Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 28

<прокредиторська> i <продебiторська> (iнодi зустрiчауться визна-

чення <проборжниковське> законодавство). Тобто у свiтовiй прак-

тицi законодавство про банкрутство розвивалося за двома прин,-

ципово рiзними напрямками.

У Францiє i США дiу <продебiторська> система банкрутства,

яка дозволяу боржнику, що опинився в скрутному фiнансовому ста-

новищi, звiльнитися вiд боргiв i отримати можливiсть так звано-

го <Й-т5П аiаєт> (нового старту). При цьому кредитори (за амери-

канським законодавством) змушенi пристосовуватися до умов, що

єх пропонуу суд з метою вiдновлення платоспроможностi боржни-

ка. Багато хто з експертiв вважау, що американський кредитор iз

задоволенням пiдпише мирову угоду з боржником, вiдповiдно до

якоє вiн отримау лише приблизно пяту частину боргу, вважаючи,

що краще отримати хоч щось, нiж нiчого. Тому в США бiльшiсть

справ про банкрутство виникау за заявами боржникiв.

У твропi (за винятком Францiє), навпаки, iз стародавнiх часiв

застосовууться <прокредиторська> система банкрутства, що ста-

вить собi за мету якнайповнiше задовольнити вимоги кредиторiв.

Часто при цьому iнтереси боржника до уваги не беруться. Голов-:

не в цiй системi - жорсткий контроль за зберiганням активiв бор-

жника та єхньою оперативною реалiзацiую.

За сучасних умов у законодавствi розвинутих ринкових держав

простежууться тенденцiя зближення i iнтеграцiя цих напрямкiв.

Тому в чистому виглядi вони майже не зустрiчаються i iсну-

ють або як помiрно <прокредиторське>, або як помiрно <проде-

бiторське> законодавство. Щоб визначитися в такому розподiлi,

слiд насамперед зясувати, що саме мау перевагу в системi зако-

нодавства: захист iнтересiв кредиторiв чи захист iнтересiв бор-

жника. В окремих випадках можна говорити про iснування <ней-

163

трального> законодавства про банкрутство, яке намагауться знай-

ти <золоту середину>.

У бiльшостi краєн iснують спецiальнi державнi органiзацiє та

установи, якi здiйснюють контроль за процесами банкрутства i

певним чином впливають на розвиток подiй у цiй сферi. Сьогоднi

такою структурою в Росiє у Федеральна служба в справах про не-

спроможнiсть, яка активно працюу над удосконаленням норматив-

них актiв, акумулюу претензiє кредиторiв, готуу кризових управ-

ляючих i т. iн.

Украєна теж мау схожу службу - Агентство з питань банкрут-

ства. Це Агентство забезпечуу розроблення та реалiзацiю держав-

ноє полiтики, спрямованоє на запобiгання банкрутству субуктiв

пiдприумницькоє дiяльностi. Зокрема, до основних завдань Агент-

ства вiднесено: проведення за участю мiнiстерств, iнших централь-

них органiв виконавчоє влади аналiзу фiнансово-господарського

стану пiдприумств та органiзацiй, майно яких перебувау у дер-

жавнiй власностi, з метою визначення неплатоспроможних пiд-

приумств, а також ведення єх реустру. Окрiм цього. Агентство мау

здiйснювати заходи щодо реорганiзацiє та санацiє неплатоспромож-

них пiдприумств та органiзацiй, занесених до реустру. До компе-

тенцiє цiує служби вiднесено формування удиноє бази даних про

пiдприумства-банкрути, органiзацiю конкурсiв i тендерiв, повя-

заних з вiдбором iнвесторiв.

У випадках, передбачених законодавством, рiшення Агент-

ства з питань банкрутства у обовязковими для виконання цент-

ральними та мiсцевими органами виконавчоє влади, органами мiс-

цевого самоврядування, пiдприумствами, установами i органiза-

цiями незалежно вiд форм власностi. Безумовно, робота цього

Агентства стане ще одним засобом забезпечення iнтересiв креди-

торiв, з одного боку, i запобiгання банкрутству з другого.

