Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Документы

Содержание Капченко Р.Л. Козюкова Т.Е., Піньковська Н.В Дані щодо професійного навчання безробітних на робочих місцях ПОУ за індивідуальними планами Професійне навчання безробітних шляхом КЦП і стажування Дані про співпрацю з підприємствами, організаціями і установами

Подобный материал:

• Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
• В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
• Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
• Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
• Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
• Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
• Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
• Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
• Гостей: на, 111.12kb.
• Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.

Капченко Р.Л.

м. Кіровоград

Професійне навчання безробітних – засіб формування робітничих кадрів для матеріально-виробничої сфери (зарубіжний досвід)

У зв’язку зі вступом України у СОТ і посиленням конкуренції між виробниками, виникають додаткові ризики у сфері зайнятості. Витіснення з ринку деяких вітчизняних підприємств можна чекати, перш за все, у сфері сільськогосподарського виробництва і торгівлі сільськогосподарською продукцією, деревообробній промисловості, виробництві меблів, іграшок, машинобудуванні, текстильній і хімічній промисловості, де зайнята більшість населення [13].

Формування конкурентного середовища на ринку праці перехідної економіки України обумовлює необхідність забезпечення узгодженої дії ринкових регуляторів та заходів державного регулювання у напрямку сприяння продуктивній зайнятості економічно активного населення, розробки системи заходів по забезпеченню соціального захисту осіб, які відзначаються низьким рівнем конкурентоспроможності на ринку праці. Причому подолання негативних тенденцій розвитку ринку праці країни, пов’язаних, насамперед, із повільними темпами ринкових перетворень у сфері зайнятості, збереженням слабкої гнучкості ринку праці, можливе лише за умов проведення урівноваженої, послідовної політики зайнятості.

Реалізація політики зайнятості на етапі ринкової трансформації спрямована на забезпечення продуктивної зайнятості та попередження стрімкого зростання безробіття шляхом включення в дію ринкових механізмів, що сприяють встановленню динамічної рівноваги попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці. Пріоритетного значення набувають заходи активної політики зайнятості як політики держави, спрямованої на сприяння повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості з метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі та ліквідації безробіття [2, с. 55].

На нашу думку, соціальна спрямованість активної політики зайнятості, націленої, насамперед, на підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення, адаптованості його до структурних змін, скорочення періоду вимушеної незайнятості за рахунок здійснення його професійної перепідготовки, сприяння розвитку самозайнятості та запобігання маргіналізації, забезпечує широкі можливості застосування її заходів в економічно розвинених країнах. Незважаючи на те, що зміст та методи управління програмами активної політики зайнятості в різних країнах суттєво розрізняються, усі вони спрямовані на сприяння стабільній зайнятості. Це передбачає забезпечення можливостей працевлаштування безробітних, підвищення мобільності робочої сили за рахунок запровадження програм професійної підготовки та перепідготовки кадрів, мінімізації наслідків тривалого перебування в стані незайнятості.

Саме тому забезпечення ефективного процесу формування конкурентного середовища на ринку праці в умовах перехідної економіки України можливе лише при врахуванні позитивного досвіду застосування економічно розвиненими країнами активної політики зайнятості з метою підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення.

Концепція ефективної політики зайнятості, яка, відповідно до моделі Рена-Мейднера, передбачала необхідність застосування низки превентивних заходів з метою попередження стрімкого росту безробіття, вперше була розроблена на загальнодержавному рівні у Швеції [7, с. 73]. Застосування традиційної стратегії забезпечення повної зайнятості - підтримки високого попиту на робочу силу разом із контролем заробітної плати та ціни, - неминуче призвело б до зростання рівня інфляції та відповідного зниження обсягів заробітної плати. Тому у Швеції була розроблена і прийнята нова модель досягнення повної зайнятості, що базується на чотирьох основних елементах: 1) обмеженій фіскальній політиці; 2) “солідарній” політиці заробітної плати; 3) активній політиці на ринку праці, спрямованій на підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили; 4) пріоритетній підтримці галузей, визначених державною програмою перспективного розвитку. Реалізація активної політики зайнятості у Швеції, спрямованої на підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення, передбачає окрім розробки загальнонаціональної системи заходів по створенню нових робочих місць, забезпеченню систематизації обліку вакансій і організацію професійного навчання незайнятого населення (професійної підготовки та підвищення кваліфікації). Найбільш характерними рисами цієї політики виступає підвищення значення перепідготовки працівників, що здійснюється в рамках безперервної освіти. Ця система освіти націлена на забезпечення зростання продуктивності праці за рахунок підвищення рівня знань та кваліфікації працівників. Відповідно з прийнятою в 1974 р. Конвенцією МОП №140, в Швеції законодавчим чином закріплено надання оплачуваної учбової відпустки, що свідчить про посилення уваги держави до систематичного підвищення рівня кваліфікації економічно активного населення [3, с. 30-31]

