Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова)

Вид материала

Содержание

3. Інформаційно-психологічні засади ведення іракської військової кампанії
4. Взаємодія нових і традиційних акторів близькосхідному інформаційному середовищі на сучасному етапі

Подобный материал:

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 67

3. Інформаційно-психологічні засади ведення іракської військової кампанії

Уперше інформаційні технології як засіб ведення бойових дій застосовувались у війні проти Іраку у 1991 р.^⁸⁴⁴ У ході підготовки і проведення військової операції 2003 р. ключову роль відіграло заздалегідь сплановане інформаційно-пропагандистське забезпечення. Одне з першочергових завдань даної операції полягало у реалізації концепції інформаційної війни і проведенні психологічних операцій.

У 2002 р. США розгорнули широкомасштабну інформаційно-пропагандистську кампанію, спрямовану на формування світової громадської думки та створення сприятливих умов для реалізації військової операції в Іраку. Розробка інформаційного контенту була доручена аналітичним центрам, пов’язаним з адміністрацією США: “Potomac Institute for Policy Studies”, “Rand Corporation” і “American Enterprise Institute”. Приватна компанія “Rendon Group” здійснювала для закордонної аудиторії “чорну пропаганду”, спрямовану на дезінформацію світових медіа. Основні тези кампанії стверджували про легітимність і адекватність військової акції, зумовлених іракським саботажем роботи інспекторів ООН, наявністю зброї масового знищення, та демонстрували військову могутність американсько-англійської коаліції.

Враховуючи діяльність арабських ЗМІ під час операції в Афганістані, американська адміністрація вжила превентивних заходів щодо негативного висвітлення бойових дій світовими ЗМІ. США акцентували увагу на двох цільових аудиторіях: внутрішньоамериканській, яка на перших етапах забезпечила високу підтримку, та іракській, серед якої не вдалось забезпечити популярність американського вторгнення. Значення міжнародної підтримки війни було проігнороване, тому вперше протягом післявоєнної історії авторитет США знизився у половині країн світу.^⁸⁴⁵

Ексклюзивними правами на висвітлення бойових дій володіли CNN і BBC, за американською армією було закріплено 662 журналісти, ще 95 знаходилися у британських підрозділах. У зоні конфлікту були присутні інші глобальні телеканали, зокрема, “Al-Jazeera” і “Euronews”. Перед початком іракської кампанії на противагу “Al-Jazeera” був створений новий телеканал “Al-Arabiya”. Завдяки роботі восьми телегруп “Al-Jazeera” володіла більшою свободою дій у Іраку, ніж західні новинні агенції. Проте, на думку генерального менеджера каналу ADTV Алі аль-Джабрі, обмежена мобільність західних і арабських журналістів зумовила висвітлення ситуації в окремих, цілком відмінних регіонах, або “понад 17 різних точок зору” щодо подій в Іраку.^⁸⁴⁶

Під час вторгнення до Іраку важливим аспектом стало створення “інформаційних перешкод”, спрямованих як на армію і населення Іраку, так і світове співтовариство. США задіяли радіо “Tikrit”, назване на честь рідного міста С. Хусейна, що мовило на Ірак з території Кувейту, поширюючи паніку на підставі дезінформаційних новин. Сайт WorldInformation.org стверджував, що цим було завдано прямого морального удару по командувачу військами.^⁸⁴⁷ Також слід відзначити присутність підрозділу “Force ХХІ”, який спеціалізується на проведенні інформаційних операцій^⁸⁴⁸.

Ідеологічною базою іракської контрпропагандистської операції стали теми ісламської єдності, солідарності та захисту ісламської моралі. Усвідомивши, що побудувати повноцінну пропагандистську е-зону IQ неможливо, Ірак за допомогою еміратської телекомпанії “Al-Manara International” зареєстрував сервер Uruklink.net, домен якого знаходився у США, незважаючи на антиіракські санкції. Після появи в Інтернеті перших фото з тюрми “Абу-Грейб” в арабських спільнотах піднялась хвиля протесту. Як зазначила М. Олбрайт, на Близькому Сході у людей довга пам’ять, і ці фото живитимуть антиамериканські настрої кількох поколінь, штовхаючи їх до насильства^⁸⁴⁹.

Під час іракського конфлікту вперше проявився один із сучасних феноменів – віртуальна коаліція. Сили “інформаційного опору”, представлені антиглобалістами, перед початком бойових дій в Іраку здійснювали спам-кампанію з розкриттям піар-прийомів західного телебачення.

Проти американської агресії неочікувано виступила православна церква. Патріарх Олександрійський і всієї Африки Петро VІІ, другий за саном ієрарх православної церкви, попередив, що вторгнення до Іраку розцінюватиметься як “оголошення війни ісламу” і спричинить “вкрай небажані, довготривалі наслідки”.^⁸⁵⁰ Дана заява симптоматична у контексті факту, що до Іраку прибули місіонери-євангелісти з наміром, що “Ірак стане центром поширення Євангелія на території Ірану, Лівії і всього Близького Сходу”.^⁸⁵¹

Інформаційна політика США у післявоєнному Іраку зазнала краху внаслідок відсутності плану заповнення інформаційного вакууму після повалення режиму С. Хусейна, а також ігнорування ідеї джихаду. З метою здійснення інформаційного впливу на населення повоєнного Іраку була створена Іракська інформаційна мережа, фінансована США, у складі телекомпанії “Аl-Iraqiya” і двох радіостанцій. Сигнал телеканалу досяжний для 85% населення, однак реальна аудиторія набагато менша. Враховуючи високий рейтинг антиамериканських ЗМІ, зокрема, “Al-Jazeera” і “Al-Arabiya”, яким надавали перевагу 63% іракців, тимчасова адміністрація у червні 2003 р. оприлюднила наказ “Про заборонену інформаційну діяльність”. На основі наказу була закрита газета “Аl-Mustakilla”, накладена часткова заборона на діяльність “Al-Jazeera” та “Al-Arabiya”. Дії США поряд з вдалою інформаційною діяльністю іракських повстанців спричинили низку негативних наслідків для коаліції - антиамериканські настрої іракців, ріст популярності радикальних ЗМІ, перехід антиамериканських ЗМІ на нелегальне становище, що ускладнило контроль за ними.

Телевакуум у країні заповнило нове радикальне телебачення. У жовтні 2006 р. Шура бійців джихаду в Іраку започаткувала канал “Голос халіфату”, який висвітлює створення ісламської держави в Іраку.^⁸⁵² Телеканал “Al-Zaura”, задіяний у листопаді 2006 р. сунітським екс-парламентарем М. Джібурі, транслює відео про боротьбу іракських повстанців, що супроводжується коментарями, іноді англійською мовою. У результаті канал став одним з найпопулярніших в Іраку, причому не тільки серед сунітів, але й значної частини шиїтської громади.^⁸⁵³ Водночас шиїтський канал “Al Forat” (Багдад) толерує сунітську Ісламську партію.^⁸⁵⁴

Іракська інформаційна сфера зумовила сунітсько-шиїтське протистояння та американсько-єгипетське напруження. Орієнтована на Ірак телеверсія джихадистського сайту Al-Zawraa мовила через єгипетський супутниковий провайдер “Nilesat”. Після страти C. Хусейна сайт перейшов від демонстрації жорсткої сунітської лінії до трансляції нон-стоп відеоджихаду, наданого “Ісламською армією Іраку”, що спричинило заборону мовлення у липні 2006 р.^⁸⁵⁵ Єгипетська влада заявила, що вживатиме заходів тільки у випадку, якщо канал порушить “основний кодекс етики панарабських ЗМІ та отримає офіційний запит від ЛАД”, і захищала право повстанців на їх “електроний мінбар”.^⁸⁵⁶ Проте під тиском США Al-Zawraa закрили “внаслідок перешкод іншим каналам” (2007).^⁸⁵⁷

Іракський телевізійний простір освоєний телеканалами сусідніх країн, що намагаються здійснювати активну інформаційну політику. До них належать найпопулярніший канал “Аl-Sharqiya” (ОАЕ), ліванський канал “Alsumaria ТV”,⁸⁵⁸ іранський “Аl-Alam”. Канал “Najaf ТV”, який транслюється на півдні країни, часто використовує іранський контент та піратські новини від “Al-Manar”.^⁸⁵⁹ Активним учасником інформаційного протистояння стала нова агенція новин “Voice of Iraq”, заснована “Reuters Foundation” та Програмою розвитку ООН.^⁸⁶⁰

Весною 2009 р. санкціоновано закриття багдадського офісу видання “Al Hayat” і телеканалу “Al Sharqiya”. Якщо закриття газети зумовлене антисаудівською фрустацією іракської влади, зокрема, щодо відкриття посольства у Саудівській Аравії і списання іракських боргів, то телемовлення припинено тільки у зв’язку з критикою уряду. ^⁸⁶¹

За часів С. Хусейна доступ до Інтернету забезпечувався тільки 26 цензурованими державними центрами, кількість відвідувачів не перевищувала 200 осіб на добу, а правом на приватний Інтернет володіли винятково науковці у нічний час. Станом на січень 2004 р. у Багдаді було відкрито 150 Iнтернет-кафе, а до серпня 2004 р. Інтернет став доступний на території всієї країни, причому спочатку цензура сайтів не вводилась.

Американське вторгнення до Іраку спричинило становлення арабської Iнтернет-журналістики як нового явища арабських мас-медіа,^⁸⁶² однак глобальний інформаційний результат полягав у орієнтації “Аль-Каїди” на Інтернет як ключовий напрям діяльності. “Аль-Каїда” успішно використала Мережу для створення негативного іміджу США та вербування нових членів. Досить зазначити, що 17% іноземних моджахедів іракського джихаду складають єменські громадяни, які не є членами жодних радикальних угрупувань, але стали на захист ісламу^⁸⁶³.

Сайти, пов’язані з “Аль-Каїдою”, в основному орієнтовані на широку аудиторію користувачів і спрямовані на залучення добровольців та пропаганду культури джихаду. Активіст “Абу Дакун” у статті “Ти хочеш потрапити в стрій? Читай, що нам потрібно від тебе” зазначає, що для успішного джихаду в Іраку першочергово потрібні досвідчені проповідники таухіду, спеціалісти медіа-сфери, програмісти.^⁸⁶⁴ Покійний лідер іракської “Аль-Каїди” Абу Мусаб аль-Заркаві швидко отримав світову популярність завдяки зверненням, які завішувались на сайтах.

В Іраку саме сунітські повстанці модерують використання новітніх медіа-технологій і ЗМІ. Більшість нападів на війська коаліції фіксуються на відеокамери, відзнятий матеріал монтується у короткі драматичні сюжети, що супроводжуються музичним релігійним саундтреком або хоровим скандуванням антиамериканських гасел і закликів до джихаду.^⁸⁶⁵ Сайти “Ісламської армії Іраку” апелюють не тільки до традиційної мусульманської аудиторії, але й до користувачів із країн Заходу. Таким чином, створюється дзеркальне відображення арабомовних сайтів. Наприклад, у розділі “Зафільмовані операції” і “Прес-релізи” пропонується завантажити англійські переклади політичних заяв, англомовні пропагандистські фільми, зокрема, про відомого снайпера “Аль-Джуба”, створені медіа-компанією “Аl-Barak”. Компактність відеофайлів (запис страти Саддама на камеру мобільного телефону має розмір один мегабайт) робить їх зручними для передачі по мобільному зв’язку і завантаження в Інтернет. Сунітські пропагандисти краще володіють специфікою сприйняття інформації місцевим населенням та його ментальністю.

Bикладена на форумі Ekhlaas методика поширення медіа-інформації Ісламської держави Ірак застерігає розміщувати матеріали поза офіційними каналами в Інтернеті. Для передачі матеріалів необхідно контактувати з адміністраторами сайтів Ekhlaas, Boraq, Hesbah або Firdaws, які надсилають інформацію у медіа-центр al-Fajr, який визначає час публікації.^⁸⁶⁶

Наступ талібів в Афганістані (2006) значною мірою був спричинений аудіо- і відеоматеріалами, отриманими муллою Дадуллою від представників іракського опору. У цих матеріалах було зафіксовано, що представники аль-Заркаві під час візиту до Афганістану (2006) визнали лідера талібів муллу Омара духовним лідером афганського і іракського опору. Десятки відеозаписів демонстрували ефективність іракського шахідизму, який афганці вважали гріхом - в Афганістані терактів за участю смертників не було. У результаті була набрана і виконала своє призначення перша команда з 450 шахідів, зокрема, 70 жінок. Щоправда, пропаганда виявилась неефективною у Нурістані, оскільки населення сходу переважно сповідує салафізм, протилежний ханафізму талібів.^⁸⁶⁷ У травні 2007 р. керівником джихаду в Афганістані був призначений М. Абд аль-Язид, який протягом двох років зміцнював медіа-позиції “Аль-Каїди” в Іраку.^⁸⁶⁸

Окремі військовослужбовці США в Іраку, як і їх опоненти, завантажують відео із зон конфлікту та ведуть блоги – “milblogs”, перетворюючи кіберпростір у зону “інформаційних війн”. Застосування “milblogs”, е-пошти і мобільних телефонів сформувало якісно новий медіа-простір.^⁸⁶⁹ На початку 2007 р. моджахедами знайдена американська флеш-карта з аудіо- і відеоінформацією про Ірак, на підставі якої було створено пропагандистське відео про недоцільність перебування американських військ у країні. Відеоматеріали апелюють не стільки до американської громадської думки, як до неарабомовних мусульман США.^⁸⁷⁰

Згідно із свідченням блогера The Memory Hole, на даному етапі блокування сайтів запроваджене не тільки щодо іракців, але й військовослужбовців США. При цьому застосовується програмне забезпечення BlueCoat для фільтрації і блокування сайтів з використанням бази даних SmartFilter, яка використовується урядовою цензурою всіх арабських країн, а також Ірану.^⁸⁷¹ Пентагон оголосив про блокування тринадцяти соціальних мереж (2007), зокрема, YouTube і MySpace, раніше доступних для військових комп’ютерів, а також 11 об’єктів в Іраку, аргументуючи, що вони використовують надмірну кількість трафіку та можуть завдати шкоди оперативній безпеці.⁸⁷² Пентагон ввів цензуру “milblogs”, які перед публікацією повинні візуватись військовим керівництвом.

