Geum.ru

Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова)

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   67
4. Регіональні гравці

Іран

Іран – найбільша за площею і одночасно одна з найбільших морських держав Близького Сходу (1/3 кордонів Ірану морські), що віддавна виступала активним гравцем у регіоні.1089 Перманентна еволюція іранської зовнішньополітичної стратегії свідчить про те, що Іран позиціонується як міжнародний актор, залучений у глобальну дискусію з актуальних проблем. Геополітичні претензії Ірану обґрунтовуються тим, що географічний центр мусульманського світу знаходиться на кордоні Ірану і Пакистану, а не в арабському регіоні.

Для Ірану притаманна ефективна зовнішня пропаганда, що має найдавніші на Близькому Сході корені. Проаббасидська пропаганда ад-да’ава (745) згуртувала арабів і неарабів, шиїтів і хариджитів, проголошуючи основою відданість ідеї ісламу.1090 Аятола Хомейні після вигнання С. Хусейном з Іраку (1978) осів у Парижі, де згуртував “мозковий трест” релігійних та світських діячів (А. Банісадр, І. Язді, С. Готб-заде), який використав західні ЗМІ для пропаганди своїх ідей. Погляди Хомейні нетрадиційно пропагували під час щорічного хаджу 150 тис. іранців.1091 Сильний інформаційний привід у мусульманському світі спричинила іранська революція, яка відбулась в ювілейний 1400 рік хіджри.

Іранська публічна дипломатія сприймається як позиція уряду, що озвучує думку регіональної “вулиці” стосовно США та Ізраїлю, режимів на Близькому Сході. Іранська підтримка Палестини стала одним з найуспішніших інструментів публічної дипломатії, створюючи широкий громадський резонанс навіть серед регіональних суперників. Однак схвалення іранської позиції у палестинському питанні не переросло у підтримку Ірану внаслідок глибоких антиіранських і антишиїтських коренів.

Історичний поділ мешканців регіону на арабів і “а’джам” (неарабів) посилюється іранським поглядом на історію, відповідно до якого арабське завоювання Ірану призвело до загибелі доісламської цивілізації Персії. З арабської точки зору, надмірний вплив іранців спричинив “шуубійя” (розгалуження) первісного ісламу.1092 Розвиток ідеї панарабізму у 1930-1970-х рр. сприяв оцінці Ірану як “периферії арабського світу”.

Однак з моменту усунення С. Хусейна в Іраку і талібів в Афганістані, зміцнення “Хизбалли” у Лівані, а також регіонального відродження шиїтів країна стала основним актором, що спонукало регіональні уряди до діалогу з Іраном. Незважаючи на глибокі суперечності, Іран намагається покращити стосунки з арабським світом на платформі спільного протистояння західному впливу у регіоні. Іранський уряд закликає до створення вільної від ядерної зброї зони для всього Близького Сходу, що знайшло розуміння з боку ЛАД1093.

Як заявив президент М. Ахмадінеджад на зустрічі з Генеральним секретарем ЛАД Амр Мусою у липні 2008 р. у рамках XV конференції країн-членів Руху неприєднання, “Іран не протистоїть державам регіону… Політика Тегерану передбачає нейтралізацію (чужого) втручання і максимальне зближення з сусідами”. У свою чергу, Генеральний секретар ЛАД зазначив, що арабський світ “надає особливого значення відносинам з Ісламською Республікою”, а “розширення цих зв’язків може позитивно вплинути на стабільність у регіоні”.1094

Значення Ірану у близькосхідній політиці отримало переосмислення під час конфлікту у секторі Газа наприкінці 2008 - початку 2009 рр. Генеральний секретар ЛАД 23 грудня 2008 р. закликав арабські країни налагодити діалог з Іраном для врегулювання регіональних питань шляхом консультацій. А. Муса заявив, що настав час діалогу арабських держав з Іраном.1095 Однак заява американського президента Б. Обами щодо покращення стосунків між США та Іраном, на думку іранського сайту PressTV, спровокувала заклик Саудівської Аравії до союзу арабів проти Ірану. Амр Муса також висунув вимогу, щоб “жодна іноземна влада не вела переговори з Іраном без арабів”.1096

