронеж 2009 удк 616. 329-002-08(072), 569.91kb.
- Удк 656 08; 629 072 ббк 52. 5: 88., 1958.04kb.
- Учебное пособие Москва, 2008 удк 34 ббк 66., 20999.29kb.
- Удк 329. 3: 297 особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного, 152.01kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 159. 9 Ббк 88. 8 А 733, 2819.09kb.
Брати Клюєви самі розберуться з Москалем
Колишній керівник тіньового штабу Януковича, Андрій Клюєв спростовує причетність до побиття людей під Центвиборчкомом у жовтні 2004 року, як про це заявило МВС. «Жодного стосунку ані я, ані мій брат до цього не маємо», - сказав Клюєв в інтерв'ю журналістам.
Як відомо заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль заявляв, що безладдя, зорганізовані під ЦВК представниками штабу Віктора Януковича, фінансував брат Андрія Клюєва Сергій. Клюєв також сказав, що «окрім брата у мене також є троє синів і дружина, якщо будуть пропозиції по цих кандидатурах, то буде дуже весело».
На запитання, чи буде він судитися із Москалем за такі заяви, Клюєв сказав: «Ми розберемося самі. Ніякої сатисфакції мені не потрібно».
rh.net, 14.03.2005 р.
Клюєв залишив свої «підшипники»
Сергій Клюєв (молодший брат сумнозвісного нардепа, екс-віце-прем'єра з питань ПЕК Андрія Клюєва, якому належить 48,443% акцій ВАТ «Укрпідшипник» (Донецьк), пішов з посади голови ради директорів товариства у зв'язку з обранням народним депутатом за списком Партії регіонів, у якому він посідав 62-ю позицію.
Як повідомила компанія в п'ятницю, тимчасово - до проведення загальних зборів акціонерів - виконувати обов'язки голови ради директорів буде заступник голови ради директорів Анатолій Мінченко.
ВАТ «Укрпідшипник» входить до складу великої багатогалузевої корпорації «Укрпідшипник», є акціонером низки її підприємств і постачає їх сировиною. Корпорація містить у собі підприємства кольорової металургії (ВАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів»), ПЕК (асоціація «ДТЕК», ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», енергогенеруючу компанію ТОВ «Востокенерго» та енергопостачальну - ТОВ «Сервіс-Інвест»), машинобудування (ЗАТ «Вістек» з Артемівська).
До складу корпорації входять також Актив-банк, ТОВ «Фінансова компанія «Донбас», сільськогосподарське ТОВ «Агрекс», будівельні ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» і ВАТ «Донецькграніт».
ВАТ «Укрпідшипник» поки не оголошувало підсумків діяльності в 2005 році, а 2004 рік завершило із чистим прибутком 21,638 млн. грн. і чистим доходом 2,691 млн. грн.
Основними акціонерами ВАТ, згідно з річним звітом за 2004 рік, були брати Андрій і Сергій Клюєви, якими належало відповідно 47,09% і 48,44% акцій. А.Клюєв також увійде до нового складу Верховної Ради - його переобрано народним депутатом за списком Партії регіонів, у якому він посідав 14-ю позицію.
ссылка скрыта, 25.04.2006 р.
Клюєв концентрує активи
Антимонопольний комітет дав дозвіл компанії «Укрпідшипник» придбати більше 50% акцій Артемівського машинобудівного заводу «Вістек».
«Укрпідшипник» входить до однойменної корпорації, яку контролюють брати Андрій і Сергій Клюєви. За інформацією з відкритих джерел, «Вістек» раніше фактично належав цим донецьким бізнесменам. Це підтвердив і Михайло Гончаренко, виконавчий директор «Укрпідшипника». «Зараз багато компаній проводять реструктуризацію корпоративних прав. Наша компанія теж іде цим шляхом з метою стати більш відкритою, - зазначив Михайло Гончаренко. - До того ж консолідація активів пов'язана з планами по проведенню аудиту за міжнародними стандартами усієї групи «Укрпідшипник».
Незважаючи на бажання компанії бути відкритою, виконавчий директор не повідомив, який саме пакет акцій «Вістека» буде оформлений на «Укрпідшипник». За словами Михайла Гончаренка, сьогодні триває узгодження концепції розвитку «Укрпідшипника», і за кілька місяців буде відомо, які ще корпоративні права будуть оформлені на керівну компанію. «У будь-якому разі усі бізнеси, які належать нашим акціонерам, керуються компанією «Укрпідшипник», - резюмує топ-менеджер.
«Реструктуризація активів, підконтрольних групі «Укрпідшипник», є одним із етапів підготовки до виходу на IPO, про яке раніше заявляв менеджмент групи», - вважає Сергій Алексєєнко, віце-президент компанії «Ренесанс Капітал».
