Geum.ru

Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова)

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   67
1227

У книзі “Зростання, корупція і майбутнє падіння родини Саудитів” арабський журналіст С. Абуріш стверджує, що Саудівська Аравія отримала важелі впливу на західні медіа.1228 Унаочненням цього впливу є те, що саудівський бізнесмен В. аль-Саїд володіє 35% акцій газети “Sunday Correspondent”, С. Олейян - 5% акцій “Independent” і “Sunday Indpendent”, принц Валід бін Талал – акцій “AOL”, “Disney” (засновниця “New York Post”, “Fox News”, лондонської “Тimes”). Лондонський політичний журнал “Al-Majalia” видається за участі німецького журналу “Spiegel”, ліванського “Al-Hawadis”, кувейтського “Аl-Yakza”, єгипетських журналів “Sabah al-Heir” і “Аl-Watan Al-Arabiya”. За допомогою даних медіа-активів Саудівська Аравія формує імідж країни у західному суспільстві.

Друковані з 1994 р. у КСА періодичні видання “Urdu News”, “Malayalam News”, “Urdu Magazine” орієнтовані на Азію. З 2004 р. випускається елітарне видання “для освіченої арабської публіки” – “Кадайя алямійя” (міжнародні проблеми).

Стратегічний інформаційний діалог США – Саудівська Аравія має на меті інституалізацію відносин між двома державами.1229 Залученою саудівським урядом фірмою “Qorvis” розроблені коротко- і довготермінові стратегії в американських ЗМІ, на реалізацію яких Саудівська Аравія витратила понад 20 млн. дол.1230 Зокрема, здійснено рекламну кампанію у 19 американських містах (2004), в якій чільне місце належить доповіді незалежної комісії з розслідування терактів 11 вересня (2002).1231

Згідно з даними “Front Page Magazine”, у 2004 р. КСА надало 20 млн. дол. для заснування Центру близькосхідних досліджень Арканзаського університету, 5 млн. дол. - аналогічного центру у Берклі, 2,5 млн. дол. - для Гарвардського університету, 8,1 млн. дол. – для Джорджтаунського, 11 млн. дол. – для Корнуельського, 5 млн. дол. – для Колумбійського і 1 млн. дол. - для Прінстонського університету.1232 Джорджтаунський Центр мусульмансько-християнського порозуміння очолив відомий орієнталіст Джон Л. Еспозіто, який заявив про задіяння “мозкового центру” з даної проблематики. Мета цих заходів полягає у “відновленні образу ісламу, заплямованого на Заході” і “інформуванні арабського світу про ситуацію в США”.1233

Саудівський посол у США Т. аль-Фейсал у лекції “Мистецтво публічної дипломатії” (2007) акцентував увагу на тому, що завдяки ЗМІ зростає вплив громадян на прийняття зовнішньополітичних рішень, тому “спілкуватись з громадянами для сучасної дипломатії важливіше, ніж з керівниками і президентами”. Принц аль-Фейсал відвідав двадцять п’ять американських штатів і сто публічних заходів.1234

Свідченням розвитку саудівсько-західних контактів став симпозіум щодо Стамбульської ініціативи про співробітництво (СІС) НАТО, проведений в Ер-Ріяді в січні 2007 р. заступником генерального секретаря НАТО з публічної дипломатії Ж. Фурньє.

Протистояння ісламістському екстремізму залишається пріоритетом саудівської зовнішньої політики, що реалізується під вольтерівським гаслом “Знищити гадину!”, “яка завдала величезної шкоди Саудівській Аравії, найбільш постраждалій від нього країні”. Як вважає російський дослідник Є Сатановський, у випадку детронізації саудівської династії ісламісти можуть реалізувати план “нового халіфату”, об’єднавши країну з єгипетсько-суданським альянсом, а у результаті війни ісламістів з США Саудівська Аравія може бути розчленована на Хіджаз, Ель-Хасу, Асір і Неджд.1235

У рамках антитерористичної кампанії, широко висвітлюваної саудівськими ЗМІ, було ліквідовано останнього терориста із “Списку 36 розшукуваних” - Валіда aр-Раддаді, відомого програміста і активного діяча е-джихаду (квітень 2007 р.).1236 Саудівське міністерство у справах ісламу започаткувало двомовний сайт Аl-Sakinah (2006), спрямований на боротьбу з екстремізмом і призначений для світової умми, який містить дискусійні форуми щодо такфіру та аль-валаа валь-бараа, розділ фетв, е-бібліотеку. Особливість сайту полягає у тому, що він підтримується волонтерами.1237

