Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 1. Причини виникнення україн­ського козацтва. Завдання учням. Причини виникнення українського козацтва Завдання учням. Позитивні риси козака Негативні риси козака Додаткова інформація Завдання учням. 3. Поява січей. Дмитро Вишневецький. Завдання учням. Пам'ятка для характеристики історичного діяча Iv. узагальнення та си­стематизація знань. I. актуалізація опор­них знань. Ii. мотивація навчаль­ної діяльності. Робота у групах. Завдання учням. 2. Козацькі символи. Iv. узагальнення та систематизація знань. Українське козацтво Було колись в Україні ... Полное содержание

Подобный материал:

• Шаповалова Людмила Иннокентьевна Оригинальное (авторское) сочинение, 85.68kb.
• Використання ігрових елементів на уроках історії України у процесі вивчення теми «Козацька, 221.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 17.85kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 26.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 12.99kb.
• Козацька демократична конституція, 466.79kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Держава І право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець, 771.2kb.
• Земля І люди в повісті О. Кобилянської "Земля", 25.79kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.

План

1. Причини виникнення укра­їнського козацтва.

2. Козацькі звичаї та господар­ська діяльність козаків.

3. Поява січей. Дмитро Вишневецький.

1. Причини виникнення україн­ського козацтва.

Вчитель об'єднує учнів у гру­пи й дає на опрацювання кожній групі документ. На виконання завдання відводиться 3 хвилини.

Зразки текстів.

Документ 1

«Через татарську небезпеку вже в кінці XV ст. широкі прос­тори Наддніпрянщини, теперіш­ньої Полтавщини, середньої й Південної Київщини й південно-східного Поділля запустіли, багаті й родючі ґрунти стали облогом, зробилися «Диким полем». Серед цієї пустелі де-не-де стояли «гос­подарські замки» - укріплені пун­кти, де перебували представники адміністрації з невеликою зало­гою. До цих замків тулилися рід­кі оселі, щоб на випадок татар­ського наскоку сховатися за його валами або мурами. В лісах і сте­пах навкруги цих замків і далеко на південь та на схід від них була сила дичини та звірини, в річках та озерах було невичерпне багат­ство всякої риби, особливо на дніпровському Низу, за порогами. Все це приваблювало, незважаючи на близьке сусідство з татара­ми, сміливіших людей коли й не селитися в дикому степу, то бодай навідуватися до нього за здобич­чю». (Дорошенко Д. Історія Укра­їни. - К.: «Освіта», 1993. - С. 76.)

Завдання учням.

Відшукайте на карті українсь­кі території, що згадуються в да­ному документі.

Чому ці території були мало­заселені?

Яку назву вони отримали? Чому?

Документ 2

«У північній Україні, де скупчилося населення, ставало лю­дям тісно. Там було багато панів - потомків княжих та боярських родів, вони заводили поміщиць­ке господарство, тіснили селян і примушували робити на себе. Та й державна організація... теж до­кучала населенню повинностями і податками. Тут, у степу, віч-на-віч із татарською небезпекою була воля. Тут і адміністрація, і пани готові були давати всякі пільги, аби знаходилися сміливіші люди, які б одважилися тут мешкати». (Дорошенко Д. Історія України. К.: «Освіта», 1993. - С. 76.)

Документ З

«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працю­вати власноруч і зі своїми кінь­ми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому, залежно від наділу, який тримають, певну кількість буассо (міра ваги) зерна, багато кап­лунів, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, повинні возити дрова для потреб свого пана та викону­вати тисячі інших повинностей, не кажучи про гроші, які пани від них вимагають, а також збирають десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року - третього вола. Од­ним словом, селяни змушені від­давати своїм панам усе, чого ті хочуть, так що нема нічого див­ного, коли ці нещасні ніколи ні­чого не відкладають для себе, пе­ребуваючи в таких тяжких умо­вах залежності. Але й це не най­важливіше, оскільки пани мають необмежену владу не лише над їх­нім майном, а й над їхнім жит­тям; ось яка велика свобода поль­ської шляхти, яка живе, наче в раю, а селяни - ніби перебува­ють у чистилищі. Тому іноді ці бідні селяни потрапляють у пов­ну залежність до злих панів та опиняються ще в жалюгіднішо­му становищі, ніж каторжани на галерах. Таке рабство й призво­дить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем при­тулку козаків на Борисфені...» (З «Опису України» 1651 року Г. Левассера де Боплана.)

