Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 28

вязання, як правило, виникають iз протиправних дiй. Субуктами

зобовязання виконуються не договори, як це iнколи трактууться в

лiтературi, в тому числi i юридичнiй, а самi зобовязання. Укладе-

ний вiдповiдно до чинного законодавства договiр надау сторонам

права i обовязки, виконання яких обумовлюуться господарською

(пiдприумницькою) дiяльнiстю. Широке використання договiрноє

форми у виробничо-економiчних звязках субуктiв господарськоє

дiяльностi диктууться сутнiстю ринковоє економiки, тобто подаль-

шого розвитку демократичних начал в управлiннi виробництвом,

надання єм господарськоє самостiйностi i творчоє iнiцiативи у ви-

конаннi своєх господарських функцiй.

) Пiдприумства, органiзацiє (в тому числi iноземнi), громадяни,

якi здiйснюють пiдприумницьку дiяльнiсть без створення юридич-

ноє особи i в установленому порядку набули статусу субукта пiд-

приумницькоє дiяльностi, вступають у майновi та iншi вiдносини

завдяки договору. Але майновi вiдносини, а вiдповiдно i догово-

ри, якi Єх опосередковують, можуть бути рiзними. Однi з них укла-

даються з метою задоволення власних потреб названих субуктiв

(придбання канцтоварiв, спецодягу i т. iн), другi - для здiйснен-

ня господарсько-виробничоє та iншоє пiдприумницькоє дiяльностi

(виготовлення i поставка продукцiє, виробництво, переробка i ре-

алiзацiя сiльськогосподарськоє продукцiє, виконання рiзноманiтних

робiт i надання послуг i т. iн.).

Про договiр, як регулятор вiдносин, у якi вступають юридичнi |

особи i пiдприумцi, йдеться у нормах Цивiльного кодексу (гл. 14),

якi розрахованi на врегулювання вiдносин взагалi, незалежно вiд

субуктного єх складу, а також i в спецiальних нормах (спецiальне

законодавство). Так, законами Украєни вiд 19 вересня 1991 року

<Про господарськi товариства> i вiд 27 березня 1991 року <Про

пiдприумства в Украєнi>, а також законодавством, що регулюу iнве-

стицiйну дiяльнiсть i дiяльнiсть транспорту, передбачено, що гос-

подарськi вiдносини пiдприумства з iншими пiдприумствами i гро-

мадянами - субуктами пiдприумницькоє дiяльностi, здiйснюють-

179

ся на договiрних засадах. Йдеться саме про господарську дiяльнiсть,

а отже, i не про що iнше, як про господарськi договори. Термiн <гос-

подарський договiр> широко використовууться в юридичнiй лiтера-

турi, його не може обiйти i законодавство. Так, ст. 12 АПК регла-

ментуу: <Арбiтражнi суди вирiшують спори, що виникають при

укладеннi, змiнi, розiрваннi i виконаннi господарських договорiв...>

За умов жорсткоє адмiнiстративно-командноє системи госпо-

дарському договору були притаманнi плановiсть i досить обме-

жений субуктний його склад, а тому порiвняно легко було провес-

ти чiтку межу мiж ним та iншими видами договорiв. Ситуацiя

рiзко змiнилася за умов переходу до ринковоє економiки, коли

плановiсть утратила своу значення, а субуктний склад договiрних

вiдносин розширився i змiнився настiльки, що здiйснювати пiдпри-

умницьку дiяльнiсть можуть i фiзичнi особи (зареустрованi як

пiдприумцi). Отож важко провести чiтке розмежування мiжгос-

подарським договором та iншими договорами. Проте аналiз госпо-

дарських вiдносин i договорiв, якi єх опосередковують, дау пiдстави

вирiзнити особливостi, притаманнi саме господарському договору.

По-перше, господарськi договори - це угоди, урегульованi

господарським законодавством, якi передбачають спiвробiтницт-

во сторiн у досягненнi господарських (комерцiйних) результатiв.

Вони, як правило, обслуговують безпосередньо виробництво та

господарський (комерцiйний) обiг.

По-друге, господарськi договори мають спецiальнi правила

щодо порядку єх укладення, урегулювання розбiжностей, змiни та

розiрвання (статтi 10, 11 АПК Украєни).