Інші опитані аналітики відмовилися коментувати концентрацію активів братів Клюєвих на «Укрпідшипнику». «Вістек» - мале підприємство. Учасники фондового ринку не відстежують інформації про нього, тим паче, що його акції не користуються попитом на біржі», - зазначає фінансовий аналітик на умовах анонімності. - Якщо ж говорити про групу «Укрпідшипник» у цілому, то дотепер залишається незрозумілою стратегія розвитку компанії. Тому важко компетентно коментувати мотивацію дій керівництва компанії».
«Вістек» спеціалізується на випуску круглоланкових ланцюгів різного призначення, зварювальних електродів, металорізального інструмента і виробів з металевих порошків. Підприємство також має ковальсько-пресове та дротяно-цвяхове виробництво. Завод входить до групи «Укрпідшипник», яка також контролює Артемівський завод по обробці кольорових металів і «Актив-Банк», а також володіє акціями шахти «Комсомолець Донбасу», компанії «Востокенерго» і мережі заправок «Гефест». Окрім того, група має активи в харчовій, будівельній та фінансовій сферах.
Єгор Гаврилов, газета «ДЕЛО», ссылка скрыта, 24 липня 2006 р.
Ахметов купив акції друга
Ринат Ахметов збільшив вплив на шахту «Комсомолець Донбасу» і компанію «Сервіс-інвест», купивши їхні акції у своїх політичних соратників.
Брати Андрій і Сергій Клюєви, власники групи «Укрпідшипник», продали пакети акцій компаній, підконтрольних Ринату Ахметову, власникові «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ). Мова йде про 23,66% акцій шахти «Комсомолець Донбасу» і частки в енергопостачальній компанії «Сервіс-інвест». «Це вже доступна інформація, - підтвердив Михайло Гончаренко, виконавчий директор «Укрпідшипника». - Але я не хочу її коментувати».
На думку Євгена Червяченка, аналітика компанії Concorde Capital, ринкова ціна проданого пакета акцій - близько $20 млн. «За деякими оцінками, Клюєвим належало близько 26,4% акцій «Комсомольця Донбасу», - зазначає аналітик. - Тому, купивши цей пакет, СКМ отримує повний контроль над підприємством». За словами Євгена Червяченка, ця шахта видобуває якісне вугілля, яке може бути використане металургійними підприємствами холдингу «Мет-інвест», що входить до СКМ, після того як вони будуть оснащені обладнанням пиловугільного вдування.
Менеджери «Мет-інвесту» заявляли, що будуть використовувати цю технологію, бо вона дозволяє зменшити витрати природного газу.
«Для братів Клюєвих це був непрофільний бізнес, і цілком логічно, що вони продали свій пакет акцій, - резюмує Євген Червяченко. – звільнені кошти вони зможуть спрямувати на розвиток своїх профільних бізнесів».
Оцінити продану групою «Укрпідшипник» частку в «Сервіс-інвесті» аналітики не беруться. Адже компанія є ТОВ, тому не можна оцінити її вартість по котируванню акцій. До того ж невідомо, яка її частка належала Клюєвим.
Андрій Клюєв наприкінці травня запевняв в інтерв'ю, що не має жодного стосунку до «Сервіс-інвесту». Однак він не сказав, коли вийшов зі складу засновників компанії і якою часткою володів.
За інформацією «Дєла», покупцем акцій шахти «Комсомолець Донбасу» і «Сервіс-інвесту» стала DTEK Holdings Ltd. — кіпрська компанія Рината Ахметова. Саме цьому офшору Антимонопольний комітет дозволив у червні сконцентрувати більше 50% голосів у вищому органі керівництва «Сервіс-інвесту».
ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» за обсягами продажів і видобутку посідає сьоме місце серед вуглевидобувних підприємств країни (незалежних шахт і державних холдингів). У 2005 році її продажі досягли $79,9 млн., обсяг виробництва - 2,57 млн. тонн. Існуючі потужності дозволяють видобувати до 3,6 млн. тонн вугілля на рік. Компанія контролюється групою СКМ через Авдіївський коксохімзавод.
У червні 2000 року ТОВ «Сервіс-інвест» придбало частину мереж «Донецькобленерго». «Сервіс-інвесту» належить 1858 км ліній електропередачі напругою 35-110 кв і 43 підстанції напругою 35-110 кв, через які підприємствам Донецької області транспортується понад 18% електроенергії. У структурі споживачів 86% припадає на частку метпідприємств. Найбільші з них — Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, «Азовсталь» і Донецький металургійний завод.
Єгор Гаврилов, газета «ДЕЛО», ссылка скрыта, 25 липня 2006 р.
Чергова поразка братів Клюєвих
Корпорація «Укрпідшипник» не змогла зупинити продаж Bank Burgenland у суді. Втративши усі шанси на купівлю фінустанови, українські підприємці заявили, що банк їм був не потрібен.
Австрійські судові органи відхилили прохання корпорації «Укрпідшипник» про призупинення скандально відомого продажу Bank Burgenland страховій компанії GraWe. Про це повідомив «Дєлу» один із співвласників «Укрпідшипника», народний депутат Сергій Клюєв. «Суд землі Бургенланд не зробив того, що зобов'язаний був зробити», - із сумом зазначив він.