У Сполучених Штатах Америки застосування заходів активної політики зайнятості з метою підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили зорієнтовано, насамперед, на стимулювання безробітних до активного пошуку роботи. Це передбачає можливість отримання необхідної інформації за допомогою електронних банків робочих місць не тільки на місцевому, але й регіональному і національному рівнях, забезпечення відповідної консультаційної допомоги. При цьому, з метою мінімізації негативних наслідків глобалізації, пов’язаних, насамперед, із вивільненням працівників внаслідок переводу масових виробництв за кордон, міністерство праці фінансує ряд спеціальних програм. Реалізація цих програм передбачає надання матеріальної допомоги та професійного навчання працівників, які втратили роботу [1].

Проведення активної політики зайнятості в Японії передбачає, насамперед, реалізацію комплексних заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації на ринку праці, підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення. Загальновідомо, що функціонування ринку праці в Японії характеризується наданням переваги при прийомі на роботу більш мобільній молоді натомість утримання працівників старшого покоління. Стабільність зайнятості, у цьому випадку, означає значну тривалість перебування працівників в одній фірмі та практичну відсутність плинності кадрів[1].

Враховуючи динамізм розвитку малого та середнього бізнесу, Міністерство праці Японії бере активну участь в організації навчання працівників для венчурних та інших малих і середніх підприємств. Існуюча система управління програмами забезпечення зайнятості населення в Японії передбачає можливість навчання та перенавчання тих безробітних, які намагаються підвищити рівень своєї конкурентоспроможності на ринку праці, часткове покриття витрат роботодавцям на проведення профпідготовки на виробництві, або виплату дотацій тим з них, хто надає можливість своїм працівникам підвищувати свій рівень кваліфікації на державних курсах підготовки [10, с. 63].

Разом з тим, держава стимулює роботодавців до працевлаштування безробітних, які брали участь у програмах професійного навчання за направленням державної служби зайнятості шляхом застосування системи квотування та державного субсидування найму цих громадян [98, с. 49].

Участь держави в регулюванні ситуації на ринку праці проявляється також через організацію державних бюро по забезпеченню зайнятості (ДБЗЗ), які, разом з приватними агентствами, сприяють працевлаштуванню незайнятого населення. Організації по забезпеченню зайнятості населення, відділи працевлаштування випускників університетів надають профорієнтаційні послуги випускникам середніх шкіл, та, відповідно, сприяють їм у пошуках підходящої роботи [10, с. 63].

Здійснення активних заходів політики зайнятості у Великобританії відбувається шляхом розвитку існуючої системи професійного навчання та працевлаштування; поширення інформації про ринок праці та існуючі вакансії за сприянням Job-Search Assistance (Служби сприяння працевлаштуванню); застосування ряду комплексних заходів щодо сприяння працевлаштуванню випускників освітніх закладів.

Практична значимість активної політики зайнятості держави у Великобританії полягає у розширенні масштабів застосування і удосконаленні існуючої системи громадських робіт; плануванні потреб на робочу силу (з урахуванням заявок підприємців); розвитку прогресивних технологій, що забезпечують нові робочі місця на периферії; впровадженні програм сприяння зайнятості жінок, молоді та осіб похилого віку через додаткову професійну підготовку та перенавчання, що, відповідно, ослаблює рівень конкуренції з боку неконкурентоспроможних груп незайнятого населення [1].

На нашу думку, цікавим вважається досвід Тайваню по реалізації заходів активної політики зайнятості з метою підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення. Найбільш гостро наслідки азіатської фінансової кризи 1997р. проявилися на початку 2000р., насамперед, через наростання негативних тенденцій у розвитку економіки, зниження рівня конкурентоспроможності продукції національних товаровиробників, вперше за двадцятирічний період перевищення 3-відсоткового рівня безробіття [8, с. 64]. З метою подолання негативних тенденцій урядом був запропонований комплекс заходів, орієнтованих, насамперед, на пошук оптимальних методів управління національною економікою, формування „наукоємної” економіки, що повинна змінити економіку інформаційну. В першу чергу, це передбачає збільшення обсягів видатків на освіту з 3% ВВП у 2001 р. до 7% у 2010 р., реорганізацію системи професійної підготовки, стимулювання малого бізнесу до збільшення витрат на навчання персоналу (за рахунок надання податкових пільг), розробки сприятливих умов кредитування, полегшення умов доступу малих підприємств до їх отримання [11, с. 65].

Найбільш розповсюдженим заходом активної політики зайнятості у більшості розвинених країн виступає застосування програм професійного навчання безробітних, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення. Водночас висока результативність від проведення професійної підготовки безробітних досягається лише у випадку відповідності професії, яку вони отримали після закінчення навчального процесу, кон’юнктурі попиту на ринку праці. Однак, навіть незважаючи на те, що програми професійного навчання безробітних не завжди призводять до миттєвого позитивного результату, цей напрямок активної політики зайнятості застосовується достатньо широко. Так, з урахуванням результатів реалізації американської програми JTRA, яка діяла в США впродовж 8 років, спеціалістами були зроблені висновки щодо ефективності застосування даної програми для сприяння працевлаштуванню неконкурентоспроможних осіб на ринку праці [1].

У переважній більшості розвинених країн державне фінансування внутрішньофірмової професійної підготовки незайнятого населення охоплює підготовку кадрів за робітничими професіями. Однак в умовах посилення глобалізаційних тенденцій у розвитку світової економіки забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої сили можливо лише за умов запровадження системи безперервної освіти, що передбачає постійне удосконалення знань учасників трудового процесу. Саме тому розвинені країни починають приділяти усе більше уваги перепідготовці фахівців, організованій безпосередньо на виробництві (із урахуванням специфіки технологічних процесів, що здійснюються у ході виробничого процесу).

Не менш важливим інструментом стимулювання розвитку системи професійного навчання безробітних виступає, поряд із прямим фінансуванням, проведення диференційованої пільгової політики. Насамперед, це передбачає пільгове оподаткування сум, спрямованих на організацію навчання молоді з метою підвищення рівня її конкурентоспроможності. У розвинених країнах широко застосовується практика стимулювання роботодавців щодо працевлаштування молоді, що брала участь у організованих за сприянням служби зайнятості програмах професійного навчання для безробітних шляхом впровадження систем пільгового оподаткування, часткової компенсації їх витрат на виплату заробітної плати колишнім учасникам цих програм [4, с. 105].

У Франції акценти у вирішенні проблеми подолання молодіжного безробіття поступово змістилися із пріоритетного значення соціального забезпечення у сферу освіти та професійного навчання. Насамперед, це стосується розробки системи заходів, що полегшують працевлаштування незайнятих випускників: надання кредитів на індивідуальну освіту, розвиток системи учнівства на підприємствах, розширення масштабів тимчасової зайнятості, організації громадських робіт. У Франції та Бельгії широко застосовується практика звільнення підприємств, що наймають на роботу молодь, від сплати внесків у систему соціального забезпечення [6, с. 48].

Хочемо відмітити, що досвід проведення програм громадських робіт у зарубіжних країнах свідчить про доцільність застосування цих заходів для забезпечення тимчасової зайнятості безробітних. Це дозволяє забезпечувати учасникам цих робіт достатній для нормальної життєдіяльності рівень доходу та ослабити ступінь соціальної напруги у суспільстві.

Слід враховувати, що в умовах переходу до постінформаційної моделі ринку праці низькокваліфіковані та малоефективні громадські роботи отримують статус тимчасового заняття при зміні діяльності. Разом з тим, вони продовжують залишатися ефективним засобом пом’якшення напруги на ринку. При цьому у структурі громадських робіт поступово виділяються трудомісткі громадські роботи та суспільні роботи, що мають певну соціальну спрямованість.

Разом з тим, забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення в умовах трансформаційних змін залежить не тільки від здатності економіки пристосовуватися до існування безробіття в перехідний період та проведення політики компенсації безробіття, але й від ступеню мобільності робочої сили (її здатності до перенавчання і внутрішньої міграції). Цікавим, з огляду на вищевикладене, уявляється досвід Польщі стосовно розробки та застосування відповідного інструментарію протидії активному зростанню безробіття. Зокрема, це стосується застосування “невитратних програм”, сприяння підвищенню конкурентоспроможності незайнятого населення, орієнтованих на забезпечення посередництва у працевлаштуванні, здійснення професійної орієнтації, фінансування яких відбувається за рахунок Фонду підтримки відділень зайнятості). Не менш важливим уявляється здійснення “витратних програм”, що забезпечують реалізацію програм підтримки зайнятості та професійної активізації зайнятих, та фінансуються з Державного фонду реабілітації інвалідів. Ці програми передбачають поширення таких активних форм протидії безробіттю, як громадські роботи; відшкодування страхових внесків роботодавцю у випадку, коли він працевлаштовує безробітного (рефундація); надання кредитів для створення нових робочих місць на підприємствах і установах різних форм власності, для започаткування власної справи безробітним; перепідготовка зайнятих; спеціальні програми для тривалих безробітних; субсидії випускникам курсів перепідготовки; стажування (апробація) незайнятих на підприємствах; виплата стипендії випускникам, які продовжують навчання в регіонах з високим рівнем структурного безробіття; організація „Клубів праці”, що допомагають безробітним адаптуватися до нових умов життя [12, с. 62].

