Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 28

юридичних i фiзичних осiо у рамках законiв Украєнськоє РСР.

На основi постанови Верховноє Ради Украєнськоє РСР вiд 3 серп-

ня 1990 року <Про реалiзацiю Закону <Про економiчну самостiй-

нiсть Украєнськоє РСР>4 протягом наступних рокiв були прийнятi

Политическая экономика социализма - теоритическая основа экономичес-

кой политики КПСС / Под. ред. Л. И. Абалкина. М., 1986- С. 179.

2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.

Див.: Там само. № 34. Ст. 499.

4 Див.: Там само. Ст. 500.

92

законодавчi акти, якi створили правовi засади становлення ринко-

воє економiки в нашiй державi. Остаточно перехiд вiд командно-ад-

мiнiстративних методiв управлiння народним господарством до рин-

ковоє економiки був закрiплений Конституцiую Украєни.

Свiтовий досвiд економiчного розвитку свiдчить, що вiдмiннiсть

мiж суспiльними устроями полягау передусiм у ступенi впливу дер-

жави на цей розвиток, який залежить вiд форм власностi. Якщо дер-

жава зовсiм не втручауться в економiку, в основi якоє лежить приват-

на власнiсть, то це модель класичного (дикого) капiталiзму.

У XX столiттi державне втручання в господарську дiяльнiсть

стау характерним для всiх краєн. Зараз немау жодноє держави, яка

стояла б осторонь вiд вирiшення економiчних питань. Проте втру-

чання держави в усi iнфраструктури економiки, яке притаманне то-

талiтарнiй системi, державному соцiалiзму, не сприяу єє розвитку,

що можна простежити на прикладi Радянського Союзу.

За часткового втручання держави в економiку, - в деякi сфе-

ри бiльше (скажiмо, в економiчну та соцiальну iнфраструктуру),

а в деякi - менше (виробничу та фiнансово-кредитну),- маумо

змiшану економiку, в якiй усi форми власностi рiвноправнi i рiв-

ноцiннi. Це напрямок ринковоє системи господарювання. В нiй

цiлеспрямований вплив держави на господарськi вiдносини здiй-

снюуться шляхом видання нормативно-правових актiв i органiзацiє

дiяльностi державних органiв, що впливають на цi вiдносини пе-

реважно економiчними методами.

Конституцiя Украєни, виходячи з такоє концепцiє, визначау пра-

ва кожного громадянина володiти, користуватися i розпоряджати-

ся своую власнiстю, здiйснювати пiдприумницьку дiяльнiсть, не

заборонену законом. Держава забезпечуу захист цих прав, прав

конкуренцiє в пiдприумницькiй дiяльностi. Але нею не допускауть-

ся зловживання монопольним становищем на ринку, неправомiр-

не обмеження конкуренцiє i недобросовiсна конкуренцiя. Держа-

ва здiйснюу контроль за якiстю продукцiє, робiт i послуг, за тим,

щоб використання громадянами власностi не зашкоджувало пра-

вам i свободам iнших громадян, iнтересам суспiльства (статтi 41,

42 Конституцiє). Отже державне регулювання господарськоє дiяль-

ностi в умовах переходу до ринковоє економiки виходить з прин-

ципiв, з одного боку, невтручання державних органiв безпосеред-

Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубiжних краєн. К., 1996.

С.43.

93

ньо в дiяльнiсть субуктiв господарювання, крiм випадкiв, перед-

бачених законодавством, а з другого боку, держава не може стояти

осторонь органiзацiє, упорядкування господарськоє дiяльностi i кон-

тролю за нею. Теоретичнi розробки видатних економiстiв i практи-

ка функцiонування ринковоє економiки в розвинутих краєнах свiту

пiдтверджують цю тезу.

Вiдповiдно до теорiє органiзацiй соцiальних систем державний

вплив на економiчнi процеси, обсяг та напрямок цього впливу за-

лежать вiд багатьох факторiв економiчного, полiтичного, соцiаль-

но-психологiчного та iншого характеру. iнакше кажучи, пiдтримання

економiчноє системи в найефективнiшому станi передбачау гнучку

систему втручання держави в економiчнi процеси2.

