Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 28

значення, тарифи на розповсюдження перiодичних видань.

Цiую постановою затверджено Тимчасове положення про дер-

жавне регулювання цiн i тарифiв. Воно застосовууться до держав-

них пiдприумств, єх обуднань та органiзацiй, якi, користуючись

правом самостiйного встановлення цiн i тарифiв на продукцiю,

товари i послуги, надмiрно пiдвищують єх рiвень.

Це Положення не поширюуться на продукцiю, що експортууть-

ся, замiнюу iмпортну; нову високоефективну; нову, виготовлену iз

застосуванням запатентованого винаходу i високоефективноє тех-

нологiє, створеноє спецiально для цiує продукцiє.

Необхiднiсть введення регульованих цiн визначауться Мiнiс-

терством економiки. Радою Мiнiстрiв Автономноє Республiки

Крим, обласними, Києвською та Севастопольською мiськими дер-

жавними адмiнiстрацiями, виходячи з iнформацiє пiдприумств-

споживачiв, аналiзу даних статистики, результатiв перевiрок кон-

тролюючих органiв щодо надмiрного зростання цiн, а також дек-

ларування змiни цiн пiдприумствами-виготовлювачами.

Пiдставою для запровадження регульованих цiн може бути

пiдвищення пiдприумством цiн на свою продукцiю за рахунок:

збiльшення у витратах вартостi сировини, матерiалiв, комплекту-

ючих виробiв i послуг без вiдповiдного обгрунтування цiн на єхну

придбання та норм споживання; включення до собiвартостi про-

108

дукцiє витрат, не передбачених дiючим порядком калькулювання

продукцiє, i т. iн.

При змiнi цiн на продукцiю, перелiк якоє установлений Поло-

женням, пiдприумства повиннi декларувати цю змiну зазначеним

вище державним органам.

З приводу втручання держави в процеси цiноутворення в пе-

рехiдний перiод, як i взагалi щодо впливу держави на господарсь-

ку, пiдприумницьку дiяльнiсть у цей перiод, у лiтературi, у висту-

пах депутатiв висловлювалися думки про необхiднiсть значного

його обмеження. У звязку з цим Голова Верховноє Ради О. Тка-

ченко на прес-конференцiє зауважив: <у такiй державi,-як Японiя,

цiнами регулюються 4 мiльйони видiв продукцiє. В Америцi - в

2 рази менше. А у нас хочуть, щоб нiчого не контролювали i про-

понують таку модель>. Коментарi, як то кажуть, зайвi.

4. Оподаткування. Правова

регламентацiя

До державного впливу на господарську дiяльнiсть, де

держава виступау в публiчних iнтересах, слiд вiднести й оподат-

кування.

Встановлення i скасування податкiв, зборiв i обовязкових пла-

тежiв до бюджетiв та внескiв до державних цiльових фондiв, а та-

кож пiльг єх платникам здiйснюуться Верховною Радою Украєни,

Верховною Радою Автономноє Республiки Крим i мiсцевими ра-

дами народних депутатiв2.

Своєми принципами (економiчна доцiльнiсть, соцiальна спра-

ведливiсть) оподаткування вiдрiзняуться вiд вiдносин державних

пiдприумств з бюджетом, якi iснували за адмiнiстративно-коман-

дноє системи. Пiдприумства ранiше розраховувалися з бюджетом за

нормативами вiдрахувань вiд прибутку, що установлювалися за роз-

судом мiнiстерств. Звичайно, що нi про яку економiчну доцiльнiсть

чи соцiальну справедливiсть при цьому мови не могло бути3.

За рiк можна зробити те, що не зроблено за сiм. З прес-конференцiє Голови

Верховноє Ради Украєни Олександра Ткаченка // Голос Украєни. 1998. ЗО лип.

2 Див.: Закон Украєни вiд 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування" (в

редакцiє вiд 2 лютого 1994 р.// Уряд. курур. 1994. 24 бер.

3 Навiть в умовах проведення експерименту, спрямованого на розширення

самостiйностi пiдприумств, основна частина прибутку пiдприумств переходила до

держбюджету i в розпорядження мiнiстерств.