Завдання учням.

Як ви думаєте, про які землі йдеться в документі З?

Спробуйте визначити, що є спільного між документами 2 і 3.

На основі цих двох докумен­тів визначте, що спонукало селян з північних територій України тікати на південь. Чим приваблю­вали їх південні українські сте­пи?

Документ 4

«Земля, кажуть, дає там не­ймовірні врожаї, вертає посів до сто раз; сіяти щороку не треба - одного року посіяти, уродить і на другий, а дасть одного року і дру­гий, і третій урожай; лишити плуг на полі, то він за два-три дні так обросте, що тяжко його знайти. Трава на ластівнях така висока, що волів ледве видко в ній, як пасуться: часом навіть і рогів з трави не видко. Бджоли така сила, що не тільки в дуплах дерев, а навіть в ями наносить меду, і не раз доведеться провалитися в таку медову криницю. Ріки повні ри­бою, нечувана сила осетрів і ін­шої риби йде з моря в ріки, так що під час того її руху списа мож­на встромити в воду - буде стир­чати як у землі у тій масі риби. Звіра в лісах і степах така сила, що диких биків, коней та оленей б'ють тільки задля шкіри, а м'я­со кидають. Диких кіз стільки набігає зі степів у ліси на зиму, що бити їх можна тисячами. Пта­хів сила неймовірна, так що вес­няною порою хлопці цілі човни набирають яєць диких качок, гу­сей, журавлів, лебедів...» (Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К.: «Наукова думка», 1992. - С. 170-172.)

Завдання учням.

Як ви думаєте, про які землі йдеться в цьому тексті?

Чи не є ці відомості перебіль­шеними?

А як ви гадаєте, чому ось такі, часом фантастичні, розповіді про південні українські степи існува­ли в оповіданнях тих часів?

Після опрацювання цих до­кументів під керівництвом вчите­ля учні складають схему (див. схе­му 1).


Схема 1

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

↓ ↓ ↓

Існування великого масиву вільної землі зі сприятливими умовами для життєдіяльності. Досвід освоєння південних територій уходниками. Природ­не прагнення людей до мігра­ції в пошуках кращого життя

Зростання зовнішньої загрози, нагальна потреба за­хисту українських територій від нападу турків та татар

Посилення феодальної експлуатації, прогресуюче закріплення, наростання релігійного та національного гні­ту українського народу під владою Литви та Польщі

Далі вчитель пропонує учням дослідити походження слова «ко­зак» і знайомить їх із варіантами визначень цього терміну:

1. Козак - у перекладі з тюрк­ської мови означає воїн, охоро­нець або вільна людина. Появу козацтва як історичного явища нерідко відносять ще до часів Київської Русі, пов'язуючи його з так званими бродниками - населенням південно-руських сте­пів, що не підкорялося князівській владі (Дорошенко Д. Історія України. - К.: «Освіта», 1993. - С. 228.)

2. «Слово «козак» тюркського походження. Воно мало різні значення: вільна людина, воїн-найманець, шукач пригод, вигна­нець та ін. Люди, які займалися уходницькими промислами в необжитих степах, а також брали участь у походах проти татар, ста­ли називатися козаками». (Сас П.М. Історія України XVI - XVIII ст. - Львів: «Дивосвіт», 2001. - С. 21.)

3. «Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, не залежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві й населяли безлюд­ні окраїни» (Субтельний О. Укра­їна. Історія. - К.: «Либідь». 1991. - С. 100.)

4. «...Слово «козак» широко розповсюджене у народів турець­кого кореня; воно було уживане в половців і досі вживається у ту­рецько-татарських народів, а зна­чить волоцюгу, що промишляє війною й розбоєм. Прикладало­ся воно до степових волоцюг та­тарських, перейшло й на наших українських», (Грушевський М.С. Ілюстрована історія України.- К.: «Наукова думка», 1992. - С. 173.)

Завдання учням.

Спробуйте порівняти ці визна­чення. Що в них спільного, а що відмінного?

Як ви гадаєте, чому слово «ко­зак» має різні значення?

Яка з названих версій похо­дження слова «козак», на вашу думку, найближча до істини?

Запропонуйте свій варіант ви­значення цього слова.

Історична довідка

Поняття «козаки» поширило­ся на українських землях ще до вторгнення Батия (1223). Маєть­ся на увазі воєнізоване поселен­ня дніпровських бродників, які населяли не лише Запорожжя, а й пониззя Бугу, Дністра і Дону. Традиція вигнанців селитися на Дніпровому Низу відома з XI ст. Пізніше це явище стає масовим. Більшість дослідників вважають, що традиції військової тактики, звичаїв та обрядів, елементів де­мократизму були засвоєні запоро­жцями від попереднього населен­ня Дніпрового Низу, яке літопи­сці називали збірним іменем - бродники.

Перші згадки про українське козацтво стосуються 1489, 1491, 1492, 1499 років. Фактичні відо­мості про появу запорозького ко­зацтва свідчать переважно про посилення антифеодальної бо­ротьби на землях України, почи­наючи з повстання під керівниц­твом Мухи (1490-1492), яке з Мо­лдови перейшло на Буковину й Галичину. Про козаків на Поділ­лі є свідчення вже з 80-х років XV ст. Польський хроніст Мар­тин Бельський, описуючи похід 1489 року Яна Альбрехта на та­тар, зазначає, що польське війсь­ко могло успішно просуватися в подільських степах тільки тому, що провідниками його були міс­цеві козаки.

Перші згадки про козаків на Київщині датовані 1492 роком, а більш конкретні - 1499 роком. У грамоті великого князя Литов­ського Олександра Ягеллона (1499) йдеться про митний збір київським воєводою: «Которые казаки с верху Днепра и с наших сторон ходят водою до Черкас и далее и что там здобудут, с того совсего воеводе киевскому деся­тую мают давати». (Народна па­м'ять про козацтво. - Запоріж­жя: «Інтербук», 1991. - С. 122.)

2. Козацькі звичаї та господар­ська діяльність козаків.

Повідомлення учнів.

Доцільно буде використати ілюстрації, які допоможуть кра­ще опрацювати ці питання.

Обговорення завдання.

Поміркуйте та визначте пози­тивні й негативні риси характеру українського козака й запишіть у зошит.

Позитивні риси козака:

— військова доблесть;

— мужність, хоробрість, спри­тність;

— відсутність страху перед смертю;

— винахідливість;

— чесність, щирість;

— щедрість;

— безкорисливість;

— повага до старших, побра­тимство;

— почуття патріотизму;

— почуття гумору;

— любов до музики й пісні.

Негативні риси козака:

— похвальба подвигами, збро­єю;

— безпечність, легковажність;

— схильність до лінощів і гуль­тяйства;

— схильність до пиятики.

Додаткова інформація

У разі, коли повідомлень учнів буде недостатньо для висвітлення питання про козацькі звичаї.

«Запорозькі козаки носять як відмінний знак на маківці голо­ви чуб, великий, наче жмуток пі­р'я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один ко­зак вирве його в іншого, то му­сить заплатити йому п'ять карбо­ванців.

Якщо один козак має таку зло­стивість, що вб'є іншого з умис­ним наміром, то його кладуть на тіло вбитого і їх ховають в одній могилі.

В запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з'їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з'їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недоторка­ності будь-якої речі, що знахо­диться в курені.

З цього принципу, якого вони ретельно дотримуються, випливає обов'язок для того, хто знайде яку-небудь річ на Січі, прив'язати свою знахідку до високого стовпа й лишити її там протягом трьох днів, після того, якщо не з'явить­ся її власник, він може вважати її своєю. Та якщо він забере річ, не виставивши її на огляд, і не від­криється, тоді його самого прив'я­зують до високого стовпа посере­дині майдану й кладуть біля ньо­го чимало київ. Кожен, хто про­ходить повз прив'язаного, повинен узяти кия і тричі вдарити винно­го. І якщо навіть перший удар ста­не смертельним, то ніхто не до­корятиме, а всі негайно схвалять цю дію оплесками. Після трьох ударів частують потерпілого чар­кою горілки, посудина з якою сто­їть поблизу, приказуючи: «Пий, вражий сину!»

Від часу, коли запорозький козак залишає свій курінь, щоб ніколи до нього не повернути­ся, він втрачає свою назву коза­ка-запорожця і дістає ім'я гайдамаки або розбійника з битого шляху.

Щоб убезпечити себе від во­шей, запорозькі козаки варять дуже жирну рибу, що зветься осет­рина. Коли жир вкриє воду у ка­зані, козак занурює у нього нову сорочку й лишає її на певний час просочитися тим жиром. Потім він вдягає її і зніме лише тоді, коли вона стане зовсім ветха.

Коли козаки мали гарячку, то звичайним засобом проти неї слу­жила половина заряду гарматно­го пороху, розведеного в горілці, що її вигнано з зерна. Проковт­нувши цю суміш, вони лягають, засинають і прокидаються в доб­рому здоров'ї. Інші замінюють порох на попіл.

Коли їх поранено і нема кому подати їм допомогу, вони беруть жменю землі, розводять її своєю слиною і змащують рану». (Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії. - К.: «Український письменник», 1994. - С. 63-69.)

Для детальнішого опрацюван­ня питання про господарську ді­яльність козаків можна викорис­тати уривки з праць П.М. Саса «Іс­торія України. XVI - XVIII ст.» та М.С. Грушевського «Ілюстрова­на історія України.

Зразки текстів.

«Господарська діяльність уходників була різноманітна. Вони в'я­лили рибу, засолювали її в діжки, ловили диких коней, заготовляли м'ясо, сало і шкури диких тварин, а також цінне хутро. Великі при­бутки давали їм пасіки. Чимало людей займалися степовими про­мислами, їздили до чорноморсь­ких лиманів по сіль». (Сас П.М. Історія України. XVI-XVIII ст. - Львів: «Дивосвіт», 2001. С. 28.)

«І воно (південне дозвілля) притягувало до себе людей смі­лих і відважних, котрі не бояли­ся йти в дикі степи, назустріч та­таринові - готові були битися з ним, аби тільки користати з ба­гатства й свободи тої без панської землі. ...Сунула сила людей і розходилася по тутешніх просто­рах, займаючись ловлею риби, звіра, пасічництвом. Збиралися в ватаги, обирали собі отамана, за­пасали зброї й усякого припасу і з ранньої весни рушали в степові «уходи», щоб там господарити до пізньої осені, а потім з запасами меду, риби, шкір, коней та іншої худоби вертали на «волость». Але там чекали їх урядники старостинські і відбирали добру пай­ку, і то найкращої здобичі. Тому сміливіші не вертали на зиму, а зимували в степу.

Офіціально се означало про­мисли в степових уходах, рибаль­ство, ловецтво і бджільництво. Але з такої офіціальної стежки воно звичайно переходило на не офіці­альну, що звалося «лупленням чабанів татарських або турець­ких». (Грушевський М.С. Ілюстро­вана історія України. - К.: «На­укова думка», 1992. - С. 172-173.)

Завдання учням.

На основі цих документів ви­значте, чим займалися козаки.

Як ви думаєте, що Грушевсь­кий мав на увазі, говорячи про таке заняття козаків, як «луплен­ня чабанів татарських»?

Що змушувало козаків не по­вертатися додому, а селитися в південних степах?

3. Поява січей. Дмитро Вишневецький.

Вчитель. Згодом козаки поча­ли ставити для захисту від татар «городці» й «засіки», які назива­лися ще «січі». Чимало таких укріплень виникло на Дніпровсь­кому Низу (за порогами Дніпра), де починався Великий Луг (дніп­ровські плавні з численними ос­тровами, озерами й протоками). Козацтво міцно закріпилося в цьому регіоні. Татарські кочів'я були витіснені ближче до чорно­морського узбережжя. Спору­дження першої великої фортеці в пониззі Дніпра пов'язане з ім'ям Дмитра Вишневецького.

Завдання учням.

Прослухавши повідомлення, дайте характеристику Дмитру Вишневецькому як історичному діячу, використовуючи пам'ятку (див. Пам'ятку).

Історична довідка

Дмитро Вишневецький (Байда):

• народився в м. Вишневці на Волині в князівській родині;

• набув великого військового досвіду в боротьбі з турками й татарами;

• був черкаським і канівським старостою;

• у 1552 році заклав укріплен­ня на острові Мала Хортиця;

• у 1557 році ця фортеця ви­тримала 24-денну облогу татарсь­кого війська;

• ходив у походи на турецькі й татарські фортеці Очаків, Іслам-керман та у Молдавію;

• у 1564 році потрапив у полон до турків і був страчений за на­казом турецького султана.

На відміну від багатьох ста­рост, які організовували козаків у південних українських степах на боротьбу з турками та татарами, Дмитро Вишневецький уперше розгорнув цю діяльність саме на Запорожжі й побудував першу козацьку фортецю на острові Хор­тиця. Це сприяло збагаченню ор­ганізаційного й військового досві­ду козаків.

А ще можна запропонувати учням прослухати українську на­родну пісню:

Пісня про Байду

В Царграді на риночку

Та п'є Байда мед-горілочку;

Ой п'є Байда та не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку;

Ой п'є Байда та й кивається,

Та на свого цюрю поглядається:

«Ой цюрю ж мій молодесенький,

Та чи будеш мені вірнесенький?»

Цар турецький к ньому присилає,

Байду к собі підмовляє:

«Ой ти, Байдо та славнесенький,

Будь мені лицар та вірнесенький,

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Україночку!»

«Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівна поганая!»

Ой крикнув цар на свої гайдуки:

«Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть Байду ізв 'яжіте,

На гак ребром зачепіте!»

Ой висить Байда та й не день,

не два,

Не одну нічку та й не годиночку;

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свого цюрю споглядає,

Та на свого цюрю молодого

І на свого коня вороного:

«Ой цюрю ж мій молодесенький,

Подай мені лучок та тугесенький,

Подай мені тугий лучок

І стрілочок цілий пучок!

Ой бачу я три голубочки —

Хочу я убити для його дочки.

Де я мірю — там я вцілю.

Де я важу — там я вражу!»

Ой як стрілив — царя вцілив,

А царицю в потилицю,

Його доньку в головоньку.

«Ото ж тобі, царю,

За Байдину кару!

Було тобі знати,

Як Байду карати:

Було Байді голову істяти,

Його тіло поховати,

Вороним конем їздити,

Хлопця собі зголубити».

(Українські народні пісні та думи. - К.: «Знання», 1992. - С 36-37.) Завдання учням.

Визначте, про яку історичну особу йдеться в цій українській народній пісні.

На основі цієї пісні спробуй­те схарактеризувати історичну постать Дмитра Вишневецького. Як ви думаєте, чому народ увіковічнив пам'ять про Байду в українській народній пісні?

Яку невідповідність історич­ним фактам ви помітили в тексті пісні? Як ви до цього ставитесь?

Пам'ятка для характеристики історичного діяча

1. У якій країні жив історич­ний діяч, за яких історичних умов він розгорнув свою діяльність?

2. Опишіть його зовнішність і характер. Що вплинуло на фор­мування його особистості? Які його риси варті наслідування, а які ні?

3. Інтереси яких верств су­спільства він виражав?

4. Назвіть результати його ді­яльності й дайте їм оцінку.

5. Сформулюйте своє ставлен­ня до нього.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИ­СТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.

Завдання учням.

Схарактеризуйте основні риси життя й побуту козаків.

Домашнє завдання: за підруч­ником, за яким працює вчитель.

Творче завдання: скласти роз­повідь «Один день із життя коза­ка».


Хід заняття 2

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОР­НИХ ЗНАНЬ.

Запитання учням.

Назвіть причини виникнення українського козацтва.

Кого вчені вважають прототи­пом українських козаків?

Якою господарською діяльні­стю займались козаки?

Які чинники зумовили появу перших січей?

Опишіть зовнішній вигляд ко­зака та назвіть його риси харак­теру.

Який із козацьких звичаїв вам найбільше сподобався й чому?

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬ­НОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІ­ДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

План

1. Запорозька Січ - козацька республіка;

2. Козацькі символи.

1. Запорозька Січ - козацька республіка.

Слово вчителя: Як ми з'ясували на минулому уроці, на середину XVI ст. за Дніпровими порогами вже існувала мережа укріплених пунктів - січей, де мешкали козаки-уходники. З часом козаків, які постійно стали жити в уходах, біль­шало. Малі козацькі ватаги об'єд­нувалися в більші, й виникла по­треба в їх військовій організації. У цей час до козаків приєднується багато вихідців із заможних станів, адже після Люблінської унії їм за­грожувало окатоличення. Також вони зазнавали й інших утисків з боку Речі Посполитої. Їхній на­плив прискорив об'єднання коза­ків у військову спільноту. Напри­кінці 70-х років XVI ст. виникла військова організація козаків, центром якої було укріплення, яке називали Запорозька Січ, а козаків - запорозькими (назва по­ходить від місця розташування).

Робота у групах.

Завдання учням.

Проаналізуйте текстові та ві­зуальні історичні джерела (на виконання завдання відводиться час 4-5 хвилин).

Група 1 працює з ілюстрацією (Запорозька Січ) й документом.

«Січ - то була простора пло­ща на Дніпровім острові (спочат­ку на Хортиці, потім на Базавлуці і Томаківці). З усіх боків оми­вали ці острови могутні води Дніпра. Крім того, на самім ост­рові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й постав­лено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа...

Довкола площі стояли побу­довані хатки, так звані... «курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкурами. В тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.

Посередині Січі стояла невели­ка церква св. Покрови, знадвору навіть скромна, але в середині оздоблена золотом й сріблом, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполо­вину витягнені з піхов, на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і ку­пували щораз кращі нові хоругви та ікони. На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гармата­ми, з човнами та харчами. Коло складів стояла нічна сторожа». (Гриценко І.С, Карабанов М.М, Лотоцький А.Л. Гомін віків. - К.: «Проза», 1994. - С. 74-76.)

Завдання учням.

Користуючись документом та ілюстрацією, опишіть вигляд За­порозької Січі.




Як ви думаєте, чому Запо­розька Січ виникла на острові?

Які факти свідчать про те, що козаки були людьми побожними?

Група 2 також працює з доку­ментом та ілюстрацією «Козаць­ка рада на Січі».

«Гетьмана (чи «старшого») вибирає військо на раді. На вій­ськовій раді обмірковують і всі найважливіші питання. Часом, коли на військовій раді складно було дійти ладу, то вибирали з себе тіснішу раду, і та, обмірку­вавши, подавала свої думки усій (широкій) раді. Рада зі своєю ста­ршиною не церемониться, виби­рає і скидає, але вибравши, слу­хає її у всьому. Голосування в раді не було: рішення оголошувалось криком та киданням шапок уго­ру. Взагалі військова рада сильно нагадує старе українське віче». (Козацькі ватажки та гетьмани України. - Львів, 1991. - С. 12.)

Завдання учням.

На основі ілюстрації й доку­менту схарактеризуйте політич­ний устрій Запорозької Січі. Назвіть органи січового прав­ління.




Група 3 працює зі схемою «Політичний, адміністративний та військовий устрій Запорозької Січі» ( див. схему 2) та ключови­ми словами.

Козацька рада — законодавчо-розпорядчі збори всіх козаків, де мав право вільно висловити свою думку кожен козак і на якій ви­рішувалися всі найважливіші пи­тання. Рада була вищим органом влади на Січі.





Гетьман — старший, головний серед козаків, був головнокома­ндувачем, мав вищу судову й ви­конавчу владу, а також представ­ляв Військо Запорозьке під час переговорів; обирався на козаць­кій раді.

Військові старшини — адміні­страція на Січі, обиралася також на козацькій раді.

Курінь - житло козаків.

Кіш - усе козацтво, козацький табір.

Завдання учням.

Розгляньте схему й зробіть узагальнення з питання про по­літичний, адміністративний і вій­ськовий устрій Запорозької Січі.

Обговорення завдання.

Вчитель. Деякі історики нази­вають Запорозьку Січ козацькою республікою. Чи згодні ви з цією думкою? Свою відповідь об­ґрунтуйте.

Це завдання можна виконати методом «прес»:

1. Я вважаю...
   
2. ...тому, що...
   
3. Наприклад,...
   
4. Отже,...
   

Запорозька Січ - козацька дер­жава:

• домінування принципу демократизму - рівність, вільне висловлювання думок на козацькій раді, виборність посадових урядовців.
  
• Військо Запорозьке з позицій суверенітету здійснювало незалежну від польської влади міжнародну політику.
  
• козаки встановлювали дипломатичні стосунки з урядами іноземних держав, підписували міжнародні договори.
  

— влада виборних органів поширювалася на територію Війська Запорозького;

— було створене боєздатне військо, яке стало засобом виборювання національної свободи.

2. Козацькі символи.

Питання про козацькі клейноди вивчається шляхом опрацю­вання історичних довідок та ілю­страцій, що супроводжується ко­ментарями вчителя.

Історична довідка 1:

Клейноди — військові знаки, регалії або атрибути козацтва. Уперше були надані Війську За­порозькому польським королем Стефаном Баторієм у 1576 році. Серед них були:

булава — вид зброї, що являє собою металевий стержень з ку­лею на кінці, символ влади геть­мана та кошового отамана;

бунчук — мідна або золочена куля на дерев'яній палиці із при­кріпленим пучком кінського во­лосся;

корогви — різнокольорові ко­зацькі прапори із зображенням святих, хрестів, зброї;

перначі (шестопери) — менші ребристі булави, символи влади козацьких полковників;

печатка — мала круглу форму із зображенням козака у гостро­верхій шапці на голові, у кафіані, із шаблею, порохівницею при боці, із самопалом на лівому пле­чі, а навколо напис; «Печать слав­ного Війська Запорізького Низо­вого»;

литаври — великі мідні котли, обтягнуті шкірою, що служили для подання різного роду сигналів.

Історична довідка 2:

Герб Війська Запорозького - постать козака, озброєного муш­кетом і шаблею - виник у другій половині XVI ст. Законної сили він набрав за короля Стефана Баторія. Цей герб було вперше зображено на печатці Війська Запорозького у 1595 році за геть­манування Григорія Лободи. Зго­дом цей герб став також зобра­жатися на прапорах, портретах, іконах, у рукописних та друкова­них виданнях.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.

Завдання учням.

Як ви думаєте, яка подія із життя запорожців описана в до­кументі і що ви про неї дізнали­ся на сьогоднішньому уроці?

З «Опису України» Гійома де Боплана:

«Коли зберуться всі старі пол­ковники і старі козаки, що ко­ристуються серед них пошаною, кожен із них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішо­го, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає... Якщо об­раний козак приймає на себе обо­в'язки старшого, то дякує зібран­ню за виявлену честь, хоча додає, що недостойний, і для такої по­сади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно по­служити всім взагалі, так і кож­ному зокрема, і що завжди гото­вий покласти своє життя за своїх батьків (так вони називали між собою один одного). На ці слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: «Слава! Слава!» Потім усі один за одним відповідно до свого ра­нгу йдуть вклонитися йому».

Домашнє завдання: за підруч­ником, за яким працює вчитель, підготувати повідомлення про Івана Підкову, Криштофа Косинського, Северина Наливайка.


Іпатенко Н. М.

Українське козацтво

Інтелектуальна гра

Мета уроку: поглибити знання учнів з питань виникнення козацтва в Україні, історичної боротьби українського народу за свої права; вихову­вати почуття гордості за свій народ, відповідальності за збереження іс­торії рідного краю.

Обладнання: ілюстрації, плакати із зображенням клейнодів; художня виставка дитячих робіт «Козацькому роду нема переводу»; виставка художньої, документальної та публіцистичної літератури; портрети Д. Вишневецького, П. Сагайдачного; магнітофон.

Було колись в Україні —

Було колись — запорожці

Вміли панувати!

Панували, добували

І славу, і волю —

Минулося, осталися

Могили по полю.

(Т. Г. Шевченко)

Козацькому роду нема переводу.

Степ та воля — козацька доля.

Де козак, там і слава.

До булави треба голови.

Слава не поляже, а про себе розкаже.

(Народна мудрість)

ХІД УРОКУ

І. Вступне слово

На тлі мелодії, що виконує бандурист, звучать слова:

«Багатостраждальна Україна... Скільки сумних і веселих спогадів зри­нає у моїй уяві при одному цьому слові. Так бо, тут де не ступни, усюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут великих і славних героїв! Скільки лунали в повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців! А скільки разів землю поливала кров християнська, засівали кістки людські! І це було вже на світанку її історичного існування, за того часу, що називають дотатарський. Великий морок обліг тоді нашу Україну. Та після довгих років страждання у її народах зародилась і виросла могутня сила. Міцне тілом, могутнє духом ни­зове лицарство, мов буря, носилося степами, морськими хвилями і всією просторою Україною, всюди залишаючи кривавий слід і всюди страшною помстою віддячуючи ворогам дідівської віри та свого народу, - татарам, тур­кам та полякам. І гриміла слава козацька по далеких країнах і надихала на­родних співців славних подвигів козацьких, які донині зберігають пам'ять про них у своїх думках та піснях». (Д. Яворницький)

II. Проведення гри

У грі беруть участь 2 команди.

1. Захист назви та емблеми команди

2. Розминка. Хронологічна гра «Чи знаєш ти?»

На столі лежать картки з датами. Усі члени команд по черзі беруть картки, назвавши подію, яка сталася цього року. Перемагає команда, яка набере більше карток.

Дати: 1385,1482, 1492, 1550-ті, 1529, 1566, 1588, 1569,1596, 1572, 1591-1593, 1594-1596, 1616-1622, 1616,1621,1625, 1630, 1635, 1637, 1637-1638.

3. Упізнай історичного діяча

Ця людина - особа історична й легендарна, нащадок знатного кня­зівського роду.

Деякий час був черкаським і канівським старостою, організовував обо­рону від турецько-татарських нападів. Саме на оборону він спрямував і організацію козаків і будівництво укріплень на острові Хортиця.

Ставши на службу до московського царя, кілька разів зі своїми заго­нами здійснив походи на Крим.

У 1563 році очолив похід на Молдавію, де потрапив у полон. Його відіслали в Царгород і там стратили.

(Дмитро Вишневецький)

Він прожив на світі лише 37 років, але залишив яскравий слід в історії свого народу і був оспіваний в українських піснях і думах.

Це був розумний, освічений чоловік, навчався в Острозькій академії. Був на Січі, ходив у походи проти татар і турків.

Потім повернувся в Острог і поступив сотником до князя Острозько­го, брав участь у придушенні повстання Косинського, за що йому доко­ряли запорожці.

У 1594 р. очолив козацько-селянське повстання. У 1597 році був страчений поляками у Варшаві.

(Северин Наливайко)

За походженням він був шляхтичем із Самбірського повіту в Галичині.

Протягом 8 років навчався в Острозькій академії. Потім працював чиновником у суді.

Наприкінці XVI ст. став запорозьким козаком. На Запорожжі вияви­лися його найкращі риси: сміливість, військові та адміністративні здібності, розсудливість, висока культура.

Обирався обозним старшиною, кошовим отаманом. А невдовзі вели­кий авторитет, військове уміння, вдача в походах надали йому змогу стати гетьманом. Це сталося у 1616 р.

Помер 22 квітня 1622 року внаслідок численних поранень, отриманих у Хотинській війні 1621 р.

( П. Конашевич-Сагайдачний)

У 1629 році запорожці обрали гетьманом досвідченого й відомого успішними морськими походами козака.

А вже наступного року він очолив козацько-селянське повстання.

Повстання охопило Полтавщину, Київське Полісся й Запорожжя. Найзапеклішим був бій 15 травня 1630 року, що увійшов в історію під на­звою «Тарасова ніч».

(Тарас Федорович (Трясило))

4. Далі, далі...

Учні мають за одну-дві хвилини дати якомога більше визначень наведеним словам.

Козак Січ Загальна рада Кодак Шляхта

Магістрат Старшина Сірома Галера Хортиця

Гетьман Келепи Дуки Литаври Ощепи

Панщина Бунчук Чайка Писар Литовські статути

Унія Клейноди Яничари Курінь

Хан Обозний Султан Реєстр

5. Знайди зайве

• Гетьман Отаман Хан
  
• Косинський Трясило Кармелюк
  
• Мушкет Пістоль Меч
  
• Сагайдачний Жолкевський Кішка
  
• Безкорисливість Жорстокість Спритність
  
• Харків П'ятка Солониця
  
• Галера Чайка Каравела
  
• Кафа Перекоп Бахчисарай
  
• Борщ Риба Куліш
  
• Козаки Селяни Запорожці
  

6. Знайди пару

Кожна команда одержує 4 картки, на яких написані назви подій, і 4 хронологічні картки. За 30 сек. учні знаходять відповідну картку і ши­куються парами.

1556	Заснування Запорозької Січі на острові Мала Хортиця
1594 – 1596	Козацько-селянське повстання під проводом Северина Наливайка
1621	Хотинська війна
1635	Спорудження польським урядом фортеці Кодак
1572	Утворення козацького реєстрового війська
1591 – 1593	Козацько-селянське повстання під проводом Кшиштофа Косинського
1625	Козацько-селянське повстання під проводом Тараса Федоровича
1614 – 1622	Гетьманство Петра Сагайдачного

7. Розв'язати задачі

• Уявіть себе учасником ради на Січі. Опишіть учасників ради і розкажіть, які питання вони могли обговорювати.

• Уявіть себе учасником походу на Кафу 1616 року. Опишіть учасників походу та їхні дії під час походу.

8. «Коло ідей»

• Що ми, нащадки, запозичили сьогодні від козацьких часів?

9. Досягни вершини

У піраміду потрібно вписати прізвища козацьких ватажків.




10. Конкурс художників та номерів художньої самодіяльності

III. Підсумок уроку


Прийма Т.

Виникнення українського козацтва та

Запорозької Січі