Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Документы

Содержание Удовиченко Н.К. Групові заходи Профконсультаційні лекції Позакласні заходи щодо пошуку професіограм Федун Л.М. Чапка Мирослав

Подобный материал:

• Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
• В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
• Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
• Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
• Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
• Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
• Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
• Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
• Гостей: на, 111.12kb.
• Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.

Удовиченко Н.К.

м. Ніжин

Профорієнтаційна робота служби зайнятості Німеччини з молоддю


Сучасні глобальні економічні зміни зумовлюють необхідність постійного розвитку та вдосконалення компетентностей працівників і відповідно навчання впродовж життя. Оскільки інформація, орієнтація та консультація забезпечують мобільність індивіда між циклами і системами загальної, професійної освіти та зайнятості, суттєво посилюється значення діяльності служб профконсультації, яка має супроводжувати людину протягом всього життя і спонукати її постійно розвивати свої вміння та компетентності відповідно до вимог на ринку праці. Про нові умови функціонування консультаційних служб йдеться у прийнятій Радою Європи Резолюції про «Консультаційний супровід протягом життя» (2004 р.).

Значними є досягнення Німеччини у розвитку дуальної професійної підготовки робітників, а також з підготовки до вибору професії, профорієнтації та професійного консультування, тому вважаємо вивчення німецького досвіду з метою критичного осмислення й можливого використання в Україні актуальним.

Найгострішою соціальною проблемою у постіндустріальному суспільстві залишається безробіття, від якого потерпає як молодь, так і доросле населення, особливо соціально вразливі групи населення. Тому найважливішим завданням служби зайнятості є працевлаштування безробітних, надання соціальної та психологічної допомоги цій верстві населення. Разом із цим служба зайнятості Німеччини надає такі послуги, як первинне та вторинне професійне консультування, влаштування на навчальні місця, консультування роботодавців, визначення професійної придатності. За її сприяння проводиться підготовка до навчання молоді, яка не готова до професійної освіти, а також професійна підготовка та перепідготовка дорослих. Професійне консультування визнається ефективним засобом випереджувальної, превентивної політики зайнятості, тому є другим важливим завданням служби зайнятості.

Структурними підрозділами служби зайнятості виступають такі відділи, як служба посередництва у працевлаштуванні, служба профконсультування та профорієнтації, відділ реабілітації (робота з клієнтами, які мають вади), центр самообслуговування (профінформація, пошук вакансій), служба з питань вищої освіти та академічних професій, відділ із питань нелегальної зайнятості, психологічна служба, медична служба, служба інформації й контролінгу та інші сервісні служби. Консультаційна діяльність здійснюється в більшості з цих відділів. З огляду на це, в німецькій службі зайнятості розрізняють такі посади, як професійний консультант молоді з робітничих професій, профконсультант дорослого населення з робітничих професій, профконсультант людей із фізичними вадами, профконсультант абітурієнтів, студентів, випускників ВНЗ, профконсультант з академічних професій. Крім того, нині з’явилася необхідність консультувати з питань навчання та роботи за кордоном, тому один із консультантів виконує обов’язки консультанта-європейця.

Слід також відзначити роль психологічної та медичної служби в діяльності служби зайнятості. Психолог або лікар служби зайнятості виконує діяльність експерта, до якого направляють клієнтів у випадках необхідності додаткового поглибленого психологічного чи медичного обстеження та обґрунтованого експертного висновку про професійну придатність. У цих відділах працюють дипломовані психологи та лікарі. Отже, завдання та функції діяльності психолога та профконсультанта служби зайнятості в Німеччині відрізняються, тому різними є професійні компетентності, зміст та рівень кваліфікаційної підготовки цих працівників.

Важливим для порівняння з Українською державною службою зайнятості є той факт, що служба зайнятості Німеччини є більш структурованою, професійне консультування тут є диференційованим, тобто розгалужується на різноманітні рівні залежно від віку, соціального статусу та освітнього рівня клієнтів. Це пояснюється більш високим рівнем соціально-економічного розвитку країни, який зумовлює розвинену інфраструктуру ринку праці та велику різноманітність освітніх закладів (загальної, професійної та вищої освіти), а також особливостями дуальної системи професійного навчання в Німеччині.

Відомо, що система освіти Німеччини складається з трьох великих під­систем: 1) загальноосвітні школи, 2) професійні школи та 3) вищі навчальні заклади. Шлях до професійної діяльності може тривати довгі роки, включаючи в себе і кваліфікаційну підготовку, і підвищення кваліфікації, і перенавчання. Німецькі спеціалісти визнають, що найбільше потерпають від безробіття особи без закінченої професійної освіти, які складають ще досить великий відсоток населення. За даними прогнозів дослідного Інституту Праці та Професій (IAB), у 2010 році потреби народного господарства в кадрах будуть складати: 10,3 %  кадри з університетською освітою; 6,7 %  із дипломом вищої спеціалізованої школи; 12 %  із середньою спеціальною освітою; 59,6 %  із професійною освітою та 11,4 %  без освіти [1, S. 563].

В умовах ринку навчальних місць не всі особи виявляються конкурентоспроможними, щоб отримати професійну освіту, тому держава піклується про підвищення конкурентоспроможності таких громадян, надаючи їм можливість навчатися на підготовчих курсах для вступу до професійного навчального закладу.

Варто зазначити, що система професійної освіти в Німеччині розгалужена, багатогранна та розмаїта і залишається на сучасному етапі пріоритетною порівняно з вищою освітою, незважаючи на тенденції зростання останньої. Вона включає професійне навчання в дуальній системі та професійне навчання шкільного типу. Професійне навчання реалізовують різноманітні типи професійних шкіл, визначені Конференцією міністрів у справах культури та освіти федераль­них земель від 8 грудня 1975 р. Це  професійні школи, спеціальні професійні школи, підвищені професійні школи для підготовки до вступу у середні спеціальні навчальні заклади, вищі спеціальні професійні школи, середні професійні спеціальні навчальні заклади. Разом із тим у різних федеральних землях функціонують особливі навчальні заклади: спеціалізовані або професійні гімназії, професійні школи підвищеного типу, професійні коледжі, спеціалізовані професійні академії.

Вивчення наукових німецьких джерел показало глибокий рівень дослідженості проблеми професійної орієнтації та професійного консультування, про що свідчать нові наукові поняття, які з’явилися в науковому обігові професійної педагогіки Німеччини. З 20-х років в Німеччині активно вживалося поняття «професійне просвітництво». Йому на зміну прийшло поняття «профорієнтація». На сучасному етапі зустрічаємо такі терміни, як «підготовка до вибору професії», «орієнтація на професійний вибір», «рання професійна орієнтація», «орієнтація на світ праці», «кар’єрна орієнтація». На думку німецької дослідниці Карен Шобер, це розмаїття понять сигналізує також про дезорієнтацію, в якій перебувають професійні «орієнтатори», і вказує на зміну парадигми у профорієнтації. Проблематичним є розгляд професії в сучасних умовах, оскільки дискутується класичний підхід та нова модель трактування праці [8].

З кінця ХХ ст. у Німеччині точаться дискусії щодо руйнування поняття професія, оскільки в суспільстві знань вимоги до кваліфікацій суттєво змінюються в напрямі інтелектуальних кваліфікацій та аналітичного мислення. Сучасний німецький дослідник Петер Купка вважає, що традиційна професійність рухається та змінюється, але професія збереже своє значення в іншій зміненій формі. На його думку, пов’язані з професіями компетентності та кваліфікації зміняться за своїм складом в напрямі кваліфікацій вищого рівня та інтелектуальних професій [6, S. 10].

Німецький вчений Людгер Буссгофф вважає, що в умовах сучасного ринку праці не можна говорити про планування професійного шляху, це поняття замінюється на поняття професійної гнучкості, що розглядається, як необхідне пристосування до ринку праці. У цьому зв’язку принцип абсолютно раціональної поведінки може підпадати під сумнів, через що суттєвим типом професійної поведінки визнається мобільність [2].

Під мобільністю розуміють, передусім, вміння того, хто обирає або змінює професію, розглядати свій професійний розвиток як тривалий усе життя й загрозливий безробіттям процес, що спонукає приймати відповідні рішення. Отже, мобільність виступає як особлива та важлива якість обмеженої суб’єктивної раціональної поведінки [2]. У цьому зв’язку трудова або професійна кар’єра не може бути чітко визначеною, все більше виникає нових, різноманітних, гнучких, дифузних трудових відносин, в межах яких діють поняття кваліфікація та оплата.

Німецькі спеціалісти відмічають, що нині для майбутнього світу праці більше ніж будь-коли необхідні такі якості та вміння, як підприємницьке мислення, власна ініціатива, відповідальність, готовність до ризику, а також основоположні економічні знання. Тому останнім часом пожвавилось співробітництво між школою та виробництвом. Представники економіки беруть активну участь у різноманітних проектах, щоб у такий спосіб наблизити школу до виробництва та включити вимоги виробництва у підготовку молоді до вибору професії.

Прикладом такого проекту можна назвати впровадження в німецьких школах так званого «Паспорту з професійного вибору», що є індивідуальним документом учня, його портфоліо, в який він збирає всі дані, які стосуються його підготовки до вибору професії.

На думку німецького дослідника Альфреда Лумпе, такий документ полегшить учневі індивідуальне планування навчання, сприятиме власній ініціативі, відповідальності, формуванню орієнтаційної компетентності [7].

Поняття “профорієнтація” ввійшло в німецький науковий обіг на початку 70-х років як нове розуміння професійного просвітництва та результат дидактичного поєднання роботи школи та служби професійного консультування. Професійна орієнтація є обов’язковою складовою системи освіти. Починаючи з початкової школи, професійна орієнтація інтегрується в різних дисциплінах у навчальний процес. У головній та реальній школі вона отримує з 7-го класу самостійну дидактичну концепцію у вигляді уроку професійного вибору в межах курсу «Працезнавства». Необхідною визнається співпраця професійного консультанта на уроці професійного вибору.

Професійну консультацію розуміють як індивідуальну допомогу окремій особистості. З 1998 року професійне консультування розглядається в Німеччині як допомога не лише молодим людям, але й дорослому населенню. В німецькій науковій літературі часто вживається також термін “професійна консультація” як загальний для позначення служб професійної консультації, комплексу заходів та діяльності з надання кваліфікованої допомоги з питань вибору первинної професії, планування кар’єри, пошуку та посередництва у влаштуванні на навчальні та робочі місця, перепідготовки, підвищення кваліфікації.

Аналіз українських наукових джерел показує, що у вітчизняних наукових працях більш загальний характер носить поняття професійної орієнтації та профорієнтаційної роботи. Професійне консультування вживається у вужчому значенні як одна із форм професійної орієнтації.

Актуальною для України є координація питань у проведенні профорієнтаційної роботи з молоддю. В Німеччині питання професійної консультації та орієнтації школярів і студентів вирішуються завдяки тісній співпраці Міністерства праці та Міністерства науки і освіти, яка базується на угоді Постійної конференції міністрів освіти та культури від 05.02.1971, чинної сьогодні і в нових землях. Згідно з цією угодою, школа має надавати основні знання про економіку та світ праці. Служба профконсультації готує учнів до індивідуального професійного вибору, професійного визначення, а особливо вона повинна інформувати про ринок праці, психофізіологічні вимоги, надавати орієнтири щодо можливостей кар’єрного зростання. Професійна орієнтація та професійне консультування розглядаються в Німеччині як ефективні інструменти управління трудовими ресурсами.

Метою підготовки до професійного вибору є формування компетентності професійного вибору. Німецький педагог Гаральд Дібберн визначає її як здібність випускника школи зробити раціонально обґрунтоване самостійне рішення щодо шкільної професійної підготовки або підготовки на виробництві у певному професійному полі та реалізувати його. На думку Дібберна, компетентність професійного вибору сприяє розвиткові професійної Я-концепції та укріпленню професійної ідентичності. [3; 4]

У формуванні компетентності професійного вибору учнів профконсультанти тісно працюють з батьками, вчителями, щоб спільно допомогти підліткам реально оцінити свої інтереси, здібності, цінності та активно підготуватись до прийняття рішення.

Щоб ґрунтовно підготувати підлітків до самостійного професійного вибору, служба профконсультаціі пропонує такі заходи, як шкільна конференція, групові заходи, профконсультаційні лекції, позакласні заходи щодо пошуку професіограм, лекції для батьків. Крім того, профконсультанти ознайомлюють учнів із можливостями самостійного пошуку у профінформаційних центрах, а також організовують екскурсії на виробництво.

Розглянемо детальніше ці види роботи служби професійного консультування. На шкільній конференції встановлюється, як правило, перший контакт між профконсультантом та майбутніми випускниками. Шкільна конференція проводиться за рік до закінчення учнями школи, щоб процес вибору професії тривав достатній час. Темами розгляду на шкільній конференції є: основні проблеми вибору професії; професійні вимоги, особисті здібності, професійні інтереси; типові професії та професійні сфери; освітні шляхи та можливості; підвищення кваліфікації; передбачувані тенденції розвитку та майбутні умови професії на ринку праці; оточення та інформаційні джерела – провідники професійного вибору.

Часто для поглиблення пропонуються друга та наступні шкільні конференції. В деяких федеральних землях школа і служба профконсультаціїї спільно пропонують урок професійного вибору. В навчальні плани різних навчальних предметів включаються названі теми шкільної конференції.

Профконсультант проводить декілька уроків з професійного вибору, на яких школярі виконують письмові роботи про підготовку до вибору професії, відвідування профінформаційного центру, з боку школи організується виробнича практика. Цим зроблено суттєвий крок до інтенсифікації підготовки до професійного вибору.

Групові заходи із спеціальних тем базуються на першій шкільній конференції. На ці заходи запрошуються 10-15 учнів, які мають бажання інтенсивніше розглянути будь-яку спеціальну тему, наприклад, професії сфери металообробки, захисту навколишнього середовища, професійна підготовка, навчання у вузах. Ці заходи проводяться у профінформаційному центрі, оснащеному додатковими технічними засобами.

Періодично профконсультанти пропонують у школах та вузах приймальні години, коли молодь може у неофіційній обстановці коротко поговорити про власні проблеми та проблеми професійного вибору. Одночасно це дає службі профконсультації можливість частіше зустрічатися з учителями з питань підготовки до вибору професії та інтенсивніше співпрацювати. Позитивний досвід цих консультацій спонукав до організації індивідуальних консультацій у центрі зайнятості.

Профконсультаційні лекції дають можливість отримати інформацію від представників певних професій, від спеціалістів по кадрах. Ці лекції дають конкретні уявлення про професійну дійсність та можливість прямого контакту підлітків із працюючими. Для проведення цих заходів вибирають профконсультаційні центри, вузи та все частіше підприємства, де підлітки можуть інтенсивніше ознайомитись із професійним світом.

Позакласні заходи щодо пошуку професіограм орієнтовані на учнів, які мають конкретні уявлення про окремі професії. Їх проводять на місцях: на підприємствах та у професійних училищах. Підлітки мають можливість реально ознайомитись із професією, її повсякденням і оточенням та поглибити або поставити під сумнів свої знання в дискусії з представниками даної професії. Ті учні, які мають на меті отримати вищу освіту, запрошуються на заходи, що проводяться у вузах. Зацікавлені отримують інформацію про окремі курси, направлення, факультети, внутрішнє життя вузу.

Як відомо, батьки є найважливішими порадниками власних дітей при підготовці до вибору професії. Але вони не завжди добре поінформовані про численність професій, закладів освіти та проблеми ринку праці. Тому профконсультант організовує лекції для батьків, на яких він надає інформацію та вказівки батькам щодо активної допомоги дітям у переході до професійного життя. Лекції для батьків організуються спільно зі школою. Служба профконсультації відсилає батькам один чи декілька листів-запрошень.

В останні роки служба професійного консультування розробила спеціальні профорієнтаційні семінари. Учасники займаються різними проблемами професійного вибору під час практичних вправ, у рольових іграх, моделюючих ситуаціях. Пропонуються 3 семінарські концепції: «Як влаштуватись на фірму, написати заяву-резюме, пройти співбесіду», семінар для батьків «Розпізнати та використати шанси», семінар «Кар’єра дівчини».

Індивідуальний пошук інформації про професію та похід на виробництво дають можливість підлітку побачити реальний світ праці. Служба профконсультації організує такі контакти, які суттєво доповнюють усі пропоновані нею профорієнтаційні заходи, а також виробничу практику, організовану школою.

Спектр послуг державної служби зайнятості розширюють профінформаційні центри / центри самостійного пошуку інформації, які надають індивідуальну та групову інформацію за допомогою різноманітних технічних та друкованих засобів. Пропонується широкий огляд світу професій та праці. Серед відвідувачів підлітки, вчителі, батьки, ті, хто шукає поради, ті, хто шукає роботу, має бажання підвищити кваліфікацію або змінити сферу діяльності. Відвідувач сам визначає час, тривалість свого перебування, засіб масової інформації. Профконсультанти запрошують кожний клас у профінформаційний центр, знайомлять учнів із технічними засобами, інформаційними можливостями (частково і на уроці профорієнтації) та тренуються у їх використанні. Ця можливість відвідати профінформаційний центр у будь-який час та опрацювати будь-які питання профорієнтації, підкреслюють німецькі спеціалісти, формує у підлітків власну ініціативу, самостійність та відповідальність [5].

Таким чином, до шкільної профорієнтації висуваються досить високі вимоги, і тому основним її ядром слід вважати урочну систему, передбачену навчальним планом. Підлітка необхідно спонукати розробити критерії, альтернативи вибору, свої методи вирішення проблем. Створюється основа для пріоритету альтернатив та можливого їх досягнення. Вибір професії стане для підлітка тим легше, чим більше допомоги надали йому школа та служба зайнятості у розвитку методів вирішення проблемних ситуацій. Для цього потрібно, щоб у школі панувала невербальна передача знань при рецептивній поведінці учнів, а практикувались форми самостійного, кооперативного навчання. У зв’язку з цим, велике значення мають загальноосвітні ключові навички «вміння самостійно вчитись», «вміння вирішувати проблеми», «вміння мислити по суті», «бачення зв’язків», «вміння співпрацювати».

Але особливо важливо, на думку німецьких спеціалістів, на етапі професійного вибору використовувати відповідні методи. Учні повинні отримати власний досвід, можливість діяльності. Для цього не вистачить вербальної інформації про те, як необхідно діяти під час вибору професії. Фронтальна навчальна бесіда мусить поступитися формам навчання, орієнтованим на діяльність та прийняття рішення. Це урок-проект, проектні дні або тиждень, вивчення окремих ситуацій, рольова гра, планова гра, опитування експертів, пошук робочого місця, виробнича практика.

Отже, держава надає профорієнтаційній роботі великого значення і це врегульовано законодавчо. Підготовка молоді до вибору професії в Німеччині відбувається в тісній взаємодії служби зайнятості як координатора профорієнтаційної роботи, школи та представників економіки як замовників.

Література

1. BERUF AKTUELL / Bundesanstalt für Arbeit.  Nürnberg. Ausgabe 2002/2003.  608 S.
   
2. Bußhoff, L. Berufswahl. Theorien und ihre Bedeutung für die Praxis der Berufsberatung. Stuttgart: Kohlhammer, 1989. – 148 S.
   
3. Dibbern, H. Theorie und Didaktik der Berufsvorbildung. – Baltmannsweiler: Schneider Hohengehren,. 1993, S. 22-29.
   
4. Dibbern, H. Berufsorientierung im Unterricht. Mitteilungen aus der Arbeitsmarkt- und Berufsforschung. 1983, 16. Jahrgang. S. 437-449.
   
5. Handbuch zur Berufswahlvorbereitung. Nürnberg, Hrsg.: Bundesanstalt für Arbeit. Verlag: MEDIALOG. – 1992. -462 S.
   
6. Kupka, P. Herausforderungen der Berufsforschung – Konsequenzen für die Berufsbildung. In: R. Gaubitsch, R. Sturm (Hrsg.) Beruf und Beruflichkeit. – Horn: Ferdinand Berger&Söhne, 2005. – S. 719.
   
7. Lumpe, A. Der Berufswahlpass – ein Instrument zum selbstorganisierten und eigenverantwortlichen Lernen // URL: ссылка скрытаAufsatz_Berufswahl pass.pdf Schober, K. Berufsorientierung im Wandel – Vorbereitung auf eine veränderte Arbeitswelt. Wissenschaftliche Begleitung des Programms „Schule- Wirtschaft/Arbeitsleben“. SWA Materialien. Bielefeld , 2001. - Nr. 7. S. 7-38
   

Федун Л.М.

м. Чернігів

Професійні домагання старшокласників у сфері гуманітарних професій

В умовах ринку праці професійну діяльність людини схематично можна розглядати як динамічний та суперечливий процес взаємодії між потенційними робітниками та підприємцями. У такому процесі взаємодії людина, обравши певну професійну програму, намагається найефективніше її реалізувати. Провідним мотивом активності особистості у цьому процесі є її намагання зайняти в суспільстві таке соціально-професійне місце, яке в змозі гарантувати якомога кращі умови для власної безпеки життєдіяльності. За таких умов вибір, реалізація та корекція певної професійної програми людини залежить від її активності, ініціативності та відповідальності. Суспільні інститути в державі намагаються створити для цього лише достатні умови.

Реалізація обраної соціально-професійної програми передбачає придбання людиною послуг на інформаційно-освітньому ринку для оволодіння відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем професіоналізму. За таких умов особистість ще задовго до початку професійної кар’єри стає у суспільстві потенційним носієм професіоналізму. Проте інноваційний розвиток економіки України та трансформації ринку праці в світовий економічний простір в останні роки різко загострили кадрові проблеми в нашій державі. До таких проблем можна віднести й розбалансування попиту та пропозиції на ринку праці на категорії фахівців сфери гуманітарних професій. Для групи гуманітарних професій суттєвою характеристикою є перевищення пропозиції над вільною кількістю робочих місць, що й визначає актуальність і значущість формування у старшокласників професійних домагань у сфері гуманітарних професій.

За даними статистичних досліджень, у яких аналізуються вимоги вільних робочих місць до потенційних її споживачів відзначається, що сучасний ринок праці потребує фахівців, які здатні працювати в колективі та зберігати його виробничу стабільність. Особливо наголошується на вмінні фахівця сформувати „ядро” колективу та залучитися до створення психологічного комфорту у ньому, як основи виробничої стабільності суб’єкта господарювання. Важливого значення надається прагненню працівника до підвищення професіоналізму, як здорового способу здійснити успішну кар’єру.

У групі вимог до фахової підготовки домінуючими характеристиками потенційного працівника визначено компетентність, творче розкріпачення та бажання підвищувати кваліфікацію. За ранговими показниками на запитання до підприємців: „Що необхідно змінити, щоб підготувати працівників до професійної діяльності в нових вимогах ринку праці?” на першому місці ними відзначається створення умов для кращого розвитку творчого потенціалу особистості. На другому місці – стимулювання розвитку самостійності людини і на третьому, лише, – підвищення професійно-кваліфікаційної структури підготовки людини в період оволодіння професією [6, 152 – 157].

Отже, скорочення кількості робочих місць та зростання пропозиції фахівців, які мають гуманітарну освіту і бажають працювати у цій сфері, поволі утворили професійне середовище, вимоги якого в останні роки суттєво зросли. Саме тому, на нашу думку, випускник професійного навчального закладу має бути конкурентоспроможним на ринку праці гуманітарних професій і не стати безробітним та змінювати професію. Для цього необхідно удосконалювати зміст та педагогічні засоби професійної орієнтації ще в старшій школі, особливо серед тієї групи старшокласників, які обрали майбутню професію або ж вищий професійний навчальний заклад гуманітарного спрямування. Одним із напрямів такої модернізації традиційної педагогічної роботи є формування в учнів старшої школи обґрунтованих професійних домагань.

Проведений нами аналіз філософської й психолого-педагогічної літератури свідчить також про посилену увагу до проблеми формування самооцінки й професійних домагань представників гуманістичного напряму розвитку особистості (Е.Ериксон, Р.Бернс, Д.Кори, К.Левин, А.Маслоу, Р.Мей, Ф.Хоппе), які розглядають їх у структурі „Я – концепції” професійного розвитку людини.

Вперше поняття „рівень домагань” у наукові дослідження було введене німецьким дослідником К.Левиним. Домагання особистості, на думку вченого, є її особистісним утворенням, яке детермінує будь-яку активність і тому визначає не лише поведінку людини в певних умовах, а й стимулює її до процесів самоформування [7].

Найбільш узагальнене уявлення вчених цього напряму про значущість самооцінки й рівня домагань особистості у її професійному розвитку, на нашу думку, сформульоване у працях Д.Кори. Дослідник стверджує, що самооцінка й домагання людини характеризують її уявлення про саму себе й віддзеркалюють почуття особистої цінності й компетентності, які люди пов’язують зі своєю „Я – концепцією” [4, 775].