У Чехії, яка характеризувалася більш низькими, порівняно з іншими перехідними економіками, темпами безробіття, реалізація активних програм зайнятості сприяла, насамперед, забезпеченню гнучкості робочої сили. Здійснення ефективної структурної перебудови економіки, висока інноваційна активність підприємств, швидкі темпи інституціональних змін, що призводить до збільшення масштабів внутрішнього споживчого ринку за рахунок зростання обсягів попиту на послуги, стимулюючих розвиток малого бізнесу. Однак розвиток цього сектору відчував певну нестачу стартового капіталу. Це обумовило зміщення пріоритетів політики зайнятості в Чехії у бік програм сприяння створенню робочих місць як одного з пріоритетних чинників формування конкурентного середовища на ринку праці. В свою чергу, політика захисту від безробіття була зорієнтована, насамперед, на реалізацію програм субсидування та пільгового кредитування безробітних, що намагалися організувати свій власний бізнес, та забезпечення обов’язкової професійної освіти безробітних.

Досвід формування та проведення політики зайнятості в Росії, спрямований на підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення, передбачає отримання безплатної професійної підготовки, навчання та перенавчання; виплату допомоги з безробіття, стипендії протягом періоду перенавчання; компенсацію матеріальних витрат, пов’язаних із направленням на роботу та перенавчанням; оплату тимчасової непрацездатності протягом періоду участі в громадських роботах.

Створення мережі навчальних центрів служби зайнятості для професійного навчання і перенавчання незайнятого населення значною мірою сприяло підвищенню ефективності використання цього заходу активної політики зайнятості. Запровадження програмно-цільового методу управління професійною освітою було спрямовано, насамперед, на визначення переліку найбільш конкурентоспроможних на ринку праці професій, забезпечення більш ефективного підходу до організації навчання, розробку прогнозів і здійснення моніторингу ринку праці з метою оптимізації обсягів навчання, підвищення якості освітніх послуг.

Серед пріоритетних напрямів діяльності служби зайнятості Росії, спрямованих на запобігання стрімкого зростання безробіття та підвищення результативності працевлаштування незайнятого населення, насамперед виділяються такі напрями: 1) надання інформації роботодавцям про поточний стан розвитку ринку праці та професійно-кваліфікаційну структуру безробітних; 2) забезпечення вільного доступу роботодавцям до банку даних про висококваліфіковану незайняту робочу силу; 3) здійснення цільової перепідготовки безробітних за конкретними заявками роботодавців; забезпечення підвищення кваліфікації працівників підприємств і організацій, а також їх перепідготовка у зв’язку із перепрофілюванням виробництва; 4) розробка та удосконалення професійних стандартів, програм підготовки спеціалістів для безпосередніх замовників - підприємств і організацій.

Аналізуючи зарубіжний досвід застосування заходів активної політики зайнятості, необхідно відзначити, що сприяння підвищенню конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці є одним з пріоритетних напрямів розвитку конкурентних відносин на ринку праці. При цьому найбільш прийнятним для застосування вважається удосконалення існуючої системи громадських робіт; розвиток прогресивних технологій, що забезпечують нові робочі місця на периферії; впровадження програм сприяння зайнятості жінок, молоді та осіб похилого віку через додаткову професійну підготовку та перенавчання, що, відповідно, ослаблює рівень конкуренції з боку неконкурентоспроможних груп незайнятого населення.

Необхідно також приділяти належну увагу запровадженню програмно-цільового методу управління професійною освітою, спрямованого, насамперед, на забезпечення більш ефективного підходу до організації навчання, розробку прогнозів і здійснення моніторингу ринку праці з метою оптимізації обсягів навчання, підвищення якості освітніх послуг.

У цілому, узагальнення теоретичних досліджень у сфері політики зайнятості, практики формування робітничих кадрів для матеріально-виробничої сфери у країнах з розвиненою та перехідною економікою дозволяють стверджувати, що пріоритетним завданням залишається не тільки забезпечення можливості працевлаштування незайнятих (у відповідності з їх інтересами і вимогами до умов найму і оплати праці), але й сприяння зростанню рівня їх конкурентоспроможності за рахунок професійного навчання.

Література

1. Лісогор Л.С. Формування конкурентного середовища на ринку праці: Дис…докт. екон. наук: 08.09.01. - К., 2006. - 427 с.
   
2. Маршал А. Принципы экономической науки: В 3 т.- М.: Издательская группа “Прогресс”, 1993. – Т.І. – 365 с.
   
3. Можаев В. Совместима ли “шведская” модель с глобализацией и евроинтеграцией? //Человек и труд. – 2001. – № 4. – С. 30-33
   
4. Павленков В.А. Рынок труда. – М.: АНКИЛ, 1992. – 263 с.
   
5. Политика Японии в сфере занятости // Проблемы труда и занятости в отечественных и зарубежных публикациях. – К.: Учеб-метод. и консультац. центр “Информет”, 1993.– Вып.1. –С.48-53.
   
