Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• До бакалаврської програми «правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності» ухвалено, 1143.5kb.
• 14. механізм правового регулювання > Поняття, способи та типи правового регулювання, 56.9kb.
• Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
• Стану природно-господарських систем гірничо-промислових районів, 505.96kb.
• Монография об исследовании зарубежного опыта рецензия на монографию Н. В. Мишиной, 34.71kb.
• Навчальні завдання для практичних занять та методичні вказівки щодо їх виконання, 1065.67kb.
• Закон україни, 500kb.
• 1. Поняття охорони праці та її правове забезпечення, 1623.37kb.
• Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
• Трудовий кодекс україни, 3014.15kb.

ББК 67.303

П68


Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств.


Пiдручник пiдготовлений викладачами кафедри аграрного пра-

ва Нацiональноє академiє Украєни iменi Ярослава Мудрого.


Рецензенти: д-р юрид. наук, доц. О. О. Чувпило (Донецький


держ. ун-т);


д-р юрид. наук, доц. М. В. Шульга (Нац. юрид.

академiя Украєни iменi Ярослава Мудрого)


Автори пiдручника:


д-р юрид. наук В. М. Гайворонський - роздiл i; роздiл II: 1-3;


роздiл III; роздiл IV: 1-6; роздiл VII: 1,3; роздiл VIII: 4;


канд. юрид. наук В. П. Жушман - роздiл V;


канд. юрид. наук М. i. Тiтов - роздiл II: 4; роздiл IV: 9; роздiл IX;


канд. юрид. наук Н. В. Погорецька - роздiл VI: 1, 3;


канд. юрид. наук О. Тi. Радчук - роздiл VIII: 1-3;


канд. юрид. наук Е. М. Бiлоусов - роздiл IV: 8;


канд. юрид. наук В. М. Корнiунко - роздiл VI: 5;


канд. юрид. наук i. М. Жуков - роздiл VII: 2;


/. А. Шумiло - роздiл IV: 7;


В. Ю. Полатай - роздiл VI: 4.


Правове регулювання господарських вiдносин за участю

П 68 промислових пiдприумств: Пiдручник для юрид. вузiв i фак. /

В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, М. i. Тiтов та iн.: За ред.

В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - Харкiв: Право. -

2000-288 с.


18ВN 966-7146-29-4


Пiдручник охоплюу питання правового статусу, майнових прав

промислових пiдприумств та iнших субуктiв господарювання як пере-

думови виробничоє, комерцiйноє та iншоє господарськоє дiяльностi i

правового регулювання вiдносин, що виникають при цьому.


Для викладачiв, аспiрантiв, студентiв вищих юридичних навчаль-

них закладiв.


П


1203020600-013

2000


Г, >-7146-29-4


ББК 67.303


c В.М. Гайворонський,


В. П. Жушман, М. 1. Тiтов, 2000


i> <Право>, 2000


Роздiл i


Поняття виробничоє i комерцiйноє


(господарськоє) дiяльностi


i. Правовi вiдносини, що виникають


при здiйсненнi господарськоє дiяльностi ....................7


2. Система навчального курсу........................................ 13


3. Господарське право i законодавство.......................... 14


Роздiл II


Правовий статус промислових пiдприумств


i господарських обуднань


1. Поняття пiдприумства. Види пiдприумств


та обуднань................................................................. 19


2. Правова регламентацiя створення пiдприумств .......23


3. Обуднання пiдприумств. Єх правовий статус........... 33


4. Припинення дiяльностi пiдприумств


i обуднань (реформацiя i лiквiдацiя) .......................38


Роздiл III

Майновi права промислових пiдприумств


1. Правовий режим та джерела формування


майна пiдприумств ......................................................46


2. Право власностi. Право повного господарського


вiдання, право оперативного управлiння .................50


3. Склад майна промислових та iнших пiдприумств ,..61

4. Оренда засобiв виробництва та iншого майна.


Лiзинг. Правова регламентацiя................................... 65


5. Облiк майна промислових пiдприумств та iнших


субуктiв господарювання. Правове його


забезпечення ................................................................77


Роздiл IV


Основнi положення про державне

регулювання виробничоє i комерцiйноє

(господарськоє) дiяльностi


1. Принципи та форми державного регулювання


господарськоє дiяльностi....................................


2. Народногосподарськi програми. iндикативне


планування...........................................................


3. Цiноутворення i державне регулювання цiн ....


4. Оподаткування. Правова регламентацiя...........


5. Контроль за господарською дiяльнiстю ...........


6. Державна пiдтримка малого пiдприумництва .


.90


..99

104

108

,121

.132


7. Правовi засоби розвитку конкуренцiє промислових

пiдприумств та iнших субуктiв господарювання .... 139


8. Господарськi ризики i єх страхування ..................... 153


9. Банкрутство субуктiв господарськоє дiяльностi.... 161


Роздiл V


Правова регламентацiя господарських


зобовязань. Господарськi договори


1. Поняття господарського зобовязання


та господарського договору..................................


2. Види господарських договорiв. Договiр


<за вертикаллю>. Внутрiшньогосподарський


договiр. Упереджувальний договiр.....................


3. Змiст господарського зобовязання.


Забезпечення виконання зобовязання..............


4. Вiдповiдальнiсть за порушення господарських


зобовязань i припинення зобовязань ..............


Роздiл VI


Правове регулювання окремих видiв


господарських вiдносин промислових


пiдприумств


176


,180

.185

.195


5


1. Правовi форми реалiзацiє продукцiє ........................ 198


2. Правове регулювання вiдносин, що виникають


при здiйсненнi iнвестицiйноє дiяльностi................. 210


3. Договiрнi вiдносини щодо виконання робiт ...........218


4. Вiдносини, що виникають при здiйсненнi


iнновацiйноє дiяльностi ............................................224


5. Договори з надання виробничих послуг -


перевезення вантажiв................................................ 225


Роздiл VII


Фiнансове забезпечення виробничоє


i комерцiйноє (господарськоє) дiяльностi


1. Правова органiзацiя кредитно-розрахункових


вiдносин .....................................................................228


2. Правовi основи кредитування ..................................233


3. Правове регулювання безготiвкових розрахункiв.


Розрахунковi правовiдносини ..................................241


Роздiл VIII


Правова регламентацiя


зовнiшньоекономiчноє дiяльностi


1. Законодавство про зовнiшньоекономiчну


дiяльнiсть ...................................................................254


2. Правове регулювання експортних та iмпортних


операцiй ....................................................................259


3. Участь iноземних осiб у господарськiй дiяльностi.


Вiльнi економiчнi зони .............................................261


4. Основнi правовi форми розрахункiв,


що застосовуються при здiйсненнi


зовнiшньоекономiчноє дiяльностi............................ 262


Роздiл IX


Захист прав промислових пiдприумств


та iнших субуктiв господарювання


1. Правовi гарантiє господарськоє дiяльностi


та способи захисту прав i iнтересiв пiдприумств... 266

2. Урегулювання розбiжностей господарських спорiв


безпосередньо пiдприумствами ...............................270


3. Захист прав та iнтересiв субуктiв господарювання


арбiтражними та третейськими судами ..................276


Поняття виробничоє


i комерцiйноє (господарськоє)


дiяльностi


1. Правовi вiдносини, що виникають

при здiйсненнi господарськоє дiяльностi


Оиробнича i комерцiйна дiяльнiсть у складовими ча-

стинами господарськоє дiяльностi. Згiдно з Законом Украєни вiд 16

жовтня 1991 року <Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть> це будь-

яка дiяльнiсть, у тому числi пiдприумницька, повязана з вироб-.

ництвом i обмiном матерiальних i нематерiальних благ, що висту-

пають у формi товару.


У навчальнiй лiтературi господарська дiяльнiсть визначауть-

ся як предмет господарського права. Ця дiяльнiсть спрямована на

виготовлення та реалiзацiю продукцiє, виконання робiт, надання

послуг з метою одержання прибутку2. До цього слiд додати, що

результатом господарськоє дiяльностi мау бути задоволення су-

спiльних потреб, адже саме потреби - рушiйна сила розвитку ви-

робництва, збереження i вiдтворення природних ресурсiв.


Процес ведення виробничоє дiяльностi потребуу правовоє рег-

ламентацiє. i хоча втручання держави в цю дiяльнiсть законодав-

ством не допускауться (ст. 27 Закону Украєни вiд 27 березня 1991

року <Про пiдприумства в Украєнi>3), регламентацiя не може об-

межитися загальною вимогою про те, що використання будь-ким

своує власностi при здiйсненнi такоє дiяльностi не може завдавати

шкоди правам громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати еколо-

гiчну ситуацiю i природнi якостi землi (ст. 41 Конституцiє Украєни).


У процесi виробництва проявляються приватнi iнтереси, iнте-

реси товаровиробникiв, суспiльства i держави, трудових колек-


Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29.


2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. К., 1996. С. 14-15.


3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 24.


8


тивiв, споживачiв. Виникау необхiднiсть у єх узгодженнi. Для цього

слiд використовувати правовi регулятори таким чином, щоб не

допустити зниження пiдприумницьких iнтересiв внаслiдок, скажi-

мо, надмiрних податкiв, а з iншого боку, стежити, щоб субукти

господарювання дотримувалися норм природокористування, стан-

дартизацiє, оподаткування, конкуренцiє i т. iн.


Правовими регуляторами виробничого процесу виступають

системи стандартизацiє, сертифiкацiє, забезпечення удностi вимi-

рювань, правовi норми захисту навколишнього середовища, лiцен-

зування господарськоє дiяльностi.