Публічна дипломатія Ірану стосовно держав Перської затоки ускладнена внаслідок територіальних спорів, дискримінації шиїтського населення Затоки та підтримки Іраку під час ірансько-іракської війни. Історично напружені стосунки Ірану з Оманом, який він безрезультатно намагався анексувати у 1737 р. і 1741 р.1097 З цією державою нерозривно пов’язана історія спірних островів Томб і Абу-Муса, які стратегічно рівноцінні Гібралтару.1098 У 1887 р. після вигнання племені аль-кавасим з іранського порту Ленге Іран заявив претензії на Абу-Муса і Томб, перетворені арабами на регіональні торгові центри замість Ленге. У 1970 р. з допомогою Англії острови фактично викуплені у емірату Шарджа, а 29 листопада 1971 р. Іран та Шарджа офіційно уклали договір про передачу Абу-Муса під іранський суверенітет, скориставшись яким, іранці захопили два сусідні острови.1099 Серед арабських країн дії Ірану на той час не засудили лише попередні власники – ОАЕ і Оман.1100

Іранський геополітик, автор книги “Політична географія Ормузької протоки” проф. Піруз Моджтахед-заде вважає, що Великобританія, керуючись середньовічними морськими картами, запропонувала острови Ірану як компенсацію за відмову від претензії на Бахрейн. На думку іранського автора, ні ЛАД, ні ОАЕ не мають права розглядатись як юридична сторона конфлікту, оскільки “Меморандум про взаєморозуміння” підписаний Іраном і еміратом Шарджа.1101 З спростуванням даного твердження у ЗМІ виступає еміратський геополітик, керівник Центру досліджень Затоки (Дубай) А. бен Сакар.1102

Не менш спірні з іранської точки зору питання належності Кувейту і Бахрейну. Ормузька держава XV-XVI ст., що охоплювала землі аравійського узбережжя з Катаром і Бахрейном, вважалась васалом Ірану, окрім того Бахрейн належав Ірану до 1783 р. Після ісламської революції аятола Хомейні офіційно назвав Кувейт і Бахрейн іранськими споконвічними землями,1103 а міністр фінансів і економіки А. Банісадр заявляв, що “арабські країни на кшталт Абу-Дабі, Катару, Оману, Дубаю, Кувейту і Саудівської Аравії в очах Ірану представляють держави, що не є незалежними”.1104 Стосунки з Бахрейном відносно нормалізувались тільки з відмовою Ірану від підтримки “Хизбалла-Бахрейн” (1997).1105

Напружені відносини Ірану з КСА склались завдяки аль-Вакхабу, який організував сунітський “хрестовий похід” (1801) проти шиїтських святинь в іракському місті Кербела і вивіз цінності, зібрані протягом тисячоліття.1106 Після революції (1979) суперечності КСА та Ірану загострилися. На противагу саудівським вакхабітам, які вважають шиїтів відступниками, Хомейні звинуватив КСА у культивації “ісламу американського зразка” та закликав країну поділитись нафтовими прибутками, як “даром Аллаха”, з мусульманськими країнами.1107 Цю тезу через двадцять років підтримав Усама бін Ладен.

Новий інформаційно-лінгвістичний конфлікт (січень 2008 р.) виник з появою на Earth Google супутникового зображення карти Перської затоки, на якій поряд з усталеною у західних ЗМІ назвою фігурувала арабська назва “Арабська затока”. Дана публікація викликала протест іранської сторони не тільки проти позиції відомого пошуковика, але й спроб арабських країн запровадити у міжнародному лексиконі топонім “Арабська затока”, оскільки історично араби називали дану водойму Китайським морем.1108 За вживання терміну “Арабська затока” Іран також заборонив продаж атласу National Geographic до внесення редакційних правок.1109

Дана топонімічна проблема пов’язана з періодом виникнення трьох ідеологій: пантюркізму, паніранізму і панарабізму. Згідно з твердженням автора статті “Затока Басри і наші добрі сусіди-одновірці” іранського дослідника Д. Матіні, заміна “Перської затоки” на “Затоку Басри” здійснена у 1917 р. перед розвалом Османської імперії. Дана назва увійшла до семи принципів Статуту партії БААС в Іраку (1947),1110 проте після революції (1958) Ірак перейменував Перську затоку на Арабську. Більшість новинних каналів арабського світу називають цю водойму Арабською, у той час як супутниковий канал “Al-Manar” застосовує топонім “Затока”. Іран офіційно перейменував Перську затоку в Ісламську (1979). У контексті цього конфлікту сайт однієї з найстаріших в ОАЕ газет “Al-Halij” (Шарджа) був зламаний іранськими хактивістами (2008), що стало першим подібним нападом у регіоні. На головній сторінці сайту назву “Арабська затока” змінено на Перську.

Протягом останніх років Іран розпочав “наступ зачаруванням”, спрямований на покращення стосунків з країнами Затоки, насамперед, ОАЕ та Бахрейну, та базований на прагматичних економічних відносинах. Відновлення контактів між КСА і Іраном відкрило шляхи для налагодження зв’язків Ірану з іншими країнами Затоки, зокрема, Оману і Кувейту.

