Geum.ru

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материалаДокументы

Содержание


2000125. Владимирова В.
Г. Сковорода мав гарну освіту, знався на античній літературі, закінчив семінарію аба академію, досконало володів мистецтвом скла
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

1977


110. Барка В. Апостолічний старчик / В. Барка // Земля садівничих: есеї. – сучасність, 1977. – С. 99 – 111.


Духовний портрет мандрівного старчика Г.С. Сковороди (1722 – 1794).

Філософ як взірець чеснот, духовна зірка, що світить білим огнем праведности.

[Фонд Ю. Бойка-Блохина]


1986


111. Тичина П. Григорій Сковорода: (до 220-річчя з дня народження) / П. Тичина // Зібрання творів: у 12 т. – К., 1986. – Т. 8, кн. 1: Статті, рецензії, доповіді, виступи. - С. 369 – 375.


Стаття написана в 1942 році до 220-річчя з дня народження Г.С. Сковороди.


1987


112. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті: [в 5-ти т. / редкол. Вервес Г.Д. (голова) та ін.]. – К.: Наук. думка, 1987. – Т. 1: Українська дожовтнева література і слов’янський світ / [редкол. тому: Г.Д. Вервес, В.Н. Климчук, В.І. Шевчук]. – 502 с.


У цьому томі розкриваються багатовікові зв’язки української дожовтневої літератури з літературами східних, західних і південних слов’ян, досліджується специфіка входження національної літератури в загальнослов’янський контекст у різні епохи – від найдавніших часів до початку XX ст.

Сковорода Г.С. – на ст. 64, 75, 81, 120, 122, 125, 426.


113. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті: [в 5-ти т. / редкол. Вервес Г.Д. (голова) та ін.]. – К.: Наук. думка, 1987. – Т. 2: Пожовтнева доба. У колі літератур соціалістичних країн / [редкол. тому: В.П. Вєдіна, Г.М. Сиваченко, Г.М. Сивокінь]. – 479 с.


Досліджуються багатосторонні зв’язки і типологічні подібності української радянської літератури з літературами Центральної та Південно-Східної Європи в період міжвоєнного двадцятиліття та після Другої світової війни.

Сковорода Г.С. – на ст. 329, 334.


1988


114. Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність: українська література в контексті європейського літературного процесу / Д.С. Наливайко. – К.: Дніпро, 1988. – 395 с.


Висвітлюються питання розвитку української літератури в контексті європейського літературного процесу від середньовіччя до сучасності.

Григорій Сковорода – представник українського барокко.


115. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті: [в 5-ти т. / редкол. Вервес Г.Д. (голова) та ін.]. – К.: Наук. думка, 1988. – Т. 3: У взаєминах з літературами Заходу і Сходу / [редкол. тому: Т.Н. Денисова, Н.Ф. Овчаренко, С.Д. Павличко]. – 488 с.


Розкриваються зв’язки української літератури з літературами ряду країн Заходу і Сходу, досліджується специфіка входження національної літератури у світовий літературний контекст XIX і XX століть.

Сковорода Г.С. – на ст. 39, 184, 211, 344, 368, 376.


1989


116. Г.С. Сковорода (1722 – 1794) / [зібр. та упоряд. І. Артемчук] // Навколо Парнасу: літературні бувальщини – К., 1989. – С. 16 – 18.


У збірнику, впорядкованому відомим збирачем літературних бувальщин Ігорем Артемчуком, пропонуються цікаві історії з життя Г.С. Сковороди.


1990


117. Нудьга Г.А. На літературних шляхах: дослідження, пошуки, знахідки / Г.А. Нудьга. – К.: Дніпро, 1990. – 349 с.


Проблема зародження та становлення літературознавства від часів Київської Русі і до кінця XVIII ст.

Передумови та післямови в українській літературі XV – XVIII ст. (ст. 46).


1991


118. Микитенко Ю.О. Антична спадщина і становлення нової української літератури / Ю.О. Микитенко. – К.: Наук. думка, 1991. – 156 с.


З II-ї половини XVIII століття починається перехід від давньої української літератури до нової. Видатним письменником і мислителем цього періоду був Г.С. Сковорода (1722 – 1794), творчість якого ввібрала все краще, створене українськими письменниками минулого і підготувала грунт для становлення нової української літератури.


1993


119. Європейське Відродження та українська література XIV – XVIII ст.: зб. / [Відп. ред. О. Мишанич]. – К.: Наук. думка, 1993. – 373 с.


Про Г.С. Сковороду – на сторінках 175, 180, 190, 192, 224, 228, 230 – 231, 236, 245, 334.


1996


120. Задорожна С. Українська література: (запитання і відповіді) / С. Задорожна, Н. Бернадська. – К.: Феміна, 1996. – 232 с.


Висвітлюються проблеми української літератури, які взагалі не розглядаються в шкільних підручниках чи наявних посібниках.

На сторінках 24 – 28 – 1. У чому виявилася своєрідність відображення народних ідеалів у творчості Г. Сковороди? 2. «Щаслива людина», «сродна праця» - основні поняття філософії і творчості Г. Сковороди. Як їх розуміти і як вони співвідносяться з народними уявленнями?