Закон Украєни <Про банкрутство>, що регулюу процедуру бан-

крутства, був прийнятий 14 травня 1992 року в пакетi приватиза-

цiйних законiв. На першому етапi його застосування ним корис-

тувалися, в основному, як засобом змiни форм власностi на май-

но пiдприумств. У звязку з тим, що кiлькiсть звернень у справах

про банкрутство зростала, а окремi норми i положення закону були

недосконалими, що стало зрозумiлими iз арбiтражно-судовоє прак-

Воно було засноване згiдно з Указом Президента Украєни вiд 17 червня 1996 р.

як Агентство з питань запобiгання банкрутству пiдприумств та органiзацiй держав-

ноє форми власностi. А потiм перейменоване в Агентство з питань банкрутства.

164

тики, була розроблена нова редакцiя закону i 6 липня 1996 року

прийнята в першому читаннi Верховною Радою Украєни.

Поняття <банкрутство> закон визначау як неспроможнiсть

юридичноє особи - субукта пiдприумницькоє дiяльностi, задо-

вольнити в мiсячний термiн заявленi йому кредиторами вимоги i

виконати зобовязання перед бюджетом, повязанi з нестачею ак-

тивiв у лiквiднiй формi.

Таким чином законодавець обовязковою вимогою банкрут-

ства визнау лише нестачу в пiдприумства активiв в лiквiднiй формi

i не повязуу неспроможнiсть юридичноє особи задовольнити вiд-

повiднi вимоги з вартiстю загальноє маси майна боржника i сумою

вимог кредиторiв, що властиво законодавству про банкрутство в

деяких iнших краєнах.

Як бачимо, в основу визначення ознак банкрутства покладе-

ний принцип неоплатностi, а саме: якщо боржник протягом одно-

го мiсяця не розраховууться з кредиторами за зобовязаннями, не

вносить обовязковi платежi до бюджету та позабюджетних фон-

дiв, то мауться на увазi, що вiн не в змозi це зробити, тобто у не-;

платоспроможним.

Однак нездатнiсть боржника задовольнити в установлений |

строк предявленi до нього з боку кредиторiв вимоги i виконати i

зобовязання перед бюджетом ще не у неспроможнiстю (а тю

паче - банкрутством), а у тiльки зовнiшньою єє ознакою.

Призупинення поточних платежiв ще не означау перевищена

заборгованостi над майном боржника. Згадуваний ранiше Г. Ф. Шер

шеневич свого часу писав, що для наявностi неспроможностi мож

на визнати одну з двох засад: недостатнiсть майна, тобто встановi

пене перевищення пасиву над активом, або платiжну неспромож|

нiсть, тобто перевищення пасиву над активом, що припускауться

У першому випадку ми маумо справу з безсумнiвною неспромож

нiстю задовольнити повнiстю кожного кредитора, в другому -

з невиконанням зобовязань, яка свiдчить про вiрогiднiсть не

можливостi задовольнити повнiстю кредиторiв. У першому випа

ку перед нами встановлений факт, у другому - припущення2.

В Украєнi у 1992 р. було розглянуто близько 20 справ, у 1993 р.- 144 справи,!

1994 р.- 400, у 1995 р. - понад 2 тисячi, а у 1998 р. тiльки до арбiтражного суду|

Харкiвськоє областi надiйшло понад 800 справ.

2 Див. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 148.

165

Але й неспроможнiсть субукта господарювання не означау,

що вiн банкрут. Вiн стау ним за рiшенням арбiтражного суду, а

до цього моменту в нього ще може зявитися можливiсть вийти

з цього стану.

Суб уктами банкрутства можуть виступати лише юридичнi

особи, якi у встановленому законом порядку зареустрованi в Укра-

єнi як субукти пiдприумницькоє дiяльностi, в тому числi державнi

пiдприумства, пiдприумства, якi мають в уставному фондi частку

державноє власностi, виробничi кооперативи, пiдприумства з iно-

земними iнвестицiями, а також пiдприумства, обукти яких вiдпо-

вiдно до чинного законодавства не пiдлягають приватизацiє (на-

приклад, пiдприумства вiйськово-промислового комплексу, систе-

ми Академiє Наук Украєни та iншi).

Не у субуктами банкрутства вiдособленi пiдроздiли юридич-

ноє особи - субукта пiдприумницькоє дiяльностi (фiлiє, представ-

ництва, вiддiлення), сiльськогосподарськi обслуговуючi коопера-

тиви, а також iноземнi юридичнi особи та мiжнароднi органiзацiє

з постiйним мiсцезнаходженням поза межами Украєни. Не може

бути субуктом банкрутства також i казенне пiдприумство, оскiль-

ки в разi його фiнансовоє неспроможностi за зобовязаннями та-

кого пiдприумства вiдповiдау власник, тобто держава2.

