Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Тестові завдання Історичні загадки Додаток з Завдання для учнів Форма проведення уроку Хід уроку II. Рольова гра «Біля козаць­кого багаття». IV. Оцінювання роботи на уроці. Запорозька Січ у II половині XVII століття. Тип уроку Хід уроку II. Мотивація навчальної діяльності III. Вивчення нового матеріалу Орієнтовна відповідь учня Питання вчителя історії Учитель історії Учитель літератури Учитель літератури 1-й учень Учитель літератури. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Шаповалова Людмила Иннокентьевна Оригинальное (авторское) сочинение, 85.68kb.
• Використання ігрових елементів на уроках історії України у процесі вивчення теми «Козацька, 221.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 17.85kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 26.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 12.99kb.
• Козацька демократична конституція, 466.79kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Держава І право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець, 771.2kb.
• Земля І люди в повісті О. Кобилянської "Земля", 25.79kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.

ДОДАТОК 1

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Скільки козаків складали реєстр після Зборівської угоди? (40 тис.)

2. Яку битву Б.Хмельницького порівнювали з битвою під Каннами? (Битву під Батогом.)

3.Хто зі сподвижників Хмельницького не присягав на вірність російському цареві у 1654 р.? (І. Сірко, І. Богун.)

4.З якого часу Україна офіційно отримала назву «Малоросія»? (Після Переяславської угоди.)

5. В якому році відбулася Конотопська битва? (1659р.)

6. Які козацькі ради отримали назву «чорних»? (Ті, на яких були присутні селяни, міщани і духовенство.)
   
7. Який зміст Андрусівського перемир'я? На скільки років його підписано? (Поділ України на Правобережну і Лівобережну; Запорожжя підпорядковується водночас і королю, й цареві; через два роки Київ мав перейти під владу Польщі. На 13,5 років.)
   
8. Кого з гетьманів називали «сонцем Руїни»? (Юрія Хмельницького.)
   

9. За якого гетьмана столицею став Батурин? (За Д. Многогрішного.)

10. Які міста були козацькими столицями? (Чигирин, Гадяч, Глухів, Ніжин.)
    
11. Хто з гетьманів уславив себе у битві під Хотином і був там тяжко поранений? (П. Сагайдачний.)
    

12. З якими країнами мав дипломатичні стосунки Б.Хмельницький? (З Англією, Австрією, Венецією, Валлахією та Трансильванією, Молдавією, Швецією, Росією, Оттоманською Портою, Кримом.)

13. Який вигляд мав прапор часів Війська Запорозького?
    
14. Який твір XVI ст. називають Першокнигою? (Пересопницьке Євангеліє.)
    

ДОДАТОК 2

ІСТОРИЧНІ ЗАГАДКИ

1. Студент, гетьман, чернець, в'язень. Це... (Юрко Хмельниць­кий.)

2. За походженням німець, православний архімандрит, наглядач за написанням «Синопсису». (Інокентій Гізель.)
   
3. Турецький султан називав його шайтаном і у своєму фірмані (наказі) розпорядився молитися в мечетях за його загибель. Хто це? (І. Сірко.)
   
4. Після складання булави був воєводою у В'ятці. Його правнучка Наталя Гончарова була дружиною О. Пушкіна. (П. Дорошенко.)
   

5. Один з відомих дослідників запорозького козацтва, зображений у ролі писаря на полотні І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». (Д.Яворницький.)
   
6. Цьому гетьману російський цар першому надав титул боярина. (І.Брюховецький.)
   
7. Батько і син були викладачами Острозької школи і видатними вченими. (М. і Г. Смотрицькі.)
   
8. Літературний діяч, поборник православ'я, 40 років прожив на Афонській горі в Греції. (І. Вишенський.)
   
9. Молдаванин, митрополит України, засновник Києво-Могилянської академії. (П. Могила.)
   

ДОДАТОК З

РОЛЬОВА ГРА

«ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА»

Дійові особи: Історик, Богдан Хмельницький, Іван Богун, ко­зацька старшина, російські посли, кобзарі.

Кобзар. Зажурилася Хмель­ницького сива голова, бо спли­ває кров'ю Україна і лишився він без спільників. Немає довіри ні турецькому султану, ані кримсь­кому хану. А ляхи прокляті на­ступають тепер під проводом са­мого польського короля. Знову козаки стали під знамена геть­мана, знов билися славно, по­викидали басурманів з України милої. І шле тоді Хмельницький лист до московського царя, щоб прийняв Військо Запорозьке під свою протекцію.

Історик. 1 жовтня 1653 р. у Москві на Земському соборі ви­рішено: «Гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо За­порозьке разом з містами і зем­лями прийняти». До України спорядили велике посольство на чолі з боярином Бутурліним.

Вечір 6 січня 1654 року. Зібралась генеральна старшина. Присутній був і Хмельницький.

Гетьман. Панове полковни­ки, сотники! Між нами, військом кошовим і родовим, брані не було, тільки брат за бра­та, а товариш за товариша, вірно і любовно всі вкупі жили. Вам відомо, що вже 6 років живемо в безперестанних кровопролит­тях з братнім російським наро­дом. До нас прибули російські посли. Чекаю від вас поради, як бути?

Голоси:

• Батьку-гетьмане, будь обережний і розсудливий.
  
• Як би не вийшло чогось недоброго від цієї протекції неньці Україні! Чи не зашкодить це правам і вольностям козацьким?
  

Хмельницький (до Богуна). А що скажеш ти, брацлавський полковнику, славний отамане?

Богун. Здається мені, що не­щиро чинить московський цар, треба взяти з нього присягу, що він не порушить прав і вольностей козаків. І надасть старшині права на маєтності. Так я думаю.

І. Сірко. Обдурить нас мос­ковський цар, ох, обдурить!

Уманський полковник Йосип Глух. Особисто я зі своїм пол­ком присягати не буду.

Історик. Зашуміла, заспере­чалася генеральна старшина. Замислився, схиливши голову, Богдан.

Хмельницький. Боюся, що не витримаємо нового натиску по­ляків, не дамо доброї відсічі й втратимо славне військо козаць­ке. Разом з Москвою всіх поб'ємо ляхів, станемо на ноги і будемо самостійними. Не мо­жуть скривдити нас брати-християни. Це ж не бусурмани, а брати наші!

Російські посли. Цар московсь­кий слово приймає і обіцяє бо­ронити й захищати Богдана Хмельницького та все Військо Запорозьке. Царське слово пере­мінне не буває.

Голоси старшини. Волим під московського царя, царя право­славного.

Історик. 8 січня 1654 року в Переяславі на Євангелії прися­гали гетьманська старшина, ко­заки різних полків, разом 284 особи. Після цього присягу російському цареві було складе­но ще у 117 містах та містечках України. Так було укладено во­єнно-політичний союз України і Московії.


Шинкаренко І.

Іван Сірко - організатор боротьби українського

народу з іноземною агресією

Зустріч біля козацького багаття

Мета — засвоїти зміст періо­ду другої половини XVII століття як етапу самовідданої боротьби українського народу за волю на прикладі особистості Івана Сірка — кошового отамана Запорозь­кої Січі.

Завдання для учнів:

1) запам'ятати основні воєнні операції другої полови­ни XVII ст. і уміти встановити їх значення;

2) формувати уміння давати розгорнуту характеристику істо­ричних діячів, визначати їх роль і місце в історичному процесі;

3) аналізувати невеликі за обсягом історичні джерела (ок­ремі учні);

4) готувати повідомлення і виступати перед однокласника­ми, самостійно працювати з різними джерелами інформації;

5) навчитися пишатися свої­ми предками — справжніми пат­ріотами України.

Обладнання: настінна карта «Україна в XVII ст.», портрет І. Сірка, репродукція картини І.Є.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». На дошці — слова історика Д.Яворницького: «Іван Сірко являв собою колосальну особистість се­ред усіх низових козаків... в усі часи історичного існування За­поріжжя».

Форма проведення уроку — зустріч біля козацького багаття, її можна провести в кімнаті ко­зацької слави, що є в деяких школах, у залі краєзнавчого му­зею, нарешті, у звичайному класі, створивши в ньому відповідну обстановку: столи розстав­лені по колу, в центрі імітація багаття, у класній кімнаті — зображення предметів козацької ста­ровини.

Проведенню уроку передує велика підготовча робота. Учитель відбирає групу учнів, ко­жен з яких на уроці має зіграти свою роль: військового історика, мистецтвознавця, психолога, по­літолога, дипломата, фольклори­ста (на кожну роль — по 1-2 особи). Під керівництвом учи­теля вони ознайомлюються з різними джерелами інформації, готують повідомлення, щоб ви­ступити з ними перед товариша­ми (список літератури наведено нижче). До підготовки уроку може бути залучена група оформлювачів.

Література

1. Крип'якевич І. Коротка історія України. — Львів, 1990.

2. Мірошник Л.Г. Боротьба за українську державність (XVII ст.). — К., 1995.

3. Іван Сірко / Упор. В.Л. Чуйка. — К., 1992.


ХІД УРОКУ

I. Вступне слово вчителя (З хв.). Він оголошує тему, місце і роль уроку в курсі, визначає цілі та завдання уроку. Зокрема, учитель загострює увагу на тому, що на цьому уроці форма здо­буття історичних знань не зовсім звичайна: історичну епоху учні пізнаватимуть через історичну особистість, що надала цій епосі своєрідного забарвлення.

II. Рольова гра «Біля козаць­кого багаття». Учитель повідом­ляє правила гри, її учасники — всі учні. Це військові історики, мистецтвознавці, психологи, по­літологи, дипломати, фольклори­сти (ці ролі готувалися зазда­легідь). А також — історики, до­слідники історії XVII ст. Усі вони зібралися біля вогнища, щоб познайомитися з найбільш яс­кравим представником епохи — кошовим отаманом Запорозької Січі Іваном Сірком і через істо­рію його життя та діяльності скла­сти уявлення про українську історію цього періоду. В ході гри всі учасники роблять записи в робочих зошитах. Вони попереджені: по закінченні гри буде дано письмове завдання.

• Слово має історик (будь-хто з учнів, тому що завдання співзвучне домашньому завдан­ню). Він дає коротку характерис­тику політичного становища України в період Гетьманщини. Характеризує її відносини із сусідами. Відповідає біля карти.

Слово має військовий істо­рик, що характеризує Запорозь­ку Січ як військову організацію, здатну захистити українські землі й Московщину від іноземної аг­ресії. Називаються характерні риси козацького війська:

а) численність (до 14— 15 тис);

б) чітка організація (гетьман — полки — сотні — десятки);

в) дисципліна;

г) демократизм — виборність командних посад;

ґ) наявність піхоти, що во­лоділа стрілецькою, артилерійсь­кою, холодною зброєю;

д) флот, що складався з 80— 150 «чайок»;

є) прагнення війська більше до слави, ніж до здобичі, го­товність до небезпеки.