121. Камінчук О. Рецепція «Філософії серця» в українській поезії: (від романтизму до постмодернізму) / О. Камінчук // Молода нація: альманах. – К., 1996. – С. 241 – 247.


«Філософія серця», започаткована світоглядним вченням Г. Сковороди як утвердження духовної сутності людини взагалі, була розбудована у філософії українських мислителів-романтиків XIX століття.


1999


122. Луцька Ф. Вагомий причинок до сковородознавства / Ф. Луцька; Харківс. історик.-філолог. тов-во // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х., 1999. – Т.8. - С. 215 – 221. – (Нова серія).


Рецензія на книгу професора-літературознавця Харківського державного педагогічного університету Леоніда Ушкалова «Григорій Сковорода і антична культкра» (Х., 1997. – 180 с.).


123. Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури / заг. ред. Г.М. Бурлаки; Ін-т л – ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – К.: Спадщина, 1999. – 864 с.


У фондах відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України зібрано найбагатшу в Україні колекцію архівних матеріалів українських письменників кінця XVII – XX століть. Сковорода Г.С. – на сторінках 4, 11, 13, 14, 30, 34, 35, 135, 235, 294, 347 – 349, 363, 369, 380, 389, 531, 533, 536.


124. Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI – XVIII ст. / О. Циганок; НАН України; Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. – К.: Пед. преса, 1999. – 104 с.


Нарис VI. «Invtni portum...»: форми сприйняття однієї античної епіграми у творчості Григорія Сковороди. Цей нарис був написаний завдяки стажуванню автора у Віденському університеті (стипендія фонду «Янінеум»).


2000


125. Владимирова В. Українська мовно-літературна традиція XVIII століття в оцінці Пантелеймона Куліша / В. Владимирова // Вісник Сумського державного університету. Сер. Філологічні науки: зб. наук. праць. – 2000. - № 19. – С. 85 – 89.


Суто літературно-критичних міркувань про Г.С. Сковороду П. Куліш залишив небагато. Зате була створена поема «Грицько Сковорода» (дві чималі обсягом пісні, третя – не завершена), де здійснена спроба багатобічного змалювання образу цієї феноменальної особистості – в обрамленні філософських, історіософських, етичних і естетичних міпкувань автора.


126. Гусейнов Г. Господні зерна: худ.-докум. життєпис: в 6-ти кн. / Г. Гусейнов. – Кривий Ріг, 2000. – Кн. 1. - С. 9.


Особливо розробляв поетику саду, як духовного храму, Г. Сковорода, його збірка поезій так і зветься «Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання».


127. Українська література у портретах і довідках: давня література – література XIX століття: довідник / [редкол.: С.П. Денисюк, В.Г. Дончик, П.П. Кононенко та ін]. – К., 2000. – С. 291 – 293.


Про творчий і життєвий шлях Г.С. Сковороди.


2001


128. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика / М. Дмитренко. – К.: Ред. часопису «Народознавство», 2001. – 576 с.


До книги ввійшли дослідження українського фольклору та української фольклористики.

Г.С. Сковорода – на сторінках 115, 137, 221, 260, 269, 306, 320, 395, 397.


129. Мазоха Г.С. Література XVIII ст. // Історія української літератури: курс лекц.: навч. посібн. / Г.С. Мазоха. – К., 2001. – С. 37 – 40.


Творчість Г.С. Сковороди. Його поезія – одна з визначних сторінок в історії української літератури XVIII століття.


130. Нога Г.М. Звичаї тії з давніх школярів бували... (Український святковий бурлекс XVII – XVIII століть) / Г.М. Нога. – К.: Стилос, 2001. – 189 с.


Мандрівний філософ Г. Сковорода у зв’язках з мандрівними дяками, тематична близькість окремих його пісень з віршами мандрівної братії.


131. Чумак Т. Лексико-семантична група врожаю в поетичних текстах Бароко / Т. Чумак // Українське мовознавство: міжвідомчий наук. зб. – К., 2001. – Вип. 23. – С. 26 – 30.


Синонімічним словом у деяких творах виступає іменник «нива». Останні яскраво представлені у творах Г. Сковороди, зокрема, в його «Саду божественних пісень». Автор вживає поняття поле, нива як у прямому значенні, так і в переносному.


2002


132. Єфремов С. Вибране: [статті, наукові розвідки, монографії] / С. Єфремов; упоряд. Е. Соловей. – К.: Наук. думка, 2002. – 760 с.


Про Г. Сковороду – на сторінках 691, 692 (Г. Сковорода і масонство), 696, 724.


133. Жулинський М. Григорій Сковорода: сторінками нової книжки / М. Жулинський // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. - № 6. – С. 31 – 36.


Про життєвий і творчий шлях філософа. Подані афоризми Г. Сковороди.

[Муз. Г. Сковороди]


134. Ковалинський М.І. Життя Григорія Сковороди / М.І. Ковалинський // Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. – Х., 2002. – С. 12 – 60.


Писане 1794 року за стародавнім смаком.

