Апн україни Збірник наукових праць VІ міжнародної науково-практичної конференції (21 травня 2009 р.) Київ 2009

Вид материала

Документы

Содержание Відповідальність, совість і високі життєві смисли у процесі професійного становлення Ключові слова

Подобный материал:

• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
• Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.

Співвідношення вираженості рівнів реактивної та особистісної тривожності у двох групах безробітних



■рівень особистісної тривожності

вік осіб від 20 до 30 років вік осіб від 40 до 50 років

Респонденти, в яких виявлено високі показники особистісної тривожності, потребують особливої уваги й обережності при постановці завдань і цілей діяльності, оскільки наявність високого показника особистісної тривожності дає підставу припускати появу в них стану тривожності в різноманітних ситуаціях, а надто коли вони стосуються оцінки їхньої компетенції та престижності. У разі необхідності в цих досліджуваних варто формувати почуття впевненості в успіху, при постановці їм завдань необхідно робити акцент на змістовному осмисленні діяльності і конкретному плануванні, тобто надавати їм психологічну підтримку.

Отже, вивчення рівнів реактивної та особистісної тривожності дозволяє нам зробити висновок, що старша вікова категорія характеризується більш високими показниками рівнів тривожності, ніж молода вікова категорія.

Такі наші результати дають підставу говорити про необхідність обов'язкового визначення психічного стану безробітного, і в першу чергу безробітних старшої вікової категорії, в процесі надання профорієнтаційних послуг, і в разі виявлення порушень психічних станів проводити корекційні заходи, а саме індивідуальні консультації, групові профінформаційні та профконсультаційні заходи, семінари-тренінги з техніки пошуку роботи та ін.

Література:

1. 
   Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М.: МГУ, 1984
   
2. Кириленко Т.С. Психологія: Емоційна сфера особистості. Навч. пос. – К.: Либідь, 2007
   
3. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика. Навчальний посібник. – К.: Ельга Ніка – Центр, 2004
   
4. Ляміна Л.Є. Врахування психічних станів безробітних у процесі надання їм соціальних послуг // Бюл. ІПК ДСЗУ – 2007. - №3
   
5. Ляміна Л.Є. Психологічні аспекти індивідуалізації роботи з безробітними в СЗ // Бюл. ІПК ДСЗУ – 2006. - №32
   
6. Марченко І.Б. Саморегуляція психічних станів – важливіший чинник профілактики безробіття// Бюл. ІПК ДСЗУ – 2005. - №2
   
7. Меиодика диагностики психических состояний и анализ деятельности человека / Под ред. М.Б. Михайлевской. М.: МГУ, 1985
   
8. Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу // «Бахрах», 1998
   
9. Эмоции человека в нормальных и стрессовых ситуациях / Под ред. А.И.Яроцкого, И.А. Криволапчука. – Гродно, 2001.
   

УДК 37. 015. 3

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, СОВІСТЬ І ВИСОКІ ЖИТТЄВІ СМИСЛИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Гурлєва Т.С.,

(м.Київ)

«Из всех наук, которые должен знать человек, главная есть наука о том, как жить, делая как можно меньше зла и как можно больше добра» (Л.Толстой).

У статті розглядаються поняття відповідальності, совісті та високих життєвих смислів у контексті саморозвитку особистості, що є частиною професійного становлення людини. Приділяється увага феномену внутрішньої відповідальності, котра розуміється як здатність особистості орієнтуватися у своїй життєдіяльності на власну совість, «внутрішній закон». Наголошується на ролі пошуку і реалізації людиною як фахівця, який прагне особистісного самоздійснення та взаємодіє з іншими людьми, високих життєвих смислів.

Ключові слова: совість, відповідальність, високі життєві смисли, творчість, особистісний ріст, професійне становлення.

Будь-яка професійна діяльність вимагає від людини відповідальності за виконання своїх обов’язків, стосунки з іншими людьми, від чого залежить особиста задоволеність від роботи, позитивна ділова атмосфера, загальний успіх справи. Довгий час у науковій літературі зазначалось, що відповідальність відбивала об'єктивно необхідні взаємини між особистістю, колективом і суспільством, підкреслювалось відношення відповідальної залежності між людьми, особою і суспільством. Та, насправді, у реальному житті окрема особистість була підлеглою певним соціальним приписам, виконання яких вимагали від нею група, до якої людина належала, колектив школи чи трудова спілка, різні соціальні інститути.

У наш час відповідальність розглядається як особлива властивість суб'єкта соціальних дій, виступає необхідною умовою реалізації його свободи, яка водночас є здійсненням свободи й інших людей, суспільства, країни. Звідси, рівень свободи в кожному окремому випадку визначається ступенем усвідомлення людиною об’єктивних соціальних умов, глибиною розуміння нею особистого обов’язку й особистої відповідальності.

Якщо особистість підпорядкована здебільшого соціальним інститутам, то її відповідальність найчастіше є незрілою. То ж головною є орієнтація особистості на саму себе, «закон, що виплеканий» усередині себе, звід правил і вимог, за якими людина живе. В активному процесі становлення вона бере на себе відповідальність за своє життя, свій життєвий шлях, своє фахове становлення і зростання. Потреба знайти смисл, мету в житті трансформується у потребу бути відповідальним за події як сьогодення, так і майбутнього [5, та ін.], що так чи інакше відображується на стосунках з іншими людьми у буденному і професійному житті, з суспільством, зі світом взагалі.

Стаючи активним суб'єктом діяльності, людина відповідає за свої дії насамперед перед самою собою, як творцем себе й свого життя, виходячи із вищих загальнолюдських ідеалів, цінностей, інтересів. Відповідальність може бути «внутрішньою» і «зовнішньою», мати позитивну або негативну спрямованість [2].

Внутрішня відповідальність – це обов’язок перед собою, перед власною совістю за пошук і здійснення смислів свого життя. З категорією внутрішньої відповідальності тісно пов’язана категорія “свободи для”, суть якої - у забезпеченні суб’єкта ресурсами для подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод на шляху реалізації бажань і прагнень особи. За суб'єктом відповідальності визнається творче ставлення до своєї діяльності, здатність передбачати результати своїх діянь та відповідати за їх наслідки, усвідомлена необхідність погоджувати й творчо направляти свою поведінку в інтересах суспільства [1, та ін.]. У психологічній літературі зазначено, що переважання внутрішніх устремлінь позитивно пов’язане зі психічним здоров’ям: чим сильніше людина орієнтована на внутрішні устремління, тим кращі у неї показники психічного здоров’я, тим органічніше реалізує вона себе у суспільному житті.

Внутрішня відповідальність свідчить про наявність совісті, без якої неможливі ні самовиховання, ні самовдосконалення особистості. Совість є ядром моральної свідомості, своєрідним гарантом інтуїтивного відбору найвищих буттєвих цінностей [7; 9]. Довгий час це поняття визначалось як здатність особистості контролювати поведінку відповідно до суспільних вимог, зовнішнього обов’язку, яка пов’язана з прагненням людини виглядати у вигідному світлі в очах навколишніх і відповідати прийнятим у даному оточенні нормам і правилам. Між тим, прогресивним є тлумачення совісті, відповідно якому вона є не що інше як співвіднесення вчинків “закону, що живе в нас” (вислів І.Канта).

Професійне становлення особистості тісно пов’язане із смисловою регуляцією життєдіяльності людини, яка здійснюється ціннісно-смисловою сферою особистості. Смислова сфера є тією найвищою інстанцією, яка підпорядковує собі всі інші життєві прояви людини, визначає спрямованість її пізнання, вектор становлення окремого індивіда, певної спільноти, суспільства. Особистісний розвиток неможливий без самоудосконалення відповідальності за пошук і втілення в життя високих смислів. Тому категорії відповідальності і совісті тісно пов’язані з категоріями сенсу життя, високих життєвих смислів, до яких можна віднести такі, як Доброта, Любов до ближнього, Правда, Честь, Совість, Гуманізм, Співчуття, Справедливість, Знання, Творчість та інші.

