Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Документы

Содержание 1. Downes Stephen. Nine Rules for Good Technology // On the Horizon. - Vol.7. - 2000.- P. 26-38. Капченко Л.М.

Подобный материал:

• Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
• В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
• Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
• Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
• Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
• Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
• Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
• Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
• Гостей: на, 111.12kb.
• Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.

Література

1. Downes Stephen. Nine Rules for Good Technology // On the Horizon. - Vol.7. - 2000.- P. 26-38.

2. http: // ссылка скрыта

3.ссылка скрыта

Іванюк Е. І.

м.Рівне

Індивідуалізація професійного навчання безробітних

як шлях підвищення його ефективності

Професійне навчання безробітних громадян, як дієвий засіб адаптації працівника до динамічних умов ринкової економіки, визнано одним із ключових факторів сучасної політики зайнятості в Україні. Виникнення нових наукових знань, їх диференціація та інтеграція призводять до необхідності підготовки працівників за професіями, що суттєво видозмінюються з появою нової техніки та технологій. В умовах ринкової економіки саме рівень знань, умінь та навичок зумовлюють стабільність людини на ринку праці. Роботодавці очікують від своїх працівників високої кваліфікації і високого рівня компетентності, самостійності і відповідальності, готовності до змін та інновацій, поєднання кількох професій і “стирання” традиційних відмінностей між ними. У цих умовах аналіз, осмислення та пошук нових моделей підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робочої сили стали для багатьох країн спільною соціально – економічною й науково – педагогічною проблемою.

Особливо гостро ця проблема постала перед системою професійно – технічної освіти України. Досить ефективна система ПТО, створена для вирішення кадрових проблем суспільства з плановою економікою, виявилася не зовсім придатною для швидкого реагування на потреби економіки ринкової: спостерігаються суттєві перекоси в професійно – кваліфікаційній структурі кадрів, недостатня гнучкість професійної підготовки робітничих кадрів за традиційними формами організації навчального процесу, низький рівень її адаптивності до потреб ринку праці й регулювання зайнятості населення.

Оцінюючи ситуацію, яка склалася сьогодні на ринку праці у Рівненській області, можна відмітити, що їй притаманні всі загальнодержавні проблеми, звичайно, є і регіональні особливості. Актуальною залишається диспропорція між попитом і пропозицією робочої сили, що закладається вже на рівні підготовки кадрів у навчальних закладах, а також невідповідність рівня професійної підготовки випускників професійно-технічних учбових закладів вимогам роботодавців. Так, сьогодні значна кількість підприємств відчуває потребу в кваліфікованих робітниках. Разом з тим, у 2007 році близько 70% випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів не знайшли застосування своїх знань та вмінь на ринку праці області. Проблемним сьогодні залишається і працевлаштування безробітних осіб без професій та таких, які втратили кваліфікаційні навички, займали робочі місця, що не потребували професійної підготовки. Спостерігається тенденція і до загального зменшення кількості населення, яке перебувало на обліку в центрах зайнятості області - за 2007 рік кількість зареєстрованих безробітних знизилась майже на 15%. А потреби роботодавців у кваліфікованих працівниках постійно збільшуються, проте залишаються проблеми із рівнем заробітної плати, умовами праці, соціальним забезпеченням.

Особливістю регіонального ринку праці є і те, що в області переважає малий та середній бізнес, потужних ринкоутворюючих підприємств недостатньо, що зумовлює досить широкий спектр замовлень, які надходять безпосередньо від роботодавців.

З метою якісного і своєчасного забезпечення підприємств кваліфікованими кадрами обласний центр зайнятості виступив ініціатором укладання між службою зайнятості та роботодавцями довгострокових угод про співпрацю до 2010 року. На сьогодні для визначення перспективної потреби у працівниках в розрізі професій та спеціальностей центрами зайнятості області укладено з підприємствами майже 1500 договорів про співпрацю. Це дає можливість детально вивчити кадрові потреби кожного підприємства, у т.ч. на перспективу, здійснювати ефективну профорієнтаційну роботу з випускниками шкіл та молоддю, а основне – оперативно організовувати професійне навчання безробітних задля вчасного та якісного задоволення потреб роботодавців області у кваліфікованій робочій силі.

Система професійного навчання безробітних громадян є однією із ланок безперервної освіти, що не підмінює, а доповнює існуючу систему професійно-технічної освіти. Але, з іншого боку, професійне навчання безробітних має і низку особливостей нетрадиційних для системи професійної освіти України, яка сьогодні базується на державних стандартах.

Основними чинниками, що обумовлюють якість підготовки висококваліфікованих робітників, є:

• відповідність змісту навчання вимогам сучасного виробництва, роботодавця;
  
• оснащеність навчально – матеріальної бази, наявність виробничої бази для проходження навчальної практики;
  
• методичне забезпечення;
  
• залучення висококваліфікованих педагогічних кадрів;
  
• адекватність форм та методів навчання аудиторії слухачів.
  

Сьогодні у Рівненській області кожний десятий безробітний відновлює свою професійну діяльність шляхом залучення до професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленнями центрів зайнятості. Для професійного навчання безробітних громадян залучаються найкращі навчальні заклади області, як системи професійно – технічної освіти, так і вищої школи, Центр професійно – технічної освіти державної служби зайнятості, а також підприємства, установи та організації області, кількість яких постійно зростає. Так, якщо у 2006 році в процесі організації та проведення професійного навчання безробітних було залучено 280 підприємств – замовників кадрів, то у 2007 році таких підприємств було уже 470.

Більш тісним та продуктивним стає співробітництво центрів зайнятості області з роботодавцями щодо підготовки кваліфікованих працівників під конкретні робочі місця відповідно до їхніх замовлень. У 2007 році із 9158 безробітних осіб, які були залучені до професійного навчання, більше 50% навчались відповідно до конкретних замовлень роботодавців, у 2006 році таких осіб було лише 30%.

Нині, коли виник загрозливий для економіки країни термін „дефіцит робочої сили”, роль та місце роботодавців у процесі підготовки кадрів безперечно зростає, хто, крім самого роботодавця може краще знати, який саме робітник йому потрібен? Адже, крім необхідної професійної підготовки працівник має знати специфіку роботи підприємства, швидко адаптуватись до роботи, вміти працювати в команді. Тому, надзвичайно важливим компонентом при організації професійного навчання безробітних є максимальне наближення змісту навчання до потреб реально існуючого виробництва та конкретних робочих місць, урахування розмаїтості секторів економіки та вимог роботодавців до кваліфікації та профілю компетентності працівників.

Врахувати усі вимоги роботодавців до кваліфікації робітників в умовах конкретного виробництва дозволяє така форма професійного навчання безробітних, як навчання за індивідуальними планами та програмами безпосередньо на робочому місці. При індивідуальному навчанні потенційні робітники навчаються на сучасному обладнанні, беруть участь у виробничому процесі, під час навчання мають можливість адаптуватись до умов та режиму роботи підприємства. У 2007 році у Рівненській області за індивідуальними планами та програмами навчалось 120 безробітних, що вдвічі більше, ніж у 2006 році. До навчання безробітних було залучено близько 90 досвідчених працівників майже 40 підприємств установ та організацій області. Адже така форма навчання сприяє майже 100 відсотковому працевлаштуванню.

Продуктивним є досвід роботи Рівненської обласної служби зайнятості з ВАТ „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій”, що спирається на договір про співпрацю щодо професійного навчання робітників для підприємств півночі області. Навчальний підрозділ ВАТ „СЗМТК”, відповідно до наявних ліцензій, має можливість готувати працівників для металообробної та гірничої галузей промисловості, що сьогодні є затребуваними у регіоні. На базі цього сучасного підприємства за індивідуальною формою пройшли підготовку та перепідготовку 75 безробітних, які успішно працюють токарями, газорізальниками, електрозварниками ручного зварювання, машиністами кранів, дробильниками та грохотниками, як на ВАТ „СЗМТК”, так і на інших підприємствах області.

Про підвищення рівня зацікавленості роботодавців у професійному навчанні працівників свідчить і їх активне включення в процес організації стажування безробітних на підприємствах Рівненської області. У 2007 році шляхом стажування на робочих місцях і посадах спеціалістів більш ніж 400 підприємств, установ, організацій, суб’єктів підприємницької діяльності, підвищували кваліфікацію 694 безробітних за 170 напрямами. Для порівняння: у 2006 році таких роботодавців було лише 180, а стажувались - 387 безробітних осіб за 92 напрямами. На відміну від професійного навчання за індивідуальними планами та програмами, до стажування на виробництві залучаються громадяни, які вже мають професійні знання. Однак, для задоволення потреб роботодавців таким особам потрібно набути певний практичний досвід або ж відновити втрачені у період безробіття навички. Ефективність стажування також достатньо висока. В минулому році 93 відсотки безробітних, які проходили стажування, - успішно працевлаштовані на робочі місця і посади спеціалістів.

Останніми роками спостерігається підвищення вимог роботодавців і до осіб, які направляються на роботи низької кваліфікації, сезонні роботи. Зокрема, на підприємствах лісової галузі, сільського та комунального господарства, лікувально – оздоровчих закладів та закладів харчування, сезонних цегельних заводів та інших. У 2007 році шляхом залучення до такого цільового навчання було працевлаштовано більше тисячі безробітних. Так, наприклад, на замовлення підприємства „Корецький цукровий завод” безробітні мали можливість відновити навички під час навчання за напрямами „Особливості монтажу, налагодження, обслуговування і ремонту сучасного енергетичного обладнання цукрових заводів” та „Технологічний контроль та аналіз у цукроварінні”, на замовлення держлісгоспів за місцем проживання розширити компетенцію під час навчання за напрямом “Посадка лісових культур та догляд за ними”, на замовлення санаторно-оздоровчих комплексів Гощанського, Сарненського та Демидівського районів набути навички з організації харчування та догляду за дітьми в санаторно – оздоровчих комплексах тощо.

За умов нестачі робочої сили особливо актуальним стає навчання безробітних з метою набуття ними нових навичок та розширення професійних компетенцій, необхідних для виконання певного виду робіт. Адже система професійно-технічної освіти орієнтована переважно на довготривалу підготовку кваліфікованих робітників. Зменшення обсягів навчання за курсовою формою унеможливлює швидке реагування на потреби реально існуючого виробництва та конкретних робочих місць, урахування розмаїтості секторів економіки та вимог роботодавців до кваліфікації та профілю компетентності працівників.

Залучаючи безробітних до навчання у такий спосіб, роботодавці мають можливість самостійно визначати складові навчальних планів і програм та терміни, оптимальні для підготовки повноцінних робітників з метою повернення їх до трудової діяльності.

Слід відмітити, що особливо ефективною при організації професійного навчання безробітних безпосередньо на виробництві є так звана „дуальна” форма навчання, особливість якої полягає в тому, що проведення професійно – теоретичної підготовки робітника забезпечує ліцензований навчальний заклад, у той час, коли професійно – практична підготовка відбувається на базі підприємства – замовника. Такий підхід до організації професійного навчання безробітних осіб дає можливість повноцінно використати методичні надбання навчальних закладів та залучити досвідчених викладачів в умовах максимального наближення навчального процесу до виробничої бази. У 2007 році в Рівненській області у такий спосіб професійне навчання безробітних, зокрема при індивідуальній формі, практикували: Рівненський торгово – професійний ліцей, Сарненський аграрний професійний ліцей, Центр професійно – технічного навчання ДСЗ та інші.

Аналізуючи стан та результати організації професійного навчання безробітних у Рівненській області робимо висновок, що найбільш ефективними є індивідуалізовані форми навчання, які дають можливість максимально задовольнити індивідуальні потреби, як громадян, так і роботодавців. Саме до таких форм відносимо навчання безробітних за індивідуальними планами і програмами, стажування на конкретних робочих місцях та посадах спеціалістів. Індивідуалізованим має бути і підхід до організації професійного навчання безробітних на замовлення роботодавців. Наближення навчання до умов реального виробництва, залучення роботодавців до розробки навчальних планів та програм дає можливість максимально врахувати їхні потреби.

Підвищені вимоги роботодавців до якості робочої сили виявились саме тією рушійною силою, що сприяє активному пошуку нових стратегій навчання робітничих кадрів. Впровадження інноваційних методів професійного навчання в Україні потребує і оптимізації системи підготовки кваліфікованих робітничих з числа безробітних, розширення традиційного підходу до професійного навчання дорослого населення, забезпечення гнучкості форм і методів його організації, які давали б змогу адекватно реагувати на потреби ринку праці і здійснювати керівництво змістом професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів. А це можливо лише тоді, коли професійне навчання буде орієнтоване на реальні потреби економіки.

Капченко Л.М.

м. Київ

Контроль за станом професійного навчання – як форма забезпечення ефективної зайнятості безробітних

Одним із важливих засобів сприяння забезпеченню ефективної зайнятості в нашій країні є система професійного навчання безробітних. Для забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня громадян, що шукають роботу, вимогам роботодавців тільки у 2007 році за направленням регіональних центрів зайнятості навчалось 229,4 тис безробітних, що на 26,0 тис осіб більше, ніж у попередньому році. Навчання здійснювалось за 491 напрямами, професіями і спеціальностями, що є актуальним на ринку праці і ставить у ранг надзвичайно значущих проблему якості професійного навчання [13].

Дієвим засобом покращання якості навчання є систематичний контроль навчального процесу, який згідно ст.2 «Положення про порядок надання Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації» у навчальних закладах, на підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності покладено на Міністерство освіти і науки України і органи управління освітою на місцях та регіональні центри зайнятості, які організовують професійне навчання безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України щодо виконання договірних забов’язань навчальними закладами, підприємствами та організаціями [2].

Здійснення такого контролю сприяє виконанню навчальних планів та програм у повному обсязі, своєчасному усуненню порушень в навчальному процесі та ефективному використанню коштів на професійне навчання безробітних.

Безперечно конкурсний відбір навчальних закладів, співпраця з роботодавцями та безпосередня організація професійного навчання є першим кроком з боку Державного та регіональних центрів зайнятості здійснення контролю щодо створення сприятливих умов для професійного навчання безробітних, що надалі сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку праці та працевлаштуванню після навчання. Перемагає у цьому конкурсі той навчальний заклад матеріально-технічне, кадрове навчально-методичне забезпечення відповідає державним стандартам і який забезпечує високу якість професійного навчання.

Як зазначають Савченко В.А., Скульська В.Є. [1], з боку роботодавця якість професійного навчання визначається високою, якщо результати (система набутих знань, умінь, навичок, професійно-важливих і особистих якостей) відповідають вимогам, що висуваються до професійної підготовки робітника виробництвом чи сферою послуг.

Для безробітних вимоги до якості навчання детерміновані соціально-економічними умовами і особистим чинником - урахуванням у процесі навчання індивідуальних освітніх потреб, професійного та соціального досвіду. Відтак, критерієм безробітних щодо якості навчання стає здатність до професійної самореалізації на основі набутих знань і умінь [9].

Як бачимо, у забезпеченні відповідного рівня якості навчання зацікавлені безробітний, як суб’єкт він же об’єкт навчання, роботодавець та служба зайнятості.

Звичайно, гарантіями якості навчання з боку навчального закладу є державний стандарт, ліцензування, атестація та акредитація, державна атестація, результати діяльності навчального закладу (державний, внутрішній і громадський контроль).

Специфіка професійного навчання зумовлює необхідність забезпечення додаткових умов щодо якості їх навчання, а саме: цілі, зміст, форми і методи навчання мають враховувати вимоги ринку праці, роботодавців до рівня професійної підготовки робочої сили, індивідуальні освітні потреби дорослої людини у неперервній професійній освіті, та забезпечення постійного моніторингу результатів навчання.