Центр інформації і досліджень МЗС КСА видає три арабомовні щоденні огляди світових і арабських ЗМІ стосовно КСА та англомовний огляд закордонних ЗМІ.1238 Саудівська агенція преси SPA (1971), заснована як перша національна агенція новин, є фундатором ASBU, ISBO, GRTGCCS і спілки інформаційних агенцій Руху неприєднання, яким сприяє у ретрансляції. SPA видає інформаційні бюлетні арабською, англійською, французькою мовами. Представництва SPA знаходяться у Бейруті (первісний офіс), Каїрі, Сані, Лондоні, Вашингтоні (для Північної і Південної Америки), Тунісі (для Магрібу), Тегерані, кореспонденти знаходяться в Ісламабаді, Аммані, Нью-Йорку, Дамаску, Рабаті, Нуакшоті, Палестині, Берліні, Брюсселі, Парижі, Москві, Пекіні та Відні. SPA використовує супутникові лінії для обміну новин з інформаційними агенціями Кувейту, Катару, Тунісу і Марокко, укладено угоди про обмін інформацією з “Reuters”, AP, UPI, AFP і німецькою агенцією DPA.1239

Завдяки ефективному вкладенню величезних коштів в інформаційно-пропагандистську сферу, переважно на Заході, діяльності саудівсько-ліванських медіа-холдингів та активізації стосунків з позаарабським світом КСА залишатиметься домінантним гравцем арабської та ісламської медіа-політики. Слабким місцем публічної сфери залишається залучення значної кількості закордонних фахівців та визначальний вплив улемів на формування інформаційної політики держави. The situation in Iraq is very similar with regard to the fragmentation of broadcast media, as the destruction of the central state has left the country with a diminished capacity to produce good journalism, due mostly to the lack of safety.

Єгипет.

Єгипет – єдина арабська країна, що претендує на безперервну національну ідентифікацію протягом усієї власної історії. В Єгипті зосереджена найбільша арабська спільнота (близько 70 млн.), єгиптяни становлять третину мешканців Близького Сходу, проте значення країни у мусульманському світі зумовлено не даним чинником, а Каїром, який відігравав роль Умм-ель-Дуньї – “Матері світу”. За розмірами, населенням та економічним значенням середньовічний Каїр був Нью-Йорком свого часу, а фундаментальне переміщення торгової активності від Багдаду до Каїру у ХІІ ст. спричинило європейський Ренесанс.

Країна залишалась лідером Близького Сходу до нафтового буму 1970-х рр. Під керівництвом Г. Насера Каїр став дипломатичним центром арабського світу, зокрема, завдяки Інституту дипломатичних досліджень (1966), який культивує арабську дипломатію. Даний факт зумовлений статусом Каїру як літньої арабської столиці, особливо для країн Перської затоки.1240 Не маючи суперечностей з сусідніми державами і володіючи добрими стосунками з більшістю народів світу, Єгипет є прикладом для наслідування арабського світу.1241

Для країни визначальним є співробітництво у рамках арабського світу, ключові моменти зосереджені на арабсько-ізраїльському конфлікті, Іраку, Судані та реформах ЛАД. Ліга арабських держав виступає основним інструментом геополітичного впливу країни у регіоні, оскільки усі чільники організації були єгиптянами.1242 На відміну від КСА, Єгипет акцентує увагу на ролі економічного співробітництва і створенні спільного арабського ринку та оборонної доктрини.1243

Країна бере активну участь у вирішенні ліванського питання, оскільки незалежний Ліван (1861) було створено за згоди Єгипту.1244 У регіоні Затоки пріоритетними виступають стосунки з ОАЕ, які вважають Єгипет “серцем арабської нації”. Зусилля обидвох держав співпадають у питаннях підтримки арабських інтересів, заохочення політичної діяльності арабської нації у регіональному і міжнародному аспектах.1245 Коріння еміратсько-єгипетської співпраці криється у династійних зв’язках, адже дружиною першого президента ОАЕ була шейха Фатіма бінт Мубарак, яка протягом 30 років відома активною харитативною діяльністю1246. Враховуючи те, що ОАЕ виступають основним союзником КСА, можна прогнозувати, що саме стратегічне співробітництво трьох держав визначатиме арабську регіональну політику у майбутньому.