Про значення самооцінки й професійних домагань особистості в її розвитку наголошується в працях Р.Бернса. Вчений стверджує, що ці два поняття характеризують самосвідомість людини. Крім того, на його думку, терміни „Образ Я” або „Картина Я” недостатньо представляють динамічний, оцінний та емоційний характер уявлень особистості про себе й тому їх потрібно використовувати для характеристики лише статичної та когнітивної складової „Я – концепції”. Другою, оцінною складовою самосвідомості особистості має бути її самооцінка. При цьому, відзначає Р.Бернс, проявами самооцінки людини є її свідомі судження про свою значимість, які відкрито або ж приховано присутні у будь-якому акті поведінки [1, 35 – 36].

Отже, представники гуманістичного напряму розвитку особистості розглядають самооцінку як особистісне судження про власну цінність, що виявляється у властивих індивідові установках. Таким чином, доводять вчені, у процесі будь-якої активності особистості яскраво або ж приховано виявляється її оцінна складова, обумовлена загальновизнаними у суспільстві нормами, критеріями й цілями, моральними принципами та правилами поведінки.

У вітчизняних психолого-педагогічних дослідженнях також наголошується на важливості формування у особистості домагань у різних видах активності. Так, на думку Б.Ананьєва, рівень домагань пов’язаний з оцінними потребами особистості, які характеризують її домагання на відповідну оцінку соціуму. В працях Є.Серебрякової домагання особистості визначаються як потреба в певній самооцінці, яка прийнята і схвалена індивідом [5].

У дослідженнях Н.Коломинського рівень домагань особистості розглядається як модель власного самоздійснення, як складова прийнятого для себе „Я – образу”. Проте, відзначає вчений, узгодження самооцінки й рівня домагань особистості фіксується далеко не в 100% випадків. Домагання здебільшого виявляються значно нижчими, ніж їх вербальна самооцінка [3].

Наголошуючи на самопізнанні як найголовнішому змісту розвитку дитини старшого шкільного віку, Л.Божович стверджує про становлення у цьому віці стійкої самооцінки, яка базується на рівні домагань. Саме це, на її думку, породжує потребу в дитині бути не лише на рівні вимог оточуючого середовища, а й на рівні власних вимог і власної самооцінки. Дослідницею було виявлено, що нездатність дитини задовольнити сформовані домагання спонукають її до гострої потреби заниження самооцінки, результатом якої стають негативні переживання й афективна поведінка [2, 176].

Обґрунтовуючи сутність поняття „рівень домагань”, переважна частина вітчизняних вчених виділяють дві його змістові складові. Перша відображає глибинне ставлення до себе як до особистості і друга виявляється у зовнішньому прояві такого ставлення через встановлений рівень вимог до себе. Співвідношення означених вище складових рівня домагань особистості характеризує адекватність, стійкість і гармонійність її самооцінки, яка безпосередньо визначає саморегуляцію поведінки у різних сферах діяльності.

Таким чином, самооцінка й рівень домагань старшокласника визначають сформованість його готовності до обґрунтованого професійного самовизначення і досягнення у майбутньому професійного успіху в обраній діяльності. Оскільки закінчення загальноосвітньої середньої школи дитиною передбачає необхідність зміни соціального статусу, то цілком закономірним є також вирішення в цей період проблеми професійного самовизначення. При цьому сформованість самооцінки й рівня професійних домагань старшокласника визначають його прагнення обрати професію й досягнути в майбутньому цілей певної складності.

Отже, професійні домагання старшокласника та їх відповідна самооцінка є результатом професійного самовизначення особистості у старшому шкільному віці. Їх сформованість є якісною характеристикою здійсненого дитиною усвідомленого вибору майбутньої професії на основі інтересів і потреб особистості і з урахуванням вимог професії та кон’юнктури на ринку праці.

Серед традиційних педагогічних засобів формування професійних домагань старшокласників у сфері гуманітарних професій є удосконалення профорієнтаційної роботи у структурі методичних об’єднань педагогів. Зазначимо, що науково-методичне забезпечення профорієнтаційної роботи у роботі методичних об’єднань педагогів гуманітарного циклу навчальних предметів має здійснюватися шляхом обговорення змістовних, організаційних та методичних аспектів формування у старшокласників професійного самовизначення. Результати такого обговорення, як свідчить наш досвід, фокусуються у формулюванні річної теми науково-методичної роботи педагогів та погодження її із загальношкільною темою.

Висвітлимо орієнтовний річний план засідань методичного об’єднання педагогів гуманітарного циклу навчальних предметів та перелік тем запропонованих нами для обговорення.

Засідання 1. Професійне самовизначення старшокласників, тематичне і календарне планування профорієнтаційної роботи у процесі вивчення профільних предметів:

– підведення підсумків роботи методичного об’єднання за попередній навчальний рік;

– організація профорієнтаційної роботи в 10 – 11 профільних класах;

– методичне забезпечення профорієнтаційної роботи зі старшокласниками у наступному навчальному році;

– планування профорієнтаційних заходів (назва і термін) на наступний навчальний рік.

Засідання 2. Професійні домагання старшокласників як проблема профорієнтаційної роботи вчителя профільних дисциплін:

– ознайомлення старшокласників із вимогами сучасних професій;

– формування адекватної самооцінки учнів;

– активізація професійного самовизначення дітей старшого шкільного віку й залучення їх до різноманітних видів пізнавально-перетворюючої діяльності.

Засідання 3. Організаційно-методичні засади взаємодії методиста з профорієнтації учнів, педагогів, батьків, психолога, соціального педагога та медичної служби навчального закладу:

– планування загальношкільних та класних профорієнтаційних заходів;

– залучення батьків учнів до організації окремих профорієнтаційних заходів;

– взаємодія вчителів із викладацьким складом вищих навчальних закладів.

Засідання 4. Зміст, форми та методи профорієнтаційної роботи вчителя профільних предметів:

– форми профорієнтаційної роботи;

– методи профорієнтаційної роботи;

– педагогічні прийоми та методики профорієнтаційної роботи;

– актуальні для учнів старших класів профорієнтаційні теми.

Засідання 5. Педагогічні засади планування профорієнтаційних заходів педагога:

– підготовчий етап;

– розробка плану заходу;

– реалізація профорієнтаційного заходу;

– контроль за якістю виконання профорієнтаційного заходу та узагальнення результатів ефективності його проведення.

Засідання 6. Підведення підсумків профорієнтаційної роботи вчителя профільних предметів, звіт за проведену профорієнтаційну роботу:

– узагальнення результатів реалізації плану профорієнтаційної роботи:

– досягнення у формуванні професійних домагань учнів 10 та 11 класів;

– напрями вдосконалення профорієнтаційної роботи на наступний рік;

– організаційні перешкоди для реалізації профорієнтаційних заходів та напрями їх усунення;

– пропозиції та рекомендації для наступного плану профорієнтаційної роботи в старшій школі.

Отже, впродовж року було заплановано провести шість засідань методичного об’єднання педагогів. Їх планування мало на меті логічно вибудувати обговорення актуальних проблем здійснення профорієнтаційної роботи у процесі вивчення навчальних предметів гуманітарного циклу та вчасно уточнити змістовне наповнення кожного його етапу.

Крім того, запропоновані учасникам методичного об’єднання для обговорення теми засідань передбачали на початку навчального року висвітлити організаційно-методичні проблеми профорієнтаційної роботи зі старшокласниками, а згодом перейти до обговорення вікових особливостей професійного самовизначення дитини у старшому шкільному віці. Такі вікові особливості, під час проведеного експерименту, розглядалися у площині:

– ознайомлення старшокласників з вимогами сучасних професій гуманітарної сфери;

– формування професійних домагань та адекватної самооцінки дітей старшого шкільного віку;

– залучення старшокласників до різноманітних видів пізнавально-перетворюючої діяльності гуманітарного спрямування.

Зазначимо, що в кінці першого півріччя було обговорено на засіданні методичного об’єднання питання організаційно-методичних засад взаємодії методистів з професійної орієнтації учнів, педагогів, батьків, психолога, соціального педагога, медичної служби навчального закладу та регіонального центру зайнятості з метою залучення суб’єктів виховного впливу до організації окремих профорієнтаційних заходів.

Накопичуючи досвід проведення профорієнтаційної роботи, педагоги на окремому засіданні обговорювали змістовне наповнення кожного із розроблених профорієнтаційних заходів, уточнювали необхідні організаційно-методичні питання тощо.

Закінчувалася робота методичного об’єднання педагогів на засіданні, присвяченому підведенню підсумків профорієнтаційної роботи впродовж року. На цьому засіданні:

– узагальнювалися результати реалізації плану профорієнтаційної роботи кожного учасника методичного об’єднання педагогів гуманітарного циклу навчальних предметів;

– обговорювалися досягнення у формуванні професійних домагань учнів 10 та 11 класів;

– уточнювалися напрями усунення перешкод реалізації профорієнтаційних заходів;

– формулювалися пропозиції та рекомендації для наступного плану профорієнтаційної роботи в старшій школі у структурі науково-методичного об’єднання педагогів гуманітарного циклу навчальних предметів.

Змістовно план роботи методичного об’єднання педагогів профільних предметів містив у собі три групи профорієнтаційних заходів, які передбачали:

– формування у старшокласників образу „Я”;

– формування у старшокласників образу „Я у світі професій”;

– спонукання особистості до самооцінки, самопізнання та самовдосконалення до рівня вимог обраної професії.

В цілому, висвітлена нами вище форма організації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками у процесі вивчення навчальних предметів гуманітарного циклу мала на меті:

– повідомлення профорієнтаційної інформації (професійне інформування) старшокласникам про попит на ринку праці у фахівцях гуманітарного спрямування;

– виховання у школярів відповідального і активного ставлення професійного самовизначення;

– розвиток пізнавальної активності, наполегливості, ініціативності, самостійності, творчості, спостережливості;

– стимулювання особистості до самоосвіти, самооцінки, самопізнання та самовдосконалення;

– включення учнів у різноманітні види діяльності, які створюють умови для формування необхідних в майбутньому професійно важливих якостей особистості.

Отже, в таких жорстких умовах конкуренції на ринку праці гуманітарних професій значна частина фахівців отримує статус безробітного і змушена змінювати професію. Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є удосконалення змісту та педагогічних засобів професійної орієнтації старшокласників у процесі вивчення навчальних предметів гуманітарного циклу. Професіографічне наповнення таких навчальних предметів має здійснюватися через систему роботи методичних об’єднань педагогів гуманітарного циклу навчальних предметів напряму профільного навчання.

Література

1. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание. – М., 1986. – 401 с.

2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (психологическое исследование). – М.: Просвещение, 1968. – 452 с.

3. Коломинский Н.Л. Самооценка и уровень притязаний учащихся старших классов вспомогательных школ в учебной деятельности и межличностных отношениях: Автореф. дис. канд. психолог. наук – Минск, 1972 – 21с.

4. Психологическая энциклопедия /Под ред. Р.Корсини и А.Ауэрбаха – Санкт – Петербург, 2003.

5. Серебрякова Е.А. Уверенность в себе и условия ее формирования у школьников: Автореф. дис. канд. психолог. наук. – М.,1955 – 16 с.

6. Праця в Україні 2002: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат, 2003. – 413 с.

7. Lewin K., Dembo T., Festinger I., Sears P. Levels of aspiration // Personality and the Behavior Disorders. – N.Y.: The Ronald Press Company 1944. – P.


Хміль М.М.

м. Львів

Організація і зміст профорієнтаційних послуг для молоді. Специфіка їх надання державною службою зайнятості

Із давніх-давен українці відомі як працьовита нація. Ще сто-двісті років тому найбільш шанованими та важливими професіями, після вчителя та священика, в українському селі були – столяр, коваль, кравець та муляр. Робітничі професії, які забезпечували задоволення потреб населення, були затребованими, престижними та матеріально оплачуваними.

Із розвитком процесів урбанізації та індустріалізації, важливість робітничих спеціальностей лише зросла, як і важливість правильного професійного вибору, що спонукало людину до переосмислення актуальності та потреби у тій чи іншій професійній категорії.

Економічна криза, в якій перебувала Україна в 90-х роках, спричинила зниження престижу робітничих професій, професій сфери послуг, легкої та харчової промисловості. Знизилась якість життя населення, почався відтік не лише «технологічного потенціалу», але й «трудового потенціалу» за кордон та зросла професійна деградація спеціалістів, які залишились без роботи.

Історичні події, внаслідок яких було знищено попит на робітничі професії на внутрішньому ринку праці, спричинили «загострення» проявів синдрому меншовартості. За будь-яку ціну покоління, яке в 90-х відчуло на собі жахливо-принизливий вплив безробіття, намагалось дати свої дітям вищу освіту, вважаючи її запорукою кращого матеріального майбутнього, ніж є у них. Саме в цей період з’явилось у свідомості українців переконання про непрестижність професій, які забезпечують високий рівень якості життя усіх прошарків населення, однак матеріальне заохочення яких мізерне. Сьогодні, коли з кожним роком Україна все більше і більше набирає ваги в житті світової та європейської спільноти, питання вирішення проблеми безробіття, особливо молодіжного, не просто актуальне, а й нагальне. Формування стратегічних планів розвитку професійно-трудового потенціалу держави є одним із важливих завдань державної служби зайнятості. У час, коли пошук висококваліфікованого слюсара, фахівця – столяра чи швачки, стає проблемою, державна служба зайнятості за допомогою різноманітних сучасних методів та форм профорієнтаційної роботи намагається змінити наявність у населення стереотипів непрестижності професій, без яких існування нашого суспільства стане просто неможливим.

Очевидно, що найбільш соціально вразливою групою населення з одного боку, проте потенційно важливою для розвитку держави з іншого, є молодь. Молоді роки - це час активного розвитку пізнавальних можливостей людини, період особистісного та професійного становлення молодої людини. Як диференційована соціальна група, молодь має специфічні соціально-психологічні, соціальні, культурні та інші особливості, вирізняється способом життя та рівнем соціальної активності. Соціально значущою рисою молоді є напружений пошук сенсу життя, прагнення до нових ідей, віднаходження власних уподобань та пріоритетів. Саме в цей період формується громадянин як активний член спільноти, його світогляд, переконання та громадянська позиція людини, здійснюється професійний вибір.

Ринок праці щораз більше вимагає творчих, конкурентоспроможних, висококваліфікованих працівників, які є спеціалістами в конкретному напрямі діяльності та володіють інформацією і знанням з інших ділянок. Зростання конкуренції на ринку праці зумовлює підвищення вимог до рівня конкурентоспроможності особи. Широкий спектр різноманітних професій є площиною, в якій молода людина повинна обрати власний професійний напрям, зрозуміти його зміст та особливості, зуміти адекватно оцінити власні можливості, здібності та схильності. Підготовка молоді до свідомого професійного вибору – це головний аспект профорієнтаційної роботи. Рівень конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці великою мірою залежить від ступеня оволодіння нею відповідно до власної професійної придатності тією професією, що користується попитом на регіональному ринку праці.

Професійна орієнтація, як комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивіда та попиту на ринку праці, спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами, схильностями, здібностями, станом здоров’я людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей і талантів людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і є одним із найважливіших елементів державної політики в сфері соціального захисту та ефективної зайнятості населення. Упродовж навчального року ведеться системна та поетапна профорієнтаційна робота з учнівською молоддю з метою допомоги молодим людям у визначенні свого індивідуального професійного шляху. Для ознайомлення з особливостями ринку праці максимальної чисельності учнів та наочного закріплення інформації, загальноосвітні навчальні заклади Львівської області оснащені профінформаційними стендами. Під час проведення профорієнтаційних заходів з учнями застосовуються різні форми роботи: семінари, групові профконсультації із застосуванням профдіагностики, професіографічні дослідження, зустрічі та екскурсії тощо. Так, упродовж січня-червня 2008 р. профорієнтаційними послугами було охоплено 19530 учнів загальноосвітніх шкіл.

Останнім часом одним із важливих аспектів роботи Львівського обласного центру зайнятості є розвиток та використання новітніх методів профорієнтаційної роботи з молоддю. Заходи, метою яких стало підвищення престижу робітничих професій, формування позитивного ставлення громадськості до здобуття професій, актуальних на місцевому ринку праці, – важлива ланка системи профорієнтаційних послуг, які надає центр зайнятості.

Один із таких заходів, який вже двічі у 2007-2008 роках проводився Львівським обласним центром зайнятості з метою популяризації робітничих професій, – «Марафон актуальних робітничих професій». Упродовж його перебігу відбулися презентації близько 30 найактуальніших робітничих професій, які користуються попитом на ринку праці. Загалом, у «Марафонах» взяло участь майже 1000 працедавців, 500 загальноосвітніх навчальних закладів, 98 закладів професійно-технічної освіти, 5600 учнів та 3400 безробітних. Під час заходу відбувалися „Дні актуальних професій”, на яких презентували конкретну професію одночасно для молоді та представників управлінь праці та соціального захисту населення, відділів у справах сім’ї, молоді та спорту районних держадміністрацій, відділів освіти, директорів навчальних закладів та членів батьківських комітетів. Презентація складалася із стислої характеристики професії з урахуванням особливостей місцевого компоненту та використанням відеофільму, роздаткового матеріалу та презентації професії навчальним закладом із демонстрацією виробів, виступами учнів ПТУ тощо. „Марафон актуальних робітничих професій” – це поєднання кількох профорієнтаційних заходів: професіографічної зустрічі, професіографічної екскурсії, презентації навчального закладу, групової профконсультації із застосуванням профдіагностичних методик та безпосередньо презентації професії. Восени цього року знову проходитиме «Марафон актуальних робітничих професій». Планується, що даний захід буде масштабнішим: у ньому візьме участь значно більше як учнів, так і навчальних закладів та працедавців.

Загалом обсяг профорієнтаційних послуг з учнівською молоддю впродовж січня-червня 2008 року було збільшено. Якщо впродовж січня-червня 2007 року фахівцями міських та районних центрів зайнятості Львівської області 17902 учням загальноосвітніх шкіл надано 18003 профорієнтаційних послуги, у січні-червні 2008 року 19530 учням загальноосвітніх шкіл надано вже 19546 профорієнтаційних послуг.

Порівняльна характеристика надання профорієнтаційних послуг 2007-2008 роки.

У комплексі профорієнтаційних заходів, які проводяться у міськрайонному ЦЗ Львівщини, своєрідним нововведенням став конкурс дитячого малюнка професійного спрямування. Цей захід був спрямований на дітей молодшого віку, а також на дітей з інтернатів та дитячих будинків. Конкурс дитячого малюнка на тему «Моя майбутня професія» було організовано Львівським обласним центром зайнятості з метою зацікавити світом професій учнів ще у молодшому шкільному віці, викликати інтерес до свідомого професійного вибору з врахуванням потреб ринку праці.

Загалом в цьому конкурсі взяло участь 117 учнів 1-4 класів загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл-інтернатів, які представили на розгляд комісії 130 робіт. На обласному рівні в другому турі конкурсу було визначено переможців, котрі посіли І, ІІ, ІІІ місця. Конкурс відбувався у двох номінаціях: серед учнів, котрі навчаються у загальноосвітніх школах-інтернатах, учнів спеціалізованих шкіл-інтернатів для дітей з вадами здоров’я. Планується, що восени 2008 року в межах масового заходу «День професійного самовизначення» буде знову проведено аналогічний дитячий конкурс. Проведення таких заходів закладає позитивні перспективи на майбутнє.

Співпраця держаної служби зайнятості з усіма ланками закладів освіти є запорукою ефективного превентивного профорієнтаційного процесу. Проведення Днів відкритих дверей закладами професійно-технічної освіти – важлива передумова майбутньої успішної професійної орієнтації учнів, які обирають майбутній фах. Особливо важливою є профорієнтаційна робота з молоддю, яка має вади здоров’я. Велика увага приділяється роботі з учнями спеціалізованих шкіл-інтернатів, адже ці діти найбільше потребують дієвої профорієнтаційної роботи. Такі молоді люди менш соціально захищені, ніж їхні здорові ровесники. Саме тому потребують більшої опіки та турботи. Один із таких заходів відбувся у Львівському професійному художньому ліцеї. День відкритих дверей було організовано спільно з Львівським обласним та міським центрами зайнятості, фахівці яких провели в ліцеї тренінги «Я це можу» та «Адаптація людей з особливими потребами в сучасних умовах». Цей захід був, передусім, спрямований на потреби випускників шкіл із вадами слуху. Серед присутніх були вихованці Львівської спеціальної загальноосвітньої школи для нечуючих дітей св. Марії Покрови та Підкамінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату із поглибленою професійною підготовкою для дітей із зниженим слухом.

Профорієнтаційна робота провадиться не тільки з учнями загальноосвітніх шкіл, але й з їх батьками. Упродовж першого півріччя 2008 року у всіх М(Р)ЦЗ області проведено круглі столи за участю представників районних (міських) відділів освіти, відділів у справах сім’ї, молоді та спорту, практичних психологів та директорів шкіл (першочергово – сільських). Метою проведення круглих столів визначено налагодження тісної співпраці між загальноосвітніми навчальними закладами та службою зайнятості.

Ще одним новим напрямом профорієнтаційної роботи, який було започатковано Львівським обласним центром зайнятості у 2008 році, є охоплення профорієнтаційними заходами учнівської молоді на період літніх канікул. Зокрема, це запровадження у літніх оздоровчих таборах відпочинку профорієнтаційної роботи з використанням інтерактивних ігор («Острів», «Повітряна куля» тощо), тестування, тренінгу «У світі професій» тощо. У восьми міськрайонних ЦЗ Львівської області, а саме в Моршинському, Стебницькому, Жовківському, Трускавецькому, Сколівському, Дрогобицькому, Золочівському, Перемишлянському, успішно було проведено 17 профорієнтаційних заходів для учнів у літніх таборах. У них взяло участь близько 400 осіб.

У період із січня по червень 2008 року більше уваги приділялось залученню молоді до групової та індивідуальної профорієнтаційної роботи.

Порівняльний аналіз охоплення профорієнтаційними послугами молоді з числа незайнятого населення




Відсоток охоплення профорієнтаційними послугами молоді до 35 років у першому півріччі цього року становить 86,4%. Загалом понад 27803 молодих людей з числа незайнятого населення отримали профорієнтаційні послуги. У першому півріччі минулого року рівень охоплення молоді профорієнтаційними послугами становив 81,0%.

Провадиться профорієнтаційна робота з учнями професійно-технічних навчальних закладів. У березні 2008 року Львівський обласний молодіжний центр праці в рамках проекту «Громадські слухання на місцевому рівні – виклики для громадськості» проводив громадські обговорення на тему: «Молодь на ринку праці Львова: проблеми та шляхи їх вирішення». Метою заходу було визначення основних проблемних питань працевлаштування молодої людини у Львові та пошук можливостей їх вирішення силами місцевої громади. Випускникам ПТУ та ВНЗ, що брали участь у заході, фахівці МЦЗ надали профорієнтаційні послуги.

Професій дуже багато, проте існують такі, попит на які значно перевищує пропозицію робочої сили. До цих професій, передусім, належать: електрогазозварник, швачка, слюсар-ремонтник. Можна прогнозувати, що попит на робітничі професії буде актуальним щонайменше ще п’ять років. Що ж стосується фахівців з вищою освітою, то слід зазначити: зростає попит на спеціалістів високого класу, зокрема, інженерів-електроніків, інженерів-програмістів, інженерів із ремонту та налагодження електроенергетики тощо.

У своїй роботі фахівці ОЦЗ особливу увагу надають профорієнтаційній роботі з сиротами або особами, котрі залишились без піклування батьків. Загалом за перше півріччя 2008 року таким особам центрами зайнятості області було надано 93 профорієнтаційні послуги.

Загалом, за перше півріччя 2008 року профорієнтаційними заходами було охоплено 877 загальноосвітніх навчальних закладів, в яких було проведено 1609 профорієнтаційних заходів. З січня по червень 2008 року проведено 1052 превентивні заходи, спрямовані на підвищення мотивації учнів до вибору робітничих професій. У цих заходах взяло участь 30472 особи. Це більше, ніж за попередній, 2007 рік, що свідчить про збільшення обсягів профорієнтаційних послуг серед молоді, яка є особливою цільовою групою державної служби зайнятості.


Порівняльний аналіз охоплення профорієнтаційними послугами учнів загальноосвітніх навчальних закладів (2007-2008 роки)


За другий квартал 2008 року Львівським ОЦЗ було надано 19546 послуг учням загальноосвітніх шкіл, з них випускникам - 18970, учням спеціальних шкіл-інтернатів – 352, учням – дітям-інвалідам – 62, дітям-сиротам – 93, учням-підліткам, котрі перебувають на обліку, - 5. Із початком нового навчального року активність проведення профорієнтаційних заходів, з метою превентивної роботи з учнями, зросте, зокрема, восени заплановано низку масових профорієнтаційних заходів, а саме «Марафон актуальних робітничих професій», конкурс дитячого малюнка «Моя майбутня професія», а також День професійного самовизначення. Безсумнівно, профорієнтаційна робота є дієвим інструментарієм усвідомленого вибору професії, гармонізації попиту та пропозиції робочої сили, продуктивної зайнятості молоді, сприяє підвищенню її конкурентоспроможності на ринку праці.


Чапка Мирослав

Польща