За визначенням контроль – це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Отже, контроль – це система відстежування ходу виконання поставлених завдань з одночасним коригуванням роботи.

Як правило, процес контролю складається з трьох етапів:

• установлення стандартів і критеріїв;
  
• вимірювання фактично досягнутих результатів;
  
• проведення коригувань, у тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від стандартів.
  

Основними видами контролю є попередній, поточний та підсумковий контроль.

Попередній контроль проводиться до початку виконання робіт у трьох ключових напрямках – стосовно людських, матеріальних та фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Регулярна перевірка виконання робіт, аналіз проблем, що виникають, і пропозицій з удосконалення роботи дають змогу уникнути відхилень від намічених планів та інструкцій.

Підсумковий контроль проводиться після завершення діяльності: фактично отримані результати порівнюються з необхідними.

Контроль дає змогу не тільки виявити проблеми і реагувати на них так, щоб досягли цілей, але і вносити радикальні зміни в діяльність будь–якої організації (системи).

Державний контроль як вже зазначалось покладено на міністерства праці і соціальної політики та освіти і науки України і органи управління освітою на місцях та регіональні центри зайнятості [2]. Як свідчить аналіз матеріалів інспекторських перевірок Державної інспекції навчальних закладів МОН, управлінь освіти і науки облдержадміністрацій впродовж останніх десяти років жодної перевірки з питань професійного навчання безробітних ні в одній області країни не було проведено. Як приклад, через відсутність необхідних кадрів, обмежену штатну чисельність, завантаження поточними справами не проводився контроль за забезпеченням якості професійного навчання безробітних працівниками управління освіти і науки облдержадміністрації Київської області.

На жаль, впродовж останніх десяти років не проводяться і спільні контрольні заходи спеціалістів державної служби зайнятості разом із фахівцями регіональних управлінь освіти і науки.

У більшості випадків контроль за організацією та проведенням професійного навчання безробітних здійснюють лише працівники відділів професійного навчання обласних центрів зайнятості, або за їх дорученням – фахівці міських, районних центрів зайнятості.

Ефективність контролю в значній мірі залежить від його планування та відповідної підготовки. Тому завдячуючи Рекомендаціям [9], центрами зайнятості складаються плани-графіки контролю за організацією та проведенням професійного навчання безробітних на квартал, в який включаються переліки навчальних закладів, що плануються до відвідування, мета контролю, терміни його проведення та відповідальних осіб. Вважаємо за доцільне вивчати результати попереднього контролю даного навчального закладу, підібрати та проглянути необхідні матеріали, зокрема кваліфікаційні характеристики, робочі навчальні плани і програми, за якими здійснюється навчання, безробітних законодавчі, нормативні, методичні документи з питань професійного навчання.

У залежності від ситуації можна вивчати одне чи декілька питань:

• виконання навчальних планів і програм, переліків навчально-виробничих робіт;
  
• перевірки достовірності даних навчальних закладів про кількість проведених занять впродовж звітного місяця (проводиться вибірково);
  
• перевірки ведення обліку відвідування слухачами занять та достовірності щомісячних даних про відвідування слухачами занять, що подаються навчальними закладами органам служби зайнятості;
  
• вивчення стану навчально-матеріальної бази та її використання для навчання безробітних;
  
• організація виробничого навчання та виробничої практики на підприємствах, в установах та організаціях;
  
• аналіз результатів поточної успішності;
  
• аналіз результатів кваліфікаційних іспитів;
  
• перевірка відповідності фактичного кваліфікаційного рівня викладацького складу, який залучався до проведення занять, закладеному у виконавчі кошториси;
  
• контроль використання сировини та матеріалів для проведення занять в навчальному закладі, оплата яких передбачена кошторисом.
  

У процесі вивчення стану професійного навчання безробітних використовуються різні методи, зокрема:

• вивчення та аналіз навчально-планової і облікової документації;
  
• вивчення стану навчально-матеріальної бази, умов навчання;
  
• участь в роботі кваліфікаційних комісій;
  
• проведення бесід (із слухачами, педагогічними працівниками, роботодавцями);
  
• проведення анкетування (слухачів, роботодавців) [9].
  

Нема необхідності зупинятись на:

• аналізі (контролю) розкладу занять, у тому числі: - дотримання нормативів навантаження навчального тижня (36 годин на тиждень - професійно-теоретичного навчання з професійного навчання за робітничими професіями та 40 годин - при підвищені кваліфікації та перепідготовки фахівців);
  
• використання кабінетів для проведення занять з відповідних навчальних предметів, відображення в розкладі поділу груп на підгрупи при проведенні лабораторно-практичних робіт;
  
• дотримання вимог щодо черговості предметів залежно від їх складності з урахуванням динаміки працездатності слухачів впродовж дня та всього тижня.
  

Аналізі записів у журналі обліку занять:

• відповідність обсягу, змісту та черговості викладання навчального матеріалу робочими навчальними планами і програмами;
  
• правильність обліку навчальних занять, зокрема лабораторно-практичних, практичних, а також професійно-практичної підготовки, що проводяться у підгрупах;
  
• наявність обліку відвідування слухачами занять та достовірності щомісячних даних про відвідування слухачами занять, що подаються навчальними закладами органам служби зайнятості;
  
• перевірки достовірності даних навчальних закладів про кількість проведених занять впродовж звітного місяця (проводиться вибірково);
  

тому, що ці питання в більшості випадків і контролюються.

Безперечно, що якість професійного навчання в певній мірі залежить від навчально-матеріальної бази, що використовуються для навчання безробітних, відповідності фактичного кваліфікаційного рівня викладацького складу, який залучався до проведення занять, закладеному у кошторисі та навчально-методичного забезпечення.

На сьогодні майже у всіх професійно-технічних навчальних закладах України, у тому числі, які здійснюють професійне навчання безробітних, при наявності ліцензії на надання освітніх послуг, матеріально-технічна база на 70-80% фізично зношена та морально застаріла. Впродовж останніх 10-15 років через брак коштів більшість навчальних закладів не придбали жодної одиниці сучасної сільськогосподарської техніки, обладнання, верстатів. Проблемним залишається питання її оновлення. Дещо краща ситуація з наявною матеріально-технічною базою професійного навчанням безробітних на виробництві. Прикладом може бути Краматорський машинобудівний завод, де слухачі навчаються на сучасному обладнанні, на якому у подальшому працюють. У Київській області це ВАТ «Галактон», «Росава».

Тому важливим напрямком контролю є вивчення умов навчання безробітних. Необхідно встановити відповідність наявної матеріально-технічної та навчально-методичної бази ліцензійним вимогам та державним (стандартам). Відповідність стану навчальних аудиторій, кабінетів, лабораторій, майстерень вимогам охорони праці, санітарних норм, забезпеченість навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень меблями обладнанням, наявність навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання, забезпеченість слухачів робочими місцями в навчальних майстернях відповідно до програми виробничого навчання.

І з метою виявлення проблем в організації та проведенні професійного навчання безробітних доцільно проводити з слухачами бесіди, анкетування. Наприклад, можна з’ясувати забезпеченість слухачів обладнанням, інструментом, сировиною і матеріалами у період виробничого навчання.

Важливим є контроль за організацією виробничої практики слухачів на підприємствах, в установах та організаціях[6]. Зокрема доцільно перевірити:

• відповідність індивідуальної програми практики вимогам кваліфікаційної характеристики на певну професію та кваліфікаційний розряд;
  
• відповідність змісту роботи слухача вимогам програми виробничої практики;
  
• відповідність умов на робочому місці вимогам безпеки праці, санітарії та гігієни.
  

Через економічні труднощі, а іноді через небажання керівництва, на багатьох підприємствах з’явилась проблема організації на якісному рівні виробничої практики учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів, що не може не впливати на якість їх підготовки.

Одним із важливих чинників підвищення якості є проведення державної кваліфікаційної атестації учнів, слухачів, яка на сьогодні регламентується Положенням про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах [5] та листом Міністерства освіти і науки України від 22.03.2006 № 1/9-170 “Про порядок закінчення навчального року і проведення державних кваліфікаційної та підсумкової атестацій у професійно-технічних навчальних закладах у 2005/2006 навчальному році” [11]. Згідно з даним положенням та листом склад державної кваліфікаційної комісії затверджується наказом керівника навчального закладу, що здійснюють підготовку кваліфікованих робітників, за погодженням з відповідним органом управління професійною освітою. Тобто отримується так, хто здійснював навчально-виробничий процес - той і здійснює контроль за здобутими знаннями та навичками. Досвід європейських країн показує – рівень навчальних досягнень випускників визначають незалежні експерти, які є фахівцями з певних професій, так у Німеччині “заключні екзамени” проводять лише експерти державної установи, яка називається Торгово-промислова палата що унеможливлює неякісне проведення кваліфікації і реально визначає рівень навчальних досягнень учнів, слухачів.

При проведенні державної кваліфікаційної атестації слухачів спеціаліст центрів зайнятості перевіряє відповідність складу екзаменаційних (кваліфікаційних) комісій порядку проведення та документального забезпечення атестації, за умови наявності відповідної професійної підготовки спеціалісти центрів зайнятості можуть залучатись до роботи у складі комісій [9].

Проблемним залишається на сьогодні проведення професійного навчання слухачів у ПТНЗ державної форми власності, підприємств, організацій, які не є атестовані. Відповідно до п.8 Положення про атестацію професійно-технічних навчальних закладів право видачі документа про професійно-технічну освіту державного зразка набуває лише атестований професійно-технічний навчальний заклад. В цілому по Україні на сьогодні всього атестовано 38%, 87% державної та 22 % інших форм власності. Атестованим вважається навчальний заклад, якщо атестаційною експертизою підтверджено відповідність державним вимогам не менше 75% професій, за якими здійснюється у навчальному закладі підготовка робітників [4].

Вимагає удосконалення механізм ліцензування недержавних вищих та професійно-технічних навчальних закладів, відбір абітурієнтів при прийомі на навчання, адже випускники саме цих навчальних закладів часто стають клієнтами державної служби зайнятості.

Література

1. Закон України “Про професійно-технічну освіту” (Із змінами, внесеними згідно з Законом ; 1158-ІV від 11.09.2003).
   
2. Положення про порядок надання Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 13.02.2001р. № 53/59 (Із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України №414/482 від 28.08.2002року).
   
3. Положення про відбір навчальних закладів для організації професійного навчання безробітних за рахунок коштів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.12.2002 року № 639).
   
4. Положення про атестацію професійно-технічних навчальних закладів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.1996р. № 200).
   
5. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 року № 419).
   
6. Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07. 06. 1999 р. № 992).
   
7. Збірник нормативно-правових, методичних та довідково-інформаційних матеріалів з організації професійного навчання безробітних. – К.: ІПК ДСЗУ, 2003.
   
8. Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання безробітних: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції/ Упорядник В.Є. Скульська. – К.:ІПКДЦЗУ, 2006. – 311 с.
   
9. Вакуленко О.О., Скульська В.Є. Методичні рекомендації щодо здійснення контролю за організацією професійного навчання безробітних. – К.: ІПК ДСЗУ, 2003. – 18 с.
   
10. Капченко Л.М. Планування організаційно-педагогічної роботи в професійно-технічних навчальних закладах. Науково-методичні рекомендації. –Кіровоград: “Імекс ЛТД”, 2003. – 44 с.
    
11. Лист Міністерства освіти і науки України від 22.03.2006 № 1/9-170 “Про порядок закінчення навчального року і проведення державних кваліфікаційної та підсумкової атестацій у професійно-технічних навчальних закладах у 2005/2006 навчальному році”.
    
12. Одерій Л.П. Оцінка системи контролю якості навчання: Навчальний посібник. – К.: ІСДО, 1995. – 132 с.
    
13. Відповідність обсягів і напрямів підготовки кадрів потребам ринку праці: Інформаційно-аналітичні матеріали. – К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2008. – 103.