По-трету, тiльки господарським договорам, зокрема таким, якi

спрямованi на забезпечення прiоритетних потреб народного госпо-

дарства Украєни, притаманна плановiсть. Вони укладаються на пiд-

ставi державних замовлень i обовязково повиннi єм вiдповiдати.

По-четверте, господарськi договори, як правило, повиннi укла-

датися в письмовiй або iншiй формi, яка б обуктивно могла сприй-

матися третiми особами (судовими органами, органами управлiн-

ня i контролю, iншими органами i особами).

З урахуваннями перелiчених особливостей можна сформулю-

вати таке визначення господарського договору.

Господарський договiр - це угода субуктiв господарювання,

що спрямована на встановлення мiж ними господарських зобовя-

зань i передбачау Єхну спiвробiтництво в досягненнi визначених

нею господарських (комерцiйних) результатiв.

180

2. Види господарських договорiв.

Договiр <за вертикаллю>.

Внутрiшньогосподарський договiр.

Упереджувальний договiр

и умовах доринкових вiдносин договору вiдводилася,

головним чином, роль деталiзацiє планових актiв. Вiдповiдно до

цього форми i види договiрних вiдносин були залежними вiд пла-

нових показникiв, а сторони - обмеженими у формуваннi умов

договорiв, якi єх опосередковували, i т. iн.

Перехiд до ринковоє економiки характеризууться рiзноманiт-

нiстю форм власностi, субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi, форм

ведення виробництва та господарювання i, як результат цього,

широким колом i рiзноманiтнiстю господарських договорiв. Саме

з єх допомогою промисловi та iншi пiдприумства i пiдприумцi пла-

нують свою дiяльнiсть. Вiдтепер не план, а договiр став основним

важелем планування господарськоє i пiдприумницькоє дiяльностi

i регулювання вiдносин мiж єє субуктами.

Господарськi договори можна пiдроздiлити на окремi види.

Класифiкуються вони за тими ж ознаками, за якими проводиться

класифiкацiя усiх цивiльно-правових договорiв.

Так, визначальною ознакою будь-якого договору у досягнен-

ня домовленостi, згоди сторiн про його укладення. Але у такi до-

говори, для укладення яких тiльки домовленостi недостатньо. i

Окрiм неє, необхiдним у виконання певних дiй, наприклад, пере-

дача цiнностей, речей, предметiв i т. iн., пiсля чого договiр вва-

жауться укладеним. Такi договори називаються реальними.

Якщо ж для укладення договору достатньо однiує домовле-

ностi сторiн, то укладений договiр називатиметься консенсуаль-

ним. Так, договiр поставки продукцiє вважауться укладеним з мо-

менту, коли сторони домовилися пiдписати даний договiр, хоч

поставка, передача продукцiє i єє оплата проводитиметься в май-

бутньому. Слiд при цьому зазначити, що ця класифiкацiя деякою

мiрою мау умовний характер. Термiн <реальний договiр> аж нiяк

не означау, що договiр консенсуальний, на противагу реальному,

якийсь неiснуючий. Консенсуальнi договори - рiч повсякденна,

вони доволi часто зустрiчаються в умовах господарювання. Отже

така класифiкацiя вказуу на спосiб виконання договорiв, а не на

єх сутнiсть i саму природу.

181

Беручи за основу розподiл прав i обовязкiв, розрiзняють до-

говори одностороннi i двостороннi. В одностороннiх договорах

тiльки одна сторона бере на себе зобовязання щодо другоє, в якоє

у звязку з цим виникають тiльки права.

Наприклад, за договором позики той, хто надав позику (позико-

давець), мау право вимагати повернення позики, а той, хто єє одержав

(позичальник), зобовязаний повернути позичене. Таким чином, по-

зикодавець мау тiльки права, а позичальник - тiльки зобовязання.

Двостороннi договори - це тi, згiдно з якими обидвi сторони

повязанi взаумними правами i обовязками. Прикладом двосто-

роннiх договорiв у договiр поставки, бо в ньому обидвi сторони -

i постачальник i покупець - набувають взаумних прав i обовязкiв.

Господарському праву вiдомi також договори на користь тре-

тьоє особи. Особливiстю такого договору у те, що право вимоги

за договором набувау третя особа, яка в укладеннi договору участi

не бере. Але сторони, якi беруть участь в укладеннi договору, ви-

говорюють для неє права i обовязки. Прикладом цього, на нашу

думку, у договори перевезення вантажiв залiзничним транспортом.

Договiр перевезення вантажiв укладауться мiж вантажовiдправни-

ком i перевiзником. Тому у разi, коли вантажоодержувачем за до-

говором у вантажовiдправник, кiлькiсть учасникiв (сторiн) обме-

жууться тiльки ними. Але, як правило, вантажовiдправник i ван-

тажоодержувач в однiй особi не бувають. У цьому разi i виникау

питання про роль i мiсце вантажоодержувача у транспортних вiд-

носинах . На нашу думку, вiн у третьою особою, яка участi в укла-

деннi договору не бере, а вступау в дiю в процесi його виконання,

здiйснюючи права i обовязки, якi виговорили для нього вантажо-

вiдправник i перевiзник (право i обовязок одержати вантаж i, якщо

було обумовлено, сплатити визначену суму за перевезення).

Залежно вiд пiдстав укладення господарських договорiв єх роз-

подiляють на вiльнорегульованi i плановi.

Вiльнорегульованi - це такi договори, укладення яких здiй-

снюуться на пiдставi господарських намiрiв сторiн за простою

єхньою домовленiстю i волевиявленням без будь-якоє, обовязко-

Специфiка правового становища вантажоодержувача в транспортних вiдно-

синах зумовила в юридичнiй лiтературi неоднозначний пiдхiд до цього питання

(див.: Александров-ДольникМ. К. Споры, возникающие из отношений сторон в же-

лезнодорожных грузовых операциях. М., 1995. С. 22; Комментарий к Уставу же-

лезных дорог СССР. М., 1986. С. 76. Яичков К. К. Договор перевозки. Ростов-на-

Дону, 1965. С. 123; Смирнов В. Т. Правовое регулирование грузовых перевозок в

СССР. Л., 1970. С. 14.

182

воє для сторiн основи (державного замовлення iншого планового

або адмiнiстративного акта). В умовах ринковоє економiки, хоч пла-

новiсть i втратила своу значення, яке мала до цього, повнiстю вона

не скасована, а в деяких випадках просто необхiдна (оборонна про-

мисловiсть, правовiдносини з деяких видiв перевезень, енергетика

i т. iн.). А тому договори, якi укладаються на основi державних за-

мовлень, мають плановий характер i повиннi єм вiдповiдати. Особ-

ливiстю замовлень i договорiв, що єх опосередковують, у те, що дер-

жава не тiльки зобовязуу пiдприумцiв єх виконувати, але й допома-

гау в такому виконаннi шляхом надання пiльг, кредитiв i т. iн.

Господарськi договори, якi визначенi i регулюються як дер-

жавнi контракти, укладення i оплата яких гарантууться державою,

оскiльки замовниками в них виступають державнi органи, також

у планованими.

Залежно вiд характеру перемiщення матерiальних благ договори

можуть бути сплатними i безоплатними. Сплатними у договори, в

яких дiя однiує особи обовязково потребуу вiдповiдноє майновоє дiє

iншоє. До них належать купiвля-продаж, оренда, поставка i т. iн.

У безоплатних договорах надання майна здiйснюуться тiльки

однiую стороною без одержання зустрiчного надання вiд другоє

сторони. Вiдповiдно до цього передача майна благодiйним фондам

або ж будь-яким пiдприумствам як безоплатноє допомоги здiйсню-

уться на основi безоплатних договорiв. Деякi договори, наприклад

договiр комiсiє, можуть бути як сплатними, так i безоплатними за-

лежно вiд домовленостi про це сторiн. \

Залежно вiд юридичноє спрямованостi господарськi договори

розрiзняють як основнi i попереднi.

Основнi договори безпосередньо породжують права i обовяз-

ки сторiн, повязанi з реалiзацiую продукцiє, наданням послуг i т. ii

Попереднiй договiр укладауться з метою укладення в майбує

ньому основного договору. При укладеннi попереднього договi

ру передбачауться низка дiй, без яких неможливе укладення i виi

конання основного договору. А саме: обовязково обумовлюуться |

строк укладення основного договору. Якщо одна iз сторiн ухиля-;

тиметься вiд укладення основного договору в строки, визначенi!

