Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Содержание

Скульська В.Є.
Паржницький В.В., Шенін О.А. м.Київ
Фіненко О.Ю.
Аналіз основних досліджень та публікацій.
Метою даного дослідження є
Виклад основного матеріалу дослідження.

Подобный материал:

1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Література

Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання безробітних: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Упорядник В.Є. Скульська. – К.: ІПК ДСЗУ, 2006. – С. 144 – 149.
Підсумковий звіт про науково-дослідну роботу за темою: “Дослідження ефективності професійної орієнтації та професійного навчання безробітного населення в Україні: організаційно-правовий та психолого-педагогічний аспекти” (ІІІ етап). – К.: ІПК ДСЗУ, 2007. – 335 с.
Професійна орієнтація та професійне навчання безробітних (організаційно-правовий та психолого-педагогічний аспекти): Колективна монографія /В.Є.Скульська, Ю.М.Маршавін, М.А. Міропольська та ін.; За заг. ред. В.Є. Скульської. – К.: ІПК ДСЗУ, 2007. – С. 223-240.
Рыкова Е.А. Профессиональное обучение и профориентация незанятого населения. – М., 2000. – 138 с.
Скульська В.Є. Концептуальні засади проектування змісту професійного навчання безробітних // Бюлетень ІПК ДСЗУ – 2003. – №2. – С. 25-28.

Скляр Н.А.

м.Сімферополь

Шляхи підвищення ефективності професійного

навчання безробітних (з досвіду роботи професійно-технічного навчального закладу "Навчальний центр державної служби зайнятості Автономної Республіки")

Професійно-технічний навчальний заклад "Навчальний центр державної служби зайнятості Автономної Республіки" створений в серпні 1996 року, має державну форму власності, є структурним підрозділом Кримського республіканського центру зайнятості.

З кожним роком зростає кількість осіб, що пройшли навчання, збільшується кількість професій, за якими навчальний центр може вести освітню діяльність ( у 1996 році – 5, в 2008 році – більше 30).

У 2007 році на ринку праці Криму заявлено роботодавцями потребу в вакансіях більше 8 тисяч. За підсумками 2007 року на ринку праці в Криму в цілому з'явилося 4513 нових робочих місць. В першому півріччі 2008 року можливості Навчального центру дозволили навчити з ряду професій і напрямків 2654 безробітних (див. таблицю).

№	Професія, напрямок	Всього
1	Оператор комп’ютерного набору. Секретар. Діловод	112
2	Кравець (модульна форма)	7
3	Кравець	10
4	Адміністратор	59
5	Покоївка	19
6	Екскурсовод	46
7	Адміністратор. Портьє. Оператор автоматизованого розрахунку в готелі	60
8	Квітникар	8
9	Агент з організації туризму	22
10	Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування	15
11	Оператор комп'ютерної верстки	24
12	Інформатика. Основи комп'ютерної грамотності (сучасні інформаційні технології в бухгалтерському обліку)	44
13	Інформатика (основи комп'ютерної грамотності)	242
14	Інформатика (основи комп'ютерної грамотності 1 С: Бухгалтерія)	213
15	Сучасні напрямки обслуговування бенкетів та свят	12
16	Спеціальні форми забезпечення банкетів	18
17	Підприємницька діяльність	382
18	Організація надання комунально-побутових послуг в готелях, санаторіях	22
19	Українська ділова мова і основи діловодства	23
20	Основи психології і етика обслуговування клієнтів	449
21	Навчання працівників з питань охорони праці	580
22	Реалізація пріоритетів навчання впродовж життя	234
Індивідуальна форма		53
1	Екскурсовод	3
2	Гід (по гірських пішохідних маршрутах)	1
3	Робітник зеленого будівництва	2
4	Фрезерувальник	3
5	Слюсар механоскладальних робіт	11
6	Токар	5
7	Штампувальник	2
8	Верхолаз	3
9	Агент з організації туризму	1
10	Основи комп'ютерної грамотності (сучасні інформаційні технології АВК-3)	3
11	Радіомеханік з обслуговування і ремонту телерадіоапаратури	1
12	Кравець	1
13	Закрійник	1
14	Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування	9
15	Такелажник. Стропальник. Монтажник	7
	Разом:	2654

Проведений на початку 2008 року аналіз потреб ринку праці показує, що з окремих професій підготовлено працівників більше, ніж потрібно, а з інших менше. Частково це пояснюється сезонною потребою на окремі професії, та основна причина неузгодженості полягає в тому, що міські та районні центри зайнятості направляють безробітних на навчання в ПТНЗ "Навчальний центр ДСЗ АРК", виходячи не лише з потреби ринку праці, а й з урахуванням побажань безробітних. Варто подумати про те, щоб підприємства співпрацювали не лише зі службою зайнятості, але і з навчальними закладами і навчальні центри могли б встановити квоту на навчання. ПТНЗ "Навчальний центр ДСЗ АРК" має досвід безпосередньої співпраці з ВАТ «Завод «Фіолент», ТОК «Судак». Ця співпраця виявилася дуже ефективною.

Але в цьому випадку необхідно переглянути процедуру проходження ліцензування, зробити її простішою. Професійне навчання можна розглядати як ефективний інструмент гнучкого і оперативного реагування на терміновий попит ринку праці. Припустимо, що в одному з міст Криму через півроку відкриється нове підприємство, і треба терміново підготувати, наприклад, слюсарів-електромонтажників. Але навчальний центр просто фізично не встигне підготувати документацію до ліцензування, та і сама процедура отримання ліцензії вимагає часу. Отримали ліцензію, підготували фахівця, хоч і з запізненням. Що далі? За цією професією протягом трьох років фахівці не будуть потрібні. А коли виникне необхідність знову готувати фахівців, наприклад, через 4 чи 5 років, то доведеться знову проходити процедуру ліцензування, оскільки термін її дії на той час закінчиться.

Професійне навчання безробітних громадян – це, звичайно, найефективніший спосіб сприяння їх працевлаштуванню. Але вже найближчим часом ми зіткнемося з тим, що безробітний, який пройшов навчання з урахуванням сучасних інформаційних технологій, піде на ринок праці інших європейських країн. Чи повинні ми готувати кадри для Євросоюзу, навіть якщо це знизить рівень безробіття в Україні? Мабуть, так, але за умови компенсації. У такому разі нам вже зараз треба домовлятися про співпрацю в даному напрямі з Польщею, Чехією та іншими країнами, щоб наші громадяни працювали там не тільки двірниками, домробітницями та будівельниками (а попереду Євро–2012). Держава зазнає збитків, адже навчання оплачує Україна. Інше рішення проблеми - піднімати не лише престиж робітничої професії, але й підвищувати заробітну плату.

