Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Содержание

Коляденко Н.В., Здоровенко Н.В.
Вступ до ВНЗ
Таблиця Оцінювання ефективності професійного навчання безробітних

Подобный материал:

1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Коляденко Н.В., Здоровенко Н.В.

м.Київ

Вплив професійно орієнтованого навчання на динаміку працевлаштування інвалідів – випускників середньої школи

Обрання напрямком розвитку держави європейську інтеграцію сприяє в Україні приділенню все більшої уваги проблемі соціальної реабілітації людей з особливими потребами, що відповідає міжнародним нормам, зокрема, проголошеній резолюцією 3447 Генеральної Асамблеї ООН ще в 1975 р. Декларації про права інвалідів. Першочергове значення в забезпеченні досягнення інвалідами максимальної повноцінності в межах існуючої хвороби має створення та забезпечення на державному рівні умов для професійної самореалізації, можливості на рівних конкурувати на сучасному ринку праці. В цьому контексті набувають важливого значення професійна орієнтація та професійне навчання інвалідів, що підкреслене у 142 Конвенції МОП «Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів» та резолюції 48/96 Генеральної Асамблеї ООН. Однак визнання Україною принципу рівних можливостей для інвалідів в сфері шкільної та професійної освіти є суто юридичним моментом, що потребує конкретного практичного втілення. Таким чином, дослідження проблеми забезпечення професійного навчання інвалідів є актуальною потребою сьогодення.

Незважаючи на зростаючу доступність для людей з особливими потребами всіх рівнів освіти, на наявність 4%-ї квоти для інвалідів на підприємствах, при збільшенні в декілька разів цієї категорії безробітних на обліку в службі зайнятості після прийняття в 2006 р. відповідних законів, рівень працевлаштування інвалідів суттєво не змінюється, залишаючись явно недостатнім. Така ситуація пов’язана з декількома причинами, однією з яких є невідповідність змісту навчання інвалідів з потребами ринку праці. В школі дитині з особливими потребами надають безліч інформації, без засвоєння якої неможливе проходження медико-педагогічної комісії, тому хвора дитина витрачає всі свої сили на її запам’ятовування. Однак для набуття майбутньої професії ці знання виявляються зовсім непридатними. Крім того, велику проблему становить неадекватне опікування з боку батьків, що заважає розвитку навичок самообслуговування, стаючи на заваді подальшого самостійного життя.

Враховуючи вищезазначене, нами були розроблені методики психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації дітей із особливими потребами, суттєвою складовою яких стало професійно орієнтоване навчання. Увага приділялася не лише рівню фізичних можливостей та розумових здібностей, але й соціально-духовним аспектам розвитку особистості, зокрема, мотиваційній сфері, формуванню ціннісних орієнтацій. Розроблені нами підходи були впроваджені в спеціальній загальноосвітній школі «Надія» для дітей із вадами фізичного та розумового розвитку в 2006/2007 навчальному році. Результати запровадження професійно орієнтованих підходів до навчання дітей-інвалідів надані в наступних таблицях.

В таблиці 1 віддзеркалені зміни, що відбулися стосовно подальшого навчання та працевлаштування випускників школи.

Таблиця 1

Порівняльні показники навчання та працевлаштування випускників школи «Надія» до запровадження професійно орієнтованого навчання (1997-2006 рр.) та після запровадження (2007-2008 рр.)

	1997-2006				2007-2008
	Загальна середня освіта	Базова середня освіта	Допоміжна школа	Всього	Загальна середня освіта	Базова середня освіта	Допоміжна школа	Всього
Вступили до ВНЗ	23	-	-	23	6	-	-	6
Вступили до ПТНЗ	14	-		14	3	6	1	10
Працюють	2	-		2	1	1	1	3
На утриманні батьків (соц.захисту)	-	64	49	113	1	6	15	22
Продовжують навчаня в школі	-	8	-	8	-	12	-	12
Всього	39	72	49	160	11	25	20	56

Статистична обробка отриманих результатів проводилася за розрахунками відношення шансів. Співвідношення частоти наслідку, що вивчається, серед осіб, які підпали та не підпали під певний вплив, називається відносним ризиком. Шанс – це відношення вірогідності того, що подія відбудеться, до вірогідності того, що подія не відбудеться. Шанси та вірогідності містять однакову інформацію, але виражають її по-різному. Якщо вірогідність того, що подія відбудеться, позначити “р”, то шанси цієї події будуть дорівнювати р/(1-р). Таким чином, ми вимірювали шанси щодо професійного навчання та працевлаштування у випускників школи для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку при застосуванні розроблених нами методик професійно орієнтованого навчання та без їхнього застосування.