попереднiм договором, друга мау право звернутися до арбiтраж-1

ного суду з вимогою примусити виконати зобовязання поперед-

нього договору. i

Дуже схожою на попереднiй договiр у угода про намiри всту-.|

пити в договiрнi вiдносини в майбутньому. Але не дивлячись

183

загальну формальну єхню схожiсть, попереднiй договiр вiдрiз-

няуться вiд угоди про намiри. Угода про намiри лише фiксуу ба-

жання сторiн вступити в договiрнi вiдносини в майбутньому i не

породжуу прав i обовязкiв сторiн, якщо вони в нiй не обумовленi.

Вiдмова одного iз учасникiв угоди про намiри укласти передбаче-

ний нею договiр не тягне за собою нiяких правових наслiдкiв, якщо

це не було обумовлено.

Залежно вiд перiодiв виконання своєх обовязкiв субукти гос-

подарювання укладають генеральнi i поточнi договори. Генеральнi

договори визначають умови виконання винятково усiх взятих зобо-

вязань сторонами протягом усього єх строку (наприклад, будiвниц-

тво складного, довгострокового обукта - атомноє електростанцiє).

Поточнi договори конкретизують генеральнi договори на певнi пе-

рiоди, на перiоди виконання певних обсягiв робiт, скажiмо, будiв-

ництво окремих споруд, якi у складовими частинами обукта, обу-

мовленого генеральним договором (закiнчення будiвництва якоєсь

частини (черги) АЕС).

Генеральнi договори укладаються на тривалi строки - на пять

i бiльше рокiв i, навпаки, поточнi, якi конкретизують перiоди вико-

нання зобовязань, що виникають iз генеральних договорiв, укла-

даються на коротшi перiоди часу, як правило, на рiк, не менше.

Вiд попереднiх i генеральних договорiв слiд вiдрiзняти дов-

гостроковi договори за прямими тривалими господарськими зв яз-

ками, якi свого часу набули широкого застосування в поставочних

вiдносинах. У юридичнiй лiтературi й до цього часу не проведено

чiткого розмежування мiж ними. Але погодитися з точкою зору про

те, що довгостроковий договiр за своую юридичною природою у

попереднiм, не можна з таких мiркувань. Суть попереднього до-

говору полягау в тому, що з нього випливау зобовязання укласти

договiр у майбутньому. Через це попереднiй договiр, виконавши

свою функцiю, тобто зобовязавши сторони укласти договiр у май-

бутньому, вважауться виконаним i вiдповiдно до ст. 216 ЦК Украє-

ни припиняу свою дiю. Договiр поставки за прямими довгостро-

ковими господарськими звязками, укладений сторонами, як пра-

вило, на пять рокiв або ж на тривалiший перiод, перебувау в стадiє

виконання протягом усього перiоду, на який вiн був укладений, за

винятком випадкiв, передбачених чинним законодавством, коли вiн

пiдлягау змiнi, розiрванню тощо.

Див.: Брагiнський М. i. Попереднiй договiр у господарських вiдносинах //

Радян. держава i право. 1971. № 3. С.107, 108.

184

Залежно вiд способу укладення договори бувають взаумоуз- !

годженi i договори приуднання.

В умовах ринкових вiдносин основна кiлькiсть договорiв

укладауться субуктами господарськоє дiяльностi вiльно, на свiй

розсуд, без будь-яких приписiв, за простою згодою сторiн - взау-

моузгоджено - з дотриманням таких правил: ;

субукти абсолютно вiльнi у вирiшеннi питання укладати чи не |

укладати договiр, за винятком, коли зобовязання укласти договiр |

передбачено законом або добровiльно прийнятим зобовязанням; i

вибiр контрагента при укладеннi договору добровiльний; |

у субуктiв господарювання у можливiсть вибору виду договору; |

сторони за своєм розсудом визначають i формулюють кон-1

кретнi умови (змiст) договору, окрiм випадкiв, передбачених зако-1

нодавством або ж попередньою єхньою домовленiстю.

Це, як правило, договори купiвлi-продажу, поставки, iншi

договори на передачу майна у власнiсть, у строкове платне i без-

оплатне користування, на виконання робiт i т. iн. |

При укладеннi договорiв приуднання єх умови (змiст) форму-1

люються тiльки однiую iз сторiн. iнша сторона позбавлена мож-

ливостi доповнювати або ж змiнювати цi умови, вона може укла-

сти такий договiр, погодившись з цими умовами в цiлому.

Прикладом таких договорiв у договори перевезення, догово-|

ри на вiдкриття банкiвського рахунку та iн. |

Окремий специфiчний вид складають договори <за вертикал-

лю>, якими опосередковуються господарсько-управлiнськi функ-1

цiє. Ця форма договiрних звязкiв в основному застосовууться в|

умовах господарювання субуктiв, заснованих на державнiй формi|

власностi. Формування i доведення державних замовлень до кон-|

кретних субуктiв господарювання, а також право вимагати єх ви-|

конання i надання матерiально-фiнансовоє допомоги у виконаннi цих|

замовлень, а в свою чергу кореспондуючi єм права i обовязки ви-|

конавцiв, мають характер господарсько-управлiнських зобовязань. |

Особливостями i специфiкою внутрiшньогосподарськоє дiяль-

ностi юридичних осiб характеризуються i внутрiшньогосподарськi

Цей договiр характерний тим, що його умови формуються однiую iз сторiн

(оферентом), а друга не може єх спростувати або ж викласти у своєй редакцiє, а

тому знаходиться в повнiй залежностi вiд першоє сторони. У звязку з цим слiд

було б передбачити в законодавствi порядок, згiдно з яким слiд надати право сто-,

ронi, яка приуднууться, звернутися в судовi органи з заявою про змiну або ж розiр-1

вання договору, в якому передбаченi такi обтяжливi умови, якi хоч i не суперечать ]

чинному законодавству, -але настiльки обтяжливi i кабальнi для сторони, що при

укладеннi взаумоузгодженого договору вона б на такi умови не погодилася.

185

договори, у форму яких, у вiдповiдних випадках, вона втiлюуться.

Субуктом цих договiрних вiдносин завжди, принаймнi, однiую з

сторiн, у пiдроздiл юридичноє особи. Другою стороною може ви-

ступати iнший пiдроздiл або ж юридична особа в цiлому. Внутрiш-

ньогосподарськi договори набувають широкого застосування в умо-

вах розвитку корпоративних вiдносин i корпоративного права.

У сучасних умовах у звязку зi змiнами, що вiдбуваються в еко-

номiцi Украєни, система договорiв потребуу подальшого удоско-

налення. Зi скасуванням планових засад у регулюваннi народного

господарства i розвитком пiдприумництва в якостi субуктiв сто-

ронами договору поставки можуть бути не тiльки юридичнi, але

й фiзичнi особи-пiдприумцi. Ця обставина сприяла наближенню

договору поставки до договору купiвлi-продажу. У межах струк-

тури цих договорiв помiтного розвитку набули бартернi договори.

Виникли i такi рiзновиди договорiв, як договори лiзингу, що не

охоплюються поняттям договорiв майнового найму. Суттуво роз-

ширилося коло договорiв, якi входять до складу договорiв пiдряд-

ного типу i договорiв про надання послуг.

3. Змiст господарського зобовязання.

Забезпечення виконання

зобовязання

Сукупнiсть прав i обовязкiв сторiн, що виникають за

умовами договору, i складають змiст договiрного зобовязання.

Рiзнi умови, що виходять з практики встановлення договiрних

зобовязань, з урахуванням єх юридичноє значимостi, можна по-

дiлити на iстотнi, загальнi i випадковi.

iстотними визнаються умови, що у необхiдними i достатнi-

ми для укладення договору. Це означау, що при вiдсутностi хоча

б однiує з них договiр не може вважатись укладеним. При визна-

ченнi кола iстотних умов договору не можна не зважати на те, що

, вирiшення цього питання передусiм залежить вiд специфiки кож-

| ного договiрного зобовязання.

Згiдно зi ст. 153 ЦК Украєни iстотними умовами у тi умови, якi

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств