Апн україни Збірник наукових праць VІ міжнародної науково-практичної конференції (21 травня 2009 р.) Київ 2009
| Вид материала | Документы |
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
УДК 159.9
ББК 88.4
С 59
ВПЛИВ ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА ДІЯЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛІСТІВ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ
С.С. Соколинська
Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Дана проблема актуальна, тому що завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.
В психології існують різноманітні підходи до вивченння особистості, визначенння її структурних рівнів [1; 3; 5; 6].
Але не дивлячись на те, що при вивченні особистості в психологічній науці існували різні підходи, ніхто не розглядав особистість під кутом індивідуально-психологічних властивостей. Ось чому теорія провідних тенденцій, автором якої є російський психолог Л. М. Собчик, сьогодні представляє певний інтерес, бо пристосована для практичного використання, тому що в ній існує найбільш рівномірний вибір категорій вимірювання особистісних властивостей [7].
Вивчення особистості з позиції теорії провідних тенденцій передбачає аналіз 8 тенденцій (екстраверсії, спонтанності, агресивності, ригідності, інтроверсії, сензитивності, тривожності, лабільності).
Теорія провідних тенденцій розкриває важливе значення вроджених властивостей у формуванні особистості та показали, що з найширшого спектра вражень про навколишній світ кожна людина властивим саме їй індивідуальним способом сприймання обирає і засвоює інформацію, акцентуючи свою увагу на одних явищах і нехтуючи іншими. Ця індивідуальна вибірковість стосовно явищ навколишнього світу і власний стиль засвоєння отриманої інформації створюють базу для формування різних, по-своєму неповторних особистостей навіть при однакових умов.
В основі такого індивідуально обкресленого стилю сприйняття лежить та провідна тенденція, або ті дві-три провідних тенденції, які пронизують всі рівні особистості: і найнижчі, біологічні, і його характерологічну структуру, і найбільш високі («вершинні») рівні особистості, якими є соціальна спрямованість та ієрархія цінностей людини. Поняття «провідна тенденція» - більш містке і динамічне, ніж «риса характеру», «властивість», «стан»: воно їх об’єднує і визначає напрямок їхньої трансформації в різні періоди життя і на різних рівнях свідомості.
«Провідна тенденція» - це визначення, що включає в себе і умови формування певної особистісної властивості, і саму властивість, і предиспозицію до того стану, що може розвинутися під впливом навколишнього середовища як продовження цієї властивості. Наприклад, підвищена тривожність як конституціональна властивість веде до формування підвищеного рівня тривожності як індивідуально-особистісної риси і легко переростає в стан тривоги в небезпечній ситуації. Раціональне виховання (або правильно підібрана психотерапія) може сприяти посиленню контролю над тривожністю, успішному опануванню ситуацією. Навпаки, неадекватні методи соціального впливу можуть цю тривожність підсилювати, що ускладнює адаптацію особистості до складних умов.
Аналогічний висновок можна зробити і про інші індивідуально-особистісні тенденції. Залежно від того, одна або кілька тенденцій у структурі особистості є найбільш провідними, вимальовується однозначна або мозаїчна особистісна поведінка.
По вертикалі тенденція пронизує різні аспекти особистості - базові властивості, риси характеру і їхню реалізацію у вигляді соціальних установок або в проявах актуального стану. А по горизонталі тенденція містить у собі індивідуальний стиль, що проявляється в основних підструктурах особистості: мотиваційна сфера, емоційні особливості, когнітивний стиль і комунікативні властивості.
Емоції репрезентують індивідуальний стиль переживання, суб'єктивну чутливість до явищ навколишнього життя, що проявляється як тлом настрою, так й інтенсивністю вираження почуттів. Позитивне або негативне фарбування емоційних проявів носить адаптивний характер, тому що відбиває кореневі аспекти почуття задоволеності - незадоволеності, від чого залежить активність людини і механізми пристосування до середовища. Природно, є нижчі та високоорганізовані рівні емоційних переживань, але первинний рівень емоцій досить примітивний і лежить в основі емоційно-динамічного фундаменту як переважна характеристика емоційного паттерну.
Під мотивацією в рамках теорії провідних тенденцій мається на увазі не спрямованість до конкретного об'єкта, що відповідає тій або іншій потребі людини і спонукує її до діяльності [4], а спонукальна сила, що лежить в основі устремлінь і дій індивіда. Мотиваційна сфера може бути образно представлена як туго скручена пружина, що забезпечує силу і спрямованість активності індивіда, та йде своїми коріннями в несвідоме.
У сукупності мотивація, емоційні особливості, тип мислення і стиль міжособистісної поведінки становлять індивідуально-типологічну базу, на якій у процесі взаємодії з навколишнім середовищем і формується особистість.
Особистість з позиції теорії провідних тенденцій - це відкрита зовнішньому досвіду саморегулююча система, у якій на всіх рівнях розвитку і формування самосвідомості проявляється провідна тенденція, що надає індивідуальне фарбування таким структурним компонентам, як мотиваційна спрямованість, емоційна сфера, стиль мислення і спосіб спілкування з оточуючими.
Інтеграція особистості в ціле реалізується через самосвідомість, самооцінку і самоконтроль, що становлять реальне «Я» людини, у той час як її ідеальне «Я» визначає напрямок, в якому рухається особистість у процесі виховання і самовдосконалення.
Самосвідомість формується через порівняльний аналіз своїх почуттів, думок і вчинків з переживаннями, думками і поведінкою оточуючих осіб. Провідні тенденції поступово (у міру дозрівання особистості) переростають в особистісні властивості.
Якщо трактувати особистісний конструкт, ґрунтуючись на провідних тенденціях, то з'явиться той єдиний стрижень, що надає індивідуальний стиль всім особистісним аспектам на різних рівнях.
Провідні тенденції в процесі виховання можуть змінюватися (загострюватися або братися під контроль і нівелюватися), проте вони продовжують відігравати визначальну роль у переживаннях, поведінці та когнітивному стилі особистості.
Якщо соціально прищеплені форми поведінки становлять зовнішні атрибути, фасад особистості, то саме провідні тенденції обумовлюють непередбачену поведінку в складних ситуаціях і у стресі. Провідна тенденція підказує шлях до посилення контролю і опанування ситуацією, необхідний для кожної конкретної особистості.
Кожна людина має певний діапазон коливання особистісних властивостей, тобто в певних межах певні характеристики можуть змінювати свою інтенсивність. Саме за рахунок цих коливань можлива певна амортизація, пристосування людини до мінливих умов навколишнього життя.
Метою нашого дослідження було вивчення впливу індивідуально-типологічних властивостей на діяльність спеціалістів служби зайнятості. Нами було зроблено припущення, що провідні тенденції як основа індивідуально-типологічних відмінностей впливають на діяльність спеціалістів служби зайнятості.
Психологічне дослідження, в якому взяли участь 30 спеціалістів служби зайнятості, проводилося на базі Кілійського та Ізмаїльського районних центрів зайнятості.
Для того, щоб одержати всебічний портрет особистості спеціалістів служби зайнятості, ми використали ІТО - оригінальний, розроблений Л. М. Собчик індивідуально-типологічний опитувальник, який дає змогу визначити ступінь вираженості 8 провідних тенденцій та стиль міжособистісної поведінки.
Щоб виявити рівень успішності діяльності спеціалістів служби зайнятості, які взяли участь в дослідженні, нами на базі критеріїв, за якими здійснюється їх щорічна оцінка, було розроблено відповідну анкету.
В ній висвітлювалися питання щодо якості виконання функціональних обов’язків і завдань, професійної компетентності, етики поведінки та міжособистісних контактів. Цю анкету заповнювали безпосередні керівники (на спеціалістів – начальники відділів, на начальників відділів – заступники директорів). Внаслідок аналізу цих анкет успішність діяльності працівників було розподілено на два рівні: високий та задовільний.
Достовірність результатів підтверджена методом математичної статистики (коефіцієнт Юла). У досліджуваних виявлені відмінності за всіма тенденціями. Середній рівень вираженості 6 тенденцій (крім спонтанності і агресивності) виходить за межі норми (3-4 бали) в бік акцентуації за 9-бальною шкалою. Найбільш високими є середні бали показників екстраверсії – 5,9; сензитивності – 6,7; тривожності – 5,8.
По черзі ми встановлювали наявність взаємозв’язку між кожною з 8 провідних тенденцій і рівнем успішності роботи спеціалістів служби зайнятості.
Виявилося, що між показниками інтроверсії, сензитивності, спонтаності, тривожності, емотивності, ригідності та рівнем успішності діяльності спеціалістів служби зайнятості взамозвязок відсутній. Лише екстраверсія та агресивність впливають на рівень успішності їх діяльності.
Екстраверсія - протилежна інтроверсії властивість, пов'язана з високою зовнішньою реактивністю і низкою інтрапсихічною активністю, що відбиває спрямованість індивіда до реальної атрибутики оточуючого світу.
Агресивність як індивідуально-особистісна властивість коріннями йде в полярний тривожності тип реагування і проявляється характеристиками сильного «Я», що протиставляє впливу середовища, її моралі та іспитам долі власні установки і рішучість.