Власники «Укрпідшипника» подали скаргу до Єврокомісії на дії австрійської влади. Здійснюючи приватизацію Bank Burgenland, вони, на думку українських підприємців, порушили принципи чесної конкуренції - фінустанову було продано компанії, яка заплатила менше, ніж запропонував «Укрпідшипник». Власники української корпорації вимагали через суд Бургенланду призупинити угоду до прийняття рішення Єврокомісією.
Однак австрійські судді відмовили менеджменту «Укрпідшипника», аргументувавши своє рішення тим, що цей позов не має жодної юридичної сили. Вони запевняють, що угоду вже укладено (це сталося 12 травня), незважаючи на те, що спочатку планувалося завершити продаж до 30 червня. Сергій Клюєв не сумнівається у причині такої поспішності. «Вони не були впевнені і боялися чекати, - говорить він. - Треба було швидко прийняти рішення, і суд це зробив».
Номінальне закриття угоди означає передачу акцій банку новому власникові та їх оплаті. Однак це рішення можна оскаржити у вищому земельному суді Відня, що й збираються зробити власники «Укрпідшипника». «Ми подали позов з вимогою заарештувати акції Bank Burgenland і чекаємо реакції протягом тижня», - зазначає Сергій Клюєв.
Позицію «Укрпідшипиника» підтримують опозиційні партії Австрії. Вони дуже негативно сприйняли дії влади. «Продаж банку суперечить європейському і конституційному праву», - говорить глава Ліберальної партії Австрії Йохан Чюрц. Дострокове закриття угоди він називає «панічною реакцією» влади Бургенланду.
Незважаючи на подачу позову до Віденського суду, на «Укрпідшипнику», схоже, змирилися із поразкою. За словами заступника виконавчого директора корпорації Олександра Єгорова, вже були проведені переговори з іншими банками. Керівництво «Укрпідшипника», щоправда, намагається зберігати гарну міну при поганій грі. «Може, це й добре, що нам не вдалося купити Bank Burgenland, - говорить Олександр Єгоров. - Він би не вирішив проблеми залучення дешевих ресурсів, є значно практичніші механізми, наприклад, публічне розміщення акцій». У корпорації раптом усвідомили, що фінустанова їм потрібна не для розвитку банківського бізнесу, а для залучення дешевих ресурсів для підприємств групи.
Дмитро Гриньков, газета «ДЕЛО», /i> 23 травня 2006 р.
Клюєв підштовхує уряд до приватизації енергокомпаній
Уряд України повинен відновити приватизацію енергогенеруючих і енергопостачальних компаній, вважає віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв. «Я прихильник приватної власності. Об'єкти треба приватизувати. Природно, їх треба приватизувати грамотно, не грубо», - сказав чиновник на прес-конференції в Києві.
А.Клюєв зазначив, що приватизація генкомпаній, які експлуатують теплоелектростанції, дозволила би залучити значний обсяг інвестицій для відновлення основних фондів теплової енергетики.
«Щодо генеруючих компаній, особливо в тепловій енергетиці, - у їхню реконструкцію варто вкладати величезні кошти. Я вважаю, є сенс розглянути можливість їхньої приватизації», - сказав він. Уряд, на його думку, повинен також завершити початий кілька років тому процес приватизації енергопостачальних компаній.
Водночас віце-прем'єр повідомив, що виступає проти пропозиції Фонду держмайна України продати незначні за розмірами пакети акцій електроенергетичних компаній. «Я не прихильник того, щоби продавати по одному, по два, по три, по п'ять відсотків. Ми не розділяємо цю позицію. Якщо продавати, то повністю», - сказав А.Клюєв.
Чиновник вважає, що деякі електроенергетичні компанії, зокрема, національна енергетична компанія «Укренерго», яка здійснює диспетчеризацію енергосистеми країни, повинні залишитися в державній власності.
Як повідомлялося, Фонд держмайна в жовтні почав узгодження та візування проекту постанови уряду про продаж міноритарних пакетів акцій 21 енергокомпанії.
Фонд держмайна пропонує залишити у держвласності пакети акцій у розмірі 60%+1 акція статутного фонду (у випадку з «Київенерго» - 50%+1 акція, «Черкасиобленерго» - 40%+1 акція), решту - продати. Фонд також пропонує продати блокуючі держпакети акцій шести обленерго: «Одеса-», «Полтава-», «Прикарпаття-», «Суми-», «Чернігівобленерго» (по 25% акцій), і 27% акцій «Львівобленерго».
Сайт «Укррудпром», 02.11.2006 р.
Клюєв Михайло
Начальник Управління МВС у Донецькій області Михайло Клюєв:
«Віддати реформування МВС у руки самого МВС – означає загубити справу»
28 лютого 2005 р. міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, виступаючи по телебаченню, розповів, що за призначення «потрібної людини» на посаду начальника Управління МВС у Донецькій області йому пропонували хабар – 1 млн. доларів. Хабар міністр не взяв, а на генеральську посаду головного донецького міліціонера призначив полковника Михайла Клюєва, котрий протягом останніх 4,5 років очолював міське управління МВС у м.Маріуполі. Із новим начальником обласного Управління МВС зустрівся Володимир Бойко і попросив розповісти про те, що зараз відбувається в органах міліції Донецької області.