Військовий історик відзна­чає, що в походах проти Туреч­чини і Кримського ханства найяскравіше виявився військо­во-організаторський талант І. Сірка. Повідомляє найяс­кравіші факти його біографії.

Біографія І. Сірка

Народився на Слобідській Україні, під Харковом. Дата на­родження невідома. Був непись­менним. Учасник Визвольної війни. На історичній арені з'я­вився у званні козацького по­лковника і протягом 26 років (1654—1680) фігурував і в по­літиці, й у військовій справі. Брав участь у 55 битвах і тільки в 3 або 4 не здобув перемоги. При цьому він був надзвичайно хоробрим і спритним: з десятка­ми козаків розбивав сотні во­рогів, а із сотнями молодців перемагав полки. Його ім'я оточу­вав ореол непереможності, воро­ги боялися його більше, ніж вог­ню, бурі, мору.

Найбільш вдалими були такі його походи:

1675 р. — спільний похід І. Сірка, донських козаків та чер­кесів проти турків і татар;

1667 р. — похід на Крим, узяття Кафи, звільнення 2 тис. невільників;

1677 р. — перемога над тур­ками в першому Чигиринсько­му поході;

1679 р. — похід у пониззя Дніпра, руйнування турецьких укріплень.

• Слово має політолог, що характеризує відносини І. Сірка з владою.

Після того як у 1672 р. Дем'ян Многогрішний був позбав­лений гетьманської булави, Сірко, бачачи, які нікчемні люди стають гетьманами, вирішив бо­ротися за булаву для себе особи­сто. У Москві вирішили не допустити цього, тому що, маючи багато військових чеснот, І. Сірко прагнув до повної незалежності й мав «ненадійний» характер. Московській владі зробили по­слугу особисті вороги Сірка, яким вдалося зненацька напасти на нього, коли він був без війська, полонити і відправити до Моск­ви. Звідти небезпечний полков­ник був висланий у Тобольськ. Однак навесні 1672 р. 300000 турків перейшли Дунай і оточи­ли польське місто Кам'янець. Росія і Польща вирішили боро­тися з ворогом спільно. Польський король М. Вишневецький, а потім і запорожці відправили Олексію Михайлови­чу прохання повернути Сірка в Україну, «тому що в нас іншого такого польового воїна і бусур­манів гонителя немає...»

Цар дарував І. Сіркові волю, але змусив його в присутності патріарха Питирима і думних людей присягнути на вічну службу цареві.

• Слово має дипломат. Він відзначає, що І.Сірко підтриму­вав зв'язки з російським царем, польським королем, турецьким султаном, кримським ханом, мол­давським господарем і нерідко на Січі закручував такі вузли, які потім доводилося розв'язувати в Москві чи у Варшаві, у Бахчисараї чи в Константинополі. Він діяв у найскладніший момент, коли Україна відокремилася від Польщі й ще не злилася з Росією.

• Слово має психолог, що характеризує особливості харак­теру І. Сірка.

Сірко — це справжній тип за­порожця. Хоробрий, відважний, завзятий, не завжди вірний своїм союзникам. Любив погуляти і добре випити. Міг показати своє козацьке молодецтво. Він міг мо­ментально захопитися новою справою, а потім відмовитися від неї й прийти до іншого рішення. Він говорив: «Нестаток закон міняє», — і часто діяв відповідно до цієї приказки. Сірко, як справжній запорожець, вважав себе людиною вільною і ні від кого не залежною, людиною, що за­лишала за собою право вирішу­вати питання війни і миру й са­мостійно встановлювати стосун­ки з ближніми та далекими сусі­дами. Усе життя Сірко воював, але, попри це, не озлобився на людей. Він відзначався велико­душністю, рідкісною безкорисли­вістю і тому ніколи не пересліду­вав слабкого ворога. У мирний час він ніколи не брав здобичі. Завж­ди відстоював православну віру, незалежність людини, піклувався про звільнення з турецької й та­тарської неволі якомога більшого числа християн, незалежно від того, були це великороси, ук­раїнці, поляки чи литовці.

• Слово має мистецтвозна­вець. Він розкриває історичний сюжет і особливості роботи ху­дожника І.Є. Рєпіна над карти­ною «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

• Фольклорист аналізує зміст численних легенд про Івана Сірка («Як Сірко татар переміг», «Сила Сіркової руки», «Як Сірко умирав» та ін.).

Учитель (підбиває підсумок розмови). Смертні усі. Навіть ге­рої. Іван Сірко помер у серпні 1680 р. Похований біля Чортомлицької Січі (нині — Дніпро­петровська область). На могилі його насипали курган і постави­ли каменя. Коли Дніпрові води стали загрожувати могилі, слав­ного полковника перепоховали в Нікопольському районі. Череп Сірка передали в лабораторію Герасимова для відновлення істо­ричного вигляду героя.

• Слово має політолог, що наводить різні думки сучасників про І. Сірка.

І свої, й чужі вважали його людиною видатного військово­го таланту. Польський король говорив про нього: «Сірко — воїн славний і в ратній справі ве­ликий мастак».

Українські літописці Грабянка, Самовидець, Величко нази­вали його сильним і великим проводирем.

Інші історики порівнюють його з Чингісханом чи Тамерланом.

Татари називали Сірка «урус-шайтаном», тобто руським дия­волом, а татарські матері лякали його ім'ям своїх дітей. Турець­кий султан наказав молитися в мечетях про його загибель.

III. По закінченні розмови вчитель пропонує учнем скласти резюме (фр.) — короткий виклад біографії І. Сірка за планом.

План

1. Дати життя.

2. Діяльність.

3. Чим прославився в історії.

4. Особистісні якості.

(За відсутності часу цю ро­боту можна задати додому.)

IV. Оцінювання роботи на уроці. Після перевірки резюме виставляються оцінки за пись­мову роботу (за бажанням).

V. Домашнє завдання:

а) ознайомитися зі змістом підручника: Сергієнко Г., Смолій В. Історія України. — К., 1995. — С. 179 — 181;

б) скласти свою легенду про І.Сірка, відбивши в ній історичні факти й особистісні якості героя (за бажанням).


Соловйова Л. І.

Запорозька Січ у II половині XVII століття.

В. Малик. Уривок з роману «Фірман султана»

Інтегрований урок

Мета уроку: розглянути становище та з'ясувати роль Запорозької Січі в подіях другої половини XVII ст.; використовуючи уривок із твору В. Малика, ознайомити з бороть­бою українського народу проти ту­рецько-татарської агресії; розвива­ти вміння аналізувати історичні явища та давати характеристику іс­торичним діячам та художнім обра­зам за допомогою історичних джерел та літературних творів, вдосконалю­вати навички роботи з історичною картою, текстом твору; виховувати повагу до традицій українського на­роду в боротьбі за свою свободу.

Тип уроку: вивчення нового мате­ріалу.

Обладнання: портрет І.Сірка, істо­ричні атласи, малюнки учнів, репродукція картини І. Рєпіна «Запо­рожці пишуть листа турецькому султану».

ХІД УРОКУ

...Загудів степ запорозький,

Як Чорнеє море,—

Понеслися запорожці

Облавою в поле...

Ой, не вітер в полі грає,

Не орел літає —

Ото ж Сірко з товариством

По степу гуляє!

(З народної пісні)

І. Організація класу

План уроку з історії

1. Запорозька Січ у складі Геть­манщини.

2. Участь запорожців у війнах про­ти Польщі, Османської імперії та Кримського ханства.

3. Кошовий отаман І. Сірко.

План уроку з української літератури

1. Короткі відомості про письмен­ника.

2. Зображення одного з епізодів боротьби козаків.

3. Значення боротьби козаків з ту­рецько-татарською агресією.

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель історії. Сьогодні у нас незвичний урок, бо його будуть проводити вчителі історії та української літератури. Наш урок дасть можливість вам поглибити й розширити знання про Запорозьку Січ. Завдан­ня нашого уроку— з'ясувати роль українського козацтва у боротьбі проти турецько-татарської агресії, її роль у політичних подіях у середині XVII ст.

Учитель літератури. Літера­тура дуже тісно пов'язана з історією, адже своїми творами письменники відгукувалися на визначні події, що впливали на долю народу.

III. Вивчення нового матеріалу

Учитель історії. Бурхливі по­дії середини XVII ст., які докорінно змінили життя України, були пов'я­зані із Запорозькою Січчю. Правда, за роки Національно-визвольної війни центр боротьби за державну незалежність України перемістився з Січі на Гетьманщину. Це зумовило зміни в становищі Січі.

Користуючись картою атласу «Запорожжя у II пол. XVII ст.», визначте кордони Запорожжя в цей період.

Орієнтовна відповідь учня

Запорозька Січ була розташована в гирлі р. Чортомлик. Тут вона проіснувала з 1652 по 1709 р. На північно­му сході Січ межувала із Московською державою, на півдні — з Крим­ським ханством, на північному заході — з Польщею.

Питання вчителя історії

• Кому стала підпорядковуватись Січ із виникненням Української держави в середині XVII ст.? (Владі гетьмана)

• Хто стояв на чолі Запорозької Січі? (Кошовий отаман)

• Кошовий отаман обирався чи його влада була спадковою? (Він обирався козацькою радою.)

• Доведіть, що в Запорозькій Січі дотримувалися козацької демо­кратії. (Там діяли козацькі ради, обирався кошовий отаман, писар, суддя, розподілялися угіддя між куренями.)

• Яку роль відігравало Запорожжя до Визвольної війни середини XVII ст.? (Це був форпост у бо­ротьбі проти татарсько-ту­рецької навали.)

• Яку роль відігравала Січ під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького? (Війна поча­лася з Січі, запорожці брали ак­тивну участь у бойових діях.)

• Яку політику проводив Б. Хмель­ницький щодо Запорозької Січі? (Він прагнув утримувати під контролем їх військову енергію, не допускав, щоб Запорожжя віді­гравало самостійну політичну роль у житті України, бо це по­слаблювало державну владу.)

• Після смерті Б. Хмельницького Запорозька Січ стала відігравати значну і часто деструктивну роль у політичному житті України. Саме тут зосереджувалися антигетьманські сили, організовува­лися антигетьманські заколоти. Б. Хмельницький та його на­ступники силою утверджували свою владу на Запорожжі. А як ставився до цих конфліктів мос­ковський уряд? (Він підтримував запорозьку старшину в боротьбі з гетьманами.)

Учитель історії. Запорозькі козаки брали активну участь у вій­нах, в які була втягнута Україна про­тягом другої половини XVII ст. У різні часи, залежно від обставин, вони проводили антипольську, антитурецьку та антиросійську полі­тику. Ця боротьба яскраво відтворе­на в літературних творах.

Учитель літератури. Серед сучасних прозаїків, що розробляють історичну тематику, помітне місце належить Володимиру Малику — автору багатьох творів, які сподоба­лися читачам не тільки нашої краї­ни, але й за кордоном. Послухайте розповідь про нього.

Учень. Добрий знавець історії, майстер напруженого сюжету, В. Малик, безперечно, зумів тала­новито змалювати поодинокі факти й цілі епохи та створити образи ви­датних діячів минулого. Творчим досягненням В. Малика є його істо­ричні романи «Посол Урус-шайтана», «Фірман султана», «Чорний вершник», «Шовковий шнурок», що склали тетралогію «Таємний по­сол», а також романи «Князь Кий» та «Черлені щити». Вони стали здо­бутком нашої літератури, а їх автор посів чільне місце серед кращих су­часних романістів історичного жан­ру. За твори історико-патріотичної тематики, зокрема за романи «По­сол Урус-шайтана», «Шовковий шнурок» та «Князь Кий». В. Малик був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки 1983 р. Цікавим є той факт, що письменникові в од­ному з історичних джерел вдалося знайти важливий документ — сул­танський указ, в якому говорилося про намір Порти захопити й поне­волити Україну та розкривалися основні воєнно-стратегічні плани Османської імперії.

Учитель літератури. Вдома ви ознайомилися з уривком із тво­ру В. Малика, що має назву «Побої­ще у Січі». Давайте згадаємо його зміст. Які події передували побоїщу на Січі?

1-й учень. У першій частині те­тралогії розповідається про Арсена Звенигору, якого було продано тата­рам у рабство, про те, як він опи­нився в Туреччині, а ще про повернення його додому та визволення сестри-красуні на хуторі Чорнобая.

Учитель літератури. Чому нападники сподівалися одержати легку перемогу?

2-й учень. Тому що вони напали на Лубенський курінь несподівано, коли була ніч, тож майже всі спали у цей час.

Учитель літератури. Як ту­рецько-татарське військо потрапи­ло на територію Січі?

3-й учень. Турецько-татарському війську допоміг зрадник Тхір, який повідомив ворогам, що в Січі у фор­тецю можна проникнути через єдину хвіртку, якою козаки ходили по воду.

Учитель літератури. Що ро­билося в Лубенському та інших ку­ренях, коли було виявлено ворога?

4-й учень. Дід Шевчик повідомив про яничарів. Метелиця, Звенигора та інші козаки дуже здивувалися. Ар­сен наказав підготувати порохівниці, а стрільці чекали наказу стріляти.

Учитель літератури. Розка­жіть про перебіг бою.

5-й учень. Після перших залпів уся Січ схопилася на ноги. Ошалілі яничари (тисячний натовп) рину­лися до хвіртки, якою вони увійшли до Січі. Вони намагалися втекти з цього пекла. Та даремно. Бо зі старшинського куреня пролунав за­клик бойових козацьких рогів до атаки.

Учитель української літе­ратури. Чому в поєдинку переміг Звенигора, а не Гамід?

6-й учень. Тому що Арсен Звени­гора був досвідченим козаком, він першим пішов у наступ. Гамід ледь устигав відбивати небезпечні випа­ди козака.

Учитель літератури. Як по­водився Сафар-Бей під час побої­ща? Як він урятувався?

7-й учень. Сафар-Бей зрозумів, що треба рятуватися самому, бо майже все військо загинуло. Обличчя й руки його були вкриті кров'ю вірних охоронців. Він врятувався втечею.

Учитель літератури. Чому Арсен відмовився вбити Чорнобая? Як це його характеризує?

8-й учень. Арсен вирішив, що правильно буде, якщо ворога буде судити товариство, а не він. Бо то буде самосуд. А Чорнобай завинив перед усім народом, тому його мало cудити товариство.

Учитель літератури. Про які якості козаків ви дізнались?

9-й учень. Козаки були вмілими вояками, відважно билися, але вод­ночас вони поважали свої традиції і не чинили самосуду.

Учитель історії. У романі В. Малика діє відомий кошовий отаман Іван Сірко. Він був організа­тором більшості козацьких походів.

Інсценування

Бувалий запорожець. Це, козаче, і є Сиваш, або по-нашому — Гниле море. (Вказує рукою в бік гори­зонту.) Саме тут надумав батько Сірко потрапити до володінь кримського хана.

Молодий козак. Хоч воно й не \ зовсім й море, але й ми не камки. Щось не бачу я нічого придатного для переправи. Будемо перелітати його, чи як?

Бувалий запорожець. Шуткуєш ти, Петре, але не дуже розумно. Тут є місця, де можна не те що на коні, а й пішки перейти на крим­ський берег. Кримчани на нас тут чекають. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де міцні фортеці, а сюди, до Гнилого моря.

Петро. Значить, захопить ворога зненацька кошовий. Знову будуть балакати татари, що запорозький отаман — чарівник. (Сміється)

Бувалий козак. Не знаю, що будуть казати татари, але правда те, що кращого воїна не було й не буде на Запорожжі.

Петро. Чув, що кошовий Сірко навіть на коні влучно б'є птаха в не­бі, а звіра в полі, що ворожі пулі го­ліруч ловить та назад на ворога по­силає.

Бувалий козак. Багато різного люди кажуть...

Петро. А чи правда те, що Сірко навіть із зав'язаними очима дорогу в степу знайти може?

Бувалий козак. Цього не знаю. А що бачив, те бачив: ідучи у похід, вистрелить Сірко із лука, а як по­вертається, то неодмінно знайде цю стрілу.

Учень. З кожною хвилиною коза­ків на березі Сивашу ставало все більше. Скоро почалася переправа. Той похід відбувся в 1675 р. й був для запорожців вдалим. Вони напа­ли на Кримське ханство зненацька. Хан ледве стиг втекти в гори. Визво­ливши з неволі багатьох земляків, козаки повернулися додому. Попе­реду, як завжди, Іван Сірко — най­більш легендарний отаман за всю історію Запорозької Січі.

Учитель історії. Яким постає Іван Сірко в цьому уривку?

Учень. Гарним вправним воїном, авторитетним кошовим, грозою та­тар, талановитим полководцем. Йо­го вважали навіть чарівником.

Учитель історії. А що нам до­стовірно відомо про Івана Сірка?

1-й учень. Народився Іван Сірко, ймовірно на початку XVII ст. на Віниччині в родині дрібного україн­ського шляхтича. Про його життя та діяльність у період Чортомлицької Січі збереглося мало свідчень. З Богданом Хмельницьким Сірко ще в 1646 р. був у Франції, де запо­рожці воювали разом із армією принца Конде. Історичні документи свідчать про участь І. Сірка у Національно-визвольній війні. Його 15 років обирали кошовим отама­ном на Запорожжі. Він був видат­ним полководцем, провів понад 60 битв проти Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд, жодного разу не зазнававши поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму та Туреччини. Про нього писали тодішні європей­ські газети, літописці та хроністи багатьох країн, його оспівували українські поети. Героєм багатьох народних легенд і переказів І. Сірко став ще за життя. В одній із легенд говориться про те, що Сірко жив 210 років. Тричі він зазирав смерті у вічі, тричі його рятувала «жива во­да». А коли він помер, то на знак ша­ни землю на його могилі козаки на­сипали шапками, кожного разу низь­ко вклоняючись кошовому отаману.

2-й учень. Своїми блискучими походами Іван Сірко здобув славу непереможного полководця. Вва­жалося, що ніхто краще за нього не може протидіяти турецько-татар­ським агресорам. Не випадково, що коли в 1672 р. Сірко за наклепом був відправлений до Сибіру, про його визволення клопотав сам польський король Ян III Собеський. Повер­нувшись із заслання, отаман пори­нув у військові справи й навіть ово­лодів молдавським престолом. За­лишивши Молдову, він захопив турецькі фортеці, ходив на Крим че­рез Сиваш. Але Іван Сірко ніколи не втрачав можливості мирного розв'язання суперечок. Історики свідчать про гнучку дипломатичну діяльність отамана, який листувався із впливовими політиками того часу. Збагатившись досвідом переможних походів на чолі з І. Сірком, запорож­ці продовжували справу легендарно­го кошового після його смерті.

Учитель історії. Як ви вважає­те, чому Іван Сірко здобував пере­моги?

3-й учень. Він мав неабиякий та­лант полководця, козаки довіряли йому й ладні були йти за ним куди завгодно, а турки й татари були на­лякані.

Учитель літератури. Відомий російський художник І. Рєпін у ХIХ ст. декілька разів звертався до образу славетного кошового, створивши два варіанти картини на один і той же сюжет. Картина «Запорожці пи­шуть листа турецькому султану» зберігається нині в Державному Ро­сійському музеї в Санкт-Петербур­зі, а другий варіант — у Харківсько­му художньому музеї. Фольклорна традиція пов'язує з іменем І. Сірка написання листа турецькому султа­ну. Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу султана Мухамеда IV визнати залежність від Туреччини та підкоритися йому, запо­рожці на чолі з І. Сірком склали влучного листа у відповідь. Ця подія становить сюжет картини й цікава тим, що писаря І. Рєпін писав з ук­раїнського історика Д. Яворницького, а життєрадісного Сірка — з пат­ріота України генерала Драгомирова.

Учитель історії. А тепер спро­буйте виконати проблемне завдан­ня — визначити місце Запорозької Січі у подіях II пол. XVII ст.

4-й учень. Запорізька Січ відігра­вала важливу роль. Хоч. центр полі­тичного життя перемістився до геть­манської столиці, але Січ ніколи не залишалася осторонь подій. Втру­чання запорожців у боротьбу за гетьманську булаву найчастіше ви­рішувало справу, але позиція Січі не завжди була далекоглядною. Іноді за її підтримки до влади приходили люди, які не були зацікавлені у за­хисті інтересів України. Через це посилювалося втручання в україн­ські справи Московії, Речі Поспо­литої, Туреччини, загострювалась ситуація в Україні. Але й за таких обставин Січ захищала рідну землю від набігів, визволяла з полону тися­чі українців, залишаючись, як і за минулих часів, міцною військовою силою.

Учитель української літе­ратури. Боротьба запорожців та їхні постаті надихали митців до створення геніальних творів, якими ми захоплюємося й зараз. Життя сі­човиків та боротьба з ворогами ста­ли темою для народних творів, які звеличують мужність синів україн­ського народу.

IV. Підсумок уроку

Методом «Мікрофон» учні відпові­дають на питання, поставлене на початку уроку, щодо політики укра­їнського козацтва у боротьбі проти турецько-татарської навали.

V. Домашнє завдання

Опрацювати параграф (С. 219-223 за підручником Г К. Швидько).

Перша група — підготувати малюн­ки; друга група — скласти кросворд; третя група — створити історичний портрет І. Сірка.


Островський В. В.

Правобережна та Лівобережна Україна

в 60-80-х рр. XVII ст.

Мета уроку: продовжити знайомство школярів з періодом Руїни, простежити процес утрати автономного устрою Правобережної і Лі­вобережної України в 60-80-х рр. XVII ст.; формувати навички по­рівняльного аналізу, узагальнення історичних подій; виховувати повагу до нелегкого процесу українського державотворення.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: атлас з історії України для 8 класу; опорні таблиці (схеми): «Українсько-російські договори», «Українсько-польські та українсько-турецькі договори», «Міжнародні договори щодо України».

Основні поняття й терміни: громадянська війна, сепаратизм, автономія, протекторат, сердюки, Чигиринські походи, «Вічний мир».

Основні дати: 1665-1676 рр. — гетьманування П. Дорошенка;

1669-1672 рр. — гетьманування Д. Многогрішного;

9 березня 1669 р. — Глухівські статті;

1672 р.— Конотопські статті;

1672 р.— Бучацький договір;

1672-1687— гетьманування І. Самойловича;

1677-1678 рр. — Чигиринські походи;

1681 р. — Бахчисарайський мир;

6 травня 1686 р. — «Вічний мир».

Основні персонали: П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, І. Самойлович.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

Активізація пізнавальної діяльності школярів

За допомогою бесіди вчитель організовує повторення матеріалу, вивченого на попередніх уроках, проводить аналіз суспільно-політичної та міжнародної ситуації на Україні після смерті Б. Хмельницького.

Установіть причиново-наслідковий зв'язок:

А. Смерть Б. Хмельницького — боротьба старшинських угруповань за владу.

Б. Соціально-політичне становище України — Руїна.

Який, на ваш погляд, фактор — зовнішня експансія з боку союзних держав чи внутрішні протиріччя в Україні — був головною причиною Руїни?

Виговський Іван (?-1663). Походив зі старовинного українського роду. По закінченні Києво- Могилянської колегії служив у державних установах. У роки Визвольної війни став найближчим соратником Богдана Хмельницького, генеральним писарем Війська Запорозького. Після смерті Б. Хмельницького обраний наказним гетьманом при Юрії Хмельницькому, а згодом добився гетьманської булави. На посаді гетьмана здійснював антимосковську політику, розгромив промосковське повстання козаків (1658), а під Конотопом — прислані російські війська (1659). Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою (1658), яку ратифікував польський сейм. У жовтні 1659 р. на «чорній раді» був усунений від гетьманства і повернув владу Ю. Хмельницькому. Після цього перебував на польській державній службі. У 1664 р. за наказом П. Тетері заарештований, безпідставно звинувачений у зраді польського короля і розстріляний.

• Чим, на вашу думку, зумовлена пропольська орієнтація гетьмана І. Виговського?

• Установіть причинно-наслідковий зв'язок: російсько-українські відносини — Гадяцький договір.

• «Гадяцький договір спізнився мінімум на 60-70 років». Доведіть чи спростуйте цю точку зору.

• Про яку битву російський історик С. Соловйов писав: «Цвіт московської кавалерії загинув за один день, і московський цар більше ніколи не зможе зібрати таку чудову армію»?

• Чому перемогу гетьмана І. Виговського можна назвати «пірровою»?

Хмельницький Юрій (бл. 1641 — після 1681) — гетьман України у 1657 та в 1659-1663 рр. Син гетьмана Б. Хмельницького. Здобув добру домашню і освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії. 27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, що суттєво обмежував суверенітет України. 17 жовтня 1660 р. підписав з Польщею Слободищенський трактат. Не маючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму, в 1663 р. відмовився від геть­манства і на деякий час постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Ю. Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошенка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ханенка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1667 р. призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Робив невдалі спроби об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського мирного договору 1681 р. відкликаний до Стамбула.

«...Юний Юрій був не стільки прапором, скільки ширмою для елітної групи старшини, що стояла за його спиною». (О. Бойко. Історія України)

• Доведіть або спростуйте думку українського історика про діяльність Ю. Хмельницького.

• Які українські землі належали до Лівобережжя? До Правобережжя? На основі наведеної схеми розкрийте зміст процесів, що відбувалися на Україні після 1663 р.

РОЗКОЛ УКРАЇНИ 1663 р.

Правобережна

У 1663 р. гетьманом обрано П. Тете­рю — переяславського полковника, одного з найвпливовіших дипломатів у рядах Б. Хмельницького, І. Вигов­ського. Він походив зі шляхетського роду, мав добру освіту. Протягом 50-х ро­ків брав участь майже в усіх міждержавних переговорах, що відбувалися в Чигирині. Намагався об'єднати Укра­їну під єдиною булавою і зверхністю польського короля. Зазнав поразки, зрікся булави й виїхав до Польщі.

Лівобережна

У 1663 р. гетьманом обрано І. Брюховецького, який з 1648 р. при дворі Б. Хмельницького займався вихован­ням гетьманича Юрія, виконував дип­ломатичні доручення. У 1659 р. він був обраний кошовим отаманом. Протягом 1662-1663 рр. — один з головних пре­тендентів на гетьманство в Лівобереж­ній Україні. В 1665 р. він здійснив по­їздку до Москви на поклін до царя і підписав Московські статті. Проте пізніше, прагнучи утримати важелі влади, оголосив про розрив з Москвою. 1668 р. організував антимосковське пов­стання, під час якого вбитий козаками.

Постановка стрижневого проблемного питання уроку

Чому майже всім українським гетьманам другої половини XVII ст. судилася передчасна або фізична (І. Виговський, П. Тетеря, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький), або політична (П. Дорошенко, Д. Мно­гогрішний, І. Самойлович) смерть (див. таблицю)

Гетьмани Правобережжя та Лівобережжя

І. Виговський (1657—1659) — розстріляний

Гетьмани Лівобережжя	Гетьмани Правобережжя
І. Брюховецький (1663-1668) Вбитий козаками	П. Тетеря (1663-1665) Отруєний
Д. Многогрішний (1668-1672) Вивезений до Сибіру	П. Дорошенко (1665-1667) Виселений у Росію
І. Самойлович (1672-1687) Вивезений до Сибіру	Ю. Хмельницький (1667-1681, 1685) Страчений турками

3. Вивчення нового матеріалу
   

Повідомлення теми, мети уроку

Використовуючи одержані раніше знання, учні не можуть дати відповідь на поставлене запитання. Потрібна нова інформація, тому вчитель по­відомляє тему уроку та основні результати навчальної діяльності.

Після цього уроку учні зможуть:

- зрозуміти перебіг процесу втрати автономії Лівобережної та Правобережної України в 60-80-х рр. XVII ст.;

- визначати особливості та закономірності розвитку Правобережної й Лівобережної Гетьманщини;

- вдосконалити навички роботи з історичними картами, таблицями та схемами;

- висловлювати свою думку щодо історичних фактів, подій, процесів, явищ.

Створення проблемної ситуації

Учитель пропонує школярам декілька варіантів вирішення проблемного питання. Усім українським гетьманам II пол. XVII ст. судилася передчасна або фізична (І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький), або політична (П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович) смерть, бо:

А. Українські гетьмани в 11 пол. XVII ст. втрутились у боротьбу козацьких

старшин за владу.

Б. Соціальні конфлікти, що вийшли з-під контролю гетьманської влади,

спричинили її політичне банкрутство.

В. Українські гетьмани віддали перевагу власним інтересам над загальнодержавними, ставши маріонетками в руках іноземних пра­вителів.

Формулювання гіпотези

Шляхом колективного обговорення проблемної ситуації учні під керівництвом учителя визначають і формулюють гіпотезу.

Всім українським гетьманам II пол. XVII ст. судилася передчасна фізична (І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький) або політична (П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович) смерть, бо вони віддали перевагу власним інтересам над загальнодержавними, ставши маріонетками в руках іноземних правителів.

Організація навчальної діяльності щодо перевірки гіпотези

Учитель повідомляє біографічні відомості про гетьманів.

Дорошенко Петро. Гетьман України. Народився в Чигирині в козацькій родині. Здобув ґрунтовну освіту. Один з найближчих соратників Б.Хмельницького. Ставши гетьманом на Правобережжі, рішуче виступав проти умов Андрусівського договору й восени 1667 р. зробив спробу приєднати до Гетьманщини західний регіон. У червні 1668 р. домігся возз'єднання Козацької України, гетьманом якої був обраний. Пішов на прийняття турецького протекторату. Улітку 1672 р. взяв участь у поході турецької армії проти Польщі. Пізніше переорієнтовується на Росію й Польщу. Бачачи безрезультатність своїх зусиль, складає гетьманські повноваження. Останні роки провів у с. Ярополче Волоколамського повіту.

Многогрішний Дем'ян. Гетьман України. Походив із селянської родини з-під містечка Коропа на Чернігівщині. Покозачився під час Визвольної війни. Гетьман Лівобережної України 1668-1672 рр., підписав Глухівські статті (1669). Проводив суперечливу внутрішню політику. Заарештований козацькою старшиною в Батурині в 1672 р. й виданий царському уряду. Був вивезений до Москви й засуджений до страти, нібито за зраду. Згодом страту замінили на довічне заслання до Сибіру.

Самойлович Іван. Походив із духівництва. Освіту здобув у Київському колегіумі. Замолоду в козацькому війську. У1669 р. обирається генеральним суддею лівобережного козацького війська, в 1672 р. — гетьманом Лі­вобережної України. У 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Пра­вобережної України. У 1687 р. очолив козацькі полки в першому Крим­ському поході. Був звинувачений у його невдачі та засланий до Тобольська, де й скінчив життя.

Робота з таблицями

• Використовуючи таблиці № 1, 2, проаналізуйте основні напрями зовнішньополітичної орієнтації України в II пол. XVII ст.

• Чим, на вашу думку, зумовлена певна закономірність такої орієнтації?

• Як вплинули результати українсько-російських та українсько-турецьких домовленостей на внутрішню політику Правобережжя та Лі­вобережжя?

• Чи можна вважати гетьманів винуватцями поділу українських земель - на Лівобережжя і Правобережжя? Аргументуйте.