Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Документы

Содержание Професійне навчання безробітних на виробництві Савченко І.М. Савченко Н.В.

Подобный материал:

• Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
• В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
• Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
• Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
• Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
• Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
• Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
• Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
• Гостей: на, 111.12kb.
• Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.

Професійне навчання безробітних на виробництві

Важливим завданням служби зайнятості сьогодні є забезпечення активної участі у подоланні професійно-кваліфікаційних диспропорцій на ринку праці, зокрема, шляхом організації професійного навчання безробітних, яке сприяє ефективному використанню трудового потенціалу особи, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, відіграє важливу роль у підготовці кадрів для структурної та технологічної перебудови галузей економіки, отже, є важливим чинником регулювання ринку праці.

Але професійне навчання безробітних як послуга має по суті посередницький характер, тобто задоволення потреб клієнтів здійснюється третьою стороною – навчальними закладами, з якими укладаються договори на професійне навчання безробітних. На жаль, навчальні заклади, по-перше, зосереджені на стандартах професійно-технічної та вищої освіти; по-друге, не завжди мають ліцензії, відповідне кадрове і технічне забезпечення для проведення навчання за актуальними професіями, а за рідкісними та специфічними, як правило, взагалі навчання не здійснюється; по-третє, не враховують специфіку навчання дорослого населення. Сьогодні існують певні проблеми і у формуванні змісту професійно-технічної освіти. Швидкі зміни, що відбуваються у технологіях, обладнанні, матеріалах, не знаходять своєчасного відображення у змісті кваліфікаційних характеристик та навчальних програмах. Крім того, типові програми не можуть враховувати особливості виробництва конкретних підприємств та технології, які на ньому застосовуються.

У сучасних умовах, коли виробництво характеризується безперервним оновленням технічної бази та продукції, проблема досягнення кваліфікаційного рівня, необхідного для забезпечення зайнятості, не може бути вирішена без залучення роботодавців. Саме вони найбільш гостро реагують на якість освітніх послуг, тому що невідповідна кваліфікація працівника означає втрати через недостатню продуктивність і якість праці. Тому важливим є вивчення потреб роботодавців, їх вимог до рівня кваліфікації кадрів, змісту навчання. Сьогодні професійна підготовка повинна мати випереджаючу складову, а профіль професійної компетентності працівника формуватися не стільки під зміст професії, скільки під робоче місце, виконувані функції та замовлення роботодавця. З огляду на це, впродовж останніх п’яти років значна увага служби зайнятості Хмельниччини приділялася залученню роботодавців до процесу підготовки кваліфікованих кадрів. З цією метою з ними узгоджується зміст навчальних планів та програм підготовки та підвищення кваліфікації безробітних, на їх вимоги вносяться відповідні корективи. У випадках, коли навчальні заклади не можуть забезпечити навчальний процес на рівні вимог роботодавців через відсутність сучасної матеріально-технічної бази та відповідно підготовлених педагогічних кадрів, оптимальним є проведення навчання безпосередньо на підприємствах. Про це свідчить досвід країн Західної Європи, економіка яких перебуває на більш високому рівні розвитку. Так, у Данії така система діє вже більше півстоліття, понад 40% дорослого населення долучається до неї, і на даний час країна має велику кількість висококваліфікованих робітників.

Ефективність такого підходу в організації професійного навчання безробітних безперечна. Адже слухачі проходять практичну підготовку на сучасному устаткуванні, беруть безпосередню участь у виробничому процесі, що дає можливість врахувати їх особливості як дорослих людей, які мають певний життєвий і професійний досвід, сформувалися як особистості. Тому з 2003 року пріоритетом в організації професійного навчання Хмельницькою службою зайнятості визначено навчання на виробництві. Одним із перших підприємств, з яким почала співпрацювати служба зайнятості, було ВАТ „Красилівський машинобудівний завод”, яке спеціалізується на випуску апаратів для опалювання та гарячого водопостачання різних модифікацій та потужностей, нараховує понад 3100 одиниць технологічного обладнання та устаткування. Розпочиналась робота з детального аналізу потреби в кваліфікованих робітниках та аналізу професійно-кваліфікаційного складу безробітних, які перебували на обліку в центрі зайнятості. В зв’язку з відновленням виробництва підприємство потребувало токарів, фрезерувальників, свердлувальників, шліфувальників, штампувальників, різальників металу на ножицях і пресах тощо. З числа незайнятого населення, яке перебувало на обліку в центрі зайнятості на той час, не можна було забезпечити кадрові потреби роботодавця. Професійно-технічні навчальні заклади не здійснювали підготовку кваліфікованих робітників за даними професіями. Оптимальним рішенням стала організація навчання кадрів з числа безробітних безпосередньо на виробництві за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. На ВАТ „Красилівський машинобудівний завод” було відроджено роботу навчально-курсового комбінату, який отримав ліцензію Міністерства освіти і науки України на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за 11 робітничими професіями. За роки співпраці для заводу було підготовлено більше 180 токарів, токарів-револьверників, фрезерувальників, свердлувальників, електрозварників на автоматичних та напівавтоматичних машинах. І нині завод залишається активним партнером служби зайнятості.

