Апн україни Збірник наукових праць VІ міжнародної науково-практичної конференції (21 травня 2009 р.) Київ 2009
| Вид материала | Документы |
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
В.Ф. Колесникова
Н.І. Голубенко
(м. Києві)
Мотивація – це один з найважливіших факторів, що забезпечує успіх у діяльності. Адже успіх у будь-якій діяльності залежить не тільки від здатності і знань, але і від мотивації (намагання працювати і досягати високих результатів). Чим вищий рівень мотивації і активності, тим більше факторів (тобто мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна прикладати. Високомотивовані особистості більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності.
Щоб розпочати роботу по працевлаштуванню з безробітним насамперед необхідно визначити які потреби наявні у безробітного, які цілі ставить перед собою.
Одна із властивостей потреб – їх пасивно-активний характер. З одного боку, вони задаються людині умовами її біосоціального існування й пов’язані з виникненням дефіциту в нормальній життєдіяльності – соціальній або біологічній. З іншого – потреби детермінують активність, спрямовану на усунення цього дефіциту. Особливість нервово-психічного напруження полягає в тому, що воно містить потребу у своєму послабленні як передумови зняття напруження. Іншою властивістю потреб є їх суб’єктивно-об’єктивний характер. У процесі мотивацій суб’єктивна й об’єктивна сторони потреби виступають як єдність протилежностей.
Головною властивістю потреб є предметність. Стан потреби характеризується чіткою предметною спрямованістю. Орієнтованість на зовнішній світ припускає включення цього зовнішнього в певній якості до внутрішньої системи життєдіяльності людини. Потреба – це завжди відчування нестачі в чомусь певному (як ми знаємо, у безробітного це потреба роботи). Цим пояснюються чітка автономність і диференційованість потреб у свідомості апліката.
Суттєвим аспектом потреб є їх суспільно-особистісний характер. Потреби індивіда пов’язані з потребами суспільства, вони формуються й розвиваються в контексті розвитку останніх. Аналізуючи потреби апліката, треба враховувати особливості тих спільнот, до яких він належить. Належність до спільноти є однією з найважливіших детермінант мотиваційної сфери особистості.
При визначенні потреб кожного безробітного, ми повинні пам’ятати, що притаманні нам потреби, можна поділити на базові, похідні та вищі і вже виходячи із цього орієнтувати на заняття тією чи іншою діяльністю.
Базові потреби – це потреби в матеріальних умовах і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності й відпочинку. Вони диктуються об’єктивними законами життя індивіда в суспільстві та його розвиток як особистості.
- Похідні потреби формуються на основі базових. До них належать естетичні потреби, потреба в навчанні.
- Вищі потреби включають насамперед потреби у творчості й творчій праці.
Мотиви діяльності людини пов’язані з її цілями. Цілі й мотиви дій можуть збігатися. Бажання становить більш або менш чітке усвідомлення цілі. У своїх найвищих проявах, які в психології нерідко називають хотіннями, вони спонукають до вольових дій, спрямованих на досягнення значущих цілей.
Чинником, що має мотиваційне значення та виявляє постановку людиною певних цілей, є рівень домагань особистості – прагнення досягти цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здатною. В основі рівня домагань лежить самооцінка, підтримання якої стало для людини потребою.
Характеристика людей з мотивами прагнення до успіху та уникнення невдачі у зв’язку з особливостями функціонування механізму мотивації досягнення можемо побачити у таблиці 1.
Таблиця 1
Характеристика людей з мотивами прагнення до успіху
та уникнення невдачі
| Характеристика діяльності | Особи з мотивом | |
| прагнення до успіху | уникнення невдачі | |
| Ситуація досягнення | Активно шукають і беруть участь у таких ситуаціях, не лякаються ситуацій конкуренції, змагання, у яких можна виявити максимум здіб-ностей та вмінь. Полюб-ляють ситуації, у яких несуть особисту відпові-дальність за наслідки, уникають ризикованих та непередбачених ситуацій | Уникають подібних ситуацій, а якщо потра-пляють у них, пасивно підкоряються їхнім вимо-гам, іноді йдуть на неро-зумний ризик |
| Ціль | Обирають цілі серед-ньої чи вищої трудності, успіх у досягненні яких дає можливість підтер-дити свою самооцінку | Ставлять перед собою легкі або дуже складні цілі, успіх чи неуспіх у досягненні яких не впливає на самооцінку |
| Дія | Наполегливі та завзяті в реалізації своїх цілей, самостійно досягають їх | У разі постановки реальних цілей схильні до пошуку допомоги й підтримки, відволікання від діяльності (фантазія, критика, відмовляння) |
| Результат (оцінюється у зв’язку з рівнем домагань) | Впевнені в ситуаціях досягнення реальних цілей. За невдачі дотри-муються обраної стратегії чи вибирають більш ефективну, дещо зни-жуючи складність наступ-ного завдання, а в разі успіху – підвищують його складність | Більш впевнені в разі досягнення легких цілей і менше – цілей середньої складності. За невдачі відмовляються від обраної стратегії на користь менш ефективної. Досягнувши успіху, обирають легку ціль, після невдачі – складнішу |
| Оцінка оточуючих | Прагнуть мати зворот-ний зв’язок, дізнатися, наскільки вдало вони діяли, і реагують на цей конкретний зворотний зв’язок | Не прагнуть отримати чи ігнорують інформацію про результат |
| Самооцінка та атрибуція причин | Самооцінка реаліс-тична та стійка. Успіх оцінюється як результат докладання власних зусиль і здібностей, нев-дача пояснюється зовні-німи обставинами, їхнім впливом | Частіше завищена, ніж занижена, нестійка само-оцінка. Успіх пояснюється збігом обставин, невдача оцінюється як підтер-дження недостатніх здіб-ностей, невдачі глибоко переживаються |
| Планування часової перспективи | Впевнене (реалістичне) планування. В осіб з високим рівнем досягнень – орієнтація на віддалене майбутнє | Глобальне чи дуже вузьке планування жит-тєвих цілей, відхилення від помірного (реаліс-тичного) планування |
З’ясувавши найважливіші сторони апліканта, які впливають на його мотивацію, ми переходимо до найважливішого – проведення тестування, щоб визначити різну мотивацію апліканта. Для цього ми застосовуємо тести:
- Для визначення ступеня значимості мотиваційних спонукань вибору професії використовуємо методику “Мотиви вибору професії” (В.Семиченко)
- Відомо, що при виборі цієї чи іншої професії людина керується певною кількістю мотивів. Однак, частина з них є основними (визначальними), а частина має другорядне значення. Методика визначення основних мотивів вибору професії дозволяє встановити роль тих чи інших мотивів при виборі професії.
Схема 1
Психологічний зміст та направленість активізацій зусиль аплікантів у пошуку роботи
- семінар з техніки - потреби;
пошуку роботи; - мотиви;
- профорієнтація; - стимули;
- профнавчання - ситуативні
- започаткуванн чинники
власної справи;
- громадські
(тимчасові роботи)
Схема 2
Мотиваційний ланцюжок
“Для чого “Що треба “Як це
це потрібно?” людині зробити?”
“Що це дасть зробити?”
безробітному?”
Мотиваційні ланцюжки:
І. Мотивація шукача роботи для участі
в отриманні профконсультації
1. Аргумент
Добре відомо, що чим краще людина знає себе, свої можливості, тим імовірніше уникатиме вона життєвих неприємностей, зайвих переживань та розчарувань.
2. Мотив
Отримуючи нові уявлення про свої професійні нахили, здібності та здатності, шукач роботи підвищує свій власний потенціал, як основу для майбутнього працевлаштування.
3. Мотиваційна настанова
Професійна консультація – це надійний спосіб якомога точніше спланувати своє подальше професійне життя.
4. Визначення засобів
У центрі зайнятості профконсультацію надає досвідчений спеціаліст; за власним бажанням безробітний може пройти тестування, і, можливо, на його основі обрати нову професію та (або) визначитися щодо форми професійного навчання.
5. Виявлення ставлення клієнта
Чи зацікавила Вас така інформація?
6. Подяка, похвала
Дуже добре, що Ви готові скористатися такою унікальною можливістю та налаштовані на самопізнання й саморозвиток.
ІІ. Мотивація шукача роботи до участі
в семінарі з техніки пошуку роботи
1. Аргумент (раціональний або емоційний)
Абсолютна кількість шукачів роботи, які працевлаштувалися за сприянням служби зайнятості, відмічають, що навчання на семінарі з техніки пошуку роботи суттєво допомогло їм у цьому.
2. Мотив (переваги, користь)
У процесі занять безробітний може оволодіти конкретними навичками та вмінням само презентації, техніки телефонних розмов та співбесід з роботодавцями, підготовити резюме, які прискорять працевлаштування.
3. Мотиваційна настанова
Навчання на семінарі надасть Вам упевненості у власних силах та сприятиме знаходженню роботи, яка б Вас задовольнила.
4. Визначення засобів
Семінар проводиться в приміщенні центру зайнятості двічі на тиждень, у зручний час. Керівник семінару – педагог за фахом, досвідчений спеціаліст. Ви зможете заздалегідь ознайомитися з програмою навчання.
5. Виявлення ставлення клієнта
Як Ви ставитесь до такої пропозиції?
6. Подяка, похвала (позитивне підкріплення)
Дуже добре, що Ви вмієте побачити резерви, які прискорять Ваш шлях до нової роботи.
ІІІ. Мотивація шукача роботи до участі
в громадських (тимчасових) роботах
1. Аргумент
… % безробітних беруть участь у громадських роботах.
2. Мотив
Участь у громадських роботах дасть Вам змогу заробити кошти, підштовхне до активного пошуку роботи.
3. Мотиваційна настанова
Візьміть участь у громадських роботах, це розширить Ваші можливості та сприятиме подальшому пошуку роботи.
4. Визначення засобів
Центром зайнятості організовано декілька видів громадських робіт; з їх переліком, режимом та оплатою праці, іншими умовами Ви зможете детально ознайомитися та самостійно визначитися.
5. Виявлення ставлення клієнта
Яка Ваша думка щодо цієї пропозиції?
6. Подяка, похвала
Дуже добре, що у Вас є бажання діяти, змінити ситуацію, не виключено, що Вам вдасться розширити можливості щодо працевлаштування, в тому числі і на підприємстві, де організовані громадські роботи.
IV. Мотивація шукача роботи
до започаткування власної справи
1. Аргумент
… % безробітних виявляють бажання за допомогою служби зайнятості займатися підприємницькою діяльністю.
2. Мотив
Започаткування власної справи дає людині змогу реалізовувати свої потенційні можливості, знання, вміння, виявити ініціативу.
3. Мотиваційна настанова
Організація вами власного бізнесу – це реальний крок до самостійної зайнятості, добробуту та незалежності.
4. Визначення засобів
У центрі зайнятості передбачено цілу низку послуг на допомогу тим, хто хоче стати підприємцем: щодо подання необхідної інформації, проведення навчальних семінарів, допомога у розробці бізнес плану, надання матеріальної підтримки тощо. При бажанні Ви зможете скористуватись цими послугами.
5. Виявлення ставлення клієнта
Чи вважаєте Ви пропозицію прийнятою для себе?
6. Подяка, похвала
Треба визнати, що Ви здатні по-новому подивитись на власне майбутнє, готові рішуче діяти. Фахівці центру зайнятості будуть всіляко сприяти реалізації Ваших планів.
V. Мотивація шукача роботи до профнавчання
1. Аргумент
Щорічно … % шукачів роботи за сприяння служби зайнятості отримують нову професію або підвищують кваліфікацію.
2. Мотив
Профнавчання підвищує конкурентоспроможність шукача роботи на ринку праці, позитивно впливає на планування ним професійної кар’єри. Вартість навчання оплачує державна служба зайнятості.
3. Мотиваційна установа
Отримання нової конкурентоспроможної професії (або підвищення кваліфікації за Вашою професією) – це реальний шанс для Вас знайти цікаву та надійну роботу.
4. Визначення засобів
З переліком основних професій, з яких центр зайнятості пропонує навчання шукачам роботи, умовами навчання та перспективами подальшого працевлаштування за отриманою спеціальністю можна ознайомитися більш детально та самостійно визначитися.
5. Виявлення ставлення клієнта
Яка Ваша думка щодо попереднього профнавчання як важливої передумови Вашого майбутнього працевлаштування?
6. Подяка, похвала
Ви зробили правильний вибір. Дуже важливо, що Вам притаманне бажання професійно вдосконалюватися, розвиватися. Така позиція є запорукою Вашого успішного працевлаштування.
Отже, мотивація – важливий фактор, який забезпечує успіх у діяльності.
Література:
Абульханова К.А. Психология и сознание личности: Избранные психологические труды.- М.: Моск. Психолого-социальный ин-т; Воронеж: Издательство НПО “МОДЭК”, 1999.
- Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности.- М., Наука, 1980.
- Занюк С.С. Пихологія мотивації: Навч. посібник.- К.: Либідь, 2002.
- Киричук О.В. Психологія особистості.- К.: ІПК ДСЗУ, 2003.
- Корнеев Л.Н. Профессиональная психология личности // Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Под ред. Г.С.Никифорова.- СПб., 1991.
- Насиновская Е.Е. Методы изучения мотивации личности. Опыт исследования личностно-смыслового аспекта мотивации: Учебно-методическое пособие.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988.
- Сосновский Б.А. Психология человека в условиях нестабильности // Ежегодник Рос. психол. о-ва.- М., Т.2, Вып. 2, 1996.
- Чемерис А.Т. Організація діяльності служби зайнятості: Конспект лекцій. К.: МАУП, 2003.
РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИЗНАЧЕННІ
Кучменко Е. М..
Кучменко Б. А.
(м.Київ)
В статті розглядають питання щодо пошуку професіонального самовизначення особистості та ролі психологічного фактору у безробітних щодо визначення нової професії.
Проблема професійного самовизначення достатньо повно і широко досліджувалась на прикладі вибору професії у підлітковому та юнацькому віці. Проте дорослі люди часто знову стикаються з питаннями про вибір професії та плануванні кар’єри в силу впливу внутрішніх і зовнішніх чинників. У наш час під впливом науково-технічного прогресу важливим елементом професійної кваліфікації стає професіональна гнучкість та мобільність, тобто здатність на випадок необхідності швидко перекваліфікуватися чи навіть змінити професію. Обов’язковими елементами кваліфікації стають солідна загальна освіта, широка професійна підготовка, високий культурно-технічний рівень, уміння швидко оновити та поповнити знання. Від готовності людини активно відшукати нове місце роботи, володіти навичками цього пошуку, схильність змінити професію і місце житла багато в чому залежить конкурентна здатність робітника на ринку праці, успішність у працевлаштуванні.
В силу цих причин у сучасних дослідженнях намічається тенденція до розширення часових рамок професійного самовизначення та вивчення професійного розвитку людини у дорослому періоді життя. Психологічне вивчення професійного самовизначення пов’язано з проблемами психології особистості: з одного боку, особливості особистісного розвитку здійснюють суттєвий вплив на процес професійного самовизначення і ділі на результати професійного діяльності, з другого боку, само формування особистості в значній мірі відбувається у ході професійного самовизначення, професійної діяльності і під її впливом. Пропонуємо розглянути основні теоретичні підходи до проблеми професіоналізації. У наш час вибір професії розуміється як частина складного процесу професійного самовизначення, який є суттєвою стороною загального процесу розвитку особистості. Професійне самовизначення не зводиться до акту вибору професії, виступаючи як змістовний процес духовного розвитку особистості. Дослідник М. Пряжніков вважає, що сутністю професійного самовизначення є самостійний і усвідомлений пошук змісту роботи яка обирається чи вже виконується і усієї життєдіяльності у конкретній культурно-історичній (соціально-економічній ситуації), а також пошук змісту у самому процесі самовизначення [1]. На нашу думку представляє інтерес розбіжність авторів, що стосується їх ставлення до так званого «переобрання» професії. На думку одних, він є закономірним і передбачуваним процесом, інші ж вважають його наслідком помилки, невірного вибору професії, тобто відхиленням від нормального професійного розвитку. Наприклад, Є. Климов звертає увагу на те, що широко поширений вислів «обрання професії» маскує дві важливі обставини [2]. Перша: кожне окреме обрання є обов’язковим процесом, тобто якимось ланцюгом взаємопов’язаних кроків. Іншими словами, вибір професії – це не одночасний акт, а процес, який складається з ряду актів та рішень. Друга: на багатолітньому трудовому життєвому шляху неминучий різноманітний вибір, тобто професії не є однократним актом.
Автор популярної за кордоном теорії професійного розвитку Д. Сьюпер розглядає вибір професії як подію, але сам процес професійного самовизначення (побудови кар’єри) – як вибір, що постійно змінюється. Обрання професії він розуміє як процес, який представляє з себе фазу професійного розвитку. В основі усього цього лежить «Я - концепція» особистості як відносно цілісна освіта, яка постійно змінюється в силу вікової зрілості людини. На думку Д. Сьюпера, в залежності від часу і досвіду змінюються як об’єктивні, так і суб’’ктивні умови професійного розвитку, що зумовлює різноманітний професійний вибір [3]. У 1957 р. Сьюпер доповнює свою теорію низкою положень, серед яких є наступна теза: важливість факторів реальності як детермінант професійного вибору зростає в силу того, як індивід стає старшим [4]. Д. Сьюпер вважає, що на різних етапах свого розвитку людина обирає професію різними чином. Наприклад, людина, яка уперше обирає професію, має значно більш широке поле вибору, ніж ті, яка уже отримала професійну освіту. Люди, які мають сім’ю і ті, які її не мають, також мають різні за обсягом поле вибору. Різне воно і у представників різних соціальних верств. Особливу увагу Д. Сьюпер приділяє поняттю професійної зрілості, рівень якої, на його думку, визначається тим, наскільки людина, яка обирає професію, враховує конкретні особливості своєї ситуації вибору.
На думку Д. Холланда, усі професії які існують, можна об’єднати у основні групи моделей професіонального середовища. Існує схильність особистості не тільки до тих чи інших груп, типам спеціальностей, але і до певних посад, до ролі і становищу у професійній ієрархії. Процес професійного розвитку обмежується, по-перше, визначенням самим індивідом особистісного типу, до якого він відноситься; по-друге, знайденням професійної сфери, яка відповідає даному типу; по-третє, вибором одного з чотирьох кваліфікаційних рівнів цього професійного середовища, що визначається розвитком інтелекту та самооцінки. Д. Хол ланд наводить опис типів, які розуміються як комплексні орієнтації особистості: реалістична, інтелектуальна, соціальна, конвенціональна, підприємницька і орієнтація на мистецтво [5]. Найбільш вразливим моментом у типологічних теоріях є сам принцип, на підставі якого апріорі здійснюється побудова типів. Окрім того, як слід зазначити, реальний індивід часто не відповідає строго одному з особистісних типів, пов’язаних з певними професіональними сферами. В контексті цього Д. Леонтьєв запропонував класифікацію актів вибору на підставі двох ознак: чи дані суб’єкту а) усі можливі альтернативі і б) критерії для їх порівняння. Вибір при наявності як альтернатив, так і критеріїв для їх порівняння визначається як загальмованість; вибір при наявності альтернатив, але відсутності готових критеріїв, які суб’єкту ще треба буде обрати, - як змістовний; вибір при відсутності чи неповноті альтернатив, який потребує конструювання самих альтернатив, - як особистісний, чи екзистенціальний. Вибір, який здійснюється у процесі професійного самовизначення, відноситься даним автором до третього різновиду, «оскільки варіанти професіональної кар’єри у великих містах настільки різноманітний, що потрібна спеціальна робота свідомості лише для того, щоб сформувати набір альтернатив, які будуть братися до уваги, не говорячи вже про сам вибір» [5]. Складність ситуації професіонального вибору зумовлена невизначеністю альтернатив, які підпадають під розгляд та відділених наслідків тих чи інших рішень. Ключовою ланкою у виборі професії Д. Леонтьв та Є. Шелобанова вважають конструктивно-пізнавальну діяльність побудови можливих варіантів майбутнього. Бо щоб побудувати відносно реалістичний образ наслідків того чи іншого рішення, потрібно зв’язати між собою багато фактів і умов, вирахувати та екстраполювати тенденції, уявити собі наслідки певних рішень. Іншими словами, завдання конструювання можливих варіантів майбутнього спирається на різноманітні і доволі складні когнітивні процеси і механізми.
Серед різних варіантів вибору професії, які вибудовуються на практиці, виділяють наступні: 1) обрання професії відповідно сімейним традиціям; 2) обрання професії на випадок, наздогад; 3) обрання професії за покликанням; 4) обрання професії за розрахунком. Придатним вважається лише четвертий варіант – усвідомлений, самостійний вибір професії внаслідок вирішення завдання, яке потребує врахування наступних факторів: а) потребу ринку праці; б) умов діяльності, що обирається, усвідомленого врахування її труднощів; в) вимог професії та своїх можливостей для їх задоволення, а також оцінки запропонованих форм винагородження за працю; г) оцінки своїх матеріальних і фізичних ресурсів при виборі професіональної школи як засобу для оволодіння професіональною майстерністю.
Враховуючи масштабні експериментальні дослідження розвитку орієнтації на майбутнє та планування у підлітковому віці, які були проведені дослідником Я. – Е. Нурмі, Д. Леонтьєв і Є. Шелобанова звертають уагу на те, що не в усіх випускників школи пізнавальна сфера цілком готова для таких складних дій [5]. Я.-Е. Нурмі прийшов до висновку про те, що у віці 16-17 років розвиток психологічної функції планування ще не завершений, він продовжується навіть після 20 років. Дослідження Г. Шляхті на, яке спрямоване на оцінку емоційного аспекту особистісної перспективи, особливостей планування суб’єктом свого майбутнього з точки зору впливу на нього і особистісної значущості, також виявило особливості побудови життєвої перспе5ктиви у юнацькому віці. В результаті дослідження стало відомо, що намагання вплинути на майбутнє, підкорити його собі на юнацькому етапі соціалізації виходить на перший пан у порівнянні з плануванням його ж [6]. На думку автора це відбиває таку особливість юнацького віку, як мрійність, ідеалістичність при недостатньої реалістичності і практичності. З цих досліджень виходить, що на момент професіонального самовизначення далеко не усі випускники готові зробити зрілий, повноцінний вибір в силу недостатньої сформованості відповідних психологічних функцій. А це значить, що у зрілому періоді життя професіональне самовизначення повинно продовжуватися, особливо якщо людина стикається з довготривалими труднощами у пошуку роботи.
Нездатність більшості людей, які пережили вимушену втрату роботи, активно включитися у подолання як соціальних, так і індивідуальних наслідків подій, приводить до значних соціально-психологічних та соціально-економічних витрат як з боку держави, так і з боку особистості. Проблему безробіття намагаються вирішити економічно – знижуючи розміри допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму, законодавчо – встановлюючи обмежену схему довготривалого перебування у статусі безробітного, соціально – організуючі систему профорієнтації і професіональної підготовки. Зовсім іншу, кількісну і якісну вагу набуває психологічний аспект вирішення даної проблеми, через безпосередню зміну уявлення людини про ситуацію безробіття, вивчення його мотивації до діяльності, визначення психофізіологічних та особистісних особливостей, впровадження освітнього курсу щодо адаптації і само презентації людини на ринку праці.
За даними В. Ростовського [7, 8], від психологів служби зайнятості самі безробітні більше за усе хотіли б отримати тестування здібностей для вибору чи зміни професії. Більшість проведених досліджень констатують, що значна часина безробітних психологічно не готова до активної професіональної діяльності [7, 9]. Психологічні проблеми безробітних (відчуття тревоги, низька самооцінка, міжособистісні і екзистенціальні проблеми, низька мотивація) перешкоджають цілеспрямованому пошуку роботи. Втрату роботи частина людей розглядає як особистісну поразку, як наслідок власної професійної некомпетентності і т. ін. При цьому обставини, які не залежать від волі людини, часто ігноруються чи недооцінюються. Інша частина людей, навпаки, причини свого безробіття стабільно вбачають у загальноекономічній ситуації, особливостях відносин у колективі, розглядають як образ життя, не приділяючи достатньо уваги власному контролю над ситуацією. Від цього багато у чому залежить стиль цілеспрямованої поведінки на подолання кризи, і таку поведінку людини можна розцінити як соціально відповідальну. К. Муздибаєв розглядає соціальну відповідальність як стійку особистісну властивість [8].
Складаючи свої життєві плани, людина за звичай розмірковує, чи по силам їй ця мета чи потрібно сподіватися на якійсь зовнішні сили, на інших людей. На думку дослідників соціальної відповідальності особистості, одна людина може виступити господарем своєї долі, а інша «пливе за хвилями», одна людина приймає на себе відповідальність, а інша ухиляється від неї. На нашу думку, соціальна відповідальність у цьому розумінні пов’язана з такими особистісними якостями, як інтернальність. Щоб бути суб’єктом професіонального самовизначення, необхідно приймати відповідальність за свої рішення і своє життя на себе, а не посилатися на обставини – тобто мати внутрішній локус контролю. Ступінь соціальної адаптивності безробітного залежить від сприйняття ситуації: чи відчуває він себе жертвою чи господарем становища. Ті, хто виходять від останнього, схильні до професіональної мобільності.
Література:
Пряжников Н. С. Профессиональное самоопределение в культурно-исторической перспективе // Вопросы психологии.- 1996.-№1. – С.64.
- Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону, 1996. – 512 с.
- Михайлов И. В. Проблема профессиональной зрелости в трудах Д. Е. Сьюпера // Вопросы психологии. – 1975. - №5.- С. 45.
- Чернявская А.П. Психологическое консультирование по профессиональной ориентации. – М., Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – 96с.
- Кондаков И. М., Сухарев А. В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития // Вопросы психологии.- 1989. - №5. – С. 158-164.
- Шляхтин Г. С. Возрастные особенности временной перспективы личности // Психология личности и время. Тезисы докладов. Т.2.- Черновцы, 1991. – С. 13-16.
- Михайлов Н. Б. Опыт психологического исследования ситуации безработицы //Психологический журнал. - 1998. - №6.- Т.19. – С. 91-103.
- Муздыбаев К. Психология ответственности. – Ленинград: Наука, 1983. – 153 с.
- Пряжников Н. С. Психологический смысл труда. – М.: Издательство «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК».- 1997. – 352 с.