Апн україни Збірник наукових праць VІ міжнародної науково-практичної конференції (21 травня 2009 р.) Київ 2009

Вид материала

Документы

Содержание Психологічні чинники, які забезпечують оптимізацію подолання людиною ситуації безробіття. Результати проведеного тренінгу. Мотивація безробітних до активного пошуку роботи в центрах зайнятості

Подобный материал:

• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
• Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ОПТИМІЗАЦІЮ ПОДОЛАННЯ ЛЮДИНОЮ СИТУАЦІЇ БЕЗРОБІТТЯ.

Логвиненко В.П.,

(м. Київ)

Значне зростання числа безробітного населення у сучасних умовах об'єктивно зумовлює необхідність докорінних змін традиційної системи психологічної допомоги безробітним щоб максимально сприяти їхньому працевлаштуванню. Стала актуальною необхідність підвищення загальної эффективності психологічної допомоги безробітним за прийнятних психоенергетичних витрат, тобто, оптимізації процесу психологічної допомоги.

Оптимізація, як загально-наукова категорія, метод і процес полягає у знаходженні найбільшого чи найменшого значення якоїсь функції чи функціонала, що характеризують стан системи, чи вибір найкращого варіанту з множини можливих. В процесі оптимизації виробляється оптимальний тип (варіант, спосіб, механізм), тобто, такий, що є найбільш ефективним за існуючих умов, такий, що дає результати вищі, ніж наявні на даний момент. Враховуючи те, що відношення суб’єктів діяльності із подолання ситуації безробіття (а саме діяльністю ми вважаємо процес працевлаштування безробітних) є складноорганізованою системою, що залежить від дуже багатьох чинників, системою, що переслідує формально різні, некоординовані цілі, визначити узагальнену функцію чи функціонал, що інтегрально і повно характеризував би дані відношення, що приймав би найбільші чи найменші значення, не уявляється можливим (Комарова С.Л., Гусєва А.С., Деркач В.І., Лаптєв Л.Г., Міхайловський В.Г., Бокарьов В.А., Дмитрієв О.П., Курєнков І.С., Огнєв О.С. та ін). З іншого боку, метою оптимізації є забезпечення найкращого стану суб’єкту і його діяльності, керування цим станом максимально ефективними засобами. На сьогоднішній день результатом діяльності стосовно безробітних є показник працевлаштування. Однак, з точки зору психології особистості безробітного, необхідною вважається поправка, а саме: працевлаштування за умови збереження і покращення психічного здоров’я безробітного. Досягнення даної умови забезпечується при задоволенні реальних життєвих потреб індивіда, коли він виступає як суб’єкт життєдіяльнсті і відбувається зростання рівня його суб’єктності, а не навпаки – об’єктності. Одним із показників психологічного здоров’я є рівень емоційного комфорту безробітних. З іншого боку, найкращий стан діяльності і забезпечення найкращого стану суб’єкту стосується задач гуманітарно-технологічного развитку працівників служби зайнятості, а це, означає розгляд оптимізації з точки зору високої продуктивності і нормальних психоенергетичних витрат, що в дійсності є назрілою проблемою у службі зайнятості, яка до цих пір не розглядалася.

Психологічними чинниками, які забезпечують оптимізацію подолання людиною ситуації безробіття, є соціально-психологічні і особистісні фактори регуляції поведінки особистості, які можна поділити по параметру зовнішнього (об’єктивного) і внутрішнього (суб’єктивного).

Психологічна допомога як вид послуги, що надається службою зайнятості, є зовнішнім соціально-психологічним фактором регуляції поведінки особистості безробітного, і має полягати у сприянні оптимальній самореалізації особистості через залучення внутрішніх механізмів її саморозвитку. Урахування психологічних закономірностей дозволяє знаходити ефективні способи надання психологічної допомоги людини у ситуації безробіття. Одним із ефективних способів є метод психологічного тренінгу.