– Михайле Михайловичу, а чи не складно Вам, полковникові, керувати генералами?
– Мені – ні. За генералів відповідати не беруся. У багатьох дійсно з'явилися складнощі. Реформування органів МВС – це неминучість, яку сприйняли не всі співробітники міліції. У підсумку – за неповних три місяці цього року 225 співробітників Донецького управління подали заяви про відставку. Причому, звільняються саме керівники вищого рангу, і, як правило, на пенсію за вислугою років.
Однак пов'язано це аж ніяк не з якимись гоніннями на старі кадри, а з тим, що торік колишнє керівництво МВС за підтримки уряду прийняло низку рішень, згідно з якими співробітникам міліції при виході у відставку почали призначатися часом просто колосальні пенсії та разові виплати.
Раніше розмір пенсії відставника вираховувався, лише виходячи із середнього окладу за посадою, окладу за званням та вислуги років за останній рік, а всі процентні надбавки до зарплати на розмір пенсії не впливали. Однак колишнім урядом під час виборчої кампанії було ухвалене рішення призначати співробітникам міліції вихідну допомогу та пенсії, виходячи з розміру всіх грошових надходжень, отриманих за останній місяць роботи.
– У такий спосіб тому ж екс-міністрові Білоконю була призначена пенсія в розмірі 15 тис. грн. на місяць.
– Але ж окрім пенсії, яку виплачує Пенсійний Фонд, МВС повинно виплатити ще й вихідну допомогу, розмір якої часом перевищує 100 тис. грн. Спокусившись такими грішми, багато співробітників, у тому числі й Донецького обласного управління, зволіли написати рапорти про вихід на пенсію. От лише де брати гроші на всі ці виплати – невідомо.
– Гроші можна надрукувати, а от де взяти нових співробітників замість тих, що пішли?
– Зараз відбувається заміна всієї керівної ланки обласного управління. Критерії підбору кадрів прості – професіоналізм і порядність. Нові кадрові призначення погоджуємо із громадськістю для того, аби на відповідальній посаді не опинилася людина, причетна раніше до прийняття незаконних рішень, у тому числі й під час останньої виборчої кампанії. Що ж стосується призначень на рівні районів і міст, то зараз триває атестація всіх співробітників і вже зрозуміло, що багатьох треба міняти, оскільки до роботи міліції чимало претензій з боку населення.
По-перше, є претензії, і чималі, до роботи відділів по боротьбі з організованою злочинністю – немає серйозних справ про злочини у бюджетній сфері, пвільготно почувають себе лідери організованих злочинних угруповань, які перебувають на волі. Зараз два десятки начальників УБОЗ написали рапорти про звільнення, буде проведена 100% заміна керівництва цих відділів по всій області – хтось піде на підвищення, хтось – навпаки, а когось взагалі буде звільнено з органів міліції. До речі, відновлені на роботі у Краматорському УБОЗ, до того ж із підвищенням, герої «справи Александрова» Солодун і Сербин, котрі постраждали за те, що викривали осіб, причетних до вбивства слов'янського журналіста.
По-друге, у Донецькій області дотепер процвітають незаконні пункти прийому металобрухту, причому, найчастіше – під «дахом» правоохоронних органів.
По-третє, низькою залишається ефективність боротьби з поширенням наркотиків. Адже не таємниця, що часом точки з продажу «дурману» існують в одному місці по 5-7 років. Хіба подібні факти додають авторитету міліції? Звісно, боротися з обігом наркотиків непросто, складно документувати наркозбут, складно проводити контрольні закупівлі, тим паче, що дозвіл на їхнє проведення до останнього часу давався лише керівництвом міліції обласного рівня. Тому право санкціонувати проведення контрольної закупівлі ми будемо передавати на рівень міст і районів, водночас ставлячи жорсткіші вимоги до керівників місцевих підрозділів міліції щодо своєчасної ліквідації точок по торгівлі наркотиками.
Але найболючіше наше питання – це, звісно ж, корупція, яка протягом останнього десятиліття роз'їла всі правоохоронні органи від найнижчих до найвищих щаблів.
– А Вам уже хабара пропонували?
– Мені нещодавно сказали, що один співробітник міліції за призначення на керівну посаду вже зібрав для мене 30 тисяч доларів. Гадаю, цьому співробітникові взагалі доведеться втратити свої погони. Адже щоби зібрати такі гроші, їх потрібно спочатку десь взяти. А в кого може міліціонер брати гроші? – Насамперед, у злочинця: за відмову в порушенні кримінальної справи або за її закриття.
– А з корупцією як боротися будете – шляхом підвищення підлеглим посадових окладів?
