Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ГУМАНІТАРНИХ І СОЦІАЛЬНИХ НАУК

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

Плани та методичні вказівки

до підготовки контрольних робіт

для студентів денної форми навчання

спеціальності

«Міжнародна інформація»

Затверджено

на засіданні кафедри політології

Протокол №__ від 19.02.2010 р.

Львів – 2010

Зовнішня політика України: Плани та методичні вказівки до підготовки контрольних робіт для студентів денної форми навчання спеціальності «Міжнародна інформація» / Укл.: Бучин М. А., Ільницька У. В., Кукарцев О. В., Кучма Л. О., Пасічний Р. Я., Тишкун Ю. Я., Турчин Я. Б. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010. – 56 с.

Укладачі:

Бучин М. А., к.п.н., доц.

Ільницька У. В., к.п.н., доц.

Кукарцев О. В., к.п.н., асист.

Кучма Л. О., к.п.н., асист.

Пасічний Р. Я., ст.викл.

Тишкун Ю. Я., к.п.н., асист.

Турчин Я. Б., к.п.н., доц.

Відповідальна за випуск: Кучма Л. О., к.п.н., асист.

Рецензенти:

Луцишин Г. І., к.п.н, доц.

Демчишак Р. Б., к.п.н., доц.

Рекомендовано до друку

Вченою радою

Інституту гуманітарних та соціальних наук

НУ "Львівська політехніка"

(протокол № від 14 жовтня 2010 р.)

© Національний університет «Львівська політехніка», 2010 ©

Тема 1. Зовнішня політика держави як об′єкт дослідження

Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: співвідношення понять та принципів.
Типи зовнішньої політики держав.
Зовнішня політика України, її дослідження та періодизація.

ЛІТЕРАТУРА

Віднянський С. В. Зовнішня політика України: Виклад за програмою підготовки магістрів зовнішньої політики / Віднянський С. В. – К.: ДЕМІД, 2006. – 76 с.
Віднянський С. В. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи / С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов // Український історичний журнал. – 2001. – Вип. 4. – С. 41-57.
Внешняя политика в ХХI веке: вопросы теории и практики: Матер. научн. семинара / Под. ред. П. А. Цыганкова. – М.: КДУ, 2009. – 232 с.
Зовнішня політика України: перші підсумки та перспективи 2008 року: Матеріали «круглого столу», (4 квіт. 2008 р.) [Електронний ресурс] / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – 98 с. – Реж. дост. до рес.: .gov.ua/book/vidannya/stil.pdf
Косолапов Н. А. Анализ внешней политики: основные направления исследований / Н. А. Косолапов // Мировая экономика и международные отношения (МЭМО). – 1999. – №2. – С. 77-85.
Мальський М. З. Теорія міжнародних відносин: Підручн. / М. З. Мальський, М. М. Мацях. – К.: Знання, 2007. – 461 с.
Мировая политика и международные отношения: Учеб. пособие / Под ред. С. А. Ланцова, В. А. Ачкасова. – СПб: Питер, 2008. – 443 с.
Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібн. [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь, 1999. – 240 с. – Реж. дост. до рес.: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
Основи політичної науки: Курс лекцій: У 4-х т. / Б. Кухта, Г.Ткаченко, Л. Старецька [та ін.]; за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
Пасічник Н. С. Концептуальні моделі зовнішньої політики Ґ. Еллісона [Електронний ресурс] / Пасічник Н. С. // Політологічний вісник: Зб. наук. праць. − К.: «ІНТАС», 2009. − Вип. 41. − С. 113-123. – Реж. дост. до рес.: .ua/portal/Soc_Gum/Pv/2009_41.pdf
Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина [та ін.]. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.
Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. [для студ. ВНЗ] / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
Ярошко О. З. Проблеми практичного наповнення та втілення зовнішньої політики України [Електронний ресурс] / Ярошко О. З. // Стратегічні пріоритети: наук.-аналітич. щоквартал. збірник / Нац. інс-т стратегіч. досліджень. – К.: НІСД, 2007. – №3 (4). – С. 148-154. – Реж. дост. до рес.: gov.ua/book/StrPryor/4/21-Yaroshko.pdf

