Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни

Вид материала

Документы

Содержание Тема 18. Україна – країни Північної Америки Методичні рекомендації Методичні рекомендації Методичні рекомендації Методичні рекомендації Методичні рекомендації Тема 23. Становлення і розвиток відносин України Методичні рекомендації Методичні рекомендації

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1068.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1080.17kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1563.62kb.
• Національний університет “Львівська політехніка” Інститут гуманітарних І соціальних, 1460.3kb.
• Міністерство Освіти І Науки України Національний університет “Львівська політехніка”, 2021.84kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет “львівська, 104.86kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська, 323.92kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 208.38kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний університет “Львівська політехніка”, 593.71kb.
• Національний університет «львівська політехніка» алзаб аєд хамдан, 385.08kb.

Тема 18. Україна – країни Північної Америки:

становлення та перспективи поглиблення стратегічного партнерства

1. Основні тенденції розвитку зовнішньополітичних відносин України та США.
   
2. Особливе партнерство України та Канади в контексті зовнішньої політики України.
   
3. Співпраця України з НАФТА.
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Горайчук О. М. Сучасний стан та перспективи розвитку Північноамериканської зони вільної торгівлі / Горайчук О. М. // Наук. вісн. Волинського НУ ім. Л. Українки. – 2008. – №6. – С. 196-200.
   
2. Камінський Є. Україно–американські відносини на початку XXІ ст. / Камінський Є. // Дослідження світової політики. – 2003. – Вип. 23. – С. 3–20.
   
3. Козенчук Я. Українсько-канадські взаємини в 1991-2001 роках / Козенчук Я. // Інтернет-сайт “Нові праві”. – Реж. дост. до рес.: il. if.ua/canada.php;
   
4. Кошарна О. CANDU против ВВЭР. Какие реакторы нужны Украине? / Кошарна О. // Сайт центру ім. О. Разумкова. – 18.09.2007. – Реж. дост. до рес.: kov.org.ua/ukr/print.php?lng=UKR&&news_id= 516&&address= article;
   
5. Пріоритети українсько-канадських відносин (дорожня карта) // Уряд Канади. – Реж. дост. до рес.: ainternational.gc.ca/ukraine/ bilateral_relations_bilaterales/canada_ ukraine.aspx?lang=ukr;
   
6. Пріоритети українсько-американського співробітництва (дорожня карта) від 01.04.2008 р. // Портал Верховної Ради України: Законодавство України. – Реж. дост. до рес.: a.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =840_132& p=1258042440370409;
   
7. Святненко А. Втома від України. Крива економіка заважає державі знайти місце у сучасному світі / Артем Святненко // Дзеркало тижня. – 2009. – 1 серпня. – №28 (756).
   
8. Фатуллаєва А. Роль НАФТА в світових інтеграційних процесах / Фатуллаєва А. // Наук. вісн. Ужгородського НУ: Зб. наук. праць. Сер. Політологія, Соціологія, Філософія. – 2009. – Вип. 12. – С. 188-190.
   
9. Фатуллаєва А. Позитивні і негативні наслідки дії НАФТА для кожної країни-члена НАФТА / Алла Фатуллаєва // Матер. І Міжнар. конф. молодих вчених “Гуманітарні та соціальні науки-2009” (Hss-2009) (Львів, 14-16 травня 2009 р). – Львів: Вид-во НУ “ЛП”, 2009.
   
10. Харбан І. США – Україна. Зиґзаґи партнерства / Харбан І. // Віче. – 2004. – № 4.– С. 41-45.
    
11. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України / Чекаленко Л. Д. – К.: Либідь, 2006. – 712 с.
    
12. Шамшур О. Початок ери Обами. Зовнішньополітичний вимір / Олег Шамшур // Дзеркало тижня. – 2008. – 8 листопада. – №42 (721).
    
13. Шевцов А. І. Особливості воєнно-політичних відносин США і НАТО з Росією: в контексті можливих альтернатив для України / Шевцов А. І., Шеховцов В. С. // Стратегічні приорітети. – 2006. – №1. – Реж. дост. до рес.: gov.ua/Strateg_pr/1/5-2.pdf;
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розгляді першого питання слід розкрити еволюцію стосунків України зі США, зокрема необхідно висвітлити інтереси США в Україні. Йдеться про такі аспекти як: потребу у “стримуванні” Росії, недопущенні “вакууму безпеки” в Євразії та нерозповсюдженні зброї масового знищення, просуванні економічних інтересів та культури США у всьому світі. При цьому варто зосередити увагу на розкритті основних напрямків двостороннього співробітництва: освоєння космічного простору, розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу в умовах ринкової економіки та розриву коопераційних зв’язків в межах СРСР, розвитку ядерної енергетики, забезпечення гарантій безпеки України в рамках Будапештського меморандуму 1994 р. та Хартії “Про особливе партнерство” 2008 р. [2; 6-7; 10; 11, с. 159-176, 204-206, 279, 284-289; 12-13].

Розгляд другого питання потребує зосередження уваги на історії двосторонніх відносин України та Канади у 1991-2009 рр. У цьому питанні доцільно розглянути конкретні напрями співпраці двох країн. Зокрема слід розкрити зміст: 1) канадських програм з розвитку української економіки, 2) сприяння подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи та допомоги у ліквідації ядерної зброї, 3) можливих перспектив участі Канади в розвитку вітчизняної ядерної енергетики, 4) співпраці у військовій сфері, зокрема, у реструктуризації вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Необхідно відзначити особливу роль української діаспори у становленні двосторонніх відносин між країнами, зокрема, її впливу на визнання Канадою незалежності України, розвитку програм співпраці та надання допомоги Україні [3-5; 11, с. 176-180, 216-218].

Третє питання потребує розкриття цілей та особливостей інтеграційного об’єднання держав Північної Америки – Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА), яке включає США, Канаду та Мексику та має на меті зняття митних бар’єрів у торгівлі між державами-учасницями угоди. Досліджуючи взаємодію цих держав у рамках НАФТА, слід врахувати, що реструктуризація економік держав-учасниць неоднозначно впливає на становище українських емігрантів – жителів цих країн. Водночас, ця угода також впливає на стосунки цих держав з “третіми країнами”. Так, вона ускладнює “просування” українських товарів та послуг держав-учасниць НАФТА через зростання конкуренції на їхніх внутрішніх ринках та необхідність узгодження економічних угод із принципами НАФТА із усіма державами-учасницями зони вільної торгівлі [1; 8-9].


Тема 19. Відносини з Росією як основний напрям

зовнішньої політики України

1. Українські та російські національні інтереси: особливості взаємовпливу.
   
2. Військовий, економічний та інформаційний вплив Російської Федерації в Україні як зовнішньополітична безпекова проблема України.
   
3. Основні сфери україно-російського співробітництва.
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Василенко Г. Українсько-російські відносини у контексті енергетичної безпеки України / Г. Василенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. – 2001. – Вип. 26. – С. 184-188.
   
2. Гаврилишин Б. Україна і Росія у світовому контексті / Б. Гаврилишин // Філософська і соціологічна думка. – 1991. –№10. – С. 3-7.
   
3. Гетьманчук М. Україна між Росією та Польщею: геополітичний аспект / М. Гетьманчук // Українська національна ідея. – 2002. – Вип. 11. – С. 54–63.
   
4. Дергачов А. Украинско-российские отношения – европейский и евразийский контекст / А. Дергачов // ПОЛИС. – 2000. – №6. – С. 110-122.
   
5. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною (31 травня 1997 р., Київ) // Голос України. – 1999. – 13 січня.
   
6. Зовнішньополітичні пріоритети Росії (аналітична доповідь) // Політична думка. – 1998. – №1. – С. 76.
   
7. Курпас Ю. Українсько-російські відносини через призму територіальних проблем: визначення статусу Чорноморського флоту і м. Севастополя (правова оцінка) / Ю. Курпас // Київський ун-т як осередок національної духовності, науки, культури: Матер. наук.-практ. конф., присвяч. 165-річчю ун-ту. – К.: Вид. Центр КДУ, 1999. – Ч. І. – С. 90-94.
   
8. Мазаракі А. За спільності мотивів стратегічного партнерства. Економічні відносини України з Російською Федерацією / А. Мазаракі, В. Юхименко // Політика і час (ПіЧ). – 2002. – №6. – С. 3-12.
   
9. Малик Я. Й. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі: Навч. посібн. / Я. Й. Малик, Б. Д. Вол, Д. С. Занько. – Львів: ПАІС, 2007. – 68 с.
   
10. Малуха М. Україна у сучасних геополітичних концепціях Росії / М. Малуха // Універсум. – 2006. – №1–2. – С. 26–28.
    
11. Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічні перспективи / [За заг. ред. С. І. Пірожкова]. – К.: Вид-во «НІПМБ», 2001. – 624 с.
    
12. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Моногр. / За ред. Ф. М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
    
13. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
    
14. Чекаленко Л. Д. Посилення гуманітарного чинника в українсько-російських відносинах / Л. Д. Чекаленко // Стратегічна панорама. – 2004. – №2. – С. 130 – 137.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Україна та Росія є незалежними суб’єктами міжнародних відносин, провідними державами європейського простору. Саме тому взаєморозуміння та партнерські відносини між ними є запорукою стабільності не тільки в регіоні, а й на континенті в цілому. У першому питанні слід виділити проблеми становлення та розвитку відносин з Росією як стратегічним партнером України, з яким вона розвиває та поглиблює співпрацю у всіх площинах міжнародного життя. У даному питанні слід розглянути основні нормативні документи, на яких ґрунтується спілкування між державами, зокрема, змісті Договору між Україною та Російською Федерацією «Про дружбу, співробітництво і партнерство» від 31 травня 1997 р., Угоди між Російською Федерацією та Росією «Про статус і умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України» від 28 травня 1997 р. [2; 5; 6; 9, с. 36–43; 12, с. 49–52; 13, с. 408–424].

У другому питанні слід з’ясувати російські загрози Україні з урахуванням того, що українсько–російські відносини впливають на безпеку не лише в регіоні, а й на політичний клімат у Європі загалом. У цьому випадку варто розглянути, які зусилля застосовують обидві держави для вирішення базових проблем їх взаємостосунків, а саме: розвиток політичного та економічного співробітництва, питання демаркації українсько-російського кордону, проблеми пострадянської спадщини, захист прав людини, стосунки у гуманітарній галузі (зокрема у інформаційній сфері, «мовне питання», захист прав співвітчизників) тощо. Для цього необхідно враховувати найрізноманітніші фактори, зокрема, геополітичні та історичні реалії, «великодержавницькі» амбіції частини російського суспільства та істеблішменту, що часто проявляються у ігноруванні РФ норм та принципів міжнародного права, недопущенні самостійної зовнішньої та внутрішньої політики країн пострадянського простору, втручанні у внутрішні справи Української держави. Особливу увагу у другому питанні слід присвятити проблемі перебування на території України іноземних військ, а саме Чорноморського флоту Російської Федерації [1; 3; 7; 10; 13, с. 424–441; 14].

Третє питання розкриває основні напрями співробітництва між Україною та Російською Федерацією. Йдеться передусім про торгівельно-економічну співпрацю з Росією, яка є основним торгівельним партнером України. Важливе значення має й активізація співпраці в аерокосмічній галузі, нафтопереробній і хімічній промисловості та енергетиці, машино- та суднобудуванні, металургії тощо. Особливу увагу слід звернути на енергетичну галузь, зокрема на використання Росією монополії на транзит енергоносіїв в Україну і, як наслідок, цінового тиску на пострадянські країни в цілому та Україну зокрема. У цьому питанні доцільно розглянути реалії та перспективи співпраці в атомній енергетиці, беручи до уваги значну залежність нашої держави від ядерно-енергетичних матеріалів, оснащення, приладів, які постачаються з Росії. Важливе місце серед напрямів співпраці займає й співробітництво у військово-промисловій сфері, особливо в ракетно-космічній та авіабудівній галузях, у сфері озброєння та військової техніки [4; 8; 11; 13, с. 442–457].


Тема 20. Зовнішня політика України на пострадянському просторі

1. Україна та Республіка Білорусь: проблеми та перспективи співпраці.
   
2. Україно-молдавські відносини як одна з ключових проблем зовнішньої політики і безпеки України (Придністровське врегулювання, загроза приєднання Молдови до Румунії).
   
3. Кавказький вектор української політики (Азербайджан, Грузія, Вірменія).
   
4. Середньоазійські країни СНД у зовнішній політиці України: економічний аспект (Казахстан, Туркменістан, Узбекистан).
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів (тенденції та закономірності розвитку в пострадянському просторі) / Т. Батенко. – Львів: Кальварія, 2000. – 216 с.
   
2. Беба П. Казахстан-Україна: від Нафти до Космосу / П. Беба // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20 вересня. – С. 4.
   
3. Бойко Б. Україна – Молдова: сусідські відносини – на міждержавно-правову основу / Б. Бойко // Політика і час (ПіЧ). – 1994. – №1. – С. 12-18.
   
4. Гарнетт Ш. Чи настане мир у Придністров'ї? / Ш. Гарнетт, Р. Лебенсон // Політика і час (ПіЧ). – 1999. – №1. – С. 51-62.
   
5. Долженков О. О. Україна–Білорусь: досвід політичної трансформації / О. О. Долженков. – О.: Астропринт, 2003. – 264 с.
   
6. Малик Я. Й. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі: Навч. посібн. / Я. Й. Малик, Б. Д. Вол, Д. С. Занько. – Львів: ПАІС, 2007. – 68 с.
   
7. Москвин Л. Б. Многоуровневая система интеграций в СНГ (причины, проблемы, тенденции развития) / Л. Б. Москвин // Вестн. Москов. Ун-та. Сер. 12. Политические науки. – 1999. – №1. – С. 3-17.
   
8. Павленко А. М. Білорусь: політика, економіка, безпека / А. М. Павленко // Стратегічна панорама. – 1998. – №1-2. – Реж. дост. до рес.: gov.ua/book/journal/migder1.php">
   
9. Парахонський Б. О. Центральна Азія: геостратегічний аналіз та перспективні можливості для України: Моногр. / Б. О. Парахонський, Ю. В. Павленко, А. З. Гончарук. – К.: НІСД, 2001. – 148 с.
   
10. Пономарьов О. Федералізація Молдови: вихід з придністровської кризи / О. Пономарьов // Людина і політика. – 1999. – №4. – С. 20-26.
    
11. Толстов С. Перспективы урегулирования приднестровского конфликта: роли и интересы Украины и России / С. Толстов // Материалы междунар. науч. сим-поз., (Кишинев, 16-17 октября 1997 г.). – Кишинев, 1998.
    
12. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Моногр. / За ред. Ф. М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
    
13. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пріоритетним напрямом зовнішньої політики України є розвиток двосторонніх відносин з країнами-сусідами в рамках Співдружності Незалежних Держав. Перше питання присвячене розгляду взаємостосунків з Білоруссю, які визначаються спорідненістю культур, спільним кордоном, тісними економічними зв’язками тощо. У даному питанні слід прослідкувати розвиток торгівельно-економічного співробітництва, співпраці в галузі зв’язку та транспортного сполучення, військово-технічного співробітництва, охорони навколишнього середовища, врегулювання безвізового в’їзду громадян і перетину кордону. Для повноти розгляду слід використати Договір «Про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь» (17 липня 1995 р.) [1; 5; 6, с. 44–46; 8; 12, с. 52–53; 13, с. 481–491].

У другому питанні доцільно прослідкувати розвиток та проблемні сфери взаємодій у українсько–молдавських стосунках. До уваги варто взяти умови Базового договору «Про добросусідство, дружбу та співробітництво», що підписаний 23 жовтня 1992 р., прослідкувати причини його пізньої ратифікації парламентом України (у 1996 р.). Особливу увагу слід надати таким напрямам співпраці двох країн європейського спрямування як запровадження спільного прикордонного та митного контролю, демаркації українсько-молдовського державного кордону, активізація торгівельно–економічного та науково–технічного співробітництва тощо. Важливо розглянути роль та результати діяльності України як гаранта та посередника у миротворчому процесі у Придністров’ї, прослідкувати причини невдач у врегулюванні придністровської проблеми [1; 3–4; 6, с. 46–48; 10–11; 12, с. 53–54, 141–156; 13, с. 492–504].

Третє питання присвячене проблемам взаємодії України з державами Кавказького регіону. Зокрема йдеться про співпрацю з Азербайджанською Республікою, яка як нафтовидобувна країна зі значним економічним потенціалом є важливим економічним партнером для України, особливо щодо питань забезпечення альтернативних джерел енергоносіїв, спільної розробки нафтових та газових родовищ. У даному питанні доцільно розглянути процес становлення стратегічного партнерства між Україною та Грузією, між якими ще у 1993 р. укладено Договір «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу». Особливу увагу варто приділити двостороннім взаємодіям у сферах торгівельно-економічних відносин, машинобудування, хімічної промисловості, науки, агропромислового комплексу, високих технологій, культури та освіти, військовій галузі тощо. Ще однією державою в рамках Кавказького регіону, з якою Україна підтримує тісні зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні відносини, є Вірменія. Необхідно розглянути роль України у стабілізації вірмено-азербайджанських відносин, налагодженні спільних економічних проектів, зокрема щодо транзиту енергоносіїв, ефективного функціонування транскавказької транспортної магістралі тощо [1; 6, с. 48–52; 7; 13, с. 505–518].

У четвертому питанні потрібно розглянути зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні пріоритети України у середньоазійському регіоні. Зокрема йдеться про відносини з Республікою Казахстан, особливо у галузі важкої, нафтогазової промисловості, машинобудування, енергетики, у сфері науки та технологій. Зв’язки України з Туркменістаном є особливо важливими, особливо з точки зору пошуку альтернативних джерел видобутку та постачання газу. Українсько–узбецькі відносини також набули статусу пріоритетних для нашої країни у середньоазійському регіоні. Так, ще у 1992 р. укладено Договір «Про основи міждержавних відносин, дружбу та співробітництво» між Україною та Республікою Узбекистан, де закладені основи співробітництво у галузі авіації, військово-технічних розробок, розвитку режиму вільної торгівлі, постачання продуктів харчування тощо [1; 6, с. 53–59; 9; 13, с. 518–536].


Тема 21. Місце України в

інтеграційних структурах пострадянського простору

1. Формування та функціонування СНД.
   
2. Проблеми участі України в посткомуністичних інтеграційних проектах (ЄвроАзЕС, ЄЕП, ОЧЕС, ОДКБ, ШОС, «Кавказька четвірка»).
   
3. Проблеми функціонування та перспективи розвитку ГУАМ.
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрієва Т. Історія членства України у Співдружності Незалежних Держав / Т. Андрієва // Юридична Україна. – 2003. – №9. – С. 35–38.
   
2. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручн. / Л. Ф. Гайдуков. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
   
3. Михайленко О. Теоретичні підходи до питання про шляхи подальшого розвитку держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав / О. Михайленко // Вісн. Укр. Акад. держ. упр. – 2003. – №1. – С. 443-455.
   
4. Міжнародні відносини і євроатлантичне майбутнє України: Підручн. / Балабін В. В., Плахотнік О. В., Безносюк О. О. [та ін. ] / За заг. ред. Балабіна В. В. – К.: ТОВ «Інфодрук», 2008. – 358 с.
   
5. Міхєєв Ю. Воєнно-технічні аспекти стратегічного партнерства України в межах СНД / Ю. Міхєєв // Нова політика. – 1999. – №4. – С. 5-8.
   
6. Мхітарян М. І. ГУУАМ і світ: Чорноморсько-Каспійський вимір глобальних викликів та національні інтерес України / М. І. Мхітарян // Політика і час (ПіЧ). – 2002. – №12. – С. 58–64.
   
7. Нариси з історії дипломатії України / [Під ред. В. А. Смолія]. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
   
8. Проблеми та перспективи взаємин України з державами ГУУАМ та Євразійського економічного співтовариства: Матеріали наук. семінару // Політична думка. – 2001. – №1-2. – С. 89-109.
   
9. Стратегический курс России с государствами-участниками Содружества Независимых Государств // Дип. вестн. – 1995. – №10.
   
10. Ткаченко В. А. Співдружність Незалежних Держав та національні інтересиУкраїни / В. А. Ткаченко. – К.: Ін-т громад. сусп-ва, 1998. – 99 с.
    
11. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Моногр. / За ред. Ф. М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
    
12. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Дана контрольна робота присвячена інтеграційним структурам, що утворилися на пострадянському просторі, зокрема Співдружності Незалежних Держав (СНД). Перше питання присвячене формуванню та розвитку СНД. У даному питанні слід прослідкувати процес утворення цього об’єднання, особливості його структури, здобутки та втрати у розвитку. Особливу увагу доцільно надати з’ясуванню застережень, які висловила наша держава щодо протидії перетворенню СНД у наддержавну структуру, та загалом проаналізувати причини стриманої позиції України щодо набуття членства в СНД (неприєднання до Статуту СНД та інших угод, спротив утворенню спільної військової організації, об’єднанню прикордонних військ тощо [1; 2, с. 563–572; 3; 4, с. 82–86; 7, с. 624–635; 9; 10; 12, с. 554–578].

У другому питанні слід проаналізувати перспективи розвитку інтеграційних угрупувань, які утворилися в рамках СНД. Важливо визначити їх реальну спроможність на пострадянському просторі, виявити недоліки у їх діяльності, зазначити здобутки. Передусім йдеться про Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС), що відображає інтеграційні наміри Білорусі, Казахстану, Киргизії, Росії і Таджикистану щодо: створення режиму вільної торгівлі, митного союзу, а з часом формування єдиного економічного простору. Друге питання присвячене взаємодії України з державами, що входять до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ, Ташкентський договір), до Шанхайської організації співробітництва (ШОС), «Кавказької четвірки», Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) у контексті врегулювання регіональних конфліктів, протидії міжнародному тероризму, взаємодії у сферах охорони здоров’я, освіти, культури, захисту навколишнього середовища та запобігання природним і техногенним катастрофам. Є одним з пріоритетних напрямів діяльності України на регіональному рівні. Для виділення специфіки економічної співпраці пострадянських країн слід взяти до уваги специфіку процесу утворення та функціонування Єдиного Економічного Простору (ЄЕП) між Росією, Білоруссю, Україною та Казахстаном [4, с. 71–74; 5; 9; 12, с. 588–600].

Третє питання присвячене діяльності та розвитку ГУАМ (об’єднання Грузії, України, Азербайджану і Молдови, а раніше й Узбекистану, який вийшов з організації в березні 2006 р.). У цьому питанні слід прослідкувати процес налагодження економічних та політичних відносин особливого партнерства між країнами, встановлення співробітництва на регіональному рівні та у вирішенні міжнародних проблем. Водночас слід розглянути основні проблемні моменти функціонування утворення, беручи до уваги складність у визначені пріоритетних завдань цього утворення [6; 8; 12, с. 578–588].


Тема 22. Україна та міжнародні фінансові структури

1. Процеси економічної глобалізації та місце в них України.
   
2. Реалізація зовнішньополітичних цілей України через участь у СОТ.
   
3. Специфіка взаємодії України з МВФ, Світовим Банком, ЄБРР.
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Багрова І. В. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посібн. / І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власюк; За ред. І. В. Багрової. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 384 с.
   
2. Воронова Є. М. Україна в міжнародній торгівлі / Є. М. Воронова, А. А. Мазаракі. – К.:КДТУ, 1998. – 274 с.
   
3. Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна – СОТ – ЄС): Посібн. / О. Б. Єгоров. – Одеса: Пласке ЗАТ, 2005. – 226 с.
   
4. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекц. / А. Камінський. – Львів: Світ, 1995. – 144 с.
   
5. Ковбасюк Ю. Участь Європейського банку реконструкції і розвитку в реформуванні економіки України / Ю. Ковбасюк // Економіка України. – 2002. – №4. – С. 17-21.
   
6. Міжнародні відносини і євроатлантичне майбутнє України: Підручн. / Балабін В. В., Плахотнік О. В., Безносюк О. О. [та ін.] ; За заг. ред. Балабіна В. В. – К.: ТОВ «Інфодрук», 2008. – 358 с.
   
7. Міжнародні організації економічного співробітництва: Довідн. / [Відп. ред. Н. Г. Діденко]. – К.: НІПМБ, 2005. – 114 с.
   
8. Осташ І. Вступ до СОТ: завдання і перспективи / І. Осташ // Голос України. – 2001. – 20 липня. – №127. – С. 5.
   
9. Пархоменко В. Д. Україна в сучасних інтеграційних процесах. Україна – СОТ / В. Д. Пархоменко, І. О. Бодяковська, А. П. Гончаренко. – К.: УкрІНТЕЛ, 2006. – 28 с.
   
10. Педос В. А. Торговые партнеры Украины: Информ.-аналит. справ. / В. А. Педос; [Науч. ред. Лысикова Л. Э.]. – К.: Либра, 1998. – 411 с.
    
11. Сучасні проблеми економічного розвитку України // Стратегічна панорама. – 1999. – №3. – Реж. дост. до рес.: .gov.ua/ukr/ publishing/panorama%203~4_99/index_panorama 3_4.php.
    
12. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Наприкінці 90-х років ХХ століття до процесів глобалізації долучилися майже всі регіони земної кулі. Йдеться про посилення тенденцій економічної, технологічної, інформаційної та соціальної взаємозалежності різних країн, у тому числі й інтеграції України у світову економіку з урахуванням забезпечення економічної безпеки країни, її повноправної участі у міжнародних економічних організаціях, сприяння українському експорту, пошук нових та розширення вже наявних ринків, сприяння залученню іноземного капіталу тощо. У першому питанні слід прослідкувати особливості процесу розробки концепцій та програм розвитку економічних взаємодій з різними регіонами світу і регіональними міжнародними форумами та організаціями. Зокрема йдеться про програми співпраці України та Європейського Союзу, Плани дій Україна–НАТО, програми співробітництва з окремими країнами регіону, ЦЄІ, ЦЕФТА, структурами СНД, ОЧЕС, СОТ тощо [1; 10; 11; 12, с. 287–288].

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) мав визначальне значення для всієї економічної політики України. У другому питанні слід розглянути становлення, структуру та цілі функціонування ГАТТ/СОТ, проаналізувати систему правових норм міжнародного життя, які встановлює та контролює ця організація. Увагу слід присвятити процесові вступу України до СОТ, виділити особливості визнання Україною міжнародних правил, яких повинні дотримуватися країни-члени у здійсненні торгівельних відносин, зокрема щодо лібералізації зовнішньої торгівлі, забезпечення прозорості торгівельних процедур, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів тощо. У цьому питанні слід проаналізувати позитивні та негативні наслідки участі України в СОТ [1–3; 5, с. 74–75; 6, с. 58–64; 7–9; 12, с. 288–293].

Третє питання розкриває особливості співпраці України з міжнародними фінансовими структурами, зокрема, із Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), Світовим Банком (Міжнародний Банк реконструкції і розвитку), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). Україна стала членом МВФ у 1993 році, і сьогодні ця організація, метою створення якої було сприяти розвиткові міжнародного співробітництва, врегульовувати валютні курси і контролювати їх дотримання, надає нашій державі значну фінансову допомогу, особливо у час подолання фінансової кризи. Світовий банк також фінансує низку програм у нашій державі, зокрема кошти надаються на розвиток інститутів державного управління, фінансування реконструкції гідроелектростанцій, проекти у галузі енергетики, газопостачання, сільського господарства, охорони здоров′я, освіти, зв′язку, водопостачання та водоочищення тощо. ЄБРР сприяє Україні у фінансування довгострокових державних програм, а саме: у кредитуванні енергетики, будівництві залізниць, сільського та житлово-комунального господарства, розвитку середнього і малого бізнесу. Важливе значення мають зобов’язання ЄБРР щодо Чорнобильського фонду «Укриття», фінансові ресурси якого є необхідними для завершення проекту будівництва нового саркофага [4, с. 69–74; 5; 6, с. 56–58; 7; 12, с. 293–295].


Тема 23. Становлення і розвиток відносин України

з країнами Близького та Середнього Сходу

1. Національні інтереси України в регіоні: економічний та безпековий аспекти (Ізраїль, Арабський Схід).
   
2. Розвиток україно–іранських відносин в контексті інтеграції України у європейські та євроатлантичні структури.
   
3. Україна–Туреччина: розвиток відносин та потенційні загрози національній безпеці.
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Бадрак В. Сказання про золото Іраку... а також про нетравлення шлунка української влади / Валентин Бадрак // Дзеркало тижня. – 2009. – 28 листопада. – №46 (774).
   
2. Балера О. В. Взаємовідносини між Ізраїлем та Україною у 1991 – 2001 рр.: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Балера О. В. – ХНУ ім. В. Каразіна, 2003. — 18 с.
   
3. Білан В. Близький Схід як сфера наших інтересів / Віталій Білан // Дзеркало тижня. – 2009. – 7 листопада. – №43 (771).
   
4. Богомолов О. Набіль Шаат: «Прошу Вас, тільки не в Ялті»... / Олександр Богомолов // Дзеркало тижня. – 2001. – 20 жовтня. – № 41 (365).
   
5. Захарченко А. Шляхи і засоби мінімізації негативного впливу арабсько-ізраїльського конфлікту на українсько-ізраїльські і українсько-арабські відносини / Алла Захарченко // НІСД: Публікації. – Реж. дост. до рес.: gov.ua/book/Odesfilya/st_zah.php;
   
6. Каспрук В. Перша жінка-посол Єгипту в Україні / Каспрук В. // Шлях перемоги. – 2003. – 14 травня. – С. 11.
   
7. Парахонський Б. О. Стратегічні інтереси України в країнах Чорноморського регіону та проблеми національної безпеки: Моногр. / Парахонський Б. О., Гончар М. М., Кузнецов В. Л. – К.: НІСД, 2001. – 134 с.
   
8. Петрушенко М. Перська затока: обнадійливі перспективи / Микола Петрушенко // Урядовий кур’єр. – 2003. – 18 січня. – №10. – С. 1, 3.
   
9. Сєров Д. І. Становлення та розвиток політичних і економічних відносин України з країнами Арабського Сходу (1990-ті рр. – початок ХХІ ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Д. І. Сєров; ОНУ ім. І. Мечникова, 2006. — 20 с.
   
10. Стадніченко Р. В. Україна в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану, Афганістану: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Р. В. Стадніченко; КНУ ім. Т. Шевченка, 2005. — 20 с.
    
11. Україна і позаєвропейський світ: Навч. посібн. / Катиренчук Б. А., Гетьманчук М. П. [та ін.]. – Львів: Військовий ін-т НУ “ЛП”. – 278 с.
    
12. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
    
13. Швед В. Я. Трансатлантичний чинник у контексті реалізації стратегічних завдань Української держави на Близькому і Середньому Сході / Швед В. Я. // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №1(2). – С. 173–180.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд першого питання слід розпочати із аналізу історії, сучасного стану та перспектив українсько-ізраїльських стосунків. Уваги заслуговують такі їх аспекти як скасування візового режиму між двома державами та розвитку діяльності діаспор (української в Державі Ізраїль та єврейської в Україні). Також необхідно розглянути специфіку взаємодії України з Палестинською автономією та Ліваном, врахувавши вплив складнощів арабо-ізраїльських відносин на двосторонню співпрацю і спроби української миротворчості (перебування військового контингенту під егідою ООН в Лівані та намагання посередництва між ПА та Ізраїлем). Висвітлюючи стосунки України з монархіями Перської затоки (Об’єднані Арабські Емірати, Королівство Саудівська Аравія, Королівство Кувейт та ін.), слід проаналізувати становлення та розвиток двосторонніх стосунків і відзначити роль цих країн у забезпеченні доступу України до ринків регіону, зокрема, збройних, експорту продукції військового та цивільного машинобудування, металургії, туризму, а також для отримання вітчизняною економікою доступу до накопичених арабськими монархіями інвестиційних коштів та ресурсів нафти і газу. Відносини з арабськими країнами Африки (Єгипет, Алжир, Лівія, Туніс) варто розглянути під кутом економічних інтересів України в регіоні пов’язаних із експортом продуції металургії та машинобудування, руд, різноманітних будівельних та освітніх послуг і, водночас, видобутком та імпортом в Україну нафти та нафтопродуктів. Особливу увагу слід приділити неоднозначним українсько-іракським стосункам – їх минулому, сучасному та можливим перспективам [1-6; 8-9; 11, с. 128-150, 158-167, 169; 12-13].

У другому питанні слід прослідкувати становлення та розвиток зовнішньополітичних відносин України з Ісламською Республікою Іран. Варто зосередити увагу на договірно–правовій базі взаємин обох держав, зокрема у політичній, торгівельно–економічній та гуманітарній сферах. У цьому питанні необхідно також з′ясувати як впливають основні міжнародні актори (США, РФ, ЄС) на становлення відносин співробітництва між двома державами (особливо у енергетичній галузі, у сфері продажу зброї та військової техніки, аерокосмічній та судно- і літакобудівній галузях). Підсумовуючи, слід вказати, чому саме іранський напрям співпраці в Україні називають «новим азимутом» української зовнішньої політики, беручи до уваги широкі можливості та перспективи подальної співпраці двох держав [10; 11, с. 167-169; 12, с. 190–195; 13].

Турецька Республіка є особливим партнером України з точки зору збереження регіональної стабільності. У третьому питанні слід проаналізувати становлення та розвиток відносин між двома державами та основні сфери їх співпраці. На цій основі необхідно з′ясувати, які фактори сприяють перетворенню Туреччини в одного із основних конкурентів України на ринках регіону. У цьому питанні доречно розкрити особливу роль Туреччини у підтримці кримських татар (фінансова допомога, підтримка критотатарських організацій, науково–теоретичні розробки з політико–правової та соціально–економічної ситуації на Кримському півострові). Водночас доцільно з′ясувати, як вплине на подальші стосунки України з Туреччиною посилення співпраці останньої з Російською Федерацією (зокрема, у енергетичній сфері). Також потрібно взяти до уваги особливості співпраці Туреччини та ЄС, особливо щодо перспектив вступу України до цієї організації [2; 7; 10; 11, с. 153-158; 12, с. 195–197, 13].


Тема 24. Україна та країни Азійсько-Тихоокеанського регіону

1. Українсько-китайські відносини: перспективи розвитку та шляхи співпраці.
   
2. Українсько-японські відносини на сучасному етапі.
   
3. Відносини України з Республікою Корея: сучасне та майбутнє.
   
4. Шляхи взаємодії України та Індії в глобалізованому світі ХХІ століття.
   

ЛІТЕРАТУРА

1. Бариская А. П. К вопросу о возможностях стратегического партнерства Украини и Китая / А. П. Бариская // Світова цивілізація і міжнародні відносини. – 2001. – №2. – С. 142–152.
   
2. Білодід Р. Індикатор глобальних змін: [Україна і Півд.-Схід. Азія в ХХІ ст.] / Р. Білодід, С. Шергін // Політика і час (ПіЧ). – 2001. – №4. – С. 25-34.
   
3. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручн. / Л. Ф. Гайдуков. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
   
4. Гусаков В. Украина и Центральная Азия / В. Гусаков // Азия и Африка сегодня. – 1999. – №6. – С. 43-46.
   
5. Давидович Л. Я. Формування індо–українських відносин після розпаду Радянського Союзу / Л. Я. Давидович // Зб. наук. праць “Гілея”. – 2009. – №21. – Реж. дост. до рес.: gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/ 2009_21/Gileya21/P9.pdf;
   
6. Мандрик І. П. Основні напрями співробітництва між Україною та Республікою Корея / І. П. Мандрик, О. В. Іпатюк // Наук. вісн. Волинського НУ ім. Л. Українки. Сер. Міжнародні відносини. – 2008. – №6. – С. 50-54 – Реж. дост. до рес.: gov.ua/portal/natural/Nvvnu/misnarod_vidnos/2007 _7/2/6.pdf;
   
7. Мандрик І. П. Основні напрями українсько-японського співробітництва / І. П. Мандрик, О. В. Іпатюк // Наук. вісн. Волинського НУ ім. Л. Українки. Сер. Міжнародні відносини. – 2007. – №7. – С. 37-92. – Реж. дост. до рес.: gov.ua/portal/natural/Nvvnu/misnarod_vidnos/2007_7/2/ 6.pdf;
   
8. Нариси з історії дипломатії України / [Під ред. В. А. Смолія]. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
   
9. Пуха Л. Україна і Японія: Моменти культурологічної спільності / Л. Пуха // Укр. культура. – 2001. – №2. – С. 30-31.
   
10. Семенець О. Найбільш насичений період. Україна-Індія у ХХІ ст.: перспективи двосторонньої співпраці / О. Семенець // Політика і час (ПіЧ). – 2003. – №9. – С. 3–8.
    
11. Україна і позаєвропейський світ: Навч. посібн. / Катиренчук Б. А., Гетьманчук М. П. [та ін.]. – Львів: Військовий ін-т НУ “ЛП”, 2001. – 278 с.
    
12. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Моногр. / [За ред. Ф. М. Рудича]. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
    
13. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручн. / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні контрольної роботи слід прослідкувати процес налагодження та розвитку зовнішньополітичних стосунків України з Китайською Народною Республікою. Потрібно наголосити, що відносини між двома державами мають перспективний характер, особливо у торгівельно–економічній сфері, де укладені угоди про взаємний захист інвестицій, уникнення подвійного оподаткування тощо. Загалом йдеться про важливість двосторонніх стосунків з Китаєм, особливо щодо зміцнення міжнародного авторитету України, реалізації її національних інтересів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні [1; 4; 8, с. 690–713; 11; 13, с. 180–184].

Друге питання розкриває рівень співпраці України з Японією. При розгляді цього питання слід зосередити увагу на процесах формування та розвитку двосторонніх відносин, на взаємодіях у фінансовій, енергетичній галузях, у сфері зв’язку, в хімічному, автомобільному бізнесі. Важливим напрямами двосторонніх взаємодій є проблеми нерозповсюдження ядерної зброї, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, адже японський народ добре розуміє проблеми нашої держави та активно надає фінансово-технічну та гуманітарну допомогу [3, с. 590–596; 4; 7; 9; 11; 13, с. 185–187].

Республіка Корея є однією з індустріально розвинутих країн світу, яка розглядає Україну як перспективного партнера простору СНД. У третьому питанні слід з’ясувати основні напрями інвестиційної діяльності Республіки Корея в Україні, увагу слід звернути на розвиток стосунків у науково-технічних галузях, зокрема йдеться про авіацію, теплотехніку, матеріалознавство, ядерну енергетику та ядерну безпеку, оптику тощо [2; 4; 6; 11; 13, с. 187–190].

У четвертому питанні слід розглянути процес становлення і розвитку українсько-індійських відносин впродовж 1991-2009 років. З′ясовуючи дане питання, слід відзначити, що розвиток відносин із найбільш населеною демократичною державою планети є важливим для утвердження позицій України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Увагу слід зосередити на особливостях специфіки двосторонньої економічної співпраці, особливо у автомобільній та металургійній галузях, яка реалізується через проникнення в Україну індійського капіталу або капіталу інвесторів індійського походження. Водночас необхідно окресилити проблемні місця у двосторонніх взаємодіях [4; 5; 10; 11, с. 74–79].