– Першопричиною корупції в системі правоохоронних органів є аж ніяк не маленькі оклади, хоча зарплата працівників міліції, особливо нижчої ланки, справді, більш ніж скромна. Поміркуєте самі – чи може співробітник міліції першого року служби прожити на оклад у 380 гривень? – Вочевидь, ні. Тим не менш, корупція в міліції породжена не лише недостатнім фінансуванням, а, насамперед, нашими нормативними документами, самою системою порушень кримінальних справ, яка не дозволяє правоохоронним органам ефективно захищати права громадян, що потерпіли від кримінальних злочинів.
Давайте розгорнемо Кримінально-процесуальний кодекс України. Там записано, що кожен слідчий є самостійною процесуальною фігурою, несе персональну відповідальність за всі свої дії і зобов'язаний при виявленні ознак злочину порушувати кримінальну справу без усілякого узгодження з будь-ким. Однак у дійсності є ще підзаконний акт – Інструкція Генеральної прокуратури України, МВС, СБУ, ГНАУ та Мін'юсту «Про єдиний облік злочинів». Згідно цієї Інструкції, слідчий або орган дізнання, порушивши кримінальну справу, зобов'язаний заповнити статистичну картку спеціального зразка і надати її разом із матеріалами справи наглядовому прокурору. Якщо прокурор згоден із порушенням кримінальної справи, то він підписує статистичну картку і справу ставлять на облік, їй присвоюється номер. А якщо ні – то такої справи наче й не існує, і слідчий не має права проводити жодних слідчих дій. При цьому жодної відповідальності прокурор не несе, оскільки за законом він не може впливати на процес порушення кримінальної справи.
Подібна незаконна практика призводить до того, що особи, які скоїли злочини, знаходять спільну мову зі співробітниками прокуратури, кримінальні справи не порушуються, а потерпілі роками оббивають пороги міліції, вимагаючи покарати злочинців. Доки ця Інструкція не буде скасована, і слідчий самостійно не буде фіксувати оперативний облік по просуванню кримінальної справи, усі розмови про боротьбу з корупцією у правоохоронних органах залишаться лише розмовами.
– Тобто, реформи у МВС повинні супроводжуватися одночасними реформами всієї правоохоронної системи, у тому числі й прокуратури?
– Уся правоохоронна система України спрамована на виконання команд, а не допомогу людям. Тому віддати реформування МВС у руки самого МВС – означає загубити справу. В основі повинні стояти не інтереси міліціонера чи прокурора, а інтереси громадян, права яких ми покликані захищати. Реформа правоохоронних органів повинна відбуватися під постійним суспільним і парламентським контролем, під девізом: «Усі перешкоди, які заважають прийому заяв громадян, порушенню кримінальних справ, їх розслідуванню та направленню до суду, – мають бути усунені». Без контролю з боку громадян і громадських організацій ефективна боротьба зі злочинністю неможлива, оскільки уся робота численних нарядів та інспекторів при виявленні злочинів не буде результативною без співпраці із чесними жителями міста.
Зайдіть до будь-якого райвідділу. Насамперед, ви помічаєте скло, яке відокремлює вестибюль від чергової частини. Його не має бути. У міліції кожного громадянина повинні вислухати за столом, повинні допомогти йому скласти заяву про порушення кримінальної справи, з уважністю поставитися до його проблем. Не буде цього – не буде довіри до співробітників міліції з боку населення.
– А що зараз найбільше заважає працювати?
– Звітність. В органах МВС всіх рівнів щомісяця доводиться складати звіти, витрачаючи на це щонайменше по три дні. Кому вони потрібні? Сподіваюся, що керівництво Міністерства змінить цю ситуацію. Для того, щоби діяльність міліції викликала схвалення у населення, Міністерство повинне вимагати від нас зверху те, що вимагають громадяни знизу. Тільки тоді наша діяльність буде потрібною і зрозумілою для людей. Зверніть увагу: основна маса злочинів розкривається до кінця звітного періоду. Але ж порушуються кримінальні справи рівномірно протягом усього місяця. Про що це свідчить? – Про показуху, породжену щомісячною звітністю. А це – одна з передумов корупції. Звітність, звісно ж, повинна бути, але не щомісячна.
Необхідно скасувати всі гучні операції – усі ці «Урожаї», «Путіни», «Горища», «Акцизи» тощо – оскільки операція повинна бути одна – по затриманню злочинця. А в нас не міліція, а суцільна «операційна палата». Треба скасувати однострій в оперативних службах, штабі, кадровому апарату, слідстві, дізнанні, залишивши його лише в тих підрозділах, які несуть службу на вулиці, а зекономлені кошти спрямувати на матеріально-технічне оснащення міліції. Потрібно переорієнтувати ДАІ з суто наглядової функції на розгляд заяв людей про порушення Правил дорожнього руху, а також обладнати вулиці приладами для автоматичного контролю швидкості. Не з водіями повинні працювати інспектори ДАІ, а з потерпілими. Що ж стосується оцінювання діяльності міліції, то його потрібно проводити за результатами опитування населення. Інакше жодне реформування «зверху» реальних результатів не принесе.
