Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание «хто це був?» Запитання №1. Запитання №2. Запитання №3. Запитання №4. Запитання №5. Запитання №6. Запитання №7. Запитання №8. Запитання №9. Запитання №10. Запитання №11 Запитання №12. Запитання №13. Запитання №14. Запитання №15. 6. Данило Нечай. 14. Матвій Гладкий. Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання Дипломатичні відносини з іншими країнами. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Шаповалова Людмила Иннокентьевна Оригинальное (авторское) сочинение, 85.68kb.
• Використання ігрових елементів на уроках історії України у процесі вивчення теми «Козацька, 221.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 17.85kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 26.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 12.99kb.
• Козацька демократична конституція, 466.79kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Держава І право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець, 771.2kb.
• Земля І люди в повісті О. Кобилянської "Земля", 25.79kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.

Література

1. Балаян Г. В. Метод проектів на уроці історії // Шкільні технології.- 1997.-№1.-С. 116-119.
   
2. Баханов К. Традиції та інновації у навчанні історії в школі.- Запоріжжя: Про­світа, 2002.- С. 67.
   
3. Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография.- К.: Изд-во при Киевском государственном университете, 1989.- С. 349-403.
   
4. Темирова Н. Р. История Украины. 8 классе.- Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 2002.- С. 74-95.
   
5. Шевченко Т. Кобзар.- К.: Державне видавництво художньої літератури,1961.-263 с.
   
6. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності.- К.: Либідь, 1999.-С. 89-114.
   

Щербина М.

Історична вікторина «ХТО ЦЕ БУВ?»

Національно-визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. - це славна сторінка в історії України, коли в боротьбі за козацьку волю проти панської сваволі була за­початкована Українська гетьманська держава. Боротьбу, що охопила всю Україну, очолив Б. Хмельницький. Разом з ним виступали на­родні ватажки, соратники Хмельницького, пол­ковники українського війська, адміністратори гетьманської держави. Хто вони були? Чим прославились? Чи знаємо ми їх імена та бой­ові подвиги? Відповіді на ці питання і містить історична вікторина «Хто це був?». Адже ми­нуле - це в багатьох випадках долі людей, які творили історію. Чи гарно ми знаємо їх? Для перевірки цих знань у вікторині приводиться 15 запитань. Розмірковуючи над ними, учас­ники вікторини відкривають для себе нові сто­рінки героїчних подій сер. XVII ст.

Вікторину можна використати для позакласного заходу, або на заключному уроці по темі «Національно-визвольна війна украї­нського народу» з курсу історії України у 8 класі.

Запитання №1.

За походженням він з дрібної української шляхти. На початку війни очолив повстанські загони на Брацлавщині. Був обраний кальницьким полковником. Брав участь у всіх ве­ликих битвах, які вів Б. Хмельницький. Особ­ливу хоробрість проявив під Берестечком. Тут, через зраду кримського хана, селянсько-ко­зацьке військо потрапило в оточення, а Б. Хмельницький - в полон. Обраний в цей важкий час наказним гетьманом, він зміг ви­вести частину козацького війська із оточення. Керував обороною Умані. Хто це був?

Запитання №2.

Змолоду козак Запорозької Січі, учасник походів на Крим і Туреччину, став одним із най­ближчих соратників Б.Хмельницького. Брав участь у битвах під Жовтими Водами та Кор­сунем. Був призначений черкаським полковником. Під його керівництвом були звільнені від шляхти Бердичів, Полонне, Бар та ін. міста. Поранений в бою під Старокостянтиновим, він залишився у строю, брав участь у облозі Льво­ва. Його козаки зайняли львівський Високий Замок. Помер у період епідемії чуми, яка виникла у козацькому війську під час облоги Замостя. Хто це був?

Запитання №3.

Син чигиринського сотника, він отримав ос­віту в єзуїтському колегіумі у Львові. В молоді роки служив у сотні свого батька. У битві під Цецорою його батько загинув, а сам він два роки провів у полоні у турок. Повернувшись зайняв посаду військового писаря, а потім - чигиринського сотника. Брав участь у війні Франції проти Іспанії разом із загоном запо­розьких козаків. Потім повернувся на Батьків­щину і прийняв участь у підготовці повстання проти польського панування на Україні. Був обраний гетьманом запорізьких козаків. Хто це був?

Запитання №4.

Походив із шляхетського роду з Теребовлі. Здобув блискучу освіту. Вчився у Краківсько­му і Падуанському університетах. Деякий час перебував при королівському дворі. Володів польською, німецькою, французькою та ла­тинською мовами. З 1638 р. — полковник реє­стрового козацтва. З початком Національно-визвольної війни приєднався до українсько­го війська. Відзначився у Пилявецькій битві 1648-го. Під час Збаразької облоги очолював козацьку кінноту. Загинув у ході одного з боїв. Герой української народної пісні, що називає його «славний козаче». Хто це був?

Запитання №5.

Походив з Полтавщини. Навчався у Київсько-Могилянській колегії, а згодом перебував на Запоріжжі. Служив у реєстровому козаць­кому війську. В квітні 1648 р. очолив повстан­ня реєстровців і перейшов на бік Б.Хмельницького. Цього ж року був призначений чи­гиринським полковником, став найближчим сподвижником гетьмана. Очолив перше украї­нське посольство до Варшави. В 1649 р. він їздив з дипломатичними місіями до Москви і мав зустрічі з царем Олексієм Михайловичем. Призначався наказним гетьманом. Помер 1650 р. в Чигирині. Хто це був?

Запитання №6.

Походив з українського шляхетського роду. З 40-х рр. XVII ст. козакував. На початку На­ціонально-визвольної війни очолив полк, що налічував близько 40 тис. осіб. На початку 1649 р. обраний полковником Брацлавського полку. Відзначився при взятті замку у Бродах, об­лозі Замостя, обороні Меджибіжа. Виступав проти Зборівського договору (1649 р.), вима­гав продовження боротьби з польськими за­гарбниками. У вересні 1650 р. Очолював ко­зацькі полки, які взяли столицю Молдавії - Ясси. Загинув 1651 року, обороняючи від польських військ м. Красне на Поділлі.

Хто це був?

Запитання №7.

Походив із старого українського шляхетсь­кого роду на Берестейщині. Здобув добру ос­віту. До Національно-визвольної війни служив у польському війську - чигиринським полков­ником реєстрового козацтва. З перших днів війни перейшов на сторону повсталого наро­ду. Ставши київським полковникам, керував обороною Пра­вобережної України від польсько-литовських військ під командуванням Я.Радзивілла. 21 липня 1649 р. у ході бою під Лоєвим був тяжко поранений і потрапив у полон. Відмовив­шись видати ворогові воєнні плани, заподіяв собі смерть.

Хто це був?

Запитання №8.

Походив з козацької стар­шини Корсунського полку, пізніше був ніжинським полков­ником, брав активну участь у На­ціонально-визвольній війні.

В 1651 р. у складі українського посольства вів переговори з царським урядом у Москві. Брав участь у Батозькій битві 1652 р. У 1654 р. на чолі 18 тис. війська спільно із загонами ро­сійського уряду здобув ряд значних перемог над литовськими військами. Під час запек­лих боїв поблизу м. Старий Бихів був смер­тельно поранений. Тіло наказного гетьмана було перевезено до Корсуня, де він і похова­ний.

Хто це був?

Запитання №9.

Походив з татарського роду. До початку війни служив сотником у реєстровому війську. У квітні 1648 р. взяв участь у повстанні реєст­рових козаків і приєднався до військ Б.Хмель­ницького. Став одним з найближчих його сподвижників. Був призначений полковником Кропивнянського полку. Брав активну участь у ба­гатьох битвах Національно-визвольної війни, показав себе хоробрим і умілим воїном. Ви­конував важливі дипломатичні доручення геть­мана під час переговорів із Османською імперією та з Молдавією. Призначався генераль­ним осавулом.

Хто це був?

Запитання №10.

У 30-х рр. XVII ст. очолював Корсунський полк. В 1637 р. брав активну участь у селянсь­ко-козацькому повстанні під проводом П. Павлюка і К. Скидана. Уникнувши розправи, зали­шився корсунським сотником. В 1646 р. ра­зом із Б. Хмельницьким та іншими козацьки­ми старшинами вів переговори з польським королем Владиславом IV про похід українсь­ких козаків на Туреччину. На початку Національ­но-визвольної війни очолював облогу повстанцями Кодака. За дорученням гетьмана в грудні 1649 р. - березні 1650 р. вів у Варшаві переговори про зат­вердження Зборівського дого­вору, активно відстоював по­зиції України.

Хто це був?

Запитання №11

Учасник морських походів, згодом старшина у війську польського магната О.Конецпольського. Під час Жовто­водської битви 1648 р. умовив реєстрових козаків у Кам'яно­му Затоні на Дніпрі перейти на сторону повстанців. Після пере­моги в Корсунській битві, за на­казом Б.Хмельницького, із за­гоном козаків вирушив на Уман­щину, де очолив повстання про­ти польської шляхти. Брав участь у визволенні багатьох міст і сіл Украї­ни. Очолював Уманський полк. Героїчно заги­нув у Пилявецькій битві 24 вересня 1648 р.

Хто це був?

Запитання №12.

У 40-х рр. XVII ст. перебував на Запорожжі. У квітні 1648 р. брав участь у повстанні реєст­рових козаків, разом з якими приєднався до української армії. Був призначений гадяцьким полковником, а в 1649 р. - суботівським ота­маном. Очолював (висловлюючись по-сучас­ному) українську контррозвідку під час Націо­нально-визвольної війни. Брав участь у розслідуванні справ про шпигунство на користь Польщі другої дружини Б.Хмельницького М.Чаплинської, про організацію польським шпигуном Я.Смартовським за­маху на Б.Хмельницького тощо. Виконував також окремі дипломатичні доручення геть­мана.

Хто це був?

Запитання №13.

Походив з селянської роди­ни, що жила на Чернігівщині. З юних літ служив у війську магната А.Киселя. В 1648 р. перейшов на сторону повстанців. Був призначений сотником, а згодом - полков­ником Чернігівського полку. Брав участь у багатьох боях і завжди показував особистий приклад хоробрості. В 1652 р., ставши найпомітнішою по­статтю серед Богданових пол­ковників, призначається геть­маном усього Задніпров'я. Загинув влітку 1654 р. при штурмі фортеці Старий Бишів в Білорусії. Похований у Троїцько-Іллінському монас­тирі Чернігова.

Хто це був?

Запитання №14.

Виходець із козацьких низів, активний учасник Корсунської та Пилявецької битв, походів на Львів і Замостя. Восени 1648 р. керував козацькими військами, які вели боротьбу проти польсько-литовських частин на північноукраїнських землях і в Білорусії. Під час Берестецької битви 1651р., коли татари взяли в полон Б.Хмельницького, виконував обов'язки наказного гетьма­на. Будучи незгодним з умо­вами Білоцерківського мирно­го договору і вимагаючи про­довження воєнних дій, разом з козацькими загонами Мозирі та Бугая, протистояв вступові польських військ на Лівобережжя. Схоплений і страчений 8 травня 1652 р. на вимогу польської сторони.

Хто це був?

Запитання №15.

Походив з козацької родини. На чолі козацьких за­гонів здійснив ряд вдалих морських походів, а в 1624 р. здобув Сіноп. Під час Національно-визвольної війни виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана. Наприкінці березня-квітня 1648 р. ра­зом з Б.Хмельницьким вів переговори з кримським ханом про утворення українсько-татарського військового союзу. У березні-травні 1653 р. вів переговори з царським урядом у Москві. В 1655 р. спільно з Мужиловським та Греком очолював украї­нське посольство до Швеції. Кілька разів призначався наказним геть­маном.

Хто це був?

Використана література:

1. Швидько Г.К. Історія Ук­раїни ХVІ-ХVІІІ ст. Підручник для 8 кл. К.: «Генеза», 1997.

2. Наш рідний край. Хресто­матія з історії Черкащини. К.: «Молодь», 1993.

3.Підкова І.З., Шуст Р.М. До­відник з історії України. Том 1, 2. К.: «Генеза», 1993.

4.Слабошпицький М. З голо­су нашої Кліо. К.: «Довіра», 1993.

Відповіді:

1. Іван Богун.

2. Максим Кривоніс.

3. Богдан Хмельниць­кий.

4. Станіслав Морозен­ко.

5. Федір Вешняк.

6. Данило Нечай.

7. Михайло Кричевський.

8. Іван Золотаренко.

9. Філон Джалалій.

10. Максим Нестерен­ко.

11. Іван Ганжа.

12. Лаврін Капуста.

13. Степан Пободайло.

14. Матвій Гладкий.

15. Кондрат Бурляй.


Вєнцева Н.О.

Українські землі в системі міжнародних відносин.

Українсько-московський договір 1654 р.

Дискусійне питання 1. Про міжнародну політику Б. Хмельницького Г.Швидько пише: «Національно-визвольна війна 1648-1654 рр. призвела до радикальної зміни ситуації у Східній Європі, а через неї вплинула на загальноєвропейську ситуацію» [28, С. 178]. У свою чергу, О. Бойко висловлює таку думку: «...для більшості володарів європейських держав він (Б. Хмельницький) був лише бунтівник, що вів боротьбу проти законного свого володаря - польського короля» [4, С. 159]. Думку кого з учених щодо особливостей статусу українських земель в системі міжнародних відносин ви підтримуєте?

Мета: розвивати вміння оцінювати історичну подію, використовуючи різні підходи; визначати її суть та неоднозначність проявів; виявляти умо­ви, за яких вона відбувалась; визначати роль особистості в історії.

Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання

А. Україна в центрі політичних інтересів багатьох держав. Національно-визвольна війна 1648-1654 рр. призвела до радикальної зміни ситуації у Східній Європі, а через неї вплинула на загальноєвропейську ситуа­цію. Річ Посполита втратила значну частину своєї території, а разом з тим і козацьку воєнну силу. Московія, навпаки, внаслідок приєднан­ня значної частини України з часом набула значення головної військо­во-політичної сили на європейському сході... Україна була буфером між Європою та турецько-татарською загрозою. Отже, міжнародні відноси­ни України за часів Б. Хмельницького визначалися не лише його праг­ненням знайти союзників у своїй боротьбі, але й політичними інтереса­ми європейських держав [28, С. 178].

Дипломатичні відносини з іншими країнами. Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Московією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдовою, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими держа­вами [4, С. 166].

Б. Б. Хмельницький не був визнаний Європою як законний володар. У Східній Європі суверенітет тоді ототожнювався не з народом, а з особою закон­ного (тобто загальновизнаного) монарха. Незважаючи на всю свою популярність та владу, Хмельницький не мав такого визнання... Тут не стояло питання про самоврядування України, бо українці вже здобули його. Їхньою метою було знайти монарха, що міг би забезпечити новосформованому суспільству законний захист європейських держав. Він (Б. Хмельницький) був лише бунтівник, що вів боротьбу проти закон­ного свого володаря — польського короля [27, С. 171].

Пошуки держави-покровителя. Б. Хмельницький дедалі більше розуміє, що вибиратися власними зусиллями з-під польського панування, маю­чи лише ненадійного союзника - татар, не вдасться. До того ж, для більшості володарів європейських держав він був лише бунтівник, що вів боротьбу проти законного свого володаря — польського короля. То­му Б. Хмельницький змушений був шукати надійну та міцну державу-покровителя. Найбільш реальними кандидатурами були Московія та Туреччина [4, С. 159].

Дискусійне питання 2. На початку 1654 р. в Переяславі між Україною та Московією було укладено угоду. Серед істориків ще й досі не вщухають дискусії з приводу визначення історико-юридичної ситуації суті Переяславсько-Московського договору. Ситуація ускладнюється тим, що автентичний, підписаний сторонами документ не зберігся, до нас дійшли лише його копії. І все ж таки, як ви вважаєте, Переяславська угода - історична необхідність чи політична помилка?

Мета: розвивати вміння визначати особливості історичної події, використовуючи різні підходи щодо її оцінки; визначати загальні тенденції роз­витку країни в певний історичний період; висувати припущення щодо її подальшого розвитку та наслідків історичної події.

Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання

А. Форма васальної залежності. Такі історики, як росіянин Венедикт М'якоті та українець Михайло Грушевський, вважали, що Переяслав­ська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись у її внутрішні справи; українці ж зобов'язувалися сплачувати цареві подат­ки, надавати військову допомогу та ін.

Тимчасовий військовий союз. Інший український історик - В'ячеслав Лапинський - пропонує думку, що угода 1654 р. була нічим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Московією та Україною [27, С. 174].

Захист від Польщі та Туреччини. Возз'єднання України з Московією стало закономірним результатом історії двох братніх слов'янських на­родів. Воно знаменувало повторний етап в історичній долі українсько­го народу. В результаті возз'єднання з Росією Україна була захищена від шляхетської Польщі та султанської Туреччини [25, С. 124].

Б. Реакція поляків і татар. Одним із перших наслідків Переяславської угоди стала радикальна зміна політичних союзів у регіоні. У відповідь на договір Хмельницького з царем поляки й татари об'єднали сили, по­чавши новий етап війни... Не зв'язані тепер жодними зобов'язаннями перед українцями, татари нещадно спустошували край [27, С. 174].

Відсутність письмових договірних гарантій. Б. Хмельницький боявся зірвати переговори й потрапити під удар чергового наступу польських військ. Та все ж гетьман і старшина домагалися від царя письмових до­говірних гарантій та зобов'язань відповідно до правових і політичних традицій Речі Посполитої та інших європейських держав. Однак В. Бутурлін відмовився дати «гарантійний» лист за своїм підписом і порадив старшині вислати послів до Москви. Таким чином, у Переяславі жод­них умов союзу не було визначено та жодних документів не підписано [28, С. 174].

Недотримання Московією своїх зобов'язань. Протягом кількох місяців Б. Хмельницький добивався від Москви обіцяної в договорі допомоги. Коли вона надійшла, час уже було втрачено. А на гетьмана чекав ще один важкий удар у зовнішньополітичній сфері. Побоюючись швед­ської загрози, навесні 1655 р. Москва і Варшава пішли на зближення. Наступним кроком було укладення московсько-польського перемир'я. Українську делегацію на переговори у Вільно не допустили [4, С. 162].

ДП	Перевірка засвоєного раніше матеріалу	Вивчення нового матеріалу	Закріплення нового матеріалу
1		Панельна дискусія	Форум
2	Дебати	„Круглий стіл”	Дебати

Живодан Ю. Л.

350 років з дня укладання українсько-московської

міждержавної угоди 1654 року

Братайтеся з нами

З нами, козаками;

Згадайте Богдана,

Старого гетьмана...

Т. Г. Шевченко «Гайдамаки»

Тема: «Переяславська Рада 1654 року: фатальна помилка чи історична необхідність?»

Очікувані результати :

1. Розвивати критичне мислення учнів щодо сприйняття історичних по­дій, які відбувалися в Україні напередодні Переяславської Ради.
   
2. Уміти визначати власну позицію щодо історичних подій.
   
