Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76
| Вид материала | Документы |
- Удк 347. (77+78) ббк 67. 9 (4 Укр) 303, 252.7kb.
- Развитие тезауруса классификационных рубрик по физике полупроводников, 199.49kb.
- "земельне право україни", 1354.1kb.
- Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
- Методические указания Воронеж 2009 удк 616. 329-002-08(072), 569.91kb.
- Удк 656 08; 629 072 ббк 52. 5: 88., 1958.04kb.
- Учебное пособие Москва, 2008 удк 34 ббк 66., 20999.29kb.
- Удк 329. 3: 297 особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного, 152.01kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 159. 9 Ббк 88. 8 А 733, 2819.09kb.
P.S. На з’ясування вищевикладених фактів та написання статті автор витратив неповних 5 днів, а точніше - близько 30 робочих годин. Громадянам же, які цікавляться офіційним боком розслідування по «справі Колесникова», радимо звертатися за роз’ясненнями безпосередньо до існуючих за рахунок їхніх податків посадових осіб, зокрема – до слідчого Генеральної прокуратури Мельника Олексія Миколайовича (робочий телефон: 044-2007091), відповідального за хід цієї справи. Нагадуємо, що 27 березня 2006 року виповнився рік від дня відкриття «справи Колесникова», так ефективно розслідуваної правоохоронцями. Тут не можна не погодитися з Борисом Вікторовичем - питання щодо профнепридатності деяких працівників МВС сьогодні, здається, актуальне, як ніколи.
Повість про справжню людину
Частина 2
17 травня сайт «Майдан» опублікував розслідування «Повість про справжню людину», яке, як здавалося, поставило велику жирну крапку в настільки голосній «справі Колесникова». Ніхто й не припускав, що через півтора місяця знову доведеться повертатися до цієї теми.
Уміння «донецьких» демонструвати свою «упертість» усі ми бачили вже неодноразово. Невміння ж «донецьких» використовувати у політичній боротьбі свої незаперечні переваги починає не лише потішати громадськість, але й наводить на думку про відсутність у них хоч якогось глузду.
Похід тепер уже всієї когорти «донецьких» у велику політику (мається на увазі останні вибори до Верховної Ради) повинен був продемонструвати Україні завершення ери «первісного нагромадження капіталу» і перехід до наступної стадії – ери «цивілізованого бізнесу». Як себе поведуть «донецькі» на перехідному етапі в період створення так званої коаліції (точніше - у який бік «гойднеться» «Наша Україна»), з інтересом спостерігав український політичний бомонд. Потрібно об’єктивно зазначити, що регіонали мали дуже великі шанси знову повернутися до влади. Піарники Ахметова багато зробили, аби переконати електорат у своїх «щирих» намірах збудувати справедливе демократичне суспільство. Апогеєм став виступ на прес-конференції в Києві почесного президента ФК «Шахтар».
Досвідчені політвоїни «помаранчевого» фронту з певною періодичністю «запускали» усякі інтрижки в переговорний процес, спостерігаючи з боку за поведінкою піддослідних регіоналів. Реакція не змусила себе чекати – замість тактовності та хоча би показової толерантності до потенційних партнерів регіонали знову витягли на світ Божий усю свою перевірену зброю: погрози, підкуп, шантаж…
Усім зрозуміло, що за зривом навчань у Феодосії, черговим скандалом із сином Президента, медіатиском на Романа Безсмертного простежується єдиний замовник і його яскраво виражене бажання натиснути. Ось тут і згадується зі шкільного курсу з фізики: «…на кожну дію є протидія…». Результат не забарився: Юлія Володимирівна - Прем’єр-міністр, а у своїй «тронній» промові революційне слово «бандити» вона замінила на розповсюджене - «мафія» (з донецьким відтінком).
Але повернемося до наших «баранів». Публікація статті «Повість про справжню людину», у якій розповідалося про злочини колишнього голови Донецької обласної ради, а нині народного депутата України Бориса Колесникова, з товаришами внесла певні корективи у діяльність донецьких правоохоронних органів – слідчий Донецького обласного УВС Ольга Куліш перестала запрошувати до себе Костянтина Воробйова, колишнього виконавчим директора БФ «Золотий скіф», з чого можна зробити висновок, що опубліковані в статті документи – це серйозний аргумент. Однак, тиск на Костянтина Воробйова як на свідка у справі Колесникова після цього не припинився. Тому ми дістаємо з папки документи, люб’язно надані керівництвом «Фірми «Кардинал», і продовжуємо наше захоплююче розслідування…
«Не києм, то палицею…»
Засноване Костянтином Воробйовим рекламне агентство «Фірма «Кардинал» розробило багато іміджевих програм Донецької області. Штаб-квартирою компанії довгі роки був офіс у місті Донецьку за адресою: вул. Куйбишева, 260. Перший «дзвіночок» у протистоянні з Борисом Колесниковим пролунав у листопаді 2004 року, коли директора «Фірми «Кардинал» Олексія Бартича запросив до себе Сафронов В.В. – начальник юридичної служби Управління комунальних ресурсів міськради м. Донецька, який в ультимативній формі зажадав у найкоротший термін звільнити приміщення на користь ТОВ «Аквілон» - «наглядача» від Колесникова за Куйбишевським ринком м. Донецька.