Ще однією з проблем підготовки кадрів в умовах Криму є те, що ринок праці в різних районах півострова дуже відрізняється і має свою специфіку. Північні райони мають потребу в працівниках аграрного сектору, інші в сфері послуг. Зосередити все навчання в Сімферополі важко: у людей сім'ї, вони не завжди можуть залишити на тривалий час домівку. Тому в умовах Криму вкрай необхідне створення тимчасово або постійно діючих навчальних відділень навчального центру. З метою економії коштів та терміну навчання, в цих відділеннях доцільно було б використовувати модульну форму навчання, яка дозволяє скоротити час навчального курсу на 30% без шкоди для викладання та засвоєння матеріалу. Крім того, можна використовувати дистанційну форму навчання, яка поширена в Європі.

Взагалі нам потрібно думати не лише про сьогодення, але й про майбутнє. Вже зараз ми зіткнулися з проблемою підготовки безробітних, що мають високу кваліфікацію. Пропоновані програми підвищення кваліфікації тільки у виняткових випадках носять індивідуальний характер, а в основному вони типові. Наприклад, нам вдалося організувати навчання слухачів, що мають високу професійну кваліфікацію, але не володіють новітніми інформаційними технологіями. Зокрема, користуються великою популярністю курси по вивченню прикладних програм (1С: Бухгалтерія, АВК (програма для складання проектно-кошторисної документації) тощо). Настане той час, коли навчальному центру доведеться мати справу з високими технологіями, а це підвищить вимоги до створення сучасної матеріально-технічної бази як навчального центру, так і його відділень.

І, нарешті, не можна забувати ще про одну проблему. Чомусь вважається, що психолог повинен бути в структурі служби зайнятості, а в навчальних центрах йому робити нічого. Але це далеко не так. Для безробітних, на відміну від традиційних категорій учнів професійних навчальних закладів, характерні фізична та соціальна дезадаптації. У них знижена працездатність, високий рівень тривожності (зокрема через напружені відносини в сім'ї), трансформуються етичні цінності і життєві орієнтації. При заниженій самооцінці вони і відчувають себе невпевнено. Звідси – низька готовність до навчання, нестійкість мотивації до навчання, що посилюється зниженням (через вік) функціональних можливостей, що забезпечують швидке освоєння нової інформації, нових умінь і навичок. Ці особливості безробітних створюють підґрунтя для виникнення різних бар'єрів, що виникають під час навчання. Безробітні повинні самостійно долати всі негативні наслідки дезадаптації, з якими довелося стикатися, втративши роботу. Бувають випадки, коли безробітний завершує програму навчання, але має складнощі під час пошуку роботи. І як наслідок, на ринку праці з'являється «повторне безробіття». Тому в закладах, де навчаються безробітні, необхідне введення посади практичного психолога для постійної роботи з ними. Врешті-решт, основне завдання навчальних центрів полягає не тільки в тому, щоб підготувати безробітного до нових умов праці, але і організувати для них обов'язкову психологічну допомогу.

Майбутнє сучасної конкурентноздатної економіки базується на високотехнологічній промисловості. Така промисловість повинна бути сумісною з міжнародними стандартами (СЕ, ISO, UL), і відповідати стандартам якості продукції, враховуючи той факт, що Україна прийнята у СОТ. Ключовим фактором вирішення цієї задачі є здатність країни в короткі терміни підготувати достатню кількість висококваліфікованих робітників. Професійне навчання може розглядатися як ефективний інструмент гнучкого і оперативного реагування на терміновий попит ринку праці. Навчання необхідно проводити з урахуванням результатів аналізу прогнозу зміни потреби в фахівцях традиційних і нових професій на ринку праці.

Слід враховувати, що на професії, які певний час користувалися великим попитом на ринку праці, після регулярної підготовки кадрів цієї професії, попит знижується. Але пройде час, і за цією професією на ринку праці знову виникне потреба в сучасних висококваліфікованих кадрах. Враховуючи швидкість, з якою змінюються технології, працюючі фахівці повинні підвищувати свій професійний рівень на курсах цільового призначення, проходити перепідготовку або набувати суміжної професії. Набувати суміжної професії доцільно і безробітним, професії яких не користуються попитом на ринку праці. Тому центри зайнятості, навчальні заклади, які проводять навчання, і потенційні роботодавці повинні постійно співпрацювати. Підготовка повинна проводитися не тільки своєчасно і регулярно, але й на перспективу. Звичайно, потрібно планувати, але українські підприємства та підприємці в нинішніх умовах, на жаль, не знають, що буде завтра, що вже говорити про те, щоб планувати на півроку, рік чи навіть п’ять потребу в підготовлених кадрах.

Поряд з традиційними формами навчання актуальними на сучасному етапі є і нові форми: модульна, індивідуальна і дистанційна. Модульна система професійного навчання – це гнучка інноваційна педагогічна технологія організації учбового процесу в професійно-технічних навчальних закладах, в основі якої закладений індивідуальний підхід з освоєння модулів трудових навичок в певній професії за індивідуальними навчальними програмами. За бажанням безробітного і потенційного роботодавця, слухач може вивчати тільки ті модульні блоки, які необхідні для подальшої трудової діяльності. Модульна форма навчання дозволяє скоротити час навчального курсу на 30% без шкоди для викладання та засвоєння матеріалу. Залежно від рівня попередньої підготовки, готується відповідний набір модульних блоків. Використання модульної технології дозволяє індивідуалізувати й інтенсифікувати процес навчання. Дистанційна форма передбачає навчання слухача вдома в своєму регіоні, використовуючи сучасні засоби зв'язку.

Одним із найважливіших факторів, що впливають на ефективність професійної підготовки, є якість навчання безробітних громадян. Якість навчання, тобто рівень отриманих після професійного навчання громадянами професійних знань і навичок, є найважливішим фактором, що впливає на їх конкурентоспроможність на ринку праці. Запроваджуючи інноваційні технології в освітній процес, необхідно застосовувати всі сучасні досягнення техніки, оперативно поповнювати і оновлювати різні програми, що дозволяють покращувати якість викладання. Необхідно змінити і методи навчання безробітних. Вірніше – пріоритети. Та і не тільки. Не всі викладачі і майстри виробничого навчання, зайняті в навчальному процесі безробітних, можуть і готові щось змінювати в своїй роботі. Необхідно періодично проводити не тільки професійні курси підвищення кваліфікації, але й пов'язані із специфікою роботи з безробітними різного віку. Потрібно пам'ятати завжди – безробітний потребує не тільки здобуття знань, але й потребує просто допомоги.

Для підвищення якості професійного навчання доцільним є придбання новітніх технічних засобів навчання. Застосування сучасних технологій в підготовці й перепідготовці висококваліфікованих робітників у сфері високотехнологічного автоматизованого виробництва і сільського господарства дозволить значно поліпшити якість навчання і підвищити конкурентоспроможність безробітних на ринку праці. Підвищенню ефективності навчання перешкоджає ряд проблем. Перш за все, маємо на увазі обмежену можливість професійної підготовки з певних професій, особливо для мешканців віддалених, депресивних територій з нерозвиненою навчальною базою. Гостро виникла потреба наблизити навчальну базу до місця проживання безробітного. В обласних навчальних центрах служби зайнятості, у великих містах, необхідно відкривати навчальні відділення, створювати і постійно оновлювати сучасну матеріально-технічну базу.

На нашу думку, до шляхів підвищення ефективності професійного навчання безробітних в умовах трансформації суспільної системи в Україні доцільно віднести: навчання з урахуванням потреб ринку праці, тісна співпраця з потенційними роботодавцями, впровадження різних форм та методів навчання, створення в різних регіонах України навчальних центрів служби зайнятості та їх навчальних відділень, створення сучасної матеріально-технічної бази, спрощення процедури проходження ліцензування освітніх послуг (для навчальних закладів служби зайнятості, що здійснюють підготовку дорослого та незайнятого населення), збільшення терміну дії ліцензії, створення інформаційно-аналітичного відділу супроводу змісту професійно-технічної освіти дорослого та незайнятого населення, введення практичного психолога в штат навчальних центрів.

Скульська В.Є.

м.Київ

Науково-методичне забезпечення змісту професійно–технічної освіти

Актуальність проблеми. Поширення інтеграційних, глобалізаційних та конкурентних процесів зумовлюють необхідність інноваційного розвитку України. Відтак першочергового значення набуває проблема забезпечення галузей економіки кваліфікованими кадрами.

Аналіз ринку праці свідчить, що нині 80% вакансій в різних галузях виробництва – це робочі місця для кваліфікованих робітників. У той самий час випуск кваліфікованих робітників державними професійно-технічними навчальними закладами (ПТНЗ) у 2008 році становив 197 тис. осіб, що на 8,3 тис. осіб або на 10,4 % менше, ніж у 2007 році. Показовим є також те, що нині на одного учня ПТНЗ припадає близько 6 студентів вищих навчальних закладів.

Така ситуація зумовлена низкою чинників, зокрема:

- розбалансованістю ринку праці і ринку освітніх послуг, наслідками якої є диспропорція між обсягами і напрямами професійної підготовки кваліфікованих робітників та невідповідність попиту і пропозиції робочої сили потребам ринку праці;

- кризовими явищами в суспільно-економічному устрої держави на початку 90-х років, що негативно вплинули на стан професійно-технічної освіти (ПТО) в Україні;

- недальновидною державною політикою щодо ефективного функціонування ПТО (нині з п’яти пріоритетів визначених Урядом України на 2008 рік, три - спрямовані на покращення умов функціонування вищої освіти, один - на удосконалення змісту підручників для загальноосвітньої школи і лише останній - на підвищення якості освітніх послуг, що є актуальним для усіх складових системи освіти).

Зрозуміло, що за такого підходу ситуація щодо професійної підготовки кваліфікованих робітників може стати критичною. Відтак питання пошуку ефективних шляхів інтегрування ПТО в економіку виходять на передній план.

Слід зазначити, що науковці неоднозначні у своєму визначенні оптимальних напрямів розвитку ПТО. Одні вважають, що необхідно готувати конкурентоспроможних фахівців, в яких є потреба на ринку праці. На думку інших – потрібно орієнтуватися на національні пріоритети і не пристосовувати ПТО виключно під ринкові інтереси. Треті наполягають на удосконаленні змісту освіти як ефективного інструменту відтворення професійної культури, а відтак людини, яка визначилася у професійному і життєвому плані, зайняла активну позицію на ринку праці.

Не беручи під сумнів висновки вчених, водночас, можна стверджувати:

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства саме ринок праці визначає потребу у професійній підготовці кваліфікованих робітниках та рівень їх професійної компетенції.
Проблема змісту ПТО існує і вона актуальна.
Традиційні підходи до розробки змісту застарілі і не відповідають сучасним вимогам. Відтак, є потреба у визначенні алгоритму інноваційного формулювання змісту ПТО.
Оновлення змісту ПТО потребує відповідного науково-методичного забезпечення.

Виклад основного матеріалу. До останнього часу мета ПТО визначалася як набуття майбутніми робітниками сукупності знань і умінь, що відповідають вимогам кваліфікаційної характеристики в частині «повинен знати» і «повинен уміти». Однак нині недостатньо тільки знати і уміти виконувати певні види робіт. Важливим чинником є здатність кваліфікованого робітника їх ефективно використовувати на конкретному робочому місці. Тобто знання і уміння не є кінцевою метою навчання, а лише інструментом професійної діяльності. Такий підхід знайшов своє відображення в «Рекомендаціях про розвиток людських ресурсів: освіта, підготовка кадрів і неперервне навчання» № 195 Генеральної конференції Міжнародної організації праці (МОП), що відбулася 1 липня 2004 року в Женеві, де зазначено, що держави - члени МОП, серед яких і Україна, мають забезпечити умови, за яких програми професійної освіти і навчання будуть актуальними, а їх якість підтримуватиметься на належному рівні.

Аналіз наукової літератури, чинних нормативно-правових документів показав, що основним напрямом удосконалення системи ПТО є її стандартизація. Педагогічна наука визначає стандарт як результат освіти, що відображає громадський ідеал і який сприймається як державна норма освіченості. У структурі ПТО стандарт є системоутворючим компонентом. При цьому нормативність стандарту полягає у чіткому визначенні результатів навчання і виховання. Таким чином, можна стверджувати, що розробка і впровадження стандартів є першим кроком у наближенні якості професійної підготовки кваліфікованих робітників до європейських вимог, підвищення конкурентоспроможності національної системи ПТО [1, 74].