3. Формувати навички аргументації та відстоювання своєї думки.
   
4. Поглибити знання з обговорюваної проблеми: чи була московська міждержавна угода 1654 р. неминучою та потрібною Україні?
   
5. Проаналізувати ставлення різних суспільних верств і церкви в Україні до українсько-московської міждержавної угоди 1654 р.
   

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Методи та вправи: оцінювальна дискусія.

Обладнання: історична карта, роздавальний матеріал, оцінювальні таблиці, виставка літератури до теми, реферати, репродукції картин.

Основні поняття й терміни: автономія, внутрішня політика, зовнішньо­політичний курс, козацький автономізм, національно-визвольна війна, політика соціальної рівноваги, реєстр, реформа, сепаратна угода, Слобід­ська Україна, військово-політичний союз, Переяславська Рада, Березневі статті, фатальний.

Основні дати: 1649 р. — укладання Зборівського трактату;

1651 р.— бит­ва під Берестечком, Білоцерківський договір;

1652 р. — реванш під Батогом;

1653 р. — битва під Жванцем;

1654 р.— Переяславська Рада, «Берез­неві статті»;

1655 р.— спільні воєнні дії українських та російських військ проти поляків;

1656 р.— Віленське перемир'я між Росією та Польщею.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Основою для мотивації може послужити сама тема дискусії: «Пере­яславська угода 1654 р.: фатальна помилка чи історична необхідність?». Учитель пропонує класу провести голосування стосовно заданого питан­ня та кількість голосів «за» і «проти» записує на дошці. Наприкінці дис­кусії можна порівняти отримані дані.

II. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів

Учитель звертає увагу учнів на проблемне питання та запрошує когось записати на дошці очікувані результати:

1. намагатись розглянути історичні події не з позиції представника XXI ст., а виходячи з принципів історизму;
   
2. навчатись толерантності під час проведення дискусії;
   
3. об'єктивно оцінювати роботу учнів під час запису оцінок у таблички;
   
4. намагатись максимально чітко визначити позиції різних суспільних верств стосовно українсько-московської угоди 1654 р.
   

ІІІ. Надання необхідної інформації

З метою економії часу на уроці і для досягнення максимального ефек­ту вчитель на попередньому уроці дає учням завдання підготувати виступи з питань заданої теми. Кожний учень мав написати реферат і використати його матеріали на уроці під час проведення дискусії.

Теми рефератів були запропоновані учителем так, щоб учні могли охарактеризувати ставлення до Переяславської угоди 1654 р. різних су­спільних верств і країн. Учні за бажанням обирали такі теми:

1. «Прагнення гетьмана і старшини до союзу з Москвою під час Націо­нально-визвольної війни 1648-1657 рр.»;
   
2. «Московські плани щодо України до і після Переяславської Ради»;
   
3. «Реакція Польщі на міждержавну угоду 1654 р. (Переяславль-Москва)»;
   
4. «Допомога татар у вирішальний момент: союз чи зрада?»;
   
5. «Ставлення до українсько-російської міждержавної угоди 1654 р. української церкви»;
   
6. «Переяславська Рада - очима запорозьких козаків та простого люду».
   

Зважаючи на складність проблеми, вчитель надає учням інформацію, яку необхідно використовувати під час написання рефератів. Це уривки й цитати, узяті з додаткової літератури, яка пропонувалась учням залеж­но від обраної теми (додаток 1).

IV. Інтерактивна частина

Пропонується застосування інтерактивної технології - оцінювальна дискусія. Спираючись на результати домашньої роботи учнів, учителю, отже, не слід пояснювати класу матеріал з даної теми. З метою економії часу учні кожної групи починають дискусію, роблячи лише висновок стосовно теми, яку вони підготували до уроку. Як свідчить практика, кожний учень під час роботи над рефератом виробляє, як правило, свою, властиву тільки йому точку зору, яку має захистити під час дискусії.