Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Людина високої моралі The man of high moral Педагогічні ідеї к.д. ушинського і формування вмінь вчителя початкової школи, необхідних для організаторської діяльності Ключові слова Перша група Таблиця 1 Уміння, необхідні для педагогічної організаторської діяльності Другий етап Третій етап Четвертий етап

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 6306.51kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Ушинський К.Д. Труд в его психическом и воспитательном значении // Педагогические сочинения . Т.2. – М.: Педагогика, 1988. – С. 8-26.
   
2. Ушинський К.Д. Родное слово. О наглядном обучении // Педагогические сочинения. Т.4. – М.: Педагогика, 1988. – С. 40-43.
   
3. Ушинський К.Д. Что нам делать со своими детьми // Педагогические сочинения. Т.2. – М.: Педагогика, 1988. – С. 364-373.
   
4. Ушинський К.Д. Первая после азбуки книга для чтения // Педагогические сочинения. Т.2. – М.: Педагогика, 1988. – С. 111-159.
   
5. Ушинський К.Д. Родное слово // Педагогические сочинения. Т.4. – М.: Педагогика, 1988. – С. 23-87.
   
6. Ушинський К.Д. Педагогічна подорож до Швейцарії. // Педагогические сочинения. Т.2. – М.: Педагогика, 1988. – С. 122-218.
   

Koval V.O., Kovalenko S.H.

Natural ideas of the K.D. Ushinskogo and relevance
for environmental education younger pupils

The article gives the idea of natural K.D Ushynskiy cognition and their relevance for environmental education of elementary school.

Key words: natural ideas, ecological education.

Стаття надійшла до редакції 12.112010


УДК 37(09) К.Д.Ушинський

Сеніна В.К., Горовенко В.М.

ЛЮДИНА ВИСОКОЇ МОРАЛІ
(сторінками уривків зі щоденника К.Д.Ушинського)

У статті коротко аналізуються уривки із щоденника К.Д. Ушинського, в яких розкриваються його життєве кредо, громадянська позиція і громадянські переконання, вимогливість до себе, вибір шляхів до самовдосконалення.

Ключові слова: виховання, природа, дитячий вік, самовдосконалення, любов до вітчизни, класика.

Д
© Сеніна В.К., Горовенко В.М., 2010
о творчості великого педагога К.Д. Ушинського зверталися багато вчених, психологів, методистів, вчителів. Його педагогічний доробок постійно перебуває в полі зору дослідників. Головна увага науковців приділялася системоутворюючому узагальненню психолого-педагогічної спадщини видатного педагога: обґрунтуванню іде народності та антропологічного підходу, формуванню категоріального апарату педагогіки як науки, науково-методичним узагальненням питань дидактики теорії виховання, організації професійної підготовки вчителів (М. Грищенко С. Єгоров, Є. Мединський, В. Струминський); систематизації та ретроспективному виданню оригінальних педагогічних праць (О. Острогорський, В. Струминський, В. Чернишов та ін.); ретроспекції ідей К.Д. Ушинського у творчості його послідовників – Х. Алчевської, В. Водовозова Б. Грінченка К. Єльницького та ін. (М. Гончаров, Д. Лордкіпанідзе О. Романовський та ін.); науковим розвідкам з метою уточнення біографії видатного педагога (М. Ніжинський, С. Чавдаров та ін.). Окремі узагальнення щодо характеру і змісту порівняльних досліджень К.Д. Ушинського представлено у працях Б. Вульфсона, А. Готалова-Готліба, З. Малькової А. Сбруєвої.

Наша мета – звернути увагу на його думки про значення спілкування з природою, з книжкою у дитячому віці; про його найзаповітніші мрії, роботу над самовдосконаленням, про його громадянську позицію, що розкривається у деяких уривках із щоденника, що збереглися.

Не в кращі часи довелось жити і працювати великому педагогу Костянтину Дмитровичу Ушинському, але він завжди залишався вірним визначеному самим собі принципу: «Зробити якомога більше користі моїй батьківщині – ось єдина мета мого життя, і до неї я повинен спрямувати всі мої здібності». Про це він пише у своєму щоденнику, з якого сучасному читачу відомі лише уривки – спомини про гімназичні та студентські роки його життя. З них ми дізнаємося не лише про деякі сторони біографії Ушинського, а бачимо його як непересічну особистість, глибоко гуманну, самокритичну, щиру людину, яка дуже любить свою батьківщину, свій народ. Але в цих уривках із щоденника, присвячених собі, розкриваються погляди його на самовиховання і взагалі на виховання та навчання майбутнього громадянина.

Згадуючи навчання в гімназії, він дає високу оцінку рокам, що провів там. Перш за все тому, що навчання, яке гімназисти отримали у бідній повітовій гімназії маленького містечка України було не тільки не нижчим, але навіть вищим від того, яке в тридцяті роки 19 століття давалось у багатьох інших гімназіях. «Цьому чимало сприяла палка любов до науки і трохи навіть педантична пошана до неї директора, професора Іллі Федоровича Тимковського». Дякуючи йому і небагатьом вчителям, між гімназистами існувала глибока пошана до науки, а також до тих товаришів, які гарно навчались. К.Д. Ушинський визнає, що знання найстараннішим із учнів давались «дуже не широко, а добре вже те, що в більшої частини були улюблені предмети. Ми довідувались тільки про дещо то з тієї, то з іншої науки, але любили й поважали те, що дізнавались, а цього вже було багато». Великий педагог вважав, що причиною неповних знань була відсутність педагогічних знань у більшості викладачів, досконалих підручників, «бо при наявності доброго підручника та розумного методу й посередній викладач зможе бути добрим, а без того й кращий викладач з рідкими здібностями й пориваннями до справи... не вийде на справжню дорогу». Описуючи свої гімназичні роки, Ушинський підкреслює що його записи – це просто розповідь про гімназичне життя з його світлими і темними сторонами: старий-престарий будинок часів Катерини ІІ, схожий більше на парову винокурню, ніж на храм науки; довгі старі лави, порізані й списані багатьма поколіннями гімназистів ... [8, 402, 403]. Крім того, «виховна частина навряд чи існувала в той час, нагляду за квартирним життям дітей від гімназичного начальства не було зовсім ніякого...» [8, 404].

Та «обізнавшись згодом ближче із навчальними закладами і в губерніях, і в столицях зустрічаючись з вихованцями найрізноманітніших навчальних закладів, він упевнився, що в гімназії його дитинства було справді багато «гарного серед великої кількості й поганого». Він робить висновок, що у вихованні дітей не є головним зовнішній привабливий вигляд закладу (хоч і це має певне значення!), де все блищить, де діти щохвилини перебувають під пильним доглядом начальників, де працюють кращі столичні викладачі. Бо серед вихованців таких закладів немало зустрічається п’ятнадцятирічних хлопчиків, які уже «бачать за підручником історії або географії клас, чин, місце й розраховують свою старанність до вигод майбутньої професії», інші «пишаються породою своїх батьків, дядечків і тіточок», руку подають один одному тільки після глибоких роздумувань і закінчували навчання з відзнакою, але не мали найменшої любові до науки, по-блюзнірському ставляться до вітчизни. Незважаючи на аристократичність напряму, буває й пияцтво, й загальна шкільна розпуста, і навіть крадіжки, і наклепи, що в значній мірі менше водиться в убогих халупах повітових гімназій. Це тому, вважає Ушинський, що в гімназіях, подібних тій, де він навчався, вихователями є воля, простір, природа, чудові околиці містечок, запашні яруги й хвилюючі поля, рожеві весни й золотиста осінь. Його глибинне переконання в тому, що «прекрасний ландшафт має такий величезний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога; щодень, проведений дитиною серед гаїв і нив, коли її голову опановує якийсь чарівний туман, в теплій волозі якого розкривається все її молоде серце для того, щоб безтурботно і несвідомо вбирати в себе думки й зародки думок, які струмками ллються з природи, що такий день вартий багатьох тижнів, проведених на шкільній лаві. «Товсті кам’яні стіни навчальних закладів великих міст, дитячі ліжка, поставлені неосяжними рядами, життя за дзвінками чи барабанами, товстий швейцар, навкруги камінь і залізо не тільки без найменшого клаптика землі, але навіть без смужечки землі, наверху клаптик вічно закритого неба, всередині то гробове мовчання, то офіційний гомін, в якому зникає всяка особа, вічне чищення і лакування – все це віє на мене якоюсь безпросвітністю, тугою, якимось безтерпним безглуздям» [8, 405, 406].

Згадуючи свої повсякденні зустрічі з Десною і її берегами, спостерігаючи в дитинстві за змінами в природі кожної пори року, Ушинський відчував себе страшенним багачем, мільйонером порівняно з дітьми, замкнутими в задушливих стінах столичного пансіону. Його впевненість, глибокі переконання в тому, що ніщо не може дати дитині таких живих вражень, які «виховують душу, як природа». Згодом вже буде пізно користуватися ними, коли серце втратить свою дитячу м’якість, а розсудок встане між людиною й природою. Дивно, зазначає Ушинський, що виховний вплив природи, який кожен більш-менш зазнає на собі, про який з такою жвавістю пишуть майже в кожній вигаданій і справжній біографії, так мало оцінено в педагогіці. Якби люди, що керують долею дитячих поколінь яскравіше пригадували своє власне дитинство, то, напевно б, столичні навчальні заклади замість того, щоб дедалі більше скупчуватись в столицях та великих містах, потроху переводилися б у кращі місцевості країни [8, 407].

Одночасно з «добродійним впливом життя з природою» на виховання дитини впливає читання книжок і роздуми над їхнім змістом. Читання сприяє розвитку розуму, уяви, фантазії. Прогулянки пустинними кручами Десни «в поєднанні з кількома десятками подорожей та романів, які я прочитав у батьківській бібліотеці, надто рано... і сильно розвинули в мені мрійність. В голові моїй потроху створився цілий світ напівзапозичених, напіворигінальних образів...» [8, 407].

В уривках із «Щоденника, що стосуються університетських років» ми бачимо людину, яка усвідомила своє громадянське призначення у житті: «Віддати для нащадків, які забудуть й імена наші, не чекаючи нагороди ні на землі, ні на небі, – знати це, й усе ж віддати їм і життя своє, – велика любов до істини, до блага, до ідеї! велике призначення!»

Те, як працював і над чим працював, які завдання ставив собі Ушинський в університетські роки, корисно знати всім, особливо майбутнім вчителям.

Перш за все, необхідно «готувати розум», «готувати себе». А як він «готував себе» свідчить запис «Розподіл днів» (запланована робота на кожний день тижня): читання для розуму, для себе, поїздка до бібліотеки, підготовка до екзаменів і уроків, уроки естетики, відпочинок тощо.

Кожного дня читання наукових і художніх книжок різних напрямків, різних авторів, бо книги «примушують думати, а постійне мислення надає розумові здатності схоплювати предмет з боку розумного, тобто з такого, з якого можна в нього заглибитись, отже дає самим думкам глибину й логічну послідовність. А мрія доводить нас до найабстрактніших питань...» [8, 414].

Читаючи записи в щоденнику, ми бачимо, яким надто вимогливим до себе був К.Д. Ушинський. Він дуже детально аналізує свою діяльність, кожен свій крок, свій поступок, знаходить у собі масу недоліків: «Я дріб’язковий, пихатий, похапливий, буркотливий, злий, нерішучий, полохливий, легковажний, ласолюбий, ...нещасливий без страждань, нікчемний, іграшка хвилинних, найпустіших випадковостей! І цьому не винен ніхто, крім мене...» [8, 413].


Оцінивши так негативно себе, складає «Рецепт», у якому заплановані вимоги для самовиховання, серед них:

1. Спокій цілковитий, принаймні зовнішній.
   
2. Прямота в словах і вчинках.
   
3. Обдуманість дій.
   
4. Рішучість.
   
5. Не говорити про себе без потреби жодного слова.
   
6. Не марнувати часу несвідомо; робити те, що хочеш. А не те, що трапиться.
   
7. Кожного вечора сумлінно здавати собі справу в своїх вчинках.
   
8. Жодного разу не хвалитися ні тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що буде.
   
9. Нікому не показувати цього журналу.
   

Ці правила Ушинський виконував, про що свідчать записи щодо відхилення у їх виконанні і висновок: «Знову найсуворіший нагляд за собою, за своєю вдачею і здібностями. Дати якомога більше своїй вітчизні – ось єдина мета мого життя і саме до неї я повинен скеровувати всі свої здібності» [8, 415].

Щоденнику довіряє К.Д. Ушинський і свої найпотаємніші мрії, біль і страждання, що пов’язані з «буттям», і «розпач» у зв’язку з брудною, тісною, задушливою сферою життя міст: «Яке неприродне наше життя. Чи багато я прошу в тебе доле? Найменший куточок під ясним небом, серед запашних нив, тінистих гаїв, помірна праця й забуття, забуття всіх і всіма. Я міг би ще просити у тебе коханої та добрих друзів... але ти така скнара!» [8, 416].

Але переживе цей розпач К.Д.Ушинський, зуміє пережити, озброївшись «твердою волею, бо було його кредо: «Треба вміти змусити себе працювати й тоді, коли нема в мені енергії, переконавшись на досвіді, що це падіння душі тільки тимчасове і що невелике зусилля над собою завжди нагороджується народженням в ній енергії» [8, 416].

Ми впевнені, що сторінки творів К.Д.Ушинського необхідно перечитувати декілька разів, особливо молоді, «приміряти» сказане ним до себе, вчитись у нього, бути людиною його породи, його думки завжди сучасні, бо вони вічно жива класика.


Використані джерела

1. Гончаров Н.К. Педагогическая система К.Д.Ушинского / Н.К.Гончаров. – М.: Педагогика, 1974. – 272 с.
   
2. Ермилов В. Идеалы воспитания К.Д.Ушинского. – М., 1968.
   
3. Калита Н. К. Д. Ушинський про вчителя: до проблеми виховного ідеалу / Наталія Калита // Молодь і ринок. – 2008. – № 11. – С. 149–152.
   
4. Лордкипанидзе Д.О. Педагогическое учение К.Д.Ушинского. – М., 1950.
   
5. Потапенко К.К. Педагог світового масштабу: [про пед. ідеї К.Д.Ушинського] / К.К. Потапенко // Рід. шк. – 1994. – № 8. – С. 74.
   
6. Руденко Ю. Фундатор теорії національного виховання: [про К.Д.Ушинського] / Ю.Руденко // Освіта України. – 2004. – 26 березня (№ 23). – С. 7.
   
7. Струминский, В.Я. Основы и система дидактики К.Д. Ушинского / В.Я.Струминский. – М.: Учпедгиз, 1951. – 215 с.
   
8. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1949.
   

Senina V.K., Horovenko V.M.

THE MAN OF HIGH MORAL
(following the pages of Ushynskiy’s diary)

In the article the fragments from Ushynskiy’s diary are shortly analysed his life credo, civil position and persuasions, demand to himself and ways of self-perfection are described.

Key words: up-bringing, nature, child's age, self-perfection, love to motherland, classic.

Стаття надійшла до редакції 16.04.2010


УДК 371:378

Ілліна О.В.

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ К.Д. УШИНСЬКОГО І ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ОРГАНІЗАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті визначаються вміння вчителя початкової школи, необхідні для організаторської педагогічної діяльності. Розглядаються шляхи їх формування. Досліджується зв’язок з ідеями К.Д. Ушинського.

Ключові слова: організаторська педагогічна діяльність; уміння, необхідні для органі­заторської педагогічної діяльності; формування професійних умінь майбутніх учителів.

Початкова загальна освіта створює фундамент загальноосвітньої підготовки учнів. Професійна підготовка майбутніх учителів початкових класів повинна бути спрямована на морально-психологічну готовність створювати сприятливий клімат у колективі на основі гуманних і демократичних засад, а це залежить від уміння організовувати школярів.

Теоретико-методологічні аспекти професійно-педагогічної підготовки вчителів окреслені в працях О.А. Абдуліної, А.М. Алексюка, В.І. Бондаря, І.А. Зязюна, Н.В. Кузьміної, О.Г. Мороза, В.А. Семіченко, Л.О. Хомич, М.І. Шкіля, О.І. Щербакова, М.Д. Ярмаченка та ін.

Проблема формування педагогічних умінь у майбутніх учителів розкривається в дослідженнях С.І. Кисельгофа, Г.С. Костюка, Д.Ф. Ніколенка, О.Я. Савченко, Р.І. Хмелюк, Л.О. Хомич та ін.


© Ілліна О.В., 2010

Серед вітчизняних досліджень щодо специфіки професійних педагогічних умінь і особливостей їх формування можна виділити ряд напрямів: оволодіння загальнопедагогічними вміннями (А.М. Москаленко, С.І. Ніколаєнко, Л.Ф. Спірін, В.В. Федорчук), розвиток стильових особливостей діяльності вчителя й формування індивідуального стилю діяльності студентів (О.Л. Журавльов, Л.І. Захарова, Е.О. Климов, О.В. Машталер, О.І. Пенькова, Н.В. Пророк), формування професійної спрямованості й готовності до праці в майбутніх учителів (Б.О. Грицюк, С.В. Домбровський, О.Г. Мороз, Р.П. Скульський, А.С. Тарнавська).

Питанням наукової організації педагогічної праці присвячені роботи С.І. Архангельського, Ю.К. Бабанського, В.І. Бондаря, П.П. Раченка. В роботах О.А. Абдуліної, Л.В. Долинської, В.О. Кан-Каліка, М.Д. Никандрова, І.Л. Федоришиної аналізуються психолого-педагогічні передумови успішної вчительської діяльності, структура педагогічних умінь, проектується система завдань, спрямованих на досягнення педагогічної майстерності майбутніх учителів, вивчаються умови формування педагогічних умінь у студентів різних спеціальностей.

Водночас здійснений аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з підготовки вчителя до професійної діяльності засвідчив, що, визначаючи функціональний зміст педагогічної діяльності, більшість дослідників виділяє організаторську діяльність як її важливу складову. Проте вміння, необхідні для організаторської діяльності, включаються в широке коло професійних умінь, пов'язаних із поняттями „педагогічна майстерність”, „педагогічна техніка” й іншими. Не досліджується специфіка вмінь вчителя початкової школи, необхідних для організаторської педагогічної діяльності.

Метою статті є виділення умінь, необхідних для організаторської педагогічної діяльності, виявлення форм і методів їх формування, з’ясування можливостей використання в цьому процесі педагогічних ідей К.Д. Ушинського.

Формування педагогічних умінь відбувається поетапно від простих до високорозвинених творчих умінь. Тому доцільно виділити у структурі зазначених умінь такі що є складовими будь-якої організаторської діяльності (первинні вміння) і вміння, необхідні для власне педагогічної організаторської діяльності.


Перша група – це вміння:

• бачити проблему, яка потребує організаторської діяльності для свого розв'язку;
  
• відбирати молодших організаторів і виконавців відповідно до мети діяльності, задач і особливостей особистостей підлеглих;
  
• колективно обговорювати мету діяльності;
  
• колективно визначати матеріальні засоби, часові й просторові умови діяльності;
  
• планувати роботу, бачити її в цілому й поетапно;
  
• відбирати шляхи виконання певного виду робіт;
  
• діяти доцільно, правильно розподіляти сили, необхідні для виконання дій;
  
• провести інструктаж на основі співробітництва;
  
• організовувати внутрішню координацію в процесі виконання робіт;
  
• забезпечити необхідні зв’язки;
  
• вести облік й контроль;
  
• колективно аналізувати ефективність ходу виконання задачі;
  
• визначити основні ділянки роботи, провести перегрупування сил, засобів і перепланування;
  
• провести індивідуальну й колективну оцінку виконання задачі.
  

Виділення умінь, необхідних для власне педагогічної організаторської діяльності, відбувалося на основі шкал для спостереження за діяльністю викладача на уроці, шкал для аналізу рівня сформованості педагогічних умінь викладача з технічними засобами навчання, шкал для оцінювання вмінь майстра виробничого навчання та класного керівника у виховній роботі, розроблених Н.В. Кузьміною [4, с. 25], а також аналізу організаторського компоненту виховної діяльності, проведеного О.А. Дубасенюк [2, с. 139].

Нами було проведене рейтингове оцінювання важливості виділених умінь для успішної організаторської діяльності вчителями вищої категорії, вчителями-методистами й керівниками шкіл. Після ранжування, за отриманою відносною частотою, яка дорівнює частці одержаного сумарного числа балів і можливого їх максимального числа, результати можна представити у вигляді таблиці.


Таблиця 1

Уміння, необхідні для
педагогічної організаторської діяльності

Уміння	Відносна частота	Абсолютне рангове місце
Організовувати свою навчальну, громадську діяльність, свій час	0,98	1
Самостійно приймати правильні рішення й виконувати їх в різних педагогічних ситуаціях	0,98	2
Організовувати разом з учнями різні види та форми виховної діяльності	0,97	3
Організовувати індивідуальну й самостійну роботу в навчальному процесі	0,94	4
Організовувати свою діяльність у процесі взаємодії з учнями	0,93	5
Навчати учнів способам орієнтації в соціальних і професійних ситуаціях	0,93	6
Створювати умови, що сприяють розвитку в учнів прагнення до самоосвіти, самовиховання.	0,93	7
Навчати учнів способам розумової праці, самоконтролю	0,92	8
Організовувати колектив учнів, зробити його своїм помічником у розв'язанні всіх навчально-виховних задач	0,92	9
Організовувати на навчальних заняттях, уроці творчу навчально-пізнавальну діяльність учнів	0,92	10
Роз’яснювати учням значущість навчально-виховних цілей і задач	0,91	11
Навчати учнів способам організаторської діяльності	0,88	12

Педагоги-дослідники пропонують різні методи формування в майбутніх учителів педагогічних умінь. Це використання ситуаційно-рольових ігор (В.П. Галушко, А.Й. Капська, М.В. Кларин , Л.В. Кондрашова, О.Д. Мінаков, О.Є. Приходько, П.М. Щербань та ін.); систем тренінгів (Н.М. Богомолова, Л.О. Петровська); засобів театральної педагогіки (І.А. Зязюн, А.Й. Капська, Ю.Л. Львова); спецсемінари, спецкурси, практикуми (В.О. Кан-Калик, Г.І. Щукіна) та ін.

Широку популярність в системі освіти, зокрема в працях Арнольда Гольштейна [1], здобув тренінг умінь, який базується на теорії соціального научіння Альберта Бандури. Згідно з цим підходом набуття соціального вміння складається з чотирьох елементів.

Насамперед це імітація – учням демонструється взірець, модель уміння. Уміння демонструється викладачем особисто або ж за допомогою навчального відеофільму, де зображується конкретна ситуація, в якій таке вміння конкретно впроваджується. У фільмі, той хто демонструє вміння повинен бути однакового з учнями віку, оскільки люди схильні наслідувати, імітувати поведінку тих осіб, з якими вони себе ідентифікують.


Другий етап научіння – рольова гра. Після того як учні мали можливість спостерігати за виконанням уміння, їм надається можливість самим програти це вміння у рольовій грі. Таким чином, надається можливість на практиці, в конкретній ситуації проявляти вміння, на своєму досвіді вчитись опановувати його.


Третій етап – надання зворотнього зв’язку. Викладач здійснює зворотній зв'язок, тобто оцінює, наскільки добре учні впоралися з умінням. Такий зв'язок повинен бути позитивним, щоб сприяти заохочуванню учнів до подальшого підвищення рівня виконавської майстерності, тоді як негативний зворотній зв'язок спричинює затухання вміння.


Четвертий етап – перенесення. Вміння, якого набули за умов тренінгу, учням належить переносити в умови реального життя, туди, де його доречно і слушно застосовувати. Учням дають домашні завдання, і вони повинні відзвітувати про те, з ким, де, в якій соціальній ситуації послуговувалися цим умінням.

На нашу думку, формування педагогічних умінь не можливе лише через запозичення досвіду інших, але й використання лише вправ не є ефективним, оскільки засвоєння готових способів і прийомів неспроможне забезпечити творчої за своїм характером організаторської педагогічної діяльності. Формування високого рівня розвитку педагогічних умінь можливе в результаті активності (в тому числі емоціональної й інтелектуальної). Така активність можлива лише при квазіпрофесійній і навчально-професійній діяльності студентів.

Саме в реалізації такого підходу і є корисними ідеї К.Д. Ушинського. На думку К.Д. Ушинського педагогіка інтегрує в собі риси і науки і мистецтва. В своїй роботі «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології» К.Д. Ушинський пише: «…ні політику, ні медицину, ні педагогіку не можна назвати науками в цьому строгому розумінні, а лише мистецтвами, які мають на меті не вивчення того, що існує незалежно від волі людини, але практичну діяльність – майбутнє, а не сучасне й не минуле, яке також не залежить більше від волі людини. Наука лише вивчає те, що існує або існувало, а мистецтво прагне творити те, чого ще немає, і перед ним у майбутньому майорить мета й ідеал його творчості» [3, 252]. Розуміння педагогіки як мистецтва дає можливість розглядати педагогічний процес як творчість, яка проявляється у мистецтві аналізу педагогічної ситуації, у безпосередній взаємодії з дітьми. Унікальність творчості педагога полягає у тому, що творчий задум він реалізує через власну особистість. В цьому плані діяльність вчителя по ряду характеристик близька художньо-творчій діяльності актора, режисера. Педагог розробляє драматургію педагогічної дії, визначає зони її розвитку, створює план виховних впливів, який передбачає режисерське бачення того чи іншого виховного сюжету, його акторську реалізацію. Отже у формуванні педагогічних умінь майбутнього вчителя доцільним є використання надбань театральної педагогіки, а саме системи К.С. Станіславського.