Єгипет здійснює потужний вплив на регіон за рахунок еміграції, причому основними реципієнтами освічених єгипетських емігрантів виступають країни Затоки (крім Бахрейну і Оману), Ємен та Лівія. Частка вчених і спеціалістів серед емігрантів варіює від 70% в Ємені до 40% у КСА.1247 Формування ісламських антисистемних рухів у регіоні зумовлене еміграцією єгипетських “Братів-мусульман” до Судану і КСА під час антинасерівського заколоту (1954).

Єгиптяни, які відіграють ключову роль в ідеологічному та інтелектуальному житті арабського світу, при позірній гомогенності етнорелігійного складу різко відмінні від інших арабських народів, оскільки арабізація наклала відбиток лише на культуру, але не ментальність єгиптян.1248 З іншого боку, суфізм, засновником якого став єгиптянин аль-Місрі (796-861),1249 сприяв утвердженню єгипетського релігійного фанатизму. Населення Єгипту переважно сунітське, проте головна мечеть Каїру і сунітський університет Aль-Азхар названі за шиїтським лакабом Фатіми “аз-Захра”.1250 На даному етапі, коли термін “ісламський” викликає асоціації з тероризмом, єгипетська сунітська влада активно просуває нейтральніше поняття “фатимідський Єгипет”.1251

У зв’язку з пріоритетністю південного вектору геополітичні інтереси Єгипту переважно зосереджені в Африці. Єгипет бере активну участь у вирішенні кризи в суданському Дарфурі (2004).1252 Судансько-єгипетський альянс має давні корені,1253 крім цього, Судан лежить на шляху хаджу із Західної Африки до Мекки, що зумовлює стратегічний вплив країни в Африці.1254 Однак варто враховувати, що малікітський махдизм і джихад у Судані (1881) були спрямовані проти єгиптян-ханафітів.1255

Єгипет за допомогою ЛАД підтримав ідею “Великого Сомалі” і трансформацію Червоного моря в “Арабське озеро.”1256 Варто зауважити, що Північне Сомалі належало Єгипту до 1869 р.,1257 сомалійці становили формоутворюючу націю університету Аль-Азхар, духовенство якого 21 вересня 1798 р. проголосило джихад проти Наполеона.1258 На даний час багато сомалійців присутні у лавах єгипетських ісламістських угруповань.

Під егідою Єгипту створено Союз країн басейну Нілу (1998).1259 Єгипет ратифікував угоду субрегіональної організації сахельсько-сахарських країн КОМЕССА (2006), одним з пріоритетів якої проголошено розвиток ІКТ.1260

Американсько-єгипетські відносини, започатковані Договором про торгівлю (1830), базуються на двох осях - партнерстві щодо близькосхідного врегулювання і стратегічному військовому співробітництві. Єгипет вважає США ключовою стороною, що гарантує мирний процес на Близькому Сході, а США визнають величезний вплив Єгипту на арабський світ і регіон.1261 Зв’язки з європейськими країнами сфокусовані на двох домінантах: європейській економічній підтримці Єгипту і ролі європейських країн у близькосхідному врегулюванні1262, а останнім часом - на Середземноморському Союзі. Країна виступає арабським модератором стосунків з мусульманськими державами Європи, зокрема, Косово.

За активного сприяння бразильського президента Лули да Сілва арабсько-американський саміт на найвищому рівні у Бразилії (2005) за участю 22 арабських і 12 латиноамериканських країн започаткував арабсько-латиноамериканську стратегічну вісь.1263 Єгипетсько-латиноамериканські зв’язки започатковані у 1945 р., коли єгипетська дипломатія підтримала латиноамериканські країни у Русі неприєднання, і каталізуються арабськими іммігрантами.1264

Єгипет розглядає групу G-15 як промоутера єгипетсько-азійського економічного співробітництва. Інший напрям співпраці полягає у відкритті єгипетських ЗМІ в азійських країнах.1265 Пріоритетом вважаються єгипетсько-малайзійські відносини, започатковані у рамках Британської імперії (1930), що набули особливого значення після виключення Єгипту з ОІК. В університеті Аль-Азхар навчаються 7 тис. малайзійських студентів, у Малайзії відкритий Центр малайзійських досліджень Каїрського університету (2003). Підписані Меморандум про взаєморозуміння між інститутами дипломатичних досліджень (2001) та Меморандум про взаєморозуміння у сфері ЗМІ (2002).1266

Китайсько-єгипетська публічна дипломатія декларує ефективність геополітичної осі “Південь-Південь”. Єгипетсько-китайський альянс базується на тому, що обидві країни вважають себе спадкоємцями великих цивілізацій, а тому займають привілейоване місце у сучасному світі. Пекін підтримує амбіції Єгипту на постійне представництво у РБ ООН, а також розглядається Єгиптом в якості партнера, спроможного підняти статус єгипетсько-американських відносин і надати допомогу при реалізації ядерної програми, призупиненої у 1986 р.1267 Єгипет і Сінгапур виступили ініціаторами діалогової структури “Азія-Близький Схід”.1268

Посол Єгипту у ФРН М. аль-Орабі зазначив, що публічна дипломатія становить важливу складову “мультитрекової дипломатії” і визначається як інформаційний обмін між урядом, громадянами даних держав і представниками інших країн.1269 На його думку, основними інструментами публічної дипломатії виступають інформація, освіта і культура.

За свідченням посла ОАЕ у США Н. Фахмі, у передачі поточної інформації дипломатичні звіти значно програють глобальним агенціям новин, зокрема, CNN, оскільки приходять через дипломатичні канали з великим запізненням. Фахмі відмовився від дипломатичного кодування більшості інформації за допомогою конфіденційного трафіку, оскільки завдяки глобальним інформаційним потокам вона могла вважатися загальнодоступною, зберігши гриф секретності для аналітичних документів та особистого звіту дипломатичного персоналу.

Єгипетським державним органом, уповноваженим здійснювати публічну дипломатію, виступає Єгипетське інформаційне бюро, яке надає інформацію щодо єгипетської культури, історії, релігії, політики і економіки. Дана діяльність доповнюється Міністерством закордонних справ. Платформою єгипетської публічної дипломатії стали міжнародні освітні обміни, започатковані у 1960-х рр. для вихідців з африканських та арабських країн через систему навчальних грантів. З ініціативи президента Х. Мубарака задіяна ініціатива якісної освіти для майбутніх африканських лідерів. Третьою складовою виступають культурні презентації Культурно-освітнього центру єгипетських посольств.

Країна здійснює активне міжнародне співробітництво у сфері ІКТ, створивши спільні комісії з Євросоюзом, Фінляндією, Індією (2008), Францією, Азербайджаном, Індонезією, В’єтнамом, Узбекистаном, Казахстаном, Монголією, Гамбією, Бахрейном, Грецією (2007)1270, Кувейтом, Лівією, Сирією, Китаєм, Пакистаном, Індією, Йорданією, Мавританією, Сирією, Мозамбіком, Південною Кореєю (2006)1271, Суданом, Ганою (2005), Нігерією (2004), Тунісом (2002)1272. Трирічна угода, укладена Міністерством інформаційних технологій і телекомунікацій з Американським університетом у Каїрі (листопад 2006 р.), передбачає співробітництво у сфері фундаментальних ІКТ.

Одним з основних шляхів розвитку ІКТ в Єгипті, на відміну від решти арабських країн, розглядається співпраця з міжнародними організаціями.1273 З часу створення “Хельсінкського процесу з глобалізації і демократії” (2002) Єгипет увійшов до групи “Друзі Хельсінкського процесу” і призначений координатором діяльності з ІКТ Хельсінкської конференції (вересень 2005 р.).1274 Єгипетська інформаційна політика спрямована на пріоритетну присутність EUROMED в ІКТ-секторі країни. Єгипет позиціонується як одна з шести країн - не членів ЄС, що працює з європейським співтовариством у цій сфері, єгипетська делегація презентувала арабську стратегію співробітництва з EUROMED (2007).1275 Платформою у діалозі з міжнародним співтовариством ІКТ виступає Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).1276

Єгипет ініціював впровадження арабського контенту Інтернету у рамках Комітету зв’язку та інформаційних технологій ЛАД (грудень 2006 р.), виступив засновником Арабської організації ІКТ і очолив комісію ЛАД з ІКТ (січень 2007 р.)1277. Країна презентувала “Арабську стратегію у сфері ІКТ, створення інформаційного суспільства (2007-2012)” на саміті арабських міністрів зв’язку і інформації у Дамаску1278.

Співробітництво з Африканським союзом базується на зобов’язанні Єгипту поширювати досвід і заохочувати використання ІКТ. Єгипет висунув ініціативу щодо створення у країні супутникового каналу Африканського союзу (2005).1279 Перша конференція міністрів африканських країн з ІКТ (квітень 2006 р.) в Єгипті зібрала представників з 36 країн, з березня 2007 р. здійснюється підготовка ІКТ-персоналу з 14 африканських країн1280.

Єгипет – найстаріший центр арабської видавничої діяльності. Перша газета на арабомовному Близькому Сході “Courier de l’Egypte” заснована у 1798 р. адміністрацією Наполеона, перше арабомовне видання “Хавадіт аль-Яумія” - наприкінці XVIII століття1281. Дієвість єгипетської пропаганди уособлювала панарабська радіостанція “Voice of Arabs” (1955), яка транслювалась на весь арабський світ.

Єгипет володіє розвинутою мережею транснаціональних ЗМІ у складі 48 радіостанцій, що мовлять 35 мовами світу, і 11 супутникових каналів.1282 Поштовхом до запуску єгипетського супутникового каналу стала операція “Буря у пустелі” (1990). Канал, пізніше відомий як ESC1, був створений з метою медіа-забезпечення єгипетської армії та нівелювання впливу іракських медіа. Його створенню передувала угода з конторольованою КСА Арабською організацією сателітарних комунікацій (Arabsat) про лізинг передавачів Arabsat1283. У підсумку Єгипет став першою арабською державою, яка використала Arabsat для трансляції власного телевізійного каналу1284.

Єгипет вперше в арабському світі використав національний супутник “Nilesat 101” (1998) та канали “Egyptian Space Channel”, “NileTV” і “Nile Thematic Channel” з метою пропаганди двох найпотужніших культурних продуктів регіону: домінантної єгипетської культури та найвідомішого арабського єгипетського діалекту. ESC заімпонував урядам Кувейту та Бахрейну, що поширили сигнал на територію власних країн за допомогою національних телевізійних мереж1285, запропонував альтернативу для саудівців, не задоволених саудівським мовленням, а також склав конкуренцію французьким сателітарним каналам в Алжирі та Марокко. Через вісім років після створення глядацька аудиторія досягла 200 млн. осіб.

Супутникова мережа NileSat охоплює арабський регіон, Туреччину, Іран, Магріб, Грецію, Італію, Центральну Африку, а також виступає платформою десяти телеканалів, які належать Єгипту, Лівії, Іраку, Оману, Палестині.1286 Єгипетський канал ESCІ охоплює арабські, більшість африканських і азійських країн, а також Францію, канал ESCII (2002) - східне узбережжя США. Перший єгипетський міжнародний канал “NileTV International” (1994) мовить англійською, французькою мовами та івритом (2002), охоплює арабські країни, США і Європу. Новий телеканал “Blue Nile” створений спільно з ART та суданським телебаченням для охоплення суданської діаспори на Близькому Сході.1287 Проте у 2006 р. Єгипет, який надає велику увагу розвитку національних медіа, розглядаючи їх як геостратегічний інструмент, зіштовхнувся із зменшенням їх впливу як локально, так і у загальноарабському контексті.

Національна інформаційна агенція складається з 32 закордонних бюро, у т. ч. дев’ять філій в Європі, чотири - у Північній Америці, три - в Африці, одинадцять - в арабському регіоні.1288

Єгипет здійснює активну експансію у закордонному телекомунікаційному просторі. Найбільший мобільний оператор Близького Сходу Orascom здійснює діяльність на Близькому Сході, у Магрібі, Азії і віднедавнa в Європі.1289 Зокрема, компанія стала другою фіксованою мережею в Алжирі, відкрила філію у Йорданії, Пакистані і Бангладеш,1290 запровадила єгипетську модель “безплатного Інтернету” у Палестині. При цьому Orascom проникає у “гарячі точки”, свідченням чого стала перша мережа мобільного зв’язку в Іраку (2004), південному Курдистані,1291 Північній Кореї.1292

Єгипет перетворився на найбільший Інтернет-ринок і третій за величиною ринок мобільного зв’язку в Африці, що дає підставу для позиціонування в якості глобального і регіонального центру. Однак у країні тільки створюється перша транзитна телекомунікаційна вільна зона. 1293

На сучасному етапі Єгипет втратив домінуючу роль у здійсненні публічної дипломатії на Близькому Сході, хоча й залишився ключовим гравцем. Не володіючи достатніми ресурсами для реалізації нової медіа-політики на кшталт КСА чи ОАЕ, країна зосередилась на активній промоції у міжнародних інституціях, часто виступаючи у ролі “посла арабського світу”, що чітко артикулюється у взаєминах із ЄС та Африканським Союзом. Роль Єгипту в арабському інформаційному просторі зумовлюється контролем над панарабською сателітарною платформою NileSat та впливовою єгипетською пресою.