Учасниками процедури банкрутства у: боржник, кредитори, -

сторони в справi, а також санатори, банки, якi обслуговують борж-

ника, розпорядник майна, лiквiдатори, лiквiдацiйна комiсiя. Участь

третiх та iнших осiб у судочинствi у справах про банкрутство не

передбачена.

Боржниками виступають тiльки пiдприумства, вiднесенi до

субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi. Пiсля встановлення єхньоє

неплатоспроможностi рiшенням суду вони визнаються банкрута-

ми. Боржники можуть i самi виступати iнiцiаторами в порушеннi

справи про банкрутство у разi власноє неплатоспроможностi або

в разi єє загрози.

В дореволюцiйному росiйському законодавствi ця теза була викладена до-

сить чiтко: "Нiхто не може бути визнаний неспроможним, перш нiж неспроможнiсть

не буде оголошена в судi" (див.: Устав торгового судопроизводства. Ст. 408).

2 До субуктiв банкрутства за законом не належать також i фiзичнi особи -

субукти пiдприумницькоє дiяльностi, що властиво законодавству Росiє та краєн да-

лекого зарубiжжя. Виключення пiдприумцiв - фiзичних осiб з кола субуктiв бан-

крутства у, на наш погляд, одним з недолiкiв чинного закону, оскiльки вони е учас-

никами господарських правовiдносин i беруть на себе ризик пiдприумця.

166 . i

Кредиторами можуть виступати юридичнi i фiзичнi особи (в |

тому числi iноземнi), якi мають пiдтвердженi вiдповiдними доку-1

ментами майновi вимоги до боржника (окрiм кредиторiв, майновi

вимоги яких повнiстю забезпеченi заставою).

До кредиторiв, - по сутi, чинного закону, - належать також

органи державноє податковоє адмiнiстрацiє, контрольно-ревiзiй-

ноє служби, якi мають повноваження щодо представництва iнте-

ресiв державного i мiсцевих бюджетiв, а також Пенсiйного фонду

Украєни та iнших фондiв, платежi до яких у обовязковими2.

Кредиторам надано право звертатися до арбiтражного суду iз

заявою про визнання боржника банкрутом та задоволення єхнiх

майнових вимог за рахунок майна боржника. Крiм того, вони на-

дiленi цiлою низкою специфiчних повноважень. Так, тiльки за

узгодженням з кредиторами арбiтражний суд може затвердити про-

граму санацiє боржника, а лiквiдацiйна комiсiя прийняти рiшення

про продаж майна боржника. Представник зборiв (комiтету) кре-

диторiв обовязково повинен входити до складу лiквiдаторiв i

лiквiдацiйноє комiсiє i т. iн.

Кредитори, чиє майновi вимоги визнанi арбiтражним судом, усi

рiшення приймають на своєх зборах. Рiшення визнауться прийня-

тим, якщо за нього проголосували кредитори, майновi вимоги яких

складають не менше двох третин загальновизнаноє судом суми.

Першi збори кредиторiв, якi звернулися з майновими вимога-

ми, призначаються арбiтражним судом. Наступнi проводяться в

мiру потреби. Кредитори на зборах можуть обрати свiй повноваж-

ний орган - комiтет кредиторiв. Створення комiтету у обовязко-

вим, якщо кредиторiв бiльше десяти.

Учасником лiквiдацiйноє процедури може бути санатор (са-|

натори) - юридичнi та фiзичнi особи (в тому числi iноземнi), якi|

звернулися в установлений законом мiсячний термiн до арбiтраж-

ного суду з письмовою заявою про переведення на себе боргу i ви-

значили умови санацiє пiдприумства-боржника, а також подали до-

Кредитор, майновi вимоги якого забезпеченi заставою, може звернутися iз

заявою до арбiтражного суду тiльки на суму, яка не забезпечена заставою, або на

суму, яка дорiвнюу рiзницi мiж повною сумою боргу та можливою сумою виручки

вiд продажу застави.