ВШ (відношення шансів) – це відношення шансів події в одній групі до шансів події в другій групі. Тобто, це відношення шансів того, що подія відбудеться, до шансів того, що подія не відбудеться. Значення ВШ від 0 до 1 свідчать про зниження ризику, більше 1 – його збільшенню. Якщо ВШ =1, це значить, що ефект відсутній. Результати розрахунку відношення шансів надані в наступній таблиці 2.

Таблиця 2

Вплив професійно орієнтованого шкільного навчання дітей-інвалідів на подальше професійне навчання та працевлаштування

	Вступ до ВНЗ	Вступ до ПТНЗ	Всього до НЗ	Працевлашту-вання	На утриманні батьків (соц.захисту)	Самостійне життя
ВШ	0,72	1,34	2,29	4,41	0,26	3,79

Аналіз результатів проведених нами досліджень свідчить про те, що застосування професійно орієнтованого навчання суттєво впливає на самореалізацію осіб з особливими потребами на ринку праці. Шанс продовжити навчання після школи значно збільшився (ВШ=2,29), насамперед, за рахунок професійно-технічного навчання (ВШ=1,34). Зменшення показника відношення шансів щодо вступу дітей-інвалідів до вищих навчальних закладів ми схильні розглядати не як негативний, а як позитивний фактор, що свідчить про нормалізацію самооцінки та прагнення швидше розпочати самостійне професійне життя. Застосування професійно орієнтованого навчання, як показують проведені дослідження, достовірно впливає на результативність реабілітаційного процесу, сприяє формуванню здатності до самостійного життя. Це підтверджується і результатами працевлаштування, де показник відношення шансів дорівнює 4,41. Хоча на перший погляд абсолютні цифри здаються не дуже значними (два працевлаштовані за 10 років і три працевлаштовані за два роки), у відсотковому відношенні це 0,93% та 5,36% всіх випускників. Тобто, застосування професійно орієнтованого навчання дозволило підвищити результати працевлаштування інвалідів-випускників школи майже на 4,5%.

Отримані нами результати свідчать про необхідність запровадження професійно орієнтованого навчання в систему шкільної освіти. Актуальними вбачаються подальші дослідження стосовно такого навчання не лише дітей-інвалідів, але й здорових школярів. Також є потреба у науково обґрунтованому визначенні кола професій, на які варто орієнтувати дітей із тими чи іншими інвалідизуючими захворюваннями. Важливим аспектом є запровадження системного підходу, забезпечення наступності між шкільною та професійною освітою й подальшим працевлаштуванням, що потребує партнерської взаємодії всіх відповідних ланок, міністерств, відомств, установ. Значною перешкодою на шляху до реалізації таких підходів є стереотипи діяльності медико-педагогічних комісій, в тому числі самої процедури їх проходження та вимог до дитини. Подолання цих стереотипів має декілька вимірів, зокрема, нормативно-правовий та психологічний. Вирішення зазначених проблем, запровадження професійно орієнтованого навчання дозволить надати людям з особливими потребами реальних можливостей професійної самореалізації особистості.

Література

Актуальні проблеми професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів: Тези доповідей.- К., 2003.
Коляденко Н.В. Профілактика соціальної дезадаптації осіб з обмеженими можливостями в процесі забезпечення безперервної професійної освіти інвалідів //Актуальні проблеми професійної самореалізації осіб з особливими потребами на ринку праці.- Київ, 2008.- С. 47-53.
Коляденко Н.В. Роль державної служби зайнятості у забезпеченні реабілітаційного змісту професійного навчання інвалідів //Ринок праці та зайнятість населення.- №2(16), 2008.- С. 41-43.
Коляденко Н.В., Здоровенко Н.В. Проблеми і перспективи професійного навчання інвалідів в умовах сучасного ринку праці відповідно до вимог Болонського процесу // Психологія особистості безробітного. Матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ, 25 травня 2007 р.- К.: ІПК ДСЗУ, 2007.- С. 196-203.
Коляденко Н.В., Здоровенко Н.В., Живаго Х.С. Формування мотиваційної готовності до професійного навчання у дітей з психоневрологічними розладами як складова процесу медико-соціальної реабілітації // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.- №4 (15), 2007.- С. 113 – 116.
Коляденко Н.В., Ледощук Б.О, Киричук О.В. та ін. Патент України № 29982 «Спосіб лікування та медико-соціальної реабілітації людей з обмеженими можливостями».- 11.02.2008 р.
Марк Доуэл, Питер Марш. Ориентированная на решение задачи социальная работа.- К.: Асоціація психіатрів України, 1997.- 135 с.- Рос. мовою.
Михайлюк Н.А. Форми і методи навчання людей з обмеженими можливостями у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів /Актуальні проблеми професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів: Тези доповідей.- К., 2003.- С. 98 – 101.
Професійна реабілітація інвалідів: Довідково-методичний посібник / Упорядн. А.В.Іпатов, О.В.Сергієні, Т.Г.Войтчак та ін./ За редакцією к.м.н. В.В.Марунича.- Дніпропетровськ: “Пороги”, 2005.- 227 с.

Костенко М.А.

м. Київ

Труднощі оцінювання ефективності професійного

навчання безробітних

Дослідження профорієнтації, первинної професійної підготовки, перепідготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації у світі здійснюються не одне десятиліття. Наприклад, С.Г. Струмілін у першій половині XX ст. вивчав впливи освіти, віку, сімейного стану, інших факторів на мотиви щодо проходження працівниками навчання на виробництві, з’ясовував питання формування кваліфікації та якості праці тощо [1, 55].

Навчання безробітних за сприянням державної служби зайнятості передбачає професійно-освітню діяльність людей, тому його ефективність є соціально-економічною: в результаті активної політики на ринку праці здійснюється подвійний ефект, що проявляється у взаємозв’язку соціальної та економічної складових. Проблема оцінювання ефективності навчання безробітних полягає у визначенні критеріїв і показників ефективності та забезпечення цього оцінювання повною необхідною інформацією (статистичними даними, результатами соціологічних досліджень, аналітичними експертними звітами тощо).

У перші роки формування в Україні системи професійного навчання незайнятого населення було запропоновано критерієм її ефективності вважати такий стан підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, що сприятиме досягненню максимально можливого обсягу валового національного продукту й національного доходу, підвищенню рівня конкурентоспроможності громадянина на ринку праці з метою забезпечення повної продуктивної зайнятості при найбільш раціональному використанні рідкісних ресурсів [2, 7]. У такому разі поставало питання розмежування впливів професійного навчання безробітних на обсяги ВНП від інших факторів, яке з’ясувати досить складно.

Російські дослідники під керівництвом В. Кабаліної розглядають ефективність професійного навчання безробітних як економічну і соціальну та в залежності від рівня дослідження: на загальнодержавному (макроекономічному), груповому, індивідуальному [3, 77]. При проведенні дослідження вони не здійснювали оцінювання економічної ефективності професійної підготовки безробітних з точки зору фінансових витрат. Головним критерієм економічної ефективності виступав факт працевлаштування безробітного після закінчення професійного навчання. Головною складовою соціального ефекту вчені вважали поліпшення адаптивності громадянина, підвищення впевненості в собі.

А. М. Ніворожкіна та Л. І. Ніворожкін притримуються думки, що професійне навчання безробітних є ефективним, якщо після закінчення навчання та працевлаштування зростають їхні доходи [4].

Сутністю ефективності професійного навчання безробітних ми вважаємо багатосторонню оцінку ефекту, результату від такого навчання з врахуванням затрачених ресурсів; критерієм його ефективності, за умови раціонального витрачання на навчання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, є зайнятість після закінчення навчання та розвиток колишніх безробітних. Під-критеріями ефективності профнавчання безробітних є відповідність напрямків навчання інтересам, професійним потребам та здібностям людини, відповідність напрямків та обсягів навчання потребам регіональних ринків праці, якість навчання, працевлаштування після навчання, достатній рівень оплати праці, належні умови праці. Головними показниками ефективності професійного навчання безробітних, на нашу думку, є рівень працевлаштування, рівень доходів після професійного навчання і працевлаштування та рівні задоволеності обраною роботою, професією (див. таблицю).

Таблиця

Оцінювання ефективності професійного навчання безробітних:

етапи – фактори – критерії – показники

Етапи	Реєстрація безробітних в державній службі зайнятості.	Визначення напрямів профнавчання та мережі навчально-матеріальної бази. Направлення безробітних на профнавчання.		Навчальний процес. Проходження та часткове припинення профнавчання безробітними.	Зняття безробітних з обліку (їх працевлаш-тування або заява про відмову від послуг служби зайнятості)	Адаптація колишніх безробітних на робочому місці, їх кар’єрне зростання
Фактори впливу на ефективність профнавча-ння	П р о ф е с і й н а о р і є н т а ц і я
	Мотивація безробітних до навчання та праці				Матеріальні та нематеріальні стимули до праці
	Стимулювання роботодавців до співпраці з центрами зайнятості
	Ситуація на регіональному ринку праці: кон’юнктура ринку праці, рівень середньої заробітної плати (за видами економічної діяльності та професійними групами)			Ресурсне забезпечення навчального процесу.	Стан контролю, моніторингу профнавчання; підтримання зворотнього зв’язку з роботодавцями.
Критерії ефективності					Зайнятість та розвиток колишніх безробітних
		Відповід-ність нап-рямів проф-навчання інтересам, професійним потребам та здібнос-тям безро-бітних.	Відповід-ність нап-рямів та обсягів профнав-чання потребам регіональних і місце-вих ринків праці.	Якість органі-зації навчаль-ного процесу. Якість знань, умінь та нави-чок безробіт-них, що закін-чили навчання.	Факт праце-влаштування (наймана праця або самозайня-тість).	Достатній дохід. Належні умови праці.
Показники ефективності			Абсолют-не та відносне відхилен-ня обсягів профнавчання від додатко-вої потреби регіональ-них і місцевих ринків праці за професія-ми.	Рівень припи-нення проф-навчання. Питома вага осіб, які зали-шили навчання без поважних причин у чисе-льності безро-бітних, що припинили навчаня. Рівень знань, умінь і нави-чок безробіт-них після профнавчання.	Рівень працевлаштування безробітних після проходження навчання. Рівень якості робочої сили найманих працівників за оцінкою роботодавців. Рівень плинності кадрів. Показники задоволеності безробітних. Рівень доходу колишніх безробітних або його темп приросту. Рівень дохідності інвестицій в професійне навчання безробітних.

Дана таблиця-схема допомагає встановити відповідність між показниками ефективності профнавчання безробітних та етапами їхнього перебування на обліку в центрах зайнятості, професійного навчання і працевлаштування.

При визначенні критерію та головних показників ефективності профнавчання безробітних ми виходили з того, що таке навчання не може повністю ліквідувати дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці, а покликане лише коригувати сукупну пропозицію робочої сили, тобто підвищувати її якість. Головний акцент (завдання) даного виду активної підтримки полягає у задоволенні професійних, матеріальних, соціальних та інших потреб безробітної людини з урахуванням поточної потреби ринку праці в робочій силі та її короткострокового прогнозу.

Виходячи з зарубіжного та вітчизняного досвіду організації профнавчання безробітних, досягти його високої ефективності можна, розвиваючи інноваційні методи навчання, застосовуючи індивідуальні гнучкі форми його організації, тісно співпрацюючи при цьому з безпосередніми замовниками робочої сили та впроваджуючи сучасне необхідне обладнання для професійно-практичної підготовки.

Проблеми системи профнавчання безробітних пов’язані як з внутрішніми її складовими так і з зовнішніми чинниками:

співвідношенням повного та зареєстрованого ринку праці;
складністю визначення кількості вільних вакансій на ринку праці та прогнозування перспективного попиту на робочу силу;
станом профорієнтаційної роботи з зайнятим, економічно неактивним населенням та безробітними;
методикою відбору безробітних для професійного навчання;
змістом професійного навчання, його методикою та організацією;
нестачею програм для навчання за новими професіями;
змінами у структурі навчальної бази (навчальні заклади системи освіти, підприємства, установи та організації, навчальні заклади служби зайнятості) з професійного навчання безробітних;
потребою контролю над якістю навчальних послуг з професійного навчання безробітних та моніторингу працевлаштування і кар’єрного зростання безробітних.

Система професійного навчання безробітних як і вся системи професійної освіти потребує оновленого покоління навчальних планів та програм, особливо технічного спрямування та робітничих професій. Концептуальний підхід до розробки програм з професійного навчання безробітних, на нашу думку, полягає у необхідності впорядкування назв напрямків професійного навчання безробітних, їхніх тривалостей, чіткої стандартизації видів навчання, забезпечення відповідності між рівнями кваліфікації безробітних при закінченні професійного навчання і документами про освіту державного зразка, в тому числі – свідоцтв і сертифікатів, що їм видаються. Сьогодні великою проблемою є те, що багато безробітних отримують просто довідку про проходження навчання і, таким чином, вони не захищені на ринку праці. Пропонується розробити систему сертифікації фахівців із вищою освітою та робітників і “вмонтувати” до неї сертифікацію безробітних, які завершують профнавчання.

Враховуючи те, що більшість безробітних, які звертаються до державної служби зайнятості за допомогою, є особами з невисоким рівнем конкурентоспроможності, вони потребують якісних профорієнтаційних послуг і психологічної підтримки. Підвищення ефективності профнавчання можливе лише у разі формування навчальних груп за принципом адекватного професійного самовизначення безробітних з орієнтацією на майбутній професійний і кар’єрний розвиток. Формування у безробітних позитивної мотивації до професійного навчання має бути “вмонтованим” у загальний мотиваційний механізм їхньої життєдіяльності. Позитивна мотивація має підтримуватись цікавою програмою і процесом навчання та ґрунтуватись на належному очікуваному рівні доходів.

Для з’ясування резервів підвищення ефективності профнавчання безробітних, виявлення проблем та успіхів в його організації доцільно під час навчання, по його закінченні та після працевлаштування проводити анкетування слухачів навчальних курсів. Опитування колишніх безробітних-слухачів можна здійснювати також за допомогою інтернет-технології.

Зауважимо, що існують об’єктивні та суб’єктивні причини, що обмежують можливості підвищення ефективності професійного навчання безробітних.

По-перше, це стосується впливу якості людських ресурсів безробітних, що перебувають на обліку в місцевих центрах зайнятості, на ефективність професійного навчання. Тут під якістю людських ресурсів ми розуміємо сукупність таких ознак: освіта, вік, досвід роботи, стан здоров’я безробітних, їхні інтереси та здібності тощо. Зазвичай, значну частину безробітних, які зареєстровані в центрах зайнятості, становлять особи з низьким рівнем конкурентоспроможності, а люди, які на ринку праці можуть легко обходитися без послуг посередників мають вищу конкурентоспроможність та швидше знаходять собі роботу. Перераховані вище соціально-демографічні аспекти є такими, що якість робочої сили зареєстрованих безробітних в середньому нижча, ніж якість робочої сили зайнятого населення і це ускладнює завдання підвищення ефективності професійного навчання безробітних. Це завдання буде тим складнішим, чим більшим буде відсоток охоплення безробітних професійним навчанням. Очевидно, що при відносно невисокому завданні з направлення безробітних на навчання, центр зайнятості може якісніше підбирати контингент слухачів і стимулювати їх до навчання. З іншого боку – суттєве зниження рівня охоплення безробітних професійним навчанням означає згортання роботи у цьому напрямку, тому потрібно шукати «золоту середину». Такою «золотою серединою» буде оптимальний рівень охоплення безробітних професійним навчанням, визначений на території певного регіону, району, при якому подальше його зростання може спричинити зниження ряду показників ефективності професійного навчання (рівня працевлаштування, рівня задоволеності професією тощо). Числове значення оптимального рівня охоплення безробітних професійним навчанням має властивість змінюватися з плином часу, а точно його розрахувати досить складно. Очевидно, що в більшості регіонів України рівень охоплення безробітних профнавчанням сьогодні є нижчим від оптимального рівня. Виходячи з зарубіжного досвіду, а також досвіду центрів зайнятості м. Києва та м. Севастополя, де рівень охоплення є вищим від середнього по Україні, величина оптимального рівня охоплення безробітних профнавчанням в середньому по Україні дорівнює не менше 20 % від чисельності зареєстрованих безробітних. Але на обсяги направлення безробітних на професійне навчання і, таким чином, на його рівень охоплення впливають законодавчі, організаційні норми, завдання програм зайнятості, обсяги коштів, виділених на професійне навчання, тощо.

Важливий фактор впливу на ефективність професійного навчання безробітних – це якість здійснення навчального процесу. Чинниками, що обмежують можливості швидкого поліпшення якості організації навчального процесу є рівень кваліфікації викладацьких кадрів, якість змісту навчальних планів та програм, стан матеріально-технічного забезпечення навчальної бази та інші.

У можливостях підвищення ефективності професійного навчання є обмеженість через короткі строки навчання та максимально допустимі освітньо-кваліфікаційні рівні при закінченні навчання.

Наступний фактор, що обмежує зростання ефективності професійного навчання безробітних, – наявність осіб, які припиняють навчання. Це об’єктивний чинник, обумовлений досить великою чисельністю безробітних, які навчаються. Як правило, не всі безробітні закінчують навчання: одні припиняють навчання з поважних причин, інші – без поважних причин, тому існує певний рівень припинення навчання, що є одним із показників його результативності.

Наступне об’єктивне обмеження стосується такого показника ефективності, як рівень працевлаштування безробітних після проходження професійного навчання. Пояснюється це тим, що посередник (державна служба зайнятості) не може гарантувати працевлаштування усіх безробітних, які закінчують навчання. Можливі відмови роботодавців і самих безробітних, що обумовлені якістю робочої сили безробітних, якістю робочих місць, рівнем оплати праці та умовами роботи, іншими причинами. Крім цього, хоча центри зайнятості намагаються організовувати профнавчання відповідно до поточної або очікуваної потреби в робочій силі на ринку праці, при закінченні навчання існує ймовірність відсутності вільних вакансій.

Факторами, які ускладнюють не тільки можливості підвищення ефективності профнавчання, але і її оцінювання, є: адаптованість безробітних до нової роботи, рівень оплати праці та умови праці, плинність кадрів з числа колишніх безробітних. Що стосується плинності кадрів після працевлаштування безробітних, то розглянемо наступний приклад. Припустимо, що якась група безробітних досягла 100 % -вої закріплюваності на роботі, наприклад, через 6 місяців після працевлаштування. Хоча це хороший показник, але можливо краще було б, якби 90 % безробітних працювали на тих же робочих місцях, а 10 % змінили роботу на ще кращу (за умовами праці, рівнем її оплати тощо)? Для розвитку якогось конкретного безробітного йому не обов’язково залишатись на одній і тій же роботі після профнавчання і працевлаштування, тому оцінювання ефективності за рівнем плинності кадрів (або закріплюваності) повинно супроводжуватись і використанням показників доходів колишніх безробітних. З іншого боку, крім зайнятості та розвитку безробітних, додатковим критерієм ефективності профнавчання можна вважати цільові завдання щодо забезпечення кваліфікованими кадрами певного підприємства, виду економічної діяльності на території даної місцевості, але висока плинність кадрів у розглядуваному секторі може бути негативною характеристикою цього сектору, а не системи професійного навчання.

Наступні фактори, що обмежують підвищення ефективності професійного навчання безробітних: їх задоволеність процесом навчання, отриманою професією або закінченням курсів підвищення кваліфікації (результатом навчання) та роботою (оплатою і умовами праці, спілкуванням в колективі тощо); задоволеність роботодавців від результатів праці колишніх безробітних. Зрозуміло, що абсолютно всі безробітні не можуть бути задоволені навчанням та роботою, те саме стосується роботодавців: вони (на мезо- та макрорівнях) не будуть задоволені всіма найнятими працівниками, що попередньо пройшли професійне навчання за сприянням центрів зайнятості.

Blog

Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Содержание

Коляденко Н.В., Здоровенко Н.В.