Зародки духовності, вважав Г.Сковорода, є в серці кожної людини від народження (“філософія серця”), але вони не одразу усвідомлюються нею. Духовне народження відбувається тоді, коли людина осягає “божественне в собі” і здатна протистояти могутнім силам темної тілесності. Проявом духовності філософ вважав природні прагнення, надії, сподівання людини, любов та віру, антиподами яких є туга, нудьга, страх, які позбавляють людину її надії і сподівань, ведуть до зневіри, розслаблення, втрати здоров'я [6]. Коли людина ставить перед собою питання про сенс життя і сумнівається щодо правильності вибору, то це свідчить про щось надзвичайно людське і важливе, що людина відкриває, – опікуваність духовною стороною буття і осмисленням життя [10].

Гарантією та умовою перегляду людиною своїх життєвих орієнтирів, їх одуховленню є творчість як засіб самопізнання та саморозвитку. Відкриття людиною нових смислів вказує на “процес народження нової реальності” (В.Дружинін) [3], тобто творчість, у якій і завдяки якій відбувається формування людини, стає можливим вияв її неповторної індивідуальності, утвердження її особистості. Без творчості неможливою є повна самореалізація особистості, здійснення її життєвих задумів, виконання своїх фахових обов’язків не як вимушеної повинності, а як справи свого життя, внутрішнього обов’язку.

Спрямованість людини на особистісне зростання, творче самоздійснення, пошук сутнісних смислів і здатність брати на себе відповідальність перед собою за втілення цих смислів у життя, долаючи слабкодухість, нерішучість, а то навіть спокуси звернути з обраного шляху - є показниками особистісного росту. Головний психологічний смисл особистісного росту – визволення, здобуток себе і свого життєвого шляху, самоактуалізація.

Для здійснення людини (що перебуває у стадії особистісного становлення) як автора своєї життєдіяльності, має надаватися можливість прислухатися до себе, голосу власного сумління. Важливо підвищити у молоді авторитет особистої совісті як інтуїтивної здатності людини відокремлювати добро від зла, шукати і реалізовувати сутнісні смисли, знаходити на їх основі вірний варіант вирішення будь-якої життєвої ситуації.

Згідно тлумачного словника С.Ожегова, професіонал – це людина, яка займається будь-чим високо професійно (на відміну від дилетанта), добре володіє своєю професією. Можна впевнено сказати, що для становлення спеціаліста, майстра свого діла, важливими є розвиток внутрішньої відповідальності людини, яка б орієнтувалася на власну совість, шукала і реалізовувала сутнісні життєві смисли, прагнула власного особистісного розвитку, вдосконалення, творчої реалізації.


Література:

1. Грядунова Л.И. Социальная ответственность личности в условиях развитого социализма. – К.: Выща школа, Головное изд-во, 1979. - 134 С.

2. Гурлєва Т. Відповідальність підлітка. – К.: Главник, 2008. – С.128.

3. Дружинин В.Н. Варианты жизни. Очерки экзистенциальной психологии, 2000.

4. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. - М.: Смысл, 1999. — 487 С.

5. Муздыбаев К. Психология ответственности. - Л.: Наука, 1983. - 240 С.

6. Сковорода Г. Твори: У 2 т. – Т.1.- К., 1994. – 530 С.

7. Титаренко Т.М. Нравственное воспитание в семье / Под ред. В.К.Котырло. – К.: Рад.шк., 1985. - (Б-ка для родителей). – 95 С.

8. Франкл В. Человек в поисках смысла.: Сборник / Пер. с англ. и нем.; Общ. ред. Л.Я. Гозмана и Д. А. Леонтьева. — М.: Прогресс, 1990. — 368 С.

9. Човрiй С. Фiлософсько-педагогiчнi проблеми совiстi // Ментальнiсть. Духовнiсть. Саморозвиток особистостi у Ш-х частинах. - Ч.1, роздiл Ш-й, К., 1994. - С.572-574.

10. Frankl, V. Psychotherapy and Existentialism. London: Penguin Books, 1973.


Наукове видання


ПСИХОЛОГІЯ праці та управління

Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції

21 травня 2009 року


Комп’ютерна верстка В.В. Веретельнік


Підписано до друку 8 квітня 2009 р. Формат 60х 84/16. Папір офсетний.

Друк ротаційний трафаретний. Обл.-видавн. арк 12. Ум. друк. арк. 12,9.

Тираж 300 прим. Зам № 200


Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК №1805 від 25.05.2004.


Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)

03038, Київ-38, вул. Нововокзальна, 17.

Тел./факс (044) 536-14-85.