2 Закон не визначау прокурора як кредитора, однак на пiдставi ст. 121 Консти-

туцiє Украєни i ст. 20 Закону "Про прокуратуру" прокурори мають право звертатися

до арбiтражного суду з заявою в iнтересах громадян i держави про порушення справи

про банкрутство.

167

кументи, якими пiдтверджують свою платоспроможнiсть i фiнан-

сову можливiсть участi в санацiє.

Вагома роль у процедурi банкрутства належить розпорядни-

ку майна боржника. Вiн надiляуться повноваженнями щодо роз-

порядження i контролю за майном боржника, повинен входити

в обовязковому порядку до складу лiквiдацiйноє комiсiє. Розпо-

рядник може давати приписи, що мають обовязкову силу, або на-

кладати заборону на дiє адмiнiстрацiє з приводу вiдчуження майна

боржника. Водночас вiн не може втручатися в оперативну госпо-

дарську дiяльнiсть посадових осiб боржника. Розпорядник май-

на призначауться арбiтражним судом iз кiлькох кандидатур, у

тому числi представникiв банку, який здiйснюу розрахунково-ка-

сове обслуговування боржника, Фонду державного майна (якщо/

боржник - державне пiдприумство) або iнших осiб за пропози-

цiую боржника або кредиторiв. На практицi, як правило, розпоряд-

ником майна призначауться представник банку, який обслуговуу

боржника або кредитора, що мау претензiє на найзначнiшу ауму.

Розпорядник майна несе вiдповiдальнiсть за неналежне вико-

нання своєх повноважень, якi закiнчуються в момент створення

лiквiдацiйноє комiсiє.

Найзначнiший обсяг повноважень у проведеннi процедури бан-

крутства належить лiквiдаторам i лiквiдацiйнiй комiсiє пiдприум-

ства-боржника. До лiквiдаторiв арбiтражний суд зобовязаний вклю-

чити представникiв зборiв (комiтету) кредиторiв, банку або банкiв,

що обслуговують боржника, фiнансових органiв, а також Фонду

державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнано дер-

жавне чи комунальне пiдприумство. На лiквiдаторiв покладауть-

ся обовязок задоволення вимог кредиторiв.

Безпосередньо виконавцем лiквiдацiйного провадження у лiк-

вiдацiйна комiсiя, яку вiдповiдно до ст. 16 Закону <Про банкрутство>

створюють лiквiдатори. Вони iз свого складу обирають голову лiк-

вiдацiйноє комiсiє. Вiдтодi, як боржника визнано банкрутом, до лiк-

вiдацiйноє комiсiє переходять усi його майновi права i обовязки.

Лiквiдацiйна комiсiя управляу майном боржника, здiйснюу

його iнвентаризацiю i оцiнку, визначау лiквiдацiйну масу i нею роз-

поряджауться, вживау заходiв щодо стягнення дебiторськоє забор-

В разi ухилення зазначених субуктiв вiд видiлення свого представника до

складу лiквiдацiйноє комiсiє арбiтражний суд згiдно зi ст. 119 Арбiтражного про-

цесуального кодексу (АПК) може стягнути з них штраф до державного бюджету.

168

гованостi, реалiзуу майно банкрута i виконуу iншi дiє у задоволеннi

вимог кредиторiв.

Звiльнення працiвникiв пiдприумства-банкрута проводиться

вiдповiдно до вимог Кодексу Законiв про працю Украєни. За звiль-

неними працiвниками субуктiв банкрутства зберiгаються пiльги

i компенсацiє, передбаченi законом Украєни <Про зайнятiсть на-

селення>.

Дiє лiквiдацiйноє комiсiє можуть бути оскарженi в арбiтражно-

му судi прокурором, банкрутом або власником його майна (упов-

новаженим ним органом), будь-яким з кредиторiв або зборами (ко-

мiтетом) кредиторiв, а також будь-якою особою, що оскаржуу пра-

вомiрнiсть вiднесення до лiквiдацiйноє маси конкретних майнових

обуктiв або коштiв.

Провадокення у справах про банкрутство здiйснюуться лише

спецiалiзованими структурами судiв Украєни - арбiтражними су-

дами за мiсцем знаходження пiдприумства-боржника. Такi суди у

в кожному обласному центрi Украєни, в мiстах Киувi та Севасто-

полi. Основними законодавчими актами, що регулюють розгляд

цих справ арбiтражними судами, у Арбiтражний процесуальний

кодекс Украєни та Закон <Про банкрутство>.