ОАЕ виступають головним торгово-економічним партнером Ірану у регіоні. По-перше, у країні, переважно у Дубаї, зосереджена іранська громада чисельністю до 450 тис. осіб. По-друге, обсяг іранських інвестицій складає близько 600 млрд. дол., володіння нерухомістю – 10-30% всього фонду. По-третє, ОАЕ здійснюють реекспорт обладнання для Ірану.1111 Позиція Бахрейну щодо Ірану також детермінується економічними чинниками, зокрема, Меморандумом про взаєморозуміння (2008), на підставі якого королівство отримуватиме іранський газ.1112 Візит іранського президента (2006) спонукав Кувейт заявити про те, що країна не виступить плацдармом війни проти Ірану, і у подальшому підписати угоду про інвестиції (2008).1113

Після американсько-іранської конфронтації (січень 2008 р.) КСА закликало США виявити стриманість, що є досить несподіваним кроком для цієї держави, а король Бахрейну, незважаючи на протест США, виступив за покращення арабсько-іранських стосунків.1114 Незважаючи на те, що Дамаська декларація ЛАД (2008) засудила окупацію Іраном островів у Перській затоці, президенту Ахмадінеджаду запропоновано виступити у Бахрейні, а також на XXVIII саміті РСАДПЗ (Катар),1115 взяти участь у хаджі (2007).

Ефективність іранської зовнішньополітичної пропаганди підтверджує соціологічне опитування (2005), яке виявило, що 63% респондентів країн Затоки, зокрема, КСА і ОАЕ, негативно сприймають міжнародні санкції проти іранської ядерної програми. Ірану вдалось започаткувати дискусію в арабському світі з приводу ядерного досьє і посилити розкол між прозахідною владою країн Затоки та антизахідно налаштованим населенням.1116

Для Ірану пріоритетні стосунки з шиїтськими союзниками у Леванті, першочергово з Сирією. Публічна дипломатія Ірану у Сирії має міцне історичне підґрунтя – переселені за часів Тимура сирійські каджари служили опорою відновленого сефевідського Ірану, а Каджарська династія протягом 200 років правила Іраном. Публічна дипломатія Ірану у Лівані детермінована іранською підтримкою палестинського руху, “Хизбалли”, а також амбівалентністю цих векторів. Роль країни у Лівані зросла з липня 2006 р. завдяки кредитуванню широкої гуманітарної інфраструктури “Хизбалли”, зокрема, у вигляді допомоги Лівану на суму сотень мільйонів доларів, що значно перевищує арабську допомогу. Даний фактор зумовив зростання впливу ліванських шиїтів, проте серед сунітів відношення до Ірану неоднозначне. Далекосяжні наслідки матиме договір про військове співробітництво між Ліваном та Іраном, підписаний під час візиту ліванського президента Сулеймана до Тегерану у листопаді 2008 р.1117

Причина ірансько-іракських суперечностей зумовлена історичним чинником. Незважаючи на те, що саме у Месопотамії араби досягли вершин геополітичної могутності, Ірак завжди залишався лімітрофним геополітичним полем. Тут закінчувався арабський світ і починався персидський, що формувало у місцевого населення загострене національне почуття і активну геополітичну свідомість. Гасло “захисту східних кордонів арабської батьківщини” стало для С. Хусейна визначальним. Спірна територія Арабістан (Хузістан) за підсумком Алжирських угод (1975) закріплена за Іраном, проте арабські держави вважають анексію Арабістану аналогічною до палестинської.1118

Публічна дипломатія стосовно Іраку була розроблена після падіння режиму Хусейна, хоча враховує тільки шиїтські прошарки суспільства і уряду. Важливим чинником є те, що духовний лідер іракських шиїтів аятола ас-Сістані походить з Ірану. В Іраку Іран веде тонку інформаційну політику, яка використовує фонд аятоли Хаменеї у Наджафі для поширення літератури та канал “Аl-Alam”, який завоював популярність серед шиїтів своїм професіоналізмом. На відміну від країн Перської затоки, Іран відкрив свої кордони для туристів і паломників з Іраку.1119

Для Ірану здавна були важливими стосунки з країнами басейну Індійського океану. Протягом останніх років розпочата кампанія публічної дипломатії у Східній Азії, зміцнення стосунків з Китаєм, Індонезією та Малайзією. Під час візиту аятоли Шахріді (березень 2007 р.) Іран, Малайзія та Індонезія проголосили відданість мусульманській єдності.1120 Згідно з малайзійським виданням “Sabah daily”, малайзійці бачать важливу роль Ірану у проекті “Платформа безпеки на Кавказі”.1121 Виявом особливих стосунків між Іраном і Малайзією є укладення мільярдного контракту між обома країнами в нафтовій сфері.1122 Просуваючи власні інтереси у Південно-Східній Азії, Іран демонструє нейтралітет щодо придушення мусульманських меншин на Філіпінах, у Таїланді і М’янмі, шиїтської меншини у Малайзії, підкреслюючи, що “пріоритетом країни є економіка”.1123 У той час, як традиційна дипломатія у регіоні Південно-Східної Азії сформована, іранська публічна дипломатія проходить етап первісної імплементації.

Пакистан та Іран, крім традиційного військово-політичного і економічного співробітництва, уклали угоду про співробітництво для боротьби з релігійним екстремізмом, зокрема, у відносинах шиїтів і сунітів. Перший в ісламському світі спільний шиїтсько-сунітський комітет улемів сприятиме зміцненню єдності і гармонії в ісламі.1124

У Центральній Азії іранська політика відзначається виразним афганським вектором. Іран посів четверту позицію серед інвесторів Афганістану, виступаючи в якості координатора міжнародної допомоги, а також фінансує підготовку афганських дипломатів. Політика Ірану стосовно Афганістану розвивається у двох напрямках - сприяння економічному відродженню Афганістану і зміцнення власної присутності на противагу західному альянсу.1125

Завдяки антиамериканському і антизахідному вектору політики Іран отримав нових союзників у Південній і Центральній Африці. Особливого значення набули стосунки з Ірану з ПАР, товарообіг між країнами досягнув 2 млрд. дол. Найбільшим проектом ПАР в Ірані став проект “Іrancell” у сфері ІКТ1126. Протягом останнього періоду найтісніші стосунки, зокрема, у сфері ІКТ, встановлені з країнами Магрібу (Алжир, Туніс). The Iranian President Mahmoud Ahmadinejad has been a very busy President.1127 Як і стосовно Азії, стратегія публічної дипломатії щодо Африки слабо розроблена.

На думку російського дослідника В. Месамеда, пріоритетом іранської зовнішньої політики стає південномериканський континент і, зокрема, Венесуела; підписані з блоком “Боліваріанська альтернатива” угоди торкаються також співпраці у сфері ІКТ.1128 Ірансько-латиноамериканська геополітична вісь, яка склалась поряд з арабсько-латиноамериканською, може становити серйозну загрозу для Заходу.1129

З обранням М. Ахмадінеджада президентом Ірану задіяна концепція “Двадцятилітня перспектива”, згідно з якою Іран планує стати лідером ісламського світу і новим цивілізаційним центром.1130 Зовнішньополітична доктрина країни синтезувала кілька ідей - досягнення статусу регіонального лідера, економічний прагматизм, послідовну інтеграцію у світову економіку. Крім цього, президент М. Ахмадінеджад запропонував новий принцип іранської “наступальної дипломатії”, згідно з яким усі держави апріорі володіють рівними можливостями і рівним статусом. Виступ Ахмадінеджада на сесії Генеральної Асамблеї ООН (2005) висвітлив нову концептуальну базу роботи із світовою громадськістю - проголошення справедливості, духовності і етики у міжнародних відносинах, що викликало підтримку з боку Руху неприєднання. Аналіз запитів основних пошукових систем Інтернету демонструє, що після виступу у Нью-Йорку інтерес до президента Ірану значно виріс.1131

В інтерв’ю журналу “Spiegel” (2006) Ахмадінеджад зробив нову резонансну заяву: “говорити про те, що ми маємо прийняти світ таким, який він є - означає, що переможці другої світової війни залишаться переможцями ще тисячу років”. Широку підтримку країн “третього світу” здобула ініціатива іранського духовного лідера аятоли Хаменеї, що з метою захисту ісламського світу одне крісло постійного члена РБ ООН повинно належати ісламській державі.1132

В іранській зовнішній політиці, особливо у питанні ставлення Заходу до іранської ядерної програми, проявляється месіанська ідеологія доктрини магдизму. Духовний наставник президента аятола Язді окреслив позицію наступним чином: “Найбільшим обов’язком тих, хто чекає на прихід Магді, є боротьба з єретиками та глобальними лідерами1133”. На цих засадах побудовані публічні промови Ахмадінеджада, спрямовані проти Заходу, який декларує шиїтське месіанство як альтернативу до “розпаду і руйнування”, що чекають на Захід.1134 Разом з тим увага світової громадськості до ядерного досьє зумовила те, що іранські погляди щодо широкого кола питань, від історії міжнародних відносин до напруги у стосунках між Москвою і Тбілісі, отримали максимальне висвітлення у міжнародних ЗМІ.

На противагу політиці Хатамі, спрямованій на проведення міжцивілізаційного діалогу, Ахмадінеджад розглядає ймовірний ядерний конфлікт із Заходом як частину ідеологічної боротьби і передумову повернення Магді.1135 Його активно підтримує спікер парламенту Ірану Алі Ларіджані, математик-програміст з кандидатським ступенем, який є сином популярного шиїтського аятоли Амолі і зятем аятоли Мотахарі. Він уособлює зростаючу страту технократів-прагматиків, фанатично відданих ісламу, що наглядно демонструється при вирішенні широкого спектру питань міжнародної політики.1136

Стосунки Ірану з Європою мають вікову історію. Дипломатична діяльність Ірану в Європі була спрямована на укладення антитурецького союзу. Зміцнення Ірану сприяло зацікавленню ним з боку європейських країн – Португалії, Іспанії (1580), Британії (1615), Голандії (1623), Франції (1628). Проте рівноправні стосунки з європейськими державами закінчились після фірману Керім-хана англійській Ост-Індській компанії (1763).1137

На сучасному етапі європейські країни і ЄС дещо згорнули співробітництво з Іраном. На противагу такій політиці Швейцарія підписала газовий контракт з Іраном на 25-річний термін (2008). При цьому країна відкинула звинувачення з боку США у фінансовій підтримці тероризму, у зв’язку з чим глава швейцарського зовнішньополітичного відомства М. Кальмі-Рей відзначила, що “Швейцарія не потерпить нав’язування принципу екстериторіальності американських законів”.1138

Незважаючи на негативний контекст політичних стосунків з Заходом, Іран надалі виступає за розвиток міжрелігійного діалогу. Свідченням цього є прийняття вірчих грамот президентом країни від папського нунція в Ірані монсеньора Ж.-П. Глобеля (квітень 2008 р.), причому, згідно з повідомленням “Радіо Ватикан”, розмова між ними носила “сердечний характер”.1139 Варто зазначити, що на міжнародну конференцію у Тегерані, присвячену сектору Газа, було запрошено вірменського католікоса Арама I. 1140

Приємною несподіванкою для Ірану став “круглий стіл”, проведений у США 27 березня 2008 р., на якому п’ять колишніх держсекретарів США – Г. Кіссінджер, Д. Бейкер, У. Кристофер, М. Олбрайт і К. Пауел дійшли до спільної думки щодо початку переговорів з Іраном по ядерному досьє1141.

Розробці нового курсу іранської публічної дипломатії був присвячений форум, проведений Державною консультативною радою (березень 2008 р.) за участю вчених у сфері інформації, журналістики і дипломатії, зокрема, К. Moхaмeднeджaда, В. Аквілі, М. Реза і В. Гараві. К. Мохамеднеджад зазначив, що іранська традиційна дипломатія, яка відзначалась закритістю, на даному етапі трансформувалась у “відкриту і публічну дипломатію”, підкресливши основну роль ЗМІ у цьому процесі. На думку проректора Ісламського університету А. Навабакша, ЗМІ стали інструментами дипломатії, які сприяють підвищенню ефективності зовнішньої політики держави. Дослідник М. Реза з Університету Шахід Бехешті наголосив, що на зміну геополітиці приходить геодискурс, який впливає як на дипломатів, так і громадську думку.1142

У контексті нової стратегії іранської публічної дипломатії президент Ірану М. Ахмадінеджад у 2008 р. вперше виступив з різдвяним привітанням на IV каналі британського телебачення, який передає альтернативні вітання від відомих осіб. М. Ахмадінеджад зазначив, що проблеми у людському житті виникають тоді, коли забувають проповіді Пророків, зокрема, Ісуса Христа. Президентське послання виголошувалось на фарсі, але супроводжувалось англійськими субтитрами.1143

Визначальну роль у здійсненні публічної дипломатії країни відіграє Корпус стражів ісламської революції (КСІР). До складу КСІР входять сили спеціального призначення “Кодс”, які здійснюють інформаційно-пропагандистську діяльність з територіальною прив’язкою (Туреччина і Закавказзя; Ірак; Ліван; Центральна Азія, СНД, Пакистан, Індія, Афганістан; Магріб; Центральна і Південна Африка; Європа, Північна і Південна Америка; країни Перської затоки). КСІР налагодив стосунки з Сальвадором та Нікарагуа, які регулярно запрошуються до Тегерану на сесії Міжнародної організації з проведення п’ятничних намазів.1144

Роль ЗМІ у країні значно зросла в епоху президента Хатамі, який брав участь в організації антишахської пропаганди в Ірані, керував Ісламським центром у Гамбурзі, очолював видавничу групу “Кейхайн”, займав пост начальника управління пропаганди і культури збройних сил ІРІ. Зокрема, значення Інтернету у шиїтському суспільстві продемонстрували президентські вибори (1997), під час яких Хатамі (mi.com) і Натех-Нурі (.ir) вели боротьбу у Мережі.1145

Президент М. Ахмадінеджад у 2006 р. застосував на власному блогу практику інтерактивного голосування. Питання, винесене на загальне голосування, звучало так: “Чи не є напад на Ліван виразом наміру США та Ізраїлю розв’язати третю світову війну?”. Протягом перших тижнів у голосуванні взяло участь понад 8 тис. Інтернет-користувачів, 82% з яких відповіли на питання ствердно.1146

Основним інструментом іранської публічної дипломатії виступає міжнародне радіо- і телемовлення. Іран створив радіостанції і супутникові канали, орієнтовані на різні цільові аудиторії Близького Сходу, від високотехнологічного “Аl-Alam” до низки радіостанцій на івриті, дарі, пушту, курдською, узбецькою, турецькою, туркменською і азербайджанською мовами. На підставі рішення ОІК розробляється проект супутника мусульманських держав, який буде виведений на орбіту Іраном, оскільки інші країни близькосхідного регіону поки не спроможні виводити супутники на орбіту.1147

Державна телекомпанія IRIB почала міжнародне телемовлення на фарсі каналі “Jaam-е Jam” (1997) і багатомовному каналі “Sahar ТV” (1997). “Jaam-е Jam”, започаткований для потреб діаспори і пропаганди культурно-цивілізаційної спадщини Ірану, складається з трьох каналів: IRIB1 (Європа, Близький Схід), IRIB2 (Європа, Північна Америка), IRIB3 (Близький Схід, Азія, Океанія і Австралія). Канал володіє веб-сайтом www.jjtvn.ir.1148 З метою інтенсифікації релігійного впливу у жовтні 2006 р. з IRIB виділено канал “Qur’an”, доступний також на rib.ir.

На даному етапі Іран відмовився від заснування власного телеканалу у Латинській Америці (Болівія) і проводить переговори щодо обміну контентом (документальні фільми, випуски новин). IRNA продукує програми іспанською мовою, що полегшує співробітництво з телеканалами континенту.1149

“Sahar TV”, створений з метою “донести послання іранської революції до зовнішнього світу”, здійснює трансляцію англійською, французькою, курдською, боснійською, урду, азербайджанською мовами, задіяно сайт www.saharirib.ir. Англомовна версія каналу орієнтована на Європу і пропонує релігійно-політичні програми. На базі “Sahar TV” виник арабомовний канал “Аl-Kawthar” (2006), на якому, крім релігійно-культурних програм, готуються шість щоденних інформаційних випусків, а також політичні дискусії. Окремі програми модеруються у Бейруті і транслюються на Європу та Близький Схід, задіяний веб-сайт www.alkawthartv.ir.1150

Арабомовний канал “Al-Alam” отримав міжнародну популярність за висвітлення захоплення британських моряків в іранських водах (2007). На даному етапі канал використовується для протидії політичному впливу КСА.1151 У липні 2008 р. Єгипет закрив представництво “Al-Alam” після демонстрації неоднозначного фільму про екс-президента Єгипту А. Садата.1152 Сайт каналу m.ir відзначається широкою новинною базою у сфері політики, економіки, науки та технологій, серед Інтернет-ресурсів представлені також .ir/alalam.asx та m.ir/livetv.ram.

Соціологічне опитування у Лівані, проведене IRIB після закінчення ізраїльсько-ліванського конфлікту (вересень 2006 р.) засвідчило, що 22% складають глядацьку аудиторію “Al-Alam”, 13% - “Аl-Kawthar”, 2,5% - англо- чи франкомовних версій “Sahar TV”.1153 Проте, на думку керівника Центру арабських і іранських досліджень (Лондон) Алі Рези Нурі-заде, спроби міжнародного мовлення “Sahar TV” і “Al-Alam” виявились невдалими, і лише “Press TV” можна вважати гравцем регіонального медіа-ринку.1154

Перший міжнародний англомовний канал “Press TV” (липень 2007 р.) започаткований з метою протидії західним і регіональним ЗМІ, які “очорнюють імідж Ірану”. Завданням каналу, за висловом М. Ахмадінеджада, є “надання підтримки гнобленим у всьому світі”.1155 “Press TV” виступає кращим іранським новинним джерелом на кшталт ВВС і “Reuters”, використовуючи в якості джерел інформації “The station attributes some of its stories to sources such as Haeretz, AFP and the Xinhua news agency.Haeretz”, AFP і “Sinchua”.1156 Наявні веб-сайти каналу www.presstv.ir і www.presstv.com.

Новинний канал (IRINN), або “Khabar”, за форматом аналогічний BBC World і CNN. Канал задіяний через мережу кількох супутників (1999), що уможливлює прийняття передач на Близькому Сході, в Європі і Північній Америці. У листопаді 2006 р. він інкорпорований у платформу AsiaSat3S, що приєднало аудиторію на Кавказі, у Центральній Азії та Індійському субконтиненті.

Відкриття телеканалу на фарсі стало центральним моментом візиту глави ІРНА С. І. Заркомі (2009) до Таджикистану.1157

З тридцяти провінційних телеканалів половина є супутниковими, окремі з них доступні в Інтернеті,1158 що розширює рамки пропагандистської діяльності Ірану на мультинаціональних прикордонних територіях. Більшість передач здійснюється на фарсі, проте випуски новин транслюються російською, у провінціях також азербайджанською, курдською і арабською мовами.

Міжнародне радіо “Voice of Iran” мовить тридцятьма мовами, застосовуючи супутники і подкаст. Особлива увага звертається на район Леванту. Радіо на івриті “Голос Давида” (2002) і арабомовний “Голос Палестини” зосереджені на палестинському питанні.1159

В Ірані налічується п’ять інформаційних агенцій, які охоплюють повний спектр новин і інтерв’ю, а IRNА, “Fars” і “Мehr” готують коментарі та аналітичні огляди. З їхніми матеріалами, крім архіву ІRNА, можна ознайомитись в Інтернеті без реєстрації та підписки. ІRNА (1979) є офіційною інформаційною агенцією, створеною на базі найстарішої у регіоні агенції Pars (1934). Основні цілі ІRNА полягають у захисті національних інтересів Ірану, сприянні ісламській культурі і протидії “культурному тиску ворогів ісламської революції”. Агенція співпрацює з 70 інформаційними агенціями і надає інформацію англійською, арабською, російською, китайською, французькою, турецькою, сербською, хорватською мовами та фарсі.

Під егідою ІRNA видається арабомовна газета “Іran Al-Wefagh”,1160 як видання для “ефективного зв’язку між арабами та іранцями”, яке на даний час ліцензується у Бахрейні та Омані.1161 Особливе місце займає газета для незрячих “Іране рафід”, що отримала спеціальну премію ЮНЕСКО та є єдиним виданням такого ґатунку на Близькому Сході.1162

Перша приватна інформаційна агенція “Fars” (2002) створена з метою “заохочення принципів ісламської революції і захисту національних інтересів”. “Fars” готує матеріали на фарсі, англійською мовою, доступний сайт www.farsnews.com. Завдяки точності і оперативності інформація широко використовується періодичними виданнями. У 2009 р. “Fars” відкрив регіональне представництво у Центральній Азії, Афганістані та Індостані, яке може стати “мостом, що поєднує країни стратегічного регіону, які володіють спільними культурними і цивілізаційними коренями”.1163

Інформаційна агенція “Мehr” (2003) є органом Організації поширення ісламу (IPO), яка співпрацює з Міністерством культури, її редактор Первез Есмаалі очолює Асоціацію мусульманських журналістів Ірану. Метою діяльності агенції проголошено “забезпечення правильної та оперативної інформації для громадськості, з акцентом на новини з Ірану і ісламського світу”, інформація подається на фарсі, англійською, арабською, урду, німецькою і турецькою мовами. Доступний сайт www.mehrnews.com. Щоденно на фарсі видається близько 700 повідомлень, іноземними мовами – близько 300 повідомлень. “Mehr” володіє представництвами у 30 країнах світу.1164

Інформаційна агенція іранських студентів ISNA (1999) лояльна до екс-президента Хатамі, двомовні матеріали широко використовуються іранськими і закордонними ЗМІ. Агенція надає безплатний доступ до фотоархіву на сайті www.isna.ir.1165

Значнішу роль у реалізації завдань публічної дипломатії відіграють іранські Інтернет-ресурси. За державної підтримки створено англомовний сайт Irpedia.com під гаслом “Іран – земля цивілізації і дружби”, розрахований на іноземну аудиторію. Аналогічні заходи вживаються іранськими посольствами, зокрема, у Канаді.1166 Прикладом вдалого використання Інтернет-ресурсів із зовнішньополітичною метою можна вважати збір підписів англійською мовою на захист населення сектору Газа (2009), організований іранським сайтом www.reihane.ir.1167

Мозковий центр іранського МЗС, Інститут політичних і міжнародних досліджень (IPIS) представлений двомовним сайтом, Міжнародний інститут по вивченню Каспію (IICS) - сайтом з інформаційним бюлетенем, Центр доктринального аналізу безпеки (ANDISHKADEH) - кількома онлайн-виданнями. Інститут економічних і міжнародних досліджень (RIEIS), заснований дипломатом Х. Аделі для стимулювання транснаціонального дискурсу і міжнародного співробітництва в регіоні, публікує аналітичні огляди і бюлетні.1168

Найстаріший інформаційний сайт com/welcom.phpl, що належитьThis site of the state countenanced news agency, the oldest in Iran, with broad international connections, provides English, Farsi and Arabic news and radio reports. ІRNA, підтримується фарсі, англійською і арабською мовами.ссылка скрыта (heed.com) Новинні сайти, як правило, ідентифікуються як “інформаційні агенції”, хоча офіційно не визнані урядом. Сайт www.aftabnews.ir фінансується НДЦ Консультативної ради, яку очолює екс-президент Рафсанджані, реформістський сайт www.advarnews.com охоплює прихильників світських реформ у рамках ісламського суспільства, сайт www.ansarnews.com поширює проурядову інформацію, сайт www.arefnews.com надає ексклюзивні новини, зумовлені контактами із Службою розвідки Ірану.1169

Шиїтський джафаритський мазхаб поширений в Іраку, Лівані, Кувейті, Ємені, Бахрейні, КСА, Йорданії, Афганістані, тому шиїтська пропаганда на ці країни найбільш ефективна. Шиїтські інформаційні ресурси представлені порталом hawzah.net (фарсі, арабською, англійською мовами) і міжнародним порталом Аhl-ul-bayt (фарсі, арабською, англійською, французькою, німецькою, російською, індонезійською, тайською мовами і урду). У Мережі діє близько 50 сайтів релігійних закладів (основна мова – арабська, меншою мірою фарсі, англійська, французька, урду), 83 сайти релігійних центрів (основна мова англійська), 12 сайтів преси (основна мова англійська, є французько- і арабомовні), 14 сайтів мечетей (основна мова англійська, є арабомовні).

Інформаційне протиборство у телепросторі Ірану на даному етапі реально здійснює BBC Persian. Глобальні гравці “Al-Jazeera” і CNN не володіють фарсі каналами, готується лише франшиза CNN аналогічно до CNN Turk.  Країни Перської затоки здійснюють експансію завдяки розважальному сегменту, зокрема, “МВС Persia” та базованому у Дубаї Persian Music Channel. Проте у квітні 2009 р. газета “Аl-Hayat” повідомила, що Саудівська Аравія планує задіяти п’ятий супутниковий канал на фарсі і турецькою мовами з метою ознайомлення з саудівським суспільством у соціально-економічній, політичній і оборонній сферах1170.

Як випливає з вищенаведеного, Іран виступає домінуючим гравцем публічної дипломатії близькосхідного регіону. Цьому сприяє та обставина, що країна здійснює інформаційне протиборство у двох форматах – з арабським світом і Заходом, що вимагає застосування відмінних технологій. У першому випадку Іран проводить ”дипломатію зачарування”, в іншому – “наступальну дипломатію”. Унаслідок тривалих напружених стосунків із значною частиною міжнародної спільноти країна покладається на власні технології і фахівців. Іран використовує найширший інформаційний інструментарій, а також, на відміну від арабських країн, послуговується широким мовним спектром. Завдяки цим чинникам можна прогнозувати, що, незалежно від міжнародної ситуації, Іран утримуватиме чисельну цільову аудиторію, причому головна увага концентруватиметься на формуванні позитивної міжнародної громадської думки.

ссылка скрыта (imes.com/)

Саудівська Аравія

Саудівська Аравія – відносно молода, але одна з найвпливовіших держав близькосхідного регіону, чия роль зумовлена не лише стратегічними запасами вуглеводнів, але й святими містами Мекка і Медина. Саудівська Аравія є прикладом держави, створеної не за етнічною ознакою, а на основі транснаціональності ісламу1171.