Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова)

Вид материала

Документы

Содержание Європейський Союз

Подобный материал:

• Інститут соціальних наук загальний опис Інституту соціальних наук, 29.91kb.
• «соціальна стратифікація І соціальна адаптованість особистості за умов радикальних, 178.22kb.
• Дрнті 64. 35 Розробка новітніх технологій та обладнання для розволокнення натуральної, 55.17kb.
• Національний університет “Львівська політехніка” Інститут гуманітарних І соціальних, 1460.3kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1068.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1080.17kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1259.1kb.
• Конкурс-захист проходив на базі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна,, 342.15kb.
• Інститут електродинаміки, 165.39kb.
• Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.

Європейський Союз

Публічна дипломатія ЄС на Близькому Сході переважно здійснюється у рамках Барселонського процесу, метою якого проголошено зміцнення відносин між ЄС та країнами Машрику і Магрібу. Барселонський процес, або Євро-Середземноморське партнерство, започаткований у листопаді 1995 р., об’єднує 27 членів Європейського Союзу та 12 держав Південного Середземномор’я. Євро-середземноморське партнерство відіграє важливу роль у нівелюванні “зіткнення цивілізацій” і започаткуванні діалогу у переддень 900-ї річниці першого хрестового походу.¹⁶¹²

Барселонською декларацією передбачено співпрацю у культурній сфері, а з 2005 р. – у сфері міграції.¹⁶¹³ Виокремлення політики у сфері культури засвідчило формування публічної дипломатії ЄС щодо середземноморського регіону. Складовою співпраці у даній сфері стала ініціатива “EUROMED і медіа”, фінансована Регіональною програмою з інформації та комунікації. Протягом трьох років понад 500 представників медіа з 39 країн-учасниць брали участь у низці конференцій, семінарів та тренінгів.¹⁶¹⁴ Для співпраці у сфері медіа засадничими стали наступні підсумкові документи та резолюції:

- “Послання EUROMED та спеціального підрозділу з медіа до міністрів культури країн EUROMED ” (Афіни, травень 2008 р.),

- “Медіа та міжкультурне порозуміння: виклики і рішення” (Берлін, червень 2007 р.),

- “Pоль медіа у запобіганні поширенню тероризму та радикалізації” (Дублін, травень 2007 р.),

- “Расизм і медіа” (Відень, травень 2006 р.).¹⁶¹⁵

У рамках Євро-Середземноморського партнерства діє Фонд Анни Лінд, який пропагує міжнаціональний та міжрелігійний діалог у країнах регіону. Країни-члени Євро-Середземноморського партнерства делегують національні інституції до Мережі національних організацій ім. А. Лінд, яка налічує 1,5 тис. громадських організацій. Згаданий фонд став першою європейсько-середземноморською установою, що фінансується за рахунок усіх партнерів та Європейської Комісії.¹⁶¹⁶

У липні 2008 р. у рамках Барселонського процесу створений Середземноморський Союз, який об’єднав 43 держави-учасниці, інституції спільноти та регіональні організації. Населення арабських держав Союзу складає близько 187 млн. осіб, що становитиме 25% населення Союзу. На даний час одним з двох чільників Союзу обраний президент Єгипту Х. Мубарак.

Мета Середземноморського Союзу полягає в активізації зв’язків між Європою, Магрібом і Близьким Сходом¹⁶¹⁷. Саміт Середземноморського Союзу, проведений 13 липня 2008 р., залучив усі держави арабського Середземномор’я (за винятком Лівії), представників РСАДПЗ, ЛАД, САМ, ОІК, Фонду Анни Лінд¹⁶¹⁸. На думку директора Центру вивчення ліванської політики К. Карама, головний недолік євро-середземноморського партнерства полягає у веденні ЄС паралельного діалогу з арабськими країнами та Ізраїлем, тому Союз може становити аналогічну загрозу щодо арабо-ізраїльського конфлікту.¹⁶¹⁹

З метою подолання негативних стереотипів Паризька декларація наголошує на основній ролі культурного діалогу у міжнаціональному порозумінні.¹⁶²⁰ Зокрема, Союз сприятиме програмам підвищення якості вищої освіти та підтримки дослідницької діяльності.¹⁶²¹ У контексті інтеграційних процесів Центр досліджень Перської затоки (GRC), заснований саудівським бізнесменом А. Сагером у Дубаї, та Єврокомісія уклали першу угоду у сфері публічної дипломатії “EU-GCC Al-Jisr Project” (2008). За фінансової підтримки ЄС проект реалізують Кувейтський університет, Інститут дипломатичних досліджень (КСА), Центр європейських політичних досліджень та Європейський інститут азійських досліджень (Бельгія), Арабська ініціатива з реформ та організація Sciences Po (Франція), Фонд Бертельсманна (Німеччина), Національний технічний університет Афін, Інститут міжнародних відносин (Італія) і Фонд міжнародних відносин Dialogo Exterior (Іспанія). “Al-Jisr Project” cприятиме поширенню інформації про ЄС, його політику у Перській затоці не тільки серед 40–мільйонного населення РСАДПЗ, а також Ємену, який буде прийнято до РСАДПЗ у 2016 р.¹⁶²² Паралельно розповсюджуватиметься інформація про країни Перської затоки.¹⁶²³

У рамках проекту здійснюватиметься ініціатива у сфері публічної дипломатії (EPDOP), яка сприятиме розвитку співробітництва у регіоні, зокрема:

• економічний блок: енергоносії, інвестиційна політика, спеціальні фонди;
  
• стабільний розвиток: врегулювання кризи на Близькому Сході та у Перській затоці, міграція, тероризм;
  
• культурно-освітні аспекти: підготовка кадрів, наукові дослідження, культурна спадщина, релігійний діалог.
  

EPDOP організовує форуми у Венеції (жовтень 2008 р.) та Кувейті (жовтень 2009 р.).¹⁶²⁴

Арабомовний канал EuroNews задіяний 13 липня 2008 р. у рамках п’ятирічного контракту з ЄК та забезпечений безплатним хостингом арабських супутникових провайдерів.¹⁶²⁵

Поряд з цим застосовуються національні моделі публічної дипломатії – британська, французька та німецька. Незважаючи на відмінність у підходах, вони базуються на інтенсифікації інформаційної присутності у близькосхідному регіоні. Після подій 11 вересня арабська мова використовується як засіб мовлення міжнародних ЗМІ більше, ніж будь-яка інша мова, крім англійської. За глядацькі симпатії конкурують канали, як безпосередньо розташовані у регіоні (“ВВС Arabic”, “Deutsche Welle”), так і ті, штаб-квартири яких розташовані за межами Близького Сходу (“France24”). Однак відомий дослідник М. Лінч вважає, що західні канали, крім британських, очевидно, не витримають конкуренції.¹⁶²⁶

Іранський дослідник ЗМІ Омід Хабібінія на підставі аналізу новинних сайтів, що висвітлюють іранські події, стверджує, що ВВС, “Deutsche Welle”, “Radio Zamaneh” (Нідерланди) більш інформативні, ніж “Voice of America”, а сайт ВВС є найпопулярнішим серед користувачів за формою і змістом.For over 50 years, we have seen good and bad relations between our two countries.  I would like to see a better rapport between Iranian and American reporters.¹⁶²⁷ Інформаційна політика європейських країн у регіоні гнучкіша, ніж американська, завдяки культурологічному спрямуванню та відсутності пропагандистсько-ідеологічних кліше. Проте загострення інформаційного протистояння Європи з Близьким Сходом відмінне від протистояння США з даним регіоном, оскільки детермінується інформаційною складовою як реальним втіленням цієї свободи, а американське - військово-політичною складовою під гаслом експорту демократії. Європейський плюралізм на кшталт “карикатурного скандалу” чи антиісламського фільму “Фітна” апріорі неможливий у США навіть після подій 11 вересня. Варто зазначити, що термін “холодна війна” запроваджений іспанським письменником XIV ст. Хуаном Мануелем стосовно саме європейсько-мусульманського конфлікту¹⁶²⁸.

“Карикатурний конфлікт” виник після публікації карикатур Пророка, опублікованих данійською газетою “Illands Posten” (2005) і підсилився передруком у ЗМІ 50 країн світу.¹⁶²⁹ Прем’єр-міністр Данії А. Ф. Расмуссен зазначив, що конфлікт спричинив найбільшу для країни міжнародну кризу з часів ІІ світової війни.¹⁶³⁰ Група імамів на чолі А. Аккарі, незадоволена реакцією уряду Данії, підготувала 43-сторінковий документ на основі публікацій у пресі,¹⁶³¹ з яким здійснила близькосхідне турне для отримання підтримки.¹⁶³² Місія Аккарі та імама Абу Лабана знайшла підтримку у представників ЛАД, головного муфтія Єгипту та інших високопосадовців мусульманського світу, у грудні 2005 р. розповсюджене на саміті ОІК досьє стало підставою комюніке з вимогою до ООН запровадити міжнародні санкції проти Данії.¹⁶³³

Після завершення активної фази “карикатурного скандалу”, данійська медіа-корпорація DR започаткувала портал про іслам і данійських мусульман (2006), який став першим державним е-ЗМІ про іслам в Європі. У 2005 р. корпорація підготувала радіопрограму “Грані ісламу” з 25 тематичних випусків, присвячених ісламським традиціям, культурі та історії.¹⁶³⁴ З ініціативи корпорації було навіть проведено конкурс “Міс хіджаб-2008”, у якому перемогла данійська іранка Х. Фалах.¹⁶³⁵

It all started with this demand circulating through Arab Internet forums.Досить цікаву позицію під час “карикатурного скандалу” зайняв портал IslamNet. Despite all criticism of the Mohammad caricatures, they are currently being used on websites like Islam Online to underline the fact that the Muslim side needs to do some rethinking.Паралельно Критикуючи карикатури, сайт одночасно підкреслив, що "If people don't feel at home in Europe and don't want to do anything to change the situation here, then the case is clear: Go back where you came from, or wherever you feel at home. For those of us who want to remain in Europe, there's only one thing to do: We have to change. We have to integrate and, even more important, to show the Europeans that Islam is every bit as European as Christianity. We have to demonstrate to them that Muslims are just as European as the original Europeans."”якщо люди не відчули себе в Європі як вдома і не хочуть нічого робити для зміни ситуації тут, то справа ясна - назад, звідки ви прибули, або туди, де ви почуваєтесь як вдома. Для тих з нас, які хочуть залишитись в Європі, є тільки один вихід - ми повинні змінитись”.¹⁶³⁶

Свою частку в ескалацію напруги внесли панарабські мережі “Al-Jazeera” та “Al- Arabiya”, які висвітлювали виступи протесту проти данійських карикатур. До панрегіональних медіа долучилися і локальні видання на кшталт єгипетського “Al-Gumhuriya”. Окрім зростання міжнародно-політичного престижу, панарабські медіа отримали комерційні вигоди та збільшення частки аудиторії. “Al-Jazeera” обрала ісламоцентристський підхід у даній справі, тоді як “Al-Arabiya” надала ефірний час для виступу данійського прем’єр-міністра. На наступний день після вибачення А. Ф. Расмуссена на каналі “Al-Arabiya” радикальніша “Al-Jazeera” стверджувала, що вибачення не було. Телеканал ВВС підготував круглий стіл у Катарі за участю обох телеканалів, результатом якого стало визнання необ’єктивності “Al-Jazeera”.¹⁶³⁷

Західні медіа охрестили масові виступи на Близькому Сході у лютому 2006 р. “карикатурною інтифадою”.¹⁶³⁸ У КСА заклики до бойкоту данійських товарів розташовувались на сайтах, розсилались з допомогою е-пошти і мобільних телефонів.¹⁶³⁹ Ключова роль у розпалюванні пристрастей належала салафітському форуму alsaha.com (ОАЕ), популярність якого (100 тис. відвідувачів на день) зумовлена демонстрацією кліпів “Аль-Каїди”.

Мусульманські хакери у рамках е-джихаду атакували понад 1 тис. ізраїльських і європейських сайтів, зокрема, 578 данійських. Згідно з даними данійської газети Politiken¹⁶⁴⁰, значна кількість е-версій газет зазнала веб-атак, зокрема, сайт Jyllands-Posten www.jp.dk, berlingske.dk, bt.dk, aok.dk. Робота медіа-конгломерату JP/Politikens Hus, який публікує Jyllands-Posten, була паралізована після відправки на його адресу 75 тис. листів спаму з близькосхідних країн. Данійська блогосфера “правого” спрямування також атакувалась близькосхідними хакерами. Злам найбільшого блогу Uriasposten¹⁶⁴¹ завершилася зміною його інтерфейсу та встановленням саудівського прапора на головній сторінці. Блог Filtrat¹⁶⁴² зазнав нападу, проте без зміни його інтерфейсу на арабський.

На знак протесту проти повторної публікації карикатур у 2008 р. саудівський хакер зламав понад тисячу данійських сайтів, попереджаючи про “жорстку реакцію” на образу ісламу.

Нове інформаційне протистояння спричинив відеофільм “Фітна” (березень 2008 р.), у якому голандський парламентар Г. Вілдерс назвав іслам “фашистською релігією”, Пророка – “варваром” і наголосив, що “у Корані наявні тексти, що закликають людей здійснювати найстрашніші діяння”. Голандські телеканали та е-ЗМІ відмовили Вілдерсу у демонстрації, тому фільм був розміщений на британському сайті любительських відеороликів www.liveleak.com. Незважаючи на його доступність лише протягом доби, копії незабаром розмістили на відеопорталі YouTube та інших відеосервісах.¹⁶⁴³ Із засудженням “Фітна” виступила ОІК, наголошуючи, що “фільм образив почуття 1,3 млрд. мусульман у світі”. Позицію мусульманських країн підтримав Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. У заяві для ЗМІ міністр закордонних справ ОАЕ шейх Абдалла бен Саїд аль-Нахайян, засудивши стрічку, одночасно закликав мусульман до стриманої реакції.¹⁶⁴⁴

Ісламською відповіддю стало розміщення в Інтернеті відеопародії “Шизм” саудівського блогера Раїда ель-Саїда. Шестихвилинний ролик зроблений протягом доби за принципом “Фітна” – висмикнуті з контексту біблійні цитати накладені на криваві документальні кадри з Іраку. Цією роботою 33-річний блогер хотів довести, що не можна засуджувати іслам на підставі маніпуляцій, а священні книги апріорі не закликають до насильства¹⁶⁴⁵.

Незважаючи на ескалацію міжрелігійної напруженості, Ватикан стає ефективним геополітичним гравцем у близькосхідному регіоні, особливо у контексті політики щодо мусульманських країн, запровадженої Папою Бенедиктом ХVI. Ватикан встановив дипломатичні відносини з усіма близькосхідними державами, за винятком Оману, налагоджені особливі стосунки з ООП.¹⁶⁴⁶ Однак саме Папа спричинив якісно новий виток інформаційного протистояння, процитувавши під час виступу у Регенсбурзі (2006) вислів візантійського імператора Мануїла ІІ Палеолога: “Покажіть мені, що нового приніс Мухамед, і ви побачите тільки злі і нелюдські речі, такі, як його вказівки мечем поширювати віру, яку він проповідував”.

На радикальних форумах з’явилися відповіді ісламістських ідеологів. Зокрема, Абу Басір ат-Тартусі заявив, що “це зайвий раз доводить злобу, яку відчувають до ісламу, історії ісламу, цілей нашої релігії; це демонструє повне невігластво з боку іудеїв та християн, незнання ними історії власної релігії у минулому і сучасності, які пересичені кривавими побоїщами”. Він зазначив, що “ватиканський папа благословив подальші війни хрестоносців проти мусульманських країн. Це альянс між Ватиканом і лідерами США та Великобританії”. Кувейтський улем Хамед аль-Алі закликав мусульман до “вирішального походу на Ватикан”, однак зосередився на релігійному аспекті заяви, навівши чисельні “викривлення” у християнській та іудейській релігії¹⁶⁴⁷.

Проте наслідок інформаційного конфлікту несподівано виявився позитивним, оскільки спричинив екуменічний діалог як з улемами, так і владою Катару, Бахрейну, КСА, що зумовлено багатовіковим досвідом діяльності Ватикану у регіоні. Значення Близького Сходу для Європи зійшло нанівець з поширенням протестантизму, який не визнавав паломництва у Святу землю. Європейський вплив у близькосхідному регіоні до нових часів здійснювався лише з допомогою католицького ордену кармелітів, які з’явились як посли папи Климентія VIII до перського шаха Аббаса І після оголошення свободи проповіді християнства (1599), спричиненої ідеєю антитурецької ліги. Володіючи мовами і місцевими звичаями, кармеліти у 1615 р. відкрили філію у Гоа (Індія), 1623 р. – у Басрі, 1731 р. – у Багдаді, 1754 р. – на о. Харк у Перській затоці. Остання кармелітська місія закрита у 1939 р. в Іраку. Місіонерська діяльність серед мусульман була безрезультатною, проте кармеліти успішно виконували обов’язки папських послів і дипломатичні доручення шаха. Таддеус був скерований шахом до Московії і Польщі (1611), Редемпт - до іспанського короля Філіпа ІІІ, Марія Мнішек після розгрому в Москві відправила кармеліта Фаддея до Аббаса, щоб заручитись підтримкою проти російських військ. При останньому великому шаху Надир-шаху (1736-47) Філіп і Урбан переклали Біблію на фарсі (1740).

Кармеліти сприяли представникам європейських країн, надаючи аналітичну інформацію, перекладацькі і медичні послуги, виконували роль посередників у стосунках з місцевою владою. Посол Франції в Османській імперії поклав обов’язки консула на главу кармелітської місії у Басрі (1679), Климента призначили віце-консулом протестантської голандської Ост-Індської компанії у Басрі (1759), кармеліти отримали частку в англійській Ост-Індській компанії (1695).¹⁶⁴⁸

Сучасна діяльність католицької церкви у близькосхідному регіоні - відкриття храмів, проведення форумів, подолання конфліктних ситуацій, є найефективнішою серед усіх інституцій Заходу.

Інформаційне протиборство з залученням християнської церкви породило дискусію щодо міжцивілізаційних відносин у самій церкві. Єпископ Рочестерський Майкл Назір-Алі, єдиний англіканський єпископ з ісламськими коренями, звинуватив мусульман у наявності подвійних стандартів - коли мусульмани жертви, втручання завжди законне, а якщо мусульмани гнобителі - завжди незаконне. Єпископ висловився проти носіння хіджабу.¹⁶⁴⁹ Одночасно архиєпископ Кентерберійський Р. Уільямс виступив на підтримку права мусульманок на хіджаб, а християн – на хрести. Тим самим глава Англіканської церкви, якому підпорядковані 77 млн. вірних у світі, виступив проти позиції уряду Великобританії з даного питання.¹⁶⁵⁰

Великобританія активізувалась у регіоні після Семилітньої війни. У 1770-х рр. Ост-Індська компанія, виявившись на грані банкрутства, пролобіювала прийняття законів “Про краще управління Ост-Індською компанією” як підстави нової колоніальної політики Англії. У результаті її реалізації Османська імперія була витіснена з Перської затоки (1776).¹⁶⁵¹ У сфері британських інтересів, крім Єгипту і Леванту, опинились Катар, Оман і Кувейт, як опора у боротьбі проти арабського націоналізму.¹⁶⁵²

Після відходу з регіону (1971) Великобританія здійснювала зважену зовнішню політику. Країна зосередилась на культурологічному напрямі на кшталт Оксфордського фонду ісламських досліджень (1996), заснованого за підтримки принца Чарльза. За його особистого сприяння функціонує Центр традиційних ісламських мистецтв, виділено 10 млн. фунтів стерлінгів для будівництва Мусульманського центру у Лондоні. У 2001 р. принц вперше в історії країни дав прийом для мусульман у королівському палаці з нагоди Рамадану.¹⁶⁵³

Поміркований підхід підтримує екс-прем’єр-міністр М. Тетчер, застерігаючи від активного впровадження західних цінностей у регіоні: “у невеликих більш традиційних державах Перської затоки давні системи влади працюють дуже добре… Заходу не варто вчити мусульманські країни, як підтримувати баланс між дотриманням безпеки і правами людини – правителі і місцева політична еліта знають це краще, ніж ми”.¹⁶⁵⁴

Інтенсивна політично-інформаційна присутність Великобританії у регіоні сформувалась від початку іракської кампанії (2003), для протидії негативному висвітленню якої розпочата контрпропагандистська кампанія, зокрема, інтерв’ю прем’єр-міністра Т. Блера кільком арабським виданням. У МЗС Великобританії був створений спеціальний “штаб з ісламських ЗМІ”, відповідальний за взаємодію з арабськими мас-медіа. Аналіз заходів інформаційного забезпечення військової операції проти Іраку свідчить, що, незважаючи на високий потенціал і досвід ведення інформаційної війни, ефективність виявилася нижчою від запланованої. Однак у результаті активного інформаційно-психологічного забезпечення уряд Великобританії отримав стабільну підтримку війни в Іраку громадськістю країни.¹⁶⁵⁵

Великобританія вступила у суперництво за іракський медіа-простір доволі пізно, створивши на півдні Іраку телеканал “Al Mirbad TV” (2005), базований на ВВС. За словами засновників, мета проекту полягала у створенні регіонального каналу, незалежного від багдадоцентричних медіа¹⁶⁵⁶.

Враховуючи сучасні геополітичні реалії, країна протягом 2007-2008 рр. продемонструвала потужну, але коректну інформаційну експансію, координаційний центр якої розташувався в ОАЕ. Враховуючи арабський пієтет до преси, Великобританія, на відміну від “супутникової політики” США, започаткувала близькосхідні версії впливових видань “The Times” і “The Sunday Times” (травень 2007 р.), що спричинило значний вплив на регіональний ринок ЗМІ. Ліцензії на дані видання у регіоні придбано просаудівським холдингом SAB Media, хоча газети друкуються у Дубаї.

Прикметно, що перший близькосхідний випуск “The Times” був присвячений Всесвітньому економічному форуму у Йорданії. Нове видання володіє кореспондентською мережею у ключових арабських містах - Аммані, Бейруті, Єрусалимі, Багдаді.¹⁶⁵⁷ Не менш впливова “Financial Times” у квітні 2008 р. розпочала випуск близькосхідної версії в Абу-Дабі (2008) як симетричної відповіді на англомовну еміратську газету “National”, очолену екс-редактором “Daily Telegraph” М. Ньюландом.¹⁶⁵⁸ На сайті www.independent.co.uk. британського видання “The Independent” з 2009 р. розміщуються новинні відеорепортажі “Al-Jazeera International”.¹⁶⁵⁹

У цьому фарватері здійснює діяльність британська телекомунікаційна компанія Vodafone. Vodafone володіє найбільшою у регіоні філією в Єгипті, яка обслуговує близько 18 млн. абонентів,¹⁶⁶⁰ отримала другу телекомунікаційну ліцензію у Катарі¹⁶⁶¹ та уклала партнерську угоду з еміратським оператором Du.¹⁶⁶²

Британська інформаційна експансія відчасти пояснюється втратою Лондоном статусу столиці панарабських ЗМІ. Лондонський етап, започаткований громадянською війною у Лівані (1975), спричинив появу офшорних ЗМІ - саудівської “Asharq Al Awsat”, лівійської “Al-Arab”, палестинської “Al-Quds Al-Аrabi”, ліванської “Al Hayat”, а також кувейтської “Аl-Qabas” після іракської окупації (1991) і просаудівського іракського видання “Аz-Zaman” після окупації Іраку (2003). У Лондоні були задіяні перша арабська е-газета “Elaph”, телеканал MBC, арабомовне ВВС і “Al-Jazeera”, однак розвиток медіа-технологій в арабському світі зумовив репатріацію панарабських видань і одночасно саудизацію лондонських видань. “Asharq Al Awsat” запровадила окреме саудівське видання, на яке припадає основний наклад, прибуток від реклами і прихильність аудиторії післявоєнного Іраку. “Al Hayat” у 2000 р. перебазувалась до Бейруту, але розширилась за рахунок саудівського видання, припинивши новинне партнерство з ліванським каналом LBC (2002). У Лондоні залишилась єдина панарабська газета “Al-Quds Al-Arabi”, яка піддається остракізму у низці арабських країн, хоча її сайт у цих країнах є достатньо популярним.¹⁶⁶³ У британській столиці базується і близько 50 арабомовних сателітарних каналів. ¹⁶⁶⁴

У 2007 р. центральний офіс ВВС припинив радіотрансляцію десятьма європейськими мовами, натомість розпочав мовлення першою іноземною мовою – арабською (“Muslim Television Ahmadiyya”). Аудиторія арабської версії ВВС склала 14-15 млн. осіб (2007), тому з метою її збільшення до 40 млн. осіб у березні 2008 р. задіяно арабомовний канал безпосередньо на Близькому Сході. Попередня спроба ВВС завершилася провалом у 1996 р., коли просаудівський канал “Orbit” (Рим) відмовився продовжити мовлення після критичної щодо КСА програми “Панорама”. На даному етапі BBC Arabic фінансується британським Міністерством закордонних справ.¹⁶⁶⁵ Близькосхідна версія каналу, розрахована на 22 країни і понад 300 млн. осіб,¹⁶⁶⁶ володіє інтегрованою мультимедійною платформою “тріада медіа” (радіостанція, Інтернет-портал, телеканал) та інтерактивним контентом,¹⁶⁶⁷ кореспондентською мережею в Єрусалимі, Каїрі і Вашингтоні¹⁶⁶⁸ та нарощуватиме присутність у регіоні (Багдад, Бейрут).¹⁶⁶⁹ У 2009 р. укладено контракт з MSN Arabia щодо розширення присутності у всьому арабському регіоні з допомогою залучення онлайн-аудиторії.¹⁶⁷⁰

Редакційна стратегія базується на тому, що “Al-Jazeera” і “Al-Arabiya” є регіональними ЗМІ, що повідомляють про Близький Схід для місцевого населення, а ВВС повідомлятиме на Близькому Сході про світ. У Бахрейні з червня 2007 р. на FM-каналі транслюється англомовна ВВС International, яка доповнює арабомовний сервіс.¹⁶⁷¹Experienced BBC journalists will share their knowledge and experience with media students, encouraging them to complete short video packages of stories they believe will be of wide interest.

BBC Arabic проводить в університетах ОАЕ, КСА, Палестини, Єгипту і Марокко серію інтерактивних семінарів, присвячених ролі телебачення у формуванні світогляду арабської спільноти.¹⁶⁷²

Однак під час конфлікту у секторі Газа (2009) саме ВВС відіграло негативну роль у реалізації завдань британської публічної дипломатії. Агенція спровокувала скандал у британських ЗМІ, відмовившись транслювати заклик Британського товариства з надання надзвичайної допомоги (DEC), до якого належать найбільші британські благодійні організації Оксфам і Червоного Хреста, допомогти населенню сектору Газа. Його конкуренти - ITV, приватні канали Channels4 та Channels5 від трансляції не відмовились, хоча на початках не підтримали акцію. З вимогою відмовитись від непопулярного рішення до ВВС звернулась друга особа Англіканської церкви Архиєпископ Йоркський Джон Сентаму: “Це не заклик до зброї з ХАМАС, але заклик про допомогу”¹⁶⁷³.

BBC Persian (PTV) задіяний 14 січня 2009 р., розглядається на Близькому Сході як прояв м’якої сили, оскільки фінансується министерства закордонних справ і у справах Співдружності та є додатком до 50 приватних фарсі телеканалів, які мовлять на Іран з Лос-Анджелеса, названого "Teгранджелесом". Хоча VOA задіяв перські новини з супутника у 1999 р., втручання іноземних держав на іранський телеринок редкісне.

У кінці жовтня 2008 іранське міністерство культури заявило, що BBC Persian створює програми на підозрілі теми, у січні 2009 р. оголошено про заборону ліцензії для PTV, кореспондентської мережі каналу, обміну кадрами з каналом.

На думку редакції, “ми спробували зробити PTV кращим, ніж BBC Arabic TVз його новинним спрямуванням. Тут новини складають половину контенту, але з годинними випусками.” PTV володіє бюро у Лондоні, Вашингтоні, Стамбулі, Бейруті, Душанбе, Кабулі, кореспондентом в Єрусалимі, представництвами у Лос-Анджелесі й Ісламабаді. Канал уник помилок базованих у США непрофесійних каналів, орієнтованих на розваги і з антидержавною риторикою. Протягом першого місяця діяльності BBC Persian отримав 300 тис. повідомлень у блогах і півмільйона відвідувань на Google Farsi.

Однак, якщо на протязі півтора року не буде задіяна кореспондентська мережа в країні, канал чекатиме провал.

Канал також призначено для фарсі мовних мешканців Таджикистану й Афганістану, тому канал не названо “BBC IranTV”. Передбачається залучити аудиторію 100 млн. глядачів, зокрема, 70 млн. в Ірані, 20 млн. в Афганістані і 10 млн. у Таджикистані. Однак серед 100 журналістів переважно представлені молоді іранці, тому Таджикистан не висвітлений у програмах PTV. У той же час обидві держави охоплені офіційним іранським телебаченням IRIB, що свідчить про позиційну перевагу іранської інформаційної політики¹⁶⁷⁴.

Відповідно до доповіді Незалежного центру зовнішньої політики при Британській Раді, з метою нівелювання шкоди, завданої британській репутації внаслідок акції в Іраку, Великобританія повинна здійснити широкомасштабні заходи.

На даному етапі багато арабів вважають, що “ВВС Arabic” створено як досконаліший замінник “Al-Hurra”, тобто як інструмент субпідрядної публічної дипломатії.¹⁶⁷⁵ Британські дослідники М. Леонард і К. Смевінг вважають, що у короткотерміновій перспективі необхідно дистанціюватись від американської зовнішньої політики і розвіяти стереотип, що війна розпочата у результаті “зіткнення цивілізацій”, боротьби ісламу і “хрестоносців”. На їх думку, потрібно оспорювати стереотип щодо взаємозамінності зовнішньої політики США і Великобританії та наголошувати на різних підходах до ізраїльсько-палестинського конфлікту, відкритіше критикуючи Ізраїль. Мета британської публічної дипломатії полягає у переконанні регіональної аудиторії щодо ролі Великобританії як самостійного гравця, який зберігає старий досвід і любов до регіону.¹⁶⁷⁶

У довготерміновій перспективі необхідно співпрацювати з арабською спільнотою з метою сприяння суспільно-політичним реформам. Розширення британської публічної дипломатії у регіоні передбачає прямі контакти Британської Ради з кожним двадцятим мешканцем Близького Сходу, охоплення аудиторії арабомовним ВВС та надання всієї допомоги через структури ООН. Доповідь також стверджує про необхідність жорсткої протидії антиісламським виступам у країні. Стратегія публічної дипломатії на Близькому Сході вимагає від британських посольств висвітлення позиції британського уряду щодо неадекватного уявлення арабської спільноти про Великобританію.¹⁶⁷⁷

На думку британського посла в ОАЕ Д. Уілкса, зусилля британської публічної дипломатії полягають у приверненні уваги арабського світу - з допомогою Інтернету, радіо чи телебачення, новин чи розваг, англійською чи арабською мовою. Він вважає, що супутникові телеканали пріоритетні з точки зору охоплення аудиторії, але Інтернет і блогінг відіграють унікальну роль під час неочікуваних подій.¹⁶⁷⁸

Можна стверджувати, що Великобританія здійснює самостійну інформаційну політику у регіоні, ігноруючи вимір ЄС і Середземноморського союзу, що зближує її з США.

Вплив Франції на Близький Схід виник після зближення короля Франциска І з турецьким султаном Сулейманом (1535),¹⁶⁷⁹ проте інтереси країни переважно зосереджувались у Магрібі.¹⁶⁸⁰ У ХХ ст. Франція ворожо сприймалась на Близькому Сході через проголошення непорушності кордонів близькосхідних країн, які, на думку арабських націоналістів, розрізали арабську націю і відкинули спільність арабської культури.

На відміну від Великобританії, Франція діє як на двосторонній основі (у Лівані та Іраку), так і у багатосторонніх рамках, переважно використовуючи інструментарій Євросоюзу. Політика Франції відзначається чітко артикульованою зовнішньополітичною складовою, кожен близькосхідний конфлікт оцінюється, виходячи з міжнародної ситуації та власних колишніх відносин з країнами-учасниками. У 1995 р. укладено оборонні угоди з Кувейтом, Катаром та ОАЕ, і країна ретельно стежить за їх виконанням.¹⁶⁸¹ Франція прагне обмежити вплив шиїтів у Іраку, Лівані та опосередковано – у Палестині,¹⁶⁸² зрівноважити традиційну проарабську та пропалестинську політику зміцненням зв’язків з Ізраїлем. Слід зауважити, що у Франції, окрім 5 млн. мусульман переважно магрибського походження, мешкає найчисельніша в Європі єврейська спільнота у складі 600 тис. осіб.¹⁶⁸³

Викликом близькосхідній політиці США після подій 11 вересня стала заява прем’єр-міністра Франції Ж.-П. Рефарена у парламенті (2002), що “Саладдін звільнив Єрусалим від хрестоносців”. Американська військова інтервенція в Іраку також не підтримана Францією.¹⁶⁸⁴ Країна викликала роздратування США спробами досягнути порозуміння з президентом Сирії Б. Асадом з метою налагодження сирійсько-ізраїльського діалогу, а також встановленням відносин з ХАМАС. Проте дотичними до близькосхідної політики США є гарантування безпеки Ізраїлю і осуд діяльності палестинських радикальних організацій. Президент Н. Саркозі, на відміну від Ж. Ширака, у публічних заявах висловився проти ядерної програми Ірану, що отримало схвалення в американських урядових колах.

За ініціативою Франції після нафтової кризи 1973 р. ЄЕС інтенсифікував відносини з арабським світом шляхом створення форуму європейсько-арабського діалогу (ЄАД). Саміти ЄАД у Венеції (1977) та Гамбурзі (1983) сприяли популяризації арабської мови та культури, створенню арабських культурних центрів в європейських столицях, зокрема, Інституту арабського світу у Парижі (1980).¹⁶⁸⁵ Доповідь Єврокомісії “Діалог народів і культур в Європейсько-Середземноморському регіоні” (2003)¹⁶⁸⁶ передбачала створення “середземноморських” каналів на кшталт ArabSat та текстову реформу європейських підручників. Програма євро-арабського співробітництва представлена у доповіді “Діалог між народами і культурами в Європейсько-середземноморському регіоні” (2005), укладеній У. Еко і Т. Рамаданом.

Телеканал “Al-Manar” після укладення угоди з Французькою вищою радою радіо і телебачення розпочав мовлення на Європу за допомогою європейського супутника Eutelsat (листопад 2004 р.), хоча пізніше на американську вимогу ліцензія була скасована. У розпал конфлікту щодо хіджабу міністерство культури Франції відкрило у Луврі відділ мусульманського мистецтва (2004),¹⁶⁸⁷ а під час візиту президента Франції до ОАЕ досягнуло згоди про відкриття філії Лувру в Абу-Дабі (2008).

У 2007 р. Франція інтенсифікувала інформаційну політику на Близькому Сході, започаткувавши арабську версію каналу “France24”, більш відкритого за стилем подання інформації і змістом, ніж американські, але менш радикального, ніж “Al-Jazeera”.¹⁶⁸⁸ Проект каналу був ініційований ще екс-президентом Ж. Шираком на знак протесту проти упередженого висвітлення CNN і ВВС позиції Франції щодо іракської війни (2002). Потенційна аудиторія каналу становить близько 20 млн. осіб у Магрібі, Леванті та Європі.¹⁶⁸⁹ “France24” наголошує на особливій місії Франції, що не брала участі в іракській війні.¹⁶⁹⁰ Директор каналу М. Парадон підкреслює ідентичність новинного контенту для англомовної, франкомовної та арабомовної версій.¹⁶⁹¹ “France24” збільшив мовлення арабською мовою до 10 годин на добу у квітні 2009 р., задіявши програму з Каїру ”Місце Франції в арабському світі”. Проте, незважаючи на ”зміцнення присутності в географічно стратегічній зоні”,¹⁶⁹² канал не зміг досягнути цілодобового мовлення, передбаченого на кінець 2008 р.

Ексклюзивним чинником французької публічної дипломатії на Близькому Сході виступає особиста популярність Ж. Ширака. Згідно з даними опитувань, екс-президент посів перше місце як популярний політичний лідер у трьох арабських країнах - Йорданії (61%), Лівані (81%) і Марокко (65%), третє - у Палестині (32%). Під час опитування агенцій Telhami і Zogby International (2006), Ширак виявився другим (8%) за популярністю іноземним лідером в Єгипті, Йорданії, Лівані, Марокко, КСА і ОАЕ, розташувавшись між лідером “Хизбалли” Х. Насраллою (14%), президентом Ірану М. Ахмадінеджадом (4%) і венесуельським президентом У. Чавесом (3%)¹⁶⁹³.

Платформою для співпраці франкомовних держав світу виступає Міжнародна організація Франкофонії, що об’єднує 68 держав (члени, асоційовані члени та спостерігачі). У сучасному вигляді Франкофонія існує з 1970 р. На відміну від Французького співтовариства, організація базується на спільності етнокультурної спадщини, а не належності до колишньої колоніальної імперії. Основним критерієм для вступу до організації вважаються культурні зв’язки з Францією.

Політизація діяльності МОФ зумовлена її активною участю у міжнародній політиці. Знаковим у цьому контексті можна вважати Бейрутський саміт (2002), під час якого була прийнята декларація щодо діалогу культур як основного фактору встановлення миру і боротьби з тероризмом. МОФ підтримала арабську мирну ініціативу, зокрема, стосовно “територій в обмін на мир”, потрактувавши її як “найприйнятніший план для досягнення адекватного, стабільного і глобального рішення у регіоні¹⁶⁹⁴”. Цей крок, а також підтримка Лівану та Іраку у подоланні геополітичних викликів, залучення на орбіту МОФ Алжиру зміцнили зв’язки Франкофонії з арабським світом.

Україна, набувши статусу держави-спостерігача на саміті Франкофонії у Бухаресті (2006),¹⁶⁹⁵ отримала ефективний інституційний інструмент для здійснення діалогу з арабським світом. Щоправда, на державному рівні цей чинник недооцінюється.

У фарватері створення інформаційного простору Середземноморського Союзу здійснює просування у близькосхідному регіоні Італія. Римський онлайн-журнал Babelmed, присвячений культурі обидвох берегів Середземного моря, започаткував арабомовну версію для подолання упереджень стосовно ісламу (2008). Babelmed.net вважається одним з найавторитетніших незалежних веб-сайтів з питань Середземномор’я і сфокусований на усуненні негативних стереотипів у взаєминах європейської і арабської цивілізацій.It is free, totally independent and put together by a multicultural network of journalists from the whole Mediterranean.¹⁶⁹⁶ Італійський інформаційний портал www.arabmonitor.info (2006) висвітлює новини і події на Близькому Сході і в арабському світі.¹⁶⁹⁷

Зовнішня політика Німеччини у регіоні здійснюється у контексті політики ЄС і основних союзників. Роль Німеччини у переговорах стосовно іранської ядерної програми детермінується участю у “трійці ЄС” (Великобританія, Франція, Німеччина) та відсутністю політичної мотивації стосовно одноосібної ролі у перемовинах.¹⁶⁹⁸ Європейський консенсус щодо необхідності залучення іранського керівництва до переговорів cприяв збереженню політичного співробітництва і економічних зв’язків Німеччини та Ірану, однак політика “критичного діалогу” демонструє незначні результати.

В Іраку Німеччина відмовилася від традиційної ролі посередника між незалежною французькою близькосхідною політикою і британською позицією співпраці з США. Активізація відносин з країнами Перської затоки обмежується військовою присутністю США та їх впливом на політичні еліти арабських держав.¹⁶⁹⁹

Слід зауважити, що Німеччина виступає найбільшим серед держав ЄС донором Палестинської автономії, підтримуючи концепцію “двох держав” у вирішенні арабсько-ізраїльського конфлікту.¹⁷⁰⁰

Відповідно до активізації зовнішньополітичних зусиль Німеччина демонструє активну публічну дипломатію у регіоні. Після об’єднання Німеччини (1989) інтенсифікувався міжкультурний діалог як фіксована складова німецької зовнішньої політики. Після подій 11 вересня країна усвідомила важливість діалогу з арабсько-мусульманським світом, про що свідчить виступ міністра закордонних справ Й. Фішера в ООН 12 вересня 2001 р. У МЗС країни запроваджена посада уповноваженого з діалогу з ісламом/міжцивілізаційному діалогу (2002), яку обійняв екс-посол Німеччини у Кувейті і Бахрейні Гюнтер Mулак. Німеччина застосувала дієві підходи щодо довготривалого порозуміння з арабськими та ісламськими спільнотами і активізувала культурно-освітні програми обміну.¹⁷⁰¹

Публічна дипломатія Німеччини також модерується організаціями, афілійованими з політичними партіями, та неурядовими культурними і науковими інституціями на кшталт ДААД, Інституту Гете і Федерації німецьких торгово-промислових палат¹⁷⁰². Більшість політичних відносин з країнами регіону здійснюється на двосторонній основі, у той час як культурна політика Німеччини охоплює весь арабський світ, а також Ізраїль та Іран.¹⁷⁰³

Здійснення публічної дипломатії обмежується наступними чинниками:

• домінуючим американським впливом у регіоні;
  
• зростаючою інтеграцією німецької культурної політики в інституційні рамки ЄС;
  
• особливими відносинами з Ізраїлем, зумовленими морально-етичним фактором¹⁷⁰⁴.
  

Країна застосовує концепцію “дипломатії діалогу”, яка відповідає третьому типу публічної дипломатії за Д. Наєм та здійснюється з використанням міжнародного мовлення, культурних заходів, освітніх обмінів, стипендій, конференцій. На відміну від звичних форм дипломатії, які концентруються переважно на міжурядових стосунках, дипломатія діалогу спрямована на недержавних суб’єктів громадянського суспільства – НУО, ЗМІ і громадськість.

Дипломатія діалогу модерується Інститутом закордонних справ, одним з напрямів діяльності якого виступає координація німецьких міжнародних культурних зв’язків. Іншою ключовою структурою вважається Інститут Гете, кредо діяльності якого полягає у “діалозі і партнерстві”.

Мета дипломатії діалогу передбачає побудову довготривалих відносин, тому базується на двосторонній консультативній основі. Зокрема, на Франкфуртському книжковому ярмарку (2004) арабська спільнота отримала статус почесного гостя і платформу для промоції не тільки у Німеччині, але у всій Європі¹⁷⁰⁵. Розвиваючи дану тенденцію, ХVII міжнародний книжковий ярмарок Абу-Дабі проведено спільно з Франкфуртським книжковим ярмарком.¹⁷⁰⁶ Організатор ІТ-ярмарків “Deutsche Messe Hannover” (Ганновер) відкрив регіональну філію у Дубаї та проводить виставки Domotex на Близькому Сході.¹⁷⁰⁷ Форум “Cityscape Abu Dhabi-2007” визначив як офіційного медіа-партнера німецький журнал “Мiddle Еast Real Estate”, який спеціалізується на ринку нерухомості, зокрема, на Близькому Сході.¹⁷⁰⁸ Виступаючи на першому Форумі арабсько-німецького культурного діалогу у Дубаї, віце-президент Дубайської адміністрації культури і мистецтва Мохаммед аль-Мур заявив, що Німеччина ніколи не брала участі у конфлікті арабів і Європи, і ніколи араби не виступали проти німецького народу.

Інтенсифікація наукових обмінів з арабськими університетами і бібліотеками сприяла відкриттю Німецького університету у Каїрі (2003).¹⁷⁰⁹ У Єгипті також започатковано німецький інформаційний центр з арабомовним сайтом (2005) та Інтернет-портал Qantara.de, що модерується англійською, арабською і німецькою мовами (2003). Підтримка порталу німецьким урядом здійснюється з метою тіснішої співпраці з мусульманськими діаспорними спільнотами та близькосхідною аудиторією. Qantara.de виступає дискусійним форумом між мусульманськими лібералами та традиціоналістами з питань хіджабу. Проте сайту притаманна певна секуляристська спрямованість, що ілюструє пропаганда концепції головного муфтія Марселю щодо відокремлення держави від церкви¹⁷¹⁰.

Одним з основних інструментів німецької публічної дипломатії вважається телеканал “Deutsche Welle” (DWTV). Починаючи з 2002 р., арабомовні програми каналу розширені до шести годин на добу, а з 2005 р. спрямовані на діалог у сфері політики, економіки, культури, прикладом яких став аналіз арабських телепрограм.¹⁷¹¹

Більшість арабомовних програм DWTV транслюється з субтитрами арабською мовою, спеціальні програми для арабської аудиторії створюються у співробітництві з ADTV (ОАЕ). У 2008 р. DWTV розпочав спільне виробництво ток-шоу з єгипетським каналом ЕSC і алжирським EPTV. Недоліком редакційної політики каналу є те, що арабському світу присвячено менше п’ятої частини новин, у той час як Німеччині і Європі – більше половини. Однак при цьому пропонуються значущі для арабської аудиторії теми, зокрема, щодо німецького мандату в Афганістані і Лівані. DWTV переважно використовує матеріали інформаційних агенцій, але охоплює культурно-мистецькі аспекти, майже відсутні на заполітизованих панарабських каналах “Al-Jazeera” і “Al-Arabiya”.¹⁷¹²

Арабомовний телеканал “Deutsche Welle” на платформі Nilesat задіяний у Кувейті за участю канцлера Німеччини Г. Шрьодера (березень 2005 р.). У 2006 р. запроваджено мультимедійний інформаційний термінал у секторі Газа, у квітні 2007 р. започатковано сайт на фарсі для іранської аудиторії.¹⁷¹³ Генеральний директор телеканалу Е. Бетерманн акцентує увагу на достовірності поданої інформації і розглядає його як альтернативу контрольованим урядами близькосхідним ЗМІ та англосаксонським каналам.¹⁷¹⁴

Варто зазначити, що культурні обміни здійснюються не шляхом експорту німецької культури, а принципу “давати і приймати”.¹⁷¹⁵ Прикладом є оманська виставка культурної спадщини у рамках “Тижня культури Оману” у Німеччині, проведеного Міністерством національної спадщини і культури Оману.¹⁷¹⁶ За сприяння німецького президента Й. Рау та під керівництвом професора Ерфуртського університету Каї Хафеза відбулась міжнародна конференція “Журналістська етика в ісламсько-західному контексті” (2001). Наступними кроками стали німецько-арабський медіа-діалог, проведений в Абу-Дабі під гаслом “Культура медіа і зміни глобалізації” (2004), та візит віце-президeнта ОАЕ шейха М. аль-Мактума до Берліна (лютий 2008 р.), під час якого наголошено на важливості німецько-арабських культурних зв’язків.¹⁷¹⁷

Німецькій публічній дипломатії притаманне обмежене використання англійської мови, оскільки застосування європейських мов усуває з діалогу значний сегмент арабського та ісламського світу. Застосування арабської мови значно розширило охоплення аудиторії. У той час як арабомовна інформація наявна на офіційному сайті німецького МЗС, інші європейські країни на кшталт Франції чи Великобританії виносять її на спеціальні сайти.¹⁷¹⁸

Cairo, 3 April 2008 - The Austrian -Arab information platform, available since 2003, has been revised in terms of both content and layout, and will be back online from 6 April under its new name - Österreichisch-Arabisches Informationsforum (ÖIAF) - . Єдиною серйозною невдачею німецької публічної дипломатії можна вважати конфіскацію в Єгипті спеціального ісламського випуску журналу “Spiegel” через антимусульманську риторику статті “Аллах на Заході”.¹⁷¹⁹

Новий виклик німецькій публічній дипломатії виник у кінці 2008 р., коли у пропагандистських відео з Афганістану і Пакистану з’явились німецькомовні джихадисти. Зокрема, Беккай Гаррах взяв участь у відео “Рятівний жилет для Німеччини”, відзначеному “al-Sahab” як спеціальний медіа-продукт для європейської країни. Ісламський джихадистський союз з жовтня 2008 р. випускає “Дзвінок з Гіндукушу”, присвячений німецькій мусульманській політиці і військовій присутності в Афганістані. Він закликає німецький народ примусити уряд вивести військовий контингент.¹⁷²⁰

У контексті німецької дипломатії діалогу здійснює відносини з близькосхідним регіоном й Австрія. Австрійська арабомовна інформаційна платформа (2003) докорінно реконструйована (2008) і функціонує під новою назвою “Österreichisch-Arabisches Informationsforum” (ÖIAF). Двомовний сайт надає інформацію стосовно Австрії, арабського регіону і його відносин з цією країною. Веб-дизайн ÖIAF належить провідному каліграфу Єгипту The key visual was created by Sameh Ismail, one of the major young calligraphers in Egypt, with the combined illustration of Latin and Arabic characters standing for a harmonious dialogue of cultures.Самеху Ісмаїлу, що значно підвищило його статус серед арабських користувачів. Simultaneously with the website of the Austrian -Arab Information Forum, a separate website for the Austrian Cultural Forum in Cairo will also go online.Одночасно задіяний двомовний сайт Австрійського культурного форуму (Каїр), спрямований на формування єгипетської громадської думки.¹⁷²¹

Політика дипломатії діалогу продемонструвала ефективність у близькосхідному регіоні і є оптимальною для держав, які не володіють значними фінансовими ресурсами.