– Донецька область – регіон особливий. Серед жителів існує думка, що хоч якийсь порядок в області підтримується лише завдяки тому, що реальна влада тут зосереджена в руках одного злочинного угруповання – «Люкс», становлення якого припало на середину 90-х. І якщо зараз ця влада похитнеться, область накриє хвиля неорганізованої злочинності, насамперед, вуличної.
– По-перше, я би не назвав нинішню криміногенну ситуацію в Донецьку благополучною. Область демонструє досить високі показники рівня злочинності – це стосується грабежів, розбоїв, крадіжок, вуличного хуліганства та ін. Щорічно лише міліцією порушується в області понад 60 тисяч кримінальних справ. До речі, близько 40% цих справ розкриваються і близько 80% усіх розкритих кримінальних справ направляється в суди. Тому, якщо хоч якийсь правопорядок, як Ви кажете, в області і підтримується, то аж ніяк не завдяки твердій руці місцевого організованого криміналітету.
По-друге, не таємниця, що складна криміногенна ситуація в області формувалася протягом останніх 75 років.
– У повоєнні роки навіть був такий вид покарання для осіб, які скоїли нетяжкі злочини – «направити на відбудову шахт Донбасу»...
– Цілком правильно. Ви згадайте, скільки в Донецькій області функціонувало виправних установ, скільки спецкомендатур – лише в Маріуполі їх було дев’ять. У Донбасі сформувався, на мою думку, особливий генофонд і має змінитися кілька поколінь, аби суспільство позбулося табірного світогляду. Тому суто тюремна ідея підтримувати порядок в області за допомогою «злодіїв у законі» або лідерів ОЗУ – це справжня дурість. Порядок підтримувати може тільки сам народ. І ефективно контролювати міліцію може теж лише народ. Хто найстрогіше буде вимагати від міліціонерів виконання ними своїх функціональних обов'язків? Не Міністр і не народні депутати, а потерпілі від кримінальних злочинів.
Що ж стосується тісного переплетіння місцевої влади та криміналітету, то зараз новий Міністр внутрішніх справ відмовився від практики узгодження кандидатур начальників районних чи міських підрозділів МВС із місцевим керівництвом. Переконаний, що це найближчим часом це дасть позитивні результати, насамперед – на ниві боротьби з корупцією і злочинами у бюджетній сфері.
– А тепер про найсумніше. Про фінансування міліції.
– Правду кажучи, фінансуванням це назвати складно. Нам видають лише «голу» зарплату. А протягом декількох останніх місяців виборчої кампанії не було коштів сплачувати навіть за комунальні послуги, у результаті цього нагромадилися величезні борги. Грошей на бензин ми не одержували з 1991 року. Виживати вдавалося винятково завдяки вмілому застосуванню статті 24 Закону України «Про міліцію».
– Тобто вижебрувати кошти?
– Назвемо це «добровільними пожертвами з боку підприємств і окремих громадян». Але про яку в такому випадку об'єктивність може йти мова, якщо сьогодні начальник райвідділу міліції просить у директора сусіднього заводу кілька тонн бензину, а завтра повинен розглядати матеріали, які свідчать про те, що цей директор причетний до розкрадань? Більше того, були випадки, коли міліціонерам доводилося звертатися із проханням допомогти купити бензин у нелегальні пункти прийому металобрухту. Про яку боротьбу зі злочинністю можна після цього говорити?
А всі ці напівзаконні і зовсім непрозорі фонди допомоги міліції?
– Тим не менш, такі фонди продовжують існувати і за нової влади.
– Викорінити ці фонди не так і легко. Справа у тім, що якщо управління міліції отримує спонсорську допомогу для закупівлі того ж бензину на казначейський рахунок, то воно змушене проводити тендер. Хоча в цьому випадку жодного змісту в тендерній закупівлі немає, оскільки ціни на бензин у всіх постачальників однакові. З метою спрощення закупівель і були створені такі фонди, оскільки витрачати кошти, які надходять на їхній рахунок, можна без додаткових обмежень. Однак через бухгалтерську непрозорість ця простота спричинила зловживання. Моє ставлення до фондів допомоги міліції однозначно негативне – якщо ми сьогодні у когось щось просимо, то як ми будемо завтра перевіряти спонсора?
– І ще один аспект фінансової проблеми. Від недостатнього матеріально-технічного оснащення міліції страждають не лише міліціонери, але й найбезправніша категорія громадян України – ув'язнені ізоляторів тимчасового утримання.
– Відразу ж після призначення на посаду я почав об'їжджати з перевірками ІТУ області. Уже відвідав дванадцять. У результаті ще раз переконався, що в Європі справедливо прирівнюють утримання громадян в українських ІТУ чи СІЗО до катувань. Однак, можу запевнити, що найближчим часом ситуація зміниться кардинально і перші кроки у цьому напрямку вже зроблені. Так у Маріуполі завдяки підтримці керівництва металургійного комбінату ім. Ілліча ми нещодавно побудували новий ІТУ. От, погляньте на фотографії – не в'язниця, а санаторій.