В нашому випадку можна говорити про сублімацію агресивності [8] як механізм психологічного захисту спеціалістів служби зайнятості, який знімає напруження в ситуації конфлікту шляхом перетворення інстинктивних форм психіки (та інстинктивної енергії) в соціально бажані для них і суспільства форми діяльності.
Таким чином, наше припущення підтвердилася частково, а саме: з індивідуально-типологічних властивостей особистості на рівень діяльності спеціалістів служби зайнятості впливають показники екстраверсії та агресивності.
Загалом, закономірності, виявлені у ході дослідження, вказують, що чим вищі показники екстраверсії та агресивності, тим вищий рівень діяльності спеціалістів служби зайнятості.
На наш погляд, це можна пояснити соціальним характером роботи фахівців служби зайнятості.
Показники рівня ексраверсії, агресівності та рівня діяності спеціалістів служби зайнятості подаються нами нижче у таблиці.
Таблиця 1.
Показники рівня екстраверсії, агресивності
та рівня діяльності спеціалістів служби зайнятості
| Рівень діяльності (0-задовільний, 1- високий) | Показник екстраверсії | Показник агресивності |
| 1 | 9 | 6 |
| 0 | 7 | 5 |
| 1 | 8 | 5 |
| 0 | 5 | 2 |
| 1 | 6 | 4 |
| 0 | 5 | 2 |
| 1 | 1 | 6 |
| 0 | 5 | 2 |
| 0 | 6 | 2 |
| 1 | 5 | 3 |
| 1 | 8 | 4 |
| 0 | 4 | 2 |
| 1 | 6 | 3 |
| 0 | 6 | 3 |
| 0 | 6 | 8 |
| 0 | 4 | 4 |
| 1 | 8 | 3 |
| 1 | 6 | 5 |
| 0 | 5 | 4 |
| 1 | 7 | 3 |
| 1 | 7 | 4 |
| 1 | 6 | 6 |
| 1 | 9 | 4 |
| 0 | 6 | 2 |
| 0 | 5 | 1 |
| 0 | 6 | 5 |
| 1 | 3 | 5 |
| 1 | 7 | 4 |
| 0 | 4 | 3 |
| 1 | 7 | 6 |
Результати нашого дослідження свідчать про перспективність використання в службі зайнятості підходу до вивчення особистості з позиції провідних тенденцій. Адже, визначивши ступінь вираженості провідних тенденцій, можна комплектувати штати центру зайнятості саме такими спеціалістами, рівень діяльності яких буде апріорі високим.
Література:
1. Адлер А. Практика и теорія индивидуальной психологии. – М.: Изд. Ин-та
психотерапии, 2002.
2. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды: В 2 т. Т. 1. – М.: Педагогика, 1980.
3. Асмолов А. Г. Психология личности. М.: Изд. Московского университета, 1990.
4. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения. – Педагогика, 1983.
5. Киричук О. В. Психологія особистості. – К., 2003.
6. Майерс Д. Психология. - Минск: Попурри, 2001.
7. Собчик Л. Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики. – СПб.: Речь, 2005.
8. Фрейд З. Психология бессознательного: Сборник произведений. - М.,1989.
9. Шелест І. І. Індивідуально-типологічні властивості аплікантів. Психологія особистості безробітного (Матеріали ІІ-ї Всеукраїнської науково- практичної конференції) 26 травня 2005 р. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005.– С. 27-34.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ БЕЗРОБІТНИХ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП
Шелест І.І.
Виговська К.В.
(м.Київ)
Вивченню психічних станів і їх впливу на життєдіяльність безробітних у психологічній науці приділяється недостатньо уваги [4.6.8]. Причиною є той факт, що вони, з одного боку, пронизують як фоновий компонент усі види діяльності безробітної людини і при психологічному аналізі можуть лишатися непомітними. З іншого боку, через свою фоновість, неоднозначність будови, а також через плинність у часі психічні стани є набагато складнішим об'єктом для психологічного аналізу, ніж психічні процеси чи психічні властивості. Проте значимість психічних станів як психологічної категорії для наукового вивчення в контексті зайнятості людини є очевидною. Психічні стани відіграють істотну роль у становленні мотивів - генераторів активності особистості.
Психічні стани людини характеризуються цілісністю, рухливістю і відносною стійкістю, зв'язком з психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і типовістю, крайньою різноманітністю, полярністю. Вони можуть бути викликані зовнішньою ситуацією, індивідуально-психологічними особливостями людини, її самопочуттям та здійснюють регулюючий вплив на діяльність (трудову). Позитивні психічні стани сприяють підвищенню її ефективності, а негативні - можуть її дезорганізувати її [3;4].
Негативні психічні стани безробітних є наслідком емоційного переживання ними ситуації втрати роботи як критичної життєвої ситуації. У сприйнятті людини ці життєві обставини є складною психологічною проблемою, яка потребує пошуку нового рішення для її подолання.
Специфіка ситуації безробіття полягає в її особливій стійкості. Зміна фінансового та соціального становища викликає деструктивні зміни у психіці, періоди хаотичної активності в пошуку роботи чергуються з періодами апатії, коли ситуація сприймається як безнадійна. Важкий психічний стан спричиняє страх соціальної активності, спостерігається байдужість до найближчого оточення на фоні зростання агресивності чи замикання в собі.
Негативне емоційне сприйняття ситуації безробіття ускладнює процес пошуку людьми роботи, руйнує їхню мотивацію до праці, знижує самооцінку, породжує довготривале безробіття, може стати причиною психосоматичних захворювань.
Розглядаючи критичні ситуації, які переживає людина, Ф. Василюк [1] виділяє основні поняття, якими оперує психологія при їх описанні: тривожність, стрес, фрустрація, кризи. Саме з такими та деякими іншими психічними станами безробітних стикаються спеціалісти служби зайнятості при наданні соціальних послуг.
Служба зайнятості має потужні можливості для формування в шукачів роботи нових актуальних стратегій поведінки на ринку праці, сприяння розвитку та більш повному виявленню особистісних можливостей, здібностей, нахилів безробітних через професійне самовизначення, оволодіння сучасними знаннями, вміннями та навичками, тобто через суттєве підвищення свого професійного потенціалу.
Тобто, реальним завданням фахівців служби зайнятості є не "боротьба" безпосередньо з негативними психічними станами, а поступовий, позитивний, мотивований вплив на поведінку людини, наповнення її життя новим смислом, значущими для неї справами, інтересами. За такого підходу можна очікувати в багатьох випадках суттєвого покращення психоемоційного стану безробітних, зменшення гостроти емоційних переживань, підвищення самооцінки та впевненості у власних силах, повернення почуттів гідності, захищеності та потрібності [5].
Спеціаліст центру зайнятості має володіти технологією індивідуальних співбесід з безробітними, уміти побачити зовнішні прояви поведінки людини та аналізуючи їх, виявляти її індивідуально-психологічні особливості: потреби, мотиви, цілі, ціннісні орієнтації, рівень самооцінки та розвитку вольових якостей, особливості сприйняття окремих складових ситуації безробіття, емоційні реакції, особливості психічного стану тощо.
На основі отриманої інформації фахівець повинен спільно з шукачем роботи вибудувати чітку індивідуальну програму заходів, форм та методів підтримки клієнта, яка крок за кроком сприятиме наближенню його до кінцевої мети звернення до служби зайнятості, якою є працевлаштування.
Водночас, як уже відмічалось, негативні психічні стани, емоційні переживання можуть у прямому розумінні "тиснути" на людину, викликати неадекватну ситуацію поведінки всупереч меті або позитивному результату. Тому професійно важливими для спеціаліста є знання про особливості перебігу та проявів типових негативних психічних станів безробітних. Ці знання необхідні не для того, щоб поставити клієнту "діагноз" або обговорювати з людиною її стан, травмуючи переживання, а для того, щоб врахувати цю інформацію в подальшій співпраці з безробітним.
Тривожність як риса особистості є найбільш значущим ризик-фактором, що сприяє нервово-психічним захворюванням. Висока тривожність знижує ефективність інтелектуальної діяльності, гальмує її в напружених ситуаціях, наприклад під час іспитів, заліків; знижує рівень розумової працездатності, викликає невпевненість у своїх здібностях, є однією з причин негативного соціального статусу особистості, бо її поведінка характеризується емоційною неврівноваженістю, роздратуванням і може призвести до емоційного стресу [9].
Термін "тривожність" використовують для позначення відносно стійкої індивідуальної схильності індивіда відчувати стан тривоги. Тривожність як риса особистості, або особистісна тривожність, не проявляється безпосередньо в поведінці. Але рівень тривожності можна визначити, виходячи з того, як часто і як інтенсивно в індивіда виникають подібні емоційні реакції [2].
Водночас неадекватно низькі показники тривожності свідчать про зниження значущості передбачуваної події або викривлення уявлення про ступінь реальності можливої загрози цієї події.