Загартований у боях директор «Фірми «Кардинал» зробив аудіозапис розмови (див. дод. 15) і направив його та відповідну заяву до прокуратури (див. дод. 16). Київська районна прокуратура м. Донецька, звісно, не знайшла жодного складу злочину в діях посадових осіб ЖЕО м. Донецька (а хто би сумнівався?), і кримінальну справу так і не було відкрито. Потім прогриміла «помаранчева революція», й ініційовані ЖЕО в 2005 році різні перевірки, суди, «липові» заборгованості по орендній платі тощо тихо-потиху припинилися. За цей час керівництво «Фірми «Кардинал» встигло згідно чинного законодавства підготуватися до процедури приватизації приміщення: зробити плановий ремонт за власні кошти (див. дод. 17), отримати дозвіл на приватизацію й оформити необхідні папери (див. дод. 18), а те саме Управління комунальних ресурсів Донецької міськради цьому сприяло. І вже 20 січня 2006 р. за 10 днів до закінчення терміну оренди приміщення були оформлені всі необхідні документи на приватизацію. І отут починаються «гальма»: 3 лютого 2006 р. «раптом» Сафронов В.В. заявляє, що «Фірмі «Кардинал» буде відмовлено в приватизації, тому що термін дії договору оренди закінчився, хоча орендар вчасно подав листа на продовження оренди (див. дод. 19).
Про те, як посадові особи Управління комунальних ресурсів Донецької міськради Богачов і Сафронов, відповідальні за приватизацію, ховалися від співробітників «Фірми «Кардинал» буде окремо написано детективну історію, а ми перенесемося в місто Київ і повернемося у14 березня 2006 р. Як говорив в інтерв’ю журналу «Кореспондент» Костянтин Воробйов, саме цього дня на нього було здійснено черговий «наїзд», і 15 березня 2006 р. він був змушений зробити чергову заяву до правоохоронних органів (див. дод. 20). Пам’ятаєте, на початку статті йшлося про погрози та шантаж. Отож розмова Григорія Омельяненка з Костянтином Воробйовим – це і є погрози та шантаж. Оскільки Омельяненко вимагає від Воробйова відмовитися від своїх свідчень проти Колесникова, а за це нібито йому не чинитимуть перешкод у професійній діяльності та у питаннях оренди і приватизації приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 260. Що далі? А далі все за сценарієм: 21 березня «Фірма «Кардинал» подає до суду на корумпованих чиновників (див. дод. 21), донецький суд приймає рішення на користь чиновників. «Фірма «Кардинал» подає апеляцію (див. дод. 22), і днями очікується рішення донецького апеляційного суду (можна навіть посперечатися на пляшку пива «Сармат», яким буде це рішення суду). А тим часом директор КП «СЕЗ» Київського району м. Донецька Артеменко Т.І. уже надіслав листа - повідомлення з вимогою про виселення «Фірми «Кардинал» до 01.07.2006 р. А керівництво згаданого вище ТОВ «Аквілон» стверджує, що команду на укладання договору з ними Донецький міський голова Лук’янченко О. О. уже дав. Ще трохи - і з’являться «маски-шоу» з автоматами «Калашникова» і головним міліціонером Донецької області Михайлом Клюєвим на чолі (втім «Фірма «Кардинал» 5 березня 2004 р. уже випробувала подібне, з тією лише різницею, що на чолі Донецької міліції був нинішній охоронець Ахметова Володимир Малишев – воістину світ розвивається по спіралі).
Від правоохоронних органів за заявою Воробйова щодо Омельяненка відповідь отримано лише з Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві. У відповіді капітана міліції Яременка О.М. сказано, що знайти Григорія Омельяненка (колишнього заступника міністра агропромполітики в уряді Віктора Януковича – авт.) неможливо. Подивимося, що відповість слідчий Генеральної прокуратури Мельник Олексій Миколайович (робочий тел. 044 200 70 91), якому доручено розібратися із цим питанням під контролем Адміністрації Президента.
До речі, на повторні запити від Воробйова про неправомірні щодо нього дії донецьких правоохоронних органів на ім’я Луценка (див. дод. 4), Новікова (див. дод. 5), Клюєва (див. дод. 6) відповідей немає і дотепер, на що відомий київський адвокат Олександр Плахотнюк знизує плечима й каже, що в його багатій практиці такого ще не траплялося. Може, усе зміниться, коли Юрій Віталійович знову стане міністром або коли його почнуть притягати до кримінальної відповідальності за приховування злочину?
Далі буде…
P.S. А може й правий Президент Віктор Ющенко, підтримуючи створення «помаранчевої» коаліції, напевно, права і Юлія Володимирівна, говорячи про «мафію»… Праві, можливо, й депутати від «Нашої України», які інтуїтивно не погоджуються підписувати союз із регіоналами? Мабуть-таки, усі вони праві – рано, не настала ще для «донецьких» ера «цивілізованого бізнесу»! Ірина Приходько,сайт «Майдан», 29.06.2006
«Донецька область втрачає «Пальму Мерцалова»
Сайт «Майдан» продовжує стежити за захоплюючою епопеєю непростої ситуації, яка склалася в таборі «донецьких» у зв’язку зі спробами чиновників Донецької області відібрати у рекламного агентства «Фірма «Кардинал» авторські права на бренди «Золотий скіф» і «Пальма Мерцалова». Остання публікація на цю тему була з’явилася півтора місяці тому - стаття «Такташов замовляв Ахметова». Сьогодні кореспондент «Майдану» знову розмовляє з виконавчим директором фонду «Пальма Мерцалова» Костянтином Воробйовим.
– Пане Костянтине, чи є реакція на Ваше звернення на ім’я мера Донецька Олександра Лук’янченка за фактом порушення міською владою авторських прав на концепцію реконструкції бульвару Пушкіна в м. Донецьку, запропоновану «Фірмою «Кардинал» міській владі в 2003 році?
– Тільки-но з’явилася інформація про реконструкцію бульвару Пушкіна в Донецьку ми одразу ж направили запит на ім’я О.О. Лук’янченка. Відповідь же, яку ми отримали, була підписана заступником начальника УКБ Є.В. Махном (див. дод. 23). Як ми й передбачали, рекламне агентство «Фірму «Кардинал» намагаються «запустити по довгому колу» з однією лише метою: вроздріб украсти все те, що ми запропонували Донецькій області в період 1995-2003 рр. У чиновників є старий перевірений прийом – на твою пропозицію вони ставлять резолюцію «не підходить» або просто складають у нижній ящик, а через якийсь час дістають з архіву і видають за своє, але під іншим іменем (це хвороба не лише донецьких чиновників, гадаю, в цьому мене підтримає чимало продюсерів). Причин для таких вчинків існує декілька: по-перше, продемонструвати свою значимість, мовляв, не марно я своє місце займаю; по-друге, заощадити на авторському гонорарі, а до того ж, віддавши ідею іншим виконавцям, ще й заробити. Що ж до нашого випадку, то пан Лук’янченко просто виконує «соціальне» замовлення від відомих осіб з метою «розмити» нашу авторську ідею національної програми «Пальма Мерцалова» (авторське посвідчення № 4932). Для мене ж уся ця історія цікава вже як вивчення механізму неправомірних дій, вчинених різними посадовими особами щодо представників малого та середнього бізнесу. Сподіваюся, на подібних прикладах українська громадськість зуміє виробити «протиотруту» від цього зла. Подумую навіть, чи не сісти за кандидатську дисертацію, матеріалу вже цілком достатньо! Я нещодавно випадково дізнався, що всі мої публікації ретельно вивчаються, складаються, систематизуються та готуються до друку з метою широкого висвітлення серед населення України. Тому для вдячних українських читачів у цьому інтерв’ю я розповім про те, як «Пальма Мерцалова» опинилася на гербі Донецької області.
– Коли це було?
– 1999 року президентом фонду «Золотий скіф» став губернатор Донецької області, голова Донецької обласної ради Віктор Янукович, змінивши на цій посаді мера Донецька Володимира Рибака. На зборах засновників фонду Янукович вийшов з ініціативою оголосити конкурс на кращий варіант герба Донецької області, при цьому, звертаючись персонально до мене, сказав, що вже було кілька спроб знайти ідею герба, але всі вони були невдалими, тому «..за герб персональну відповідальність несеш ти!». Варто зазначити, що на той час очолювана мною «Фірма «Кардинал» уже була широко відома як висококреативне рекламне агентство, котре зуміло реалізувати кілька перспективних регіональних проектів: проведення ділового прийому Донецької області із врученням нагороди «Золотий скіф», створення фонду «Золотий скіф», видання фотоальбомів про Донецьк та Донецьку область. Оскільки до рекламного бізнесу я серйозно займався наукою, то й до проведення конкурсу підійшов скурпульозно, виважено та з усією відповідальністю. По-перше, зібрав фахове журі на чолі з головою українського геральдичного товариства Андрієм Гречилом. По-друге, був оголошений всеукраїнський конкурс. До того ж я сам для себе почав вивчати, що ж таке геральдика. І отут мені трапився цікавий факт про створення Петром І спеціальної колегії зі створення гербів для російських міст. Втім, колеса Петро І теж не винаходив, а просто підглянув, як це відбувається в Європі. На чолі колегії стояв мудрий чернець, який зустрічався в Санкт-Петербурзі із представниками міст і детально випитував, яким є їхнє місце проживання? Оскільки на той час російський міста були схожими між собою, перед ченцем стояло важке завдання: знайти хоч якусь родзинку. І от якось представник одного з міст (не пам’ятаю вже якого) розповідає про своє містечко, а там усе буденно: монастир, навколо ліс, полювання, річки, рибальство і т.ін. «Ну, а що у Вас особливого?» - запитує чернець. А городянин і каже: «А в нас у монастирі є райський птах, павич називається». Відтоді у глухому російському містечку з’явився герб, центральним елементом якого було зображення павича. А народ, дивлячись на цей герб, намагається зрозуміти, звідки там павич взявся? І доки думають-гадають, місто запам’ятовують на все життя. Одним словом - іміджева політика. І тоді я зрозумів, що герб повинен мати якусь родзинку, якої в окрузі нема і близько. «Фірма «Кардинал» на той час уже розробляла як всеукраїнську бізнес-нагороду «Пальму Мерцалова». Але уявити її як елемент герба Донецької області я не міг. І от якось, ідемо з дружиною додому, і мені у голові думка сяйнула, а чи не поставити «Пальму Мерцалова» на герб? Питаю думку дружини, а вона мені у відповідь: «Ти що, бананову республіку з Донбасу хочеш зробити?! Ти ще Януковичу про це скажи!». До Януковича я відразу не пішов, а свій варіант герба з «Пальмою Мерцалова» «Фірма «Кардинал» подала для участі в конкурсі на загальних засадах. І перший відбірковий етап пройшла, потрапивши в першу четвірку фіналістів. Наступним етапом була доповідь експертної комісії на колегії обладміністрації. Там були присутні чоловік десять на чолі з Януковичем. Після того, як розклали варіанти гербів, першим виступив один із членів колегії облради В. Шелудченко і почав «Пальму» критикувати, потім член колегії Б. Колесников у тому ж дусі, і так по колу. Лише Віталій Анатолійович Гайдук сидить і мовчить. Тоді Янукович попросив мене виступити. Я коротенько виклав основні тези національної іміджевої програми «Пальма Мерцалова», і яке місце в ній може зайняти новий герб Донецької області з «Пальмою Мерцалова». Гайдук, пам’ятаю, промовив «…без Пальми Донбасу вже не можна». Янукович запитав: «Голосувати будемо?». І тут усі як один - обираємо «Пальму Мерцалова». Шелудченко того ж дня доповідав це питання на сесії облради, і герб прийняли. А Янукович сказав: «Програма «Пальма Мерцалова» цікава, готуй великі збори всього активу Донецької області з питань іміджевої політики, будемо затверджувати». 7 квітня 2000 року такі збори було проведено. У мене в архіві дотепер доповідь Януковича з його виправленнями зберігається. А протокол зборів за підписом Януковича знаходиться у Донецьку в кримінальній справі №81-251. У своїй доповіді я поставив чіткі умови щодо співробітництва у реалізації іміджевої програми – це, насамперед, цілісність усієї програми та дотримання авторських прав. Відповідно до цих умов я й реєстрував надалі авторські права. Для української громадськості я вже опублікував цей протокол (див. дод. 10). Тепер передаю Вам зазначені доповіді (див. дод. 24). За законом, втім, як і «по понятіях», правда на моєму боці. Що ж до герба, то Янукович підписав сертифікат про те, що «Фірма «Кардинал» є колективним автором герба Донецької області (див. дод. 25) (на очній ставці у Генеральній прокуратурі він це підтвердив), також у кримінальній справі № 81-251 є свідчення художниці Вікторії Борнацької про те, як у ТОВ «Фірма «Кардинал» створювався герб.