Автори по.сiбника <Господарське право> пишуть, що госпо-

дарське право Украєни розвивауться як система норм, якi регу-

люють три сектори економiки: перший - державний, що у дом-

iнуючим, другий - той, що заснований на колективнiй власностi,

i третiй - приватний. У процесi приватизацiє майна державних

пiдприумств питома вага приватного сектора зростатиме, отже

норми цього права будуть комерцiалiзуватися (зменшуватиметься

елемент державного регулювання) i воно перетвориться на комер-

цiйне право, яке дiятиме паралельно з цивiльним2. При цьому вони

посилаються на те, що в краєнах ринковоє економiки правовi систе-

ми традицiйно включають комерцiйне (а не господарське) право. Це

системи норм права, що регулюють комерцiйну дiяльнiсть у широ-

кому єє розумiннi, тобто виробництво i купiвлю-продаж товарiв, ро-

бiт, послуг. Комерцiйне законодавство там (Нiмеччина, Францiя,

Сполученi Штати Америки) кодифiковане у формi комерцiйних ко-

дексiв, якi дiють паралельно з цивiльними кодексами.


Посилаючись на традицiю торгового права дореволюцiйноє Ро-

сiє, за якою i банкiр, i видавець, i аптекар, i нерiдко сiльський гос-

подар визнавалися купцями, деякi правники висунули пропозицiю

зберегти або вiдновити таку галузь права, як торгове право5. Але

тодiшнiй купець був фактично пiдприумцем, а точнiше - субуктом

господарювання. Така невiдповiднiсть понять, за словами вiдомо-

го росiйського правника Г. Ф. Шершеневича, була викликана над-

звичайно широким юридичним уявленням про торгiвлю, що посту-

пово наближалося до поняття взагалi економiчноє дiяльностi4.


Див.: Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. М., 1997. С. 271.


2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. К., 1996. С. 15.


3 Див.: Чанкин В. В. Торговое право: современные тенденции // Государство и

право. 1993. № 2.


4 Див.: Шершвневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. Спб., 1908. Т. 1. С. 140.


9


Якщо йти за <прогнозом> авторiв <Господарського права>, то

i тепер мау утворитися така ж невiдповiднiсть понять, адже комер-

цiйна дiяльнiсть - це, по-перше, дiяльнiсть на товарних ринках

(купiвля-продаж в iнтересах матерiально-технiчного постачання

виробництва i збуту виготовленоє продукцiє), по-друге, дiяльнiсть,

повязана з експортом та iмпортом товарiв, по-трету, дiяльнiсть на

фондових ринках (купiвля-продаж акцiй, облiгацiй та iнших цiнних

паперiв) i, по-четверте, посередницька дiяльнiсть1.


Така дiяльнiсть тiсно повязана з виробничою, але не повинна

ототожнюватися з нею. До переходу до ринковоє економiки матерi-

ально-технiчне забезпечення виробничого процесу здiйснювалось у

централiзованому порядку. Воно проходило кiлька етапiв: вияв потреб

виробникiв у матерiально-технiчних ресурсах, видiлення фондiв мi-

нiстерствам i розподiл цих фондiв пiдприумствам-споживачам.


Потiм органами матерiально-технiчного забезпечення здiйсню-

валося прикрiплення пiдприумств-споживачiв до постачальникiв

i видача актiв на поставку продукцiє. На заключному етапi пiдприум-

ства на пiдставi одержаних нарядiв, планiв прикрiплення та iнших

планових документiв укладали договори на поставку продукцiє.


Перехiд до ринкових вiдносин означау вiдмову вiд адмiнiстратив-

но-наказових методiв господарювання, втручання держави в справи

комерцiйноє дiяльностi пiдприумств. Однак комерцiйну дiяльнiсть

в умовах ринку не можна зводити, як було ранiше, лише до органi-

зацiє збуту продукцiє. В цих умовах вироблена продукцiя знайде збут

лише тодi, коли задовольнятиме попит споживачiв.


Отож завдання виробника полягау в тому, щоб за допомогою

квалiфiкованих працiвникiв аналiзувати конюнктуру ринку, вияв-

ляти незадоволенi потреби, знаходити споживачiв своує продукцiє

i на цiй основi формувати асортиментну полiтику пiдприумства,

здiйснювати розробку новоє продукцiє, налагоджувати системи

сервiсного обслуговування.


Таким чином, якщо ранiше спочатку планувалася в централiзо-

ваному порядку виробнича дiяльнiсть, а потiм укладалися догово-

ри зi споживачами про збут виробленоє продукцiє, то тепер, як пе-

редбачено в Законi Украєни вiд 27 березня 1991 року <Про пiдприум-

ства в Украєнi>, основу планiв виробництва продукцiє становлять

державнi замовлення та договори, укладенi з єє споживачами (покуп-

цями) i постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв (ст. 20).


Див.: Круглова Н. Ю. Згадувана праця. С. 45.


10


Виходячи з цього, доходимо висновку, що вiдносини, якi виникають

при здiйсненнi виробничоє i комерцiйноє дiяльностi, - це вiдноси-

ни господарськi, оскiльки виробнича i комерцiйна дiяльнiсть тiсно

повязанi i складають у цiлому дiяльнiсть господарську, а вона по-

требуу окремоє правовоє регламентацiє.


Характерною ознакою господарських вiдносин у поуднання в

них органiзацiйних i майнових елементiв. Господарськими у вiдно-

сини мiж субуктами господарювання (пiдприумствами, пiдприум-

цями) i органами управлiння, мiж тими, хто господарюу, i держав-

ними i громадськими органiзацiями, якi у споживачами продукцiє,

робiт, послуг, що складаються в процесi органiзацiє i здiйснення

господарськоє дiяльностi.


У науцi таке регламентування виокремлене в господарське пра-

во. Процес переходу економiки Украєни до ринку вимагау перегля-

ду концепцiй галузевого правового регулювання i вiдповiдного за-,

конотворення. Це стосууться як <традицiйних> галузей права- ци-

вiльного, адмiнiстративного, кримiнального, так i господарського.


Господарське право можна розглядати в кiлькох аспектах: як

галузь права, як галузь законодавства, як науку i як навчальну дис-

циплiну. i якщо з приводу визначення господарського законодав-

ства, а також науки господарського права i вiдповiдноє навчальноє

дисциплiни особливих розбiжностей серед вчених до останнього

часу не було, то питання про господарське право як окремоє галузi

права було i залишауться до цього часу спiрним.


Однi вченi визначали господарське право, виходячи з розумi-

ння його предмета2 як господарських вiдносин, що виникають у

звязку зi здiйсненням господарськоє дiяльностi (вiдносини за го-

ризонталлю) та керiвництвом нею (вiдносини за вертикаллю -

господарсько-управлiнськi вiдносини) мiж органiзацiями, а також

мiж єхнiми пiдроздiлами i органiзацiую в цiлому (внутрiшньо-гос-

подарськi вiдносини); це точка зору прихильникiв розумiння гос-

подарського права як самостiйноє галузi права3.


Другi вченi висунули концепцiю господарського права як ком-

плексноє галузi права4.


Див.: Пшипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 16.


2 Предметом певноє галузi права у та сукупнiсть суспiльних вiдносин, яка ре-

гулюуться нормами цiує галузi права.


ив.: Теоретические проблемы хозяйственного права. М., 1975. С. 5-31; Мар-

темьянов В. С. Хозяйственное право: история и современность // Правоведение.

1992. №2. С. 102-103.


4 Див.: Толстой Ю. К. Проблемы совершенствования хозяйственного законо-

дательства: Правовое регулирование хозяйственных отношений. М., 1978. С. 31-50.


11


i Дехто з вчених, не визначаючи господарське право як комплек-

сну галузь права, вважав, що нормативнi акти, якi регулюють гос-

подарськi вiдносини, складають комплексну галузь законодавства.


З переходом економiки краєни до ринку концепцiя господарсь-

кого права змiнюуться. Деякi вченi визначають предмет господарсь-

кого права як вiдносини господарювання, тобто вiдносини, що ви-

никають при органiзацiє та здiйсненнi господарськоє дiяльностi2.


Заперечення проти такого пiдходу до визначення предмета гос-

подарського права висувались як за iснування командно-адмiнiст-

ративноє системи, так i тепер.


Розглянемо коротко, в чому вони полягають. На думку В. А. Рах-

миловича, всi правовiдносини в областi органiзацiє господарюван-

ня можуть бути подiленi на двi великi групи. Першу групу ста-

новлять правовiдносини: 1) вертикальнi, тобто вiдносини влади

i пiдкорення, в яких один з учасникiв надiлений компетенцiую з

владного управлiння iншим учасником цих вiдносин, i 2) горизон-

тальнi, тобто такi, в яких взаумнi права i обовязки, здебiльшого

майнового характеру, виникають iз договорiв, правопорушень та

iнших юридичних фактiв. Друга група - це або безпосередньо

самi товарно-грошовi вiдносини, або похiднi вiд них i ними обу-

мовленi вiдносини3.