– Справді, санаторій – чисті світлі камери, сучасні ліжка, санвузли. А зовнішній вигляд – палацова архітектура з ліпниною...
– Між іншим, на відкриття ІТУ приїжджав Іван Іванович Корчистий, колишній суддя Апеляційного суду Донецької області, який зараз працює в апараті Уповноваженого з прав людини, і повністю схвалив наш експеримент. Тепер розпочнемо будівництво нових ізоляторів в інших містах. Наводити лад у місцях попереднього утримання ми вже почали. Я розпорядився зняти з вікон ізоляторів горезвісні «баяни», які не пропускали в камери світло, попередив підлеглих, що кожен факт порушення прав ув'язнених буде розглядатися за законом зі всією суворістю. Як, втім, і будь-яке порушення, здійснене співробітником міліції. Отут у нас повне взаєморозуміння з новим прокурором Донецької області. То ж найближчим часом Ви зможете відвідати кілька судових процесів, на які у наручниках будуть приводити людей у міліцейській формі. Адже в нас як повелося – якщо міліціонер чинить злочин, то його «заднім числом» звільняють, після чого вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності.
– Або непритягнення...
– Саме так. Але цього більше не буде. Якщо міліціонер вчинив злочин, то населення має бути впевненим, що злочинець у погонах отримає заслужене і невідворотне покарання. Причому, на лаві підсудних співробітник правоохоронних органів повинен опинитися саме в погонах – як наука іншим. А звільняти його з органів ми будемо лише після обвинувального вироку. Інакше всі розмови про правову державу залишаться пустопорожньою балаканиною.
Розмовляв Володимир Бойко, ua, 04.04.2005 р.
Колесников Борис
«Донецька обласна рада, екс-голова. Народився 25 жовтня 1962 р. у Маріуполі. Трудову діяльність розпочав 1980 р. у Куйбишевському ВРП (ОРС) ВО «Донецьквугілля». Освіта вища, закінчив Донецьку Державну академію управління за фахом «економіст-менеджер».
З 1991 р. – генеральний директор торговельної фірми «Юг», з 1997 р. – генеральний директор виробничого об'єднання «Київ-Конті»( хоча за існуючею інформацією, в трудовій книжці такого запису чомусь немає). З 1998 р. – віце-президент ФК «Шахтар».
1998 р. обраний депутатом обласної ради. Очолював постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, зовнішньоекономічної й інвестиційної політики, розвитку малого й середнього бізнесу.
Із травня 1999 р. – заступник голови облради, із травня 2001 р. – голова облради. У березні 2002 р. знову обраний депутатом Донецької обласної ради від Костянтинівського району Донецької області, (нині народний депутат України-ред.).
Президент Федерації футболу Донецької області. Заслужений економіст України. Нагороджений срібною медаллю «Незалежність України» і відзнакою МВС України «Закон і честь». (http: www.sovet.donbass.com)
«Держава – це приватна власність бюрократії», – цей вираз К. Маркса чудово ілюструє події в Україні. Донецька влада в цьому сенсі не є винятком – через «прихватизацію» місцевих органів влади практично завершено приватизацію всієї області. За рівнем монополізації державної, політичної та економічної влади сучасні «державні мужі» давно переплюнули комуністів з їхньою майже містичною ідеологією й повністю реалізували на свій кшталт офіційний слоган-гасло Донецької обласної ради: «Можливість доведена справою».
Подейкували, що Б. Колесников контролює Артемівський завод шампанських вин, а з 2003 року намагається взяти «під себе» і Новосвітський заводу шампанських вин. Перешкоджав цьому Антимонопольний комітет, але 2004 року, за наявною інформацією, його опір було подолано, і «донецькі» одержали «козирну винну карту» Криму.
Інформації про президента футбольного клубу «Шахтар» Рината Ахметова та про голову Донецької обласної ради Бориса Колесникова немає в спецпроекті «Еліта Донбасу», який втілили в життя Партія регіонів і журнал «Донбас-Інвест». У виданні «Еліта Донбасу», що побачило світ у Донецьку накладом п’ять тисяч примірників, вміщено близько ста фотографій людей, які, за словами редактора журналу «Донбас-Інвест» Бориса Ковальова, «відомі як мінімум в окремому місті». То чому ж серед них немає ні Рината Ахметова, ні Бориса Колесникова – керівника обласної організації Партії регіонів, яка виступила спонсором проекту?
На жаль, «Острову» (інтернет-сайту – ред.) не вдалося знайти безпосередніх керівників проекту, щоб довідатися про принципи формування складу еліти Донбасу. Можливо, причину відсутності двох найвпливовіших людей регіону можна пояснити цитатою із передмови Бориса Ковальова: «Робота над «Елітою Донбасу» зіштовхнулася, як ми й передбачали, із двома стереотипами: звичкою до суто довідкових текстів і лобовим фото у стилістиці знімків членів Політбюро ЦК КПРС. Значною мірою ці стереотипи вдалося похитнути, а частина потенційних персонажів проекту не поступилася принципами, через що співробітництво не відбулося...» (інтернет-сайт www.ostro.org)
Б. Колесников і Р. Ахметов приятелюють давно, їх багато чого пов'язує, а в їхніх біографіях чимало схожого. Колесников розпочинав трудову діяльність у Куйбишевському Відділі робітничого постачання м. Донецька. Звідти ж вийшов і А. Брагін («Алік Грек»), на базі цього відділу він і Р. Ахметов розвивали торговельну діяльність.