Згідно з чинними нормативними документами розрізняють професійний стандарт або стандарт професії і освітній стандарт. Перелік та опис робіт, що має успішно і якісно виконувати робітник відповідної професійної кваліфікації з певної професії визначає професійний стандарт або стандарт професії і відображається у кваліфікаційній характеристиці професії. Цей стандарт діє безпосередньо у сфері виробництва чи послуг і вказує на те, як люди працюють, а не як навчаються. Освітній стандарт є державним документом, що регламентує зміст ПТО і містить, відповідно, галузевий і державний компоненти. Державний компонент включає вимоги до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та відповідного їм рівня освіти. Галузевий компонент державних стандартів базується на державному компоненті і є системою нормативних і навчально-методичних документів, що проектуються на вимогах до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня певного напряму, спеціальності. Створені на підставі професійних, освітні стандарти мають забезпечити можливість диференційованого підходу до визначення змісту ПТО згідно із ступенями (рівнями кваліфікації, компетентності).

Таким чином, основним об’єктом стандартизації є зміст ПТО та методика його формування. На думку науковців, зміст освіти є найскладнішою і трудомісткою складовою педагогічного процесу. У педагогічній науці під змістом ПТО розуміють частину суспільного досвіду поколінь, що відображається відповідно до поставлених цілей і передається їй у вигляді інформації [2, 34]. Формування змісту освіти – це процес відбору навчального матеріалу, спрямований на створення системи знань, умінь з урахуванням вимог виробництва, а також навчання способам використання знань і умінь на практиці; забезпечення творчого підходу та ціннісних орієнтацій особистості. У зв’язку з цим особливого значення набуває розробка науково-обґрунтованих критеріїв відбору освітньої інформації (рис.1).

Державний стандарт ПТО

Державний стандарт професії

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника

Оновлена освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника

Кваліфікаційна характеристика професії працівника

Типові навчальні плани і програми

Робочі навчальний план та програми

Рис.1. Послідовність визначення та формування змісту ПТО.

Водночас, в умовах модернізації виробництва, створення і впровадження нових технологій у різних його галузях об’єктивно постає завдання забезпечення сучасних підходів до проектування змісту навчання, що неможливо здійснити без послідовної експериментально-пошукової роботи [3, 37]. Нині - це відповідність вимогам професійних стандартів та індивідуальним освітнім потребам особистості; ступінь актуальності та можливість використання в майбутній професійній діяльності.

Одним з перших кроків у напрямі стандартизації ПТО стала розробка 246 державних стандартів, з яких 134 вже впроваджені в навчальний процес. Однак, як свідчить практика, розроблені стандарти мають ряд недоліків: вони об’ємні, незручні у використанні, не здатні гнучко реагувати на потреби ринку праці, виробництва, зміни в загальноосвітній системі.

Відтак перед науковцями і педагогічними працівниками постало завдання розробки нового покоління стандартів, в основу яких має бути закладений компетентнісний підхід до визначення змісту ПТО. Передбачається, що їх впровадження дозволить: забезпечити всебічний розвиток особистості учня (слухача) на основі фундаменталізації професійної освіти і навчання та індивідуалізації навчального процесу; реалізувати в педагогічному процесі принцип випереджувального навчання; створити умови для безперервної професійної освіти впродовж трудової діяльності, тобто забезпечити наступність і взаємозв’язок усіх ланок професійної освіти і навчання [4,29].

Розробка стандартів нового покоління знову ж таки актуалізує проблему їх науково-методичного забезпечення.

Науковці визначають науково-методичне забезпечення змісту ПТО як комплекс заходів, спрямованих на розробку науково-обґрунтованих нормативно-методичних, навчально-програмних, навчально-методичних документів, інформаційних матеріалів, засобів навчання, що змістовно, процесуально та технологічно регламентують процес підготовки конкурентоспроможних кваліфікованих робітників. Основними напрямами науково-методичного забезпечення змісту ПТО є розробка державних стандартів на основі компетенцій; типових навчальних планів та програм теоретичного і виробничого навчання, підручників, навчальних посібників, інструктивно-методичних матеріалів.

Дослідження стану науково-методичного забезпечення змісту ПТО показало наявність таких основних проблем як: застарілість та недостатній науковий рівень наявних науково-методичних матеріалів; невідповідність змісту навчальних планів і програм суспільно-державним та індивідуальним потребам; недостатній рівень забезпечення професійно-технічних навчальних закладів науково-методичною літературою.

Так, опитування фахівців центрів зайнятості, які займаються організацією професійного навчання безробітного населення (у 2007-2008 навчальному році в державних професійно-технічних навчальних закладах навчалося 70 тисяч безробітних громадян) показало, що: на місцях відсутні типові навчальні плани і програми за професіями, які користуються сталим попитом на ринку праці (7,2%); методичні рекомендації з впровадження Державних стандартів ПТО в систему професійного навчання безробітних (14,3%); вимоги до розробки робочих навчальних планів та програм для професійного навчання безробітних (7,2%); інструкційно-методичні вказівки з організації та проведення виробничої практики (15%); не обізнані з нормативно-правовими документами щодо формування змісту навчання в системі професійного навчання безробітних 21,3% опитаних.

На запитання: «Чи є потреба у розробці науково-практичних та методичних матеріалів з проблем змісту професійної освіти і навчання?» 50% респондентів відмітили потребу у розробці методики формування змісту навчання в системі професійного навчання безробітних; 71,4% респондентів– методики щодо науково-методичного забезпечення професійного навчання безробітних.

Разом з цим реалії сьогодення такі, що цілі та завдання, які ставляться перед системою ПТО, вимагають інноваційного науково-методичного забезпечення змісту ПТО, насамперед, розробленого на основі використання сучасних досягнень педагогічної науки. Науково-методичні розробки мають: ґрунтуватися на філософських, соціально-економічних та психолого-педагогічних засадах професійної освіти і навчання; враховувати суспільно-економічні вимоги до рівня конкурентоспроможності кваліфікованого робітника, наявності у нього необхідних професійно-важливих та особистісних якостей; відповідати змінам у змісті і характері виробничої діяльності; враховувати вимоги державних стандартів ПТО, регіональні потреби соціально-економічної сфери та індивідуальні потреби особистості.

Саме тому провідне місце у комплексі заходів має бути відведено розробці критеріїв оцінювання якості науково-методичного забезпечення змісту ПТО. Підтвердженням цьому є опитування 846 роботодавців, яке показало, що близько 17% опитаних не задоволені рівнем підготовки кваліфікованих робітників з числа безробітних громадян і вважають що причиною тому є те, що навчальні плани і програми не завжди погоджуються з ними.

За результатами опитування також виявлено, що інноваційне науково-методичне забезпечення змісту ПТО має забезпечити умови для: організації навчання у ПТНЗ як інтегрального процесу, що включає оволодіння ключовими професійними компетенціями, профорієнтаційні заходи, спрямовані на соціально-професійну адаптацію, підвищення мотивації до набуття учнями (слухачами) навичок поєднувати виробничі та індивідуальні потреби; реалізації в навчальному процесі випереджувального, індивідуального та модульного підходів; забезпечення багатоваріантності та гнучкості організаційних форм і методів навчання; приведення у відповідність науково-методичних матеріалів інтересам, здібностям та потребам слухачів [5, 24].

Останнім часом все більше уваги приділяється проблемі активної позиції учнів (слухачів) щодо засвоєння змісту навчання. У контексті науково-методичного забезпечення йдеться як про необхідність оновлення змісту підручників, навчальних посібників, програм, так і про розробку навчально-методичних матеріалів для забезпечення самостійної роботи учнів і слухачів ПТНЗ, а саме: комплексів індивідуальних завдань з окремих змістових модулів та алгоритмів виконання подібних; навчальних та тестуючих програм; електронних підручників та посібників, віртуальних лабораторій тощо.

Отже, провідна роль у формуванні цілісної системи науково-методичного забезпечення належить науковим установам. Саме вони мають забезпечити наукове підґрунтя науково-методичних розробок [6,34]. У контексті зазначеного зростає роль Інституту професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук, створеного у 2006 році. Основними напрямами діяльності Інституту є здійснення наукових досліджень з проблем розвитку ПТО. У цьому році Інститут завершує роботу з 8 наукових тем, результатами яких стане низка науково-методичних розробок, спрямованих на удосконалення змісту ПТО. Зокрема будуть:

- теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені чинники, що впливають на якість навчального процесу в ПТНЗ та зміст ПТО; концепція відбору та структурування змісту навчального предмета "Креслення" для професій металообробного профілю; основні критерії та професійні цінності щодо особистісної компетентності працівників сфери послуг і туризму;

- підготовлені до друку рукописи методичних посібників "Дидактичні засади відбору і структурування змісту навчального предмета "Креслення" для професій металообробного профілю”, “Методичне забезпечення професійної підготовки робітників з навчального предмета “Матеріалознавство”, “Дидактичні засади побудови змісту навчального предмета “Спеціальна технологія» для підготовки з професії “Слюсар з ремонту автомобілів”, “Дидактичне обґрунтування методик навчання спеціальним дисциплінам у ПТН аграрного профілю (механізація і рослинництво)”;

- рукописи методичних рекомендацій «Критерії добору змісту навчального предмета «Спеціальна технологія» для підготовки з професії «Слюсар з ремонту автомобілів»; «Впровадження регіонального компонента у зміст професійної підготовки робітників за професіями «Художник розпису по дереву», «Виконавець художньо-оформлювальних робіт», «Виробник художніх виробів із кераміки»;

- рукописи навчально-методичних комплексів: навчальної програми курсу «Організація баз даних у MS Access», навчального посібника «Організація баз даних у MS Access», методичного посібника для викладачів «Організація баз даних у MS Access», лабораторного практикуму «Організація баз даних у MS Access»; електронне програмне забезпечення навчально-методичного комплексу «Організація баз даних у MS Access»; навчальної програми курсу «Теорія автомобілів та двигунів», навчального посібника «Теорія автомобілів та двигунів», методичного посібника для викладачів «Теорія автомобілів та двигунів», лабораторного практикуму «Теорія автомобілів та двигунів», електронне програмне забезпечення навчально-методичного комплексу «Теорія автомобілів та двигунів».

З 1 червня 2008 року в Інституті професійно-технічної освіти АПН України здійснено внутрішню реструктуризацію, метою якої є спрямування діяльності наукових співробітників на розв’язання актуальних прикладних завдань ПТО. З цією метою створено 6 лабораторій: змісту професійної освіти і навчання; методик професійної освіти і навчання; управління професійно-технічною освітою; професійного навчання на виробництві; профорієнтації і виховання; «Всеукраїнський інформаційно – аналітичний центр ПТО». Планується також створення лабораторії підручникотворення.

На конкурсних засадах Інститут виборов право, починаючи з 2009 року, здійснювати наукові дослідження за декількома темами, результатом яких має стати інноваційне науково-методичне забезпечення змісту професійної освіти і навчання.

Так, наприклад, метою наукового дослідження за темою: «Теоретико-методологічні засади розробки державних стандартів ПТО нового покоління» має стати розробка концептуальних засад створення професійних стандартів нового покоління, методологія формування змісту професійного навчання кваліфікованих робітників з інтегрованих професій, розробка і впровадження в навчальний процес науково-обґрунтованих навчально-методичних посібників з теорії і практики розробки стандартів нового покоління, заснованих на компетенціях. Планується, що за результатами науково-дослідної роботи будуть підготовлені до видання: рукопис методичного посібника «Професійні стандарти ПТО: теорія і практика розробки»; державні стандарти ПТО для визначених галузей; рукопис методичного посібника «Формування змісту професійного навчання робітників з інтегрованих професій».

Передбачається також, що в процесі роботи над стандартами на основі аналізу кваліфікаційної характеристики професії, аналізу робочих місць на виробництві будуть розроблені: оновлені освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників; типові навчальні плани і програми; критерії кваліфікаційної атестації випускників; вимоги до основних засобів навчання.

Наукове дослідження за темою: «Науково-методичні засади професійної підготовки кваліфікованих робітників» передбачає наукове обґрунтування та практичну реалізацію системного підходу до розробки методик професійної підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах. За результатами дослідження планується підготувати до друку: навчальний посібник «Методичні засади професійної підготовки кваліфікованих робітників»; методичний посібник «Методика розробки дидактичних комплексів відповідно до державних стандартів ПТО нового покоління»; дидактичні комплекси з теоретичної та практичної підготовки кваліфікованих робітників.

Дослідження за темою: «Теоретико-методичні засади розробки підручника нового покоління для професійно-технічних навчальних закладів» передбачає розробку Концепції підручника нового покоління для професійно-технічних навчальних закладів; методичних рекомендацій щодо розробки підручника нового покоління для професійно-технічних навчальних закладів; рукописів 2-х найменувань підручників для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки.

1. Забезпечення високого рівня науково-методичного забезпечення змісту ПТО потребує:

- продовження роботи з створення нових педагогічних майданчиків для апробації розроблених стандартів, методик, навчально-методичних комплексів, підручників тощо;

- налагодження дієвої співпраці науковців з фахівцями науково-методичних установ, інженерно-педагогічними працівниками ПТНЗ, роботодавцями, іншими соціальними партнерами, зокрема, з державною службою зайнятості, визначивши основними напрямами співпраці виявлення і узгодження вимог до науково-методичного забезпечення змісту ПТО; удосконалення змісту ПТО на основі наукового обґрунтування розробки державних стандартів нового покоління, удосконалення методології та методики їх впровадження; виявлення, узагальнення та відображення кращого педагогічного досвіду в науково-методичних розробках; удосконалення системи підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників; залучення підприємств, установ, організацій, міністерств, відомств до створення уніфікованого банку навчально-методичних матеріалів з проблем професійної освіти і навчання; розробки навчальних планів, програм, навчальної літератури з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку;

- розвитку міжнародної співпраці, спрямованої на розробку науково-методичних документів за програмою європейської інтеграції з урахуванням вимог Копенгагенської декларації.

2. Діяльність науковців у контексті удосконалення науково-методичного забезпечення змісту ПТО має бути спрямована на:

- проведення наукової експертизи навчально-методичних розробок та наукове консультування розробників; методологічне обґрунтування та розробку концепцій, моделей, методик, технологій удосконалення змісту професійної освіти і навчання навчально-методичних комплексів тощо; розробку проектів нормативно-методичних документів: розробка нормативно-методичних документів: Концепції формування змісту ПТО в умовах євроінтеграції, Положення про науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання, Рекомендацій щодо проектування навчально-програмної документації відповідно до вимог Державних стандартів нового покоління; науково-методичне забезпечення регіонального компоненту змісту ПТО: розробку методик вивчення потреб підприємств регіону в кваліфікованих робітниках, профорієнтації молоді на робітничі професії, що користуються попитом на регіональному ринку праці; моделювання і конструювання науково-методичної діяльності інженерно-педагогічних працівників.

3.Одним з основних критерієм якості науково-методичних розробок має стати їх наукова складова. Для цього необхідно забезпечити відповідний професійний рівень науковців та педагогічних працівників. Відтак Інститут професійно-технічної освіти АПН України має взяти на себе зобов’язання зі створення умов як для підготовки молодих науковців в сфері професійно-технічної освіти, так і підвищення наукового рівня викладачів-практиків.

4. Розробка інноваційного науково-методичного забезпечення змісту ПТО потребує об’єктивного внутрішнього і зовнішнього моніторингу щодо його якості, визначення критеріїв за яким має здійснюватися контроль. Вважаємо, що ці критерії мають бути співзвучними із закордонними. Це дозволить не тільки підвищити якість навчання, а й сприятиме вирішенню проблеми працевлаштування молоді відповідно до потреб економіки та індивідуальних потреб особистості.

Література

Взаємодія ринку праці та професійно-технічної освіти: Механізм створення державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій / Зб. матеріалів, підготовлених у рамках реалізації українсько-німецького проекту «Підтримка реформ професійно-технічної освіти в Україні». – К., 2006. – 271 с.
Гончаренко С.У. Професійна освіта: Словник: Навчальний посібник /За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища школа, 2000. – С. 36.
Ничкало Н.Г. Новый проект – требование времени. // Професійно-технічна освіта. Спецвипуск.– 2001.- № 1. – С. 37.
Скульська В.Є. Сучасні підходи до формування змісту професійного навчання безробітних за робітничими професіями // Дидактика професійної школи: Зб. наук. пр. /Редкол.: С.У. Гончаренко (голова), В.О.Радкевич, І.Є.Каньковський. – К.; Хмельницький, 2004. – В. 1. – С. 170-173.
Скульська В.Є. Науково-методичне забезпечення професійного навчання кваліфікованих робітників на виробництві // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3(56). – С. 20 – 32.
Скульська В.Є. Науково-методичне забезпечення професійного навчання персоналу на виробництві //Тези звітної наук.-практ. конф. «Теорія і практика професійно-технічної освіти в контексті інтеграції України в європейський освітній простір», 23-24 квітня 2008. –К.:Всеукраїнський інформаційно-аналітичний центр ПТО, 2008. – Ч.1. – С.34.

Паржницький В.В., Шенін О.А.

м.Київ

Державний стандарт професійно-технічної освіти: освітній стандарт з професій

Професійно-технічна освіта є потужною системою, як за своєю мережею, так і за напрямами, і складається з професійно-технічних навчальних закладів, незалежно від форм власності та підпорядкування.

Станом на 01.09. 2008 року в Україні функціонують 920 професійно-технічних навчальних закладів різних типів та атестаційних рівнів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, з яких 277 готують робітничі кадри для промисловості, 184 - для будівництва, 268 - для агропромислового комплексу, 140 - для сфери послуг, 51 - для підприємств транспорту та зв’язку та понад 1500 навчальних закладів та організацій різних форм власності та підпорядкування здійснюють професійну підготовку громадян. Інтенсивно відроджується і розвивається професійне навчання на виробництві та незайнятого населення.

Водночас стан справ у системі професійно-технічної освіти, темпи та обсяги перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави, тому розпочато процес оновлення змісту професійно-технічної освіти та визначення державних вимог до її якості з урахуванням світових і вітчизняних досягнень у цій сфері.

На жаль, інтереси роботодавців переважно спрямовані на швидке отримання високих прибутків, а не вкладення інвестицій у підготовку кваліфікованих робітників, у професійно-технічну освіту. Нові механізми участі роботодавців та соціальних партнерів у підготовці робітничих кадрів відсутні. Керівники переважної більшості підприємств приймають на роботу робітників без професійної освіти і відповідної кваліфікації, що призводить до різкого зниження якості робочої сили, щорічно з причин недостатньої кваліфікації травмується більше 2,5 тис. осіб. 2/3 травм і аварій мають відношення до фахової обізнаності, спеціальності. На багатьох підприємствах тарифні розряди і тарифні ставки робітників підвищуються також без належного навчання. При цьому недооцінюється реальний рівень майстерності працівника, від чого залежить якість виконання виробничих завдань.

З метою подолання цих недоліків Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 17 серпня 2002 року №1135 "Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти", який є обов’язковим для виконання усіма навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників, незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Він забезпечує державні вимоги до змісту професійно-технічної освіти, належну підготовку кваліфікованих робітників в усіх регіонах і в різних галузях економіки.

Державні стандарти професійно-технічної освіти з конкретних професій розробляються згідно з Державним переліком професій з підготовки навчальних закладах затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року №1117 (понад 2500 професій), державним класифікатором ДК 003: 2005 та довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Державний стандарт складається з Державних стандартів на кожний рівень кваліфікації (розрядів, класів, категорій).

Складова Державного стандарту, яка відповідає кожному рівню кваліфікації, має свою завершеність – присвоєння відповідного рівня кваліфікації.

Кожна складова частина Державного стандарту професійно-технічної освіти містить:

освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійно-технічного навчального закладу; (Освітньо-кваліфікаційна характеристика розробляється на основі кваліфікаційної характеристики професії для кожного рівня кваліфікації (розряду, класу, категорії) і відображає її зміст. В освітньо-кваліфікаційну характеристику закладено випереджувальну складову відносно функціональних обов’язків, виконання робіт за новими технологіями та обслуговування прогресивного технологічного устаткування);
типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників;
типові навчальні програми з навчальних предметів, професійно-практичної підготовки, передбачених типовим навчальним планом;
систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів та критерії кваліфікаційної атестації випускників;
перелік основних обов’язкових засобів навчання.

Наказом Міністерства освіти і науки України 31 липня 2008 р. № 720 затверджені Методичні рекомендації щодо розробки мінімальних нормативів забезпечення навчальних майстерень, дільниць, лабораторій, полігонів та господарств державних професійно-технічних навчальних закладів обладнанням, устаткуванням, сільськогосподарською та іншою технікою.

Освітній матеріал наступних складових Державного стандарту не повторює попереднього освітнього матеріалу, а доповнює його з тим, щоб компетенція випускника накопичувалась наряду з підвищенням його рівня кваліфікації.

Треба визначити і те, що Державний стандарт є обов’язковим і єдиним для всіх професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що здійснюють підготовку кваліфікованих робітників незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Відділенням змісту професійно-технічної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено Перелік діючих типових навчальних планів і програм для курсової мережі та для підготовки робітничих кадрів на виробництві, який складає на 1 вересня 2008 року більш, ніж 800 типових навчальних планів і програм з конкретних професій та створені єдині вимоги до змісту освіти, вихідних кваліфікацій і компетентностей, тобто розроблені на сьогодні проекти державних стандартів професійно-технічної освіти з 239 робітничих професій, з яких 134 затверджені та впроваджені у навчальний процес.

Слід зазначити, що позитивні відгуки про державні стандарти професійно-технічної освіти з боку роботодавців-замовників кадрів свідчать про їх актуальність та універсальність як основних важелів якісної професійної підготовки кадрів для усіх галузей економіки.

Стандарт не може бути подвійним. Він єдиний. Ми не можемо готувати робітника з однієї професії за різними програмами.

В той же час державний стандарт - це не уніфікований трафарет, що не містить у собі творчості. Він не встановлює жорстких рамок навчання, а стандартизує вимоги щодо якості кінцевого результату та самого процесу навчання.

З метою впровадження та подальшої розробки державних стандартів з конкретних професій під час підготовки та перепідготовки безробітних за робітничими професіями було розроблено та затверджено План спільних дій Державного центру зайнятості Мінпраці України та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України на 2007-2008 роки, який передбачається продовжити і на наступні роки.

Важливим етапом професійного навчання є розробка та затвердження в установленому порядку робочих навчальних планів та робочих навчальних програм. Слід враховувати, що робочі навчальні плани та робочі навчальні програми повинні розроблятись на основі державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій або типових навчальних планів та типових навчальних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України та погоджених із Міністерством праці та соціальної політики України, якщо за професією не розроблені Державні стандарти ПТО.

Робочі навчальні плани та програми містять пояснювальну записку, програми професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки, список рекомендованої літератури, орієнтовний перелік питань щодо кваліфікаційної атестації робітників зазначеної професії.

Програми професійно-практичної підготовки повинні відображати суть системи вмінь і навичок, які формуються у слухачів, з урахуванням вимог чинних стандартів, нормативів, правил, інструкцій. На виробничу практику необхідно відводити час, який дозволяє закріпити набуті під час виробничого навчання уміння та навички з професії.

Співвідношення навчального часу на професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку залежить від характеру, складності професії, специфіки професійного навчання.

При кваліфікаційній атестації час для проведення усного опитування відводиться з розрахунку до 15 хв. на одного слухача. Час на виконання кваліфікаційної пробної роботи відводиться за рахунок професійно-практичної підготовки.

Навчальний заклад, підприємство, установа, організація мають право відповідно до змін у техніці, технологіях, організації праці тощо самостійно визначати варіативний компонент змісту професійної освіти у робочих навчальних планах (до 20 відсотків у межах загального фонду навчального часу) та робочих навчальних програмах (до 20 відсотків навчального часу з кожного навчального предмета та професійно-практичної підготовки).

Терміни професійно-технічного навчання за робітничими професіями визначаються чинними нормативно-правовими актами в галузі професійно-технічної освіти і не повинні перевищувати одного року.

Типові навчальні плани і програми професійно-технічного навчання за робітничими професіями діють до затвердження стандартів з кожної конкретної професії.

У разі відсутності стандартів чи типових навчальних планів та програм робочі навчальні плани та програми погоджуються з місцевими органами управління професійно-технічної освіти.

Робочі навчальні плани складаються з урахуванням навантаження слухача - 36 годин на тиждень та до 40 годин під час виробничої практики безпосередньо на виробництві (залежно від режиму роботи підприємства, організації відповідно до трудового законодавства).

У робочі навчальні плани на вимогу замовників можуть бути включені блоки з додатковими обсягами знань і умінь, при цьому відповідно збільшується нормативний термін навчання.

Зміст навчальних планів та програм для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за робітничими професіями повинен відповідати вимогам щодо:

забезпечення формування професійних знань та умінь згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик;
забезпечення необхідного рівня знань щодо вимог охорони праці;
відображення сучасного розвитку науки, техніки і технологій виробництва, науково-технічного прогресу та передового виробничого досвіду;
забезпечення формування у робітників правових, економічних знань;
забезпечення поєднання та послідовності проведення теоретичного та виробничого навчання;
врахування міжпредметних зв’язків тощо.

Для підвищення кваліфікації робітників навчальні плани і програми розробляються на кожний розряд з урахуванням необхідності удосконалення професійних знань та умінь з конкретної професії.

Програми з професійно-теоретичної підготовки розробляються на всі предмети, що є складовими навчального плану. На професійно-теоретичну підготовку за робітничими професіями рекомендується відводити до 40 % загального обсягу навчального часу.

При організації перепідготовки за робітничою професією термін професійного навчання встановлюється на основі термінів, передбачених для первинної професійної підготовки робітників з відповідної професії, при цьому навчальна програма перепідготовки може бути скорочена до 50 % за рахунок виключення раніше вивченого матеріалу.

У разі необхідності зазначені терміни навчання можуть бути подовжені за рахунок включення додаткового навчального матеріалу відповідно до вимог сучасного виробництва, конкретного робочого місця, замовників робітничих кадрів тощо.

Після завершення навчання кожний учень, слухач повинен уміти самостійно виконувати всі роботи, передбачені кваліфікаційною характеристикою.