За умов, коли товарно-грошовi вiдносини не мали всеохоплю-

ючого характеру, притаманного ринковiй економiцi, ще якось мож-

на було зрозумiти такий хiд думок, та чи слiд повторювати цi <по-

стулати> в умовах переходу до ринковоє економiки4, коли товарно-

грошовий характер поширюуться i на вертикальнi вiдносини, коли

i фахiвцi адмiнiстративного права ведуть мову про адмiнiстративнi

договори, тобто договори вертикального типу, що набувають все

бiльшого поширення на практицi як форма управлiнськоє дiяль-

ностi5. Однак викликау сумнiв адмiнiстративно-правовий характер

цих договорiв, скорiше це господарсько-правовi договори.


Див.: Яковлев В. Ф., Якушев В. С. Правовые основы регулирования хозяй-

ственной деятельности. Свердловск, 1979. С. 15.


2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 16.


3 Див.: Рахмилович В. А. О хозяйственном праве и путях развития хозяйствен-

ного законодательства // Советское государство и право. 1989. № 10. С. 4849.


4 Див.: Матвеев Т. К. Экономическая реформа и кодификация гражданского

законодательства: К истории многолетней дискуссии // Государство и право. 1992.

№5. С. 51.


5 Див.: БахрахД. П. Важные вопросы науки административного права/УГосу-

дарство и право. 1993. № 2. С. 37.


12


. 3 iншого боку, важко погодитися з твердженням, що при пе-

реходi вiд планово-адмiнiстративноє до ринковоє економiки госпо-

дарська дiяльнiсть стау дiяльнiстю пiдприумницькою, що й виз|

начау новий змiст господарського права, яке стау правом пiдприу

мницькоє дiяльностi.


Серед економiстiв, так само як i серед юристiв, нинi спостерi-

гауться надто спрощене розумiння економiчноє сутi пiдприумниц-

тва, яке ототожнюу пiдприумництво практично з будь-якими фор-

мами господарськоє дiяльностi i бiзнесу, тобто в теорiє i на практицi

мау мiсце пiдмiна i змiшування понять <пiдприумницька дiяльнiсть>

i <господарська дiяльнiсть>2.


Вже сам законодавець, визначивши, що пiдприумництво - це

самостiйна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик дiяльнiсть

по виробництву продукцiє, виконанню робiт, наданню послуг i за-

няття торгiвлею з метою одержання прибутку (ст. 1 Закону Украє-.

ни вiд 7 лютого 1991 року <Про пiдприумництво>3), тут же установ-

люу, що пiдприумцi мають право без обмежень приймати рiшення

i здiйснювати самостiйно будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить

чинному законодавству (ст. 3).


Отже на практицi пiдприумницька дiяльнiсть - це будь-яка

дiяльнiсть, спрямована на одержання прибутку.


Проте слiд наголосити, що пiдприумницька дiяльнiсть - це

особлива господарська дiяльнiсть, творчо-пошукова, новаторська,

повязана з виробленням нових iдей i заходiв для досягнення мети.

Вона не схожа на звичайну репродуктивну дiяльнiсть, що очiкуу

на певнi результати, досягнутi певними заходами.


Пiдприумцями, зазначав вiдомий нiмецький економiст Й. Шум-

петер, ми називаумо субуктiв господарювання, функцiую яких у

здiйснення нових комбiнацiй факторiв виробництва, реалiзацiя но-

вовведень, а отже забезпечення економiчного росту4. Єх характе-

ризують за допомогою таких понять, як iнiцiатива, авторитет, хист

передбачення i т. iн. Тому термiни <просто господарi> i <пiдпри-

умцi> ми можемо уявити собi у виглядi антитези двох таких субук-

тiв господарювання5.


Див.: Лаптев В. В. Хозяйственное право - право предпринимательской де-

ятельности // Государство и право. 1993. № 1. С. 36


, 2 Див.: Господарськi i пiдприумницькi вiдносини в економiцi Украєни та єх

правове забезпечення // Право Украєни. 1996. № 12. С. 38.


3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 14. Ст. 168.


4 Див.: Шумпетер Й. Теория экономического развития. М., 1982. С. 169-170.


5 Див.: Там само. С. 178.


\ 13


Отож поняття <господарська дiяльнiсть> вбирау в себе i понят-

тя <пiдприумницька дiяльнiсть>. Деякi автори далекого зарубiж-

жя теж вважають, що пiдприумницьке право - це важлива час-

туна (але лише частина) господарського права.


. Вiдтак важко на погодитися з думкою, що й на сьогоднi однiую

з важливих методологiчних проблем лишауться розмежування гос-

подарських i пiдприумницьких вiдносин. За всiує близькостi i пе-

реплетiння мiж собою вони не у повнiстю тотожними i повиннi

мати як загальнi, так i специфiчнi способи регулювання2.


2. Система навчального курсу


н


ауковi дискусiє довкола господарського права про-

довжуються i за умов переходу до ринковоє економiки. i в цьому

немау нiчого дивного. Навпаки, в спорi, як кажуть, народжууться

iстина. Але нiякi дискусiє, звiсно, не повиннi переростати в за-

клики до якихось заборон у науцi. Однак Г. К. Матвеев у згадуванiй

статтi <Экономическая реформа и кодификация гражданского за-

конодательства> вiдверто пропонуу заборонити науку господарсь-

кого права, вимагау, щоб цю наукову спецiальнiсть було вiдмiне-

но. Бiльше того, вiн пропонуу вiдмiнити також викладання цiує дис-

циплiни в iнститутах та унiверситетах з посиланням на те, що

всi питання господарського права всебiчно вивчаються в курсi

цивiльного права. Та рiч у тiм, що цивiльне право розглядау єх

тiльки з позицiй регулювання вiдносин рiвноправних сторiн, курс

же господарського права цi питання повязуу з господарсько-управ-

лiнськими вiдносинами, тобто в ньому охоплюуться весь комплекс

правового регулювання господарськоє i пiдприумницькоє дiяль-

ностi. Такий курс необхiдний майбутнiм правникам, якi працюва-

тимуть в умовах ринковоє економiки.


Отже, не торкаючись системи господарського права як галузi

права, зупинимося на системi навчальноє дисциплiни. Саме про неє

йтиметься в цьому посiбнику. До єє загальноє частини слiд вiдне-

сти таке: поняття господарського права, його джерела; субукти,

єхнi майновi права; державне регулювання господарськоє дiяль-

ностi; народногосподарськi програми; iндикативне планування,


Див., напр.: Хойер Вольфганг. Как делать бизнес в Европе. М., 1991. С. 28,

2 Див.: Господарськi i пiдприумницькi вiдносини в економiцi Украєни та ЄХ

правове забезпечення // Право Украєни. 1996. № 11. С. 15.


14


єхня правова регламентацiя; планування господарськоє дiяльностi/

пiдприумств; правовий режим майна пiдприумств; законодавство

про оподаткування; стимулювання державою розвитку виробний

тва та господарського обiгу; правовi засоби розвитку, конкуренцiє

субуктiв господарськоє дiяльностi; антимонопольне законодав-

ство, господарський ризик, банкрутство, iнформацiя та звiтнiсть у

господарськiй дiяльностi; господарськi зобовязання, господарськi

договори, вiдповiдальнiсть за єх порушення; фiнансове забезпечення

господарськоє дiяльностi; правове регулювання зовнiшньоеконо-

мiчноє дiяльностi; захист прав субуктiв господарськоє дiяльностi;


юридична служба в народному господарствi.


До особливоє частини вiдносять правове регулювання окре-

мих видiв господарськоє дiяльностi. Зокрема це правова регла-

ментацiя реалiзацiє продукцiє, купiвля-продаж засобiв виробни-

цтва, договiр поставки та постачання енергетичних та iнших ре-

сурсiв через приуднану мережу, правова регламентацiя iнвести-

цiйноє дiяльностi i капiтального будiвництва, виконання проек-

тних та розвiдувальних робiт, правове регулювання iнновацiйноє

дiяльностi та дiяльностi по виконанню науково-дослiдницьких i

дослiдницько-конструкторських робiт, правове регулювання

дiяльностi, повязаноє з наданням виробничих послуг, перевезен-

ням вантажiв та iнше.


3. Господарське право i законодавство


3. ...

а традицiую в системi науки права взагалi, п окре-

мих галузей i навчальних курсiв зокрема розглядауться поняття

джерел права. В умовах радянськоє правовоє системи, по сутi,

удиним джерелом права визнавалися нормативнi акти, законодав-

ство. Такий пiдхiд до цього поняття зберiгауться i зараз. Навiть

у нещодавно виданому вже згадуваному нами посiбнику з госпо-

дарського права читаумо: <Основними джерелами господарсько-

го права у саме закони та iншi нормативнi акти>. Автор росiйсь-

кого пiдручника з господарського права теж визначау законодав-

ство як джерело права2.


А втiм, зарубiжна наукова i навчальна лiтература по-iншому

розглядау це питання. Згiдно з теорiую джерел права захiдних краєн


Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 20.

2 Див.: Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. В 2 т. М., 1994. Т. 1. С. 25.


\ 15


\ право не мiститься тiльки в законодавчих актах. Джерелами пра-

\ва у i правова доктрина, i судова практика, i звичауве право. i за-

\кон набувау смислу тiльки в удностi з ними.

\ Та коли законодавство - форма вираження права, коли зако-

нодавство - це сукупнiсть нормативних актiв, а право - сукуп-

нiсть норм права, то виникау питання: чому законодавство (фор-

ма) - це джерело права (змiсту), а не навпакиi


Вiдповiсти на це запитання не просто, i традицiя пошукiв дже-

рел права давня. Так, дореволюцiйний росiйський правник А. Ф. Фе-

доров джерелами торгового права, як i цивiльного, вважав: а) пози-

тивне (або писане) право; б) звичає; в) судову практику; г) науку2.