6. Проблемы труда и занятости в отечественных и зарубежных публикациях. – К.: Учеб-метод. и консультац. центр „Информет”, 1992. – Вып.1. –– 85 с.
   
7. Реформування ринку праці та соціальної політики в Україні / Міжнар. Орган. Праці, Центрально- та Східноєвропейська група. – К., 1994. – 299 с.
   
8. Системы обучения: адаптация к изменениям в экономике //Человек и труд. – 2001. – № 7. – С. 63-67.
   
9. Тарасенко М. Правила игры, к которой мы пока не готовы //Человек и труд. – 2002. – № 4. – С. 43-46.
   
10. Тецуя Дзе Политика занятости в Японии //Человек и труд. – №3. – 1999. – С. 62-65.
    
11. Шеметов В., Новиков П. Результативность профессионального обучения безработных и незанятых граждан: Научно-практическое пособие. – М.: РГАТиЗ, 2000. – 268с.
    
12. Pracodawcy a rynek pracy w procesie transformacji gospodarczej (Z.Wisniewski (red.))- Universytet Mikolaja Kopernika. – Torun, 1997. – 75 s.
    
13. Відповідність обсягів і напрямів підготовки кадрів потребам ринку праці: Інформаційно-аналітичні матеріали. К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2008. – 103 с.
    

Козюкова Т.Е., Піньковська Н.В

м. Одеса

Організація професійного навчання безробітних на виробництві

(з досвіду роботи Одеської обласної служби зайнятості)

Протягом років політичних, економічних та соціальних змін в Україні, в період переходу від планової економіки, де домінували державні підприємства, до економіки з ринковими механізмами, суттєвих змін зазнала система професійної підготовки кадрів.

Раніше зв’язки між держпідприємствами та професійно-технічними навчальними закладами були стабільно відпрацьованими. Підприємства доводили до відома навчальних закладів кількість робітників, необхідних кожній галузі, та якими саме навичками повинні були володіти випускники. Часто навчальні заклади, що готували робітників, були в тому ж відомчому підпорядкуванні, що й відповідне державне підприємство.

Однак протягом останніх років, на тлі зростання приватного сектору, в межах ринкової економіки вагомість державних підприємств різко зменшилась. Все частіше зайнятість населення забезпечують малі та середні підприємства. Ця тенденція значно ускладнила стосунки на рівні «навчальний заклад-підприємство», оскільки роботодавці все частіше висувають диференційовані вимоги до рівня знань і умінь робітника. Попередні чіткі та впорядковані відносини, що існували з держпідприємствами, не можуть в такому ж вигляді влаштовувати підприємства інших форм підпорядкування.

Таким чином, набуває актуальності організація професійного навчання кадрів на виробництві.

^{Економічний розвиток Одеського регіону зумовлює стійку тенденцію зростання потреб роботодавців у висококваліфікованих робочих кадрах. Абсолютна кількість тих, що працюють, збільшується в сферах будівництва, торгівлі, фінансової діяльності і надання послуг.}

У рамках надання соціальних послуг з професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних, як засобу забезпечення ефективної зайнятості населення та підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці, постійно нарощуються обсяги організації навчання безробітних безпосередньо на робочих місцях підприємств, організацій та установ.

Нині значна кількість підприємств відчувають потребу у кваліфікованих робітниках. З метою подолання кадрового дисбалансу на ринку праці ще в 2006 році розпочалась робота щодо відновлення престижу робітничих професій. З цього приводу проводиться активна профінформаційна робота з орієнтації населення, особливо молоді, на робітничі професії, до якої залучаються висококваліфіковані працівники, майстри виробництва, ветерани праці. Велика увага в профорієнтаційній роботі служби зайнятості приділяється проведенню різноманітних заходів для випускників загальноосвітніх шкіл з метою сприяння їх професійному самовизначенню, формуванню мотивації у виборі тієї чи іншої професії, що відповідає індивідуальним особливостям молодої людини, потребам суспільства в кадрах і вимогам ринку праці. Для цього проводяться профорієнтаційні семінари, профдіагностичні тестування, професіографічні зустрічі на підприємствах, що мають потребу в певних кадрах. Наприклад, Одеським міським центром зайнятості, після поетапного проведення профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю за темою ”Хвала рукам, що пахнуть хлібом”, виявлення профнамірів та схильності до зазначених видів діяльності, проводилась екскурсія на підприємство „Одеський коровай”. Учні мали змогу познайомитись з самим підприємством, новітніми технологіями виробництва, передовиками та ветеранами праці.

Під час екскурсії на підприємство „Одесміськелектротранс” представники підприємства представили учням роботу трамвайного депо №1 м.Одеси, розповіли про професії водіїв трамваїв і тролейбусів, слюсаря, токаря, кондуктора, а також про перспективи розвитку електричного громадського транспорту, адже трамваї – найекологічніший вид транспорту. Учні відвідали музей підприємства, познайомились зі 100-літньою історією першого трамваю, дізнались про робітничі династії на підприємстві, які передають свій досвід та професіоналізм з покоління в покоління.

Взагалі, служба зайнятості прагне до співпраці з підприємствами – замовниками підготовки кадрів у напрямку професійної підготовки безробітних на підприємствах.

Протягом I півріччя 2008 року під конкретне замовлення роботодавців навчались майже 4,7 тис. безробітних, що на 1,3 тис. більше, ніж за аналогічний період 2007 року. Дві третини з них проходили стажування та навчались за індивідуальною формою безпосередньо на виробництві за 151 професією та спеціальністю. Професійне навчання на виробництві спрямоване на формування у безробітних високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці й ефективної зайнятості. Завдяки цим формам навчання скорочується період адаптації безробітного на новому робочому місці та знижується плинність кадрів.

У кінці 90-х років об’єми професійного навчання за індивідуальною формою нарощувалися незначними темпами, але починаючи з 2006 року – цей напрямок професійного навчання став пріоритетним у роботі. Це доводять нижче наведе ні дані.

Таблиця 1

Дані щодо професійного навчання безробітних на робочих місцях ПОУ за індивідуальними планами

	І півріччя 2006 р.	І півріччя 2007 р.	І півріччя 2008 р.
Проходило навчання, осіб	144	334	823
Кількість напрямків навчання на ПОУ	96	105	151

У 2008 році на підприємствах за індивідуальними планами та програмами та за програмами підвищення кваліфікації шляхом стажування чи на курсах цільового призначення навчались майже 50% безробітних, які були направлені на навчання.

Професійне навчання безробітних проводиться з урахуванням вимог ринку праці, перспектив розвитку регіону, а також можливостей працювати на новій техніці, досконало володіти сучасними технологіями виробництва.

За направленням служби зайнятості за індивідуальними планами та програмами навчались токарі на Болградському ремонтно-транспортному підприємстві та Теплодарському ПП "Техноліт"; швачки на Ренійському дочірньому підприємстві "Козамін – Україна", на Ізмаїльському ЗАТ ВО "Астра"; слюсар з ремонту автомобілів на Білгород-Дністровському ЗАТ "Колектив"; сировари на Білгород-Дністровському ТОВ "Старокозацький сир"; бджолярі на Кодимському МГП по виробництву продуктів бджільництва; кравці на Ізмаїльських ТОВ "Елегант", ТОВ "Силует", ТОВ "Стиль"; перукарі на Ізмаїльському ТОВ "Лоліта"; оброблювачі риби на Білгород-Дністровському ПП "Золота рибка" та інші.

Прийнятними для роботодавців є такі форми підвищення кваліфікації безробітних, як стажування та курси цільового призначення.

Стажування безпосередньо на робочому місці дозволяє безробітному набути та вдосконалити вже наявні практичні знання, уміння і навички щодо виконання професійних обов’язків на робочих місцях. Навчання на курсах цільового призначення забезпечує ознайомлення з новим обладнанням, сучасними технологічними процесами, засобами механізації та автоматизації, що використовуються на виробництві, тощо. Впровадження даних форм роботи здійснювалось поступово. Якщо в І півріччі 2003 року проходили стажування лише 15 осіб, то в 2008 році кількість безробітних склала 1120 осіб.


Професійне навчання безробітних шляхом КЦП і стажування



Високі темпи зростання кількості осіб, які підвищували кваліфікацію на підприємствах, були досягнуті постійною інформаційно–роз’яснювальною роботою, зустрічами з роботодавцями на семінарах, проведенням круглих столів із питань потреб ринку праці у робітниках шляхом професійного навчання, навчальних семінарів зі спеціалістами центрів зайнятості базового рівня, розробленням методичних рекомендацій щодо організації підвищення кваліфікації безробітних на підприємствах, проведенням постійного моніторингу здійснення даної роботи базовими центрами зайнятості та контролем за організацією навчання безробітних на виробництві.

Шляхом стажування та на курсах цільового призначення організовували підвищення кваліфікації безробітних в Одеській області, зокрема, такі підприємства: Кілійські ВАТ "Агробуд" (штукатури, маляри, муляри, столяри), ВАТ ПМК-98 (столяр, тракторист, машиніст екскаватора); Котовський ВАТ "Цукровий завод" (слюсарі-ремонтники); Кодимський СТОВ "Обрій" (тракторист, оператор машинного доїння, кухар); Южненське ТОВ "Фобус" (продавець продовольчих товарів, касир торговельного залу); Іллічівське ТОВ "Українська чорноморська індустрія" (оператор технологічних установ) та багато інших підприємств.

І сьогодні серед головних пріоритетів служби зайнятості залишається задоволення потреб роботодавців у якісній робочій силі шляхом подальшого запровадження та розширення професійного навчання безробітних за індивідуальними навчальними планами та програмами, стажування безпосередньо на робочих місцях підприємств, організації та установ, впровадження курсів цільового призначення з вивчення передових та нових технологій, устаткування та обладнання, що застосовується на виробництві.