[Центр Сковородинознавства]


135. Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі) / Г. Костюк – Вашінгтон; К., 2002. – 415 с.


До книжки увійшли літературно-критичні праці українського літературознавця Г. Костюка, друковані у різний час, що охоплюють його понад 50-річну діяльність. Вміщено статті про відомих вчених, письменників, митців, а також про історико-літературний процес в Україні та діаспорі. Г.С. Сковорода – на сторінках 46, 53, 288, 294, 298.


136. Легенди про Г.С. Сковороду // Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. – Х., 2002. – С. 73 – 98.

  • Сковорода в дитинстві (Вшановуємо славетних. – К., 1972. – С. 13 – 14); (В.И. Срезневский. Из «Украинской скарбницы» И.И. Срезневского // Известия Российской Академии Наук. – 1919. – С. 758 – 760); (Інститут літератури НАН України, відділ рукописів, ф. 86, спр. 5, арк. 1 – 2);
  • Одруження Сковороди;
  • Випадки із життя Сковороди;
  • Сковорода в Пан-Іванівці;
  • Смерть Сковороди;
  • Сковорода – чарівник. Могила Сковороди.

[Центр Сковородинознавства]


137. Лімборський І. Українське літературне просвітництво на західноєвропейському тлі: Проблеми типології та національної ідентичності / І. Лімборський // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. - № 6. – С. 39 – 52.

[Музей Г. Сковороди]


138. Луб’яновський Ф.П. Спогади / Ф.П. Луб’яновський // Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. – Х., 2002. – С. 71 – 72.


Про перебування Г. Сковороди у Харківській губернії. (Русский архив. 1872. № 1. С. 106 – 107).

[Центр Сковородинознавства]


139. Пінчук С. Григорій Сковорода / С. Пінчук // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 59 – 61.


Про творчий доробок Г. Сковороди.


140. Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах / [упоряд. В.Г. Штих; передм., пер. рос. текст. і комент. Д.М. Дудка]. – Х.: Оригінал, 2002. – 99 с.


У цій книзі вперше зібрані співробітниками літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди с. Сковородинівки спогади сучасників і народні легенди про Г. Сковороду, розкидані по багатьох, у тому числі рідкісних виданнях.

[Центр Сковородинознавства]


2003


141. Погребенник В.Ф. Слово – зброя. Література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного: (публіцистика, есеїстика, літературознавство): навч. посібник / В.Ф. Погребенник. – К.: Ковчег, 2003. – 256 с.


Працю присвячено непроминальній спадщині Романа Олійника-Рахманного, лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка. У книзі зібрано, систематизовано й осмислено студії українських фольклору та літератури (від давнини до сучасності) з виданого в Канаді тритомника «Україна атомного віку» й інших видань Р. Олійника-Рахманного – одного з найвидатніших українських публіцистів та есеїстів.

Г.С. Сковорода - на сторінках 4, 37 – 40, 106, 173, 202, 215, 219.


142. Чижевський Д. Українське літературне бароко: вибр.праці з давньої літ-ри / Д. Чижевський. – К.: Обереги, 2003. – 576 с. – (Київська б-ка давнього укр. письменства. Студії; т. 4).


До книги ввійшли вибрані історико-літературні та теоретичні праці відомого вченого-славіста, літературознавця й філософа проф. Д. Чижевського (1894 – 1977) з проблем давньої української літератури.

Сковорода Григорій – на сторінках 8, 9, 11, 12, 21, 23, 25, 28, 33, 52 – 54, 79, 86, 103 – 117, 119 – 134, 163, 171, 181, 182, 186 – 191, 193 – 196, 210, 212, 216, 220, 221, 223 – 225, 227, 244, 245, 252, 258, 261, 273, 277, 281, 282, 285, 286, 291, 310, 320, 322 – 326, 328, 330, 335 – 338, 340, 341, 352, 363, 416, 432, 460, 461, 465 – 467, 477 – 479, 523, 542.


2004


143. Білоус П. Літературний рух XVII – XVIII ст.: зміна культурного коду / П. Білоус // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: зб. наук. праць. – Рівне, 2004. – Вип. XIII. - С. 49 – 52.


Б. Криса, аналізуючи поезію XVII – XVIII ст., вбачає прикмети секуляризації в «новій інтерпретації традиційної картини світу», у зміні поглядів на літературну творчість (вагомішою стає постать автора), в увазі до питань освіти та науки на світській основі, зрештою, у самобутній творчості Г. Сковороди.


144. Грибіниченко Т. «Сковородинські думи» Володимира Підпалого / Т. Грибіниченко // Дивослово. – 2004. - № 5. – С. 24 – 26.


У 2002 році у видавництві «Веселка» вийшла збірка «Сковородинські думи» В. Підпалого. Вона складається з циклу «Григорій Сковорода», що охоплює 17 поезій та двох поем «Змагання Григорія Сковороди» і «Повернення в Кавраї».


145. Домчук М. «Амплітуда поета – від землі аж до неба...»: Володимир Підпалий у контексті шкільної програми / М. Домчук // Дивослово. – 2004. - № 5. – С. 18 – 23.


Особливе місце в духовному світі поета Володимира Олексійовича Підпалого (1936 – 1973) належить Г. Сковороді. Над осягненням його феномена Підпалий працював упродовж усього життя. Результатом творчих шукань стало написання знакових в українській сковородіані поем «Повернення в Кавраї» та «Змагання Григорія Сковороди».


146. Розумний Я. Сковородинські теми і мотиви в українській поезії / Я. Розумний // Держави, суспільства, культури. Схід і Захід: зб. на пошану Ярослава Пеленського. – Нью-Йорк, 2004. – С. 967 – 988.


Поезію зі сковородинськими мотивами й тематикою можна поділити на кілька груп: на вірші й поеми, в яких є тільки принагідні референції до особи або думок Г. Сковороди; вірші-роздуми, викликані творами Сковороди; давні твори, присвячені Сковороді; поетичні переспіви віршів Сковороди та наслідування їх.


147. Семеног О. Український фольклор: навч. посібник / О. Семеног. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. – 255 с.


У посібнику розглядаються основні питання курсу усної народної творчості. Новизна посібника – у методичній багатоваріантності його структури.

Сковорода Г.С. – на сторінках 13, 43, 158, 159.


148. Спадщина: літературне джерелознавство, текстологія. Т. 1: Пам’яті Миколи Сиваченка / [Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України]. – К.: Фоліант, 2004. – 324 с.


Сковорода Г.С. – на сторінках 14, 15, 17, 19, 197, 306 – 308.


149. Шкандрій М. В обіймах імперії: російська і українська літератури новітньої доби / М. Шкандрій; [пер. П. Таращук]. – К.: Факт, 2004. – 496 с.


Ця книга – одна з перших спроб поглянути на українсько-російські взаємини крізь призму постколоніальних теорій. Такий погляд висвітлює кілька цікавих і важливих аспектів в історії обох культур, дозволяє цілком по-новому інтерпретувати ряд класичних текстів, роль і значення багатьох ключових постатей, введених у літературний канон.

Сковорода Григорій – на сторінках 57 – 58, 210, 273, 354, 393; російська інтерпретація Г. Сковороди – 58.


2005


150. Бевз Н.В. Мир перевода Г.С. Сковороды. «Сродный труд» Г.С. Сковороды как переводчика и теоретика перевода / Н.В. Бевз // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. № 654’2005. Серія: філософія. – Х., 2005. – С. 230 – 235.


Цель данной статьи – исследование особенностей переводческого стиля Г. Сковороды, а также освещение его вклада в развитие теории и практики перевода в свете его философского наследия.


151. Безхутрий Ю.М. Vita brevis, ars longa: (з історії літературознавства в Харківському університеті) / Ю.М. Безхутрий, Т.С. Матвєєва // Слово і час. – 2005. - № 5. – С. 72 – 77.


Про найважливіші етапи становлення філологічної освіти в Харківському університеті. Літературознавчі студії були спрямовані на вивчення історії української літератури X – XX ст., літературних напрямів, стилів, жанрів, поетики творчості. Так, скажімо, А.М. Ніженець у своїх студіях про Г. Сковороду («Г.С. Сковорода: заповідні місця на Харківщині. До 240-річчя з дня народження», 1962; 1969; «На зламі двох світів: розвідка про Г. Сковороду і Харківський колегіум», 1970) постає як послідовниця академіка Д.І. Багалія, поглиблюючи і доповнюючи новими фактами його фундаментальну працю «Український мандрований філософ Г.С. Сковорода» (1923). Як голова секції літератури й мистецтва в Товаристві охорони пам’яток історії й культури А.М. Ніженець активно займалася організацією музею Г.С. Сковороди в с. Сковородинівка.


152. Завадка Б. Конкатенація апостоляту. До питання підхоплення місії Григорія Сковороди Тарасом Шевченком / Б. Завадка // Григорій Сковорода: загадковість присутности: матер. конф., присвяченої 280-річчю від дня народження Г. Сковороди. – Львів, 2005. – С. 75 – 82.


Про основу духовної спорідненості Г. Сковороди і Т. Шевченка.

[Муз. Г. Сковороди]


153. Сулима М. Прообраз енциклопедії сковородинознавства / М. Сулима // Слово і час. – 2005. - № 5. – С. 83 – 85.


Рецензія на посібник Л. Ушкалова «Григорій Сковорода. Семінарій», видрукуваний харківським видавництвом «Майдан» у 2004 році.


2006


154. Гавриленко А. Григорій Сковорода – «той, що його світ ловив, та не впіймав» / А. Гавриленко // Вибрані праці: [в семи томах] / Д. Тетерина. – К., Мюнхен, 2006. – Т. VII: Філософія, історія, літературознавство. - С. 314 – 317.


Рецензія на книгу Д. Тетериної «Г. Сковорода – український письменник, філософ і педагог» (Мюнхен – Київ, 2004).

[Центр Сковородинознавства]


155. Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова / [редкол.: І. Вакарчук, Я. Ісаєвич, Б. Якимович та ін.]. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 560 с.


Подано повну збірку листів І. Франка та М. Драгоманова (1877 – 1895) за виданням Комісії Західної України Всеукраїнської Академії Наук (Київ, 1928) зі збереженням авторської редакції.

Сковорода Г.С. – на сторінках 62, 486.


156. Новак М. Українське Бароко / М. Новак // Сучасність. – 2006. - № 10. – С. 111 – 119.


Мета дослідження полягає у виявленні провідних тенденцій розвитку духовної культури, ментальности доби, впливу зовнішніх чинників на світоглядні засади Бароко.

Джерельна база вивчення грунтується в основному на літературних текстах епохи Бароко.


157. Скаб М. Концепт «душа» у творах Г. Сковороди / М. Скаб // Семантика мови і тексту: матер. IX Міжнар. наук.-практ. конф., (26 – 28 вересня 2006 р.). – Івано-Франківськ, 2006. – С. 282 – 285.


Мета статті – описати структуру концепту душа у творах Г. Сковороди в контексті епохи на тлі загальнонародної (фольклорної) концептуальної картини світу.


158. Григорій Сковорода й українське письменство 1920-х років: твір / [уклад. Д.В. Марков] // Все готовые домашние работы. 11 класс. – 8-е изд., испр. и доп. – К., 2006. – С. 650 – 651.


Впервые сборник дополнен сочинениями на украинском языке по предметам «українська література» и «українська мова», которые изучаются в курсе школ с русским языком обучения и безосновательно забыты в других сборниках. Подано сочинение «Григорій Сковорода й українське письменство 1920-х років».


159. Тетерина Д. Д. Чижевський і зарубіжні критики з приводу праці Д. Олянчина про Г. Сковороду / Д. Тетерина // Вибрані праці: [в семи томах] / Д. Тетерина. – К., Мюнхен, 2006. – Т. VII: Філософія, історія, літературознавство. - С. 269 – 287.


Доповідь на VI Міжнародному конгресі україністів у Донецьку 28.06 – 02.07.2005 року.

У цій статті ми зупинимось на відгомоні про працю Д. Олянчина «Hryhorij Skoworoda (1722 – 1794). Der ukrainische Philosoph des XVIII. Jahrhunderts und seine geistig-kulturelle Umwelt. – Berlin, 1928, 168 S.», вихід якої викликав широке обговорення в колах українських і зарубіжних вчених.

[Центр Сковородинознавства]


160. Ушкалов Л. Есеї про українське бароко / Л. Ушкалов. – К.: Факт – Наш час, 2006. – 284 с.


Роздуми про українське бароко, про його єство, місце та роль в історії нашої літератури від давнини до сьогодення. Персонажами есеїв виступають Мелетій Смотрицький і Микола Хвильовий, Лазар Баранович і Павло Тичина, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко.

[Муз. Г. Сковороди]


2007


161. Александрович Т. Етимологія імені у прозі Григорія Сковороди / Т. Александрович // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 6 – 14.


Підпорядковуючись основному задумові, мислитель добирає імена для своїх героїв, що не лише стверджують думки автора, а й досить часто їх спростовують з однією метою – знайти істину, прийти до спільного знаменника, до гармонії із собою й довкіллям.


162. Александрович Т. Погляди Григорія Сковороди на протиріччя людського життя / Т. Александрович // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 5 – 12.


Подвійність оточуючого світу, як і самої людини, є однією із основних тем, котру Г. Сковорода розвиває в усіх прозових творах; але найчіткіше вона виражена у морально-етичних діалогах «Беседа, нареченная двое», «Беседа 1-я», «Беседа 2-я», «Кольцо», «Брань архистратига Михаила со Сатаною».

[Центр Сковородинознавства]


163. Александрович Т. Поетика символів Христа і серця у прозі Г.С. Сковороди / Т. Александрович // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 313 – 321.


Г. Сковорода як видатний представник бароко, який засвоїв його естетичні принципи, звертається до символів (Христа, серця, сонця, місяця, зірок та ін.), що сприяло пошукам потаємного смислу речей навколишнього світу та сенсу людського життя; збільшуючи їх кількість і збагачуючи значення.


164. Барабаш Ю.Я. Вибрані студії: Сковорода. Гоголь. Шевченко / Ю.Я. Барабаш. – К.: Києво-Могилянська академія, 2007. – 744 с.


Книга складається з двох частин – монографії «Дух животворить...» і відзначеного Національною премією імені Т. Шевченка дослідження «Коли забуду тебе, Єрусалиме...», котрі різняться за багатьма параметрами: XVIII – I пол. XIX ст., Г. Сковорода – та М. Гоголь і Т. Шевченко.

Сковорода Г.С. – на сторінках 5, 8 – 12, 18, 19, 22 – 43, 45, 50, 53 – 63, 65, 66, 68 – 79, 82 – 90, 92 – 121, 135 – 141, 144 – 155, 158 – 168, 170 – 192, 194 – 204, 206 – 211, 213 – 215, 217 – 236, 238 – 244, 246, 247, 249 – 258, 260 – 296, 298 – 311, 314, 315, 318 – 330, 334 – 365, 456, 457, 598.


165. Белімова Т. Щастя як онтологічна категорія у прозі Григорія Сковороди та Віктора Домонтовича / Т. Белімова // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 15 – 22.