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд першого питання необхідно розпочати з аналізу змісту таких понять як «міжнародні відносини», «міжнародна політика», «зовнішня політика», «геополітика», «дипломатія» у їх співвідношенні одне з одним [3, с. 7-84; 5–7; 9, с. 11-24; 11, с. 420-425]. Доцільно показати процес виокремлення аналізу зовнішньої політики як самостійного напряму у комплексі наук про міжнародні відносини (слід описати процес розмежування предметів дослідження теорії міжнародних відносин та аналізу зовнішньої політики). Окремого розгляду потребують як підходи щодо визначення основних прикладних принципів, якими керуються (або повинні керуватися) держави у своїй зовнішньополітичній діяльності, так і теоретико-методологічні підходи щодо загальних принципів діяльності усіх суб’єктів міжнародних відносин [3, с. 20-55, 90-101; 9, с. 425-433].

У другому питанні доцільно зосередити увагу на національних інтересах держави у міжнародних стосунках, які визначають спосіб дії держави на міжнародній арені. У цьому контексті йдеться про певний тип зовнішньої політики держави. Слід розглянути основні типології зовнішньої політики держави, які пропонуються у сучасній теорії міжнародних відносин. У процесі аналізу варто висвітлити теоретичні погляди щодо проблем детермінації типу зовнішньої політики України, які визначають основні стратегічні та тактичні виміри її зовнішньополітичної діяльності. Останні прописані у доктринальних основах зовнішньої політики України, в яких закладені шляхи становлення ефективних відносин з іншими суб′єктами міжнародних відносин, способи вирішення Україною дилеми безпеки у світовому співтоваристві [5; 6, с. 187–199; 7, с. 266–269; 10; 11, с. 532–535].

Розгляд третього питання потрібно розпочати із з′ясування стану наукового дослідження зовнішньополітичної діяльності України, тут варто висвітлити теоретичні напрями, у рамках яких аналізується вітчизняна зовнішня політика. Особливу увагу слід зосередити на загальній характеристиці основних періодів зовнішньополітичної історії України [1–2; 4; 8; 12, с. 13–31; 13].

Тема 2. Зовнішня політика Київської Русі

Народження давньоруської дипломатії. Міжнародні контакти давніх слов′ян.
Зовнішня політика князів у процесі творення та розквіту Київської держави (Олег, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий).
Зовнішня політика удільних князівств в епоху феодальної роздробленості Русі (Ярослав Осмомисл, Володимир Мономах).

ЛІТЕРАТУРА

Баран В. Д. Давні слов’яни / В. Д. Баран. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.
Княжа доба: історія і культура: Зб. наук. праць / [відп. ред. Я. Ісаєвич]. – Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 2007. – №1. – 336 с.
Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / М. Ф. Котляр. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.
Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.
Моця О. П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів / О. П. Моця // Український історичний журнал. – 2007. – №1. – С. 4-19.
Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібн. [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь, 1999. – 240 с. – Реж. дост. до рес.: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
Основи політичної науки: Курс лекцій: У 4-х т. / Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старецька [та ін.]: за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. – М.: Наука, 1968. – 474 с.
Сахаров А. Н. Дипломатия Древней Руси: ІХ – первая половина Х в. / А. Н. Сахаров. – М.: Мысль, 1980. – 358 с.
Сахаров А. Н. Дипломатия Святослава / А. Н. Сахаров. – М.: Международные отношения, 1982. – 240 с.
Толочко О. П. Київська Русь / О. П. Толочко, П. П. Толочко. – К.: Альтернативи, 1998. – 352 с.
Толочко П. П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / П. П. Толочко. – СПб: Алетейя, 2003. – 160 с.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Початки політичної історії сучасної України вчені пов’язують із зародженням державотворчих процесів у великих племінних об’єднаннях слов’ян (союзах племен) на її території у VI-VIII ст. Завдання першого питання контрольної роботи полягає у розкритті напрямів та характеру міжнародних контактів східних слов’ян з сусідніми народами. Необхідно вказати, що формування слов'янських протодержавних утворень на території сучасної України супроводжувалося гострою боротьбою з сусідніми державами та землями (конфлікти з хозарами, населенням Центральної Європи, Подунав'я, слов'яно-візантійські війни тощо), встановленням дипломатичних контактів (наприклад, військові союзи слов'ян з Візантією), розвитком зовнішньої торгівлі [1, c. 79-90, 135-164, 236-244; 4, с. 28-35; 6, с. 1-5; 9; 12, c. 10-44].

Починаючи розгляд другого питання, необхідно зосередити увагу на зовнішніх факторах формування державності східних слов’ян з центром у Києві. Зокрема варто розкрити вплив варягів, хозар, Візантії на становлення та розвиток політичної системи Київської Русі [1, с. 135-164; 4, с. 33-37; 5; 6, с. 6-12; 9; 11, с. 14-74; 12, с. 30-88]. Слід коротко охарактеризувати зміст зовнішньої політики Київської держави за часів князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого та Ярослава Мудрого, виділивши основні напрями військово-політичної активності, дипломатичні відносини з близькими та віддаленими сусідами, роль династичних шлюбів у налагодженні відносин з ними [2; 4, с. 38-58; 5, с. 6-16; 6, с. 12-34; 7, с. 352-357; 9, с. 19-142; 9; 10; 11, с. 59-172].

У третьому питанні треба описати зміни характеру зовнішньої політики Київської Русі, які настали у період її феодальної роздробленості [8, с. 145]. Роздрібнення Київської Русі по смерті Ярослава Мудрого спричинилося до появи великих і малих, незалежних і напівзалежних князівств, які вступали у складні відносини між собою та зовнішнім світом. Особливу увагу слід зосередити на зовнішньополітичній діяльності великого князя київського Володимира Мономаха та галицького князя Ярослава Осмомисла [3, с. 119-132; 4, с. 58-72; 5, с. 16; 6, с. 357; 9, с. 40-48, 52-54, 56, 84-88, 109-118, 124-127, 129-131, 135-136, 145-225; 10, с. 174-242; 11, с. 89-159].

Тема 3. Зовнішня політика Галицько–Волинської Русі епохи розквіту

Зовнішня політика Галичини та Волині до об′єднання двох князівств.
Зовнішня політика об′єднаного князівства (за князювання Романа Мстиславовича).
Міжнародна діяльність Данила Галицького та його наступників.

ЛІТЕРАТУРА

Головко О. Б. Держава Романовичів та Золота Орда / О. Б. Головко // Український історичний журнал. – 2004. – №6. – С. 3-16.
Ісаєвич Я. Князь і король Данило та його спадкоємці / Ярослав Ісаєвич [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. – 2001. – №48 (372). – Реж. дост. до рес.: /3000/3150/33129/
Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / М. Ф. Котляр. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.
Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство [Електронний ресурс] / І. П. Крип’якевич. – 2-е вид., із змінами і доп. – Львів: Інс-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1999. – 220 с. – Реж. дост. до рес.: rg.ua/krypgvol/krypgv.htm
Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.
Майоров О. Зовнішня політика Галицько-Волинської Русі часів Четвертого Хрестового походу: стосунки з Німеччиною, Візантією та Польщею / Олександр Майоров // Ruthenica. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2008. – №7. – С. 105-129.
Моця О. П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів / О. П. Моця // Український історичний журнал. – 2007. – №1. – С. 4-19.
Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібн. [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь,1999. – 240 с. – Реж. дост. до рес.: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
Основи політичної науки: Курс лекцій: У 4-х т. / Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старецька [та ін.] : за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. – М.: Наука, 1968. – 474 с.
Політична історія України: Посібн. [для студентів ВНЗ] / Є. О. Бондарєв, В. П. Горбатенко, В. А. Греченко [та ін.] : за ред. В. І. Танцюри. – К.: Видавн. центр „Академія”, 2001. – 488 с.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Феодальна роздрібненість на Русі змінила характер її зовнішньої політики, зруйнувавши відносно єдину зовнішню її політику. З другої половини ХІ ст. розвиваються зовнішньополітичні зв’язки окремих самостійних князівств Русі, серед яких на статус великих претендували Галичина та Волинь. У першому питанні необхідно розкрити геополітичні і зовнішньополітичні умови внутрішнього зміцнення та розвитку Галицького та Волинського князівств, появи умов для їхнього об’єднання у другій половині ХІІ ст. Окрему увагу слід приділити дипломатичній діяльності галицьких (Володимира (Володимирка) Володаревича та Ярослава Осмомисла) та волинських (Романа Мстиславича) князів щодо зміцнення й розширення своїх володінь, а також боротьбі князівств з сусідніми державами та племенами за вплив у регіоні [3, c. 69-152; 4; 5, с. 71-74; 7].

У другому питанні доцільно розглянути зовнішню політику Романа Мстиславича у роки його правління об’єднаним Галицько-Волинським князівством. Слід висвітлити військові, політичні, династичні, економічні стосунки князя із сусідніми європейськими країнами (Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Візантією, Римом); походи проти половців; розкрити зовнішньополітичні фактори посилення та послаблення державної могутності Галицько-Волинського князівства [3, c. 153-160, 256-266; 4; 5, с. 74-76; 6; 8, c. 46-51; 10, c. 164-166, 201, 212-213, 221].

Розкриваючи зміст третього питання, слід охарактеризувати основні вектори зовнішньополітичної діяльності роду Романовичів, проаналізувати роль його представників у міжнародній політиці того часу. Першочергове значення має розгляд закордонної політики Данила Галицького, на час правління якого Галицько-Волинське князівство стало одним з найвпливовіших міжнародних суб’єктів у Центральній Європі. Треба коротко описати його стосунки з угорськими, польськими та литовськими феодалами, Тевтонським Орденом, Папським Престолом та Золотою Ордою. Одночасно слід проаналізувати причини ослаблення позицій Галицько-Волинського князівства на міжнародній арені за володарювання наступників короля Данила [1; 2; 3, c. 178-228, 266-292; 4; 5, с. 76-81; 7, с. 16-18; 9, с.357-358; 11, с. 66-72].

Тема 4. Зовнішня політика Козацької держави

Дипломатія Запорізької Січі (від Байди Вишневецького до Б.Хмельницького).
Формування зовнішньополітичного курсу держави Б. Хмельницького.
Московський вектор зовнішньої політики Б. Хмельницького: Переяславська угода та її наслідки.

ЛІТЕРАТУРА

Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1665 / В. Горобець. – К.: Інс-т Історії України НАН України, НДІ козацтва, 2001. – 533 с.
Гурбик А. О. Раднотський зовнішньополітичний курс гетьмана України Б. Хмельницького (1656-1657 рр.) / А. О. Гурбик // Український історичний журнал. – К.: "Наукова думка", 2008. – №6. – С. 57-86.
Зінченко А. Історія дипломатії від давнини до нового часу: Навч. посібн. / Арсен Зінченко. – Вид. 2-ге, доповнене. – К.: РВЦ «Проза», 2005. – 559 с.
Леп'явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561-1591) / С. Леп'явко. – Чернігів: Сіверянська думка, 1999. – 216 c.
Мицик Ю. А. З досліджень історії Переяславської ради 1654 р. / Ю. А. Мицик // Український історичний журнал. – 2003. – №6. – С. 93-110.
Наслідки Переяславської ради 1654 року: Зб. статей / [Ред. І. Гирич]. – К.: Смолоскип, 2004. – 606 с.
Нариси з історії дипломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко [та ін.] : під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібн. [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь, 1999. – 240 с. – Реж. дост. до рес.: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич [та ін.]. – К.: Смолоскип, 2003. – 830 с.
Політична історія України: Посібн. [для студентів ВНЗ] / Є. О. Бондарєв, В. П. Горбатенко, В. А. Греченко [та ін.]: за ред. В. І. Танцюри. – К.: Видавн. центр „Академія”, 2001. – 488 с.
Сас П. М. Посольство Війська Запорозького до московського царя Михайла Федоровича 1620 р. / П. М. Сас // Український історичний журнал. – 2003. – №6. – С. 16-28; 2004. – №1. – С. 3-20.
Сергійчук В. І. Переяславська рада – трагедія України і програш Європи / Володимир Сергійчук. – К.: Діокор, 2003. – 136 с.
Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.
Степанков В. С. Переяславська присяга 1654 р.: зміст і наслідки / В. С. Степанков // Український історичний журнал. – 2003. – №6. – С. 28-39; 2004. – №1. – С. 20-28.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першій половині XVII ст. козацтво перетворюється на провідника й захисника інтересів українського суспільства, стає впливовою політичною силою Речі Посполитої загалом та Східної Європи зокрема. Тому при розгляді першого питання основну увагу слід зосередити на кількох проблемах, а саме: 1) суб’єктивізації козацтва у міжнародних відносинах та його перших угодах; 2) зовнішньої політики Запорізької Січі 20-40-х рр. XVII ст.; 3) козаччини у сфері інтересів європейських держав (друга половина XVI – перша половина XVII ст.) [4; 7, с. 107-112; 8, с. 69-82; 10, с. 91-105; 12].

Розгляд другого питання варто розпочати з висвітлення міжнародно-політичних умов утворення української держави та ролі у цьому процесі козацтва на чолі з Б. Хмельницьким. Характеризуючи зовнішню політику Війська Запорізького за часів правління Б. Хмельницького потрібно розглянути польсько-український конфлікт, а також дипломатичні зусилля гетьмана щодо участі України у різноманітних зовнішньополітичних коаліціях проти Польщі, пояснити суперечності, які виникали у цій взаємодії між державами того часу [1; 2; 7, с. 113-153; 8, с. 83-106; 9; 10, с. 105-123; 12; 13, с. 69-210; 14].

У третьому питанні потрібно розкрити обставини створення та розпаду українсько-московського союзу, укладеного в Переяславі 1654 р. (додатково затвердженого т. зв. «Березневими статями» 1654 р., підписаними козацьким посольством з московським царем у Москві), а також проаналізувати його зовнішньополітичні наслідки для Козацької держави [1; 5; 6; 7, с. 142-144; 8, с. 95-98; 9; 10, с. 117-122; 12; 13, с. 181-184; 14].

Тема 5. Зовнішня політика автономної Гетьманщини

Різновекторність зовнішньополітичних орієнтацій в період гетьманства Ю. Хмельницького – П. Дорошенка.
Дипломатична діяльність І. Мазепи та П. Орлика.
Зовнішня політика Гетьманщини періоду занепаду (від І. Скоропадського до К. Розумовського).

ЛІТЕРАТУРА

Горобець В. М. Українсько-російські політичні відносини другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст.: тенденції, характер, етапи [Електронний ресурс] / В. М. Горобець, О. К. Струкевич // Український історичний журнал. – 1997. – №1. – C. 22-43. – Реж. дост. до джер.: rg.ua/JournALL/journal/ 1997/1/2.pdf
Дорошенко Д. І. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя та політичної діяльності / Д. І. Дорошенко. – Нью-Йорк: Видав. укр. вільної АН у США, 1985. – 712 с.
Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич: [Відп. ред.: Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович]. – Львів: Світ, 1990. – 520 с. – (Пам’ятки історичної думки України).
Нариси з історії дипломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко [та ін.]: під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібн. [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь, 1999. – 240 с. – Реж. дост. до джер.: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба [Електронний ресурс] / Оглоблин Олександр: [ред. Л. Винар]. – 2-ге вид., доп. – К., 2001. – 461 с. – Реж. дост. до рес.: rg.ua/coss3/ohl.htm
Політична історія України: Посібн. [для студентів ВНЗ] / Є. О. Бондарєв, В. П. Горбатенко, В. А. Греченко [та ін.]: За ред. В. І. Танцюри. – К.: Видавн. центр „Академія”, 2001. – 488 с.
Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.
Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648–1714 рр. / Т. Чухліб. – Вид. 2-ге, доопрац. – К.: Арістей, 2005. – 640 с.
Яковлєва Т. Г. Кримсько-турецький фактор у політиці гетьманів України у 60-ті рр. XVII ст. [Електронний ресурс] / Т. Г. Яковлєва // Український історичний журнал. – 2003. – №2. – С. 14-24. – Реж. дост. до рес.: rg.ua/JournALL/journal/2003/2/2.pdf

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Зміст першого питання варто розкрити через аналіз розвитку стосунків української суспільно-політичної верхівки з Річчю Посполитою, Османською імперією та Московською державою на тлі міжнародних взаємин у Центрально-Східній Європі у період гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1663, 1677-1681 рр.) та Петра Дорошенка (1665-1676 рр.). Слід дослідити зовнішньополітичну діяльність гетьманських урядів щодо пошуку механізмів військово-політичного та міжнародно-правового утвердження (легітимації) нового державного утворення – Війська Запорозького [1, c. 26-29; 2; 3, c. 194-204; 5; 7, c. 127-132; 8, c. 237-250, 277-289, 300-329; 9; 10].

У другому питанні необхідно висвітлити зміст зовнішньої політики гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Слід описати залежний стан Українського Гетьманату від Москви (юридично закріплений Коломацькою угодою 1687 р.), що змусило І. Мазепу виступати спочатку союзником Московської держави у війні проти Криму та Туреччини, а із початком Великої Північної війни (1700-1721 рр.) надати військову та економічну допомогу антишведській коаліції. Потрібно розкрити особливості кризи українсько-російських відносин, які змусили І. Мазепу та його наступника – Пилипа Орлика шукати союзу з Річчю Посполитою, Швецією, Кримським ханством, а також наслідки таких взаємин [1, c. 30; 3, c. 208-220; 5; 6; 7, c. 137-145; 9].

Третє питання передбачає розгляд міжнародної діяльності Гетьманщини від початку гетьманування І. Скоропадського до ліквідації української автономії за часів К. Розумовського. Інкорпорація козацької держави до складу Російської імперії призвела до перетворення Гетьманату у колоніальний об’єкт, який мав обслуговувати інтереси метрополії. Варто висвітлити питання втручання російської адміністрації в кадрову політику Гетьманату, описати проведені Петербургом інкорпораційні за змістом реформи 1722-1725 рр., які були спрямовані на ліквідацію автономії Гетьманщини, асиміляції та поглинання українських земель загальноімперським організмом. Аналізуючи розвиток російсько-українських політичних відносин, слід порівняти політико-правовий статус та повноваження гетьманів з повноваженнями царських представників у період 1727-1764 рр. [1, c. 30-34; 3, c. 220-224; 5; 7, c. 145-150; 9].

Тема 6. Зовнішня політика України на початку ХХ століття

Зовнішня політика УНР та Центральної Ради. Брестський мирний договір та його наслідки.
Зовнішня політика Української держави П. Скоропадського (відносини з країнами Почвірного союзу, постімперськими утвореннями та нейтральними державами).
Зовнішня політика ЗУНР, УНР доби Директорії та союзної держави.
Роль Варшавського та Ризького мирних договорів для зовнішньої політики суверенної української держави.

ЛІТЕРАТУРА

Боєчко В. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан / В. Боєчко, О. Ганжа, Б. Захарчук. – К.: Основи, 1994. – 168 с.
Верстюк В. Ф. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії: В 3-х т. / В. Ф. Верстюк, В. М. Горобець, О. П. Толочко. – К.: Наукова думка, 2004. – Т. 1. – 504 с.
Горак В. Зліт і падіння Директорії / В. Горак // Віче. – 1995. – №4. – С. 106–116.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст.: Навч. посібн. / Я. Грицак. – К: Ґенеза, 1996. – 360 с.
Держалюк М. С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917-1922 роках / М. С. Держалюк. – К: Оріяни, 1998. – 240 с.
Дещинський Л. Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посібн. / Л. Є. Дещинський, A. B. Панюк. – Львів: Вид-во НУ «ЛП», 2001. – 424 с.
Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж. Б. Дюрозель; [Пер. з фран.] – К.: Основи, 1995. – 903 с.
Історія України: нове бачення: У 2-х т. / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.
Матвієнко В. Українська дипломатія 1917-1921 років на теренах постімперської Росії: Моногр. / В. Матвієнко. – К.: Вид. полігр. центр «Київ ун-т», 2002. – 373 с.
Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
Нариси історії України (Початок XIX ст. – перша чверть XX ст.): Навч. посібн. – Львів: Військовий інс-т НУ “ЛП”, 2003. – 274 с.
Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібн. / І. О. Овсій. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.
Рубльов О. С. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. / О. С. Рубльов, О. П. Реент. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.
Тищик Б. Й. Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1923) / Б. Й. Тищик. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.
Чалий В. Українська держава 1917-1920 рр. як суб′єкт міжнародного права / В. Чалий // Нова політика. – 1996. – №1. – С. 35–41.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні контрольної роботи необхідно проаналізувати зовнішню політику УНР та Центральної Ради, їх дипломатичну діяльність. Слід розглянути основні вектори зовнішньополітичної діяльності УНР, зовнішньополітичні альтернативи Української Центральної Ради, зокрема стосунки з Росією, країнами Антанти та Німеччиною й її союзниками. Особливу увагу слід надати розгляду умов Берестейської угоди 9 лютого 1918 р. [1, с. 12-43; 2, с. 412-448; 5; 6, с. 135-156; 8, с. 3-52; 9; 10, с. 314- 327; 11, с. 180-185; 12; 13, с. 46-100; 15].

У другому питанні слід розглянути новий етап в історії української дипломатії, пов'язаний із зовнішньополітичною діяльністю уряду гетьмана П. Скоропадського. Йдеться про особливості діяльності нового керманича у сфері міжнародних взаємодій, розбудови української дипломатичної служби, зокрема у відносинах з країнами Центральної Європи та національними державами, що утворилися на постімперському просторі [2, с. 448-464; 4, с. 127-134; 5; 6, с. 157-164; 8, с. 53-76; 9; 10, с. 327-340; 11, с. 186-190; 12; 13, с. 101-144; 15].

Продовжуючи розгляд даної теми, у третьому питанні слід розглянути процес утворення ЗУНР та її зовнішньополітичні орієнтири, враховуючи аспекти фактичної міжнародної ізоляції, військової агресії з боку сусідніх держав та, водночас, нагальні проблеми об′єднання українських земель. У цьому питанні увагу слід зосередити на дипломатичній діяльності Директорії та її місій за кордоном. Варто проаналізувати як саме національно-демократичні сили використали факт відновлення Української Народної Республіки у процесі розбудови незалежної держави та здобуття міжнародного визнання. У цьому питанні слід розглянути відносини УНР та ЗУНР, процес об’єднання Наддніпрянської та Наддністрянської України та ті розбіжності, що існували між урядами УНР та ЗУНР у зовнішньополітичних підходах й орієнтаціях [1, с. 118–121; 2, с. 464-494; 3; 4, с. 134-166; 6, с. 164-176; 7; 8, с. 77-143; 9; 10, с. 340-369; 11, с. 190-196; 12; 13, с. 145-190; 14, с. 265-353].

У четвертому питанні увагу необхідно звернути на оцінку Варшавської угоди з Польщею 1920 р.; розглянути основні зусилля С. Петлюри та уряду УНР у пошуках нових союзників, беручи до уваги стан війни та безперспективність надій на визнання України країнами Антанти [4, с. 153-155; 5; 8, с. 91-100; 9; 10, с. 380-391; 11, с. 196-201; 12, с. 179-188; 15].

Blog

Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни

Содержание