109

В умовах переходу до ринковоє економiки наша держава

установила оподаткування субуктiв господарювання, яке в усьому

свiтi мау давню iсторiю.

Податки в тiй формi, в якiй вони iснують зараз, склалися по-

рiвняно недавно, проте тенденцiя до виникнення таких механiзмiв

простежувалася з давнiх-давен. Єх основою була система повин-

ностей. Поступово в нiй виокремлюуться i певний рiзновид гро-

шових внесень замiсть особистих послуг.

У науковiй лiтературi висловленi рiзнi точки зору щодо виник-

нення податкiв. М. П. Кучерявенко, наприклад, вважау, що пере-

думовами виникнення єхнiх зародкових форм були: 1) перехiд вiд

натурального господарства до грошового; 2) зародження i форму-

вання держави.

При цьому вiн не погоджууться з думкою, що <податки виник-

ли разом з товарним виробництвом, подiлом суспiльства на класи

i появою держави, якiй потрiбнi кошти на утримання армiє, судiв,

чиновникiв та iншi потреби>2. Але розбiжнiсть тут не суттува, бо

перший автор веде мову про передумови виникнення податкiв, а

другий - про єхню появу.

Взагалi ж у лiтературних джерелах в основу перiодизацiє ста-

новлення податкiв покладенi етапи розвитку держави i його ме-

ханiзмiв: схiднi держави; класичнi держави Грецiє i Риму; фео-

далiзм; абсолютизм; конституцiоналiзм3.

Саме в перiод конституцiоналiзму закладаються i теоретичнi

основи оподаткування, обгрунтовууться його необхiднiсть. Мон-

теску, наприклад, вважав податки страховою премiую, частиною

майна громадян, яку вони вiддають для забезпечення користу-

вання iншою частиною. Франсуа Кене висловлювався за вста-

новлення удиного податку у формi поземельноє податi, пропор-

цiйноє доходу.

Та найвиразнiше висловив своє думки з цього приводу Адам

Смiт. Пiдданi держави, вважав вiн, повиннi по можливостi вiдпо-

вiдно до своєх здiбностей i сил брати участь в утриманнi уряду, тоб-

то - вiдповiдно доходу, яким вони користуються пiд захистом

держави. Податок, який зобовязууться сплачувати кожна окрема

особа, мау бути точно визначений, а не довiльний. Строк сплати,

Див.: Кучерявенко Н. П. Налоговое право. X., 1997. С. 8.

2 Налоги. Учебное пособие / Под ред. Д. Т. Ченика. М., 1995. С. 41.

-Див.: ТарасовП. Очерки науки финансового права. Ярославль, 1883. С. 26-221.

110

спосiб платежу, його сума - все це повинно бути зрозумiло i на-

дiйно для платника i для всякоє iншоє особи.

Цi iдеє найбiльший вплив мали в англiйському суспiльствi.

В Англiє ще в XVIII столiттi податки на прибуток становили чверть

державного бюджету. До початку XIX столiття вся система фiнансо-

вого управлiння консолiдувалася, стала простiшою. i у Францiє по-

датки були основою iснування держави. Але лiквiдацiя податковоє

системи пiд час революцiє 1789 року призвела до того, що в наступнi

десятилiття джерела податкiв вичерпалися. Водночас Англiя, що збе-

регла податки, багатiла i поступово ставала могутньою державою.

В дореволюцiйнiй Росiє податкова система сформувалася на-

прикiнцi XIX - початку XX столiття. В основному вона грунту-

валася на трьох податках: подушнi податi, <питуйний> збiр, мит-

ний збiр. З 1898 року починау дiяти <Положение о Государствен-

ном промысловом налоге>, затверджене Миколою II. Згiдно з ним

промисловi свiдоцтва мали видаватися на кожне промислове пiд-

приумство, торговий заклад, пароплав. Свiдоцтва могли одержа-

ти як юридичнi, так i фiзичнi особи.

Промисловий податок подiлявся на основний i додатковий.

Основний складався iз податку з торгових закладiв, складських

примiщень i податку з свiдоцтв на ярмаркову торгiвлю. Додатко-

вий промисловий податок залежав вiд розмiру основного капiта-

лу, прибутку пiдприумства.