Кредитор може звернутися до арбiтражного суду з заявою про

визнання боржника банкрутом, якщо його платiжна вимога, неза-

лежно вiд суми претензiє, мiсяць пролежала на картотецi боржни-

ка. Адже украєнське законодавство, на вiдмiну вiд росiйського, не

знау мiнiмальноє суми, з якоє може розпочатися процес банкрут-

ства. На пiдставi письмовоє заяви такого кредитора до арбiтраж-

ного суду мау бути порушено справу про банкрутство.

Заява кредитора про порушення справи про банкрутство по-

винна мiстити найменування арбiтражного суду, до якого вона по-

дауться, боржника, його поштову адресу, зазначення розмiру бор-

гу, банкiв, що здiйснюють розрахунково-касове обслуговування бор-

жника, письмову вiдповiдь боржника про визнання претензiє

кредитора, найменування виконавчих документiв, що не оплаченi у

встановленому порядку, а також перелiк документiв, що додаються

до заяви (перелiк виконавчих документiв, несплата боргу за якими

Лiквiдацiйна комiсiя здiйснюу своє повноваження, використовуючи права органу

юридичноє особи боржника (ст. 29 ЦК Украєни). На вiдмiну вiд повноважень лiквiда-

цiйноє комiсiє, якi визначенi законом "Про пiдприумства в Украєнi", в процедурi бан-

крутства лiквiдацiйнiй комiсiє не надано повноважень у розглядi i визнаннi майнових

вимог кредиторiв, тому що це у винятково компетенцiую арбiтражного суду.

169

дау пiдстави для порушення справи про банкрутство, визначенi в

статтях 348, 349 Цивiльного процесуального кодексу Украєни).

Заяви кредиторiв про визнання боржника банкрутом, що на-

дiйшли пiсля порушення провадження у справi i до публiкацiє ог<>- /

лошення про це в установленому законом порядку, приуднуються

до матерiалiв справи.

Згiдно з Законом боржник може звернутися до арбiтражного

суду з власноє iнiцiативи в разi його фiнансовоє неспроможностi

або реальноє єє загрози.

Заява боржника про порушення справи про банкрутство по-

винна мiстити лише найменування арбiтражного суду, боржника,

його мiсцезнаходження, зазначення банкiв, що здiйснюють його

розрахунково-касове обслуговування, i єхну мiсцезнаходження, пе-

релiк його кредиторiв i боржникiв, а також перелiк документiв, що

додаються до заяви.

Судочинство у справах про банкрутство здiйснюуться у вста-

новленi чинним законодавством обов язковi процесуальнi строки:

провадження у справах про банкрутство повинно бути пору-

шене не пiзнiше як за пять днiв з моменту надходження до суду

вiдповiдноє заяви;

попередну судове засiдання, на якому розглядаються докумен-

ти, що пiдтверджують майновий та фiнансовий стан боржника, по-

винно бути проведене не пiзнiше як через один мiсяць з дня пору-

шення провадження у справi. За результатами цього засiдання при-

значауться розпорядник майна боржника;

виявлення кредиторiв та санаторiв проводиться в мiсячний

строк з дня опублiкування в офiцiйних друкованих виданнях по-

вiдомлення про порушення справи про банкрутство1. Протягом цьо-

го строку кредитори та потенцiйнi санатори повиннi звернутися з

вiдповiдними заявами до арбiтражного суду;

через мiсяць вiд дня опублiкування офiцiйного повiдомлення

про порушення справи, про банкрутство арбiтражний суд повинен

винести ухвалу, що зобовязуу всiх осiб, якi звернулися з майно-

вими вимогами до боржника, скликати першi збори кредиторiв.

iншi строки для проведення певних дiй у ходi провадження в

справi визначаються арбiтражним судом, виходячи iз складностi

справи, характеру та обсягу наступних дiй, часу, який потрiбен для

Згiдно зi ст. 10 Закону "Про банкрутство" такими друкованими органами

визначенi офiцiйнi друкованi органи Верховноє Ради (газета "Голос Украєни") чи

Кабiнету Мiнiстрiв (газета "Урядовий курур").

170

єх виконання. При цьому арбiтражний суд не оголошуу перерву або

вiдкладау провадження, а приймау ухвалу про проведення необ-

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств