Geum.ru

Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76

Вид материалаДокументы

Содержание


Перші замовні вбивства
Ось, як розповідалося про це в телепрограмі В.Ар»єва «Закрита зона»(5 канал)
Володимир Ар'єв
Замах на якогось Рената, без прізвища
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   50

ПЕРШІ ЗАМОВНІ ВБИВСТВА


Фактично першим замовним убивством у Донбасі вважається вбивство технічного директора СП «Донкавамет» (Донецьк) Валерія Ґольдіна, скоєне на чотири дні раніше за вбивство Яноша Кранца, докладно про яке розповідається у розділі «Валерій Ґольдін».

Убивство Ґольдіна так і не було розкрито. Чутки у той час ширилися найрізноманітніші. Основною була версія про те, що Ґольдін мав намір серйозно працювати на ринку металу, який на той момент був уже чітко поділений між кримінальними групами та їхніми підставними підприємствами. Натомість Ґольдін хотів цей ринок максимально легалізувати. Була, щоправда, й інша версія. Нібито Ґольдін, чудово розуміючи, що без «даху» не обійтися, більше схилявся на бік Яноша Кранца, аніж Ахатя Брагіна. Нагадаю, що Яноша Кранца було вбито декількома днями пізніше, аніж Ґольдіна... А справу колишнього гендиректора «Донкавамета» швидко прибрали до рук люди, які згодом і створили індустріальну корпорацію ІСД (Індустріальний союз Донбасу). Звісно, не без участі й Ахатя Брагіна.

Варто зауважити, початок 90-х у Донбасі, як, втім, і на решті території колишнього Радянського Союзу, був «веселим». Як у тім анекдоті про патрульного міліціонера, котрий протягом трьох місяців не отримував зарплату, а на запитання, чому він не приходить за грішми, неабияк здивувався: «А я думав, дали пістолет – вертись як хочеш...»

«Вертілися як могли» тоді всі – і «братки», і представники органів влади, не кажучи вже про тих, хто на момент розпаду Союзу обіймав посади директорів підприємств. Для останніх часи були насправді золотими. За дуже короткий строк вони примудрилися стати мільйонерами в доларовому еквіваленті. Втім, непогано велося й тим, хто прикривав тіньовий бізнес подібних керівників шахт і підприємств.


Ось, як розповідалося про це в телепрограмі В.Ар»єва «Закрита зона»(5 канал):

«Сергій Приймачук, начальник міліції м. Слов'янська в 1994-1999 рр.:

– Першим, хто зосередив владу у своїх руках, був Ахать Брагін, так званий «Алік Грек». Виріс він у Куйбишевському районі, посьолок Октябрський, ніби так. «Посьолковим» себе називав. Поговорюють, і м'ясо рубав, і картами бавився. Але це лише чутки. Він став президентом ФК, намагався впливати на політику не лише в Донецькій області, але й в усій Україні. Безумовно, і на економічні відносини в Україні. Зрозуміло, його діяльність суперечила інтересам деяких людей...

З цієї миті у повітрі запахло кров'ю. Початком відліку став листопад 1991 року. У цей день було скоєно вбивство підприємця Яноша Кранца.


Володимир Ар'єв:

– В’ячеслав Синенко. Він є одним з небагатьох живих свідків того часу. І не тільки – він сам звинувачений у деяких резонансних вбивствах. До недавнього часу Синенко мешкав у Греції. Наприкінці минулого року він перебував у грецькій тюрмі і чекав екстрадиції в Україну. Тоді ж він написав у «Закриту зону» листа та передав деякі документи.


З листа В'ячеслава Синенка, листопад 2004 р.: «Перше вбивство з використанням автоматичної зброї було здійснене восени 1992 року, було вбито бізнесмена... Яноша Кранца. Це стало початком війни між... угрупованням Євгена Кушніра та... угрупованням Ахатя Брагіна».

Далі вбивства і стрілянина на вулицях стають чи не звичним явищем. Особливо у 1994-95 роках.

Березень 1994 – перший напад на Ахатя Брагіна.

2 вересня 1994 року розстріляно колишнього спортсмена і авторитета «Чіріка».
1 грудня 1994 року обстріляно фірму «Люкс», яка сьогодні належить Ринату Ахметову.
Липень 1995 – вбито «Самсона». Його вважають одним із засновників донецької фірми «АРС», що також входить тепер до імперії «господаря Донбасу».

Жовтень 1995 почався перестрілками у місті і закінчився вибухом на стадіоні «Шахтар». 18 жовтня Ахатя Брагіна – «Аліка Грека» – було вбито.

Телепрограма «Закрита зона», «5 канал».

Замах на якогось Рената, без прізвища


30 листопада 1994 року, майже в самому центрі міста, на бульварі Шахтобудівників відбувся справжній бій: вибухали машини, стріляли із гранатомета. Однак той, на кого і було влаштоване це полювання, залишився живим. О дев'ятій годині вечора потужний вибух пролунав у Калінінському районі. Це злетів у повітря автомобіль, начинений вибухівкою. За уламками, які ледве нагадують автомобільні деталі, експерти розпізнають білі «жигулі» шостої моделі. Вибух був такої потужності, що в навколишніх будинках повилітали вікна (де-не-де разом із рамами), зірвалися з петель вхідні двері під'їздів, частково була зруйнувана огорожа дитячої обласної лікарні. У відділенні Ощадбанку, яке знаходилося під охороною, не лише повисипалося скло у вікнах, але й погнулися металеві ґрати. Відразу ж спрацювала сигналізація, посилаючи на пульт охорони сигнал про «напад».

За кілька секунд після першого вибуху, від якого, на щастя, ніхто не постраждав, знову загуркотіло, але вже з меншою силою. Запалав джип «паджеро» темно-вишневого кольору, припаркований неподалік від будинку № 15. По ньому вистрілили із гранатомета. Згодом вибухнув ще один автомобіль. Перехожі падали додолу і, затискаючи вуха долонями, пробиралися у пошуку хоч якоїсь схованки. Цієї миті застрочили автомати. Постріли влучили у автомобіль, що стояв у декількох десятках метрів від вже охопленого полум’ям джипа. Один із автоматів стріляв трасуючими кулями, що у вечірніх сутінках яскравою ниткою прошивали чиїсь «жигулі». Вогонь вівся під прикриттям двох білих автомобілів.

Бій стих так само раптово, як і розпочався. Ймовірно, за чиєюсь чіткою командою. Бандити почали відступати. Скільки їх було – ніхто запевне сказати не міг. Одні стверджували, восьмеро, інші – десятеро. Під прикриттям автоматів вони сіли у машини, і за кілька секунд дві світлі «шістки» зникли у темряві. Дорогою бандити розділилися. Одні «жигулі» вони залишили неподалік асфальтобетонного заводу, інші – на вулиці Гіпрошахтній. Обидва автомобілі завбачливо облили бензином та підпалили. Під час огляду в них знайшли автомати з відстріляними та запасними ріжками, гранатомет РПГ-5, гранати Ф-1 і кілька бронежилетів, які бандити використовували під час бою. Дві «шістки», в яких приїхали та поїхали бойовики, традиційно виявилися викраденими.

Убито під час цієї атаки було лише випадкового перехожого, мешканця сусіднього будинку Олександра Гайдукова, що тієї миті випадково опинився поряд – виносив сміття. Ото вже правду кажуть, що виносити сміття ввечері – погана прикмета. Ахать Брагін особисто надіслав родині загиблого щедру матеріальну допомогу. Як писали тоді «Донецькі новини», сума цієї допомоги була в десятки разів більшою за ту, що виділила міська влада.

Після цього випадку ціни на квартири в цьому районі впали – по стінах хрущьовок пішли тріщини... На реконструкцію кварталу обласна і міська влада виділили понад чотири мільярди карбованців.

«Донецькі новини», у той час фінансовані «Люксом», написали, що метою кілерів була «ліквідація директора однієї з найвідоміших у місті структур», але не Брагіна, чиє ім'я було вже на слуху. Олександр Кучинський у своїй книзі «Злочинці й злочини» стверджує, що того дня був поранений хтось на ім’я Ренат. Просто Ренат, без прізвища. До речі, «Донецькі новини» теж підтвердили, що полювання на бульварі Шахтобудівників велося саме на Рената, також через «е» і також без зазначення прізвища.

Після цього за умов абсолютної секретності було підготовлено міліцейську операцію по обшуку «Люкса». Проте нічого компрометуючого або такого, що вказувало би на причетність Ахатя Брагіна до злочинного світу знайдено не було. Поговорюють, нібито якось Брагін сам розповідав, що знав про обшук, який готується, але жодних фактів на підтвердження цього, звісно, немає. Про зв'язки між владою і злочинним світом можна говорити довго. Принаймні, саме руками обласної прокуратури влітку 94-го було знищене угруповання братів Долідзе – на той момент основних конкурентів «Грека». А коли фірма «Люкс» вступила в протистояння із головою обласного УМВС, Геннадій Андрійович особисто серед ночі приїжджав на фірму доводити незаконність її обшуку міліцією.

Трохи пізніше Брагін надіслав до Донецької обласної прокуратури заяву із проханням дати правову оцінку обшуку в його фірмі. «Люкс» організував прес-конференцію для журналістів, яку місцеві ЗМІ фактично проігнорували – версію Брагіна прийшли вислухати лише чотири журналісти. Дві газети відписалися невеличкими «інформашками», «Весть» надрукувала докладний звіт, а «Донецькі новини», які видавав сам Брагін, підготували спецвипуск, який в усіх барвах викривав міліцейське свавілля. До речі, саме в цьому спецвипуску вперше публічно згадувалося ім'я «Аліка Грека». (Олександр Тищенко onetsk.narod.ru/raznoe/blood_story)