Обласною службою зайнятості постійно проводиться робота щодо комплектування кадрами підприємств. Рівень комплектування вакансій знаходиться в прямій залежності від умов праці, рівня заробітної плати працівників, стабільності роботи підприємств, соціальної привабливості робочих місць, а також від рівня співпраці фахівців базових центрів зайнятості і кадрових служб підприємств, організацій, установ|. Використання зазначеної матеріальної бази для підготовки кадрів сприяє наближенню професійного навчання безробітних до потреб роботодавців. З метою оперативного реагування на потреби ринку праці обласною службою зайнятості досягнуто розширення мережі підприємств для професійного навчання безробітних. Якщо у І півріччі 2006 року 382 підприємства, організації та установ м. Одеси і області залучались до організації професійного навчання безробітних, то в І півріччі 2008 року їх кількість становила - 698.

Дані про співпрацю з підприємствами, організаціями і установами



Вперше в 2008 році навчались безробітні на базі Іллічівського ТОВ „Глобал-Сіті” за професією „електромонтажник з кабельних мереж”, Білгород-Дністровського ПП „Центр проектування та приватизації” – „технік–землевпорядник”, Біляївської районної організації „Рятування на воді” – „водолаз”, Придунайського управління зрошувальних систем м. Кілії – „слюсар аварійно-відбудовних робіт”, Любашівського СВК „Агросвіт” - „зоотехнік”, Роздільнянського ТОВ „Цегельний завод ”Кучургани” – „різальник цегли та черепиці” та ін.

Вже тривалий час здійснюють професійне навчання безробітних наступні підприємства: Южненське „ЖЕД №3” за професією слюсар-сантехнік, Ізмаїльське ЗАТ ВО “Астра” – швачка, Великомихайлівське СВК “Агротехніка” – тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортних засобів, Іллічівське ДП “Іллічівський морський торговельний порт” – докер-механізатор та ін.

Для подальшого зменшення дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили, Одеським обласним центром зайнятості створено банк даних підприємств регіону з перспективою довготривалого розвитку (робітничі професії) на 2006-2015 р.р., які потребують додаткових робітничих кадрів високої кваліфікації в професійно-кваліфікаційному розрізі. Наприклад, Теплодарському ТОВ «Еліт-Одеса» в перспективі будуть потрібні коптильники та фасувальники риби, Ізмаїльському ВАТ «Українське дунайське пароплавство»–електрогазозварники та слюсарі-судноремонтники, Комінтернівському ТОВ «Куліндоровський індустріальний концерн» - машиністи кранів, екскаваторів, бульдозерів, водії навантажувачів, Овідіопольському ВАТ «Катран» - токарі, фрезерувальники, Біляївському ТОВ «Південьагропереробка» - овочівники, Одеському ВАТ «Одесліфт» - електромеханіки з ліфтів, ТОВ «Балтська швейна фабрика» - швачки, Роздільнянському ТОВ «Обрій-МТС» - трактористи-машиністи сільськогосподарського виробництва та інші.

Служба зайнятості спільно з підприємствами продовжує роботу в напрямку організації випереджального професійного навчання безробітних. Так, з початку 2008 року для Ренійського ДП “Казамін” Україна та ВАТ „Агропостачсервіс” (Іванівський район), які розширюють обсяги виробництва, було направлено на профнавчання з числа безробітних 10 осіб за професіями “швачка” та “слюсар-ремонтник”.

Взагалі професійним навчанням протягом поточного року було охоплено майже 5,4 тис. безробітних громадян, що на 396 осіб (7 %) перевищило показники аналогічного періоду минулого року, збільшився рівень охоплення безробітних професійним навчанням з 11,0 % у I півріччі 2007 р. до 13,0 % у відповідному періоді 2008 р.

З метою повернення безробітних сільського населення до зайнятості та впровадження нових напрямів і технологій в організації роз’яснювальної роботи постійно проводиться робота з проведення спільних нарад (круглих столів) з представниками виконавчої влади, аграрними навчальними закладами, головами сільських рад, іншими соціальними партнерами державної служби зайнятості.

Протягом I півріччя 2008 року за направленням міськрайцентрів зайнятості області здійснювали навчання понад 2,7 тис. безробітних, які проживають в сільській місцевості. Навчання їх здійснювалось переважно за професіями, оволодіння якими дозволяє в подальшому займатись індивідуальною трудовою діяльністю на селі: водій автотранспортних засобів, плодоовочівник, виноградар, свинар, овочівник, дояр, тракторист-машиніст, столяр, штукатур, лицювальник–плиточник, електрогазозварник, слюсар з ремонту автомобілів, кухар, продавець, швачка та ін.