Тісна співпраця налагоджена службою зайнятості з Кам’янець-Подільським колективним швейним підприємством, на базі якого здійснюється підготовка за професією швачка; Хмельницьким КП „Електротранс” (водії тролейбуса); ВАТ „Шепетівський деревообробний комбінат” (столяри, верстатники деревообробних верстатів, шліфувальники по дереву, рамники, заточувальники деревообробного інструменту); Славутським ЗАТ ”Будфарфор” (глазурувальники виробів будівельної кераміки та ливарники санітарно-будівельних виробів); ЗАТ „Славутський склозавод” (видувальники скловиробів, розмалювальники по склу, контролери скляного виробництва); СМУ ВАТ ТЕМ м. Нетішина (монтажники технологічних трубопроводів); Старокостянтинівським ВАТ „Старпрес” (токарі, фрезерувальники, оператори верстатів з програмним керуванням); ДП „Красилівський агрегатний завод” (штампувальники, електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, токарі); ВАТ „Мотор-Січ Волочиський машинобудівний завод” (фрезерувальники, токарі, шліфувальники, слюсарі-ремонтники, термісти); ЗАТ „Волочиськ-Метиз” (волочильники дроту, автоматники) тощо.

Паралельно із задоволенням поточних потреб роботодавців, здійснюється професійне навчання безробітних під робочі місця на перспективу. Керівники підприємств та кадрові служби володіють ситуацією щодо вікового складу працюючих, перспектив розвитку підприємства (створення нових робочих місць, модернізації обладнання, реконструкції, перепрофілювання), тому здатні прогнозувати кадрові потреби. Так, у 2005 році за направленням служби зайнятості на замовлення Кам’янець – Подільського ВАТ „Модуль”, яке готувалося до запуску нової технологічної лінії, було організовано випереджаюче навчання безробітних за професіями, які не є типовими для нашого регіону: „оператор поста керування станом холодного прокату”, „вальцювальник стана холодного прокату”, „шліфувальник”, „травильник”, „оцинковувач гарячим способом”, „терміст”. Навчання 23 безробітних було організовано на базі навчально-курсового комбінату ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” у місті Маріуполі. У 2006 році з метою подальшого працевлаштування на новостворені робочі місця на базі ТОВ „Ямпільський авторемонтний завод” та ДП „Агрореммаш” ТзОВ „Білогірський ремонтно-механічний завод”, в які вкладалися інвестиції ТОВ „ЯРЗ” (м. Біла Церква Київської обл.), проводилося навчання 18 безробітних за професіями „токар”, „електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах”.

За відсутності на ринку праці достатньої кількості вільної робочої сили роботодавці вже усвідомили необхідність участі у розробці навчальних програм, створенні умов для навчання кадрів безпосередньо на виробництві. Результатом налагодження співпраці з роботодавцями стало значне збільшення обсягів професійного навчання за конкретними замовленнями. При цьому збільшилася кількість підприємств, установ та організацій, на базі яких здійснюється професійне навчання: у 2002 році їх питома вага становила 57%, сьогодні – майже 96% всієї навчальної бази, яка використовується для навчання безробітних. Кількість підприємств, організацій, установ, які здійснюють професійне навчання безпосередньо на виробництві, зросла в області від 29 у 2002 році - до 950 у 2007 році.

