Апн україни Збірник наукових праць VІ міжнародної науково-практичної конференції (21 травня 2009 р.) Київ 2009
| Вид материала | Документы |
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
УДК 159.9
М 33
ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ АПЛІКАНТІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ В СИТУАЦІЇ БЕЗРОБІТТЯ
Матвієнко Л.І.
(м. Київ)
До працівників служби зайнятості, які надають безробітним послуги по працевлаштуванню, звертаються люди різних соціальних категорій (молодь, жінки, особи передпенсійного віку, люди з обмеженими фізичними можливостями, тощо). Робота з кожною із цих категорій має свої особливості, але спільним для всіх є реалізація гуманістичного потенціалу соціальної роботи, який полягає в допомозі людині не втратити почуття власної гідності та поваги оточуючих, якомога повніше і ефективніше реалізувати власні особистісні можливості. Особливо це стосується молоді, яка складає третину загальної чисельності клієнтів державної служби зайнятості і осіб передпенсійного віку, особливо службовців, інженерно-технічного складу, оскільки їм важко долати стереотипи у свідомості, припинити порівнювати становище, яке вони займали колись і те, в якому вони знаходяться тепер.
Розв’язати цю проблему можна за допомогою ряду методів, що допоможуть: порівняти себе, свої окремі якості й особистісні особливості; виявити і більш ефективно застосовувати свої позитивні якості, що формує впевненість у собі; сформувати більш адекватну самооцінку своїх здібностей, поводження; побачити свої помилки, виявити недоліки й усвідомити їх.
Ще одним важливим аспектом самооцінки є її співвідношення з оцінками навколишніх. Тут починається інший рівень її впливу на стан особистості й на реалізовану нею поведінку.
Відповідно оцінкам навколишніх реалізують адекватні і неадекватні самооцінки. Адекватно висока самооцінка психологічно є самою сприятливою для особи. Високий ступінь збігу з еталонною моделлю, що властиво людям, підтримується і навколишніми. При цьому, у своїй поведінці особистість може розраховувати на визнання, допомогу і підтримку навколишніх, їх щирості, довіряти їм.
Якщо навколишні оцінюють особистість нижче, ніж вона сама, тоді подібну оцінку називають неадекватно завищеною. Ця самооцінка приводить до виникнення конфліктів з навколишніми. Людина переоцінює себе не тільки в цілому, але й у ситуаціях, що явно не дають для цього мотиву. А оскільки навколишні надають їй протидію, то вона швидше готова звинувачувати їх у нерозумінні, упередженості, несправедливості, чим погодиться з тим, що переоцінила себе. У відповідь на відкидання її претензій вона звичайно озлоблюється, виявляє підозрілість, недовіру, поводиться пихато або агресивно. У результаті вона відкине групу, що не визнає її високу самооцінку, перерве з нею контакт і замкнеться у собі.
Неадекватно низька самооцінка сприяє формуванню в людини відчуття невпевненості в собі, постійної загрози, що виходить від навколишніх. Вона стримує свою активність, тому що постійно боїться, що її не зрозуміють, відкинуть, що вона не реалізує усіх своїх можливостей, соромлячись виявити ініціативу. Такій людині властиві постійні самозвинувачення у свою адресу, напади самобичування. При неадекватно заниженій самооцінці, людина може завзято відмовлятися визнати більш високу, ніж власна, оцінку своїх якостей навколишніми, вважаючи, що насправді вони не такі, якими їх вважають. Більш того, сприятлива оцінка навколишніх може породжувати в неї додаткові причини для переживань, вона може підозрювати, що її просто жаліють і тому хочуть заспокоїти, або буде турбуватися, як би від неї не зажадали виконання цих нереальних чекань.
Адекватно низька самооцінка приводить до того, що людина або шукає нову групу, у якій її будуть цінувати вище, або знижує рівень своїх домагань і соціальну активність, потребу в між особистісних контактах, або прибігає до різноманітних і часто неадекватних прийомів, що занижує внутрішній дискомфорт, виробляє новий еталон, у якому є якості соціально не схвалювані, але існують у даної людини „в наявності”.
У більш зрілому віці, коли інтеріоризація оцінок інших вже відбулася, самооцінка людини в більшій мірі орієнтована на її внутрішні еталони. При цьому емоційний супровід самооцінки стає стриманим і згорнутим до категоріальних характеристик. Емоційно ціннісне відношення до себе поступово диференціюється й узагальнюється [1].
Під впливом оцінки оточуючих у особистості поступово складається власне ставлення до себе та самооцінка усієї особистості, а також окремих форм власної активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Існує три моменти, істотних для розуміння самооцінки. По-перше, важливу роль у її формуванні відіграє співставлення реального Я – образу з ідеальним, тобто з уявленням про те, якою людина хоче бути. Той, хто досягає в реальності характеристик, що визначають для нього ідеальний Я – образ, той повинен мати високу самооцінку. Якщо ж людина відчуває розрив між цими характеристиками та реальністю своїх досягнень, її самооцінка, вірогідно, буде низькою.
Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов’язаний з тим, що людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, вона оцінюється іншими людьми. Нарешті, ще один фактор, який впливає на природу та формування самооцінки полягає в тому, що людина оцінює успішність своїх дій та проявів через призму ідентичності. Вона відчуває задоволення не від того, що просто робить добре, а від того, що обрала певну справу і саме її робить добре.
Самооцінка не є постійною, вона змінюється в залежності від обставин. Засвоєння нових оцінок може змінювати значення засвоєних раніше [4].
Дослідження самооцінки було проведене під нашим керівництвом слухачкою Галієвою Т.В. на базі Жовтоводського міського центру зайнятості в 2007 - 2008 році.
Метою дослідження було виявити особливості самооцінки аплікантів різних вікових категорій, усвідомлення ними „Я-образу” в умовах ситуації безробіття. Дослідження проводилось для підтвердження наукової гіпотези: самооцінка молодих аплікантів, що опинилися в ситуації безробіття сильно занижена в порівнянні з аплікантами передпенсійного віку.
У емпіричному дослідженні було вирішено такі організаційні завдання:
- у відповідності до математичної гіпотези було сформовано репрезентативну вибірку;
- в якості методів збору психологічної інформації застосовано тестування та метод спостереження як допоміжний.
У репрезентативній вибірці (60 осіб) було представлено дві вікові групи досліджуваних (18 – 35 років, 53 – 60 років).
Згідно зазначених завдань було використано такі методики:
Методику „Моє Я” для визначення рівня самооцінки (адекватна, завищена, занижена) (за авторством академіка Киричука О.В.);
- „Наскрізний біполярний перелік особистісних рис” Голдберга для одержання факторних рис особистості за параметрами, що утворюють Велику П’ятірку.
При використанні методики „Моє Я” досліджуваним пропонувався список 20 людських якостей, які вони повинні прорангувати – спочатку „Я-ідеальне”, тобто якою людина хотіла б бути, що для неї є ідеалом в ситуації безробіття; потім пропонувалося прорангувати ці ж 20 характеристик, але вже оцінюючи себе з позиції „Я-реального”.
При використанні методики „Моє Я” між ідеальним і реальним рівнем кожної характеристики вираховувалася різниця між рангами, яку підносили до квадрату, порахували суму квадратів і визначили коефіцієнт рангової кореляції Спірмена за формулою:
ρ = 1-
, де N – кількість прорангованих характеристик;
d – різниця між рангами „Я-реальне” та „Я-ідеальне”.
Градації самооцінки: адекватна – коефіцієнт кореляції від 0,40 до 0,60; завищена від 0,60 до 1,00; занижена від 0,40 до 0,1.
Знайдемо стандартне відхилення за формулою:
де Р - % ставкаЗнайдемо стандартну погрішність за формулою:
; де N – кількість досліджуванихКрім цього знайдемо достовірність, за формулою:
, якщо t > 4, то статистичні дані значиміЗнаходимо стандартне відхилення за результатами емпіричного дослідження самооцінки безробітної молоді і осіб передпенсійного віку за методикою „Моє Я”
| | Безробітні у віці 18-35 років | Безробітні у віці 53-60 років | ||||
| Загальна кількість досліджуваних N= 30 | занижена | адекватна | завищена | занижена | адекватна | завищена |
| Кількість відповідей | 19 | 5 | 6 | 7 | 3 | 20 |
| Відсоткова ставка Р,% | 63,3 | 16,7 | 20,0 | 23,3 | 10,0 | 66,7 |
| Стандартне відхилення Sp | 48,2 | 37,3 | 40,0 | 42,3 | 30,0 | 47,1 |
| Стандартна погрішність Мр | 8,8 | 6,8 | 7,3 | 7,7 | 5,5 | 8,6 |
| Достовірність t | 7,2 | 2,5 | 2,7 | 3,0 | 1,8 | 7,8 |
Якщо t > 4 то дані статистично значимі. Достовірність доведено на рівні закономірностей.
Відмінність між двома вибірками перевірялась за допомогою критичного значення критерію U Манна-Уїтні для рівней статистичної значущості ρ< 0.05 і ρ< 0,01.
Tx = 45.01
Nx = 30 Uемп.= 30 *30 + 30 (30 + 1) _45.01 = 390
2
Uемп.= 390 U0.05= 338 - гіпотеза підтвердилася.
U0.01=292 – гіпотеза підтвердилася з високою долею вірогідності.
При перевірці критичного значення t-критерію Стьюдента для заданого ступеня волі та рівнів значущості ρ< 0.05, ρ< 0,01 і ρ< 0,001, відмінність між двома вибірками можна вважати достовірною тому, що
__ __
X1 = 0.33; δ2 = 0,06; X2 = 0.62; δ2 = 0,09;
tемп.= /0,33-0,62/ = 4,08
√ 0,06 + 0,09
30
tемп.= 4,08; t0,05.= 2,00; t0,01= 2,66; t0,001= 3,46.
t емп. > t крит. – гіпотеза підтвердилася з високою долею вірогідності.
Таблиця 1.
Особливості самооцінки аплікантів різної вікової категорії
| Рівень | 18 – 35 років | 53 – 60 років |
| Адекватна | 16,7% | 10,0% |
| Завищена | 20,0% | 66,7% |
| Занижена | 63,3% | 23,3% |
| Всього | 100,0% | 100,0% |
Як видно із даних поданих в таблиці 1, існують статистично значущі відмінності в самооцінці безробітної молоді в порівнянні з безробітними передпенсійного віку.
В них значно вищі показники заниженої (63,3 проти 23,3) і нижчі показники (20,0 проти 66,7) завищеної самооцінки. Різницю можна наочно продемонструвати на діаграмах 1 і 2, поданих нижче..
Діаграма 1
Діаграма 2
При застосуванні методики “Наскрізний біполярний перелік факторів рис особистості, що утворюють Велику П’ятірку” були отримані показники ясності Я – концепції за п’ятьма факторами.
Я-образ особистості є відображенням в її свідомості складових внутрішнього світу людини, результат роботи над пізнанням себе, формування відношення до себе, осмислення своєї ролі на кожному із життєвих етапів. Це – суб’єкт свідомості, усвідомлення всіх психічних явищ, внутрішнього і зовнішнього буття особистості в їх інтегральності, цільності.
В нашому випадку це усвідомлення п’яти складових, зокрема:
1) Інтроверсія – Екстраверсія (ІЕ). Екстраверсія чи інтроверсія пов’язані зі ступенем збудження та гальмування в центральній нервовій системі і зумовлюються вродженими індивідуально – типологічними особливостями.
Різницю можна наочно продемонструвати на діаграмах 3 і 4, поданих нижче.
Діаграма 3
Діаграма 4
Таблиця 2
Співвідношення ІЕ аплікантів різної вікової категорії
| | 18 – 35 років | 53 – 60 років | ||
| кількість | % | кількість | % | |
| Інтроверсія | 8 | 26,7% | 15 | 50,0% |
| Екстраверсія | 19 | 63,3% | 10 | 33,3% |
| Ні те, ні інше | 3 | 10,0% | 5 | 16,7% |
Знаходимо стандартне відхилення за результатами емпіричного дослідження Інтроверсії - Екстраверсії безробітної молоді і осіб передпенсійного віку за параметрами Великої П’ятірки.
| | Безробітні у віці 18-35 років | Безробітні у віці 53-60 років | ||||
| Загальна кількість досліджуваних N= 30 | інтроверсія | ні те, ні інше | екстраверсія | інтроверсія | ні те, ні інше | екстраверсія |
| Кількість відповідей | 8 | 3 | 19 | 15 | 5 | 10 |
| Відсоткова ставка Р,% | 26,7 | 10,0 | 63,3 | 50,0 | 16,7 | 33,3 |
| Стандартне відхилення Sp | 44,2 | 30,0 | 48,2 | 50,0 | 37,3 | 47,1 |
| Стандартна погрішність Мр | 8,0 | 5,5 | 8,8 | 9,1 | 6,8 | 8,6 |
| Достовірність t | 3,3 | 1,8 | 7,2 | 5,5 | 2,5 | 3,9 |
Достовірність доведено на рівні закономірностей.
При перевірці критичного значення t-критерію Стьюдента для заданого ступеня волі та рівнів значущості ρ< 0.05, ρ< 0,01 і ρ< 0,001, відмінність між двома вибірками можна вважати достовірною тому, що
__ __
X1 = 7,5; δ2 = 6,45; X2 = 4,5; δ2 = 2,45;
tемп.= /7,5-4,5/ = 5,56
√ 6,45 + 2,45
30
tемп.= 5,56; t0,05.= 2,00; t0,01= 2,66; t0,001= 3,46.
t емп. > t крит. – відмінність доведено з високою долею вірогідності.
Як показують результати само оцінювання, більшості аплікантів у віці 53 – 60 років притаманна інтроверсія (50,0% проти 26,7%). Вони боязкі, не є любителями пригод, ненаполегливі, мовчазні та не є енергійними, вони здатні до самоаналізу, їм важче адаптуватись до нових умов. На відмінність від них аплікантам у віці 18 – 35 років більш притаманна енергійність, зухвалість, тяга до пригод, наполегливість, їх влаштовують „пусті” розмови.
2) Антагонізм – Доброзичливість (АД)
Таблиця 3
Співвідношення АД аплікантів різної вікової категорії
| | 18 – 35 років | 53 – 60 років | ||
| кількість | % | кількість | % | |
| Антагонізм | 3 | 10,0% | 4 | 13,3% |
| Доброзичливість | 23 | 76,7% | 21 | 70,0% |
| Ні те, ні інше | 4 | 13,3% | 5 | 16,7% |