Одним iз податкiв, запроваджених у мiстах, що забезпечува-

ли надходження в єхнiй доход, був податок з нерухомого майна.

Пiсля революцiє 1917 року вiдновлення податкових механiзмiв

припадау на першi роки НЕПу. Цi роки характеризувалися вiдносно

рiвноважним тиском податкiв на рiзнi суспiльно-економiчнi уклади.

А друга половина i кiнець 20-х рокiв - це етап згортання НЕПу, по-

вязаний з рiзким посиленням податкового тягаря на приватний сек-

тор. Лише за два роки, з 1928 по 1930, кiлькiсть легально дiючих при-

ватних пiдприумцiв у промисловостi скоротилася на 44 вiдсотки2.

У наступнi роки виникають новi податковi важелi, перерозпо-

дiльний нахил яких був на користь держави (податок з обороту, на

надприбуток, вiйськовий податок, самообкладання). Поступово по-

даткова система перетворювалася на механiзм, що реалiзував фiс-

кальну i перерозподiльчу функцiє на користь держави.

Див.: Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Соч.

М" 1935. Т. 2. С. 341.

2 Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 45.

111

Пiд кiнець iснування Радянського Союзу тиск на платникiв по-

датку збiльшився за рахунок системи обовязкових платежiв, якi

власне податками навряд чи можна вважати.

Так, у Законi СРСР вiд ЗО червня 1987 року <Про державне

пiдприумство (обуднання)> про внески державних пiдприумств i

обуднань до бюджету говориться як про розрахунки з бюджетом

за нормативами розподiлу прибутку або доходу, якi затверджува-

лися мiнiстерством або iншим вищим органом. За нормативами

вносилася також плата за виробничi фонди, плата за трудовi ресур-

си. Пiдприумства вносили вiдрахування вiд прибутку або доходу

також до централiзованого фонду розвитку виробництва, науки i

технiки i резерву свого мiнiстерства або iншого вищого органу.

А за законодавством, яке було чинним до прийняття цього за-

кону, державнi пiдприумства повиннi були залишок свого прибут-

ку перерахувати до бюджету. Тобто, це було перекладання коштiв

з однiує державноє <кишенi> в iншу.

Щоправда, застосовувалися прибутковi податки з колгоспiв, з

кооперативних i громадських органiзацiй, мiсцевi податки.

Так що ж таке податкиi

Згадуваний уже М. П. Кучерявенко, наводячи визначення по-

датку в працi С. Г Пепеляува <Основы налогового права>: <Пода-

ток - удино законна форма вiдчуження власностi фiзичних i юри-

дичних осiб на засадах обовязковостi, iндивiдуальноє безвiдплат-

ностi, безповоротностi, яка забезпечена державним примусом i не

мау характеру покарання чи контрибуцiє, з метою забезпечення

платоспроможностi субуктiв у публiчнiй владi>, - зауважуу, що

з приводу цього визначення виникау два запитання. Перше: яким

чином застосувати його до ситуацiє, коли платником виступау дер-

жавне пiдприумство i фактично не вiдбувауться змiни власникаi

Друге: як бути з невизначенiстю категорiє <власнiсть юридичних

осiб>i Адже юридичнi особи можуть базуватися на рiзних ф.ормах

власностi (державнiй, приватнiй), а останну вже не укладауться в

це визначення.

Але цi запитання можна адресувати i єх автору, бо вiн теж роз-

глядау податок <як форму примусового вiдчуження результатiв

дiяльностi юридичних i фiзичних осiб у власнiсть держави...>2.

Окрiм того, в цих визначеннях не йдеться про те, в чому ж по-

лягау необхiднiсть оподаткування. iстотною ознакою податкiв у

Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 109.

2 Там само. С. 110.

112

єхну призначення забезпечувати дiяльнiсть некомерцiйного сектора

ринковоє економiки. Саме цей сектор дозволяу компенсувати так

званi недосконалостi ринку. Некомерцiйнi органiзацiє призначенi

для задоволення тих потреб, якi не повиннi залежати вiд ринковоє

конюнктури (охорона здоровя, освiта, наука, культура та iн.), а

також таких загальносуспiльних потреб, як утримання збройних

сил, органiв державноє безпеки, правоохоронних органiв, судiв.

Суттувою ознакою податкiв у єхня точна визначенiсть i рiвно-

мiрнiсть, про що писав iще Адам Смiт. Тому й не можна вважати

оподаткуванням той порядок вiдрахування державними пiдпри-

умствами частини свого прибутку до бюджету, який був установле-

ний згаданим вище Законом СРСР <Про державне пiдприумство

(обуднання)>, - адже цi внески визначалися за нормативами, що

установлювалися мiнiстерствами та вiдомствами диференцiйовано

вiдносно груп пiдприумств або навiть окремих пiдприумств. От

i виходило, що той, хто краще працював, бiльше вiдраховував кош-

тiв до бюджету.

Тому цiлком слушним у зауваження М. П. Кучерявенка про не-

обхiднiсть розмежування в законодавствi податку, збору i плате-

жу як схожих, але рiзних важелiв.

Оподаткування в Украєнi на шляху до єє незалежностi започат-

кував Закон вiд 25 червня 1991 року <Про систему оподаткуван-

ня>. Через свою недосконалiсть вiн неодноразово зазнавав змiн i

доповнень, так само, як i iншi законодавчi акти.

Метою Податкового регулювання, з одного боку, у економiчний

вплив на процеси формування фiнансових коштiв субуктiв госпо-

дарювання шляхом вилучення частини єхнiх доходiв, а з другого -

формування централiзованих фiнансових фондiв держави за раху-

нок цих вилучених коштiв. Податковi надходження становлять

основну частину ресурсiв i мiсцевих бюджетiв i знижують єх

залежнiсть вiд субсидiй, позик i неподаткових прибуткiв.

Досi лишауться нагальною потребою вдосконалення подат-

кового законодавства нашоє держави, i насамперед - встанов-

лення оптимального перелiку обуктiв оподаткування та ставок

податкiв, спрощення єх обчислення. Згаданим Законом перед-

баченi такi загальнодержавнi податки, збори та обовязковi пла-

тежi, якi повиннi сплачувати субукти господарювання: податки на

додану вартiсть, на прибуток пiдприумств i органiзацiй, акцизний

збiр, плата за землю, за спецiальне використання природних ре-

сурсiв i ще цiла низка податкiв, зборiв i внескiв.

113

Чи у необхiднiсть коригувати цей перелiкi Досвiд свiдчить, що

така необхiднiсть у. Податковий прес негативно впливау на вiтчиз-

няного товаровиробника своую надмiрнiстю.

Перший крок у цьому напрямку вже зроблений. Верховною Ра-

дою Украєни 28 грудня 1994 року прийнятий Закон <Про оподат-

кування прибутку пiдприумств> (замiсть податку на доходи пiд-

приумств i органiзацiй). За цим законом, податок з прибутку в

Украєнi з сiчня 1995 року стягууться за ставкою ЗО вiдсоткiв (для

всiх субуктiв господарювання матерiальноє сфери виробництва,

незалежно вiд форм власностi).

Та головне в досягненнi ефективностi оподаткування у, мабуть,

визначення таких ставок податкiв, якi б, з одного боку, забезпечу-

вали необхiднi надходження до бюджету, а з другого - не були б

надмiрними для субуктiв господарювання, тобто щоб при цьому

урiвноважувались iнтереси цих субуктiв i держави2.

З метою коригування податковоє полiтики вiдповiдно до основ-

них напрямкiв економiчних реформ в Украєнi, захисту вiтчизня-

ного товаровиробника, посилення податковоє та платiжноє дисцип-

лiни, забезпечення своучасних надходжень до доходноє частини

бюджету Президент Украєни Указом вiд 31 липня 1996 року ви-

знав необхiдним i доручив Кабiнету Мiнiстрiв пiдготувати проек-

ти законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань рефор-

мування податковоє полiтики, виходячи з необхiдностi створення

в Украєнi стабiльноє податковоє системи, яка б забезпечувала чiтке

визначення порядку стягнення платежiв, його простоту.

Проекти законiв, за цим Указом, повиннi передбачити змен-

шення рiвня розмiру податкових вилучень до 45 вiдсоткiв обсягiв

валового внутрiшнього продукту; забезпечення чiткого визначен-

ня обуктiв оподаткування з метою запобiгання випадкам подвiй-

ного оподаткування.

В свою чергу. Верховна Рада Украєни постановою вiд 4 грудня

1996 року схвалила <Основнi положення податковоє полiтики в

Украєнi>, якi передбачалося покласти в основу удосконалення За-

кону <Про систему оподаткування> та iнших законiв з цих питань.

Реформуванню, за цiую постановою, пiдлягають правовi норми, що

визначають форми, методи, механiзми регулювання i встановлення

Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1995. № 4. Ст. 29.

2 Французький фiлософ Монтеску так висловився з цього приводу: "Нiщо не

вимагау стiльки розуму i мудростi, як вирахування тих частин, якi в громадян заби-

раються i якi в них повиннi залишитися".

114

величини та порядку справляння податкiв, внескiв до державних

цiльових фондiв, необхiдних державi для виконання єє функцiй.

Передбачено забезпечити розробку податкових законiв прямоє

дiє, створення умов для прийняття Податкового Кодексу.

Серед засад, якi повиннi враховуватися в процесi розроблен-

ня проектiв нових законодавчих актiв про оподаткування i внесен-

ня змiн та доповнень до чинного законодавства, передусiм перед-

бачено стимулювання пiдприумницькоє виробничоє дiяльностi та

iнвестицiйноє активностi - введення пiльг щодо оподаткування

прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.

Постановою визначено принципи побудови та реформування

податковоє системи: обовязковiсть сплати податкiв та iнших обо-

вязкових платежiв та встановлення вiдповiдальностi платникiв

податкiв за порушення податкового законодавства; рiвнозначнiсть

i пропорцiйнiсть сплати податкiв; рiвнiсть, недопущення будь-якоє

податковоє дискримiнацiє субуктiв господарювання; соцiальна

справедливiсть; стабiльнiсть - забезпечення незмiнностi оподат-

кування протягом бюджетного року; економiчна обгрунтованiсть;

рiвномiрнiсть сплати та деякi iншi.

Цi принципи покладенi в основу новоє редакцiє Закону Укра-

єни <Про систему оподаткування> вiд 18 лютого 1997 року2, який

визначау перш за все поняття податку i збору (обовязкового пла-

тежу). Пiд податком i збором до бюджетiв та державних цiльових

фондiв, за цим законом, слiд розумiти обовязковий внесок до

бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду,

здiйснюваний платниками в порядку i на умовах, що визначають-

ся законами Украєни про оподаткування.

Державнi цiльовi фонди - це фонди, створенi вiдповiдно до

законiв Украєни, якi формуються за рахунок визначених законами

податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) юридичних та фiзичних

осiб незалежно вiд форм власностi. Цi фонди включаються до дер-

жавного бюджету (крiм пенсiйного фонду).

Сукупнiсть податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюд-

жетiв та до державних цiльових фондiв становить систему оподат-

кування. ;

Обуктами оподаткування у доходи (прибуток), додана вартiсть:

продукцiє (робiт, послуг), спецiальне використання природних ре-

Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. № 59. Ст. 40.

2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. 16. Ст. 119.

115

сурсiв, майно юридичних i фiзичних осiб та iншi обукти, визначенi

законами Украєни про оподаткування.

Зазначений закон визначау, що в Украєнi справляються загаль-

нодержавнi податки i збори (обовязковi платежi) та мiсцевi подат-

ки i збори.

До загальнодержавних належать такi податки та збори: пода-

ток на додану вартiсть; акцизний збiр; податок на прибуток пiд-

приумств; податок на доходи фiзичних осiб; мито; державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомiсть); плата (податок) на зем-

лю; рентнi платежi; податок з власникiв транспортних засобiв та

iнших самохiдних машин i механiзмiв; податок на промисел; збiр

за спецiальне використання природних ресурсiв; збiр за забруднен-

ня навколишнього природного середовища та iншi збори.

До мiсцевих податкiв належать: податок з реклами та кому-

нальний податок, а до мiсцевих зборiв - готельний збiр; збiр за

припаркування автотранспорту; ринковий та iншi.

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств