Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова)
Вид материала | Документы |
Содержание3. Присутність України в близькосхідному інформаційному середовищі |
- Інститут соціальних наук загальний опис Інституту соціальних наук, 29.91kb.
- «соціальна стратифікація І соціальна адаптованість особистості за умов радикальних, 178.22kb.
- Дрнті 64. 35 Розробка новітніх технологій та обладнання для розволокнення натуральної, 55.17kb.
- Національний університет “Львівська політехніка” Інститут гуманітарних І соціальних, 1460.3kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1068.44kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1080.17kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1259.1kb.
- Конкурс-захист проходив на базі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна,, 342.15kb.
- Інститут електродинаміки, 165.39kb.
- Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
2. Інформаційні стратегії близькосхідних діаспорних спільнот у Європі та США
На даному етапі значну роль у суспільно-політичних процесах Заходу відіграє мусульманська діаспора. За межами історичної батьківщини мешкає до 30 млн. арабів, основну частку яких складають мусульмани. Проживання за межами Дар аль-Іслам не заборонено ханафітським, ханбалітським і джафаритським мазхабами, шафіїтський мазхаб зазначає, що міграція рекомендована залежно від рівня автономності мусульман у немусульманській країні.
Туреччина і Британія під час Першої світової війни опинились у різних таборах, тому улеми оголосили Індію Дар аль-Харб (1920), що спричинило еміграцію до Афганістану тисяч індійських мусульман, для яких османський султан вважався халіфом. У 1947 р. відбувся повторний вихід до Дар аль-Іслам 7 млн. індійських мусульман, хоча фетви на виселення не видавались. Згідно з малікітськими законами безсумнівно, що після включення Алжиру до складу Франції (1847) країна перетворилась у Дар аль-Харб, хоча масової еміграції, крім виходу з Тлемсену (1911), не було.1722
Хариджити, стверджуючи про відсутність ісламської держави, крім талібського Афганістану, та тотожність США і КСА, виправдовують проживання на землях кафірів.
Абу Мухаммад аль-Макдісі у праці “Кауашифуль-джалія фі такфірі ад-дауля ас-Са’удія” називає Саудівську Аравію “землею невірних”.1723
Саудівський улем Абу Басир у праці “Імміграція: питання і правила” зазначає, що мусульманину дозволено емігрувати до країни невірних для порятунку від переслідування влади. Однак імміграцію потрібно використовувати, щоб “посилити мусульман і ослабити невірних”, тому її головна мета полягає у “відродженні обов’язку джихаду і посиленні тиску на невірних”.1724
В ісламі відсутній поділ на периферію і центр – не можна вважати периферією найбільшу мусульманську країну Індонезію, технологічного лідера Малайзію чи мусульманську Європу, вплив якої на мусульманський світ постійно зростає.1725
Якщо на початковому етапі міграції до Європи (1960-1980 рр.) відбувався доцентровий рух диференційованого ісламу - саудівського, іранського, aлжирського, то на сучасному етапі спостерігається відцентрове спрямування європейського універсалізованого ісламу, а також взаємозв’язок відцентрових і доцентрових ідеологічних та інформаційних потоків. „Кінцеве рішення, єдність до нас прийде, безперечно, з Європи”, - зазначив у 1996 р. суданський ісламістський діяч ат-Турабі.
Лідер туніської ісламської організації “Аль-Нахда” Р. Ганнуші під час візиту до мусульман США заявив: “Від вас не вимагають імпорту манери сповідування релігії... у манері країн Перської затоки або Тунісу. Ви повинні обновити вашу практику релігії, обновити форми взаємодії ісламу з реальністю вашого середовища. Ми просимо вас – мусульман, що живуть у суспільстві, яке досягло найвищого наукового рівня, не наслідувати і не відтворювати манеру сповідування релігії, вироблену у слаборозвинутому середовищі. Ми просимо вас зробити новий внесок у мусульманську умму, щоб реформувати мусульманську думку і розробити розвинену форму релігійної практики”.1726
Надана Заходом свобода спричинила розвиток інституційної діяльності у центрах інтелектуального відродження ісламу - Міжнародному інституті ісламської думки у Вірджінії (США), його філії у Малайзії та Ісламському фонді у Лейстері (Великобританія), які здійснюють активну інформаційну політику.1727 Засновник Інституту сучасної ісламської думки (1975) К. Сіддікі модерував два діаспорні медіа-проекти – Muslimedia і Crescent International.
Арабізм та ісламізм знаходять точки дотику в Європі, спричиняючи поширення феноменів євроісламу та Єврабії. Ізраїльська дослідниця Б. Єор стверджує, що впродовж останніх років Європа переходить до нового цивілізаційного утворення – “цивілізації дхіммі”, або Єврабії, світського мусульманського перехідного суспільства, в якому ЗМІ відіграють провідну роль.1728 Попри інформаційно-пропагандистську насиченість, єврабізм не володіє офіційною ідеологією, а становить сукупність розрізнених зусиль близькосхідних акторів в опонуванні мультикультуралізму та євроскептицизму. Відома дослідниця О. Фаллачі розглядає тенденцію єврабізму як складову конспіративної теорії, стверджуючи, що стратегія Єврабії є “найбільшою міжнародною змовою сучасності”.1729
Шведський прем’єр-міністр Більдт висунув теорію євроісламу (2002), як синтезу ісламу та лібералізму. Толерування спільного проживання і віросповідання, на його думку, повинні стати прикладом для мусульманських країн1730. Ідеологом євроісламу вважається лідер франкофонних мусульман Т. Рамадан, внук засновника “Братів-мусульман” Х. аль-Банна та прихильник Ніцше. Він вважає, що арабська культура – ще не культура ісламу і закликає до інтеграції в європейське суспільство.
Свідченням високого потенціалу інформаційно-пропагандистської діяльності мусульманської спільноти на Заході є очолюваний шейхом Абд аль-Кадером мусульманський елітарний рух „Мурабітун”, який об’єднує навернутих в іслам європейців, займається інтенсивною пропагандою, переважно італійською та іспанською мовами. Серед навернених відомі французи океанолог Ж.-І. Кусто і хореограф М. Бежар. Принц Чарльз у лекціях з архітектури посилається на досвід улюбленого єгипетського архітектора і філософа Х. Фатхі1731 та є учнем кіпрського шейха Нізама.1732 Знаковою постаттю європейського ісламу став французький філософ Р. Гароді, чий перехід у мусульманство спричинив один з найвагоміших інформаційних приводів для ісламу. У червні 1999 р. йорданські інтелектуали назвали Гароді “найбільш впливовою особистістю ХХ століття у сфері культури”, сирійський екс-віце-президент А.-Х. Хаддам – “найвизначнішим сучасним західним філософом”, а М. Каддафі – “найбільшим філософом Європи з часів Платона та Арістотеля”.1733
В іслам переходять англійські лорди, французькі інтелектуали і швейцарські патриції – тобто та еліта, проти якої спрямоване вчення ісламу. На думку діаспорних спільнот Європи, явище „ісламу світової наделіти” несе найбільшу загрозу для ісламу, оскільки наделіта бачить традиційну цивілізацію на чолі з державою, а діаспори – нетериторіальну державу1734.
Значна роль у поширенні ісламського світогляду належить західним соціальним мережам. Зокрема, віртуальну мечеть “Чебі” мережі Second Life щомісяця відвідують тисячі осіб, які отримують е-Коран і його англомовні коментарі, беруть участь у п’ятничних віртуальних молитвах. У мережі створюється віртуальний ісламський культурний центр. 1735
Мусульмани не відчувають браку інформації, але переважно цікавляться контентом з мусульманських джерел. Підтвердженням даної тези є освічені мусульмани Заходу (включно з Ізраїлем), які, маючи доступ до західних медіа, зазвичай отримують новини з мусульманських ЗМІ. Ще переконливішим доказом є ісламські радикали, які ігнорують немусульманські джерела інформації, користуючись цитатою з Корану: “Не беріть іудеїв і християн друзями: вони - друзі один одному. А якщо хто з вас бере їх собі за друзів, той і сам з них. Воістину Аллах не веде людей неправедних!” Тому виправдані зусилля панарабських та іранських каналів щодо розширення глядацької аудиторії на Заході, у т. ч. започаткування іншомовних версій.
Згідно з твердженням редактора британського журналу “Q-News” А. Р. Маліка, покоління вихідців з емігрантських мусульманських родин – “найглобалізованіше покоління” у світі, оскільки ототожнює себе з усією уммою.1736 Цей процес інтенсифікується супутниковими телеканалами та Інтернетом. Зокрема, у Відні - місті з вільним доступом до Інтернету, мешкає 7,8% мусульман, у аналогічному місті Амстердамі – 9% мусульман. Діаспорні мусульманські спільноти за допомогою інструментів кіберпростору впливають як на внутрішню політику країн перебування, так і зовнішню політику країн походження.
Інтернет змінив географію ісламського представництва. Поширення ісламу у Мережі почалось з периферії, тобто сайтів мусульманських меншин США і Західної Європи, які, прагнучи утвердитися у належності до ісламу, оперували розвиненими мультимедійними ресурсами. Знання європейських мов допомогло ефективно заявити про Інтернет-присутність, у зонах британського впливу цей процес масштабніший, ніж у зонах франкофонії. Діаспорні Інтернет-спільноти до цього часу є більш помітними, ніж представники визнаних центрів ісламської освіти. Цю тезу підтверджує рейтинг популярності діаспорних сайтів IslamToday і AmrKhaled, які випереджують сайти університетів Аль-Азхар і Аз-Зайтун, Інтернет-ресурси улемів Деобанді.1737
Застосування Інтернету серед мусульманської спільноти Заходу можна окреслити трьома основними напрямами – вивчення ісламу, пропаганда ісламу та використання ісламістськими угрупуваннями. Особливу активність виявляють американські сайти - IslamiCity (.org) пропонує онлайн-фетви (5000), телеканали, чати; Islamic Publications Online (oom.com/IslamicMags/) - журнали “Huda Magazine”, “The Muslims Creed” і “Ad-Da’wah”, які можна безплатно читати або завантажувати у Мережі;1738 Quran and Sunnah Society (rg/) володіє значним масивом інформації та е-бібліотекою.1739
Для західних мусульман особливо актуальні фетви Fatawa mubashira (життя по-арабськи), запроваджені на сайті IslamOnline (1999). Вони регламентують питання, на даний час відсутні на Близькому Сході, але ймовірно актуальні у короткотерміновій перспективі. Варто зазначити, що до авторів колажних фетв, створених не муфтіями, а співробітниками сайту, належать впливові члени Європейської Ради фетв - ліванець Ф. Mавлаві і катарець Калі Курах Дагі, проте роль і фактичні повноваження Європейської Ради фетв у мусульманському світі доволі дискусійні.1740 Після нападу на Лондонський метрополітен (2005) IOL завісив спеціальне досьє “Насилля: причини і альтернативи” з заявою Міжнародного союзу мусульманських вчених (МСМО) “Бомбардування невинних”, у якій засуджено теракти в Єгипті, Англії, Туреччині.
Згідно з е-фетвою щодо голосування мусульман на європейських парламентських виборах (травень 2007 р.), кожен мусульманин повинен голосувати і підтримувати помірковані рухи для нівеляції негативного образу ісламу.1741 За результатами опитування 2006 р., 81% англійських мусульман відповіли, що вони у першу чергу мусульмани, а потім англійці (у Франції – 41%). Тому у Шотландії, де мусульманська діаспора складається з 50 тис. осіб (1% населення), вона активно інкорпорувалась у шотландський рух незалежності, зокрема, у Шотландську національну партію, програма якої викладена також мовою урду. Одним з модераторів руху виступає близький спільник К. Сіддікі - навернений шотландець і провідний ісламський інтелектуал Якуб Закі. Депутат парламенту Шотландії від Шотландської національної партії Башир Ахмад ще у 1995 р. організував рух Шотландських арійців за незалежність.1742
Значний блок мусульманського кіберпростору представлений ісламістськими ресурсами. Окремі сайти містять лінки на частково чи повністю дзеркальні сайти, що зумовлено закриттям Інтернет-ресурсів спецслужбами або хактивістськими атаками опонентів. Зокрема, модерований імамом лондонської мечеті Фінсбері-парк О. Б. аль-Масрі сайт “Прихильників шаріату” володіє частково дзеркальним сайтом.
Одним з основних завдань сайтів вважається вербування адептів. У травні 2007 р. попрощався з відвідувачами найпопулярніший ведучий радикального форуму “Муджахед 1988”, на якому невдовзі розмістили деталі загибелі шахіда “Муджахеда 1988”. Такі прийоми володіють потужним пропагандистським ефектом.1743
У Мережі з’явились хактивістські “зірки”, зокрема, 22-річний син марокканського дипломата Юніс Тсулі, відомий в ісламістському Інтернеті під ніком Irhaby007.1744 Кіберджихадист (Abuthaabit) Irhabi007 став центральною фігурою після розгрому Талібану, коли “Аль-Каїда” перейшла у кіберпростір, створивши віртуальні школи джихаду. Irhabi007 ініціював дані зміни, виступивши модератом сайту відеоджихаду аль-Заркаві Youbombit.com як конкурента YouTube. Він також адміністрував сайт Al-Аnsar, через який підтримували зв’язок 4,5 тис. радикалів,1745 видавав е-журнал з підготовки терористів “Рада верблюжого горбy”,1746 організовував онлайн-семінари. Хоча після арешту у Лондоні (2005) Irhabi007 покинув Інтернет, новий найпопулярніший сайт ісламістів Irhabi11 було названо його ім’ям.
Уряди європейських країн вживають нагальних заходів щодо обмеження ісламістської пропаганди в Інтернеті, яка, згідно з інформацією координатора ЄС по боротьбі з тероризмом Ж. де Кершов, здійснюється з допомогою 5 тис. радикальних сайтів. Міністри юстиції ЄС на нараді у Люксембурзі ухвалили запровадження карної відповідальності за заклики до тероризму в Інтернеті, а також закриття провайдерами сайтів, що сприяють тероризму.1747 У Німеччині створений Інтернет-центр (2008), який відслідковує сайти, форуми і чати, Закон про кримінальну поліцію (2008) легітимізував таємні онлайн-обшуки на комп’ютерах потенційних терористів. Головуючи у ЄС, Німеччина ініціювала загальноєвропейський проект “Cheсk the web” з моніторингу Інтернету. При Європолі створено спеціальний портал для обміну інформацією спецслужбами країн-членів ЄС.1748
З Великобританії був висланий відомий єгипетський джихадист і пропагандист сайту Maqrizi Center Хані аль-Сібаї.1749 В Іспанії під час операції “Хінета” арештовані новонавернений іспанець і марокканець, які під впливом аз-Завахірі адміністрували форум “Ісламський аль-Андалуз”.1750 У Відні засуджений австрійський мусульманин М. Махмуд, який в Інтернеті протестував проти агресії США в Іраку, а також його дружина, яка переклала з арабської на німецьку мову дві промови бін Ладена, що дало “Аль-Каїді у Магрібі” привід звернутись до Австрії з вимогою про їх звільнення (2008).
З іншого боку, британський уряд активно застосовує сучасні інформаційні технології для інкорпорації мусульманської спільноти. У лютому 2009 р. у рамках конференції “Єдиний Лондон” владою Лондона вручено премії кращим проектам, спрямованим на боротьбу з екстремізмом і попередженням радикалізації. Учбовий семінар Херроуз з електронної безпеки (Harrow's E-Safety Training Workshop), який отримав премію у номінації “Кращий жіночий проект”, допомагає мусульманкам, які працюють з дітьми, стати користувачами цифрових технологій, захищаючи таким чином молодь від небажаних контактів з радикальними організаціями через Інтернет.
Сучасні ІКТ використовуються для транснаціональних етнічної і політичної мобілізації не лише радикальних, але й діаспорних спільнот. Класичним прикладом виступає палестинська діаспора. В Інтернеті висвітлюється мучеництво молодих палестинців, вбитих ізраїльтянами, сім’ї створюють веб-сайти для пошуку зниклих родичів. Історичні картини палестинських міст і сіл до вигнання (1948) і після нього належать до найбільш завантажуваних в Інтернеті. Таким чином, ІКТ перетворили палестинську діаспору у транснаціональну віртуальну спільноту і сприяють реконструкції її самобутності, інфраструктура якої забезпечується чатами, веб-сайтами, соціальними мережами. Процес посилюється за рахунок палестинського телебачення і “Al-Jazeera”.
Аналогічні процеси притаманні для іранської діаспори. Інтернет відіграє важливу роль у згуртуванні іранських спільнот Канади, США і Європи. У Стокгольмі іранські радіостанції завантажують програми з Інтернету і ретранслюють на місцеві громади.1751 Вирішальне значення у популяризації Ірану та іранської культури відіграють діаспорні сайти. Основним Інтернет-ресурсом для іранської глобальної спільноти виступає ссылка скрыта (net.com)багатомовний портал FarsiNet (net.com), який надає широкий спектр посилань з усіх аспектів суспільно-культурного життя. Портал Gooya (.com) містить посилання на ЗМІ This international portal provides links to English, French and Farsi media pages.містить посиланняанглійською, французькою мовами і фарсі, включно з е-газетами, радіо, телебаченням. Найвідомішим іранським е-журналом вважається www.iranian.com, який співпрацює онлайн з 150 іранськими друкованими ЗМІ; англомовнийссылка скрыта (bulletin.org) IranBulletin (bulletin.org) виступає як дискусійний форум з соціально-політичної проблематики Ірану та Близького Сходу; (.com)новинний е-журналНовинний інтернет-журнал ссылка скрыта (ewswatch.com) IranNewsWatch (ewswatch.com) - зовнішньої політики A comprehensive internet news magazine, chiefly dealing with the politics and international relations of Iran, provides English language articles and links to various English and Farsi media sites, eg, print, radio, television.присвячений зовнішній політиці і міжнародним і міжнародних відносин Ірану.ссылка скрыта (com/welcom.phpl)1752
На відміну від арабських діаспорних каналів, телерадіоканали іранської діаспори активно використовуються Заходом у інформаційно-пропагандистській війні з Іраном. “Radio International”, що належить РКП Ірану, володіє сайтом www.radio-international.org, який використовує відомий іранський дисидент Алі Джаваді. “Radio Padre”, куроване роялістськими колами Ірану, виходить в ефір у Великобританії і США. “Радіо Седаї-і-Джамбуші Іран-і-Фарда”, доступне на сайті www.sosiran.com., разом з сателітарним телеканалом XTV становить медіа-ресурс опозиційного руху “Завтра”.
Супутникове забезпечення усіх опозиційних каналів здійснюється з допомогою супутника “Теlstar-12”, сигнал з якого через станції країн Близького Сходу ретранслюється на Іран. “Mohajer TV”, який належить групі “Муджахеддін-е-Хальк”, транслюється на спільному транспондері з лондонським фарсі каналом “Iran NTV”, причому провайдинг їх сайтів здійснює єдиний ірландський оператор. “Муджахеддін-е-Хальк” також володіє супутниковим каналом “Погляд на національну свободу Ірану” (Париж), доступним на сайті www.iranntv.com.1753
Важливим чинником у пропагандистській боротьбі США з Іраном стали 20 фарсімовних сателітарних каналів, розташованих переважно у Лос-Анджелесі. Значення даних телеканалів зросло після висвітлення студентських протестів в Ірані (2003), однак більшість іранців не використовують їх як новинні джерела1754.
Орієнтовані на національні меншини Ірану канали виникли переважно після приходу до влади президента М. Ахмадінеджада. Азербайджаномовний канал з Чікаго “Gunaz TV” (2005) здобув популярність завдяки висвітленню подій в іранському Азербайджані (2006) після трансляції антиазербайджанського мультфільму і виступів проти перського шовінізму. Передачі каналу доступні на сайті www.gunaz.tv. Канал “Rojhelat TV” здійснює мовлення з Швеції (2006) курдською мовою і фарсі, “Komala TV” (Швеція) та “Tishk ТV” (Париж) – курдською мовою.1755
Курди на Заході широко використовують телебачення та Інтернет для зміцнення етнополітичної солідарності.1756 Курдський інформаційний холдинг Робочої партії Курдистану (РПК), незважаючи на відсутність територіальної бази і легітимності, наявних у курдів Іраку, випередив рівень розвитку їх інформаційної бази, започаткувавши у Лондоні перший курдський сателітарний канал MEDTV (1995). На ньому вперше здійснюється айсорське мовлення, зумовлене наявністю айсорської діаспори в Європі. Значення даного каналу особливо велике у Сирії, де курди становлять 8% населення, проте курдські ЗМІ заборонені. Крім цього, медіа-холдинг містить суспільно-політичний телеканал ROJTV і культурологічний “Mezopotamiya TV”,1757 які здійснюють трансляцію на більшість близькосхідних і магрібських країн, Північну Америку, Австралію і співпрацюють з міжнародними каналами та агенціями (CNN, ADTV, “Associated Press”).1758
Проте Туреччина у 2009 р. заявила, що може накласти вето на кандидатуру голови уряду Данії А. Ф. Расмуссена на посаду нового генерального секретаря НАТО за відмову позбавити ліцензії на мовлення з Данії телекомпанії ROJ TV, яку Анкара вважає офіційним рупором сепаратистської РПК.
Канал ANN, базований у Лондоні, завдячує своєю появою політичному протистоянню між членами президентської родини у Сирії. Фінансові труднощі ANN свідчить про прямий зв’язок між медіа та розкладом політичних сил у Сирії.
Мусульманська присутність у французькому інформаційному просторі видається доволі контроверсійною. Сайт www.quibla.net, який позиціонується як “е-спільнота вільних та активних мусульман і їх союзників”, становить основне джерело новин з Близького Сходу. При цьому Quibla підтримує допоміжний сайт “Ехо Франції” (a.net/echos/lesechos.php), створений на противагу антиісламському сайту “Ехо Франції” (www.france-echos.com), який належить “Руху опору проти ісламізації Європи” і в антиісламській риториці використовує терміни “Єврабія” та “Франкарабія”.1759
Формою протесту проти американської зовнішньої політики на Близькому Сході стала імітація “Кока-коли” – “Мекка-кола” (2002), запроваджена французьким мусульманином Т. Матлуті у Франції та Великобританії.1760 Компанія “Мекка-Кола” створила також альтернативну індустрію харчування “Мекка-кафе” (2006), що отримала велику популярність у країнах Затоки.1761
Колишній чиновник ЄС Фрезер Камерон зазначив, що донедавна мусульмани не прагнули впливати на зовнішню політику Союзу, проте ситуація “може змінитися у майбутньому”1762. По-перше, європейські мусульмани оперативно реагують на розвиток подій на міжнародній арені із залученням Дар аль-Ісламу, особливо там, де умма знаходиться під загрозою. Прикладами цього є ізраїльсько-палестинський конфлікт, кризи в Іраку та Боснії. Ісламський парламент у Великобританії (1992) активно підтримував Боснію та Кашмір.
По-друге, для західних урядів легше і вигідніше забезпечити зовнішньо-, ніж внутрішньополітичні потреби мусульман, оскільки вимагає менше політичних та фінансових ресурсів і є прийнятнішим для європейців. Немусульмани можуть співчувати жертвам міжнародних подій, але розглядають поступки мусульманам у внутрішній політиці як фінансовий тягар.
По-третє, Європа межує з мусульманськими країнами, її зовнішня політика та концепція безпеки базуються на дружніх стосунках з ісламським “близьким зарубіжжям”. Побоювання нелегальної міграції, ісламського фундаменталізму, енергетична залежність від даного регіону зумовлюють пріоритетність “кризового півмісяця” для Європи 1763.
Арабська спільнота США (до 3 млн. осіб) кардинально відрізняється від європейської, оскільки об’єднана не на етнічній чи расовій основі, а на підставі мовного фактору. Дослідження компанії Zogby International свідчить, що 75% арабоамериканців сповідують християнство, 24% - іслам. В американській мусульманській спільноті переважають суніти (85%), проте найбільша арабська газета “Арабський американець” видається одним з найвпливовіших мусульман США, ліванським шиїтом Сіблані. Він одночасно прихильник “американської мрії” та “Хизбалли”, тому в окремих випадках критикує США за політику стосовно мусульманських країн. Прикметно, що у Далласі був проведений перший з’їзд прихильників “Хизбалли” за межами Ірану (1985).1764
Арабська спільнота у США, на відміну від європейської, є високоосвіченою і впливовою, а тому інтегрована в американське суспільство: Д. Шалала очолювала Міністерство охорони здоров’я, С. Абрахам - Міністерство енергетики, арабського походження губернатор штату Мен Д. Балдаччі і командувач військами США в Іраку генерал Д. Абізейд. Серед арабів багато відомих бізнесменів – Ж. Нассер очолював компанію Ford, С. Гібара – Mattel, продукт якої лялька “Барбі” заборонена для продажу в окремих арабських країнах. Л. Салхані стала першою в історії США жінкою, яка очолила національну телекомпанію “Fox International”, а донька глави авіакомпанії “Pan-American Airlines” Л. Халабі стала королевою Йорданії під іменем Нур. Араби А. Зевайл (1999) і Е. Корі (1960) нагороджувались Нобелівською премією.1765 Вищенаведені факти використовуються США у здійсненні інформаційно-пропагандистської діяльності у близькосхідному регіоні.
Американські інтернетизовані мусульмани-ідеалісти переважають мусульманських представників політики реалізму - халіфатистів. На виборах 2000 р. з метою впливу на американську зовнішню політику ідеалісти мобілізували американських мусульман, саме їх голоси стали вирішальними на виборах у Флориді.1766
Внаслідок того, що після 11 вересня іслам став предметом публічного дискурсу, керівники мечетей часто запрошуються для участі у дискусіях щодо ісламу, міжконфесійних діалогах, які проводяться ЗМІ. В окремих мечетях діють комітети, однак функцію зовнішньої діяльності переважно здійснюють імами. Високий рейтинг іммігрантських мечетей США у практиці звернень ЗМІ пояснюється тим, що вони трактуються як джерело коментарів з міжнародних питань на кшталт Палестини, на відміну від афроамериканських мечетей, які вважаються не пов’язаними з міжнародними відносинами.1767
На думку ісламського лідера Ю. аль-Хадалі, мусульмани завоюють США з допомогою джихаду, але не мечем, а да’ава.1768 Ключовим діячем американського ісламістського руху виступає англомовний рупор “Аль-Каїди” А. Гадан, який вимагає невтручання держави у мусульманські освітні програми, заборони антиісламських трансляцій. Орієнтована на широку аудиторію, ісламістська пропаганда передбачає здійснення масових акцій з метою виведення військ з територій мусульманських країн.1769
У зв’язку з інформаційним бумом у країнах Затоки значення діаспорних інформаційних каналів значною мірою знівельоване. Свідченням цього процесу є репатріація панарабських інформаційних ресурсів з Лондону до Дубаю і Бейруту. Виняток становлять ЗМІ іранської діаспори. Діаспорні інформаційні ресурси в основному концентруватимуться в Інтернет-сфері і зосереджуватимуться на внутрішньодіаспорних проблемах.
3. Присутність України в близькосхідному інформаційному середовищі
Втілюючи багатовекторну зовнішню політику, Україна прагне зайняти власну нішу у близькосхідному регіоні. Це зумовлено диверсифікацією джерел енергоносіїв, і, щобільше, пошуком ринків збуту для вузькопрофільного українського експорту. На сучасному етапі близькосхідний напрям зовнішньої політики України є надзвичайно важливим, оскільки в умовах формування нового багатополярного світу наша країна отримала реальні шанси закріпитися у даному регіоні.
Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 рр. “Шляхом європейської інтеграції” розглядає ринки Близького Сходу як найперспективніші для збуту продукції машинобудування і металопрокату, надання науково-технічних і будівельних послуг. Україна могла б брати активну участь у розбудові виробничої інфраструктури — логістичної, енергетичної і промислової. Стратегія підкреслює перспективність співробітництва у секторі ВПК, впровадження промислових технологій з наступним загальним освоєнням національних і регіональних ринків. Україна повинна активізувати свою політику на Близькому Сході з метою зміцнення власної ролі у сфері транзиту енергоносіїв до Європи: встановлення “особливих” відносин з окремими країнами трансформує український фактор близькосхідної політики із змінної у постійну величину1770.
Незважаючи на швидке визнання нашої країни Іраном, Йорданією, Оманом, Сирією, Ліваном, відкриття посольств в Ірані (1992), ОАЕ (1993), Єгипті, КСА (1995),1771 співпраця з близькосхідним регіоном розвивається не надто активно і відзначається фрагментарністю. Дана ситуація переважно детермінується відсутністю стабільної і системної зовнішньої політики на Близькому Сході. До цього часу не налагоджена співпраця з ОІК, хоча Україна як країна, що має мусульманську меншість, може увійти до організації на правах спостерігача.1772
Одним з нечисельних успіхів української публічної дипломатії у регіоні можна вважати відкриття Українського торгового центру у Дубаї (2005), завдяки якому наша держава стала активним учасником міжнародних виставок і самітів, зокрема, форуму “Лідери у Дубаї”.1773
Важливим елементом української зовнішньої політики у близькосхідному регіоні є діяльність українського миротворчого контингенту. Першою операцією українських миротворців на Близькому Сході стала участь у місії ООН у Лівані (2000). Короткочасне перебування українського миротворчого контингенту у Кувейті (2003) сприяло участі України в операціях на території Іраку (2003-2005). Отримуючи позитивний імідж на Близькому Сході завдяки миротворчим операціям, Україна отримує фундамент для майбутнього економічного співробітництва.1774 Однак інформаційне висвітлення миротворчої діяльності нашої держави здійснюється переважно у негативному аспекті.
З провідних ісламських інформаційних ресурсів зацікавлення Україною демонструє портал IslamOnline, який значною мірою формує громадську думку умми. Голова Федерації ісламських громадських організацій України професор Фарук Ашур в інтерв’ю порталу зазначив, що основною проблемою мусульман в Україні є не українська влада чи суспільство, а проблеми всередині мусульманської спільноти1775, і головне завдання її практичної діяльності полягає в отриманні консультативного заключення на закят аль-фітр в Україні. Організація модерує російськомовний сайт www.islamua.net, який вважається інформативнішим, ніж мусульманські сайти Росії. Крім цього, задіяні шість веб-сайтів ісламських центрів у містах України. Портал позитивно висвітлив перебіг “карикатурного скандалу” в Україні. Хоча газета “Сегодня” у лютому 2006 р. передрукувала карикатури на Пророка, Президент В. Ющенко “заявив про абсолютне несприйняття всього, що ображає релігійні почуття, і необхідність поваги святих понять”. Після цього وفي اليوم التالي لإعادة نشر الرسمين المسيئين للرسول بثت قناتا "1+1" و"HTH" الأوكرانيتان اعتذارا لرئيس تحرير صحيفة "سيفودنيا"، وقوله إنهم لم يقصدوا الإساءة للمسلمين، بل توضيح الأمر الذي شغل العالم بأسره للقارئ الأوكراني.телеканали поширили вибачення редактора “Сегодня”, який зазначив, що прагнув не образити мусульман, а подати українському читачу девіантні точки зору1776.
Разом з тим, для України вкрай важливо взяти участь в екуменічному діалозі, який пропагують КСА, Катар і ОАЕ. Враховуючи те, що з християнського боку діалог здійснює Ватикан, який формалізував стосунки з арабським світом на дипломатичному рівні, а також неканонічність окремих українських православних церков, значними шансами володіють представники греко-католицької церкви.
Україна виступає швидше об’єктом, ніж суб’єктом в інформаційному полі Близького Сходу. Співпраця в інформаційній сфері між Україною та близькосхідним регіоном вкрай недостатня, опубліковані в арабських ЗМІ матеріали про нашу державу, як правило, базуються на західних джерелах. Проте, за винятком матеріалів про постачання радіоактивних матеріалів “Аль-Каїді”, наведених газетою “Al Hayat”, дезінформаційна складова щодо України відсутня. Одночасно в арабських ЗМІ знаходять відбраження негативні моменти, пов’язані з нашою державою. В арабській пресі широко висвітлено одну з найдорожчих покупок нерухомості (80 млн. фунтів стерлінгів), здійснену донькою екс-Президента О. Франчук, у той час як найдорожчий у світі будинок придбаний за 100 млн. фунтів стерлінгів еміром Катару Хамадом аль-Тані. Це завдає великої шкоди іміджу держави та не сприяє залученню інвестицій, особливо коли таку інформацію розповсюджує основний економічний портал країн Затоки www.alaswaq.net. 1777
Найбільш критичні матеріали оприлюднені телеканалом “Al-Jazeera”. Зокрема, канал подав інформацію, згідно з якою Україна перебуває на другому місці у світі за кількістю вбивств, щоправда, вказавши, що США, Китай і Росія не оприлюднили своєї статистики. Однак для громадської думки важливіше, що український уряд не став коментувати результати дослідження ООН.1778 Канал також широко висвітлив дані опитування Центру соціальних досліджень (Київ), згідно з якими більшість українців виступає проти іммігрантів. З цього приводу “Al-Jazeera” подала інтерв’ю з головою гуманітарної організації “Кора” Л. Токарєвою, яка заявила, що поширення такого явища шкодить репутації і авторитету українського суспільства, а бездіяльність уряду загострює проблеми1779.
При цьому “Al-Jazeera” збалансовано висвітлювала позицію українського парламенту щодо рішення Державної Думи Росії переглянути Великий договір з Україною, подавши позиції депутата від демократичної коаліції Ю. Костенка і комуніста О. Перепелиці. Парадоксально, але інтерв’ю цьому каналу надавала тільки Компартія України.1780 На відміну від лідерів інших країн і навіть Росії, жоден високопосадовець України не спілкувався з “Al-Jazeera”.
Основна частка інформації щодо України пов’язана з політичними подіями, однак у цілому свідчить про прихильне ставлення. Протягом останнього періоду панарабська газета “Asharq Al Awsat” висвітлювала плани з виведення російського флоту із Севастополя та у сприятливому для України контексті прокоментувала заяву В. Путіна щодо “зникнення України”1781. Іранська арабомовна міжнародна газета “Al Wafag” опублікувала статтю про Чорноморський флот у контексті “маякового протистояння”, подавши позицію українського МЗС.1782
Україна опинилась у центрі уваги близькосхідних ЗМІ під час грузинсько-російського конфлікту (серпень 2008 р.). Українська позиція толерантно подана оглядачем саудівського видання “Аl-Riyadh” Джалілом Зейдом,1783 впливова еміратська газета “Аl-Іttihad” висвітлила позицію України щодо Чорноморського флоту, оманські ЗМІ інформували про підтримку на Заході курсу України у НАТО,1784 сирійська агенція SANA повідомляла про інтенсифікацію діалогу з ЄС.1785 Іранський міжнародний телеканал “Al-Alam” безсторонньо висвітлював Україну у контексті дій вірменської опозиції, подаючи інтерв’ю з виконавчим директором Європейської федерації вірмен Лораном Ілейкяном.1786 Цікаво, що арабський сайт Аttajdid передрукував висновок журналу ”Foreign policy” про вплив е-ЗМІ періоду “Помаранчевої революції” на розвиток близькосхідної блогосфери.1787
Певне зацікавлення викликає економічний сектор нашої держави, свідченням чого є інформація новинного каналу “Al-Arabiya” щодо українсько-туркменських газових угод1788 і е-газети “Еlaf” щодо диверсифікації газових поставок до України.1789 Бахрейнська інформаційна агенція інформувала про відмову чільників НАТО підтримати американську пропозицію щодо вступу України і Грузії.1790 Арабський Інтернет-ресурс Мaktoob якнайширше висвітлив українсько-російський газовий конфлікт (2009).1791
На жаль, українські ЗМІ не передруковують даної інформації навіть у дайджестах, що створює враження про інформаційний вакуум щодо України, а натомість подають не надто зважені матеріали про деструктивний ісламський вплив у Криму. Саудівська блогосфера, позитивно інформуючи про ставлення до мусульманських меншин у нашій країні, слушно зауважує, що зміну української громадської думки щодо “фундаменталістської терористичної загрози” спричинило загострення антиісламської пропаганди у російських ЗМІ з початком другої чеченської війни (1999).
У цілому, ні позитивна, ні негативна інформація про Україну не справляють вирішального впливу на арабську громадську думку через спорадичність її подачі. Практично відсутні українські електронні інформаційні ресурси арабською мовою. Як приклад можна навести тільки сайт Alwadi Alkabir (www.wadikab.com), однак його інтерфейс походить з 1990-х рр. і не може викликати зацікавлення в арабської аудиторії, звичної до інтерактивних елементів.
В Україні мешкає чисельна арабська діаспора, активну частину якої складають вихідці з Леванту. Діаспорні організації – “Арабський дім” (Київ), Українсько-арабський інститут міжнародних відносин ім. Авероеса (Київ), Арабський культурний центр (Одеса) та земляцтва практично не залучаються до заходів української публічної дипломатії, зокрема, у наданні достовірної інформації про Україну та її партнерські можливості.1792
Незважаючи на підписані з арабськими країнами угоди у сфері туризму, співпраця у цьому напрямку малопомітна, оскільки наша країна пропонує програму без врахування ісламської ментальності. Слід нагадати, що у 1526 р. у складі Османської держави і відповідно мусульманського світу виникла нова провінція Йєдісан (Південна Україна)1793. Україна тільки виграє від того, що не замовчуватиме цей факт, а визнає частиною власної історії, як це демонструє Іспанія. Така політика сприятиме не тільки розвитку “ностальгійного” туризму, як у випадку з хасидизмом в Умані, але й зрівноважуватиме відносини з Ізраїлем і арабським світом. Перспективним напрямом роботи може стати організація виставок ісламських експонатів з фондів українських музеїв і бібліотек, популяризація об’єктів мусульманської спадщини на території України і розвиток “ностальгійного” туризму.
Відсутність науково-освітніх обмінів України з країнами регіону формує російськоцентричну модель відносин, особливо у державах Затоки. До прикладу, у Центрі досліджень Перської затоки підготовлене відповідне видання “Зв’язки Росії і СНД з Перською затокою: поточні тенденції політичної і економічної динаміки” під редакцією Марата Тертерова.1794 Російський центр політичних досліджень підписав угоду про співпрацю з Центром досліджень Перської затоки, Національна академія Білорусі – з Кувейтським центром дипломатичних досліджень. Україні необхідно розвивати наукові контакти з провідними дослідними інституціями на кшталт Кувейтського центру дипломатичних досліджень, Еміратського Центру стратегічних досліджень, Центру досліджень Перської затоки, Бахрейнського центру стратегічних досліджень, а також реалізовувати культурно-освітні ініціативи із залученням провідних недержавних фондів країн Затоки – Фонду Мухамеда аль-Мактума і Катарського фонду науки, освіти і суспільного розвитку. Перспективність діалогу з катарськими інституціями підтверджується активізацією стосунків на двосторонньому рівні і у рамках ООН.1795
Високий потенціал стосунків з близькосхідними фондами в економічній сфері наочно демонструє міжнародна економічна програма “Україна пропонує співробітництво”, яка за підтримки Королівського фонду розвитку Йорданського Хашимітського Королівства ім. короля Абдалли ІІ провела міжнародний бізнес-саміт лідерів країн Близького Сходу, Середньої Азії і Східної Європи “Eastern Gate” (2008). У цьому заході, пов’язаному з презентацією українського промислового потенціалу, брали участь представники з Йорданії, Іраку, Сирії, Саудівської Аравії, інших країн Перської затоки.1796
***
Провідні країни світу здійснюють публічну дипломатію у регіоні переважно за рахунок зовнішнього мовлення, прикладом даної тенденції виступають США, Великобританія і Франція. Якщо американська публічна дипломатія зазнала фіаско з каналом “Al-Hurra”, то інші глобальні гравці тільки починають освоєння регіонального ринку, при цьому дистанціюючись від американської політики. США і Великобританія демонструють самостійну публічну дипломатію, Франція діє як у межах інституційних структур ЄС, так і на двосторонньому рівні. Французький тип публічної дипломатії, очевидно, розвиватиметься в інших європейських державах Середземномор’я.
Німеччина та Австрія демонструють відмінний тип публічної дипломатії – дипломатію діалогу, для якої притаманне використання Інтернет-ресурсів, програм обміну, виставок. З арабських держав елементи дипломатії діалогу виразно демонструє давній партнер Німеччини – Оман, меншою мірою Катар і ОАЕ.
Протягом 2005-2008 рр. вплив діаспорних спільнот на формування близькосхідного інформаційного простору зазнав якісних трансформацій. Якщо на початку медіа- та Інтернет-буму у країнах Затоки можна було стверджувати про переорієнтацію інформаційних потоків від схеми “країна походження – країна перебування” до cхеми “країна перебування - країна походження”, то на даному етапі можна зауважити формування глокалізованого інформаційного простору.
Арабська діаспора здійснює інформаційний вплив переважно за рахунок Інтернет-ресурсів, сателітарне телебачення використовує тільки фінансово забезпечена саудівська дисидентська громада у Лондоні і частково іранська діаспора. Іранські діаспорні телеканали, у т. ч. мовами національних меншин, активно використовуються Заходом у боротьбі проти Ірану. Іранська діаспора найактивніше серед інших діаспорних спільнот використовує Інтернет-ресурси.
Незважаючи на низку стереотипів щодо статусу арабської жінки, важливим елементом формування публічної дипломатії у близькосхідному регіоні є гендерний аспект. Незважаючи на те, що кар’єрна дипломатія залишається винятково чоловічою компетенцією, публічна дипломатія демонструє зростаюче залучення жінок, що слід враховувати Україні у формуванні публічної дипломатії на Близькому Сході. В імплементації концепцій публічної дипломатії активну участь беруть королева Йорданії Ранія, дружина еміра Катару шейха Моуза та дружина шейха Дубаю шейха Хайя. У глобальному масштабі таку ж роль виконує представниця Бахрейну Хайя Рашид аль-Халіфа – голова XLI Генеральної сесії ООН. Аналогічний сценарій може виявитися життєздатним і для Сирії, оскільки дружина президента Асма Асад уже озвучила власний план щодо розвитку ІКТ у регіоні, з особливим наголосом на лібералізації медіа та Інтернету.
При формуванні засад публічної дипломатії повинна враховатись діяльність “малих медіа”. Централізоване мовлення у Каїрі чи штаб-квартирі “Al-Hurra” у Спрінгфілді виглядає як масовий артобстріл, у той час як активістські групи демонструють точність лазерного променя.1797 Блогінг відіграватиме основну роль у налагодженні контактів з західними ЗМІ і НУО.
На даний момент цілком очевидна потреба у створенні мережі інформаційних представництв України у країнах близькосхідного регіону, здійсненні стратегії інформаційного просування і забезпечення у цих країнах українських інтересів.
Враховуючи той факт, що Іран отримав статус партнера Організації Чорноморського економічного співробітництва по секторальному діалогу,1798 Україна отримала додаткові важелі для тіснішої співпраці з цією регіональною державою.
Необхідно налагодити постійну співпрацю з провідними інформаційними близькосхідними агенціями, найвпливовішими ЗМІ. Крім того, у багатьох країнах регіону можна отримати вільні радіочастотні ресурси для використання у власних інтересах, зокрема, для створення телеканалу з умовною назвою “Україна і світ” арабською і англійською мовами.1799 Необхідно також здійснювати постійний моніторинг арабських медіа та використовувати прихильні до України матеріали в українських ЗМІ. Враховуючи практику західних ЗМІ, українським медіа бажано отримати акредитацію у Саудівській Аравії для висвітлення хаджу.
1 Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy. – Santa Monica, Calif.: RAND, MR-1033-OSD, 1999. – P. 48.
2 Power R. Current and Future Danger: A CSI Primer on Computer Crime and Information Warfare. – San Francisco: Computer Security Institute, 1995. – P. 51-56.
3 Schwartau W. Information Warfare: Chaos on the Electronic Superhighway. – New York: Thunder's Mouth Press, 1994. – P. 13.
4 Rothkopf D. Сyberpolitik: The Changing Nature of Power in the Information Age // Journal of International Affairs – 1998. –Vol. 51. - № 2. – P. 325.
5 Bollier D. The Rise of Netpolitik: How the Internet Is Changing International Politics and Diplomacy // A Report of the Eleventh Annual Aspen Institute Roundtable on Information Technology: Aspen Institute, Washington DC, 2003. – P.15.
6 Rosenau J. Fragmegrative’ Challenges to National Security // Understanding U.S. Strategy: A Reader. – Washington, DC: National Defense University Press, 1983. – P. 65–82.
7 Amin H. Transnational Broadcast Services and their Impact on the Peace Process in the Middle East // Transnational Broadcasting Studies Journal. - № 9. – 2000. – P. 28.
8 Mernissi F. The Satellite, The Prince And Scheherazade: The Rise of Women in Digital Islam. – Edite Kroll Literary Agency Inc, 2003. – P. 5-7.
9 Ayish M. Arab World Television in the Age of Globalisation. An Analysis of Emerging Political, Economic, Cultural and Technological Patterns. – Hamburg: Deutsches Orient-Institut, 2003. – P. 33.
10 El-Nawawy M., Iskandar A. Al Jazeera: How the Free Arab News Network Scooped the World and Changed the Middle East. – Boulder, CO: Westview Press, 2002. – P. 48-49.
11 Mahmoud A. The Arab World and the Internet // New Media and Political Change in the Arab World. – Conference paper. – Amman. – February/March, 2002.
12 Sakr N. Women’s Rights and the Arab Media. – Centre for Media Freedom Middle East and North Africa, 2000. – P. 4.
13 Тоффлер Е., Тоффлер Х. Створення нової цивілізації. Політика третьої хвилі. // Часопис “Ї”. –– 2000. –– №19. –– С. 21-25.
14 Arquilla J., Ronfeldt D. Information, Power, and Grand Strategy // Cantingy Conference. – Chicago. – 1995. – 20-21 July.
15 Schwartau W. Information Warfare: Cyberterrorism: Protecting your personal security in the electronic age. – Thunder's Mouth Press, 1996. - 768 p.
16 Power R. Current and Future Danger: A CSI Primer on Computer Crime and Information Warfare. – San Francisco: Computer Security Institute, 1995. – P. 68.
17 Owens, W.A. and Nye, J.S. 1996. "Amrecican Information Edge" Foreign Affairs 10,2.
18 Ibid
19 Rothkopf D.Сyberpolitik:The Changing Nature of Power in the Information Age // Journal of International Affairs. – Spring 1998. – Vol. 51. - № 2. – P. 325.
20 Edwards L. Mediapolitik: How the Mass Media Have Transformed World Politics. – Washington, D.C.: Catholic University of America Press, 2001. – P. 48.
21 Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. – MR-1033-OSD, 1999. – Р. 29.
22 Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. – MR-1033-OSD, 1999. – Р. 27.
23 Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. – MR-1033-OSD, 1999. – Р. 28
24Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. – MR-1033-OSD, 1999. – Р. 29.
25 Bollier, David. The Rise of Netpolitik: How the Internet Is Changing International Politics and Diplomacy. // A Report of the Eleventh Annual Aspen Institute Roundtable on Information Technology: Aspen Institute, Washington DC, 2003
26 Подберезский И. Регион Юго-Восточной Азии как цивилизационная общность // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №4. – C. 59.
27 Castells M. The Power of Identity: The Information Age–Economy, Society and Culture. – Cambridge, MA & Oxford: Blackwell. 1997. - 461 p.
28 Lim M. From War net to Netwar: The Internet and Resistance Identities in Indonesia // International Information and Library Review. – 2003. – №35 (2–4). – P. 233–248.
29 Malone G. Organizing the Nation’s Public Diplomacy. – Lanham, MD: UniversityPress of America, 1988. – P. 3.
30 Adelman K. Speaking of America: Public Diplomacy in Our Time // Foreign Affairs. – 1981. - № 59(4). – P. 913–936.
31 el-Nawawy M., Gher L. Al Jazeera: Bridging the East-West Gap through Public Discourse and Media Diplomacy // Journal of Transnational Broadcasting Studies. – 2003. - № 10(2). – P. 29.
32 Gilboa E. Mass Communication and Diplomacy: A Theoretical Framework // Communication Theory. – 2000. - № 10(3). – P. 275–309.
33 Nye J. Soft Power: The Means to Success in the World Politics. – PublicAffairs, 2004. – P. 10.
34 Панарин И. Н. Информационная война и дипломатия. М.: ОАО “Издательский дом “Городец”, 2004. – С. 173.
35 Панарин И. Н. Информационная война и дипломатия. М.: ОАО “Издательский дом “Городец”, 2004. – С. 445
36 Модестов С. Геополитика как фактор развития экономического образования. // Русский проект. – 2006. – 28 июля.
37 Кисляк Ю., Соколов А. Влияние процессов развития интернет-технологий на геополитические интересы государства. // Ядерный Контроль. – 2000. – №6. – С. 30-41.
38 Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order. – New York:
Simon and Schuster, 1996. – P. 59.
39 Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order. – New York:
Simon and Schuster, 1996. – P. 59.
40 Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order. – New York:
Simon and Schuster, 1996. – P. 59.
41 Barber B. Jihad vs. McWorld: How globalism and tribalism are reshaping the world. – USA: Ballantine, 1996. – P. 4.
42 Barber B. Jihad vs. McWorld: How globalism and tribalism are reshaping the world. – USA: Ballantine, 1996. – P. 17.
43 Barber B. Jihad vs. McWorld: How globalism and tribalism are reshaping the world. – USA: Ballantine, 1996. – P. 20
44 Rosenau J. New Dimensions of Security: The Interaction of Globalizing and Localizing Dynamics // Security Dialogue. - №25. – September 1994. – Р. 255–282.
45 Rosenau J. Fragmegrative’ Challenges to National Security // Understanding U.S. Strategy: A Reader. Washington, DC: National Defense University Press, 1983. – P. 65–82.
46 Appadurai A. Modernity at Large: Cultural Dimensions of Globalization. – Minneapolis: University of Minnesota Press, 1996. – P. 49.
47 Salamon L. The Global Associational Revolution: The Rise of the Third Sector on the World Scene // Foreign Affairs. – July/August 1994. – P. 109–122.
48 Clausen L. Localizing the global: ‘Domestication’ processes in international news Production // Media, Culture & Society. – 2004. - № 26(1). – P. 25-44.
49 Hjarvard S. News Media and the Globalization of the Public Sphere // News in a Globalized Society. – Goteborg: Nordicom. – 2001. – 236 p.
50 Robertson R. Glocalization: Time-space and homogeneity-heterogeneity // Global modernities. - London: Sage. – 1995. – P. 25-44.
51 Robertson R. Globalization or glocalization? // Journal of International Communication. – 1994. – № 1(1). – P. 33-52.
52 Lee C., Chan, J., Pan Z., So C. Y. K. Global media spectacle: News war over Hong Kong. – New York: State University of New York Press. - 254 p.
53 Slevin J. The Internet and Society. – Cambridge: Polity Press, 2000. – Р. 74.
54 Anderson, J. Is the Internet Islam's `Third Wave' or the `End of Civilization'? Globalizing Politics and Religion in the Muslim World // United States Institute of Peace Conference. – Washington D.C. – 1997. – 1-2 April.
55 Partridge W. Ten Public Diplomacy Initiatives // A Report of the Eleventh Annual Aspen Institute Roundtable on Information Technology. – The Aspen Institute. – 2002. – 28 June.
56 The Need To Communicate: How to Improve U.S. Public Diplomacy with the Islamic World // The Brookings Institution. - January 2004. - Analysis Paper №6.
57 Khiyami S. Information Technology Policies and Computerization: Guidelines in a Third World Environment // First Al-Shaam International Conference on Information Technology. – Damascus. – 1994. – 9 May.
58 Hundley R., Anderson R., Bikson T., Boterman M., Cave J., et al. The Future of the Information Revolution in Europe: Proceedings of an International Conference // Santa Monica, Calif.: RAND, CF-172-NIC, 2001. P. 55 -58.
59 Burkhart G., Goodman E. The Internet Gains Acceptance in the Persian Gulf // Communications of the ACM. – March 1998. – Vol. 41. – № 3. – P. 19-22.
60 Goodman S., Burkhart G., Foster W., Press L., Tan Z., Woodard J. The Global Diffusion of the Internet Project: An Initial Inductive Study // MOSAIC Group Report. - March 1998. – P. 28.
61 Price M. Media and Sovereignity. The Global Information Revolution and Its Challenge to State Power. – Cambridge, Mass.; London: The MIT Press, 2002. – 326 p.
62 Keohane R. , Nye J. (Jr.). Рower and Interdependence in the Information Age // Foreign Affairs. –1998. – Vol. 77. – № 5. – P. 85.
63 Anderson J. New Media in the Muslim World: The Emerging Public Sphere // ISIM Newsletter. - 2002. - № 5. – P. 5.
64 Anderson J. Is the Internet Islam's `Third Wave' or the `End of Civilization'? Globalizing Politics and Religion in the Muslim World // Paper presented at the United States Institute of Peace Conference. - Washington D.C. - 1997. – 1-2 April.
65 Eickelman D. Piscatori J. Muslim Politics - Princeton, NJ: Princeton University Press, 1996. - 240 p.
66 Alterman J. New Media, New Politics? From Satellite Television to the Internet in the Arab World. –Washington, DC: Washington Institute for Near East Policy, 1998. - 80 p.
67 Mandaville P. Reimagining the Ummah? Information Technology and the Changing Boundaries of Political Islam // Islam Encountring Globalization. – London: RoutledgeCurzon, 2002. – P. 88.
68 Mandaville P. Reimagining the Ummah? Information Technology and the Changing Boundaries of Political Islam // Islam Encountring Globalization. – London: RoutledgeCurzon, 2002. – P. 86.
69 Bunt G. Islam in Cyberspace: Islamic Sudies Resources on the World Wide Web // Muslim World Book review. – 1997. – Vol. 18. – №1. – P. 3-13.
70 Gonzalez-Quijano, Y. The Birth of a Media Ecosystem // New Media in the Muslim World. - Indiana University Press, 2003. – P. 66.
71 Mawani R. Community, Identity and the Internet: The Case of the Ismaili Muslims. – London: I. B. Tauris in association with The Institute of Ismaili Studies, 2003. – P. 5.
72 Brouwer L. Muslimmail in the Netherlands // Writing Diasporas conference: Virtual Diasporas strand. - University of Swansea. - 2000. – 22 September.
73 Wheeler D. Islam, Community : New Possibilities in the Digital Age // Journal of Education, Community and Values. - 2002. – № 3. – P. 42-46.
74 Kirchner H. Digital Jihad – Islam im Internet // Quartalszeitschrift der Arbeitsgemeinschaft Kirchlcher Entwicklungsdienst. – 1996. - № 32. – P. 4, 19-22.
75 Said E. Covering Islam: How the Media and the Experts Determine How We See the Rest of the World. – New York: Vintage Books, 1997. - 272 p.
76 Bunt, G. Islam in the Digital Age: E-jihad, Online Fatwas and Cyber Islamic Environments. – London: Pluto Press. 2003. – P. 111.
77 Ayish M. Arab World Television in the Age of Globalization: an Analysis of Emerging Political, Economic, Cultural and Technological Patterns. – Hamburg: Deutsches Orient-Institut, 2003. – Р. 23.
78 Appadurai A. Disjuncture and difference in the global cultural economy // Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. – London, 1990. – P. 30l-302.
79 Appadurai A. Disjuncture and difference in the global cultural economy // Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. – London, 1990. – P. 296, 306.
80 Held D., McGrew A. Globalization and the liberal democratic state // Government and Opposition. – 1993. -№ 28 (2). – P. 278.
81 Strange S. The Retreat of the State – Cambridge University Press, 1996. – P. 42.
82 Abrams Ph. Notes on the difficulty of studying the state // Journal of Historical Sociology. March 1988. – № 1. – P. 77-81.
83 Appadurai A. Disjuncture and difference in the global cultural economy // Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. - London, 1990. – P. 30l.
84 Тойнбі А. Дослідження історії. – К.: Основи, 1995. – Т. 2. – С. 162.
85 Тойнбі А. Дослідження історії. – К.: Основи, 1995. – Т. 1. – С. 28-29.
86 Сурдель Д. Ислам. – М.: Астрель, АСТ, 2004. – С. 59.
87 Малашенко А. Исламская альтернатива и исламистский проект. – М: Весь Мир, 2006. – С. 135, 136.
88 Политические системы и политические культуры Востока. – М: Восток-Запад, 2007. – Изд. 2. – С. 199.
89 Политические системы и политические культуры Востока. – М: Восток-Запад, 2007. – Изд. 2. - С. 200.
90 Алиев А. Иран vs Ирак: история и современность. – М.: Изд-во МГУ, 2002. – С. 228.
91 Али-заде А.. Хроника мусульманских государств (І-VІІ вв. Хиджры). – М.: Умма, 2004. – С. 273, 276.
92 Сурдель Д., Сурдель Ж. Цивилизация классического ислама. – Екатеринбург: У-Фактория, 2006. – С. 121.
93 История Индонезии. М.: МГУ, 1992. – Ч. 1. –С. 244.
94 Парникель Б. Проблемы разграничения традиционной и новой малайской литературы. // Малайцы: этногенез, государственность, традиционная культура (малайско-индонезийские исследования, IV). – М., 1991. – С. 85.
95 Тарик Али. Столкновение цивилизаций: крестовые походы, джихад и современность. – М: АСТ, Астрель, 2006. – С. 76.
96 Петухов В. Интернет и информационный терроризм // Свободная мысль. - 2008. – № 1. – C. 170.
97 Field N., Hamam A. Salafi satellite TV in Egypt // Arab Media and Society. – Spring 2009. – Issue 8.
98 Anonimus. Imperial Hubris. Why the West Is Losing the War on Terror. – Wash. (DC): Brassty’s Inc., 2004. – P. 83.
99 Исламская интеллектуальная инициатива в ХХ веке. – М.: UMMAH, СП Мысль, 2005. – С. 56.
100 Кардави шейх Юсуф – Дозволенное и запретное в исламе. – М.: Андалус, 2004. – С. 5, 8.
101 Conte D. The influence of satellite television on freedom of the press and global flows of information // Ninth annual conference on “Al-Jazeera and the new Arab media”. – 2007. – May 4-5. – P. 13.
102 Bunt G. Islam in the Digital Age. E-Jihad, Onlines Fatwas and Cyber Environments. – London-Sterling, Virginia: Pluto Press, 2003. – P. 159.