У лiтературi того перiоду зазначалося, що питання про дже-

рела права хибуу багатозначнiстю, нечiткiстю. Це питання пiдда-

не радикальному перегляду з боку проф. Л. i. Петражицького3.


То чи не ра часi i нам це зробитиi Тим бiльше, що ми можемо

повторити за Федоровим, що як судова практика, так i наука на-

бувають у нас особливого значення у звязку з незадовiльнiстю

нашого торгового (а зараз -господарського, В. Г.) законодавства4.


В усякому разi, не зайвим буде нагадати думку Петражицького

стосовно джерел права. З цього приводу, писав вiн, висловлюють-

ся рiзнi думки: однi визначають джерела права як форму створення

права; другi - як пiдстави виникнення права; третi - як фактори,

що обуктивно обгрунтовують право; четвертi-як ознаки обовяз-

ковостi юридичних норм; пятi - як рiзнi форми виразу права,

тобто загальноє волi i т. iн. Цi спроби визначення джерел права,

наголошував вiн, не витримують науковоє критики вiдповiдно

i теперiшну вчення про <джерела права> слiд перейменувати на

вчення про позитивне право та його види i рiзновиди5.


Отож, ми можемо говорити про те, що залежнiсть права i його

<джерел> обопiльна - скажiмо, якщо законодавство живить пра-

во, то i навпаки: право живить законодавство. Тобто поняття цi

тiсно повязанi мiж собою i взаумообумовленi. Те саме можна ска-

зати i про юридичну науку. З одного боку, вона у джерелом права i


Див.: Давид Р. Основные правовые системы современности. М., 1988. С. 75-

77, 149.


2 Див.: Федоров А. Ф. Торговое право. Одесса, 1911. С. 123.


3 Див.: Коминка А. И. Очерки торгового права. Спб., 1912. С. 40.


4 Див.: Федоров А. Ф. Згадувана праця. С. 125.


5 Див.; Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нрав-

ственности. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 512-513.


16


законодавства, а з другого - практика застосування норм права у у

джерелом єє розвитку. /


А втiм, чи треба взагалi дошукуватись юридичних джерел пра-/

ваi Коли ж вони у, то виходить, що право само себе живить, сач

морозвивауться. Напевне, пiд джерелами права i законодавства

треба розумiти передусiм соцiальнi умови життя суспiльства, не-

обхiднiсть упорядкування суспiльних вiдносин, якi складаються за

певних економiчних умов. i якщо умови змiнюються, мау змiню-

ватись i законодавство. В юридичнiй лiтературi ще на початку сто-

лiття зазначалося, що внутрiшнi суперечностi в людському су-

спiльствi у суперечностями мiж новим господарюванням i старим

правовим ладом.


Про це свого часу писав i Ф. Енгельс. За його словами, хiд

<правового розвитку> полягау здебiльшого тiльки в тому, що спо-

чатку намагаються усунути суперечностi, якi випливають з безпо-

середнього переведення економiчних вiдносин у юридичнi прин-

ципи, i встановити гармонiйну правову систему, а потiм вплив

i примусова сила дальшого економiчного розвитку знов постiйно

ламають цю систему i втягують єє в новi суперечностi2.


То, мабуть, першопричиною, джерелом розвитку права, пра-

вовоє системи у внутрiшнi суперечностi в суспiльствi, що так яск-

раво виявляються i в наш час.


i ми вiдчуваумо нагальну потребу радикальноє перебудови пра-

вовоє системи, докорiнного оновлення законодавства. Останнiм ча-

сом i Верховною Радою, i Урядом прийнято з цiую метою чимало

нормативних актiв, проте ефективнiсть єхнього застосування мала.

Це пояснюуться, з одного боку, недостатньою ринковою спрямо-

ванiстю приднятих нормативних актiв, а з другого - єх роздрiб-

ненiстю та неузгодженiстю.


У спадщину вiд Радянського Союзу ми отримали частину його

економiки, у сферi правотворення успадкували хiба що практику

прийняття роздрiбнених нормативних актiв та упередженiсть щодо

кодифiкацiє господарського законодавства.


Якщо успадковану частину економiки нам треба перетворити на

цiлiсне господарство, що функцiонуу в iнтересах свого народу, то те

саме слiд зробити з господарським законодавством: прийняти цiлiс-


Див.: Штаммлер Рудольф. Хозяйство и право с точки зрения материалисти-

ческого понимания истории. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 73.

2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 37. С. 395.


17


ний законодавчий акт - кодекс, проект якого вже пiдготовлений. Але

тут необхiдно подолати упереджене негативне ставлення до цього

передусiм правникiв. Йдеться про протистояння <чистих> цивiлiстiв

та прихильникiв кодифiкацiє господарського права шляхом створен-

ня Господарського, Комерцiйного, Пiдприумницького чи нехай врештi

Торгового кодексу (назва не мау принципового значення).


Ранiше аргументи проти кодифiкацiє господарського законодав-

ства зводилися до такого твердження: оскiльки радянське право у

<свого роду обуктивною реальнiстю>, якiй притаманнi певнi влас-

тивостi, жорсткi закономiрностi, специфiчна структура, то законодав-

ство, зовнiшня форма права, не може розглядатися як сфера, поли-

шена тiльки на розсуд законодавця, котрий може вiльно кроєти i пе-

рекроювати нормативнi акти, застосовувати будь-якi кодифiкацiйнi

конструкцiє. З цього робився висновок - господарське право не у га-

луззю законодавства, то ж яка тут може бути кодифiкацiя.


В наш час деякi правники демократизм правовоє та економiч-

ноє систем повязують тiльки з приватним iнтересом, приватним

правом, з приватно-правовим регулюванням. Вони вiдстоюють

iдею про зосередження в Цивiльному кодексi <сфери приватного

права, яке охоплюу дуже широке коло вiдносин>, i вважають, що

публiчно-правове регулювання господарськоє дiяльностi мусить

бути, але цi норми повиннi зосереджуватися в окремих законах про

податки, реустрацiю юридичних осiб, iншi види реустрацiє, про

лiцензування, про антимонопольну дiяльнiсть i т. iн.2


Виходить, що приватно-правове регулювання заслуговуу на ко-

дифiкацiю, а публiчно-правове - нi. Алеж нормальне функцiо-

нування ринковоє економiки неможливе без жорсткого державно-

го контролю за дiяльнiстю всiх субуктiв господарськоє (пiдприум-

ницькоє) дiяльностi, без застосування поряд з приватно-правовим

i публiчно-правового регулювання.


Сфера публiчно-правового регулювання, особливо за умов пе-

рехiдного перiоду, охоплюу широкий спектр суспiльних вiдносин

i потребуу науковоє вiдповiдi на питання, що стосуються, скажi-

мо, загальних основ державного регулювання народного господар-

ства, приватизацiє майна державних пiдприумств, iндикативного

планування тощо. Але ж крiм теоретичних дослiджень потрiбнi i


Алексеев С. С., Яковлев В. Ф. О совершенствовании хозяйственного законо-

дательства: Общетеоретические вопросы // Советское государство и право. 1975.

№ 6. С. 45-46.


2 Див.: Шевченко .ЯЦодемiка иавквле-КодексуТГУряд. курур. 1997. 22 трав.


Г єг> сиська юрйДи> -i .


| :1амтаьна_б!блЄ


18


практичнi дiє. Тож необхiдне прийняття як Цивiльного, такi Гос-

подарського, або Пiдприумницького, кодексiв. ,


Проти прийняття Господарського кодексу висунутий i такиу

<аргумент>. Перекладення на Господарський кодекс регулюваня)

пiдприумницькоє дiяльностi, пише Я. Шевченко, далеко не безнiБ-

винна акцiя - насправдi в тому чи iншому виглядi поновлюуться

<вертикаль> командно-адмiнiстративних вiдносин.


Що сказати з цього приводуi Вiдомо, що проекти кодифiкацiє

господарського законодавства, якi були розробленi за iснування ад-

мiнiстративно-командноє системи, вiдхиленi саме через те, що вони

мiстили спроби обмеження в законi централiзованого планового ке-

рiвництва народним господарством. Тодi це було <небезпечним> для

керiвництва. А в чому ж тепер вбачауться небезпечнiстьi У тому, що

<вертикальний> вплив на субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi буде

регламентований законодавствомi Не можна ж вважати, що коли не буде

такоє регламентацiє, то не буде i <вертикального> впливу. Ринкова еко-

номiка теж не вiльна вiд такого впливу. Про це свiдчить i наш, i зарубi-

жний досвiд останнiх рокiв. iнша рiч, що методи такого впливу повиннi

змiнитися. Це й мау бути визначено в Господарському кодексi поряд з

регламентацiую пiдприумництва як частини господарськоє дiяльностi.


Практика законотворення, що утвердилася останнiм часом,

засвiдчуу, що неможливо створити окремий закон, тим паче цiлу

галузь законодавства, яка вiдповiдала б вимогам часу, без грунтов-

ноє науковоє розробки концепцiє цього законодавства. Законодав-

ство взагалi, i господарське зокрема, мау формуватися на пiдставi

ретельно виважених та апробованих у свiтовiй практицi наукових

висновкiв, а не згiдно з уявленнями i прагненнями окремих осiб.