Професійне навчання безпосередньо на виробництві здійснюється, в основному, за індивідуальними навчальними планами та програмами шляхом перепідготовки та підвищення кваліфікації. Так, у 2007 році службою зайнятості на підприємствах було організовано навчання більш ніж за 80 робітничими професіями, підвищення кваліфікації – за 217 професіями, спеціальностями та напрямами. Безпосередньо на виробничій базі підприємств протягом 2007 року проходили навчання більше 2,5 тис. безробітних, що складає 35% від загальної кількості охоплених навчанням.

Впродовж останніх двох років Хмельницька обласна служба зайнятості значно активізувала роботу щодо розширення напрямів та удосконалення форм професійного навчання безробітних. Однією із таких форм, яка отримала визнання роботодавців і стала широко застосовуватися в практиці нашої роботи, стали курси цільового призначення. Курси цільового призначення - один з різновидів підвищення кваліфікації безробітних. Вони проводяться з метою вивчення сучасних технологічних процесів, нового обладнання, устаткування, виробів, матеріалів, послуг, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці, а також з метою прискореного оволодіння навичками виконання окремих видів робіт на сучасному обладнанні.

Серед безробітних, яким Хмельницькою обласною службою зайнятості надаються послуги з професійного навчання, близько 45% є мешканцями села. Значна частина сільського населення – це особи, які через тривалий термін безробіття потребують підвищення своєї кваліфікації. Більшість з них немає можливості виїхати на навчання в іншу місцевість. Оптимальною формою навчання для цієї категорії безробітних є курси цільового призначення безпосередньо на базі агроформувань та інших місцевих підприємств. Сьогодні в сільському господарстві запроваджуються нові інтенсивні технології, використовуються іноземні трактори та комбайни, сучасна причіпна техніка, що підвищує вимоги роботодавців до рівня професійної компетентності працівників, які беруть участь у виробництві. Саме тому службою зайнятості для потреб сільськогосподарських підприємств в різних районах нашої області було організовано підвищення кваліфікації за напрямами: „Вивчення сільськогосподарської техніки іноземного виробництва”; „Застосування передових технологій агротехніки при вирощуванні кукурудзи”; „Заходи підвищення врожайності пивоварного ячменю”; „Інноваційні технології підвищення врожайності цикорію”; „Агротехнічні заходи підвищення врожайності плодових дерев та ягідників”; „Агротехнічні заходи підвищення продуктивності овочевих культур”; „Сучасні методи захисту плодів від хвороб та шкідників”; „Нові технології відгодівлі свиней” тощо.

У зв’язку із впровадженням нових технологій та заміною застарілого обладнання було проведено навчання за напрямами: „Нові методи садки цегли-сирцю”; „Нові методи укладання готової продукції на цегельному заводі”; „Обпалювання цегли-сирцю” для потреб Славутського ТОВ „Ромбудкерам”.

Перелік, за якими службою зайнятості проводяться курси цільового призначення, сьогодні вже налічує 33 напрями. Тільки протягом січня-грудня 2007 року навчання на курсах цільового призначення проходили 588 особи. Навчальні програми курсів розробляються спеціалістами служби зайнятості спільно з роботодавцем, безпосередньо замовником кадрів, з врахуванням специфіки конкретного виробництва та технологічних змін, які в ньому відбуваються.

Використання різних видів і форм навчання на виробництві дозволяє службі зайнятості більш оперативно задовольняти потреби підприємств у кадрах, забезпечити відповідність їх кваліфікації та компетенцій вимогам роботодавців та конкретного робочого місця. Після завершення навчання 98-99 % безробітних працевлаштовуються, що свідчить про переваги саме такого підходу. Проведене анкетування теж підтверджує, що роботодавці віддають перевагу навчанню на виробництві.