Перший іракський цивільний блог Riverbend (2003) реально заповнив лакуну офіційних ЗМІ. Восени 2005 р. книга “Горіння Багдаду”, створена на основі блогу, отримала третю премію Lettre Ulysses Award у номінації “Мистецтво репортажу”, а у 2005 р. претендувала на премію С. Джонсона^⁸⁷³. У контексті нової публічної дипломатії “New York Times” задіяла блог “Бюро Багдад: Ірак зсередини”, спрямованийThe blog will aim to complement the newspaper's coverage of the situation in Iraq. на детальне висвітлення виданням ситуації в Іраку.Contributors to the blog will include many of the staffers of the Times , writers and photographers who cover Baghdad. Блог постять журналісти, письменники і фотографи у Багдаді, а новий ЗМІ виконує функцію форуму щодо ситуації в країні.^⁸⁷⁴

Американська кампанія в Іраку засвідчила домінуючу роль панарабських ЗМІ у висвітленні близькосхідних подій та формуванні світової громадської думки щодо них. Усвідомивши цей факт, західні держави розпочали боротьбу за прихильність близькосхідної аудиторії, запровадивши арабомовне мовлення глобальних телеканалів. Другим наслідком іракської кампанії стало перенесення у кіберпростір діяльності ісламістських організацій, які віднайшли власну інформаційну територію, про що переконливо свідчить кількість заходів на сайти радикальних організацій.

4. Взаємодія нових і традиційних акторів близькосхідному інформаційному середовищі на сучасному етапі

Протягом 1990-х рр. глобалізація спричинила появу нового типу політичних акторів, які використовували технологічні мережі Інтернету з метою розширення соціальних структур. Поступово такі мережі об’єднувалися з іншими, зазвичай на основі ідеології, що призводило до розширення організаційних та пропагандистських можливостей мережі. Сукупність акторів, об’єднаних спільною чи подібною метою, з вираженими ознаками транскордонності та технологічної залежності отримала назву транснаціональної мережі. Прихильники політичного прагматизму висунули твердження, що актори, які використовують “мережевий ефект” для оптимізації організаційної структури, отримують конкурентні переваги порівняно з лінійним типом акторів^⁸⁷⁵.

Організаційне завдання інформаційної боротьби ісламістських організацій реалізується на двох рівнях. На локальному рівні встановлюються двосторонні зв’язки, на глобальному ісламістську організацію нового типу цементує єдине інформаційне середовище. У підсумку формується співтовариство вільно поєднаних елементів, мереж та комп’ютерів, розташованих у різних точках, які дотримуються “протоколу” в Iнтернет- та ідеологічному значенні^⁸⁷⁶.

Надмірне зосередження уваги на Інтернет-діяльності радикальних організацій усуває з поля зору інші близькосхідні групи, які використовують ІКТ з політичною та економічною метою. Зокрема, соціально-політичні ісламістські рухи отримують преференції від фандрайзингу за сприяння емігрантських та діаспорних громад. Кошти надходять у вигляді прямих пожертв з мечетей через неформальні фінансові трансфери - хавалу як частина закяту. Дані види фінансових транзакцій здійснюються зазвичай за допомогою ісламських банків, частка закяту не обліковується, що створює значні обсяги тіньових фінансових потоків^⁸⁷⁷.

Окремі реципієнти фінансових надходжень на кшталт “Хизбaлли” використали інструментарій ІКТ з організаційно-пропагандистською метою. Таким чином, вищезгадані організації здійснили диверсифікацію комунікаційних потоків, які раніше базувалися на традиційних регіональних медіа і були неспроможні задіяти глобальну аудиторію. У цьому розумінні дані технології підпадають під визначення “мережевого ефекту”, що передбачає використання підсиленої новітніми ІКТ соціальної мережевості, яка прагне досягнення політичних цілей.

У розумінні представників Заходу “ефект мережевості” залучає нових соціополітичних акторів на кшталт НУО та сприяє формуванню громадянського суспільства. На Близькому Сході мережевість виражена дещо в іншому вигляді. У політичному вимірі актори на кшталт палестинців під час “інтифади Аль-Акса” та ісламістських груп використовували “мережевий ефект” для власної підтримки та формування вигідного інформаційного забезпечення проведених акцій^⁸⁷⁸. Оскільки сумарний ефект політично спрямованого використання ІКТ на Близькому Сході ймовірно перевершив вплив мережевості на формування громадянського суспільства на Заході, виникає необхідність розширення і доповнення концепції “мережевості” та “мережевих війн” з урахуванням близькосхідного контексту.

“Хизбалла” не володіє прихильниками серед західних НУО, орієнтованих на формування громадянського суспільства на Близькому Сході, проте його вплив у регіоні та серед діаспори є значним. У цьому випадку слід зазначити, що низький рівень інтернетизації регіону може компенсуватися синергетикою цільового використання ІКТ та фінансових надходжень. Окрім традиційних акторів на кшталт “Братів-мусульман” та нових акторів на зразок “Хизбaлли”, наявні інші актори нового покоління, чия взаємодія та віртуальні коаліції ймовірно визначатимуть архітектуру інформаційної складової міжнародних відносин на Близькому Сході.

Ідеологічне партнерство Китаю з “Хизбаллою” та ХАМАС уособлює цікавий приклад інформаційної коаліції між державою та недержавним утворенням. Міністерство закордонних справ Китаю, зокрема, зазначило, що “ми не висловлюємо цілковитого схвалення політики ХАМАС у Палестині, проте слід враховувати, що ХАМАС прийшов до влади легітимним шляхом, і ми маємо поважати цей вибір”.^⁸⁷⁹ Відомі факти співпраці китайських спецслужб та лідерів ХАМАС у сфері інформаційних технологій.^⁸⁸⁰

Однак нові технології не доконче потрібні для мережевих організацій. Мережева війна – це не винятково війна в Інтернеті, як і кібервійна – це не тільки стратегічні інформаційні бойові дії, вона здійснюється не лише у кіберпросторі чи інформаційній сфері. В Інтернеті відбуваються окремі бої, але хід і результати протиборства у цілому залежать від реального світу. Якщо раніше мережі лише чинили ефективний опір придушенню, то в інформаційну епоху вони спроможні вести паритетну боротьбу з державами чи іншими ієрархічними структурами, що ілюструє приклад ХАМАС. Тому ефективну боротьбу з мережами можуть здійснювати лише мережі.^⁸⁸¹

На початку ХХІ століття комунікація стала непрямим процесом взаємодії різноманітних груп за допомогою поєднання формальних та неформальних видів медіа. У близькосхідному регіоні спостерігається чимало прикладів ідеологічного впливу медіа, від блогінгу до SMS. Внаслідок використання неформальних видів медіа зростають транснаціональні активістські мережі, які конкурують з формальною міжнародною політикою, а також формують нові форми солідарності та колективної ідентичності.^⁸⁸²

Перші джихадистські форуми засновані у регіоні десять років тому. У 2000 р. домінував єгипетський форум Islamway, закритий після 11 вересня. На його місці виник al-Tawhid, адміністрований Aбу Катадою і Абу Хамзою, у 2003 р. - al-Ansar, адміністрований Абу Майсаром аль-Іракі, що став офіційним джерелом інформації про джихад в Іраку. У 2004 р. його замінив форум al-Ikhlas, заснований М. аль-Шайканом аль-Тунісі.^⁸⁸³

Після закриття джихадистських форумів хактивісти успішно проникли в Youtube, де розпочали кампанію “Допомога інвазії2” (Ghazwat al-Nusra2) з метою роз’яснення власних цілей ворожій аудиторії.^⁸⁸⁴ Nusra2 була закрита через два дні, проте були сформовані дві нові групи – англо- і арабомовна.^⁸⁸⁵ Крім цього, голова форуму Shumukh Хафід аль-Хусейн розіслав 100 тис. е-мейлів до університетських викладачів, студентів і службовців з вкладеними фотографіями вбитих американців і фільмами про перемоги моджахедів в Іраку і Афганістані. Нова мета Shumukh полягає у регулярній подачі новини для 100 тис. абонентів, а також розташуванні їх відповіді на англомовному форумі, переважно у вихідні дні.^⁸⁸⁶

Духовний аспект джихаду знаходить вираз в е-фетвах, мілітарний - у формі е-джихаду і хактивізму. Е-джихад здійснюється у формі агітації індивідів, груп, платформ. Якщо він пов’язаний з політичними і військовими конфліктами, то класифікується як активізм.^⁸⁸⁷ “Аль-Каїда” оголосила 11 листопада 2007 р. початком е-джихаду з невірними, до яких зараховані як Захід, так і шиїтські країни.^⁸⁸⁸

До найвідоміших зараховують шість груп е-джихаду: Hackboy,^⁸⁸⁹ “Ансар аль-Джихад Ліл-Джихад”, “Mуназамат Фурсан Аль-Джихад”, “Маджмуйат Аль-Джихад”, “Maджма Аль-Хакер аль-Іслам” і “Iнхіджар Аль-Долар”.^⁸⁹⁰ За винятком “Mуназамат Фурсан Аль-Джихад” і “Iнхіджар Аль-Долар”, вони володіють власними веб-сайтами, через які вербують добровольців для участі в е-атаках, з метою координації дій підтримують контакти з іншими представниками е-джихаду. Зокрема, сайт “Маджмуйат Аль-Джихад” містить інформацію про е-джихад, його стратегію, програмне забезпечення для е-атак, архів попередніх нападів та їх результатів, а також звернення до мусульман, моджахедів і хакерів світу^⁸⁹¹. Свідченням організованості е-джихаду став заклик до моджахедів, які працюють у ЗМІ та особливо в Інтернеті, підписати договір “Hilf Аl-Muhajirin” (Пакт іммігрантів)^⁸⁹² і увійти до бригад Muhajirun (січень 2007 р.).

На відміну від хакерів, е-моджахеди, окрім навичок програмування, володіють спільними цілями і завданнями боротьби в інформаційному просторі: “Послідовники хреста мають знати, що їх сайти можуть бути виведені з ладу, ми не маємо забувати наших керівників, наших моджахедів, які загинули у Палестині, Іраку, Афганістані, Чечні та інших місцях, ми маємо помститися за них. Ми присвячуємо злам ворожих сайтів мученику-бійцю шейху Абу аль-Заркаві, бійцю джихаду шейху Усамі бін Ладену, ув’язненому винищувачу е-джихаду “Irhabi007” та винищувачу Muhibb е-джихаду “Аль-Шайхану” і всім моджахедам в ім’я Аллаха”. Стратегічним завданням е-джихаду декларується глобальний удар по Заходу, який підірве його економіку і військовий потенціал.

Е-моджахеди зневажають хакерів за корисливі цілі. Коли на форумі розмістили інструкцію щодо викрадення інформації про кредитні картки з метою нанесення фінансової шкоди “кафірам”, учасники форуму засудили її як таку, що виходить за рамки законного кіберджихаду. Один з них зазначив: “О, брате, ми не злодії… Ми громимо расистські, американські і шиїтські та всі корумповані сайти”. Інший учасник нагадав, що крадіжка у невірних заборонена фетвою сирійського салафітського шейха Aбу Басіра аль-Taртусі^⁸⁹³.

Операції е-моджахедів спрямовані на три типи сайтів:

-несумісні з сунізмом християнські, шиїтські і сіоністські сайти;^⁸⁹⁴
- образливі або шкідливі для ісламу приватні і новинні блоги, неісламські форуми на кшталт -islam.org.uk;^⁸⁹⁵

-сайти, які заохочують порушення норм шаріату, наприклад, жіночий спорт (sh.org/news/journal).

При цьому відсутні докази нападу на урядові, військові та економічні сайти, хочавебтифада передбачає атаку сайтів американських фондових ринків і банків.

Потрібно розрізняти поняття хакерства і хактивізму. Прикладом хакерства є модерований “Хумамом” шведський шиїтський сайт Alforatein, який серед профільних сторінок по Іраку містить арабомовний хакерський розділ, а також лінки арабських хактивістів, включно з Linux Lover, які зламували ізраїльські сайти. Саудівський сунітський сайт Gebal також містить арабомовну інформацію і дискусії щодо хакінгу. Звичайно, мусульманські хакери заходять не тільки на ісламські або арабомовні сайти, тому ісламські хакерські сайти часто віддзеркалюють або адаптують інші ресурси.^⁸⁹⁶

Хактивізм є актом хакерства в URL або ІТ-системі, але, на відміну від хакерства з фінансовою або анархістською мотивацією, привертає увагу до соціально-політичних проблем. До хактивізму належить електронна громадянська непокора - віртуальне блокування (віртуальні “сидячі страйки”), автоматичні е-поштові “бомби”, злам сайтів, комп’ютерні віруси і “хробаки”. Хактивізм може супроводжуватись вуличними акціями, синхронізуючи протест у реальному і віртуальному вимірі. На думку маркетолога Trend Micro's Threat Research на Близькому Сході і в Африці І. Кокрейна, хактивізм може спричинити значні економічні втрати і зашкодити національній інфраструктурі.^⁸⁹⁷

Хактивістських нападів зазнали офіційні сайти Ізраїлю, Ірану, Лівану, Катару і ОАЕ.^⁸⁹⁸ Проізраїльська група KamikaZ-TeaM атакувала низку офіційних сайтів Лівану, Ірану і ПНА, перед тим обваливши сайти партії БАЛАД, arabs48.com та Mahsom.com. Першою жертвою хактивізму у Перській затоці став сайт газети “Gulf News”, зламаний американськими хактивістами з допомогою ізраїльського провайдера Netvision (червень 2001р.).^⁸⁹⁹ Після зламу єгипетськими та aлжирськими хактивістами сайту Банку Ізраїлю (квітень 2008 р.) арабсько-ізраїльський конфлікт в Інтернеті різко загострився. Арабські хактивісти намагались обвалити сайт Тель-Авівської біржі, а “Єврейські сили Інтернет-оборони” атакували антисемітську спільноту у соціальній мережі Facebook.^⁹⁰⁰

Зважаючи не те, що хакінг не прописаний у коранічній традиції, сайт IslamOnline опублікував е-фетву шейха Ф. Мавлаві, яка забороняє атаки на антиісламські і сіоністські сайти, навіть у випадку їх нападу на ісламські об’єкти. Аналогічно заборонено хакінг християнських і секуляристських сайтів, бо “мусульманська місія полягає у мирному очищенні від нечестивої віри”. Mавлаві стверджує, що мусульмани мають право на відповідь лише у випадку образи ісламу і порушення функціонування сайту. При цьому фетва Мавлаві проголошує ізраїльські банки на окупованих територіях законними цілями, а відвідання секуляристських і сіоністських веб-сайтів припустиме для мусульманських серферів, оскільки кваліфікується як збір інформації.^⁹⁰¹

На противагу цьому, Дар аль-Іфта університету Аль-Азхар у серпні 2008 р. оприлюднила фетву, яка узаконює злам американських і ізраїльських веб-сайтів, ворожих ісламу і мусульманам, а також завдання шкоди у рамках е-джихаду.^⁹⁰² Фетва проголошує, що “це законний вид джихаду, який допомагає ісламу паралізувати інформаційні системи, які використовуються нашими ворогами для злих цілей. Цей"This Jihad is not different from the armed one. In fact, it might be more important if you consider the global dimensions of the Internet.ЦейЦ джихад не відрізняється від збройного. Він тим більше важливий, якщо врахувати глобальні масштаби використання Інтернету”."Whoever wins this war will become the strongest in the realm of information," the fatwa continued.The Muslim Brotherhood praised the fatwa, which comes in response to dozens of questions from radicals asking to be allowed to destroy Israeli and United States websites.^⁹⁰³

Після заяви 9 вересня 2008 р. аль-Кардаві, який назвав шиїтів “єретиками” і звинуватив у спробі “вторгнення” до сунітської умми, е-джихад вперше виник всередині умми. Сунітський телепроповідник Айяд аль-Карні, чий сайт знищений шиїтами за підтримку аль-Кардаві в ефірі, вважає, що шейх виступає за діалог з шиїтами, але проти втручання у сунітські справи^⁹⁰⁴.His remarks were "a green light" for Sunnis to go on the offensive against Shiite sites, says Ali Ahmed, director of the Washington-based Gulf Institute, a Saudi opposition think tank Психологічна онлайн-боротьба свідчить про стурбованість сунітів з приводу успіхів Ірану в арабських державах, особливо в Іракуссылка скрытаThe result has been a crippling of al Qaeda's ability to communicate with, and direct the activities of, its members and adherents around the world..Al Qaeda’s September 11 video eventually appeared on Al Hesbah on September 19.Two of the sites suffered problems in June but then resumed normal service.The puzzle, analysts say, is that these sites have gone down and stayed down for a relatively long time.Another theory is that al-Qaida sympathisers closed the forums themselves because they were too good a source of intelligence for their enemies.McCants argued that the danger of the sites is not in providing information on weapons or coordinating attacks.Independent internet vigilantes deny they are responsible, as some suggest.He declined to elaborate.^⁹⁰⁵ Al Arabiya website editorial manager, Anas Fouda, suggested in an online statement that the attacks were because the Saudi-owned station is "unbiased" in its reporting

Е-джихад розпочавсяOctober 23, 2008: Shia and Sunni radicals are attacking each other's web sites for the past six weeks.Е- з шиїтського нападу 10 вересня 2008 р. на основні сунітські радикальні веб-сайти - Аl-Buraq, Alhesbah.net, Аl-Ekhlaas.net, Аl-Firdaws, причому два останні належать “Аль-Каїді”. Згідно з твердженням директора саудівського опозиційного “мозкового центру” - Вашингтонського інституту Затоки Алі Ахмеда,A couple of weeks later, an Iranian news agency claimed that 300 Shiite websites had been defaced by Wahhabis, as the austere Sunni Muslims in Saudi Arabia are known, including that of Mr. Sistani, Iraq's top Shiite clericShiite hackers often left the same calling card: a face painted with the colors of the Iranian flag, and a map of the Arabian Gulf labeled "The Persian Gulf." це це зумовило ескалацію інформаційного насильства.^⁹⁰⁶ Хакери вакхабітської групи XP пошкодили 300 шиїтських веб-сайтів, після чого ідентичних нападів, завданих хакерами шиїтської групи “Ashyaneh” з оточення аятоли Ширазі,The meeting will also come as a shock to those conspiracy theorists who cried "divide and conquer" when they first heard about the attack, which they thought was the work of Jews trying to cause trouble between the Shia and Sunnis (who lived happily side by side for a thousands years before the Jews came along and forced them to kill each other).^⁹⁰⁷ зазналиShia hackers then came back with more attacks on Sunni clergy, media and religious sites. сайти сунітського духовенства, ЗМІ і мечеті.The two main Sunni radical propaganda sites, Al-Ekhlaas.net and Alhesbah.net, have been down most of the time since September 11.This particular Cyber War seems to have attracted Arab and Iranian hackers who do not normally get involved in Islamic radicalism.^⁹⁰⁸ Зокрема, постраждали сайтBaghdad: The official website of Iraq's top Shiite cleric Grand Ayatollah Ali Al Sistani has been hacked, according to a statement from his office.аятоли Sistani.org великого аятоли Алі ас-Сістані та пов’язаний з ас-Сістані найбільший у світі шиїтський сайт Аl-Beit, з сунітського боку - сайт саудівського муфтія Абдалли бен Бааза таMore recently, Shiite hackers attacked the website of Al Arabiya, the Saudi-owned channel based in Dubai, United Arab Emirates. For hours, site visitors were redirected to a page where, beneath an image of a burning Israeli flag, large red letters in English and Arabic declared: "Serious Warning. If attacks on Shia WebSites Continue, none of your WebSites Will be SAFE популярні сайти www.alsunnah.com, www.alburhan.net і www.alsrdaab.com.^⁹⁰⁹

Крім цього, шиїтами був зламаний сайт www.alarabiya.net каналу “Аl-Аrabiya” з двомовним попередженням, що у разі нападу на шиїтські сайти “жоден з Ваших сайтів не буде в безпеці”.⁹¹⁰ Прикметно, що напад здійснено не іранськими, а саудівськими шиїтами.Mr. Fouda adds that though the hackers claim to be Shiite, there is no proof of this.^⁹¹¹ За відсутності відповідної фетви хакінг базувався на використанні сури Корану [2:194]: " ... And one who attacketh you, attack him in like manner as he attacked you ..." “... І той, хто aтакує вас, нападу він хотів, як він напав на вас ...”I was shocked to learn that Makerem Shirazi, a Grand Ayatollah based in Qum met and praised the "Ashyaneh" group responsible for this retaliatory attack.The meeting will also come as a shock to those conspiracy theorists who cried "divide and conquer" when they first heard about the attack, which they thought was the work of Jews trying to cause trouble between the Shia and Sunnis (who lived happily side by side for a thousands years before the Jews came along and forced them to kill each other).^⁹¹²

З метою припинення внутрішньоісламського е-джихаду на конференції, присвяченій Єрусалиму (Катар), відбулось примирення шейха аль-Кардаві з іранськими шиїтами. Головний радник аятоли Хаменеї Алі Акбар Велаяті передав аль-Кардаві особисте послання духовного лідера Ірану. У свою чергу, аль-Кардаві підкреслив, що, незважаючи на відмінності, шиїти залишаються частиною мусульманської умми.^⁹¹³ Наступним кроком у подоланні конфлікту стала революційна фетва лідера шиїтів-традиціоналістів аятоли аль-Хорасані, яка забороняє звинувачувати сунітів у куфрі (невір’ї) і зобов’язує надавати їм допомогу^⁹¹⁴. У свою чергу, на конференції Ісламської академії наук (Каїр), присвяченій питанням законодавства, аль-Кардаві заявив, що “у мусульман-сунітів відсутні розходження з іранською державою. Іран, як будь-яка інша держава світу, має право на розвиток ядерної енергетики. Ми виступимо разом з Іраном у випадку американської агресії проти нього”^⁹¹⁵.

Згідно з даними Агенції економічної безпеки ЮНІОН, до транснаціональних організацій, які найактивніше використовують Інтернет, належать: “Аль-Каїда”, ХАМАС, “Хизбалла”, “Аль-Джихад”, “Брати-мусульмани”, “Холлі Вор” (Єгипет), “Аль-Гамаа аль-Ісламійя” (Єгипет), “Джаміат аль-Іслах аль-Іджтімаї” (Кувейт), “Аль-Харамейн” (КСА), палестинський “Ісламський джихад”, Народний фронт визволення Палестини.

М. Конуей стверджує, що на даному етапі стартував четвертий етап онлайн-діяльності ісламістів, зокрема, “Хизбалли” через “Al-Manar” і “Аль-Каїди” через Інтернет.^⁹¹⁶ Лейтмотивом ісламістської позиції щодо ІКТ став знаменитий вираз А. аз-Завахірі: “Ми перебуваємо у битві, і більша половина цієї боротьби відбувається на полі бою ЗМІ за серця і уми нашої Умми” (2005). Е. Карш визначає пропагандистські акції як “війну четвертого покоління” (4GW), в якій цілями виступають не військові об’єкти, а колективна психологія супротивника.^⁹¹⁷ Згідно з твердженням С. Хеммеса, США програли 4GW у Лівані, близькі до поразки в Іраку та Афганістані.^⁹¹⁸ Якщо суніти і “Аль-Каїда” прямо запозичують дану технологію^⁹¹⁹, то шиїтські улеми розробляють власну концепцію джихад ібтадида’ї (превентивного джихаду проти тих, хто перешкоджає поширенню ісламу мирними засобами і заважає діяльності місіонерів).^⁹²⁰

У журналі “Аl-Аnsar” (2002) Абу Убейд аль-Курейші стверджує, що “Аль-Каїда” взяла на озброєння стратегію 4GW з метою контрольованого впливу на світову громадську думку^⁹²¹. З цієї причини нові теоретики ісламізму постять професійно створені матеріали на сайтах. Абу Мусаб ас-Сурі вважається “архітектором” сучасного ісламізму, зокрема, концепції “індивідуалізації джихаду”, викладеної у 1600-сторінковому творі “Глобальний ісламський заклик до опору”. Він усвідомлює, що нове покоління діє у світі ІКТ, з віртуальним членством та отриманням необхідної інформації з Інтернету. Ас-Сурі обґрунтував “культуру джихаду”, де засаднича роль належить ЗМІ як інструменту викриття пороків Заходу, його “дегенеративної” системи цінностей. При цьому він визнає, що тактика джихаду – зло, але “вона покликана знищити більше зло – сучасний світовий порядок”.^⁹²²

На практиці бін Ладен і лідер “Аль-Каїди в Іраку” аль-Заркаві застосували відмінні політичні стратегії щодо ІКТ - перший використав Інтернет для пропаганди серед арабських мусульман, другий - для мобілізації активних джихадистів. Усвідомлюючи необхідність широкої арабської підтримки, з критикою аль-Заркаві виступили аз-Завахірі, пропонуючи “дискусію з розширеним обговоренням” на “Al-Jazeera” та “Al-Arabiya”, і наставник аль-Заркаві, йорданський теоретик джихадизму Абу Мухамед аль-Макдісi. На противагу цьому, аль-Заркаві, затаврувавши “Al-Jazeera” як “хрестоносця ЗМІ” і “султанів в ефірі” за зраду моджахедів (2004), зосередив увагу на цільовій аудиторії Інтернет-форумів і продукції веб-новин.^⁹²³

Г. Вейманн стверджує, що “Аль-Каїда” об’єднує мультимедійну пропаганду і комунікаційні технології для створення складної форми психологічної війни.^⁹²⁴ Одним з основних активаторів радикальних структур стали мережі сайтів, оскільки “професіонали у комп’ютерній сфері - мусульмани повинні промовляти в Інтернеті про сутність джихаду до Судного дня”. “Аль-Каїда” використовує понад 4 тис. веб-сайтів, що модеруються в основному єгипетськими програмістами. Координатором даної діяльності виступає один з лідерів організації Фазул Мухаммад (Коморські острови), якого вважають провідним спеціалістом у сфері ІТ.^⁹²⁵ Проблема полягає у незначній швидкості Інтернету більшості країн регіону, тому послання “Аль-Каїди” не охоплює цільову аудиторію у повному обсязі.

Довготермінове оперативне “кіберпланування” “Аль-Каїди” передбачає тривале спостереження через систему Web-Cam, застосування комп’ютерних технологій і дизайну для розрахунку параметрів операцій, комбінацію мобілізації, комунікації, фандрайзингу і планування нападів через Інтернет.^⁹²⁶ В арабомовному Інтернеті наявні систематизовані матеріали курсу дистанційного навчання у віртуальному “Університеті “Аль-Каїди” (2005), розроблені “Всесвітнім ісламським інформаційним фронтом” під керівництвом заступника головного аміра ВІІФ Ахмада аль-Васік бі-Ллах.

Однією з головних функцій сайтів є інструктаж нових членів організації щодо протидії пропаганді Заходу. Під гаслом “Не приєднуйтесь до ворогів” повідомляється про методи поширення дезінформації проти “Аль-Каїди” та недоцільність довіри зовнішнім джерелам інформації. В Інтернеті розміщена контрпропагандистська брошура члена Ekhlaas Tаха Абу аль-Мiкдада “ЗМІ війни проти народу Ісламу”, присвячена спотворенню ісламу і джихаду у ЗМІ, яка з ісламістської точки зору розкриває причини “карикатурних скандалів”, аналізує терміни “дискредитації джихадистів” (хариджити, такфіристи і терористи), розкриває роль панарабських ЗМІ у спотворенні образу ісламу.^⁹²⁷

“Аль-Каїда” широко використовує новітні медіа з метою популяризації засадничих ідей організації. У 2006 р. на конкурсних засадах було набрано редакторів Iнтернет-контенту, більд-редакторів та режисерів відеомонтажу для висвітлення війни в Іраку, Палестині та інших конфліктних зонах. У жовтні 2005 р. відкрито Інтернет-форум арабською мовою. Активним промоутером ”Аль-Каїди” виступає бельгійка Маліка eль-Ерауд, відома як кращий Інтернет-джихадист Європи під ніком "Umm Obeyda", хоча дана організація не толерує жінок.^⁹²⁸

Компанія з випуску медіапродукції “Аль-Каїди”- “Аs-Sahab” випустила 16 відеофільмів у 2005 р., 58 - у 2006 р., понад 90 - у 2007 р. Як і Голівуд, компанія володіє цільовою аудиторією і чітко артикулює послання “Аль-Каїди”. Зокрема, у 2006 р. на веб-сайтах був розміщений пропагандистський, з англійськими субтитрами, відеофільм “Без компромісів”, присвячений “герою ісламу і лицарю джихаду” в Іраку аль-Фаруку, відеоролики серіалу “Американці”, “Голокост у Хорасані”.^⁹²⁹ У 2007-2008 рр. “Аs-Sahab” випустила вісім відеороликів, призначених для завантаження на мобільні телефони через Bluetooth. У письмовій рекламі відео аз-Завахірі заявив: “Я звернувся до Аллаха в ім’я людей джихаду допомогти нам донести це послання Ісламу і монотеїзму по всьому світу і донести істину до людей всіх націй і народів”. Навряд чи компанія Nokia могла уявити таке застосування мобільного відео, коли обладнала смартфони програмою RealPlayer.^⁹³⁰

“Аль-Каїда” активно використовує найпопулярніші соціальні мережі та сервіси. Згідно з даними порталу comScore, лідерство серед відеохостингів зберігає YouTube – у січні 2008 р. сайт відвідало понад 250 млн. користувачів.^⁹³¹ На відміну від урядів Індонезії та Пакистану, які заблокували відеопортал після появи відеоролика “Фітна”,^⁹³² “Аль-Каїда” використовує його з метою піару у західному світі. У січні 2008 р. на ньому з’явився аз-Завахірі, і лише після цього розмістила звернення йорданська королева Ранія. А. аз-Завахірі, який наголошує на важливості “джихаду у ЗМІ”, у грудні 2007 р. зобов’язався відповістиAl-Sahab, al-Qaida's media arm, said Zawahiri would answer the questions "as much as he is able and at the earliest possible occasion"щодо від, на які зобов на питання “Аль-Каїді” “за змогою і при першій можливості зв'язку”.⁹³³ Отримавши 1888 письмових запитів, аз-Завахірі відповів на п’яту частину, причому навіть на ворожі звернення.^⁹³⁴

У відповідь на дії “Аль-Каїди” американський сенатор С. Д. Ліберман у травні 2008 р. скерував листа до пошуковика Google, заявивши, що “ісламістські організації використовують YouTube для поширення власної пропаганди, залучення послідовників”. Google responded May 19 by removing 80 videos that the company agreed violated YouTube’s guidelines against depicting gratuitous violence, advocating violence or using hate speech.Google видалив 80 відеофільмів “Аль-Каїди”, проте відмовився ввести цензуру на підставі того, що “YouTube сприяє свободі слова і захищає право кожного на подання непопулярних точок зору.” ^⁹³⁵ ”

Прикметно, що нові філії “Аль-Каїди” починають діяльність з Інтернет-акцій. Першим кроком “Аль-Каїди в Ємені” (2007) став випуск арабомовного Інтернет-журналу “Сада аль-Малахім”, у першому номері якого саудівський польовий командир в Іраку Абу Хамам аль-Кахтані закликає моджахедів Аравії зосередитись на ударах по нафтових об’єктах регіону.^⁹³⁶ “Аль-Каїда у Магрібі” (2006), на відміну від материнської алжирської групи СГПД, активно використовує Інтернет для е-реклами практично кожної операції АКМ. Під її впливом лівійська організація ВІГ-Л, яка раніше діяла непублічно, використала сайт “Аль-Каїди в Іраку” для заклику до боротьби з режимом Каддафі (2007).^⁹³⁷

Широке застосування ІКТ зумовило оперативну активність угрупування, яке охоплює до 95 країн (серед арабських країн відсутній Оман, серед ісламських держав Азії – Мальдіви і Бруней, в Африці – Кот д’Івуар, Нігерія, Габон, Того, Буркіна-Фасо, Гвінея, Гамбія, в Америці - Суринам). Однак організація присутня у найрозвинутішій країні Карибського басейну Тринідаді та лідері Океанії – Фіджі, хоча тут наявний незначний відсоток мусульман^⁹³⁸.

Інтернет не лише модерує ісламістський рух, але й виступає ареною суперечок між його представниками. Нову тенденцію у джихадистському Інтернеті відображають нападки форуму Madad al-Suyuf на шейха Абу Мухаммада аль-Макдісі. Цей факт віддзеркалює війну “блакитних комірців” джихаду проти “білих комірців”, тобто імамів. Джихадистів очолив Абу Мусаб аль-Сурі, прихильників Макдісі – шейх Хамід аль-Алі.^⁹³⁹

Прикметно, що у Інтернет-полеміці аль-Maкдісі послуговується не лише працями прихильників, але й арабськими ліберальними джерелами – статтею саудівського екс-джихадиста Мішарі аль-Дайді “Шейхів насилля багато... і Абу Мухамед аль-Maкдісі залишається найважливішим” (2004) та інтерв’ю каналу “Al-Jazeera” теперішнього редактора газети “Al-Sharq al-Awsat” Тарика аль-Хумайїда (2005). Цілком новою і несподіваною тенденцією стало те, що шейх на власному сайті цитує західних вчених - голандського дослідника Дж. Вейджмейкерса і засновника “Jihadica” Вілла Мак-Кентса на підтвердження того, що вороги розуміють його краще, ніж критики-джихадисти.

В. Мак-Кентс і видання військової академії Вест-Пойнт не вперше використовуються ідеологами джихаду. Айман аль-Завахірі згадував статтю В. Мак-Кентса і Дж. Бречмена “Крадіжка плану дій “Аль-Каїди” у відеозверненні і виданні “Тhe Exoneration”, використавши протиставлення цими авторами салафітського мадхалізму і джихадистського салафізму у боротьбі зі своїми критиками. Нещодавно Абу аль-Хумам Атарі цитував “Militant Ideology Atlas” у книзі “Екзальтована декларація справедливості нашого Шейха аль-Макдісі”. Таким чином, західні Інтернет-публікації сприяють продовженню політичного життя провідних ідеологів джихаду.^⁹⁴⁰

Єгипетський сайт, доступ до якого мають Талібан і “Аль-Каїда”, став платформою дискусії щодо шляхів і методів боротьби. На сайті таліби позиціонуються як “відповідальний політичний рух”, готовий підтримати позитивні і “законні” стосунки з сусідами Афганістану, та демонструють прагнення вступити у переговори з афганським урядом. На думку мулли Омара, Талібан, всупереч пропаганді США, ні для кого не створює загрози”.^⁹⁴¹

На думку М. Олбрайт, “Аль-Каїда” нагадує вірус, що передається від однієї людини до іншої, і що більше справжніх чи приписуваних “гріхів” на совісті США, тим небезпечніша заражена цим вірусом людина.^⁹⁴² Як зазначає екс-держсекретар США, значна перевага “Аль-Каїди” полягає у нетривіальному креативному спрямуванні її інформаційної політики. Першорядна увага надається проблемам історії, ідентичності і віри, які відзначаються трансцендентною сутністю.^⁹⁴³

На особливу увагу заслуговує інформаційна політика “Хизбалли”, яким була створена перша ісламська “позатериторіальна держава” та ініційована “соціальна мережева війна”. “Хизбаллa” володіє значними медіа-ресурсами, підтримує низку спеціалізованих сайтів – прес-центру, новинного, присвяченого нападам в Ізраїлі. З допомогою Інтернету доноситься до аудиторії власне послання без купюр. Однак гасло “Хизбалли” не автентичне – організація перефразувала відомий вираз саудівського короля Ібн-Сауда, що потрібно скинути англійців у Перську затоку, а Ізраїль – у Середземне море (1957)^⁹⁴⁴.

“Al-Manar” готує контент у цифровому форматі та розповсюджує його через медіа-канали, новинні блоки та відеорепортажі доступні для завантаження в Інтернеті, звичайні телетрансляції залучають цільову аудиторію у Палестині, супутникове телебачення - у США та Канаді.^⁹⁴⁵ Медіа-мережа позиціонується як “перша арабська медіа-корпорація, покликана проводити ефективну психологічну боротьбу проти сіонізму”^⁹⁴⁶.

“Хизбалла” запровадив перший сайт hizbollah.org. у 1996 р., станом на 2007 р. налічувалось близько п’ятдесяти сайтів англійською, німецькою, французькою, арабською мовами. У 2002 р. організація стала менш залежною від зовнішніх ресурсів, задіявши власний приватний сервер. Веб-мастер “Хизбалли” Aлі Аюб вважає Інтернет “суспільним надбанням і засобом вираження для всіх”, а стратегія угрупування полягає у тому, що “присутність в Інтернеті найважливіша для нас, наша єдина мета полягає у тому, щоб залишатись діючими”.^⁹⁴⁷

Інтернет-стратегія організації зміщується від концентрації до делегування прав, від мовлення до наративного подкастингу. Сайти “Хизбалли” належать до наступних груп:

новинно-інформаційний блок у складі Moqawama, присвяченого ізраїльській окупації і статусу лівансько-ізраїльського кордону, Intiqad і inbaa.com, присвячених новинам про іранські, іракські і ліванські політичні події; AlManar, присвяченого регіональним і міжнародним новинам в інтерпретації “Хизбалли”;
блок соціальних послуг, які виступають важливим інструментом пропаганди;
блок шиїтської індоктринації, переважно з посиланням на іранські сайти;
антиізраїльські веб-сайти;
дошки е-оголошень hadeel.net і al-Maaref для забезпечення віртуального форуму.

Англо- і арабомовна версії офіційного сайту запрограмовані на різні цільові аудиторії - ліванський народ, світову громадську думку, ізраїльтян, міжнародні ЗМІ, шиїтську громаду. Сайт артикулює основних ворогів - Ізраїль, США, ООН. Низка сайтів “Хизбалли” після 2006 р. локалізована у країнах Близького Сходу, зокрема, на дубайських серверах задіяні сайти Насралли, його заступника Кассема, Moqawama, інші знаходиться на серверах Комп’ютерного науково-дослідного центру ісламських наук у Кумі (Іран).^⁹⁴⁸

Зарубіжна інфраструктура “Хизбалли” діє у всьому світі, спираючись на левантійських емігрантів та іранські дипломатичні представництва. Еміграція з Сирії та Лівану почалась у 1860 р. до Єгипту, пізніше до США і Бразилії. Після імміграційного закону США (1924) емігранти переорієнтувались на Аргентину і Західну Африку^⁹⁴⁹ - Кот-д’Івуар і Сенегал, склавши основу французької колоніальної адміністрації.^⁹⁵⁰ У Західній Колумбії утворився етнокультурний комплекс “антьокенос”, назва яких походить від столиці давньої Сирії – Антіохії, що започаткований у ХVI-ХVII ст. іспанськими арабами, а пізніше сирійцями і ліванцями.^⁹⁵¹ У Затоці “Хизбалла” присутній у всіх країнах, крім Оману, в Африці – у не охоплених “Аль-Каїдою” західноафриканських державах, в Америці – у аналогічно не охоплених країнах Карибського басейу, Бразилії, Гайані, Сурінамі. “Хизбалла” відсутній в Азії, крім Малайзії і Індонезії, де закріпився на стратегічному для спостереження за Японією, Китаєм, Індокитаєм, Малаккою архіпелазі Сулу.^⁹⁵² Стратегічний центр “Хизбалли” в Африці базується у передовому щодо ІКТ Кот-д’Івуарі.^⁹⁵³

Підрозділ “Хизбалла-Хіджаз” (1980) шиїтів Східної провінції КСА діє також в ісмаїлітському регіоні Джиззан, але координується з Ємену. Він здійснює активну діяльність серед саудівської діаспори, особливо у Канаді. У турецькій провінції Діярбакир представлена інтелектуалами філія “Хизбалли” вважається однією з найактивніших.^⁹⁵⁴

ХАМАС володіє Палестинським інформаційним центром у Бейруті, Інтернет-ресурсами www/hamas.net, www.hamas.org, www/ummah.net/sos/links.php, www.islamic-rewiwal.com, www.as-sashwa.com/links.php^⁹⁵⁵. Сайт ХАМАС містить геоінформаційні матеріали, зокрема, карту Палестини у тих кордонах, в яких цю державу бачить організація.^⁹⁵⁶ Однак у застосуванні Інтернет-технологій серед палестинських організацій більш активний “Ісламський джихад Палестини” (ІДП), непублічна мережева військова структура.^⁹⁵⁷ Інформаційною інновацією ХАМАС можна вважати застосуваня двійника YouTube - соціальної пропагандистської мережі AqsaTube. Після короткочасного закриття AqsaTube відновлено під тією ж назвою у жовтні 2008 р., проте вже у формі загальнопалестинського веб-ресурсу. For that reason, the homepage has pictures not only of Hamas leaders who died in targeted attacks but also former leaders of other Palestinian terrorist organizations (such as Fathi Shqaqi, Abd al-Aziz Rantisi, Yasser Arafat, Abu Jihad [Khalil al-Wazir], Abu Ali Mustafa and Ahmed Yassin).⁹⁵⁸

Confessions of several detainees in Saudi Arabia are providing an indication of the extant Jihadi websites are impacting on potential Al-Qa’ida recruits.Особливою активністю у використанні соціальних мереж відзначається Hizbollah has a page on Facebook.”Хізб-ут-Тахрір”, яка володіє сімома групами на Facebook і чотирма в Orkut.There are many more pages to browse that were assembled as paeans by devotees of these Islamist groups and others.Facebook, Orkut, and other online social networks, are designed to provide a way for people to maintain existing relationships and to make new relationships with others who share common interests in one tidy cyber environment. Facebook використовується у країнах, де діяльність ісламістських угрупувань заборонена (Саудівська Аравія, Пакистан, Єгипет і Йорданія).Through the social networks they can join communities specific to their interests or affiliations and befriend others who share their views……(Counterterrorism Blog, 10 Jun 08)Muslim Extremist's Web Site Stirs Mixed Emotions in Charlotte, NC

Наведені дані свідчать про значну інформаційну присутність близькосхідних організацій як у регіональному, так і міжнародному вимірі. На відміну від радикальних, салафітські сайти надають меншого значення зовнішньому джихаду порівняно з внутрішнім. Однак навіть на джихадистських сайтах 60% інформації стосується ідеологічно-культурних установок і спрямовані на “суспільну війну за молодь”, позиціонуючи джихад як ісламську самосвідомість не лише у військовому, але й соціально-психологічному аспекті.^⁹⁵⁹ Тому головними завданнями ісламістської мережі залишаються інформаційно-пропагандистський вплив і організаційна діяльність.

***

Роль новітніх ЗМІ у регіоні менша, ніж традиційних, проте їх вплив збільшується під час кризових подій, зокрема, ліванського конфлікту (2006) чи операції “Литий свинець” у секторі Газа.

Інформаційна складова супроводжуватиме військові конфлікти у регіоні. Перша війна у Затоці сприяла появі панарабських сателітарних мереж, війна в Іраку призвела до створення арабомовних телеканалів низкою неарабських країн (Іран, США, Ізраїль, Великобританія, Франція),^⁹⁶⁰ ліванський конфлікт сприяв становленню арабської блогосфери, конфлікт у секторі Газа (2009) залучив в якості інформаційного інструменту соціальні мережі.

Слід також зауважити, що технологічний прогрес прямо не корелює з розвитком демократії чи економічним неолібералізмом. Незважаючи на те, що більшість досліджень акцентують увагу на тому, що вільні інформаційні потоки сприяють утвердженню демократії, ІКТ можуть використовуватись акторами, які не сповідують демократичні цінності^⁹⁶¹. Недержавні військові формування Іраку, Лівану та Палестини активно використовують переваги новітніх інформаційних технологій. Події у Лівані (2006) підсилили дану тенденцію, оскільки “Хизбалла” не зазнав поразки і шукає інноваційні інформаційні підходи для подальшого використання у боротьбі з Ізраїлем. Супутньою тенденцією стане інформаційне насичення радикалізму у країнах-руїнах на кшталт Іраку та у державах з ісламістською опозицією (Саудівська Аравія і Єгипет).