Отож чи у законодавство джерелом права, якщо воно само -

наслiдок зусиль людей з певною правосвiдомiстю, а правосвiдо-

мiсть, у свою чергу, - дозаконодавче явище, як це визнауться ба-

гатьма вченимиi За висловом В. С. Нерсесянца, закон - це офi-

цiйно (законодавче) визнана i належним чином зафiксована (у ви-

глядi конкретного акта) форма свiдомостi.


То що ж у джерелом чогоi Панiвна до цього часу думка про

те, що законодавство у джерелом права, заснована на так званому

<нормативному> визначеннi права, яке фактично ототожнюу пра-

во з законодавством, потребуу значних корективiв. За Конститу-

цiую в Украєнi визнауться i дiу принцип верховенства права. Отож

закони мають бути правовими, не порушувати природних прав i

свобод людини i громадянина.


[рщдiє iа


Правовий статус

промислових пiдприумств

i господарських обуднань


1. Поняття пiдприумства.

Види пiдприумств та обуднань


Суб уктами господарськоє дiяльностi у господарськi

органiзацiє, створенi для цiує мети i зареустрованi як юридичнi осо-

би; державнi i недержавнi органи, якi здiйснюють управлiння еко-

номiкою (мiнiстерства, державнi комiтети, господарськi .обуднан-

ня тощо); структурнi пiдроздiли господарських органiзацiй; фiзич-

нi особи, зареустрованi як пiдприумцi. В господарськi вiдносини

з цими субуктами господарськоє дiяльностi вступають державнi

i громадськi органiзацiє, що у споживачами продукцiє, робiт, по-

слуг. Особливим субуктом господарських вiдносин у держава, вiд

iменi якоє дiють єє органи.


Пiд субуктами господарськоє дiяльностi в основному розумi-

ють так званi комерцiйнi органiзацiє, до яких належать пiдприум-

ства рiзноманiтних органiзацiйно-правових форм та форм влас-

ностi (державнi, комунальнi, колективнi, приватнi, господарськi то-

вариства, дочiрнi пiдприумства, пiдприумства обуднань громадян,

обуднання пiдприумств, виробничi кооперативи, селянськi (фер-

мерськi) господарства, комерцiйнi банки/страховi компанiє, iнве-

стицiйнi та iнновацiйнi фонди, а також iншi комерцiйнi органiзацiє,

заснованi на правi власностi, повного господарського вiдання чи

оперативного управлiння).


Вживання цього термiна - це, так би мовити, данина традицiє. Вже згадува-

ний Шершеневич писав свого часу, що коло вiдносин, у яких застосовууться торгове

право, далеко виходить за межi, визначенi економiчним уявленням про торгiвлю. При-

чиною такого розширення е тiсний звязок чисто торговельних вiдносин з деякими

галузями економiчного обороту. Законодавство Нiмеччини, наприклад, визнавало тор-

говий характер за промисловими пiдприумствами (див.: Шершеневич Г. Ф. Учебник

торгового права. Спб., 1908. С. 314).


20


Господарська дiяльнiсть некомерцiйних органiзацiй або вза- /

галi не повязана з одержанням прибутку, або прибуток, одержу- |

ваний вiд такоє дiяльностi, використовууться лише для реалiзацiє (

соцiальних завдань, передбачених установчими документами цих.


органiзацiй.


Некомерцiйними органiзацiями визнаються установи, що фi-

нансуються державою (з бюджету) або iншим власником, споживчi

кооперативи, товарнi i фондовi бiржi, профспiлки, полiтичнi партiє,

громадськi та релiгiйнi органiзацiє, благодiйнi та iншi фонди тощо.


Як слушно зазначауться в лiтературi, невiдумну частину сучас-

ного ринкового господарства складау i некомерцiйний сектор, який

дозволяу компенсувати так званi недосконалостi ринку. Нi в кого не

викликау сумнiву те, що некомерцiйне господарювання вiдрiзняуть-

ся вiд комерцiйного, пiдприумницького. Останну орiунтоване пере-

дусiм на прибуток, який залежить вiд коливань попиту. Некомер-

цiйна органiзацiя, здiйснюючи господарську дiяльнiсть, теж може

одержувати вiд неє прибуток, але важливо, щоб це для неє не става-

ло самоцiллю. iнакше вона не вiдповiдатиме своуму призначенню

стабiльно задовольняти тi потреби, якi не повиннi залежати вiд рин-

ковоє конюнктури (охорона здоровя, освiта, наука, культура i т. д.).


Отже серед органiзацiй, якi здiйснюють господарську дiяль-

нiсть, передусiм слiд звернути увагу на пiдприумства.


Пiдприумство, згiдно зi ст. 1 Закону Украєни вiд 27 березня

1991 року <Про пiдприумства в Украєнi>, - це основна органiза-

цiйна ланка народного господарства, самостiйний, субукт госпо-

дарювання, який мау права юридичноє особи i виконуу виробни-

чу, науково-дослiдницьку та комерцiйну дiяльнiсть з метою одер-

жання вiдповiдного прибутку (доходу)2.


Точнiшим е, на наш погляд, визначення пiдприумства за анало-

гiчним росiйським законом, який, щоправда, вже втратив чиннiсть.

Згiдно з ним <пiдприумство у самостiйним субуктом господарюван-

ня, створеним для виробництва продукцiє, виконання робiт i послуг

з метою задоволення суспiльних потреб та отримання прибутку>3.

Наведенi два визначення пiдприумства вiдбивають двi точки зору,

викладенi з цього приводу в юридичнiй лiтературi. Однi автори в


Див.: Якобсон Л. И. Некоммерческий сектор экономики: проблемы правово-

го регулирования // Государство и право. 1992. № 3. С. 41.


2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1991. № 24. Ст. 272.


3 Закон Российской Федерации от 25 декабря 1990 г. "О предприятиях и пред-

принимательской деятельности".


21


поняття <пiдприумства> вкладають крiм економiчного змiсту ще й

юридичний. Саме так визначау пiдприумство украєнський законода-

вець, запозичивши його з законодавства колишнього СРСР. iнша

точка зору базууться на тому, що пiдприумство - категорiя еконо-

мiчна, i через те не можна вiдносити до його обовязкових ознак тi

чи тi правовi якостi, зокрема статус юридичноє особи2.


Отже, пiдприумство, як субукт господарювання, виходячи з

форми власностi чи якихось iнших факторiв, може бути юридич-

ною особою, а може i не бути нею3.


Крiм того, використання украєнським законодавством у визна-

ченнi пiдприумства критерiю юридичноє особи призводить до того,

що статусу юридичноє особи iнодi набувау i фiзична особа. Згiдно

з первiсною редакцiую Закону <Про пiдприумства в Украєнi> iнди-

вiдуальне пiдприумство - це пiдприумство, засноване на осо-

бистiй власностi фiзичноє особи та винятково єє працi4.


Залежно вiд форм власностi законодавство розрiзняу такi види

пiдприумств: приватне пiдприумство (засновууться на власностi

фiзичноє особи); колективне пiдприумство (засновууться на влас-

ностi трудового колективу пiдприумства); господарське товариство;


пiдприумство, що засновууться на власностi об уднання громадян;


комунальне пiдприумство (засновууться на власностi вiдповiдноє

територiальноє громади); державне пiдприумство, в тому числi ка-

зенне пiдприумство (засновууться на державнiй власностi)5.


Див., напр.,: Алехин А. П. Предприятие в системе отраслевого управления:


Административно-правовые вопросы. М., 1977. С. 20.


2 Див., напр.: Яковлева В.Ф. Гражданско-правовые вопросы специализации

промышленности в СССР. Л., 1968. С. 12.


3 Таке визначення пiдприумства кореспондууться з поняттям юридичноє осо-

би, визначеним у Цивiльному кодексi Украєни (далi, якщо iнше не застережено, -

ЦК). З нього випливау, по-перше, що юридичними особами визнаються органi-

зацiє, а по-друге, не всякi органiзацiє, в тому числi i пiдприумства, а лише такi, якi

мають вiдокремлене майно i самостiйний баланс.


4 Деякi правники не вбачають у цьому нiчого дивного. Див., напр.: Пшипенко А. Я.,

Щербина В. С. Згадувана праця. С. 46; Спасибо И. В., Глушко И. И. Научно-прак-

тический комметарий к Закону Украины "О предприятиях в Украине". X., 1997.

С. 8; Попов А. А. Правовые основы предпринимательской деятельности в Украи-

не. X., 1997. С. 32. Але ж iще з часiв римського права юридичною особою визна-

валося "зуднання фiзичних осiб, котрi утворювали у своєйсукупностi самостiйний

правовий субукт" (див.: Азаревич Д. И. Из лекций по римскому праву. Одесса,

1885. С. 128).


5 Стаття 2 Закону Украєни вiд 4 лютого 1998 р. "Про внесення змiн до Закону

Украєни "Про пiдприумства в Украєнi". Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1998.

№ 24. Ст. 138. Державне пiдприумство згiдно з цим Законом, яке не пiдлягау прива-

тизацiє, може бути перетворене в казенне за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.


22


Залежно вiд обсягу господарського обороту пiдприумства та

кiлькостi його працiвникiв воно може бути вiднесеним до категорiє

малих пiдприумств. Згiдно з Законом <Про пiдприумства в Украєнi>

до них належать: у промисловостi i будiвництвi - пiдприумства

з кiлькiстю працiвникiв до 200 чоловiк; в iнших галузях виробни-

чоє сфери - до 50 чоловiк; у науцi та науковому обслуговуваннi

- до 100 чоловiк; у галузях невиробничоє сфери - до 25 чоловiк;


у роздрiбнiй торгiвлi - до 15 чоловiк.


