Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В
| Вид материала | Документы |
- Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
- В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
- Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
- Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
- Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
- Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
- Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
- Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
- Гостей: на, 111.12kb.
- Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.
Савоста А.В.
м. Київ
Актуалізація професійної мотивації особистості
як умова подолання ситуації безробіття
Вирішення проблеми безробіття, як найгострішої соціально-економічної проблеми, можливо лише за сприяння влади. На думку директора з питань глобальних програм та урядування Інституту Світового банку Даніеля Кауфманна, який виступив з доповіддю у Києві на круглому столі і який вважається одним з найкращих експертів з питань урядування та розвитку, лише після вирішення питання про корупцію в Україні, яка зменшує спроможність країни до розвитку, гальмує соціальний розвиток і розвиток людини, чинить негативний вплив на глобальну безпеку, можна покращити проблему безробіття. На його думку, подолання корупції може поліпшити добробут українців на 300%. Досвід практики протидії корупції в Україні свідчить про її безплідність та вказує на те, що ця протидія не заснована на адекватних уявленнях про корені корупції в країні. А якщо говорити, про внесок кожного з нас у протидію корупції, то, враховуючи зарубіжний досвід, важливе значення має формування антикорупційної культури громадян.
Метою даної статті не є розгляд проблеми безробіття, вирішення якої разом з питанням про корупцію стає можливим лише зі зміною державної політики. Отже, за таких умов доцільно спрямувати увагу на виявлення й розкриття механізмів, що дозволяють людині, яка опинилась в ситуації безробіття, «власними силами» ефективно її подолати. Маються на увазі психологічні чинники та їх змістовні компоненти.
Ситуація безробіття виникає під час втрати певного робочого місця і відповідно постійного заробітку або в період очікування, якщо заробіток людини не є постійним, що досить часто трапляється в наших соціально-економічних умовах. Взагалі, ситуацію безробіття, в яку потрапляє людина, можна розглядати як очікування певних змін у професійній діяльності або як перехідний період від одного етапу до іншого. Вона характеризується невизначеністю та виступає підґрунтям для подальших змін у особистому й професійному житті людини.
Так склалось історично, що постійна робот протягом всього життя, стаж і отримання пенсії, як соціальний гарант, - категорії, що виступали атрибутом стабільності й захищеності досить довгий період в нашому суспільстві. Зрозуміло, чому при даній інтерпретації, втрата роботи та безробіття можуть сприйматися як втрата цієї стабільності, як стресовий стан невизначеності й кризи, що може призвести до негативних наслідків у різних сферах життя. В свій час багато досліджень з психології праці було присвячено саме такому відходу до проблеми. Висвітлювались питання особливостей й етапів стресових станів, пов’язаних з ситуацією безробіття, «неврозу безробіття», позбавлення сенсу, психологічної деформації; виділялись характеристики, що притаманні більшості людей в подібній ситуації. І дійсно, в методичному посібнику для спеціалістів міських й районних центрів зайнятості щодо організації та проведення психологічного консультування безробітних 1999 року видання у розділі «Особливості психологічного консультування безробітних» [1] ми зустрічаємо наступне: «Для безробітного, про положення якого можна говорити як про ускладнене, характерні постійні фрустрації. Стани фрустрації приводять до напруженості, внаслідок чого безробітний демонструє неконструктивну поведінку… Таким чином, втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я». Також виділяються чотири основні «типи безробітних та їх поведінки у ситуаціях байдужості, невизначеності й тиску».
Не буде перебільшенням, коли скажемо, що переосмислення фундаментальних положень та підходів до вирішення даної проблеми, тобто певна її модернізація з наступним виробленням усього комплексу відповідних прикладних проблем визначає цільове спрямування й зміст даного напрямку соціально-психологічних досліджень.
Зміни, що сталися в нашому суспільстві, супроводжувались зсувом пріоритетів у сфері ціннісних орієнтувань (і молоді, і дорослого населення). В ситуації нестабільності й невизначеності, особливо при зміні чи втраті роботи, важливою особистісною якістю є гнучкість, яка дозволяє підтримувати динамічну рівновагу. Актуальним також є ставлення до самої ситуації безробіття, як до можливості зміни типу, чи взагалі, виду професійної діяльності, як до переходу з одного етапу на інший у своєму професійному становленні, тобто, як до ситуації, що наділена потенціалом до професійного й особистісного розвитку. Необґрунтованим на сьогоднішній день буде намагання «утриматись» на певному місці роботи в той момент, коли очевидними є ознаки «перехідного періоду». На думку П.В. Лушина [2], особистісне змінювання, як процес системного розвитку особистості, включає в себе малопередбачувані переходи до нових життєвих можливостей людини. «Перехідний період» розглядається ним як відносно швидкий перехід екосистеми людини до нових можливостей. Зміна ідентичності при цьому відбувається несподівано, непередбачено й радикально. Разом з цим, зростання негативних явищ свідчить про наближення адаптивної реакції екосистеми. Психологічний розлад, порушення або проблема, як правило, свідчать не про хворобливий, а про перехідний стан особистості на новий виток розвитку.
Серед механізмів, що дозволяють людині, яка опинилась в ситуації безробіття, ефективно її подолати важливе місце займає зміст професійної мотивації.
У процесі самоактуалізації людина здійснює один із головних життєвих виборів, який має надзвичайне значення як для неї самої, так і для суспільства - вибір професії. Це по суті вибір життєвого шляху, більше того, це той центр, де сходяться інтереси особистості й суспільства, де можливе й необхідне гармонічне поєднання особистих і загальних інтересів. Сьогодні суспільство дає можливість широкого вибору професії, але це не спрощує цей вибір. Безробіття, яке має місце сьогодні, ставить це питання перед людиною дуже гостро. До цього слід додати проблеми, пов’язані з віковими та статевими особливостями, своєрідністю й змінами особистих планів, бажань, внутрішнього світу.
Пізнавальний інтерес є важливим чинником ефективності пізнавальної діяльності взагалі, професійний інтерес, в свою чергу, створює умови для успішності навчальної та професійної діяльності. Пізнавальна потреба розкривається у пізнавальних інтересах, котрі задовольняються в процесі отримання нової інформації і розширення особистого досвіду людини. Відсутність інтересу до засвоюваних знань призводить до того, що вони залишаються формальними. Між інтересами та потребами існує тісний взаємозв’язок. Розвиток інтересів стимулюється різноманітними потребами людини. Поглиблюючись інтерес може перетворюватись у потребу. Підживлюючись інтересом, діяльність стає більш продуктивною, викликає позитивні емоції.
Вивченню пізнавальної потреби приділяється велика увага у сучасній психології, психофізіології та педагогіці. Дану проблему в різних видах діяльності людини розробляли Б. Ананьєв, Л. Божович, В. Ільїн, Л. Проколієнко, Є. Рибалко, В. Чудновський, Ю. Шаров, Г. Щукіна та ін. Потреба в знаннях підтримує мотивацію до діяльності, метою якої є набуття нового знання і досвіду, вона пов’язана з позитивними емоціями. Засвоєння нових знань, набуття індивідуального досвіду є кінцевим результатом процесу задовольняння пізнавальної потреби (Б. Ананьєв). Переважання вибірковості до певної сторони предмету, сила та інтенсивність пізнавальної активності виступають показниками рівня розвитку пізнавальної потреби (В. Ільїн).
Формою вияву пізнавальної потреби, на думку вчених-психологів, є інтерес, котрий забезпечує спрямованість особистості на певну діяльність, об’єкти та сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, більш глибокому і повному відображенню дійсності (С. Ананьїн, Б. Додонов, О. Киричук, О. Ковальов, З. Огороднійчук, Г. Щукіна та ін.).
Критеріями інтенсивності потреби виступають стійкість у часі, подолання перешкод на шляху до її задоволення, урахування співвідношення потреби з вимогами навколишньої дійсності.
Між потребами і мотивами відзначається наявність складних зв’язків: на основі однієї потреби виникає сукупність мотивів, з іншого боку, ті самі мотиви відповідають різним потребам, які є фундаментом усіх мотиваційних утворень психіки. Інтереси, ціннісні орієнтації, переконання демонструють зв’язки між потребами та предметним середовищем.
Особливу роль у розвитку пізнавальної потреби відіграє професійно-особистісна стійкість, яка дозволяє зберігати спрямованість дій та забезпечує продуктивну педагогічну діяльність незалежно від негативного впливу зовнішніх чинників.
Впевненість у собі, відсутність емоційної напруги, страху перед невизначеністю у професійній сфері життя, уміння регулювати свій емоційний стан, наявність вольових якостей, уміння приймати вірні рішення в нестандартних ситуаціях – все це є характеристиками високого рівня сформованості професійно-особистісної стійкості.
Формуванню професійно-особистісної стійкості сприяють такі умови: розвиток здатності майбутніх фахівців до саморегуляції у професійній діяльності, формування мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, орієнтація на творчу самореалізацію особистості у процесі оволодіння професією.
У своєму дослідженні ми виявили, що професійно-пізнавальна потреба ініціює й підтримує мотивацію до діяльності, метою якої є набуття нового професійного знання й досвіду. Професійно-пізнавальна потреба виявляється в готовності до професійної діяльності, отриманні задоволення від своєї професії, успішності діяльності й здатності до неї.
Ця властивість особистості впливає на життєві плани, професійне становлення. Без бажання та прагнення оволодівати професією майбутній фахівець неспроможний отримати необхідні знання, вміння, навички та в майбутньому включитись у роботу.
Емоційно-позитивне ставлення в процесі професіоналізації набуває особливу значущість, оскільки фахівець у своїй роботі буде стикатися не лише зі складними ситуаціями, як ситуація безробіття, але й з різними чинниками, що вміщують у собі потенційну можливість підвищеного емоційного реагування. Емоційне ставлення до тієї чи іншої сторони професійної діяльності істотно впливає на емоційну спрямованість професійно-пізнавальної потреби. Позитивне емоційне ставлення до професії виникає через її відповідність індивідуальним особливостям. Задоволення майбутньою професією, її привабливість, що стимулюють пізнавальний інтерес до знань з фахових дисциплін, відіграють важливу роль в оцінці професії.
Рівень професійно-пізнавальної потреби підвищується за умови управління потребою із самого початку навчання шляхом цілеспрямованої роботи викладачів. З виникненням позитивного емоційного ставлення до професії на початковому етапі в навчально-виховному процесі повинні застосовуватися різні психолого-педагогічні впливи профорієнтаційного характеру з метою формування системи ціннісних орієнтацій, яка включає у себе майбутню професійну діяльність.
Програма управління процесом формування професійно-пізнавальної потреби залежить від курсу, на якому навчаються студенти. На першому курсі головним завданням є формування в студентів зацікавленості майбутньою професією, прищеплення інтересу до неї, розкриття значущості професії; на середніх курсах – ознайомлення з вимогами до особистості фахівця. На старших курсах студенти мають бути готовими до виконання даної ролі.
Успішному розвитку професійно-пізнавальної потреби можуть сприяти різні впливи, які повинні відповідати у плані пізнавального, емоційного і мотиваційного навантаження. З метою оптимізації розвитку професійно-пізнавальної потреби необхідно враховувати наступні психолого-педагогічні чинники: професійно-педагогічну спрямованість особистості, усвідомлення значення професійних знань у вирішенні практичних питань, інтерес до певної професійної діяльності, усвідомлення життєвих цілей, спрямованість на самореалізацію у процесі оволодіння професією, намір найближчим часом розширити знання, осмислити нові методики с позиції отриманих знань тощо. Рівень розвитку професійно-пізнавальної потреби також впливає на вибір засобів її розвитку.
Література
- Особливості психологічного консультування безробітних /Методичний посібник для спеціалістів міськ(рай)центрів зайнятості щодо організації та проведення психологічного консультування безробітних. – К.: ДЦЗ, 1999. – С. 22.
- Лушин П.В. Личностные изменения как процесс: теория и практика. - Одесса: Аспект, 2005. - 334 с.
Синявський В.В., Міропольська М.А.
м.Київ
До питання професіографічного забезпечення системи професійної орієнтації
Професійна орієнтація як складна науково-практична система роботи будується на двох основних передумовах, що складають інформаційну і методичну основу її заходів та забезпечують усій профорієнтаційній роботі необхідну конкретність, цілеспрямованість й науково-методичну забезпеченість: по-перше, на глибоких знаннях змісту і умов професійної діяльності, правильних уявленнях про вимоги професій до психофізіологічних та особистісних якостей людини; по-друге, на психодіагностичній оцінці індивідуально-психологічних особливостей людини та співставленні одержаних результатів з вимогами різних видів діяльності до особистості працівника, тобто професіографічне забезпечення профорієнтації є однією з провідних її проблем.
Теоретично давно усвідомлено, що важливою і необхідною умовою роботи з профорієнтації є наявність науково обгрунтованих професіографічних матеріалів. Але, не дивлячись на певні зусилля в психологічному вивченні професій, доводиться визнати, що орієнтованість молоді в просторі професій продовжує залишатися слабким місцем у відповідній підготовці її до професійного визначення. Слід також визнати, що на сьогоднішній день у розпорядженні працівників профтехосвіти немає досить репрезентативного масиву опису професій /професіограм/. Гострота цього питання визначається й тим, що не тільки професійні училища, школа, але й батьки не мають систематизованої професіографічної інформації.
Таким чином, професійна орієнтація не може бути цілеспрямованою і ефективною без наявності чітких, науково обґрунтованих даних про специфіку професій, їх вимоги до особистісних і психофізіологічних якостей людини. Як відомо, відсутність знань про психологічний зміст професій може мати негативні наслідки при виборі чи зміні професії, роботи, при проведенні профконсультації. Значення таких знань особливо велике. Як образно сказав американський психолог Т.В.Харрелл, "опис роботи є серцем профорієнтації". На важливість вивчення професій для цілей профорієнтації вказується в дослідженнях багатьох психологів: Н.Д.Левітова, І.П.Шпільрейна, С.Г.Геллєрштейна, К.М.Гуревича, Є.О.Климова, К.К.Платонова, Є.О.Мілеряна та інших.
Останнім часом нагальні потреби практичної профорієнтаційної роботи викликали інтерес до психологічного вивчення професій. Але такі роботи поки що не набули потрібних масштабів. До того ж, ті професіографічні матеріали, що є на сьогоднішній день, не задовольняють зростаючих запитів практики.
В умовах професіографічного дефіциту, профорієнтаторам часто доводиться працювати "всліпу", спираючись на випадкові емпіричні уявлення про психофізіологічні вимоги різних професій до особистості спеціаліста і відповідно інтуїтивно підбирати блок психодіагностичних методик для вирішення питань професійної консультації. При цьому слід звернути увагу на те, що такого роду суб'єктивні уявлення про професії не завжди адекватно відображають внутрішню, приховану від зовнішнього спостереження психологічну структуру діяльності і можуть ввести в оману профконсультанта.
Результатом професіографічного вивчення є професіограма – документ, в якому подано комплексний, систематизований і всесторонній опис об’єктних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, яка включає повний опис власне психологічних характеристик та особистісних якостей спеціаліста, які є професійно важливими.
У літературі в більшості професійна діяльність розглядається очима вченого, тоді як для цілей профорієнтації зміст професійної діяльності повинен бути представлений в формі, доступній та зрозумілій для суб’єкта, якому вона адресована. Вивчаючи професію для цілей профорієнтації, необхідно зуміти побачити професійну діяльність очима людини, яка буде за цією професією працювати. Коли, наприклад, йде мова про опис вимог професії до психологічної сфери особистості, то треба мати на увазі не простий перелік цих вимог, а їх характеристику з причинним обґрунтуванням кожної вимоги об'єктивними умовами професійної діяльності. Якщо, допустимо, йде мова про вимоги професії до уваги людини, то мало вказати, що для цієї професії є необхідним прояв того чи іншого виду уваги. Необхідно вказати джерело цих вимог у виробничо-технічній структурі професії і в об'єктивних умовах виконання професійної діяльності. Крім цього, в професіограмі розкриваються можливості компенсації тих чи інших якостей і особливостей прояву особистості в процесі її професійної діяльності, визначається перелік якостей, до яких можуть адресуватися екстремальні навантаження, а також протипоказання /перелік якостей, несумісних із заняттям даною діяльністю/.
Таким чином, в професіограмі об'єктивні особливості трудового процесу, його технічні, технологічні, організаційні та інші характеристики, мовби переводяться на мову психофізіологічних та соціально-психологічних понять. Це необхідно для того, щоб створити єдину основу для співставлення особливостей професій і людини.
Слід зауважити, що професіографічний матеріал повинен містити в собі не тільки аналіз індивідуально-психологічних особливостей, але й аналіз важливих професійних ставлень і ціннісних орієнтацій, суттєвих для характеристики професії. Суттєвим моментом в цьому матеріалі повинна бути інформація про можливості прояву творчості в даній професійній діяльності, ініціативи, самостійності, можливості самореалізації і застосування новітньої техніки.
В професіографічному матеріалі елементи характеристики професійної діяльності повинні бути показані не ізольовано, а як деяка їх сукупність, що створює психологічну структуру професії. Структура професіограми, обсяг її окремих частин, ступінь узагальнення і детальності опису тих чи інших особливостей професії визначаться, як правило, метою її вивчення. Але в інтересах наступної системної обробки професіограм і їх практичного використання доцільно, щоб кожна з них будувалась за типовою схемою з використанням єдиної термінології, що означає трудові операції та індивідуально-психологічні якості, які задіяні при їх виконанні.
Отже, професіограму можна визначити як обумовлену змістом праці систему інформації про соціально-психологічні, психофізіологічні, особистісні і соціально-економічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та удосконалення в ній. Отримавши таку інформацію про професію, людина має можливість "приміряти" її до себе, співставити свої інтереси, нахили, здібності з вимогами, що ставить професія до індивідуально-психологічних особливостей працівника.
Слід зазначити, що повнота профорієнтаційних професіограм виз-начається їх цільовою спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть прислуговувати різним цілям: проведенню профінформаційної роботи, профконсультації і профвідбору, раціоналізації праці і підготовки кадрів. У залежності від цільового призначення вивчення професій, професіографічний матеріал набував спеціального змісту і специфічної структури. І насамперед це стосується психограми як основного ядра професіограми будь-якої професії.
Оскільки професіограма є систематизація інформації про професію, то вона стає тим необхідним матеріалом, на якому повинні будуватися методичні прийоми, форми і методи професійної орієнтації. Центральною частиною профорієнтаційної професіограми, як було сказано вище, є психограма. Виділений в психограмі перелік професійно важливих якостей є основою для підбору психодіагностичних методик з метою вивчення особистості поступаючих до професійних училищ і проведення заключної бесіди з ними.
Профорієнтаційна робота вимагає інформації про професії, про те, які вимоги вони ставлять у відношенні розумового, психологічного і фізичного розвитку, освіти і здоров'я, про характер підготовки, можливості і швидкості професійного росту. При цьому необхідно зазначити, що при вивченні професій з метою профконсультації слід робити акцент на психологічну характеристику професійної діяльності, а не на вивчення особистості в процесі праці. Це зобов'язує відповісти на питання, яку роль в структурі тієї чи іншої професійної діяльності відіграють різні психофізіологічні компоненти: сенсорні процеси, розумові дії, психічні процеси, а також деякі особистісні особливості, тобто необхідно дати професіографічну інформацію, яка б достатньо відображала систему вимог професії до психологічної структури особистості. Така інформація дозволить профконсультанту співставити вимоги професії з індивідуально-психологічними можливостями особистості і дати обгрунтовану пораду щодо вибору чи зміни професії, місця роботи.
Таким чином, використання в профорієнтаційній роботі професіографічного матеріалу має свої особливості. Професіограма дозволяє правильно визначити критерії придатності людини до професійної діяльності, обґрунтувати вибір психодіагностичних методів для оцінки і прогнозування ефективності професійного навчання і професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу результатів психодіагностичного обстеження і професіографічних матеріалів працівник служби профорієнтації конструює профконсультаційну бесіду і надає відвідувачу служби зайнятості поради щодо вибору чи зміни професії. Крім цього, професіографічний матеріал дав можливість самій особистості усвідомити свої психофізіологічні якості, здібності і адекватно оцінити їх відносно придатності до конкретної професії. Професіографічна інформація заставляє особистість "аналізувати" себе, "приміряти" професію до себе, проводити, таким чином, самоконсультацію стосовно вибору чи зміни професії, місця роботи.
Слід зазначити, що при вивченні професій з метою профорієнтації важливо додержуватися ряду методичних вимог. Необхідно добиватися доступності викладу, по можливості менш використовувати спеціальні професійні терміни. Не слід докладно зупинятися на сугубо технологічних тонкощах професії, якщо для їх розуміння вимагається спеціальна підготовка. Бажано добиватися образності викладу, яка досягається використанням прикладів із професійної діяльності, яскравими порівняннями, залученням наочного матеріалу. При вивченні професії необхідно притримуватися визначеної схеми, але не можна допускати в цьому питанні шаблону.
Із переходом країни до ринкових відносин і з появою ринку праці змінилися вимоги до професійної орієнтації, що, в свою чергу, викликало необхідність зміни схеми професіографічного аналізу професій. Враховуючи сучасні вимоги до професійної орієнтації і зміни в соціально-економічному розвитку трудових ресурсів, стану ринку праці, на базі існуючої класичної схеми було розроблено нову схему аналізу професійної діяльності, яка пройшла апробацію в державній службі зайнятості і має таку структуру:
Розділ 1. Загальна характеристика професії
- код професії;
- історія виникнення професії;
- які зміни зазнала професія під впливом науково-технічного прогресу;
- суспільно-економічне значення професії у державному господарстві та
перспективи її розвитку;
- основний зміст функціональних обов'язків /що робітник, працівник повинен знати і вміти, за що відповідає/;
- характеристика процесу праці /вид праці: ручна, механізована, автоматизована; одиничне чи масове виробництво, темп та ритм роботи/;
- засоби виробництва /матеріали, інструменти, устаткування/; зв'язки з іншими професіями;
- тип діяльності за класифікацією Климова / з ким або чим матимете справу в процесі роботи/;
- готовність до можливих змін у професіональній діяльності.
. Розділ 2. Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці
- ступінь тяжкості та напруженості праці;
- обмеженість щодо статі;
- режим праці та відпочинку;
- особливі умови та фактори праці;
- можливості помилок, аварії, травматизму.
Розділ 3. Вимоги професії до працівника:
- необхідний рівень знань певних шкільних дисциплін;
- медичні вимоги;
- вимоги щодо схильностей та інтересів;
- психофізіологічні вимоги /відчуття, сприймання, увага, психомоторика/;
- вимоги до інтелектуальної сфери /особливості пам'яті, мислення, уявлення,
спостережливості/;
- вимоги до емоційно-вольової сфери /самовладання, урівноваженість,
стриманість, рішучість, упевненість, здатність до ризику/;
- вимоги до морально-ділових якостей
Розділ 4. Професійне навчання:
заклади, де відбувається професійне навчання;
- загальні умови та вимоги щодо вступу до професійного навчального закладу /необхідні практичні навички/;
- матеріальне заохочення професійного навчання;
- провідні навчальні дисципліни, що вивчаються;
- форми та тривалість навчання;
- якими ще професіями можна оволодіти за допомогою навчального матеріалу, що вивчається;
- конкретні місця, форми і умови навчання, рівень отриманої кваліфікації /регіональний рівень/.
Розділ 5. Протипоказання до навчання та виконання професійних обов'язків :
- медичні протипоказання до навчання та роботи за відповідною професією;
- психофізіологічні та психологічні обмеження щодо освоєння та роботи по відповідній професії;
- позитивні поради.
Розділ 6 . Заробіток:
- наявність заробітку під час навчання;
- вірогідний регіональний середній заробіток по професії;
- середній заробіток по професії на конкретних підприємствах/ закладах/ установах регіону.
Розділ 7. Перспективи зайнятості:
- імовірність працевлаштування після навчання;
- галузеві та регіональні потреби господарства щодо відповідної професії;
- зайнятість жінок;
- ризик безробіття;
- інші галузі господарства та професії, де можна реалізувати набуті професійні знання.