Крім гарантованого місця роботи, для багатьох безробітних відкриваються нові перспективи. Так, на ВАТ „Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування” у 2006-2007 році було організовано навчання безробітних Миропольського О.А., Кравчука М.М., Малагловця А.В., Пушкарука О.В. за професіями: „оператор верстатів з програмним керуванням”, „електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах”, „свердлувальник”, „фрезерувальник”. На даний час вони продовжують працювати на підприємстві, за цей період підвищили свій кваліфікаційний рівень, набули суміжних професій. На Нетішинському ТОВ „Будівельно-монтажне управління №7” у 2006-2007 р.р. проходили стажування за професією „електрогазозварник” Горобець В.П., Бобела В.М., Мельник В.П., які на даний час є наставниками та інструкторами під час організації навчання за направленням служби зайнятості. Після проходження стажування була працевлаштована на посаду „художник-конструктор” в Нетішинському КП „Архітектурно-планувальне бюро” колишня безробітна - Олексюк О.Ю., яка зараз обіймає посаду заступника начальника бюро. Таких прикладів чимало.

Проте, є цілий ряд проблем, які потребують вирішення на державному рівні. По-перше, потребує відродження система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів на виробництві, яка на даний час фактично зруйнована. На нашу думку, доцільно було б на підприємствах, які стабільно працюють за новими технологіями, на сучасному обладнанні, за фінансової допомоги служби зайнятості створити спеціальні учнівські робочі місця для навчання безробітних з подальшим працевлаштуванням на таких та суміжних за профілем підприємствах, зокрема малих та середніх. Або таким підприємствам, на яких до того ж практично відсутня плинність кадрів, виділяти кошти з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників. Адже розмір внесків, які вони сплачують до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чималий. Тому фінансова підтримка „успішним” підприємствам у навчанні персоналу значно підвищить авторитет державної служби зайнятості та сприятиме формуванню та розвитку трудового потенціалу країни.

По-друге, необхідне удосконалення нормативно-правової бази, створення механізмів стимулювання освітньої активності підприємств, субсидіювання з боку держави внутрішньовиробничих програм навчання персоналу.

По-третє, на державному та регіональному рівнях повинні бути створені структури підтримки системи професійного навчання на виробництві, запроваджені пільги щодо безоплатного ліцензування для підприємств, які здійснюють підготовку кадрів для власних потреб, тощо.

По-четверте, відсутність навчальних програм з багатьох робітничих професій, які не є масовими, стримує професійну підготовку та перепідготовку кваліфікованих кадрів. До того ж, нові стандарти професійно-технічної освіти, які розробляються і впроваджуються сьогодні, не враховують потреб виробництва у працівниках широкого профілю, які здобувають інтегровані професії (наприклад, з виробництва меблів - верстатників деревообробних верстатів, шліфувальників по дереву, оббивальників меблів; з ремонту автомобілів – рихтувальників кузовів, малярів, електрозварників ручного зварювання). При досить тривалих термінах навчання програмами передбачено отримання низького кваліфікаційного розряду лише за однією (окремою) професією. Виходом у даній ситуації може бути тільки розробка та узгодження на регіональному рівні гнучких навчальних програм для навчання дорослих, адаптованих до потреб конкретного виробництва.

Таким чином, відтворення кадрового потенціалу повинно активно підтримуватися державою та координуватися з державною політикою регулювання ринку праці.

Савченко І.М.

м. Київ

Організація інформаційно-аналітичного забезпечення регіональних органів управління професійно-технічної освітою

Австралійський філософ С.Канінгхем стверджував, що поняття «глобалізація» поєднує низку споріднених концептів. Серед них: інтернаціоналізація виробництва; торгівля та фінанси; розвиток мультинаціональних корпорацій; дерегуляція фінансових ринків; міжнародна мобільність людей; розвиток діаспорних та іммігрантських громад; міжнародні комунікаційні потоки; розвиток міжнародних організацій тощо. Всі перераховані явища та процеси безпосередньо впливають на становлення постіндустріального, інформаційного суспільства, «заснованого на знаннях», спрямованого на формування транснаціонального поширення культурних послуг, і адекватно відбиваються на характері, змісті, спрямованості, систем професійної освіти [1, с.136].

Ці характерні ознаки кінця ХХ – початку XXI століття сприяли формуванню нової парадигми професійної освіти і навчання (далі – ПОН) – «навчання протягом усього життя», яка встановлює особливі вимоги щодо постійного оновлення знань, організації професійної освіти з орієнтацією на творчу ініціативу, самостійність, конкурентоспроможність та мобільність особистості відповідно до потреб ринку праці. Про це свідчить аналіз низки матеріалів міжнародних форумів у галузі ПОН.

У зв’язку з вищезазначеним, та враховуючи фактори погіршення демографічного стану (старіння націй, зменшення темпів народжуваності), ускладнення економічної ситуації (міграції населення, зростання обсягів безробіття), збільшення термінів навчання при отриманні професії та спеціальності (особливо в європейських країнах), процес підготовки кваліфікованих робітників не повинен обмежуватись первинною професійною підготовкою, яку отримують випускники загальноосвітніх шкіл. Перспективним є його подальше спрямування на збільшення обсягів і поліпшення якості роботи з безробітним населенням, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників на виробництві.

Не слід очікувати, що роботодавців надовго задовольнить існуючий рівень підготовки кадрів професійно-технічними навчальними закладами (ПТНЗ). Ми маємо чимало прикладів, коли фінансово спроможні підприємства створюють власні навчальні центри з метою підготовки робітників необхідної йому кваліфікації у більш оптимальні терміни та відмовляються від послуг професійно-технічних навчальних закладів.

Тому надзвичайно актуальними залишаються питання якості і доступності професійно-технічної освіти (далі – ПТО), відповідності обсягів і професійно-кваліфікаційної структури підготовки кваліфікованих робітників запитам регіональної економіки та потребам роботодавців. Ці питання потребують постійного спостереження, аналітичних висновків, що є підґрунтям внесення відповідних змін в планування та стратегію, яку реалізують працівники органів управління ПТО різних рівнів.

Відстеження динаміки обсягів, видів, ефективності такої підготовки належить до завдань роботи інформаційно-аналітичних центрів професійно-технічної освіти (далі Центри), які створені у 2008 році.

Проведення експерименту з децентралізації управління професійним навчанням в Україні актуалізує необхідність удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення органів управління ПТО на регіональному та місцевому рівні як одного з компонентів модернізації системи.

Глобалізаційні зміни, під якими ми розуміємо процес конвергенції принципових засад освітньої політики національних держав у цілій низці параметрів, передусім таких, як цілі, стратегії розвитку освіти, способи та критерії оцінки ефективності освітніх систем, в тому числі і в країнах союзу незалежних держав (далі – СНД), зумовили необхідність визначення пріоритетних напрямів реформування освітньої системи, приведення її у відповідність сучасним тенденціям розвитку, орієнтацією на ефективність та якість результатів професійної освіти.

Оптимізація інформаційно-аналітичного забезпечення в регіонах відбувається з урахуванням пріоритетних векторів розвитку професійно-технічної освіти України. До них належать: децентралізація управління ПТО; створення загальнодержавного нормативного та інструктивно-методичного супроводу професійно-технічної освіти; розвиток соціального партнерства, впровадження нових форм співробітництва освіти, промисловості та бізнесу; відповідність освітніх результатів системи ПТО потребам регіонального ринку праці, вимогам роботодавців та споживачів освітніх послуг; підвищення якості та доступності ПТО шляхом оснащення матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів сучасним обладнанням, технікою, устаткуванням; застосування інформаційно-комунікативних та інноваційних технологій у навчально-виробничому процесі; розроблення підручників нового покоління; підвищення конкурентоспроможності та мобільності випускників ПТО за умов розробки та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти та національної системи кваліфікації.

Перетворення інформації в один із найпотужніших ресурсів сучасності є важливою тенденцією розвитку світового співтовариства. Цей процес вимагає використання та впровадження таких систем, що забезпечать масовий і ефективний доступ до інформації. У цьому випадку інформація дійсно може розглядатися як ресурс, що створює принципово нові підходи щодо організації статистичної діяльності, сприяє формуванню гнучкої, швидко реагуючої на соціально-економічні зміни системи інформаційно-аналітичного забезпечення управління.

На наш погляд, входження українського ПТО у відкритий освітній простір (від ссылка скрыта Information space – середовище, в якому існує, циркулює, обертається інформація, яка призначена людині і де інформаційні ссылка скрыта, електронні мережі відіграють провідну роль) надасть ряд переваг, а саме: доступність інформації, значну економію часу і матеріальних ресурсів для користувачів освітніх послуг та ПТНЗ; ефективну взаємодію інформаційних партнерів; оперативність прийняття управлінських рішень; інтеграцію наявних інформаційних баз даних з метою отримання якісно нових результатів досліджень; можливість плідно вивчати як вітчизняний, так і зарубіжний досвід галузі; позиціонувати, рекламувати систему професійно-технічної освіти; здійснювати профорієнтацію у новому форматі; проводити дистанційне навчання, розташовувати педагогічні програмні засоби навчання на освітніх порталах або сайтах та сприятиме розвитку маркетингових, інформаційних служб у ПТНЗ.

Одним із найважливіших факторів, що впливають на ефективність управління, менеджменту у сфері професійно-технічної освіти завжди була інформація. На ній ґрунтуються всі продуктивні управлінські рішення й дії. Повноцінне інформаційне забезпечення – це мета й засіб розвитку аналітики й прогнозування.

Але стан інформаційного забезпечення органів управління ПТО, що прагне інтегруватися в європейське світове співтовариство, на сьогоднішній день не повною мірою відповідає його існуючим інформаційним потребам. У сучасних міжнародних статистичних порівняннях і співставленнях відсутня інформація щодо показників української ПТО. Головні європейські та світові публікації освітніх індикаторів («Education at a Glance», «Key Indicators of Education in Europe», «World Education Indicators») не містять розділів, присвячених Україні. Необхідність вирішення актуальних завдань ПТО вимагає ефективного використання всіх видів наявних інформаційних ресурсів, інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, сучасних технічних засобів, державної підтримки та допомоги міжнародних проектів.

Тому, в рамках проекту Європейського союзу ТАСIС «Підвищення ефективності управління професіонально-технічною освітою на регіональному рівні в Україні» і при підтримці Департаменту ПТО Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України створюється інформаційна система управління (далі ІСУ) ПТО.

Планується, що інформаційно-аналітичні центри ПТО будуть здійснювати моніторинг доступності і якості, збирати інформацію для прогнозування масштабів, структури й розміщення підготовки кадрів та сприяти створенню системи взаємозв'язку з усіма зацікавленими в професійно-технічній освіті сторонами й ефективно використовуватися споживачами цієї інформації (конкретними професійно-технічними навчальними закладами, педагогами, соціальними партнерами, підприємствами замовниками кадрів, службами зайнятості, населенням, школярами, їх батьками та бажаючими одержати робітничу професію), але не дублюючи функції вже створених інституцій.

З метою створення ІСУ ПТО (за наказом АПН України) в структурі Інституту професійно-технічної освіти АПН України створено лабораторію “Всеукраїнський інформаційно-аналітичний центр ПТО” та 5 регіональних інформаційно-аналітичних центрів (за наказом МОН України) на базі обласних навчально-методичних центрів (кабінетів) ПТО у Автономній республіці Крим, Дніпропетровській, Львівській, Черкаській областях та м.Київ.

Враховуючи те, що РІАЦ є структурними підрозділами навчально-методичних центрів (кабінетів) ПТО (НМЦ ПТО) ГУОН ОДА і знаходяться у підпорядкування МОН України, а ВІАЦ входить до структури АПН України, як науково-дослідна лабораторія Інституту, доцільно чітко визначити повноваження кожного такого структурного підрозділу окремо. Але, слід зазначити, що наукове і методичне забезпечення освіти, згідно з Законом України «Про освіту» [3, С.19], спільно здійснюють МОН та АПН України, тому, на наш погляд, створення інформаційно-аналітичних центрів у різних структурах не протирічить діючому законодавству і спрямовано на взаємодію та об’єднання зусиль у напрямі вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення ПТО.





Департамент ПТО МОН України (Департамент), як бенефіціар та «головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, науково-технічної, інноваційної діяльності» [4], визначає головні напрями досліджень, згідно яких проводять роботу РІАЦ та ВІАЦ. Департамент делегує ряд повноважень АПН України, Інституту ПТО АПН України щодо наукового супроводу діяльності.

Координацію роботи регіональних інформаційно-аналітичних центрів здійснює Всеукраїнський інформаційно-аналітичний центр ПТО шляхом залучення до широкого обговорення існуючих проблем і розробки планів керівників і працівників РІАЦ.

Структура ІСУ ПТО



















Організаційна структура інформаційно-аналітичних центрів припускає наявність 5-8 штатних одиниць: завідувач, системний адміністратор, методисти–аналитіки (наукові співробітники), лаборант-оператор. В структурі інформаційно-аналітичних центрів можливо створення секторів або відділів.

Організаційна структура ІАЦ


Лаборант-оператор

Системний адміністратор










До головних завдань ІСУ ПТО належить: визначення інформаційних потреб користувачів ІСУ ПТО; скоординоване проведення відповідних досліджень за напрямами та тематикою; налагодження співпраці з інформаційними партнерами (особливо з інформаційними службами державної служби зайнятості); формування інформаційної бази даних; реалізація принципу доступності інформації; підвищення оперативності та якості надання інформації; організація надійного архівування даних; здійснення видавничої діяльності; проведення науково-практичних та методологічних заходів щодо оприлюднення результатів досліджень; створення сайтів Центрів; проведення заходів із підвищення кваліфікації педагогічних працівників РІАЦ та ПТНЗ.

Інформаційно-комунікаційна інфраструктура ІСУ ПТО


Реципієнти інформації


Обробка

інформації


Надання

інформації


Отримані дані для досліджень






РІАЦ






РІАЦ




РІАЦ

ВІАЦ






РІАЦ




РІАЦ








З метою автоматизації процесів розрахунку індикаторів Проектом було організовано створення багатофункціональної системи (програмного забезпечення) «Профтех-Інфо», яка створена з метою автоматизації процесів розрахунку індикаторів та консолідації даних на основі комплексного набору рішень щодо представлення даних інформаційно-аналітичними центрами ПТО з врахуванням та використанням сучасного досвіду галузі.

Індикатори якості і ефективності ПТО – це сучасний інструментарій, розроблений з метою вивчення і дослідження процесів в освітній галузі, які подібно лакмусовому папірцю надають можливість оперативно інформувати органи управління про стан системи. Індикатори відіграють роль каталізатора у процесі моніторингу ефективності ПТО і є сучасним інструментом управління.




Підсумовуючи, слід зазначити, що при вдалій організації роботи інформаційно-аналітичних центрів можна розраховувати на наступні результати: отримання пілотними регіонами сучасного інструменту статистичного спостереження; інтенсивне використання сучасних інформаційних технологій та наукових методів дослідження; формування бази інформаційно-статистичних ресурсів; надання можливості працівникам органів управління виявляти проблемні зони, управляти якістю, оперативно корегувати освітню політику, відображати зміни що відбуваються і реагувати на них; підвищення кваліфікації персоналу Центрів і управлінської інформаційної культури; оперативне реагування на потреби ринку праці; налагодження взаємодії з інформаційними партнерами; підвищення привабливості та доступності ПТО для більш широкого кола споживачів освітніх послуг (зокрема, дорослого населення); можливість спостереження та відстеження результативності експерименту з децентралізації ПТО.

Література

1. Енциклопедія освіти / Акад.пед. наук України; головний ред. В.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Боровкова Т. И., Морев И. А. Мониторинг развития системы образования. Часть 1. Теоретические аспекты: Учебное пособие. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 2004. – 150 с.

3. Закон України “Про освіту”: за станом на 2001 р. / Освіта України. Нормативно-правові документи. ― К.: Міленіум, 2001. ― 472 с.– Стаття 19. Наукове і методичне забезпечення освіти.

4. Положення про Міністерство освіти і науки України. Затверджене Указом Президента України від 2000року № 773/2000.: за станом на 2001р. / Освіта України. Нормативно-правові документи. ― К.: Міленіум, 2001. ― 472 с.

5. Маслікова І.В. Моніторингова система освітнього менеджменту. – Х.: Вид. група “Основа”, 2005. – 144 с.

6. Закон України "Про Національну програму інформатизації" (від 4 лютого 1998 року № 74/ 98-ВР).

7.Семь принципов академика Глушкова А.Я.Аноприенко, к.т.н. Главинформцентр областной администрации / ДонГТУ г. Донецк, Украина / ссылка скрыта.

Савченко Н.В.

м.Київ