Компаративне зіставлення філософсько-дидактичної збірки Г. Сковороди «Басни Харьковскія» та інтелектуальних романів В. Домонтовича є цікавим й актуальним у контексті порівняння філософії доби Просвітництва й модернізму.


166. Біла А. Сковородинівський код у дискурсі шістдесятництва: (на матеріалі творчості Василя Стуса) / А. Біла // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 23 – 33.


Стаття пропонує подивитися на проблему шістдесятницької рецепції спадщини Сковороди у структуралістському ракурсі, а саме у плані реалізації сковородинівського коду в ліриці одного з чільних представників покоління 1960-х рр. – Василя Стуса.


167. Білер О. Літературні та філософські попередники Григорія Савича Сковороди / О. Білер, Г. Швецова // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 46 – 57.


Творчість Сковороди-письменника і філософа на фоні культури античності, Київської Русі, періоду з кінця XVI до початку XVIII століття.

[Центр Сковородинознавства]


168. Білоус П. Архетипна символіка у поезії Григорія Сковороди / П. Білоус // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 34 – 40.


В поетичній творчості Сковорода неодмінно спирається на архетипи, джерелом яких здебільшого є «колективне підсвідоме», вербально зафіксоване в автохтонній усній творчості українців.


169. Білоус П. Ейдос дороги в ліричних творах Г. Сковороди / П. Білоус // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 142 – 145.


В інтерпретації поглядів Сковороди не раз виокремлювалася як ключова – категорія дороги (мандри, «странствованія»), проте акцент зміщувався, як правило, зі смислу дороги на кінцеву її мету: дорога до себе, дорога до щастя, дорога до людей, дорога до таємниць душі і серця.


170. Бовсунівська Т. Риторика мовчання і поезія Григорія Сковороди / Т. Бовсунівська // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 146 – 153.


Мовчання може витлумачуватись щодо творчості Сковороди у кількох сенсах: 1 – мовчання як пауза з версифікаційним значенням; 2 – мовчання як об’єкт автокомунікації; 3 – мовчання як характерна ознака безодні, «ніщо»; 4 – мовчання як акт аскези, очищення від гріхів суєтного світу; 5 – мовчання як характеристика втрати чистоти духовної, як символ поринання у безодню.


171. Борисенко К. Всеприсутність Сковороди / К. Борисенко // Літературна Україна. – 2007. - 27 верес. (№ 37) – С. 6.


Роздуми над книгою професора Леоніда Ушкалова «Сковорода та інші: Причинки до історії української літератури».


172. Борисенко К. Символіка «греко-слов’янської» великодньої проповіді золотої доби українського Бароко: (на матеріалі проповідей Лазаря Барановича) / К. Борисенко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 235 – 240.


Проаналізувавши низку великодніх проповідей Лазаря Барановича, автор констатує, що домінуючою в них є христологічна символіка. Барановичів бароково-образний доробок, широко популярний в українській проповідницькій практиці, мав, напевне, належний вплив на формування естетичних смаків і переконань Г. Сковороди, носія києво-могилянських літературно-духовних традицій.


173. Борисенко К. Способи поєднання художнього і нехудожнього письма в трактаті Дмитра Туптала (Св. Димитрія Ростовського) «Розыск о расколнической брынской въръ» / К. Борисенко // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 41 – 50.


Проаналізувавши працю Д. Туптала, автор вважає, що текст витримано в річищі барокової риторики, де поєднання художнього й нехудожнього письма відбувається у формі вкраплення до тексту богословсько-полемічного трактату елементів художньої прози.

Писання митрополита Ростовського зближене з доробком Г. Сковороди; крізь призму його філософії стає зрозумілішим доробок святителя.


174. Будугай А. Від сільського порогу – до наукового подвигу / А. Будугай, С. Литвиненко // Переяславська Рада. – 2007. - 28 верес. (№ 38) – С. 14.


Про творчий і життєвий шлях Г.М. Верби, про справжній науковий подвиг у сковородинознавстві, про дослідження усіх біблійних цитат у творах і листах Сковороди, про книгу «Ключ до християнської філософії Г. Сковороди», яка готується до друку.


175. Будугай А. До питання про духовний сенс імені та псевдоніма Григорія Сковороди: (на матеріалі сковородинознавчих праць Григорія Верби) / А. Будугай // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 401 – 409.


Зробивши короткий аналіз розвитку розуміння символу, слова та імені, зупинимося на трактуванні імені та псевдоніма Г. Сковроди ретельним дослідником сковородіани Г. Вербою.


176. Будугай О. Розвиток сковородинівської ідеї «сродної праці» у пригодницько-шкільних повістях для дітей 1960 – 1980-х років: (на матеріалі прози О. Огульчанського, Б. Комара, А. Давидова) / О. Будугай // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 322 – 330.


У досліджуваних повістях ідея «сродної праці» Г. Сковороди знайшла свій розвиток, її правильність підтвердилася низкою прикладів вибору майбутньої професії зображеними в них юними героями. Дидактизм повістей посилений не за рахунок художності, а є результатом ретельної роботи авторів над органічним злиттям змісту й форми творів. Тому в свідомості адресата повісті природно виникає думка, що щасливою є саме та людина, яка, пізнавши свою натуру, своє серце, обрала собі й відповідний фах.


177. Булда М. Григорій Сковорода в дослідженнях і творчості земляків / М. Булда // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 51 – 60.


Огляд досліджень і художнього доробку земляків Г. Сковороди, яких полонило легендарне життя і пристрастне слово сподвижника філософської думки в Україні.


178. Бутник Н. Лексико-семантичні прийоми увиразнення тексту в прозових творах Григорія Сковороди / Н. Бутник // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 410 – 416.


Метою статті є визначення способів використання прийомів мовної гри у поетичних творах та байках Г. Сковороди як лексико-семантичного явища, що має певну традицію на українському грунті.


179. Васьків М. Опозиція й антиномії роману Валерія Поліщука «Григорій Сковорода» / М. Васьків // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 61 – 69.


Лише на перший погляд могло здатися, що письменник «вперто ідеологізував свою концепцію» у романі про Г. Сковороду. Імовірніше, що ця ідеологізація була лише жертвою цензурі і пильній критиці, а за нею стояло вдумливе прагнення осягнути велич мандрівного філософа та одночасно в завуальованій формі гостро поставити найболючіші проблеми життя українського інтелігента і нації загалом у перше постреволюційне десятиліття.


180. Вітер Р. «Коли б Сковорода жив сьогодні, то він був би правдоподібно... публіцистом» / Р. Вітер, А. Павленко // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 120 – 122.


Відомий публіцист М. Шлемкевич розглядає в своїх працях постать Г.С. Сковороди
  • як предтечу української публіцистики;
  • як підгрунтя для «консолідації душ»;
  • як появу особливого типу людини: «сковородинівську людину».

[Центр Сковородинознавства]


181. Воїнов С. А.З. Стеллецький – приятель Г. Сковороди / С. Воїнов // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 241 – 244.


Оточення і середовище, в якому проживав і працював Г. Сковорода, вивчене ще недостатньо. Так, поза увагою дослідників до цього часу залишається приятель Г. Сковороди Асаф Зиновійович Стеллецький (1726 – 1796), дані про якого можна знайти у рукописній «Семейной хронике», складеній доктором філологічних наук Володимиром Івановичем Стеллецьким (1905 – 1985).


182. Гаврилова Т. Функціональне навантаження ономів у творах Г. Сковороди / Т. Гаврилова // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 375 – 380.

Ономастикон творчого доробку Г.С. Сковороди потрібно розглядати як сегмент мови письменника в цілому, а її як відображення мовної ситуації в Україні на порубіжжі XVIII – XIX століть.


183. Гетьманець М.Ф. Сковорода Григорій Савич / М.Ф. Гетьманець // Літературна Харківщина: довідник / [за заг. ред. М.Ф. Гетьманця ]. – 2-ге вид., випр. і доп. – Х., 2007. – С. 245 – 247.


Г.С. Сковорода і Харківщина.


184. Гнатюк Л. Мовні погляди Григорія Сковороди / Л. Гнатюк // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 70 – 79.


Мовні погляди Г. Сковороди, які сформувалися насамперед на грунті староукраїнської літературно-писемної традиції і мовної концепції Київської академії знайшли відображення у створених ним текстах. Літературну мову він творив здебільшого на основі церковнослов’янської основи.


185. Грабовський В. Володар духовних скарбів / В. Грабовський // Літературна Україна. – 2007. – 19 квіт. – С. 7.


Про літературну спадщину Г. Сковороди.


186. Грабовський В. Садівник із майбутнього: Григорію Сковороді – 285 / В. Грабовський // Літературна Україна. – 2007. - 29 лист. (№ 46) – С. 1, 4.


Про щастя, Істину та Бога у творах Г.С. Сковороди.


187. Дешко Л.О. Від епітафії до епітафії / Л.О. Дешко // Григорій Сковорода: глобальне і національне: матер. Всеукр. наук. конф., приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума та 35 річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди, (19 травня 2007 р.). – Х., 2007. – С. 37 – 38.


Г. Сковорода мав гарну освіту, знався на античній літературі, закінчив семінарію аба академію, досконало володів мистецтвом складання урочитсих од та акровіршів.

[Центр Сковородинознавства]


188. Діалогічне прочитання української літератури: монографія / [Г. Токмань, М. Корпанюк, Г. Мазоха та ін.] ; за ред. Г. Токмань. – К.: Міленіум, 2007. – 486 с.


Визначено методологічні засади, методику та моделі діалогічного вивчення української літератури, її інтегрування в загальноєвропейську культуру.

Г.С. Сковорода – на сторінках 14, 292 – 294, 345 – 347, 363 – 364.

[Центр Сковородинознавства]


189. Довбня Л. Лексико-семантичні особливості мови віршів Григорія Сковороди / Довбня Л., Довбня І. // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 385 – 389.


У проаналізованих поезіях не спостерігається випадків семантичного синкретизму. У них домінують парадигматичні засоби, основна роль серед яких належить метафорі, оскільки це є найбільш яскравий і місткий троп, за допомогою якого можна передавати як внутрішню, так і зовнішню філософську сутність світу.


190. Дудко Д. Геній і пігмеї або Григорій Сковорода перед судом жовтої преси / Д. Дудко // Літературна Україна. – 2007. - 28 черв. (№ 24) – С. 3.


Стаття-відповідь кандидата історичних наук, співробітника літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди Д. Дудко на публікацію Олеся Бузини в газеті «Сегодня» (21.09.2006).


191. Дудко Д.М. Сковорода, Епікур і Христос / Д.М. Дудко // Григорій Сковорода: глобальне і національне: матер. Всеукр. наук. конф., приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума та 35 річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди, (19 травня 2007 р.). – Х., 2007. – С. 39 – 41.


У 1780 році Г.С. Сковорода склав останню, 30-у пісню циклу «Сад божественних пісень» - справжній гімн земному життю і його радощам. Поет не чекає життя загробного, але і не боїться смерті... Отже, Христос, земна іпостась Бога, дорівнюється до Епікура – великого матеріаліста і атеїста Давньої Греції. Лише Сковорода наважився прирівняти ненависного церкві Епікура до Христа.

[Центр Сковородинознавства]


192. Казанжи О. Анакреонтичні та гораціанські оди у творчості Г. Сковороди і В. Капніста / О. Казанжи // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. - № 7. – С. 14 – 17.


Досліджується взаємозв’язок творчих пошуків Г. Сковороди і В. Капніста на засадах національної преромантичної концепції.


193. Казанжи О. «Філософія серця» Григорія Сковороди у творчій інтерпретації Василя Капніста на засадах естетики Передромантизму / О. Казанжи // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн, кн. 1. – К., 2007. – С. 80 – 90.


Поетична творчість В. Капніста є яскравим віддзеркаленням української національної філософії, основоположником якої був Г. Сковорода. У віршах обох поетів з’являється новий тип ліричного героя – вільна особистість з високими духовними потребами й устремліннями.


194. Каплюк К. Образ філософа-борця у творчості Романа Іваничука / К. Каплюк // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 91 – 96.


Про звернення до постаті Г. Сковороди в романах Р. Іваничука «Журавлиний крик» та «Мальви».


195. Каплюк К. Філософські параметри художнього хронотопу роману Романа Іваничука «Орда» / К. Каплюк // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 331 – 336.


Художній хронотоп роману «Орда» складний. Час і простір у романі слугує для вираження закладених у творі філософських проблем: буття людини, людського страждання, морального вибору, віросповідання, національної зради, проблеми самовизначення і самоусвідомлення.


196. Ковалевська Т. Теорія емпатичної комунікації у світлі філософських концепцій Г. Сковороди / Т. Ковалевська // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 368 – 375.


Запропонована автором теорія емпатичної комунікації як синкретична модель ефективної комунікативної взаємодії спирається на «сковородинські тлумачення моральних проблем у світлі істинного орієнтира на шляхах пошуку щастя» та гармонійного емпатичного буття, що і становить наскрізну мету гуманітарної науки.


197. Ковалівський А.П. Григорій Сковорода: дослідження і переклади / [А.П. Ковалівський; упоряд. ОКЗ «Літ.-меморіал. музей Г.С. Сковороди»]. – Х.: Атос, 2007. – 213 с.


Видання в одній збірці праць А.П. Ковалівського, присвячених Г.С. Сковороді, які він написав протягом 1920 – 60-х років. Вчений рецензує праці Д. Багалія, М. Яворського, В. Петрова, Д. Оленчина, І. Мірчука, М. Сумцова, перекладає по-українському повість І. Срезневського «Майор, майор!» тощо.

[Центр Сковородинознавства]


198. Кожуховська Л. Етнолінгвістична концепція Григорія Сковороди в жанрі притч / Л. Кожуховська // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 390 – 396.


Цікавими, зокрема з етнолінгвістичного погляду, є філософські твори Г. Сковороди, в яких поетизуються ментальні цінності українського народу, а саме: добро і зло, бідність і багатство, друзі і недруги тощо. Майстер словесно-декоративного орнаменту був одним із найяскравіших представників стилю українського бароко.


199. Козубенко Л. Постать Григорія Сковороди в романі В. Шевчука «Предтеча» / Л. Козубенко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 247 – 249.


У романі В. Шевчука «Предтеча» знайшла яскраве втілення тема митця і народу. Предмет зображення у творі – друга половина життя Г. Сковороди: після повернення в Україну з Європи в 1753 році.


200. Козубенко Л. Постать українського філософа у поемі-симфонії П. Тичини «Сковорода» / Л. Козубенко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 244 – 247.


Герой поеми, намальований Тичиною, у багатьох деталях відповідає реальному Сковороді. Тичина малює свого героя нехрестоматійним, а подає в борінні дум та пристрастей, від яких лиш слабке відлуння залишилося на сторінках його ззовні монотонних та супокійних творів.


201. Корпанюк М. Тема та образ гріха в поезії Григорія Сковороди / М. Корпанюк // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 176 – 188.