Фіненко О.Ю.

м.Київ

Професійне навчання: конкурентоспроможність та перспективи розвитку в умовах інтелектуалізації економіки

Постановка та актуальність проблеми. Проблема взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг є важливим та актуальним питанням сьогодення, вона безпосередньо впливає на стан національної безпеки держави. Без її вирішення неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни.

Перехідний період до ринкової економіки виявив дуже велику проблему для ринку праці, - це невідповідність параметрів функціонування ринку освітніх послуг потребам ринку праці, що породжує безробіття, в тому числі серед випускників різних навчальних закладів.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Дослідженню проблем ринкової трансформації професійної освіти в країні багато уваги приділяють вітчизняні вчені. Серед них Д. Богиня, О. Грішнова, А. Колот, Л. Колєшня. Проте в цьому напрямі наукових досліджень постійно виявляються все нові та нові проблеми, які потребують подальшого наукового обґрунтування. Нині великого значення набувають дослідження щодо становлення та розвитку системи професійного навчання на виробництві та виявлення й вирішення низки проблем в даному напрямі.

Метою даного дослідження є аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем у сфері професійного навчання не тільки безробітних, а й усього працездатного населення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Слід відзначити, що останнім часом в суспільстві спостерігається певна ейфорія щодо ситуації на ринку праці. Дійсно, обсяги та масштаби безробіття дещо скоротилися, навантаження на одне вільне робоче місце – теж, що дає підстави сподіватися на початок стабілізаційних процесів у сфері зайнятості та ринку праці. Однак, подолавши певною мірою проблему кількісної незбалансованості робочих місць і кадрів, якісного сполучення робочих місць і кадрів не досягнуто. Між тим саме ця проблема набуває особливого загострення, перш за все, з огляду на необхідність переходу нашої економіки на модель інноваційного розвитку. Адже такий перехід передбачає структурну модернізацію економіки, її технічне переозброєння, впровадження у виробництво передових інформаційних технологій, що вимагає використання висококваліфікованих кадрів.

На жаль, нині ринок освітніх послуг не готовий повністю задовольнити попит роботодавців у кадрах та оперативно реагувати на зміну в їхніх потребах. Зараз функціонування ринку освітніх послуг є достатньо автономним, у результаті значна кількість підприємств відчуває гостру потребу у кваліфікованих робітниках за виробничими професіями, зокрема токарях, ливарниках, ковалях, термістах, слюсарях-інструментальниках, фрезерувальниках та ін.

Нині навантаження на одну вакансію економіста з планування в середньому по Україні становить майже 85 осіб, бухгалтера – понад 20 осіб. Лише у м. Тернополі бухгалтерів готують п'ять вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що дає можливість забезпечити кваліфікованими бухгалтерами не лише Тернопільську область, а й усю Західну Україну.

У результаті – змарновано державні кошти, підприємства не одержали кваліфікованих фахівців інших спеціальностей, а випускники не змогли реалізувати набуті професійні знання. В той же час зростання безробіття серед випускників вищих навчальних закладів сприяє посиленню соціальної напруги в суспільстві.

Випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою більш як удвічі перевищує випуск робітничих кадрів, тим часом як серед працюючого населення спеціалісти становлять менше половини зайнятих. Тобто постає питання про професійне навчання безробітних з вищою освітою, а саме мова йде про навчання за робітничими професіями. Не кожен безробітний з вищою освітою піде працювати після закінчення навчання фрезерувальником, та й, навіть, якщо його примусити – користь буде нульовою.

Як уже зазначалося, пріоритетною у відносинах на ринку праці, безумовно, є позиція роботодавців. Однак зараз більшість роботодавців розуміють її дуже вузько, вважаючи, що майже всі випускники навчальних закладів є недостатньо кваліфікованими і не в змозі виконувати в повному обсязі і на належному рівні поставлені виробничі завдання. Аргументом при цьому слугує брак у випускників практичних навичок, тимчасом як самі роботодавці майже не вживають заходів для надання можливості проходження учнями профтехучилищ і студентами вузів виробничої практики, не дбають про співпрацю з навчальними закладами щодо використання обладнання, тренажерів тощо. Не дивно, що за такого ставлення необґрунтовано чекати високого рівня професіоналізму від молодих спеціалістів.

Висновки. Ситуація, що склалася, потребує прийняття невідкладних заходів з боку держави, інакше самоорганізація цього процесу з часом може призвести до незворотних наслідків для виробництва й економіки країни загалом.

Унаслідок нестачі кваліфікованих кадрів уже в найближчі роки гальмуватиметься як створення, так і використання високотехнологічних робочих місць, що може розглядатись як ризик невиконання завдання Президента України та Програми Уряду в частині створення 1 млн. нових робочих місць щороку.

Ще однією з важливих складових ринку праці є якість робочої сили. Роботодавці заінтересовані сьогодні не тільки в робітниках чи фахівцях, а насамперед у висококваліфікованих працівниках, які володіють новітніми технологіями, знаються на сучасній техніці та обладнанні. І завдання навчальних закладів — підготувати таких фахівців. Якість підготовки залежить від багатьох чинників. Це і стан навчальної бази, і професійний рівень викладача, і здібності та мотивація до опанування професійних навичок самого учня чи студента.

Виходячи із ситуації, що склалася:

а) необхідно вжити заходів щодо вдосконалення механізму формування держзамовлення, зорієнтувавши його на найважливіші напрями задоволення поточної та перспективної потреби роботодавців і визначивши в ньому місце та роль кожної з заінтересованих сторін, тоді відпаде автоматично потреба у професійному навчанні безробітних. Випускники будь – яких навчальних закладів готуватимуться за конкретною домовленістю з визначеним роботодавцем. Як наслідок, буде йти мова про професійне навчання населення у навчальних закладах;

б) розробити концепцію взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг й об'єднання зусиль Міністерства освіти і науки, Міністерства економіки, Міністерства праці та соціальної політики, галузевих міністерств, роботодавців і навчальних закладів на принципах пріоритетності надання роботодавцям можливості виконувати свою роль у системі професійного навчання;

в) запровадити визначення рейтингу навчальних закладів та тендери на розміщення держзамовлення на підготовку кадрів з урахуванням ефективності працевлаштування випускників як кінцевого результату співпраці з роботодавцями; вимоги роботодавців мають стати невід'ємною складовою навчального закладу щодо обсягів та критеріїв професійного навчання;

г) регулярно проводити центрами зайнятості моніторинг потреби в кадрах у регіоні.

Blog

Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Содержание

Література

Паржницький В.В., Шенін О.А.

м.Київ