Внутрішню суб’єктивну регуляцію соціальної поведінки особистості забезпечують її психологічні властивості. Особистість як сукупність всіх психологічних процесів, властивостей і станів є вищим регулятором соціальної поведінки, тобто, особистість — це не тільки суб’єкт соціальної поведінки, але й суб’єкт регуляції цієї поведінки. Ці два плани поєднані у головних функціях психічного: відображення, ставлення і регуляції. У процес саморегуляції особистість включається своїми специфічними процесами і властивостями, до яких належать мотиваційні процеси, свідомість і самоусвідомлення. В процесі усвідомлення зовнішніх впливів особистість усвідомлює себе як суб’єкта і об’єкта життєдіяльності. Регулятивну функцію у самосвідомості особистості виконує “Я-концепція” особистості (І.І. Чєснокова, С.Я. Якобсон, П.М. Якобсон).

Апробація та аналіз результатів створеного нами тренінгу “Виявлення та актуалізація психологічних ресурсів людини у важкій життєвій ситуації, такій як безробіття” дозволили виявити ефективність психологічних впливів для актуалізації особистісних детермінант соціальної поведінки особистості, а також виявити конструктивні напрямки і конкретні способи сприяння підвищенню рівня суб’єктності особистості. Тренінг складається з 8 занять – “Потреби та мотивація”, “Самоактуалізація особистості безробітного як людини на “зламі” життя”, “Психічний стан безробітного”, “Психологічні властивості та ресурси для вирішення проблеми”, “Самоставлення та його прогностична роль”, “Комунікативне ядро особистості”, “Ціннісно-смислова сфера особистості”, “Самосвідомість та суб’єктогенез”. В апробації тренінгу приймали участь 31 безробітний віком від 25 до 59 років. У двох групах було проведено по 6 занять по 4 години кожне. До і після тренінгу було проведено тестування із використанням “Моніторингу особистісного зростання”, розробленого акад. О.В. Киричуком [2]. Даний психологічний тренінг виявився досить ефективним засобом сприяння працевлаштуванню учасників і їхньому особистісному зростанню.

Результати проведеного тренінгу.

Впродовж перших чотирьох місяців після тренінгу працевлаштувалися 68 % учасників, решта — 32%, із них: 28% працевлаштувалася впродовж наступних 7 місяців, а 6% все ще перебувають на обліку (див. Діагр.1).



Діагр.1. Працевлаштування учасників після тренінгу (%): до і після 4 місяців.

Розприділення працевлаштувань помісячно виявляє, що максимальна кількість учасників працевлаштувалася у перші два місяці – 52%, після чого кількість працевлаштувань зменшувалася майже за експотенційним законом.



Діагр.2. Працевлаштування учасників тренінгу по місяцях (узагальнені показники, %).

Окремий розгляд кожної із тренінгових груп виявляє деякі відмінності у працевлаштуванні, але, як виявилося, чітко прослідковується та сама тенденція: у першій групі тренінгу 57% учасників працевлаштувалося за два місяці після тренінгу, а в другій групі у перший місяць – 6%, наступні два місяці ще 50% учасників (див. Діагр 4 і 5).

Діагр.3, 4. Час працевлаштування першої і другої групи тренінгу.


Відміна у максимумі працевлаштувань (у першій групі максимум припадає на перший місянь по закінченню тренінгу, а у другій — на другий) може пояснюватися тим, що перший місяць після тренінгу у другій групі припав на кінець року і Новорічні свята, час, як відомо, особливо несприятливий для працевлаштування, а може пояснюватися пролонгованим ефектом впливу психологічного тренігу у зв’язку з віком.

Інші причини: такі, як відміна груп за стажем, статтю чи часом безробіття виявилися незначними. Дійсно, дві групи тренінгу, в яких проводилася апробація, відрізнялися за віком: у першій групі були переважно безробітні молодшого і середнього віку (середній показник 38 років), а у другій групі – переважно безробітні середнього і старшого віку (середній показник 47 років). Причому, двоє безробітних із другої групи перебуваючи на обліку в службі зайнятості просто чекали досягнення пенсійного віку, тому працевлаштування для них було неактуальним.

Діагр.5, 6. Вік учасників першої і другої групи тренінгу.

Однак, порівняння груп працевлаштованих до 4 місяців і після 4 місяців за критерієм t-Стьюдента виявило відсутність відміни за віком між групами (t=0,12), однак за терміном перебування безробітним відміна виявилася значною і статистично значимою (t=1,12, р<0,04). Ті, хто працевлаштувався швидше, перебував безробітним в середньому 6 місяців, а ті, хто пізніше, — 9 місяців. Це підтверджує попередні висновки про те, що час перебування безробітним зумовлює негативну трансформацію Я-концепції безробітного, зокрема, розвиток ригідних рис, інертності, пасивності та погіршення само ставлення. Гендерних відмінностей між групами працевлаштованих до і після 4 місяців не виявилося. Тому надалі порівняння здійснювалося не між першою і другою групою тренінгу, а між тими, хто зміг працевлаштуватися до 4 місяців, і хто, працевлаштувався пізніше. Психологічні показники тих, хто дочекався виходу на пенсію через півроку після тренінгу (2 безробітних) у матрицю для здійснення математичного аналізу не включалися, оскільки, хоч тренінг мав на них і дуже позитивний вплив (зростання самооцінки, прийняття активної життєвої позиції, самоактуалізація), але направлення центрами зайнятості такої категорії безробітних для участі в тренінгу нами вважається недоцільним.

Порівняння груп безробітних, працевлаштованих до 4 місяців і пізніше, виявило, що до тренінгу безробітні найбільше відрізнялися за такими психологічними властивостями, як: експресивність (t=-2,88944, р<0,007371), об’єктивність сприйняття (t=-2,67636, р<0,012298), незалежність (t=-2,26840, р<0,032810), локус контролю — тим, хто працевлаштувався раніше, був властивим переважно невизначений локус контролю, тобто здатність змінювати локус контролю залежно від вимог ситуації, а працевлаштованим пізніше — переважно зовнішній локус контролю (t=2,295383, р<0,02949).

Крім того, відрізнявся і зміст “Я-концепції”, а саме: у першій групі — це переконання у власній незалежності (t=-2,11739, р<0,043240), умінні бути собою (t=-2,20676, р<0,035769), а у другій групі — переконання “не мушу робити те, що від мене чекають інші” (t=2,45774, р<0,020402), що свідчить як про їхню поленезалежність, так і про протидію спробам служби зайнятості влаштувати їх на ті робочі місця, які суб’єктивно вважаються непривабливими, а крім того, свідчить про розвиток негативізму як невротичної реакції на впливи ситуації. Наведені відмінності є статистично значимими. Не менш важливими є і відмінності близькі до статистично значимих. У групі працевлаштованих до 4 місяців це: переконання у здатності висловити свої почуття (t=-1,94165, р<0,062303), в об’єктивності, у здатності не претендувати на свободу іншої людини, як характеристики розвиненого комунікативного ядра, а також, такі психологічні властивості, як: висока самооцінка, здатність до соціальної роботи, здатність зберігати свої працездатність та психічний тонус у несприятливих чи стресових умовах. Після тренінгу вираженість відмінності вказаних психологічних властивостей і переконань зросла, субстатичні відмінності стали статистично значимими, за винятком об’єктивності сприйняття (у першій групі зросла суб’єктивність суджень), що нами розглядається як новоутворення позитивне для учасників із високим показником об’єктивності. Зменшення високої об’єктивності сприйняття може розглядатися як позитивне для працевлаштування, оскільки у безробітних, як нами встановлено раніше, розвивається специфічність сприйняття, що полягає у фокусуванні на перешкодах і негативних моментах ситуації і зменшенні здатності сприймати позитивні можливості, що несе ситуація [2]. Враховуючи, що вимоги, які ставляться роботодавцями, як правило, орієнтовані на ідеального працівника, усвідомлення безробітною людиною своєї невідповідності вимогам не тільки погіршує її самоставлення, але й знижує її активність, рішучість, наполегливість і готовність до ризику, зменшуючи в цілому рівень її суб’єктності, коли людина цілком об’єктивно усвідомлює, що вона не є тим об’єктом, що як деталь, ідеально став би “на своє місце”. Тому зменшення об’єктивності сприйняття із одночасним покращенням самоставлення і зменшенням нейротизму розглядається нами як сприятлива умова для зростання суб’єктності, активності, рішучості, наполегливості і готовності до ризику, що є необхідним у процесі працевлаштування.

Максимальна відмінність після тренінгу полягала у рівні самооцінки: до тренінгу t=-1,84443, р<0,0075724, а після тренінгу t=-3,13126, р<0,004050.

Діагр.7, 8. Показники самооцінки учасників, працевлаштованих до і після 4 місяців.

Зростання самооцінки в результаті тренінгу становило 10% в середньому у всій групі. Як видно із діаграм, у підгрупі тих, хто працевлаштувався швидше, до тренінгу переважала самооцінка низька і середня, а внаслідок психологічних впливів тренінгу переважаючою стала середня і висока. У підгрупі працевлаштованих пізніше до тренінгу висока самооцінка не спостерігалася зовсім, тоді як після тренінгу дуже низька самооцінка зникла зовсім і навіть з’явилася висока самооцінка. Окремий аналіз результатів тренінгу методами математичної статистики (кореляційний, факторний аналізи) дозволили зробити висновок, що безробітним із дуже низькою самооцінкою потрібно спершу пройти психологічний тренінг підвищення самооцінки, оскільки їхня здатність до сприйняття психологічних впливів тренінгу дуже залежить від рівня самооцінки. Потім їх можна направляти на проходження інших тренінгів. Дуже високою стала відмінність між групами працевлаштованих до 4 і після 4 місяців у здатності до соціальної роботи: до тренінгу — t=-1,85675, р<0,073897, а після тренінгу — t=-2,88627, р<0,007428. Зростання здатності до соціальної роботи в середньому у всій групі тренінгу за абсолютним показником становило 13% відобразилося у змісті Я-концепції зростанням спрямованості на соціальну взаємодію.

Діагр. 9.10. Показники спрямованості на соціальну взаємодію (до 4м. і пізніше)

Зростання здатності до соціальної роботи в середньому у всій групі тренінгу за абсолютним показником становило 13%, а зростання спрямованості на соціальну взаємодію становило 16%.

В результаті тренінгу ще більше зросла відмінність рівня незалежності, що і була значною: до тренінгу t=-2,268400, р< 031210, після — t=-2,81168, р<0,008901. При цьому незалежність зросла в обох групах, але збільшення абсолютного показника у підгрупі працевлаштованих до 4 місяців було у два рази більшим порівняно із групою працевлаштованих після 4 місяців. Оцінка зміни даного параметру у першій групі за критерієм t-Стьюдента виявилася статистично значимою t=1,92. У другій групі t=1,91.

Діагр. 11, 12. Показники рівня незалежності у групах працевлаштованих до і після 4 місяців.

Для тих, хто працевлаштувався раніше до тренінгу був властивий середній рівень незалежності, після тренінгу – середній, високий і дуже високий, в той час, як для тих, хто не зміг працевлаштуватися раніше були властивими середній і низький рівень незалежності. Зростання незалежності може свідчити як про відмову від утриманських настроїв, так і про агресивність наступального змісту із здатністю встановлювати соціальні контакти — позиція ініціативи, домінування, нав’язування своєї волі, з якою цей параметр виявляє досить тісну кореляцію після тренінгу (r= -0,74 при р<0,05 із здатністю відмовитися від загроз та r= -0,59, р<0,05 із здатністю не претендувати на свободу іншої людини, r= 0,46, р<0,05 із екстернальністю). Максимальне зростання незалежності спостерігалося у старших безробітних (кореляція із віком після тренінгу r= 0,45, р<0,05).

Також, в результаті тренінгу виникли нові відмінності, із них статистично значимим є наступні. Значно зросло переконання у власній здатності відмовитися від стереотипів: до тренінгу — t=-1,34651, р<0,188937 після тренінгу t=-2,37984, р<0,024370. Це свідчить про збільшення гнучкості, здатності до вибору інших стратегій поведінки, збільшення готовності до соціальної взаємодії, що й підтвердилося тестуванням. Гнучкість  особистості, яка здійснює самовизначення себе як суб'єкта активності співзвучна із саморозумінням в системі самоставлення. Високе саморозуміння – це орієнтація особистості "ізсередини", її свобода від психологічних захистів, які віддаляють особистість від власної сутності, її незалежність від зовнішніх соціальних стандартів.

Значно зросло переконання у власній здатності не претендувати на свободу інших людей, відміна у чому до тренінгу становила t=-1,77194, р<0,087288, а після тренінгу t=-2,66794, р<0,012055.

Діагр. 13, 14. Переконання у власній здатності не претендувати на свободу інших людей у групах працевлаштованих до і після 4 місяців.

Цей важливий у спілкуванні параметр, виявляє безпосереднє відношення до здатності ефективно проходити співбесіду із роботодавцем, оскільки розгляд спілкування на основі теоретичної моделі, що базується на принципі діяльності, вбачає у ньому не передачу інформації, а суміщення і взаємне проникнення сфер діяльності людей, що дозволяє реалізовувати принцип співробітництва (О.У. Хараш, 1977, Г. Гибш и М. Форверг, 1972, О.О. Лєонтьєв, В.В. Рижов, 1980). Виникнення чи актуалізація даного перконання свідчить про актуалізацію суб’єктності, а саме, усвідомлення особистістю інших людей як рівноправних суб’єктів діяльності, які мають свої інтереси, цілі і задачі, з якими можна взаємодіяти (чи не взаємодіяти) для досягнення своїх цілей. Це і є виникнення суб’єкт-суб’єктних стосунків. В цілому, відміна у рівні розвитку комунікативного ядра у групах значно зросла: до тренінгу вона становила t=-1,35133, р<0,187408, а після тренінгу t=-1,74329, р<0,092256, при цьому рівень розвитку комунікативного ядра в середньому зріс на 7%.

Крім того, з’явилися нові відмінності, якими нехтувати не можна, враховуючи їх значимість в процесі суб’єктогенезу особистості, хоча вони і не є статистично значимими, однак дуже наближаються до статистичної значимості. Це: неадекватність самооцінки (t=-1,93406, р<0,63295), спрямованості до соціальної взаємодії (t=-1,75711, р<0,089830) як характеристики значно більшого зростання у першій групі, а також параметри, що виявили більше зростання у другій групі: відсутність потреби у схваленні (t=1,764344, р<0,088584), вразливість (t=1,885837, р<0,069730).

Значне зростання виявив інтегральний показник “Ясність Я-концепції”. До тренінгу відміна між групами становила (t=-0,7333, р<0,469580), після тренінгу відміна настільки зростає, що стає майже статистично значимою (t=-1,60178, р<0,012042). Якщо ж взяти всю групу в цілому, то відміна між вхідними і вихідними параметрами за показником Це дуже важливо, оскільки у практиці застосування “Моніторингу особистісного зростання”, виявлено, що показник ясності Я-концепції, тісно пов’язаний з блоком самосприйняття – шкалами самоповаги і прийняття себе [36,32].

Діагр.9,10. Показники ясності Я-концепції у групі працевлаштованих до 4 і після 4 місяців.

У половини групи працевлаштованих до 4 місяців (53%) показник ясності Я-концепції до тренінгу був переважно низьким, друга половина групи виявляла середній (26%) і високий (21%) показники, тоді як після тренінгу більше ніж половина даної групи виявила середній рівень ясності Я-концепції (63%). Таке відчутне зростання показника свідчить про позитивну трансформацію Я-концепції учасників в процесі тренінгу. За даними кореляційного аналізу встановлено, що Я-концепція учасників виявляє позитивну кореляцію із віком — майже прямопропорційний зв’язок, і негативну кореляцію із незалежністю. У групі, яка не змогла працевлаштуватися у перші чотири місяці після тренінгу, також переважав низький рівень Я-концепції, а після тренінгу також спостерігалося його зростання. Високий рівень ясності Я-концепції є необхідною умовою психологічного суб’єкта із високим рівнем суб’єктності. За абсолютним значеннм показник “Ясність Я-конценції” в усій групі в результаті тренінгу взмінюється мало – зростання становить тільки три відсотки. Однак зміни в самій “Я-конценції” викликають те, що її роль як чинника особистісного зростання зростає майже вдвічі. Дійсно, цей параметр як складова фактору першого порядку до тренінгу мав факторне навантаження 0.36, а після тренігу – 0.60. Порівняння матриць показників всіх учасників до тренінгу і після нього за цим параметром за допомогою критерію t-Стьюдента також виявляє вагому відміну (t=3.07461, при р=0.037). Зростання ролі “Я-конценції” зумовлено, як виявляє кореляційний аналіз, її трансформацією: зміною її змісту, ієрархії структури із домінуванням нових особистісних значень, та збільшенням її інтегрованості, що підтверджується зближенням значень сили кореляційних зв’язків. А приймаючи до уваги, по-перше, теоретичні дані, що інтегрованість “Я-конценції” є свідченням суб’єктності особистості, по-друге, грунтуючись на експериментальних данних, які свідчать про збагачення та гармонізацію змісту “Я-конценції” в напрямку досягнення цілісності особистості, оскільки, як відомо, цілісність особистості, поряд із активністю і здатністю до саморегуляції, є невід’ємною характеристикою психологічного суб’єкта, було зроблено висновок, що в результаті тренінгу трансформація “Я-конценції” відбулася у напрямку суб’єктогенезу – зростання рівня суб’єктності особистості учасників. Крім того, показник “Ясність Я-конценції” в результаті психологічних впливів тренінгу стає вагомою складовою фактору самодостатності, який виявляє суб’єктну позицію особистості. Було встановлено, що старшому поколінню властиві більша цілісність особистості, і більша інтегрованість “Я-концепції”, ніж молоді. У старших безробітних зв’язок відчуття власної ідентичності і відчуття присвяченості виявляється тіснішим (r=0,44; p<0,05), ніж у молодших, у яких він майже не прослідковується (r=0,26). Готовність до самореалізації у старших безробітних виявляє слабкий зв’язок із самоефективністю, відсутністю страху невдач (0,32; p<0,05), тоді як в молодшій підгрупі подібна залежність не прослідковується.

Показник самоактуалізації в усій тренінговій групі зріс на 5 %, однак, та невелика відмінність у рівні самоактуалізації двох груп, що не була статистично значимою до тренінгу (t=-0,4868, р<0,630165), практично зникла після тренінгу (t=-0,11665, р<0,907989). В обох групах відбувається зростання самоактуалізації від переважно середнього до високого рівня. Як було встановлено тією ж практикою застосування “Моніторингу особистісного зростання” показник самоактуалізації позитивно пов’язаний із блоками ціннісних орієнтацій та міжособистісних відносин, тобто відбувається зростання і в цих блоках.

Діагр. Показники самоактуалізації учасників.

Висновки. Отже, психологічний тренінг виявлення та актуалізації психологічних ресурсів виявився ефективним засобом сприяння подоланню безробітними ситуації безробіття. В цілому, результатами проведення тренінгу стали наступні зміни психології учасників тренінгу: гармонізація “Я-концепції”, актуалізація суб’єктного потенціалу, актуалізація творчого, професійного потенціалів особистості, формування навиків аутентичної активності, збільшення переконань, властивих суб’єктній позиції із посиленням процесів самоідентифікації, самоприйняття, готовності до ризику і зменшення страху невдач, готовності до соціальної взаємодії, високих моральних переконань (дієвої любові, власної відповідальності за допомогу іншому). Тобто, в процесі тренінгу в особистості безробітних відбувався процес саморозвитку себе як суб’єкта життєдіяльності.

З позицій оптимізації процесу сприяння працевлаштуванню безробітних у службі зайнятості надання психологічної допомоги безробітним має займати один з приоритетних напрямів, і психологічний тренінг є одним із ефективних методів впливу. Найбільш ефективними напрямами у тренінговій роботі можна вважати ті, що сприяють позитивній трансформації “Я-концепції” безробітних, тобто, викликають зростання рівня суб’єктності особистості.


Література.

1. Логвиненко В.П. “Психологічні властивості безробітних як суб’єктів профорієнтації та професійного навчання” // В кн.: Професійна орієнтація та професійне навчання безробітних: Колективна монографія / В.Є. Скульська, Ю.М. Маршавін, М.А. Міропольська та ін.; За заг. ред. В.Є. Скульської. - К.: ІПК ДСЗУ, 2007.- С.99-148,

2. Киричук О.В. Моніторинг особистого зростання/ ІПК ДСЗУ, К., 2001, с. 36.

МОТИВАЦІЯ БЕЗРОБІТНИХ ДО АКТИВНОГО ПОШУКУ РОБОТИ В ЦЕНТРАХ ЗАЙНЯТОСТІ