Законодавство Украєни установлюу, що втручання в госпо-

дарську та iншу дiяльнiсть пiдприумств i пiдприумцiв з боку дер-

жавних та iнших органiв, а також посадових осiб не допускауть-

ся. Збитки, заподiянi субуктам господарювання неправомiрним

втручанням у єхню дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню за ра-

хунок винних.

Але цi положення не обмежують права державних органiв

щодо здiйснення контролю за дiяльнiстю субуктiв господарюван-

ня. Органи державного управлiння у своєх вiдносинах з субукта-

ми господарювання в умовах ринку впливають на єхнi iнтереси

через податковi i фiнансово-кредитнi системи, встановлюючи став-

ки податкiв i вiдсоткiв державних кредитiв, податковi пiльги, пра-

вила цiноутворення, цiльовi дотацiє, розмiри економiчних санкцiй;

державне майно i систему резервiв, лiцензiй, лiзингу, соцiальнi,

екологiчнi та iншi норми i нормативи; науково-технiчнi та iншi за-

гальнодержавнi i регiональнi програми; договори виконання робiт

i поставок для державних потреб.

Держава забезпечуу субуктам господарювання (незалежно вiд

форм власностi) однаковi правовi i економiчнi умови господарю-

вання; сприяу розвитку ринку, здiйснюу його регулювання, вико-

ристовуючи економiчнi закони i стимули, реалiзуу антимонопольнi

заходи; забезпечуу пiльговi умови пiдприумствам, якi застосову-

Але як серед економiстiв, так i серед правникiв визначилися двi течiє: з одно-

го боку, прихильники регульованого ринку - представники господарсько-право-

воє концепцiє, а з другого, так званi неолiберали - iдеологи повернення до еконо-

мiки часiв Адама Смiта, якi заперечують необхiднiсть втручання держави в госпо-

дарську дiяльнiсть пiдприумницьких структур i пiдприумцiв.

2 Див.: Кубко Е. Наука не втручатися // Уряд. курур. 1998. 7 лют.

94

ють прогресивнi технологiє, створюють новi робочi мiсця; стиму-

люу розвиток малих пiдприумств (ст. З Закону <Про пiдприумства

в Украєнi>, ст. 15 Закону <Про пiдприумництво>).

Отже, в перiод переходу до ринковоє економiки державне регу-

лювання господарськоє дiяльностi мау сприяти становленню само-

регулюючих факторiв, притаманних єй, створенню законодавчого

середовища для ринкового суспiльства.

Необхiднiсть державного впливу на господарську дiяльнiсть

визначауться низкою вимог охорони публiчних iнтересiв. Це, зок-

рема, забезпечення державних та суспiльних потреб, прiоритетiв

в економiчному та соцiальному розвитку; формування державно-

го бюджету; захист навколишнього середовища i користування

природними ресурсами; забезпечення оборони краєни; реалiзацiя

свободи пiдприумництва i конкуренцiє, захист вiд монополiзму;

дотримання правопорядку як у внутрiшнiй господарськiй дiяль-

ностi, так i при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних звязкiв та iно-

земного iнвестування.

Вельми слушним у подiл державного впливу на господарську

дiяльнiсть з точки зору пiдстав його прояву на загальний, засно-

ваний на тому, що держава та єє органи виступають вiд iменi на-

роду i в публiчних iнтересах, вирiшуючи зазначенi вище завдан-

ня, та особливий, коли держава (єє органи) дiу як власник, управ-

ляючи своєм майном.

Дiяльнiсть держави (та єє органiв) як власника забезпечууться за-

конодавством про власнiсть, нормативними актами про компетенцiю

органiв, що регулюють це право, створюють i лiквiдують пiдприум-

ства, здiйснюють перетворення державноє власностi на iншi форми.

Вплив загального господарського порядку забезпечууться регу-

люванням, що обслуговуу рiзноманiтнi види господарськоє дiяль-

ностi залежно вiд поставлених завдань та iнтересiв, якi належить

захищати. Наприклад, бюджетнi iнтереси - законодавством про ре-

гулювання цiн, про податки, про порядок формування собiвартостi;

екологiчнi завдання - законодавством про охорону природи i т. iн.

З точки зору змiсту державного впливу вiн може поширюва-

тися на створення i лiквiдацiю субуктiв господарювання, плану-

вання, регулювання господарськоє дiяльностi та контроль за нею.

При переходi вiд державного директивного управлiння еконо-

мiкою до ринкового на змiну директивним методам приходять iн-

Див.: Мартемьянова В. С. Згадувана праця. С. 190.

95

дикативнi. Роль держави змiнюуться. Вона тепер мау виступати ко-

ординатором i посередником, що регулюу розвиток ринку.

Все це пояснюуться тим, що ринок не все може (наприклад,

вiн не може регулювати цiни природних монополiстiв). Глибокi

структурнi змiни економiки, розвязання цiлоє низки глобальних

проблем можливi не на основi ринкових стимулiв, а лише за до-

помогою державного програмування. Це, по-перше. А по-друге,

багато що ринок робить погано. Зокрема, вiн погано розвязуу соцi-

альнi проблеми (скрiзь у свiтi держава вирiшуу питання перероз-

подiлу багатства i зменшення ступеня нерiвностi), а також пробле-

ми розвитку невиробничоє сфери. Тому скрiзь застосовують вмон-

тованi регулятори, що коригують дiю ринку. Нiде у свiтi не iснуу

ринковоє саморегуляцiє в чистому виглядi, навiть у такiй лiбералi-

зованiй краєнi, як США.

Нехтування цим зарубiжним досвiдом як владними структу-

рами, так i деякими юристами-цивiлiстами, якi висунули <приват-

но-правову> концепцiю i обстоюють впровадження єє в економiку

в <чистому виглядi>, вже призвело до певних негативних наслiдкiв.

Про це з тривогою неодноразово попереджали прихильники гос-

подарсько-правового напрямку трансформацiє нашоє економiки в

соцiально-орiунтовану ринкову економiку. Для одержання позитив-

них наслiдкiв у справi нормалiзацiє господарських вiдносин необ-

хiдно прийняття вiдповiдних нормативних актiв типу господарсь-

кого кодексу2.

Конкретнi форми регулятивноє дiяльностi держави повязанi

з правовими формами, тобто з правотворчою, правоохоронною,

правозастосовною дiяльнiстю. Використання тих чи iнших форм

обумовлено характером завдань, конкретною ситуацiую, а також

iншими обставинами, що складаються в промисловому вироб-

ництвi i повязаних з ним галузях та сферах господарства.

Правотворча форма регулятивноє дiяльностi знаходить свiй ви-

яв у виданнi органами законодавчоє та виконавчоє влади вiдповiд-

них правових актiв. У законодавствi передбачауться повноважен-

ня органiв державноє виконавчоє влади щодо видання ними юри-

дичних актiв. Так, перелiк основних питань, що вирiшуються

Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни, визначено безпосередньо в Консти-

туцiє (статтi 113-117).

Див.: Черняк В. Як здолати перехiдний перiод // Голос Украєни. 1995. 22 бер.

2 Див.: Мамутов В., Васильув, Г. Потрiбен конституцiйний Закон про власнiсть

// Голос Украєни. 1998. 21 лип.

96

Зокрема Кабiнет Мiнiстрiв Украєни забезпечуу проведення

фiнансовоє, цiновоє, iнвестицiйноє та податковоє полiтики, розроб-

ляу i здiйснюу загальнодержавнi програми економiчного, науково-

технiчного, соцiального i культурного розвитку Украєни; спрямо-

вуу i координуу роботу мiнiстерств, iнших органiв виконавчоє вла-

ди; виконуу iншi функцiє, визначенi Конституцiую та законами

Украєни, актами Президента. Кабiнет Мiнiстрiв у межах своує ком-

петенцiє видау постанови i розпорядження, якi у обовязковими для

виконання. Повноваження мiнiстерств установленi Указом Прези-

дента Украєни вiд 12 березня 1996 року, яким затверджено За-

гальне положення про мiнiстерство, iнший центральний орган

державноє виконавчоє влади Украєни. Це положення визначау, що

мiнiстерство у центральним органом виконавчоє влади, пiдпоряд-

кованим Кабiнету Мiнiстрiв, i реалiзуу державну полiтику у вiд-

повiднiй галузi. .

Мiнiстерство, за Указом, прогнозуу розвиток економiки у ви-

робничiй, науковiй, мiнерально-сировиннiй, паливно-енергетич-

нiй, трудовiй, демографiчнiй, соцiальнiй, фiнансовiй та iнших сфе-

рах, бере участь у розробцi проектiв Державноє програми еконо-

мiчного та соцiального розвитку Украєни, Державного бюджету,

готуу пропозицiє та бере участь у формуваннi та реалiзацiє полiтики

у сферi виконання робiт i поставок продукцiє для державних по-

треб, розробляу цiльовi перспективнi програми, опрацьовуу ком-

плекс заходiв, спрямованих на поглиблення економiчноє реформи,

реалiзуу державну стратегiю розвитку вiдповiдноє галузi або гру-

пи сумiжних галузей, розробляу вiдповiднi фiнансово-економiчнi

та iншi нормативи, механiзм єх впровадження, затверджуу галузевi

стандарти i виступау державним замовником наукових дослiджень

комплексного характеру, здiйснюу в межах повноважень, визначе-

них законодавством, функцiє управлiння майном пiдприумств, що

належать до сфери управлiння мiнiстерства, видау в передбачених

законодавством випадках спецiальнi дозволи (лiцензiє) на прове-

дення окремих видiв пiдприумницькоє дiяльностi, здiйснюу iншi

функцiє, що випливають з покладених на нього завдань.

Мiнiстерство видау нормативно-правовi акти, а в разi потре-

би разом з iншими центральними та мiсцевими органами держав-

ноє виконавчоє влади, органами мiсцевого самоврядування --

спiльнi акти. Таким чином в Украєнi, хоч i в значно реформовано-

Див.: Указ Президента Украєни <Про Загальне положення про мiнiстерство,

iнший центральний орган державноє виконавчоє влади> // Уряд. курурi 1996. 28 бер.

97

му виглядi, зберiгауться галузевий принцип системи управлiння на-

родного господарства.

Щодо вдосконалення моделi украєнськоє економiки, то, як

свiдчить преса, йдуть активнi пошуки ефективноє економiчноє си-

стеми. З одного боку, знаходить визнання позицiя про вiдмову вiд

галузевого i перехiд до функцiонального, територiального управ-

лiння, а з другого, вiдстоюуться принцип галузевого i чiтко цент-

ралiзованого державного управлiння народним господарством.

Пропонууться i перехiд до корпоративноє системи.

Головна причина багатства високорозвинутих краєн свiту, на

думку деяких авторiв, полягау в способi органiзацiє єхньоє промис-

ловостi, становим хребтом якоє у потужнi корпорацiє. В межах

корпорацiє обуднуються пiдприумства рiзних галузей промисло-

востi та сiльського господарства, якi виробляють усе необхiдне для

виготовлення основноє товарноє продукцiє2.

Дiяльнiсть держави (єє органiв) як власника забезпечууться

вiдповiдним законодавством про управлiння обуктами державноє

власностi. Президент Украєни видав Указ <Про врегулювання де-

яких питань, повязаних з процесом управлiння обуктами держав-

ноє власностi> вiд 4 липня 1998 року. Указом установлено, що

управлiння обуктами державноє власностi здiйснюють Кабiнет

Мiнiстрiв та уповноваженi ним органи. Фонд державного майна,

Нацiональна академiя наук, Украєнська академiя аграрних наук,

iншi аналогiчнi самовряднi органiзацiє, юридичнi та фiзичнi осо-

би. Вони управляють акцiями (паями, частками), що належать

державi в майнi господарських товариств, єм наданi повноважен-

ня щодо реалiзацiє прав держави як власника цих обуктiв, повя-

заних з ефективним єх використанням та розпорядженням у межах,

визначених законодавством Украєни, з метою задоволення держав-

них та суспiльних потреб.

До обуктiв державноє власностi, управлiння якими здiй-

снюуться вiдповiдно до цього Указу, належать: майно державних

пiдприумств, установ i органiзацiй, закрiплене за ним на правi по-

вного господарського вiдання або оперативного управлiння; акцiє

(пає, частки), що належать державi в майнi господарських това-

риств; майно пiдприумств, якi перебувають у процесi приватизацiє,

майно, передане в користування самоврядним органiзацiям; майно,

Див.: Бура Н., Звягiна У. Про державне управлiння пiдприумством // Уряд.

курур. 1995. 27 трав.

2 Див.: Радкевич О. Украєнська модель економiки // Уряд. курур. 1995. 16 лют.

98

що не увiйшло до статутних фондiв господарських товариств, ство-

рених у сферi приватизацiє (корпоратизацiє) державних пiдприумств.

Здiйснюючи управлiння цими обуктами. Кабiнет Мiнiстрiв

приймау рiшення про створення, реорганiзацiю та лiквiдацiю пiд-

приумств, установ i органiзацiй, заснованих на державнiй влас-

ностi; про передачу цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств,

нерухомого майна, акцiй (паєв, часток), що належать державi в

майнi господарських товариств, з державноє в комунальну влас-

нiсть; про передачу обуктiв державноє власностi у користування

самоврядним органiзацiям. Вiн же визначау органи, уповноваженi

управляти обуктами державноє власностi, i передау до сфери єх

управлiння цi обукти; дау згоду на передачу обуктiв комунальноє

власностi в державну; приймау нормативно-правовi акти, повязанi

з управлiнням обуктами державноє власностi, та здiйснюу iншi

передбаченi законодавством Украєни повноваження щодо управ-

лiння цими обуктами.

Кабiнет Мiнiстрiв може делегувати повноваження з управлiн-

ня обуктами державноє власностi мiнiстерствам, iншим цент-

ральним та мiсцевим органам виконавчоє влади, Радi Мiнiстрiв Ав-

тономноє Республiки Крим, обуднанням пiдприумств, органiзацi-

ям, якi стають таким чином органами, уповноваженими управляти

обуктами державноє власностi. Цi органи в межах, наданих

Кабiнетом Мiнiстрiв, здiйснюють повноваження щодо управлiн-

ня цими обуктами.

Фонд державного майна вiдповiдно до законодавства здiйснюу

з моменту прийняття рiшення про приватизацiю майна державного

пiдприумства функцiє з управлiння майном цього пiдприумства,

переданi йому органом, уповноваженим управляти заздаченим

майном, захист майнових прав пiдприумств, а також акцiй (часток,

паєв), що належать державi на територiє Украєни та за кордоном;

передачу в установленому порядку органам, уповноваженим

управляти обуктами державноє власностi, акцiй, якi вiдповiдно до

плану приватизацiє (плану розмiщення акцiй) залишаються в дер-

жавнiй власностi; виступау орендодавцем цiлiсних майнових ком-

плексiв, нерухомого майна, що у державною власнiстю; погоджуу

передачу обуктiв державноє власностi до сфери управлiння цен-

тральних та мiсцевих органiв виконавчоє влади в комунальну

власнiсть та рередачу обуктiв комунальноє власностi в державну;

виступау з боку держави засновником пiдприумств iз змiшаною

формою власностi; бере участь у розробцi мiжнародних договорiв

99

Украєни з питань державноє власностi та єє використання; виконуу

iншi визначенi законодавством повноваження:

Фонд державного майна пiдпорядкований та пiдконтрольний

Кабiнету Мiнiстрiв.

Що стосууться самоврядних органiзацiй, то обукти держав-

ноє власностi передаються єм за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв у

безстрокове безоплатне користування без права змiни форми влас-

ностi; Цi органiзацiє здiйснюють щодо переданого єм майна ряд

функцiй, що належать органам, уповноваженим управляти обукта-

ми державноє власностi.

Викладений порядок управлiння обуктами державноє власностi

усувау неузгодженостi рiзних нормативних актiв щодо цього поряд-

ку. Проте вiн залишауться занадто складним, з багатосубуктним

складом державних органiв i органiзацiй, уповноважених здiйсню-

вати це управлiння, що до деякоє мiри у поверненням до управлiн-

ня державною власнiстю, яке iснувало за часiв командно-адмiнiст-

ративноє системи, коли право державноє власностi фактично здiйс-

нювали численнi галузевi мiнiстерства. Першим кроком до вiдмови

вiд такого порядку, який не забезпечував належного контролю за

здiйсненням мiнiстерствами цих повноважень, було створення уди-

ного державного органу з управлiння державною власнiстю - Фон-

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств