Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 13. Проблеми взаємодії України та ЄС
Методичні рекомендації
Тема 14. Відносини Україна–НАТО в контексті української та європейської безпеки
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Тема 13. Проблеми взаємодії України та ЄС

  1. Інтеграція як найвища форма співробітництва. Моделі інтеграції. Етапи формування та розвитку ЄС.
  2. Цілі, зовнішньополітичні орієнтири ЄС та механізми їх реалізації стосовно України.
  3. Інтеграція до ЄС як основна зовнішньополітична ціль Української держави: правові підстави та механізми її реалізації.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Борко Ю. А. От европейской идеи – к единой Европе / Ю. А. Борко; Ин-т Европы РАН. – М.: Деловая литература, 2003. – 463 с.
  2. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі / Волес В., Волес Г. – К., 2004. – 871 с.
  3. Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу / Копійка В. В. — К.: Вид-во КНУ ім. Т. Шевченка, 2002. — 253 с.
  4. Копійка В. В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. посібн. / Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. — К.: Ін Юре, 2001. — 448 с.
  5. Мартинюк В. Розвиток політики безпеки і оборони Європейського Союзу: можливості для інтеграції України / Віталій Мартинюк // RU (Research Update). – 14-й рік видання. – №32/550. – 3 жовтня 2008 р. – Реж. дост. до рес.: .kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&si=6032584&mode=thread&order=0&thold=0;
  6. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності / В. С. Будкін, М. А. Дудченко, А. С. Філіпенко [та ін.] — К.: Знання України, 2004. —304 с.
  7. Мусис Н. Усе про спільні політики Європейського Союзу / Мусис Ніколас. – К.: К. І. С, 2005. – 466 с.
  8. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 2001. – 736 с.
  9. Посельський В. Конституційний устрій Європейського Союзу / Посельський В. — К.: Таксон, 2005. — 280 с.
  10. Посельський В. Європейський Союз після ратифікації Лісабонського договору / Володимир Посельський // Дзеркало тижня. – 2009. – 10 жовтня. – №38(766).
  11. Східне партнерство ЄС: додаткові можливості для євроінтеграції України / І. Ф. Ґазізуллін, М. М. Гончар, О. В. Коломієць [та ін.]; за ред. В. Мартинюка. ; УНЦПД. – К.: Агентство "Україна", 2009. – 84 с.
  12. Силіна Т. Володимир Хандогій: «Нам необхідно постійно продовжувати діалог…» / Тетяна Силіна // Дзеркало тижня. – 2009. – 5 вересня. – №33 (761).
  13. Хмелько В. Ставлення громадян України до її вступу до Євросоюзу і НАТО і їхні оцінки своєї обізнаності стосовно цих організацій / Хмелько В. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. – №1. – С. 71–87.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд першого питання необхідно розпочати з висвітлення теоретичних аспектів міждержавної інтеграції. Доцільно виділити основні підходи до трактування поняття “інтеграція”, виявити її причини та цілі. Особливу увагу слід зосередити на моделях інтеграції та її формах, які виділяються у практичній діяльності та у науково-теоретичних розробках дослідників. На підставі цього варто проаналізувати процес формування та розвитку Європейського Союзу (ЄС) як міждержавного інтеграційного об’єднання, яке здійснює найбільший вплив на українську державу [1-4; 6-7; 9-10].

Починаючи розгляд другого питання необхідно з’ясувати зовнішньополітичні цілі та орієнтири Спільної зовнішньої політики та політики безпеки (GASP) ЄС в Україні. Йдеться, передусім, про забезпечення міжнародної безпеки у сферах боротьби з тероризмом, нелегальною міграцією, екологічними проблемами, розширення торгівлі, розвитку науки тощо. Доцільно розглянути центри прийняття рішень у рамках GASP (керівництво держав-членів, президент Ради ЄС, Європейська комісія та Європейський парламент, Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки) та їх позиції щодо України. У цьому питанні варто проаналізувати засоби впливу ЄС на нашу державу – узгодження політики держав-членів, застосування економічних санкцій і програм допомоги та розвитку, заохочення перспективи вступу до ЄС тощо, а також основні загрози застосування силового тиску в майбутньому [2-3; 5; 7; 9-10].

У третьому питанні варто зосередитись на розгляді зовнішньополітичних цілей України, та проаналізувати причини домінування серед них бажання інтеграції до ЄС. Слід визначити правові й соціальні підстави та механізми втілення інтеграції, а саме: узгодження законодавства, розвиток транскордонної співпраці та програми сусідства, перспективи створення зони вільної торгівлі, політичні і економічні труднощі інтеграції тощо. Зокрема слід проаналізувати: 1) об’єктивні та суб’єктивні причини вибору курсу на інтеграцію України до ЄС; 2) зародження двосторонніх відносин; 3) правову базу двосторонніх стосунків ЄС та України; 4) європейський курс Президента Л. Д. Кучми; 5) “романтизм” європейського курсу Президента В. А. Ющенка; 6) подальші перспективи двосторонньої співпраці [3; 5; 8; 11-12; 13].

Тема 14. Відносини Україна–НАТО в контексті

української та європейської безпеки

  1. НАТО як основний безпековий інститут держав Заходу.
  2. Взаємодія з НАТО як спосіб вирішення проблем національної безпеки України. Провові основи та механізми реалізації інтеграції України в НАТО.
  3. Політичні та соціокультурні перешкоди інтеграції України в НАТО.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Балабин В. В. Міжнародні відносини і євроатлантичне майбутнє України: Підручн. / Балабин В. В., Безносюк О. О., Заруба О. Г. [та ін.]; За заг. ред. Балабіна В. В. – К.: ТОВ “Інфодрук”, 2008. – 358 с.
  2. Вплив євроатлантичної інтеграції на соціально-економічне та політичне становище України / [Ребкало В. А., Козаков В. М.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 24 с.
  3. Капітоненко М. Нова роль НАТО в Європі? / Капітоненко М. // З.С. (Зовнішні справи). – 2009. – №3. – С. 16.
  4. Гайдуков Л. Альянс без погонів. Наукова та освітня складові в сучасній діяльності НАТО і євроатлантичній інтеграції України / Гайдуков Л. // Політика і час (ПіЧ). – 2006. – №6. – С. 3.
  5. Контури європейської безпеки: процес створення / [Вонсович О. С.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 24 с.
  6. Локальні та регіональні конфлікти: загроза миру / [Семіков О. В., Фурашев В. М.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 20 с.
  7. Операції НАТО / [Дробіт В. М., Семіков О. В., Фурашев В. М.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 24 с.
  8. Поліщук О. На євроатлантичному просторі безпеки: [НАТО] / Поліщук О. // Політика і час (ПіЧ). – 2006. – №10. – С. 22.
  9. Постанова Верховної Ради України “Про питання вступу України до Північноатлантичного договору (НАТО)” від 06.03.2008 р. №126-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – №13. – С. 356. – Ст. 111. – Реж. дост. до рес.: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=126-17&p= 1258040926469958;
  10. Співробітництво Росії з НАТО / [Семіков О. В, Фурашев В. М.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 24 с.
  11. Україна-НАТО: "за" та "проти" / [Палій О. А.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 24 с.
  12. Шерр Д. НАТО-60: під тягарем прожитих років / Джеймс Шерр // Дзеркало тижня. – 2009. – 11 квітня. – №13 (741).
  13. Що загрожує Україні / [Жовта І. В., Семіков О. В., Фурашев В. М.]. – К.: Т-во "Знання України", 2007. – 24 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні необхідно розглянути Північноатлантичний Альянс (NATO) як військово-політичну та безпекову організацію, що покликана забезпечувати безпекові та інші потреби через механізми співробітництва держав Заходу. Слід прослідкувати еволюцію Альянсу протягом 1949-2009 рр. Тут доцільно з’ясувати особливості взаємовідносин Росії та NATO зокрема щодо того , як Росія вирішує власні зовнішньополітичні проблеми через взаємодію з НАТО [1, с. 82-124; 3; 5-7; 8; 10].

У другому питанні необхідно проаналізувати, які проблеми у сфері безпеки стоять перед Україною у наш час, та з’ясувати роль у вирішенні цих питань НАТО. Слід розкрити вимоги, що висувають до України на шляху інтеграції в НАТО, зокрема у політичній, правовій, економічній, військовій сферах. Необхідно розкрити еволюцію стосунків України з НАТО, а саме: 1) початок співпраці у 1994 р.; 2) постановку питання про приєднання України до НАТО у 2000-х рр.; 3) правову базу двосторонніх відносин; 4) проблеми та перспективи подальшої співпраці [1, с. 152-165, 175-180, 199-206; 2; 4-6; 8; 11; 13].

У третьому питанні доцільно розглянути чинники, які перешкоджають зближенню України з НАТО: 1) антинатівські настрої більшості суспільства та політичних сил, які їх відображають; 2) настрої головного зовнішньополітичного агента впливу – Росії, її позицію щодо НАТО; 3) перспективи трансформації самого Альянсу; 4) погляди проросійських економічних кіл та істеблішменту в країнах-членах НАТО. У цьому питанні також необхідно проаналізувати напрями та результати співпраці держав-членів НАТО з Україною у різних сферах діяльності (політичній, економічній, гуманітарній, військовій тощо) [1, с. 165-168, 177-180, 211-212; 9-11; 13].


Тема 15. Співробітництво України з країнами–близькими сусідами
  1. Українсько–польські відносини.
  2. Проблеми українсько–румунських відносин.
  3. Українсько–угорські відносини на сучасному етапі.
  4. Співробітництво України та Словаччини.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Артьомов І. В. Стан українсько-угорського транскордонного співробітництва в контексті євроінтеграційного курсу держави / І. В. Артьомов, Т. Віціан // Наук. записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – 2008. – №38. – С. 179-190.
  2. Буглай Н. М. Політико-правовий вимір українсько-польських відносин [Електронний ресурс] / Буглай Н. М. // Наук. вісн. Ужгородського ун-ту. Сер. Історія. – 2009. – №22. – Реж. дост. до рес.: ua/portal/ natural/Nvuu/Ist/2009_22/024.php
  3. Кіш Є. Б. Українсько-угорське співробітництво: можливості та пріоритети у XXI столітті / Кіш Є. Б. – Ужгород: Ліра, 2003. – 124 с.
  4. Клайзнер А. М. Сегментація української меншини у країнах Центрально-Східної Європи (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія) / Клайзнер А. М. // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №4 (5).
  5. Ковач Л. Л. Українсько-польське транскордонне співробітництво: тенденції та проблеми розвитку / Леся Ковач // Наук. записки Інс-ту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – 2007. – №36. – С. 229-239.
  6. Логінов Я. Газовий конфлікт: Україна втрачає словацького союзника? [Електронний ресурс] / Якуб Логінов // Дзеркало тижня. – 2009. – №2 (730). – Реж. дост. до рес.: /1000/1550/65205/
  7. Плаксенко М. Л. Динаміка українсько-румунських відносин після приєднання Румунії до ЄС [Електронний ресурс] / Плаксенко М. Л. // Стратегічні пріоритети. – 2009. – №1 (10). – С. 254-261.
  8. Поліщук Л. Основні пріоритети співпраці українських і польських регіонів: реалії та перспективи [Електронний ресурс] / Ліна Поліщук // Економічний Часопис-XXI. – 2008. – №3-4. – Реж. дост. до рес.: fo/ea/2008/3-4/200811.phpl
  9. Сірук М. Сусіди, друзі, партнери [Електронний ресурс] / Микола Сірук // День. – 2009. – № 73. – Реж. дост. до рес.: iev.ua/ 290619? idsource=273503&mainlang=ukr
  10. Склярська О. Міждержавні взаємини України з Угорщиною та Румунією як чинник політико-географічних процесів в прикордонних районах / Оксана Склярська // Вісн. Львівського ун-ту. Сер. Міжнародні відносини. – 2008. – №25. – С. 71-75.
  11. Скрипін Р. Рішення Міжнародного суду. Перемога чи поразка української дипломатії? [Електронний ресурс] / Роман Скрипін. – Реж. дост. до рес.: svoboda.org/articleprintview/1378505.phpl
  12. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 712 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання відносин України та Польщі передбачає розгляд співробітництва у політичній сфері (дипломатичні відносини, міжурядові контакти, взаємодія з ЄС та НАТО), аналіз торгово-економічних стосунків, транскордонного співробітництва, візового режиму та проблем довкола малого прикордонного руху. Зокрема необхідно розглянути етнополітичний, соціально-гуманітарний та культурний виміри двосторонніх відносин [2; 4; 5; 8; 12].

У другому питанні потрібно проаналізувати особливості українсько-румунських взаємин. Для цього слід визначити рівень співробітництва у вимірі кількох ключових площин, а саме: політична співпраця; економічні зв’язки; гуманітарно-культурна взаємодія; транскордонне співробітництво; участь у регіональних і міжнародних організаціях тощо. Окрім цього необхідно висвітлити конфліктні фактори двосторонніх відносин: питання захисту національних меншин, спірних територій, повернення інвестицій та ін. [4; 7; 10; 11; 12].

При розгляді українсько-угорських відносин варто приділити увагу двосторонньому співробітництву у тих сферах, що складають першочерговий інтерес для обох держав: етнополітика (захист інтересів українців в Угорщині та угорців в Україні), економіка, енергетика (приміром, можливість залучення Угорщини до модернізації української газотранспортної системи), розвиток транспортної інфраструктури як на спільному кордоні, так і в рамках розбудови П’ятого європейського транспортного коридору, співпрацю в питаннях екологічної безпеки, захисту довкілля Карпат [1; 3;4; 9; 10; 12].

У четвертому питанні необхідно простежити передумови становлення відносин між Україною і Словацькою республікою. Треба розглянути українсько-словацьку співпрацю у політичній сфері (міждержавні договори, взаємодія державних органів), розкрити специфіку транскордонного і міжрегіонального співробітництва. Особливої уваги заслуговує енергетичний вимір відносин України та Словаччини. Варто розглянути перспективи експорту української електроенергії в Словаччину, спільної модернізації електромереж, реалізації спільних проектів у сфері транзиту енергоносіїв [4; 6; 12].


Тема 16. Україна у двосторонньому співробітництві із сусідами «другого порядку»
  1. Проблеми та перспективи співробітництва України та Чехії.
  2. Співробітництво України та Болгарії.
  3. Співробітництво України з країнами Балтії.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Драч М. Чехія і Україна обговорюють шлях майбутніх відносин [Електронний ресурс] / Мар'яна Драч // Радіо Свобода. – Реж. дост. до рес.: svoboda.org/articleprintview/1112412.phpl
  2. Зарубінський О. Перспективи Балто-Чорноморського співробітництва [Електронний ресурс] / Олег Зарубінський, Володимир Чорний // Дзеркало тижня. – 2005. – №8 (536). – Реж. дост. до рес.: /2000/2675/ 49403/
  3. Корсак Р. В. Українсько-чеське міждержавне співробітництво в 1991-2005 рр: Моногр. / Р. В. Корсак. – Ужгород: Гражда, 2007. – 208 с.
  4. Лоґінов Я. Перед Балтикою майбутнє [Електронний ресурс] / Якуб Лоґінов // Час і події. – 2007. – №42. – Реж. дост. до рес.: podii. net/article/2146/
  5. Макогон Ю. В. Зовнішньоекономічні зв'язки України і залучення інвестицій [Електронний ресурс] / Макогон Ю. В. // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №3 (8). – Реж. дост. до рес.: gov.ua/book/StrPryor/8/ 27.pdf
  6. Мерза Н. З. Розвиток зовнішньої торгівлі Чеської республіки [Електронний ресурс] / Н. З. Мерза // Наук. вісн. Волинського НУ ім. Л. Українки. Сер. Міжнародні відносини. – 2008. – №6. – С. 94-103. – Реж. дост. до рес.: ua/portal/natural/Nvvnu/misnarod_vidnos/2008_6/R3/ 3.pdf
  7. Похвальський В. Україна–Болгарія: стратегічне партнерство в дії / В. Похвальський // Політика і час (ПіЧ). – 2004. – №2. – С. 3-12.
  8. Розвиток українсько-естонського діалогу: зустріч в Центрі Разумкова з колишнім президентом Естонської Республіки Арнольдом Рюйтелем [Електронний ресурс] / Центр Разумкова. – Реж. дост. до рес.: org.ua/ukr/news.php?news_id=91
  9. Сірук М. «Найсвіжіша» модель [Електронний ресурс] / Микола Сірук // День. – 2007. – №136. – Реж. дост. до рес.: iev.ua/290619? idsource=186348&mainlang=ukr
  10. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Моногр. / Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, О. П. Дергачов [та ін.]; За ред. Ф. М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
  11. Україна-Латвія: історія, культура, економіка: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (18-21 листопада 2007 р., Рига)] / Відп. ред. І. І. Винниченко. – К.: Геопринт, 2007. – 114 с.
  12. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 712 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розгляді українсько-чеських відносин необхідно висвітлити процеси становлення дипломатичних відносин між державами, проаналізувати перебіг розгортання співробітництва двох країн у політичній, економічній, соціальній і культурній сферах, у системі загально-європейських міждержавних відносин та в міжнародних організаціях (насамперед слід охарактеризувати українсько-чеські взаємини в умовах членства Чехії в НАТО і Європейському Союзі). У першому питанні варто розглянути проблемні питання у двосторонніх відносинах, а саме: дискримінаційні умови в’їзду та праці громадян України на території Чехії, взаємний захист інвестицій, енергетичну безпеку (транзит енергоресурсів) тощо [1; 3; 5; 6; 10, c. 368-369; 12].

Болгарія належить до важливих партнерів України з-поміж держав Південно-Східної Європи та Чорноморського регіону. Саме тому у другому питанні слід проаналізувати значимість Болгарії для України у політичному, економічному, безпековому плані, особливо з позицій набуття цією балканською країною членства в НАТО та ЄС. Окрім цього варто охарактеризувати стан торговельно-економічних відносин двох держав, перспективи створення спільних підприємств, рівень інвестиційно-інноваційної складової взаємної співпраці (наприклад, пошук можливостей залучення України до реалізації інфраструктурних та енергетичних регіональних проектів на території Болгарії, а також входження останньої в інвестиційні проекти в Україні). Розгляд другого питання потребує розгляду стану культурних, наукових та освітніх контактів між двома країнами [2; 5; 7; 9; 10, c. 370-371; 12].

У третьому питанні потрібно розкрити стан і перспективи відносин України з Естонією, Латвією та Литвою. Насамперед, слід розкрити політичне та економічне значення для України держав Балтії, враховуючи їхнє геополітичне положення, а також членство у НАТО та ЄС. Важливо описати співпрацю між країнами у енергетичній, транспортній, промисловій, науково-технічній, туристичній та культурній сферах. Варто відзначити напрями поглиблення контактів між державними та неурядовими структурами України та країн Балтії. Окремо можна розглянути значення для України досвіду балтійських держав у проведенні реформ у різних сферах, а також ефективного просування на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції [2; 4;5; 8; 10, c. 157-178, 372-373; 11; 12].


Тема 17. Україна у загальноєвропейських системах співробітництва
  1. Політико-правова та безпекова діяльність України в рамках ОБСЄ та Ради Європи.
  2. Перспективи включення України в консультативні механізми Вишеградської групи.
  3. Перспективи приєднання України до Угоди про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (ЦЕФТА).
  4. Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ) та участь в ній України.
  5. Перспективи розширення участі України в Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).


ЛІТЕРАТУРА
  1. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини / М. Антонович. – К.: КМ АСАDEMIA, 2000. – 261 с.
  2. Буркхард П. Україна-ОБСЄ: особлива форма співробітництва / П. Буркхард // Політика і час (ПіЧ). – 2001. – №6. – С. 63-65.
  3. Глотов С. А. Совет Европы как политико-правовой институт: Логические схемы и таблицы / С. А. Глотов. – Краснодар: Сов. Кубань, 1999. – 192 с.
  4. Досвід вступу країн Вишеградської групи до Європейської Унії у контексті акцесійних приготувань України. – Реж. дост. до рес.: inian.com.ua/article.php?id=2142
  5. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекц. / А. Камінський. – Львів: Світ, 1995. – 144 с.
  6. Максименко І. Стратегія участі України в ОЧЕС / І. Максименко // Реж. дост. до рес.: ссылка скрыта
  7. Мармазов В. Є. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції / В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв. – К.: Видавн. дім «Юридична книга», 2000. – 472 с.
  8. Міжнародні відносини і євроатлантичне майбутнє України: Підручн. / Балабін В. В., Плахотнік О. В., Безносюк О. О. [та ін.] / За заг. ред. Балабіна В. В. – К.: ТОВ «Інфодрук», 2008. – 358 с.
  9. Павленко А. Вишеградська група: альянс, який не приховує симпатій до України / А. Павленко // Військо України. – 2006. – №7. – Реж. дост. до рес.: l.gov.ua/?part=article&id=447
  10. Парахонський Б. О. Стратегічні інтереси України в країнах Чорноморського регіону та проблеми національної безпеки: Моногр. / Б. О. Парахонський, М. М. Гончар, В. Л. Кузнецов. – К.: НІСД, 2001. – 134 с.
  11. Толстанов М. ЦЄІ – нові пріоритети розвитку в контексті розширення ЄС / М. Толстанов, Я. Матійчик // Євроатлантична Україна: Аналітика. – Реж. дост. до рес.: info/main.php?parts_id=5&news_id=46&news_ show_type=1
  12. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Моногр. / [За ред. Ф. М. Рудича]. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
  13. Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ) // МЗС України: Публікації. – Реж. дост. до рес.: ov.ua/mfa/ua/publication/content/ 2938.php
  14. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні увагу слід зосередити на процесі створення та діяльності Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ), які відіграє важливу роль у запобіганні конфронтації, розв’язанні конфліктів у Європі, формуванні системи безпеки у регіоні. Водночас слід з’ясувати місце України у цій організації, учасницею якої вона стала 30 січня 1992 року. У цьому питанні необхідно проаналізувати основні напрями співробітництва України та ОБСЄ, зокрема щодо таких питань як сприяння роботі міжнародних спостерігачів під час парламентських та президентських виборів, оперативному інформуванні ОБСЄ про внутрішню ситуацію в Україні, захисту прав і свобод людини, розвитку економічних, соціальних і демократичних суспільних перетворень, перебігу правової реформи, забезпеченню розширенню представництва України у місіях та інших структурах ОБСЄ. Ще одним інститутом у системі регіональної безпеки є Рада Європи (РЄ), яка створена з метою захисту прав людини та зміцненню демократичних державних інститутів, виробленню заходів щодо вирішення загальних проблем суспільного життя. У даному питанні слід проаналізувати процедуру вступу України до Ради Європи (9 листопада 1995 року), діяльність представників нашої держави у роботі основних та спеціальних комітетів РЄ. Окрім цього виникає потреба розглянути співпрацю у тристоронньому форматі «ОБСЄ–Рада Європи–Україна» як пріоритетного напряму співробітництва [1–3; 5, с. 98–106; 7; 8, с. 69–71, 74–77; 14, с. 223–231].

Друге питання розкриває діяльність Вишеградської групи (ВГ), яка утворена у лютому 1991 року Польщею, тогочасною Чехословаччиною та Угорщиною з метою реформування постсоціалістичної інфраструктури, співробітництва у військовій та економічній сферах, вироблення спільних зовнішньополітичних критеріїв у ставленні до Євроатлантичних структур. У даному питанні слід проаналізувати розвиток транскордонного та міжрегіонального співробітництва між Україною та Вишеградською четвіркою, визначити уроки, які може отримати наша держава від об’єднання цих країн, зокрема щодо членства в НАТО та ЄС, співпраці у транспортно-енергетичній, військовій сферах тощо [4; 9; 14, с. 231–234].

Угода про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (ЦЕФТА, CEFTA) була укладена 21 грудня 1992 року урядами Польщі, Угорщини, Чехословаччини та передбачала утворення зони вільної торгівлі між країнами-учасницями з поступовим скасуванням митних бар’єрів. На даний момент до неї приєдналися й Словенія, Румунія, Болгарія та країни Балтії. У третьому питанні слід проаналізувати вимоги щодо членства у ЦЕФТА, можливості її розширення шляхом прийому нових членів, зокрема й України. Для цього потрібно враховувати такі фактори як збільшення товарообігу України з країнами ЦЕФТА, укладення двосторонніх угод між Україною та країнами Центральноєвропейського регіону про торгівельно-економічне співробітництво, взаємне сприяння та захист інвестицій тощо [8; 14, с. 234–236].

Четверте питання присвячене взаємодії України з країнами-учасницями Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), що була утворена у 1989 році за участю Італії, Австрії, Угорщини, Югославії. Метою такого об′єднання став розвиток багатостороннього співробітництва у політичній, соціально-економічній сфері, зміцнення стабільності й безпеки у регіоні. У цьому питанні слід проаналізувати етапи становлення України як члена ЦЄІ у 1996 році, її участі у програмах, проектах та робочих групах даної організації [11; 13; 14, с. 236–238].

У п’ятому питанні увагу слід звернути на діяльність України у рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), що була створена у 1992 році, з метою налагодження співробітництва країн, що прилягають до Чорноморського басейну, у галузі транспорту, охорони здоров′я, інформації, туризму, економіки, торгівлі, сільського господарства, екології тощо. У даному питанні доцільно проаналізувати участь України у різних проектах організації, зокрема тих, що стосуються науково-технічного та виробничого співробітництва, об′єднання національних енергосистем у єдине «Чорноморське кільце», розвитку та інтеграції регіональних транспортних коридорів, захисту навколишнього середовища регіону Чорного моря тощо [6; 10; 12; 14, с. 238–240].