«Фірма «Кардинал» підготувала договір з Донецькою облрадою про передачу авторських прав, але за Януковича його з якихось причин не підписали, а коли головою облради став Колесников, то почав шукати варіанти, як «Фірму «Кардинал» «кинути». Один час навіть намагався візуально герб змінити. Надалі все це вилилося у порушення проти мене кримінальних справ зі спробою відібрати авторські права на «Пальму Мерцалова» і «Золотий скіф». Таким чином, авторські права на герб так і не було передано облраді. І Вам НІХТО не продемонструє документ за підписом і печаткою дирекції «Фірми «Кардинал» про передачу облраді авторських і майнових прав на авторську роботу «герб Донецької області». Я чув, що облрада намагалася якось узаконити за собою авторські права на герб, але, гадаю, вони й самі розуміють, яким скандалом усе це може для них закінчиться. Такий же скандал чекає на керівництво донецької області та ДП «Укрпатент» за фактом видачі Донецькій обласній раді торгової марки «Пальма Мерцалова». 17.03.2003 р. я згідно закону подав заявку № 2003032612 на реєстрацію на своє ім’я торгової марки «Пальма Мерцалова». Але 15.03.2005 року «Укрпатент» мені відмовляє, мотивуючи тим, що «…суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі, бо відтворює відомий в Україні твір мистецтва…» - нібито це всенародне надбання (хоча словосполучення «Пальма Мерцалова» придумане особисто мною), і ніхто в Україні нібито не має право його реєструвати як торговельну марку. Логічно було би за таку фразу і зображення «Пальми Мерцалова» з герба Донецької області зняти. На мої заперечення вже 16 січня 2006 року «Укрпатент» знову відповів мені відмовою.
А тим часом, через рік після моєї заяви абсолютно аналогічну заяву подає Донецька облрада і 17.10.2005 р. «Укрпатент» видає їй дозвіл(!!!) От Вам конкретний факт корупції з боку ДП «Укрпатент». Воістину все продається і все купується! Зараз за цим фактом триває судовий розгляд. Пам’ятаєте, як у фільмі «Попелюшка»: «Що-що, а грубіянити ми вміємо!».
– А хоч гонорар за герб донецька облрада Вам виплатила?
– Справа не в грошах, хоча згідно з усіма юридичними нормами при бажанні можна авторську роботу й відкликати. Особливо якщо врахувати те свавілля, від якого «Фірма «Кардинал» страждала ці три з половиною роки. Я, як патріот Донбасу, ніколи не думав про те, що як автор герба Донецької області коли-небудь буду ініціювати таке.
– З Вашого боку це помста?
– Давайте припустимо, що Ви вирішили купити сто грамів родзинок, йдете до магазину і просите продавця продати родзинки на вагу. А виявляється, родзинок на вагу немає. Тоді Ви просите наколупати Вам роздинок з пирога … Як гадаєте, що Вам відповість продавець? Правильно. Або купуйте пиріг, або шукайте родзинки в іншому місці. Тому, одержавши лист від Донецького УКБ, ми направили відповідь, що забороняємо встановлювати копію «Пальми Мерцалова» на бульварі Пушкіна. «Фірма «Кардинал» протягом 8 років розробляла перспективний проект, вийшла на стадію його реалізації, а тут нам пропонують «виколупати родзинки». Нам «Пальма Мерцалова» у такому вигляді на бульварі Пушкіна не потрібна. У 2003 році ми подавали пропозицію щодо реконструкції бульвару Пушкіна як складову національної програми «Пальма Мерцалова», де мали бути закладені плакети переможців «Золотого скіфа», плакети міст світу, де встановлені копії «Пальми Мерцалова». У запропонованому УКБ варіанті цього всього НЕМАЄ. А зараз, взявши за основу нашу ідею трирічної давнини, донецька влада навіть представників ТОВ «Фірма «Кардинал» до конкурсної комісії не запросила. Ну ні, так ні. До побачення. Це - не помста, це просто бізнес. Запитайте у бізнесмена Ахметова, що відбувається з контрактом, коли хтось із партнерів його не виконує? Окрім того, міне цікавить, коли буде в повному обсязі збудовано пам’ятник Кобзону?
Чому чиняться перешкоди в діяльності «Фірми «Кардинал» у Донецькій області? Чому не ведеться робота з розвитку музею історії промисловості України? Адже музей - головна родзинка національної програми «Пальма Мерцалова» (авторське посвідчення № 4932) та іміджевої стратегії регіону! Чому «Фірма «Кардинал» як ініціатор створення музею не залучається як член наглядової ради? Чому чиниться свавілля і у «Фірми «Кардинал» забирють офіс? Чому «Фірму «Кардинал» як засновника фонду «Золотий скіф» не запрошують на загальні збори? Доки нинішня дирекція фонду «Золотий скіф» своїми фальсифікаціями буде дискредитувати своїх засновників? Коли нам виплатять відшкодування за зрив п’ятого міжнародного фестивалю «Золотий скіф»? Звідки така неповага до законів? Адже ми свого часу домовилися.
Я впевнений, що згодом усе це буде, але тільки без «Фірми «Кардинал», яка все це придумала, витратила кошти, час на розвиток. Нас просто КИДАЮТЬ. Спробувавши забрати все це за допомогою правоохоронних органів і зазнавши повного фіаско, Близнюк з Ко пішли іншим шляхом, але тільки давайте домовимося - без нашої валізи!
– Донецька область на свій ювілей може залишитися без свого герба? Я правильно зрозумів?
– А чому тут дивуватися, якщо донецьким обласним керівництвом не виконуються взяті на себе зобов’язання? Пан Лук’янченко відверто порушує закон про інтелектуальну власність. А пан Близнюк як голова облради йому в цьому допомагає. Вони поводяться так, ніби усі навколо - дурні і нічого не розуміють. Ми вже надіслали Близнюку свій лист-претензію. У ньому ми чітко виклали свої законні претензії, і якщо ми не знайдемо спільної мови з донецькою владою, то з гербом і «Пальмою Мерцалова» Донецькій області доведеться прощатися.
Коли в Інтернеті з’явилася моя заява на Колесникова за фактом вимагання в мене «Золотого cкіфа» і «Пальми Мерцалова» (див. дод. 1), приїхав до мене Ігор Внуков (продюсер «Міс Донбас») і каже: «Тебе терміново розшукує Ахметов!».
Приїхав я до нього, а він запитує: «Що трапилося? Я з Януковичем розмовляв – ні він, ні я нічого не розуміємо».
А я йому притчу розповідаю: «Приїджає якось президент футбольного клубу «Шахтар» в офіс а йому кажуть: «Зібралися Суркіс, Кравчук, Медведчук і зняли директора Такташова з посади. Твої дії?».
А він мені: «Ти про що?».
Я йому даю протокол, підписаний Колесниковим (див. дод. 8): «Що мені із цим робити? Адже президент фонду – Янукович. Щоб ти з директором футбольного клубу Такташовим зробив, якби він твій клуб без тебе віддав чи продав Суркісам? Ти ж розумієш, що це підстава».
Розумієте, Максиме, якби я просто хотів грошей заробити, я би давно цей проект вже тому ж Ахметову чи комусь іншому продав. Але я згадую Лобановського, який «Динамо» тренував і виводив команду на серйозні висоти. А Реброву та Шевченку казав: хлопці не поспішайте продаватися в інші клуби, виграємо кубок УЄФА, тоді ціна буде відповідна. Я й Ахметову сказав, ти хочеш, щоб Колесников із Близнюком на чолі фонду були? Результат тебе цікавить? «Пальма Мерцалова» - унікальний український бренд, який може й повинен об’єднати націю та відстояти інтереси України у світі. Гадаєте, того ж Ахметова чи Таруту не турбує експансія китайських металургів? Подивіться, як китайці просувають себе по всьому світу, використовуючи будь-які можливості.
– Наприклад?
– Першими на Еверест зійшли англійці. Аби довести, що китайці кращі, їхні альпіністи затягли і встановили на вершині металеву триногу, так завдяки китайцям гора стала вищою на два метри, і про це весь світ дізнався. У мене приятель у Донецьку, віце-президент федерації альпінізму Донецької області Олександр Дмитрієв. Уже кілька років поспіль разом із телеканалом «Інтер» реалізує проект «Пальма Мерцалова» на вищих вершинах світу». У нього ідея-фікс - приварити маленьку копію українського символу миру «Пальми Мерцалова» зверху китайської триноги. Навіть гасло придумав: «українська залізяка вище всіх!». Взяли б основні українські металовиробники і профінансували проект. От це була би реклама українського металу у світі! Потрібно пам’ятати, що людство мислить символами, і той, хто свої символи просуває, той і перемагає! Грати треба по-серйозному, а не дріб’язок по кишенях «тирити». А керівники Донецької області, як мені здається, тільки цим і займаються.
– А Цар-гармата біля міськвиконкому теж може виїхати з Донецька?
– Якби моє прізвище було Задорнов, то я відповів би: приготуйтеся, зараз буде смішно. Після того як для захисту в 2003 році ми виставили на продаж належну нам копію Цар-гармати біля Донецького міськвиконкому, пана Лук’янченка раптом відвідала ГЕНІАЛЬНА ідея (чи, може, хто підказав?). На сесії міськради депутати визнали Цар-гармату … комунальною власністю міста Донецька. Хоча дотепер вона перебуває у нас на балансі і за неї сплачено гроші! Я сам цієї постанови не бачив, але люди розповідають. Ви просто замисліться. Ні, Ви краще уявіть собі іншу ситуацію. Наприклад, Лук’янченку сподобався ексклюзивний годинник пана Колесникова, яких у Донецьку та й в Україні більше немає ні в кого. І на підставі цього міськрада вирішує забрати цей годинник у Колесникова. Про всяк випадок передзвоніть Борисові Вікторовичу і розкажіть йому про це. Але будьте готові почути його далеко не літературну відповідь! Коли я дізнався про рішення міськради щодо націоналізації Цар-гармати, у моїй уяві одразу виник образ героя у шкіряній куртці та кепці з фільму «Собаче серце». Так виникла ідея випустити журнал «Золотий cкіф»: «Донецькі швондери». Копії документів на власність Цар-гармати також є у кримінальній справі № 81-251, оригінали - у нас в архіві.
– Може, все-таки відкриєте таємницю, чому пам’ятник Анатолію Солов’яненку в Донецьку було вкрито позолотою? Адже стільки критики було на Вашу адресу з цього приводу…
– Пам’ятник Анатолію Борисовичу Солов’яненку встановлювався на честь його 70-річчя у 2002 році. Цільовим замовником пам’ятника виступила компанія «Емброл-Україна» (директор Антон Пригодський). Вона ж його фінансувала. Автором пам’ятника став скульптор Олександр Скорих (автор пам’ятника засновнику Донецька Джонові Юзу). Скульптор запропонував варіант із позолотю на зразок пам’ятника композитору Штраусу у Відні. Замовнику ідея сподобалася, вдова Солов’яненка Світлана Дмитрівна спочатку сумнівалася, та скульптор її переконав. Донецька міська архітектура затвердила цей проект. Спочатку пам’ятник планувалося встановити перед центральним входом театру опери і балету, але художній керівник театру Вадим Писарєв сказав, що там буде інший (незадовго до того біля стадіону «Локомотив» при житті поставили пам’ятник Сергію Бубці). Після встановлення пам’ятника на прес-конференції в місті Києві журналіст поставив запитання Світлані Дмитрівні: чи не здається Вам, що позолочений пам’ятник у Донецьку – це кіч, а донеччани – «недалекі» люди. На що вона йому відповіла: у світі є два золотих пам’ятника: Штраусу у Відні та моєму чоловікові в Донецьку, я вдячна донеччанам за те, що вони так високо цінують свого земляка і мого чоловіка!
– Як складається ситуація із правовими питаннями у боротьбі з «Донецькими швондерами»?
– Свавілля породжує злочин, безкарність породжує свавілля. Це взаємозалежні речі. Я людина принципова, я вже знаю, як проживу своє життя. Але в мене троє дітей і я не хочу, щоби такі продажні чиновники як Близнюк і Ко заважали ЇМ жити. І не лише моїм дітям, але й мільйонам інших українців. Тому я системно підтримую розпочаті з 2004 року судові процеси по низці напрямків. У нашій країні, де існує ще так багато проблем, це дуже непросто. На жаль, корупцією наскрізь пронизані судова система та правоохоронні органи. Але водночас я знаходжу справжніх друзів, чесних і порядних, і це підтверджують їхні вчинки. Колись, шанована мною людина сказала мені розумну думку: потрібно бути вдячним долі за те, що вона тебе іноді занурює на самісіньке дно, щоб усі бачили, що тебе вже немає, що ти лежиш, і за бажання кожен може штурхонути тебе ногою. І в цей момент ти зрозумієш, хто є хто. Але обов’язково знайдуться люди, які подадуть тобі руку, і ти підведешся і разом із цими людьми підеш далі...
Потрібно вміти визнавати свої помилки й вміти їх виправляти. Поки донецька влада цього ще не збагнула, тому юристи продовжують працювати і небезуспішно.
– Можете навести хоч один приклад корупції в діяльності судів?
– У мене в Індустріальному суді міста Дніпропетровська слухається справа про визнання недійсними протоколів фонду «Золотий скіф», якими мене усунули від посади виконавчого директора. Процес триває з 2004 року!!! Будь-який юрист, якщо погортає матеріали справи, відразу зрозуміє, що Близнюк та Ко повинні відповідати перед законом. Судові слухання веде суддя Слюсар. Яких тільки процесуальних фальсифікацій вона не робила, аби закрити цю справу - можна ціле оповідання написати. Але я Вам продемонструю останній кульбіт. Як відомо, якщо двічі учасник судового процесу без поважної причини не з’явився до суду, то суддя може з формальних причин справу закрити. У нашому випадку секретар судді Слюсар двічі вислала повістку моєму адвокатові на неіснуючу адресу, і оскільки двічі з нашого боку, звісно, нікого не було, то справу було закрито.
Хоча в матеріалах справи є довіреність на адвоката із правильною адресою, і до того моменту поки не закрили мої кримінальні справи, секретар заповнювала адресу правильно. Звісно, ми подали апеляцію. І такий сценарій повторюється вже вдруге. Така поведінка суду є красномовною. Власне, обидві сторони конфлікту вже давно розуміють, що рано чи пізно суд якої-небудь інстанції винесе рішення на нашу користь. Щоправда, до цього моменту, швидше за все, вийде вже повне зібрання творів з усіма документами для широкого кола читачів.
– В одному зі своїх інтерв’ю Борис Колесников сказав, що Володимир Рибак також брав участь у фальсифікації протоколу про Ваше зняття з посади виконавчого директора фонду «Золотий скіф», натякаючи на те, що не він один повинен відповідати за скоєний злочин. Окрім того, на сайті КІД (zadonbass.org.ua) стверджувалося, що Янукович змінив Рибака на посаді президента фонду «Золотий скіф» нібито через Ваш конфлікт із Рибаком щодо Вашого тиску на бізнесменів від імені мера… Ось цитата: «...Але якось так вийшло, що тодішній мер Донецька, нинішній віце-прем'єр Володимир Рибак дуже швидко почав виявляти невдоволення діяльністю Воробйова. Причому, привселюдно, хоча, можливо, і не навмисно привселюдно. Просто не витримав на одній із прес-конференцій, скликаній саме з приводу майбутнього проведення чи то фестивалю, чи то лише «Ділового прийому», і сказав Костянтину Петровичу кілька неприємних слів. Костянтин Петрович сидів червоний, немов рак. Ще б пак! Йшлося, наскільки я пам'ятаєтаю, про те, що, нібито від імені та за дорученням міського голови він намагався отримати кошти на проведення вищезазначених заходів у добрих людей. Добрі люди пішли до мера. Вибухнув скандал... Про те, хто там насправді був правий, а хто винуватий, історія замовчує. Казус не роздмухували. Залишилося незрозумілим - чи то справді знахабнілий «піарник» подумав, що схопив Бога за бороду і спробував тиснути на тих, на кого тиснути в принципі не можна, чи то, навпаки, непорядні «добрі люди» обмовили порядного «піарника»...»
– Наскільки я пам’ятаю, Колесников сказав, що Рибак також підписав протокол правління фонду «Золотий скіф» про моє зняття. У матеріалах кримінальної справи № 81-251 є два однакових протоколи від 10 липня 2003 року. Обидва протоколи надані слідству Володимиром Бублеєм (виконавчим директором фонду «Золотий скіф»). На одному протоколі є підпис лише Колесникова (див. дод. 8), а на іншому – решти учасників наради, зокрема, і Рибака. 16 травня 2005 року Рибака допитали слідчі Генеральної прокуратури. Слідчий Такташов, який вів справу по «Білому лебедю», на одній з останніх зустрічей передав мені копію протоколу цього допиту і розповів мені, що нібито Рибак, аби помститися за звільнення його з посади президента фонду «Золотий скіф» і обрання на неї Януковича в 1999 році, умовив Колесникова підписати перший протокол, а сам підписав другий. А згодом, бачачи, що події розвиваються не на користь Колесникова, просто «з’їхав». І «здав» Колесникова, відмовившись підтвердити, що був присутній на засіданні правління фонду «Золотий cкіф» 10 липня 2003 року. Ти, мовляв, вибач дурня, він і так своє відсидів. Оскільки Колесников про протокол і сам говорив, і кримінальну справу №81-251 вже закрито, то я Вам протокол допиту Рибака по моїй справі передаю для публікації (див. дод. 26). Окрім того, якщо моє чесне ім’я намагаються через пресу змішати з болотом, то я Вам правду розповім.
– Про яку саме непорядність йде мова у цьому протоколі?
– Справді, перші ідеї про розвиток іміджевих програм я озвучив Рибаку й він їх підтримав. Об’єктивно я повинен сказати, що Рибак дуже багато зробив доброго і для Донбасу, і для виходу донецьких на стратегічні рубежі в Україні. Адже він будівельник і вміє вибудовувати різні конфігурації. Але грошей на фестиваль «Золотий скіф» у Ахметова він ніколи не просив (хоча він іноді розповідає чомусь про це у своїх інтерв’ю), оскільки перший фестиваль відбувся у вересні 1999 року, коли президентом фонду вже став Янукович.
Перше підприємство, яке я створив, мало назву «Кардинал» і мало три засновники. Ми всі були молоді, однолітки, приятелювали сім’ями і багато про що мріяли. Але тут в одного із засновників зав’язалися близькі стосунки з однією зі співробітниць нашої компанії. Причому дівчина настільки щиро його покохала, що народила йому сина. У мого компаньйона, зрозуміло, дружина, двоє дітей, а вона йому ультиматум: розлучайся і квит. Тоді приятель мій обрав іншу тактику –повністю її ігнорував, ще й почав стверджувати, що дитина – не від нього. А я ту дівчину ще з інституту знав: родина скромна, батьки на пенсії, грошей багато немає. А він їй навіть гроші перестав давати на дитину. Вона ж взяла та й подала на нього до суду на визнання батьківства та виплату аліментів. Оскільки я в цій історії від самого початку її підтримав, то в мене, певна річ, із компаньйоном проблеми почалися. Третій компаньйон виступив на боці приятеля - аж до розвалу фірми та розподілу майна дійшло. Закрутилася історія, коротше кажучи. У суді я виступив свідком також на її боці (справа слухалася в одному з районних судів міста Донецька). Дружина компаньйона, зрозумівши, що в неї забирають чоловіка, розпочала власний контрнаступ. А тут ще й вибори мера Донецька. Вона до Рибака, так, мовить, і так, Володимире Васильовичу, Воробйов - негідник, засновників «кинув», нас обібрав, дітям їсти нема чого, от зараз ляжу у Вас у приймальні і нехай жителі Донецька знають, яку людину Рибак прикриває. Розлючений Рибак, викликає мене – лається, мовляв, я - політик, піджак у мене білий, а ти ляпки ставиш… Я йому пояснюю про бідне дівча, а він і слухати не хоче. Викликає заступника свого Андрія Ткаченка і дає вказівку розібратися. Андрій, певна річ, давно на мене зуб мав, одразу в податкову і почав щосили тиснути, а Рибаку доповідати – скільки, куди і чого вкрадено. Я Рибаку документи, а він не слухає. Мене вже мало не під варту беруть. Отут Рибак як президент збирає збори засновників фонду «Золотий скіф» і вимагає зняти мене. А засновники й кажуть, - ні, Володимире Васильовичу, давайте спочатку розберемося. А потім ще й рішення прийняли змінити президента фонду. Фонд очолив Янукович. Після цього я зустрічався з Юхимом Леонідовичем, він мене уважно вислухав, а Андрія Ткаченка з міськвиконкому одразу звільнив. Суд дівчина виграла (навіть експертизу на ДНК робили) - захистила свою честь, але зустріла іншого хлопця й апеляційний суд Донецької області, за згодою сторін, рішення районного суду скасував. Зараз заміжня, двоє дітей, першу дитину законний чоловік усиновив. Щоправда, потім на мене за щось образилася - хіба цих жінок зрозумієш? А Рибак, звісна річ, притих. Зараз періодично спілкуємося, але без ентузіазму. Хочу Вам, як чоловікові, поставити запитання, а як би Ви вчинили на моєму місці?
– А інші названі в протоколах (див. дод. 11) засновники фонду «Золотий скіф» також свідчили? Тарута, наприклад?
– Сергій Олексійович також свідчив. Мені здається, свій протокол допиту він вже давно хотів би забрати з підшивки кримінальної справи № 81-251. Втім, як і Вася Микулін, і Ігор Гуменюк, і Волкодав, і Сосіс та інші. Особливо після того, як я їм усім 7-й номер журналу «Золотий скіф»: «Донецкі швондери» розіслав. Чесне ім’я дорого коштує…
– А що з монументом Кобзону?
– Після публікації на «Майдані» 12 грудня 2006 року (див. «Максим Ісаєнко: Такташов замовляв Ахметова») статті про недобудований пам’ятник Кобзону я від імені фонду «Пальма Мерцалова» направив лист Януковичу про необхідність добудувати монумент. Канцелярія Кабміну повідомила 22.12.2006 року вихідний № 51962\671\1-06. Віце-прем’єр Рибак В.В. відписав губернаторові Донецької області Логвиненку В.І., той за № 01-09874-08\01 відписав Лукьянченку О. О., а 26.12.06 за № 1\10-22656 Лукьянченко одержав і відправив далі по інстанціях. А тут саме публікації пішли в пресі – Донецьк добудує пам’ятник Кобзону і встановить на бульварі Пушкіна «Пальму Мерцалова» (див. дод. 27). Аби тільки задню частину монумента не забули оплатити скульпторові О. Рукавішнікову. А я Вам про всяк випадок гарантійний лист Близнюка на Рукавішнікова продемонструю. Аби не говорили: ми нічого не знаємо (див. дод. 28).
Тепер Януковичу надіслав листа щодо розвитку музею історії промисловості України в Донецьку, який було засновано в 2000 році, може нарешті донецькі хлопці справою займуться і цим хоч якось імідж Донецької області піднімуть? (Див. дод. 29).
– Складається враження, що Янукович на Вас образився.
– Янукович - людина педантична і дуже не любить, якщо хтось на дрібницях проколюється. Януковичу імпонувало, що за весь час нашого співробітництва ми йому «під ключ» готували багато заходів. Головний принцип, який я сповідував – це залучати тільки перевірених людей – у цьому й була запорука успіху. Особливо це важливо в роботі із чиновниками, їхня підлість іноді просто не знає меж. Найкрасивішою родзинкою фестивалю «Золотий cкіф» завжди був «Діловий прийом Донецької області». Накривався стіл на 1000 персон у виставковому центрі «Експодонбас» і тривала церемонія нагородження «Золотими cкіфами». У 2002 році на 70-річчя Донецької області приїхав Леонід Кучма і «Діловий прийом» мав особливу значимість. Відпрацювали все до дрібниць. Навіть кондиціонери встановили додатково в Експоцентрі (у липні було дуже спекотно). Отут викликає мене А. Близнюк (голова оргкомітету зі святкування 70-річчя Донецької області) і каже, оскільки присутній Президент, необхідно аби столи накривала перевірена людина, не доведи Господи, ще отруять. І викликає начальника управління Донецької обладміністрації по торгівлі. Мені каже: «Ти в цей процес не втручайся». Почався захід, а льоду на столах немає. А Леонід Данилович горілку любить охолоджену…
Після нашої з Януковичем очної ставки, влітку 2005 року на березі Азовського моря ми з ним по- чоловічому, очі в очі години три дивилися. Адже наші батьки колись в одному цеху на ЄМЗ працювали. Янукович мені чесно зізнався, хто Єнакіївський паровоз порізав. Я з нього клятву взяв: коли до влади повернеться, щоби паровоз відновив.
– Звягільський, Рибак і Лук’янченко - вони ж усі з одного Київського району міста Донецька?
– Юхим Леонідович гарна людина, завжди допомагав «Золотому cкіфу», із Кобзоном приятелює. Один цікавий випадок. Готували ми до 70-річчя Донецької області фотоальбом «Донбас з висоти вільного польоту». А шахта ім. Засядька відмовляється брати участь. Усі підприємства регіону фінансують, а Звягільський не хоче. А видання комерційне. Приїжджаю сам до нього, розповідаю, а він у відповідь: «Якби ти надої підняв моїм коровам, я тобі грошей дав би». Ні, то ні. Книгу випустили, вийшла розкішна, ми її років шість робили (у кого є - підтвердить) і на презентації зібрався весь донецький бомонд із Близнюком на чолі. Юхим Леонідович почав книгу гортати, а його там немає. Виступив і питає, чому мене, мовляв, там немає? Я пояснив усім присутнім, чому. Юхим Леонідович образився. До чого я це розповів? Близнюк у своїх свідченнях слідчому щодо фальсифікації ним протоколу зборів засновників фонду «Золотий скіф» про моє зняття від 25.06.2003 р. (див. дод. 11) як причину, чому мене засновники захотіли усунути, навів виступ Звягільського на тій презентації. До речі, Сергій Богачов, керівник управління комунальних ресурсів Донецького міськвиконкому, який зараз офіс ТОВ «Фірми «Кардинал» забирає, усе життя помічником народного депутата Рибака був, хоча зараз може комусь іншому служить? Так, люблять у нас хлопці один одного підставляти. Дивні вони, взагалі-то, люди донецькі…
– Судячи з документів, які Ви опублікували в пресі, можна зробити висновок, що Ваша кримінальна справа фабрикувалася занадто незграбно, навіть звичайному обивателю це зрозуміло. Чому так неякісно? У правоохоронців не вистачило кваліфікації?
– Кримінальна справа № 81-251 фабрикувалося таким чином, щоби спочатку мене посадити, а вже потім «запхати» справу у «найгуманніший і справедливий» донецький суд і прийняти судові рішення, яке би влаштовувало замовників. Упевнений, що чиновникам в «Укрпатенті» показали порушені проти Воробйова кримінальні справи та «умовили» порушити закон, а може, по-донецькому ще й грошей дали. Оскільки первісний сценарій відразу не пройшов, а у мене і з Януковичем, Ахметовим, Тарутою, Звягільським та багатьма іншими донецькими та недонецькими протиріч немає, то весь цей бруд тепер на перерахованих вище у цій статті панів і вихлюпується. Найголовніше, у цій історії немає жодної політики – лише бізнес і людська підлість. А за підлість потрібно карати! Розумні ж люди читають і для себе роблять висновки – адже таке з кожним може статися.
Я вже давно кажу, настав час припинити займатися дурницями, потрібно займатися країною, інакше якось прокинемося вранці, а біля дверей китаєць: «Ви впевнені, що це Ваша квартира?». Максим Ісаєнко, сайт Майдан, 23.01.2007 р.