Ефективність професійного навчання визначається рівнем працевлаштування безробітних після його завершення. Цілеспрямована робота в цьому напрямку і постійний контроль дозволили забезпечити майже стовідсоткове працевлаштування після навчання, піднявши його з 64,9 % в 2004 р. до 93,36 % в 2008 р. Аналіз стану працевлаштування безробітних після профнавчання свідчить, що найвищий рівень працевлаштування після проходження стажування, навчання за індивідуальною формою на підприємствах, а також після навчання під конкретні замовлення роботодавців.

Однак не варто повністю відмовлятись від навчання в професійно-технічних закладах. Це єдина форма підготовки працівників для підприємств, що не мають власних потужностей для вирішення питань навчання працівників на робочому місці. В цьому випадку треба лише максимально наблизити підготовку працівників в навчальних закладах до вимог виробництва. Адже найбільша частина навчального процесу належить професійно-практичній підготовці. Тому професійний рівень випускника курсів багато в чому залежить від якості організації навчальним закладом виробничої практики слухачів. Саме під час практики слухачі послідовно закріплюють одержані первинні професійні уміння, навчаються використовувати сучасну техніку, механізми та інструменти, набувають потрібних практичних навичок для самостійного і якісного виконання робіт, що забезпечують оволодіння професією та професійну адаптацію в трудових колективах.

Понад 20 професійно-технічних училищ та навчально-курсових комбінатів вже багато років співпрацюють зі службою зайнятості, допомагаючи безробітним отримувати нову професію, знаходити своє покликання в житті, незалежно від їхнього віку та попереднього професійного досвіду. Наприклад, учбово – курсовий комбінат торгівлі та сфери послуг існує з 1979 року і за ці роки випустив значну кількість кваліфікованих працівників сфери громадського харчування: кухарів, кондитерів, барменів, офіціантів. В УКК працюють висококваліфіковані та досвідчені викладачі, які основну увагу приділяють організації виробничої практики слухачів. Навчальний заклад постійно укладає договори з підприємствами харчування (кафе, їдальні, кондитерські цехи, кулінарні магазини та ін.) щодо практики на виробництві, де слухачі і навчаються приготуванню холодних та гарячих страв, кондитерських виробів, оформленню та підготовці банкетів. Проходження виробничої практики кожним із слухачів контролюють майстри виробничого навчання. Так, слухачі груп кухарів-кондитерів проходили практику на підприємствах м.Одеси: ТОВ “Таврія - В”, кондитерський цех “Лузанівка”, ПП “Узмор’я”, ресторан “Круїз”, кондитерський цех “Одеського припортового заводу” та багато інших. І роботодавці мали змогу придивитись до практикантів і підшукати робітника для свого підприємства.

Але роботодавцям не вдається повністю позбутись сумнівів, чи зможе безробітний, який закінчив короткострокові курси, виконувати необхідну роботу на професійному рівні. В той же час у безробітного теж є деяка невпевненість в собі, він не завжди може презентувати належним чином свої професійні знання, уміння і навички роботодавцю. Тому дієвою формою роботи з роботодавцями в напрямку підбору майбутніх працівників стало проведення на базі навчальних закладів, де проходили навчання безробітні, “Аукціонів випускників”. По суті, це відкриті випускні іспити, на які запрошуються потенційні роботодавці, щоб вони могли підібрати працівників для свого підприємства.

Впродовж 2007 – 2008 роки аукціони проводили такі навчальні заклади: ДП «НКК «Одесбуд» за професією „електрогазозварник”, учбово-курсовий комбінат торгівлі і сфери послуг – „кухар – кондитер”, Одеський обласний учбово-курсовий комбінат по професійному навчанню робітників – „оператор котельні”, професійне училище Одеської державної академії холоду – „слюсар з ремонту автомобілів”, Одеський професійний будівельний ліцей – „кондитер”, Одеський професійний ліцей технологій та дизайну одягу – „кравець” та інші. В аукціонах прийняли участь близько 2 тисяч випускників курсів. Завдяки їх зустрічі з роботодавцями майже 90% учасників аукціонів отримали пропозиції щодо майбутнього місця роботи і працевлаштувались.

Переліченими вище формами і методами роботи щодо задоволення потреб роботодавців служба зайнятості не обмежується. Тісна співпраця з обласною та міською спілками роботодавців, проведення круглих столів, нарад з питань підготовки кадрів для задоволення потреб ринку праці, залучення роботодавців до погодження програм навчання безробітних та до участі в роботі кваліфікаційних комісій, систематичне висвітлення роботи служби зайнятості та проблем подолання безробіття в засобах масової інформації, активна робота щодо відкриття навчального центру державної служби зайнятості, пошук нових шляхів взаємодії з роботодавцям. Всі ці засоби спрямовані на удосконалення роботи служби зайнятості і сприяють вирішенню поставлених задач.