Наступним етапом біографії Б. Колесникова був Центральний ринок м. Донецька, що взяла під себе фірма «Юг». Після вбивства «Аліка Грека» його справу підхопив Р. Ахметов, а приходу Б. Колесникова в керівні органи фірми «Юг» також передувало вбивство колишнього голови цієї фірми.
Р. Ахметов став президентом ФК «Шахтар» і визнаним футбольним авторитетом, а Б. Колесников зайняв посади віце-президента ФК «Шахтар» і голови Донецької обласної федерації футболу. Навіть офіційні звання й нагороди вони одержували паралельно – один «заслужений діяч спорту», інший – «заслужений економіст». Схоже ставлення до життя проявляється також і у відсутності бажання бути «добродіями для еліти».
Голова Донецької обласної ради Борис Колесников увійшов до Наглядової ради ВАТ «Харцизький трубний завод». Окрім нього, до складу цієї ж Наглядової ради одночасно входять представники ЗАТ «Сістем Кепітел Менеджмент» Ігор Прасолов (генеральний директор) (нині народний депутат України - ред.), Олег Попов (виконавчий директор), Ігор Сирий (старший менеджер), а також голова ради директорів корпорації ІСД Сергій Тарута (голова Наглядової ради).
Акціонери вивели зі складу ревізійної комісії Анатолія Федяєва й Миколу Нестеренка, обравши замість них представників СКМ Романа Водолазського (менеджер, він став головою ревізкоміссії) і Наталю Сержанову (економіст).
Наступні збори ВАТ «ХТЗ» внесли також незначні зміни й доповнення до статуту товариства. Зокрема, щодо надання медичних і туристичних послуг. Генеральним директором підприємства залишився Федір Дерментлі.
Таким чином, донецьке ЗАТ «Сістем Кепітел Менеджмент» збільшило своє представництво в керівних органах ВАТ «Харцизький трубний завод» за рахунок представників корпорації «Індустріальний союз Донбасу».
ВАТ «ХТЗ» виробляє сталеві електрозварювальні газопровідні труби високої міцності діаметром 478-1420 мм; сталеві електрозварювальні труби загального призначення для водо- і теплопостачання діаметром 478-1420 мм; сталеві електрозварювальні водо- і газопровідні труби діаметром 27-89 мм, 19-102 мм і 4, 76-12 мм, які використовуються у виробництві холодильного устаткування. ІСД 17 жовтня 2001 року був внесений до реєстру акціонерів ХТЗ як власник 76% акцій, придбаних на приватизаційному конкурсі за 126 млн. грн. 24% акцій підприємства належало різним юридичним і фізичним особам. У першій половині 2003 року контрольний пакет акцій ВАТ «ХТЗ» перейшов у власність СКМ, 90% акцій якого належить президентові футбольного клубу «Шахтар» Ринату Ахметову.
СКМ управляє корпоративними правами, розробляє стратегію й залучає міжнародні консалтингові компанії. СКМ належить контрольний пакет акцій металургійного комбінату «Азовсталь» та інших підприємств. (інтернет-сайт «Острів»)
У народі говорять, що Борис Колесников контролює низку підприємств Донецька. Зокрема, йдеться про Центральний ринок міста (важлива віха у його житті – звідси все починалося), кондитерський концерн «Київ-Конті» (нині- «Конті» - ред.), фірми «Юг» та «Фрукти світу», мережу фірмових магазинів «Золотий ключик» і донецьких ресторанів «Макдональдс». Характерна деталь – усі згадані фірми об’єднані однією адресою, що дуже зручно: 83100, м. Донецьк, бульвар Т. Шевченка, 6-б. І ні для кого не має бути дивним той факт, що саме за цією адресою в Донецьку знаходиться Центральний ринок.
Про «Макдональдс» варто сказати окремо. І ось чому. Ресторани цієї мережі у Донецьку знаходяться в сусідстві з магазинами «Золотий ключик», у тих самих будівлях. Але не так давно на центральній площі Донецька, у приміщенні колишнього фірмового ювелірного магазина «Рубін» (пережив радянську владу, перебудову, але впав під натиском клоуна Макдональдса) відкрився новий окремий ресторан. Із приводу його відкриття було багато суперечок і протестів, але... Обласній раді, вочевидь, ця «перемога» здалася настільки важливою, що окремий фоторепортаж про відкриття ресторану було розміщено на її офіційному сайті. Що ж, правду кажуть люди: «Своя рука – владика...» Сергій Кузін.