Визначення рівня тривожності необхідне для формування здатності до самокерування психічним станом. Експериментально доведено, що тривожність пов'язана зі здатністю особистості управляти собою і є наслідком несформованості окремих ланок у структурі здатності до психічного самокерування. Низький рівень тривожності не стимулює суб'єкта до пошуку варіантів виходу з ситуації, що склалася, і тим самим не сприяє активізації процесів самокерування. І навпаки, занадто висока тривожність, дезорганізуючи психічну діяльність, викликає "розвал" у структурі самокерування [2].
Розрізняють тривожність ситуативну (реактивну), пов'язану з конкретною зовнішньою ситуацією; і тривожність особистісну - стабільну властивість особистості.
Особистісна тривожність характеризується стійкою схильністю сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Тривожність ситуативна або реактивна характеризується напруженням, занепокоєнням, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення пам'яті, іноді порушення тонкої координації.
Дослідження психічних станів безробітних різних вікових груп проводилось на базі Житомирського міського центру зайнятості, в якому прийняли участь 60 осіб, які були поділені на дві групи. Вибір напрямку дослідження базувався на припущенні про те, що безробітні різного віку по-різному сприймають ситуацію безробіття, а отже і психічні стани в них бувають різними.
Перша група - особи віком від 20 до 30 років, серед яких 21 жінка і 9 чоловіків, всі вони перебували на обліку в центрі зайнятості від 1 до 2 місяців на момент проведення дослідження. Тому було сформовано дві групи досліджуваних.
Друга група - особи віком від 40 до 50 років, серед яких 18 жінок і 12 чоловіків, які також на момент дослідження перебували на обліку в центрі зайнятості від 1 до 2 місяців. Для дослідження особливостей психічних станів безробітних був використаний опитувальний Спілбергера – Ханіна, призначений для оцінки реактивної, ситуативної та особистісної тривожності. Особистісна тривожність розглядається авторами як відносно стійка індивідуальна якість особистості, яка характеризує ступінь її занепокоєння, турботи, емоційної напруги внаслідок дії стресових факторів.
Реактивна тривожність - це стан людини, який характеризує ступінь його занепокоєння, турботи, емоційної напруги та розвивається за конкретною стресовою ситуацією. Якщо особистісна тривожність є стійкою індивідуальною характеристикою, то стан реактивної тривожності може бути достатньо динамічним і за часом, і за ступенем вираженості.
Вимір рівня тривожності як властивості особистості є важливим тому, що ця властивість багато в чому зумовлює поведінку суб'єкта діяльності. Певний рівень тривожності є природним і обов'язковим для активної, діяльної особистості. У кожної людини є свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - так звана "корисна" тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для неї істотним компонентом самоконтролю та самовиховання. На підставі аналізу отриманих показників рівень реактивної тривожності у групі осіб віком від 20 до 30 років, виглядає так:
- низький рівень реактивної тривожності - 16,7 (%)
- помірний рівень реактивної тривожності - 73,3 (%)
- високий рівень реактивної тривожності - 10,0 (%)
Рівень реактивної тривожності у групі осіб віком від 40 до 50 років виглядає так:
- низький рівень реактивної тривожності - 0 (%)
- помірний рівень реактивної тривожності - 43,3 (%)
- високий рівень реактивної тривожності - 56,7 (%)
Отже, на підставі отриманих результатів дослідження за рівнем реактивної тривожності, як стану в даний момент, у групі осіб віком від 20 до 30 років переважають помірні показники тривожності, а в групі осіб віком від 40 до 50 років переважають високі показники. Це свідчить про те, що безробіття сприймається людьми такого віку як особливо трагічна ситуація, нестерпна в даний період життя, тому вони навіть намагаються уникати згадки про неї. А молодими людьми безробіття сприймається не як трагічна ситуація, а як природна, що обов'язково повинна минути.
Розподіл рівню особистісної тривожності у групі молодих осіб віком від 20 до 30 років виглядав так:
- низький рівень особистісної тривожності - 0 (%)
- помірний рівень особистісної тривожності - 40 (%)
- високий рівень особистісної тривожності - 60 (%)
У групі осіб віком від 40 до 50 років рівень особистісної тривожності, виглядає так:
- низький рівень особистісної тривожності - 0 (%)
- помірний рівень особистісної тривожності - 26,7 (%)
- високий рівень особистісної тривожності - 63,3 (%)
- дуже високий рівень особистісної тривожності - 10 (%)
Отже, ми можемо констатувати, що дуже високі і високі показники рівня особистісної тривожності, як стійкої індивідуальної характеристики переважають у групі осіб віком від 40 до 50 років, ніж у іншій групі, тобто у молодих осіб.
Співставлення вираженості оцінки рівнів реактивної та особистісної тривожності у двох групах представлені на мал.