Отже, виходячи з цього визначення малих пiдприумств, законо-

давство розрiзняу пiдприумства виробничоє i невиробничоє сфери.

Тож пiдприумства можуть бути виробничими або невиробничими.

Свого часу в Радянському Союзi був прийнятий нормативний акт,

чиннiсть якого спочатку поширювалася лише на виробничi пiд-

приумства. За галузевою ознакою до виробничих пiдприумств на-

лежать промисловi, будiвельнi, сiльськогосподарськi, транспорв-

нi, а до невиробничих - торговельнi та iншi пiдприумства, що на-

дають послуги клiунтам.


Видовою ознакою пiдприумств у також єхня органiзацiйно-пра-

вова форма. Залежно вiд того, якою вона у, пiдприумства можуть


бути одновласницькими та багатовласницькими.


Одновласницьке пiдприумство створюуться одним засновни-

ком, який надау для цього необхiдне майно, затверджуу статут, роз-

подiляу доходи, безпосередньо чи через призначеного ним керiв-

ника управляу пiдприумством i формуу його трудовий колектив на

пiдставах трудового найму, вирiшуу питання його реорганiзацiє або


лiквiдацiє.


Одновласницькими у державнi, комунальнi, приватнi, дочiрнi2,


пiдприумства, що належать кооперативам, господарським товари-

ствам, господарським обуднанням, пiдприумства полiтичних пар-

тiй, громадських, релiгiйних органiзацiй i т. iн.


Багатовласницькi пiдприумства створюються двома чи бiльше

засновниками на пiдставi єхньоє спiльноє угоди (договору) i дiють

на основi обуднання майна i трудовоє дiяльностi засновникiв (учас-

никiв), єхнього спiльного управлiння справами, в тому числi через

створюванi ними органи, участi в розподiлi прибуткiв i ризикiв


Положення про соцiалiстичне державне виробниче пiдприумство, затверд-

жене постановою Ради Мiнiстрiв вiд 4 жовтня 1965 р.


2 Дочiрне пiдприумство - це пiдприумство, майно якого повнiстю сформова-

не за рахунок пiдприумства-засновника або цьому "материнському" пiдприумству

належить контрольний пакет акцiй дочiрнього пiдприумства.


пiдприумства на засадах членства. Багатовласницькими пiдприум-

ствами у сiмейнi пiдприумства, виробничi кооперативи, пiдприум-

ства, створюванi у формi закритого акцiонерного товариства, то-

вариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, повнi товариства, то-

вариства з додатковою вiдповiдальнiстю, командитнi товариства,

пiдприумства з iноземними iнвестицiями та iншi.


Слiд зазначити, що, крiм визначення пiдприумства як субукта

господарювання, в законодавствi Украєни термiн <пiдприумство>

iнодi вживауться i в iншому розумiннi - як обукт права. Так, сама

назва Закону Украєни вiд 6 березня 1992 року <Про приватизацiю

невеликих державних пiдприумств (малу приватизацiю)> свiдчить

про те, що в цьому разi йдеться про пiдприумства як обукти при-

ватизацiє.


Згiдно з Цивiльним кодексом Росiйськоє Федерацiє пiдприум-

ством як обуктом прав визнауться майновий комплекс, що його ви-

користовують для здiйснення пiдприумницькоє дiяльностi (ст. 132).


Схоже, що невдовзi ми повернемося до такого розумiння пiдпри-

умства, про яке свого часу писала вiдомий правознавець Е. А. Флей-

шиць: <Нехай пiдприумство <учасник господарського обороту>;


юридичного iснування пiдприумства як субукта права в сучасно-

му увропейському законодавствi нема. Юридичне на пiдприумствi

дiу пiдприумець одноосiбний, фiзична особа, або ж колективний

- особа юридична, не бiльш нiж фiзично тотожна з пiдприум-

ством, що його вона експлуатуу>2.


2. Правова регламентацiя створення

пiдприумств


У Законi Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> ви-

значенi такi загальнi умови створення пiдприумств:


1) пiдприумство створюуться за рiшенням власника чи влас-

никiв майна або уповноваженого ними органу, а також пiдприум-

ства, органiзацiє-засновника або за рiшенням трудового колекти-

ву пiдприумства чи органiзацiє;


2) пiдприумство може бути створене внаслiдок видiлення iз

складу дiючих пiдприумств, органiзацiй одного чи кiлькох струк-


Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 24., Ст. 350.

2 Флейшиц Е. А. Торгово-промышленное предприятие. Л., 1924. С. 19.


24


турних пiдроздiлiв, за рiшенням єх трудових колективiв, якщо на

це у згода власника або уповноваженого ним органу;


3) створення нових пiдприумств може бути також наслiдком

примусового розуднання пiдприумства чи органiзацiє вiдповiдно

до антимонопольного законодавства Украєни.


Пiдприумство набувау права юридичноє особи з дня держав-

ноє реустрацiє, яка здiйснюуться в органах державноє виконавчоє

влади за мiсцем знаходження пiдприумства або його органiв управ-

лiння (ст. 6 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi>; ст. 8 За-

кону Украєни <Про пiдприумництво>).


Для державноє реустрацiє подаються:


1) заява засновника чи засновникiв;


2) рiшення засновника про створення пiдприумства або уста-

новчий договiр про заснування господарськоє органiзацiє двома чи

бiльшою кiлькiстю осiб. Такий договiр укладауться в зазначених"

законодавством випадках. У ньому сторони (засновники) зобовя-

зуються створити певне пiдприумство, визначають порядок спiль-

ноє дiяльностi при його створеннi, умови передачi йому свого май-

на, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, управлiння його дiяль-

нiстю та участi засновникiв в управлiннi, порядок виходу сторiн

iз складу засновникiв, умови входження до нього нових учасникiв

та iншi умови дiяльностi;


3) статут, у якому визначауться власник, найменування пiдпри-

умства (завод, фабрика, майстерня i т. iн.) та вид (приватне, колек-

тивне, державне i т. iн.), мiсцезнаходження, предмет та цiлi його

дiяльностi, органи управлiння, компетенцiя i повноваження тру-

дового колективу та його виборчих органiв, порядок утворення

майна, умови реорганiзацiє та лiквiдацiє пiдприумства. До статуту

можуть також включатися положення, повязанi з особливостями

дiяльностi пiдприумства, наприклад, про трудовi вiдносини, що

виникають на пiдставi членства, про повноваження, порядок ство-

рення та структуру ради пiдприумства, про товарний знак i т. iн.;


4) рiшення компетентного органу мiсцевого самоврядуван-

ня про вiдведення земельноє дiлянки, використання iнших ре-

сурсiв, якщо вони необхiднi для дiяльностi пiдприумства, а та-

кож дозвiл на здiйснення господарськоє дiяльностi, яка пiдлягау


лiцензуванню.


Вiдмова в реустрацiє можлива внаслiдок порушення встанов-

леного законодавством порядку створення пiдприумств, а також

невiдповiдностi установчих документiв вимогам законодавства.


25


Державний орган, який здiйснюу реустрацiю, не може вiдмовити

в нiй за мотивами недоцiльностi створення пiдприумства.


Якщо державна реустрацiя не проведена в зазначений законо-

давством термiн або в нiй вiдмовлено за мотивами, якi засновник чи

засновники вважають необгрунтованими, вони можуть оскаржити цi

дiє в судовому порядку, а також стягти збитки, що виникли внаслi-

док незаконноє вiдмови в реустрацiє чи порушення єє термiну.


У разi змiни назви, органiзацiйноє форми або форми власностi

субукта господарськоє (пiдприумницькоє) дiяльностi проводить-

ся його перереустрацiя у порядку, встановленому для реустрацiє.


Змiни основних положень установчих документiв пiдприум-

ства також пiдлягають державнiй реустрацiє2.


Пiдприумства можуть створюватися для здiйснення будь-якоє

дiяльностi, якщо вона не суперечить чинному законодавству. Об-

меження у для приватних пiдприумств стосовно дiяльностi у ви-

готовленнi i реалiзацiє наркотичних речовин, зброє, вибухiвки, цiн-

них паперiв i грошових знакiв та деяких єє iнших видiв. Таку дiяль-

нiсть можуть здiйснювати лише державнi пiдприумства.


На здiйснення окремих видiв господарськоє дiяльностi, як уже

згадувалося, треба мати спецiальний дозвiл -лiцензiю. Перелiк

таких видiв дiяльностi визначений у законодавствi, зокрема це сто-

сууться ремонту зброє, виготовлення i реалiзацiє медикаментiв та

хiмiчних речовин i ряду iнших видiв дiяльностi.


Пiдприумства набувають статусу юридичноє особи, прав i обо-

вязкiв, передбачених законодавством, з моменту єх державноє реу-

страцiє.


Структура пiдприумств складауться з виробничих пiдроздiлiв

(виробництв, цехiв, вiддiлень, бригад, лабораторiй), а також функ-

цiональних пiдроздiлiв апарату управлiння (управлiнь, вiддiлiв,

бюро, служб). Пiдприумства самостiйно визначають свою струк-

туру, встановлюють штати. Функцiє, права та обовязки структур-

них пiдроздiлiв визначаються положеннями про них, що затверд-

жуються керiвником пiдприумства.


Пiдприумства можуть створювати фiлiали, представництва,

вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли з правами вiдкриття

банкiвських рахункiв та затверджувати положення про них. Узгод-


Див.: Пiдпункти 20, 21 Положення про державну реустрацiю субуктiв

пiдприумницькоє дiяльностi, затвердженого Постановою Кабiнету Мiнiстрiв

Украєни вiд 5 травня 1998 р.

2 Там само.


26


ження питань про розмiщення таких пiдроздiлiв пiдприумств з

органами мiсцевоє виконавчоє влади здiйснюуться в порядку, який

установлений для створення пiдприумств.


Правове положення ряду багатовласницьких пiдприумств

визначене окремим Законом <Про господарськi товариства> вiд

19 вересня 1991 року.


Господарськi товариства згiдно з цим законом - це пiдприум-

ства, установи, органiзацiє, створенi на засадах договору юридич-

ними i фiзичними особами шляхом обуднання єхнього майна i пiд-

приумницькоє дiяльностi з метою одержання прибутку2. Всi гос-

подарськi товариства надiляються правом юридичноє особи з дня

державноє реустрацiє. Законом передбаченi такi види господарсь-

ких товариств:


акцiонерне;


з обмеженою вiдповiдальнiстю;


з додатковою вiдповiдальнiстю;


повнi та командитнi3.


Засновниками господарських товариств можуть бути пiдприум-

ства, установи, органiзацiє, фiзичнi особи Украєни, iноземнi осо-

би i особи без громадянства, iноземнi юридичнi особи, а також


мiжнароднi органiзацiє4.


Не можуть бути засновниками господарських товариств гро-

мадяни, яким законом заборонено здiйснювати пiдприумницьку


дiяльнiсть.


Установчi документи господарських товариств залежать вiд єх

виду. Однi господарськi товариства можуть дiяти на пiдставi за-

сновницького договору, iншi - на пiдставi договору i статуту.


Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1991. № 49. Ст. 682.


2 Господарськi товариства - це, так би мовити, добре забутi органiзацiйно-

правовi утворення. Поняття "товариство" (косiеiая), зазначауться в одному з творiв

дореволюцiйних часiв, вбирау всiляке поуднання кiлькох осiб з метою досягнення

якоєсь спiльноє для членiв вигоди завдяки проведенню певних дiй з загальним ка-

пiталом, що складауться з грошей, товарiв, працi або ж iснуу в iншому виглядi (див.:


Федоров А. Ф. Згадувана праця. С. 412).


3 Для порiвняння зазначимо, що дореволюцiйне законодавство знало такi форми

товариств: повне, на вiрi, акцiонерне i артiльне (див.: Коминка А. Й. Згадувана пра-

ця. С.253).


4 Наше законодавство чомусь не наголошуу на тому, що дiяльнiсть товариств

не повинна суперечити суспiльним iнтересам, а з дореволюцiйного законодавства

випливало, що "предметом товарищества могут быть всякого рода полезные и об-

щему благу не противные предприятия по торговле, по страхованию, по перевоз-

кам и вообще по какой бы то ни было промышленности" (див.: Федоров А. Ф. Згаду-

вана праця. С. 413).


27


В установчих документах для всiх видiв товариств вказууться най-

менування товариства, а також зазначауться його вид.


Права i обовязки учасникiв товариства визначаються законо-

давством та установчими документами. Цi документи не можуть зву-

жувати тi права та вiдмiняти тi обовязки, якими учасники надiленi

законодавством. Вiдповiдно до статтi 10 Закону <Про господарськi

товариства> вони мають право брати участь в управлiннi справами

товариства в порядку, який визначауться в установчих документах,

за винятком випадкiв, передбачених законом; брати участь у розпо-

дiленнi прибуткiв товариства i одержувати єхню частку; отримува-

ти iнформацiю про дiяльнiсть товариства (знайомитися з рiчними

балансами, звiтами, протоколами зборiв); вийти з товариства.


Обовязками учасникiв товариства у: дотримання установчих

документiв товариства та виконання своєх зобовязань перед ним;


внесення внеску чи оплачування акцiє в розмiрi, порядку i кошта-

ми, передбаченими установчими документами; нерозголошення

комерцiйних таумниць та конфiденцiальноє iнформацiє про дiяль-

нiсть товариства, а також виконання iнших обовязкiв, якщо вони

передбаченi законодавством чи установчими документами.


До реустрацiє товариства воно не мау права вiдкривати рахунки

в банках, а також укладати договори чи iншi угоди. Але якщо пiсля

його створення товариство схвалить договори, укладенi засновника-

ми, вони будуть дiйсними для товариства. У разi несхвалення таких

угод вони породжують правовi наслiдки лише для засновникiв.


Особливостi правового статусу господарських товариств зале-

жать вiд єх виду та органiзацiйноє форми. При заснуваннi госпо-

дарського товариства вибiр органiзацiйноє форми залежить вiд за-

сновника чи засновникiв. При цьому враховууться змiст та основнi

напрямки дiяльностi, сфера єє здiйснення, ресурси, якi можуть бути

використанi, кiлькiсть i склад осiб, якi безпосередньо обуднують-

ся для здiйснення господарськоє дiяльностi, тощо. Вибрана орга-

нiзацiйна форма закрiплюуться при державнiй реустрацiє конкрет-

ного виду господарського товариства. Як правило, при цьому утво-

рюуться юридична особа, яка виступау в господарському оборотi

як самостiйний субукт майнових вiдносин.


Як зазначауться в лiтературi, товариства, що iснували в дореволюцiйнi часи,

були наслiдком тривалого iсторичного розвитку. Однi ведуть свiй початок ще вiд

римського права, другi формувалися за своурiдними поглядами середньовiчноє епо-

хи, третi виникли у звязку з економiчними умовами нового часу (див.: Шершене-

вич Г.Ф. Учебник торгового права. Спб., 1908. С. 56).


28


У всiх вiдносинах, повязаних iз здiйсненням господарськоє,

пiдприумницькоє дiяльностi, пiдприумства, господарськi товариства,

кооперативи i т. iн., незалежно вiд органiзацiйних форм, мають рiвнi

права i несуть встановлену законом вiдповiдальнiсть перед держа-

вою, контрагентами, працiвниками. Це стосууться, зокрема, права

укладати господарсько-правовi та трудовi договори (контракти),

бути позивачами та вiдповiдачами в судi, арбiтражному судi тощо.


Однiую з органiзацiйних форм господарськоє дiяльностi у пiд-

приумства, види яких визначенi в законi залежно вiд форм влас-

ностi, - приватнi, колективнi, державнi, комунальнi, пiдприумства


з iноземними iнвестицiями.


Вiдтак слiд наголосити, що законодавство дозволяу i заохочуу


приватну господарську та пiдприумницьку дiяльнiсть як iндивiду-

альну, сiмейну, так i з правом найму робочоє сили. Закон не обме-

жуу нi кiлькостi найманих працiвникiв, нi розмiру приватного ка->

пiталу. Це означау, що приватнi пiдприумства, в тому числi сiмей-

нi, у рiвноправними субуктами виробничоє, комерцiйноє та iншоє

господарськоє, пiдприумницькоє дiяльностi.


Вiдповiдно до визначення законодавством Украєни такоє фор-

ми власностi, як колективна, воно вирiзняу окремий вид пiдпри-

умств, в тому числi промислових, - колективнi.


У колективних пiдприумствах можливi рiзноманiтнi поуднання

як видiв субуктiв колективноє власностi, так i єхнiх майнових вiд-

носин, що виникають при створеннi, дiяльностi та лiквiдацiє ко-

лективних пiдприумств. Так, вони можуть створюватися тiльки

фiзичними особами, тiльки юридичними особами або засновува-

тися ними спiльно. В майнових вiдносинах вони можуть нести

повну, обмежену чи змiшану вiдповiдальнiсть.


Колективнi пiдприумства можуть виникнути внаслiдок добро-

вiльного обуднання майна громадян i юридичних осiб для цiує

мети; надання працiвникам державних пiдприумств можливостi

використати отриманi доходи для викупу державного майна. Ви-

ходячи з цього, розрiзняють колективнi пiдприумства, базованi на

власностi членiв трудового колективу, власнiсть яких виникау у разi

переходу всього майна державного пiдприумства у власнiсть членiв

трудового колективу внаслiдок викупу чи придбання його iншими,

передбаченими законом способами. Майно колективного пiдприум-

ства у спiльною частковою власнiстю його колективу. В ньому

визначаються вклади працiвникiв у майно державного чи кому-

нального пiдприумства, на базi якого створене колективне пiдприум-


29


ство, i вклади працiвникiв у прирiст майна пiсля його заснування.

Вклади працiвникiв у прирiст майна визначаються, виходячи з

єхньоє трудовоє участi в дiяльностi пiдприумства. На цi вклади на- ~

раховуються i виплачуються вiдсотки (дивiденди), розмiр яких вста-

новлюу трудовий колектив за результатами господарськоє дiяльностi


пiдприумства.


Рiзновидом колективних пiдприумств у пiдприумство, засно-

ване на базi власностi кооперативу - добровiльного обуднання

фiзичних та юридичних осiб для здiйснення спiльноє господарсь-

коє чи iншоє дiяльностi з використанням для цього майна, що на-

лежить кооперативу на правi власностi або орендованого чи нада-

ного йому в безкоштовне користування.


Дiяльнiсть кооперативу базууться на принципах добровiль-


ностi вступу в кооператив i безперешкодного виходу з нього, без-

посередньоє участi членiв кооперативу в управлiннi його справа-

ми. В складi кооперативу можуть створюватися структурнi пiдроз-

дiли, зокрема територiальне вiдокремленi. Кооператив мау право

вiдкривати своє фiлiє та представництва.


Майно кооперативу формууться за рахунок грошових та мате-

рiальних внескiв його членiв, виробленоє ним продукцiє, доходiв вiд

єє реалiзацiє та iншоє дiяльностi, надходжень вiд продажу цiнних па-

перiв та iнших джерел, передбачених статутом кооперативу.


Протягом останнiх десятилiть найбiльшу питому вагу серед пiд-

приумств мають пiдприумства, заснованi на державнiй власностi.

Згiдно з Законом Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> (зi змiна-

ми вiд 4 лютого 1998 року) окремими видами пiдприумств у ко-

мунальнi пiдприумства (ст. 2).


Комунальнi пiдприумства у власнiстю вiдповiдних адмiнiстра-

тивно-територiальних утворень. У комунальнiй власностi можуть

бути як промисловi, так i будiвельнi, сiльськогосподарськi, торго-

вельнi пiдприумства, пiдприумства транспорту, побутового обслу-

говування та iншi господарськi органiзацiє.


Пiдприумства, заснованi на державнiй власностi, створюються

за рахунок майна держави в цiлому. Тi чи iншi державнi пiдприум-

ства створюються державними органами, уповноваженими управ-

ляти державним майном. Державнi органи здiйснюють i привати-

зацiю майна державних пiдприумств, а також єхню реорганiзацiю

або лiквiдацiю. В останньому випадку трудовий колектив пiдприум-


Див., напр.. Закон Украєни вiд 17 липня 1997 р. "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" // Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. .№ 39. Ст. 261.


зо


ства, що пiдлягау реорганiзацiє чи лiквiдацiє, мау право вимагати

передачi його в оренду або перетворення в iнше пiдприумство,

засноване на колективнiй власностi. Таке ж право мау трудовий

колектив i вiдносно державного пiдприумства в разi визнання його

банкрутом, за умови прийняття на себе заборгованостi банкрута

та згоди на це кредиторiв (ст. 12 Закону Украєни вiд 14 травня 1992

року <Про банкрутство>).


Чинним законодавством передбачено створення й пiдприумств

з iноземними iнвестицiями, заснованих на базi обуднання майна

рiзних власникiв. Серед засновникiв таких пiдприумств можуть

бути юридичнi особи i громадяни Украєни та iнших держав. Як

випливау з єх назви, це пiдприумства, створенi за участю iнозем-

них юридичних та фiзичних осiб. Такi пiдприумства створюють-

ся на територiє Украєни в рiзноманiтних органiзацiйних формах.

Вони можуть мати у власностi майно, необхiдне для здiйснення

виробничоє, комерцiйноє чи iншоє господарськоє дiяльностi, перед-

баченоє установчими документами.


Окрему категорiю пiдприумств, як уже зазначалося, складають

малi пiдприумства. Вони можуть створюватися громадянами,

членами сiмє та iншими особами, якi спiльно здiйснюють гос-

подарську дiяльнiсть, а також господарськими утвореннями iн-

ших органiзацiйних форм i державними органами, уповноважени-

ми управляти державним майном.


Одним iз видiв пiдприумств у господарськi товариства.

Законом Украєни вiд 19 вересня 1991 року <Про господарськi

товариства> передбачено, що вони можуть створюватися в рiз-

них органiзацiйних формах (ст. 1). Серед них найпоширенiши-

ми у акцiонернi товариства та товариства з обмеженою вiдпо-

вiдальнiстю.


Акцiонерне товариство - це господарське товариство, ста-

тутний фонд якого розподiлений на певне число акцiй однаковоє

номiнальноє вартостi. Воно несе вiдповiдальнiсть за зобовязан-

нями лише своєм майном2. Акцiонерне товариство може бути за-

критим i вiдкритим. Закритим акцiонерним товариством вважауться

товариство, акцiє якого розповсюджуються лише мiж його заснов-


Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 31. Ст. 440.

2 Як свiдчать лiтературнi джерела, виникнення акцiонерних товариств повя-

зане з переходом до кредитного господарства, з появою великих пiдприумств, коли

"виник посилений попит на великi капiтали, що могли утворитися лише шляхом

акцiонерних обуднань" (див.: Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. Спб.,

1908. С. 56).


31


никами. Чинне законодавство передбачау можливiсть перетворен-

ня такого товариства на вiдкрите, тобто таке, акцiє якого можуть

придбати будь-якi особи шляхом вiдкритоє передплати, купiвлi-

продажу на бiржi.


Засновниками акцiонерного товариства можуть бути фiзичнi та

юридичнi особи. Вони укладають договiр про спiльну дiяльнiсть, у

якому визначають основнi данi, що характеризують майбутну акцi-

онерне товариство, порядок виконання спiльноє дiяльностi у ство-

реннi товариства, вiдповiдальнiсть перед особами, якi пiдписалися

на акцiє, тощо. Обовязками засновникiв у скликання установчих

зборiв, єх проведення, реустрацiя акцiонерного товариства.


Установчi збори приймають рєшення про створення акцiонер-

ного товариства, затверджують його статут, обирають раду акцiо-

нерiв (спостережну раду), виконавчi та контрольнi органи товари-

ства, вирiшують питання про схвалення угод, укладених заснов-

никами до створення товариства, i т. iн.


Органами управлiння акцiонерного товариства у загальнi збо-

ри товариства, рада акцiонерiв (спостережна рада), правлiння. Ви-

щий орган - загальнi збори, якими розглядаються такi питання:


визначення основних напрямкiв дiяльностi акцiонерного товари-

ства i затвердження його планiв та звiтiв про єхну виконання, вне-

сення змiн до статуту товариства, обрання чи вiдкликання членiв

ради (спостережноє ради), обрання чи вiдкликання членiв виконав-

чого органу i ревiзiйноє комiсiє, затвердження рiчних результатiв

дiяльностi товариства та ряд iнших питань, передбачених ст. 41

Закону <Про господарськi товариства>.


Виконавчим органом акцiонерного товариства у правлiння

або iнший орган, передбачений статутом. Цей орган здiйснюу ке-

рiвництво поточною дiяльнiстю товариства. Вiн вирiшуу всi пи-

тання дiяльностi товариства, крiм тих, якi належать до компе-

тенцiє загальних зборiв та ради акцiонерного товариства (спо-

стережноє ради). Голова правлiння акцiонерного товариства мау

право без доручення здiйснювати дiє вiд iменi товариства, пiдпи-

сувати договори, представляти iнтереси товариства в державних

органах, виступати вiд його iменi в судi, арбiтражному судi тощо.

Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю акцiонерного

товариства здiйснюу ревiзiйна комiсiя, яка обирауться з числа

акцiонерiв.


Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю - це товариство,

, статутний фонд якого складауться з вкладiв його учасникiв. Вони


32


несуть вiдповiдальнiсть за заборгованiсть товариства в межах єх

часток.


Вищим органом управлiння товариства з обмеженою вiдповi-

дальнiстю, як i акцiонерного, у збори його учасникiв. Вони скла-

даються з учасникiв товариства або призначених ними представ-

никiв. Виконавчим органом цього товариства у дирекцiя (колегiаль-

ний орган) або директор (одноосiбний орган). Дирекцiю очолюу

генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути

i особи, якi не належать до числа учасникiв товариства. Дирекцiя

(директор) пiдзвiтна зборам учасникiв i мау органiзовувати вико-

нання його рiшень.


Товариством з додатковою вiдповiдальнiстю визнауться то-

вариство, статутний фонд якого розподiлений на частки, розмiри

яких визначенi установчими документами. Учасники такого това-

риства вiдповiдають за його борги своєми внесками до статутне

го фонду, а при недостатностi цих сум - додатково майном, що

єм належить, в однаковому для всiх учасникiв кратному розмiрi до

внеску кожного учасника. Граничний розмiр вiдповiдальностi

учасникiв передбачауться установчими документами.


До товариств з додатковою вiдповiдальнiстю застосовуються

загальнi правила про установчi документи i державну реустрацiю

товариств, обовязки єх учасникiв.


Повним товариством у таке товариство, всi учасники якого

здiйснюють спiльну господарську, пiдприумницьку дiяльнiсть i не-

суть солiдарну вiдповiдальнiсть за зобовязаннями товариства

всiм своєм майном2.


Ведення справ повного товариства може здiйснюватись або

всiма учасниками, або одним чи кiлькома, якi виступають вiд iменi

товариства, але за загальноє згоди всiх учасникiв. В останньому

випадку обсяг повноважень учасникiв визначауться дорученням,

що пiдписууться iншими учасниками товариства. Учасники, яким

було доручено ведення справ повного товариства, зобовязанi да-


Такими ознаками характеризувалися товариства з обмеженою вiдповiдальнi-

стю, що передбачалися цивiльним законодавством перших рокiв радянськоє влади в

Росiє (див.: Гоихбарг А. Г. Очерки хозяйственного права. М., 1927. С. 50). i зараз ця

форма товариств в законодавствах увропейських краєн, окрiм законодавства Украє-

ни, в окрему категорiю товариств не видiляуться.


2 Повнi товариства беруть свiй початок ще в римському правi. Як зазначаутьс

в росiйськiй дореволюцiйнiй лiтературi, "повне товариство у поуднанням осiб, котр i

вiдповiдають один за одного своєм майном. Особиста участь не е необхiдною ознакон.

проте, як правило, бувау, через те повинна припускатися" (див.: Шершеневич Г.